Сучасний науковий дискурс щодо природи правових колізій

Матеріальні, або діалектичні, суперечності в праві мають об'єктивну природу і пов'язані насамперед із таким зовнішнім чинником, як динаміка суспільних відносин. До таких суперечностей можна віднести неузгодженості правових приписів і суспільних відносин, які покликані регулювати, а також суперечності між нормами права і моральними, релігійними, звичаєвими нормами тощо. Визначено, що формальні неузгодженості - це суперечності всередині правової системи, вони мають суб'єктивну природу і виникають головним чином внаслідок інтелектуальних помилок законодавця, перш за все порушень правил формальної логіки. Формальні суперечності призводять до порушення цілісності, внутрішньої узгодженості та єдності правової системи. Зроблено висновок, що в межах нормотворчого процесу дієвим засобом усунення колізій є систематизація нормативно-правового матеріалу. При цьому вона має корелюватися із темпами та обсягами нормотворчої діяльності суб'єктів систематизації нормативно-правових актів.

Планування та інтенсивність юридичної нормотворчості, обсяги навантаження нею відповідного органу публічної влади мають корегуватися у бік зменшення або взагалі виключати паралелізм із проведенням систематизації нормативно-правових актів. Поряд із цим запорукою зменшення колізій у позитивному праві є постійний моніторинг законодавства. Подальше впровадження системи моніторингу законодавства насамперед у нормотворчий процес є умовою для подолання правових колізій.

Material, or dialectical, contradictions in law have an objective nature and are related, above all, to such external factors as the dynamics of social relations. Such contradictions can be attributed to the inconsistency of legal regulations and social relations, which are intended to regulate, as well as contradictions between the norms of law and moral, religious, customary norms, etc. It is determined that formal inconsistencies are contradictions within the legal system, they are subjective in nature and arise mainly from the intellectual errors of the legislator, first of all violations of the rules of formal logic.

Formal contradictions lead to a violation of the integrity, internal coherence and unity of the legal system. It is concluded that within the framework of the rulemaking process an effective means of eliminating collisions is the systematization of regulatory legal material. At the same time, it should be correlated with the rates and volumes of rulemaking activity of the subjects of systematization of normative legal acts.

The planning and intensity of legal rulemaking, the extent of the workload of the relevant public authority should be adjusted in the direction of reduction or elimination of parallelism with the systematization of normative legal acts. At the same time, the key to reducing conflicts in positive law is the constant monitoring of legislation. Further implementation of the system of monitoring the legislation, first of all, in the rulemaking process is a condition for overcoming legal conflicts.

У правовій науці досі багато питань, пов'язаних з визначенням та усуненням юридичних колізій, залишаються дискусійними, відсутня єдність із питань класифікації юридичних способів вирішення колізій індивідуальних і нормативних приписів. У загальній теорії права проблематика взаємодії юридичних способів у процесі усунення і подолання правових колізій, незважаючи на свою актуальність, залишається практично не розглянутою. Причому необхідність комплексного дослідження правових засобів, інструментів та способів вирішення юридичних колізій та їх взаємодії між собою, на нашу думку, об'єктивно назріла. Вважаємо, що теоретико-методологічним підставою для такого аналізу є системний підхід до проблем вирішення колізій у вітчизняній системі права і використання у зв'язку з цим правової категорії «механізм вирішення юридичних колізій».

Аналіз і узагальнення процесу становлення законодавчої техніки в Україні свідчить про те, що в якісних характеристиках законодавчої техніки відбуваються такі зміни, як поступове формування й удосконалення відносно самостійних правил і засобів, у тому числі їх ускладнення, диференціація та уніфікація, а також нормативне закріплення тощо [1, с. 70]. Це мірою стосується й удосконалення систематизації нормативно-правових актів.

О. Іванченко пише: систематизація законодавства - це постійна форма розвитку й упорядкування діючої системи права. У сучасних цивілізованих державах наявною є значна кількість нормативних актів, що приймаються різними правотворчими органами. Зрозуміло, що правотворчість не може залишатись у статиці, а весь час перебуває у русі, розвитку, внаслідок динамізму соціальних зв'язків, нових викликів життя, вимог громадянського суспільства, необхідності правового регулювання. Система права, її розвиток, удосконалення, прийняття нових нормативних актів, внесення в них змін, скасування застарілих норм об'єктивно зумовлюють упорядкування всього комплексу чинних нормативних актів, можливо, їх укрупнення, приведення в певну науково обґрунтовану систему, видання збірників законодавства тощо. Така діяльність зазвичай одержує назву «систематизація законодавства» [2, с. 39].

Для досягнення поставленої мети систематизації законодавства варто сформулювати низку завдань, спрямованих на її реалізацію. Їх наявність утворить наукове підґрунтя для систематизації законодавства України. Аналіз юридичної літератури свідчить про те, що наявні випадки ототожнення мети та завдань систематизації законодавства [3, с. 50].

П. Калінін відмітив: «Систематизація, крім створення єдиної системи нормативно-правових актів, має на меті забезпечення можливості оперативно орієнтуватися в законодавстві, точно тлумачити необхідні норми та є передумовою ефективної правової освіти й виховання громадян» [3, с. 51; 4, с. 55].

Значно більше завдань систематизації законодавства виокремив А. Машков:

Наведені цитати щодо завдань систематизації законодавства демонструють, що в юридичній літературі доволі часто виникає плутанина у визначенні мети й завдань систематизації законодавства. Одним із поодиноких позитивних винятків є узагальнення завдань систематизації законодавства, здійснене П. Рабіновичем. На його думку, досягнення мети систематизації законодавства можливо внаслідок:

У цьому переліку привертає увагу таке завдання, як установлення й усунення дефектів законодавства та помилок у ньому, у сукупності із завданням щодо підвищення ефективності законодавства [3, с. 52-53]. Подібної точки зору дотримується і Г. Лисаковський [6, с. 33]. Торкаючись питань нашого дослідження, як дефект законодавства ми можемо розглядати колізії. Таким чином, метою систематизації законодавства є і усунення колізій.

Проблема наявності колізій у законодавстві виникає з процесом ускладнення права як системи [7, с. 24]. Колізії існують у всіх правових системах незалежно від рівня їх розвитку, і повністю запобігти їх виникненню, як і здійснити їх повне усунення, неможливо [8, с. 53].

Термін «колізія» у словниках іноземних мов перекладається як зіткнення протилежних сил, прагнень та інтересів; у юридичному розумінні тлумачиться як розбіжності між окремими законами держави або суперечність законів чи судових рішень [10, с. 78].

Даючи визначення юридичної колізії, необхідно приділити увагу різним її аспектам. Юридична колізія може виявлятися щодо предметності вираження подвійно. З одного боку, у правовій сфері, якщо її предмет суто нормативний, колізія актів - це різниця у праворозумінні, тлумаченні та застосуванні норм. З іншого - юридична колізія практично завжди «присутня» в інших суперечностях та конфліктах (міжнаціональні суперечності, зіткнення в економічній, трудовій, соціальній, політичній та інших сферах суспільного життя) [10, с. 78].

Ставлення до колізій в юридичній науці доволі різне. Проілюструємо це на різних дефініціях даної категорії [10, с. 78].

Колізії - це суперечність між правовим порядком, що існує, та намірами й діями щодо його зміни: це стан і дія кількох правових актів чи норм, як правило, нормативного характеру, прийнятих одним або різними суб'єктами правотворчості, спрямованих на регулювання одних і тих самих суспільних відносин, а застосування кожного з них окремо дає різний, в тому числі протилежний, результат; це суперечність між правовими приписами відповідних актів, що виявляється у відмінностях у процесі регулювання аналогічних суспільних відносин [10, с. 78].

Сказане свідчить, що дана проблема не обійдена увагою фахівців-правників, але також можна цілком упевнено стверджувати, що вона і сьогодні залишається досить актуальною та потребує додаткового вивчення.

Звідси випливає, що існують як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники колізій [10, с. 78-79].

До об'єктивних належать: динаміка правовідносин (може існувати конфлікт старих норм та прийнятих); їх поширення у просторі (принцип територіальності уможливлює конфлікт національних та міжнародних норм); специфічність різновидів суспільних відносин, що потребує їх диференційованого регулювання; значна кількість державних органів, що приймають відповідні норми права [10, с. 78-79].

До суб'єктивних чинників належать: воля законодавця; відсутність чіткого розмежування законодавчої компетенції між правотворчими органами; брак досвіду осіб, що займаються правотворчістю; непослідовність систематизації та ін. [10, с. 78-79].

Колізії у правовій системі сучасної держави закономірні і неминучі з огляду не тільки на природу нормативно-правового регулювання, а й на природу самої людини, оскільки джерела юридичних колізій слід шукати не лише у правовій сфері. У пошуках причин їх виникнення та існування необхідно розкривати більш широку низку суспільних відносин (економічних, політичних, духовних, соціально-моральних тощо), оскільки законодавство за своєю природою є «регулятором соціальних відносин з усіма властивими їм протиріччями» [11, с. 22; 12, с. 17].

О. Волошенюк вважає, що юридичні колізії слід визначати як розбіжності або протиріччя між окремими нормами права, нормативно-правовими актами, що регулюють аналогічні або суміжні суспільні відносини, а також протиріччя, що виникають у процесі тлумачення і застосування норм права, здійснення компетентними органами і посадовими особами своїх владних повноважень. Вказані протиріччя необхідно вважати негативними чинниками, небезпечними для існування і розвитку системи права та системи юридичних джерел. Разом із тим юридичні колізії слід відрізняти від інших явищ правової дійсності - спеціальних і виключних норм, правових фікцій, зловживань владою тощо [13, с. 19].

В. Криволапчук визначає колізію норм права як розбіжність змісту двох або більше формально чинних норм права, прийнятих з одного й того самого питання. Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, що має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту). Якщо є розбіжність між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, то застосовується акт, виданий пізніше. Така розбіжність можлива внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням застарілих норм з одного й того самого питання. Якщо норми, що суперечать одна одній за змістом, містяться в актах, прийнятих різними органами, застосовується норма, прийнята вищим органом [14, с. 10-11].

Юридичні колізії перебувають у постійній динаміці, переходять з однієї стадії в іншу. У недалекому минулому для їх визначення застосовувались поняття «правопорушення», «злочин», «законність», «відповідальність» та ін. Увага акцентувалася на впливі держави, причому на вирішенні колізій переважно в цивільному та кримінальному праві. Сьогодні правові колізії визнаються в конституційному й адміністративному праві. У багатьох галузях стало більше норм про колізії. Цей факт відображає збільшення потреб громадян і суспільства в реалізаціях принципів правової держави і використання юридичних процедур [14, с. 10-11].

У юридичній літературі тема колізій традиційно пов'язується з проблемою неузгодженості системи як права, так і законодавства. Вчені ведуть мову про існування у сфері правового регулювання двох видів неузгодженостей: матеріальних і формальних. Матеріальні, або діалектичні, суперечності в праві мають об'єктивну природу і пов'язані насамперед із таким зовнішнім чинником, як динаміка суспільних відносин. До таких суперечностей можна віднести неузгодженості правових приписів і суспільних відносин, які покликані регулювати, а також суперечності між нормами права і моральними, релігійними, звичаєвими нормами тощо.

Формальні неузгодженості - це суперечності всередині правової системи, вони мають суб'єктивну природу і виникають головним чином внаслідок інтелектуальних помилок законодавця, перш за все порушень правил формальної логіки. Формальні суперечності призводять до порушення цілісності, внутрішньої узгодженості та єдності правової системи.

У науковій літературі термін «юридична колізія» вживається як у вузькому (виключно як внутрішня, або формальна, суперечність у правовій системі), так і у широкому значенні (у цьому разі терміном «юридична колізія» позначають суперечності обох видів - як матеріальні, так і формальні) [15, с. 26].

Прикладом широкого підходу є визначення Ю. Тихомировим юридичної колізії як суперечності між наявними правовими актами та інструментами, правопорядком та намірами і діями щодо їх зміни, визнання або відторгнення. Про прихильність до широкого підходу заявляють і окремі представники галузевих юридичних наук [15, с. 26; 16, с. 13].

Частіше за все термін «юридична колізія» вживається у вузькому значенні. Наприклад, М. Матузов пропонує розділити юридичні колізії на шість родових груп:

Усі перелічені види юридичних колізій об'єднує спільна риса: вони виникають із приводу різних правових актів і правових норм і призводять до внутрішньої неузгодженості системи. Отже, колізії у законодавстві - це лише частина можливих юридичних колізій.

У вузькому значенні термін «юридична колізія» тотожний терміну «колізії у праві», що використовується, зокрема, С. Погребняком. Останній до колізій у праві відносить колізії правових норм, колізії між нормами права і актами тлумачення, а також колізії між актами і тлумаченням. На нашу думку, колізії правових норм у свою чергу можуть бути поділені на колізії між нормами права, які закріплені в законодавстві, та суперечності між нормами, закріпленими в законодавстві, й нормами, закріпленими в інших джерелах права (наприклад, суперечності між законодавством та правовими звичаями, нормативно-правовими договорами, правовими прецедентами). Тобто колізії у законодавстві є різновидом колізій правових норм, які у свою чергу є різновидом юридичних колізій [15, с. 27].

Цілком правильно, що колізія - це не тільки разовий акт або дія, що одномоментно чи одночасно здійснюється. Це і процедура аналізу, і оцінка актів та дій, установлення своєрідної «передправової протиправності», тієї її міри, яка чітко ще не зафіксована і їй не надана юридична кваліфікація. Тут ми маємо справу з комплексом засобів, норм і процедур, які розраховані на етапне вивчення правової дійсності та виявлення протиріч, причому частина не тільки юридичних, а й інших, які прямо або побічно впливають на юридичні протиріччя [8, с. 53-54].

Поряд із цим запорукою зменшення колізій у позитивному праві є постійний моніторинг законодавства. Подальше впровадження системи моніторингу законодавства насамперед у нормотворчий процес є умовою для подолання правових колізій.