Правовий режим "Дія Сіті" як фактор залучення інвестицій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правовий режим «Дія Сіті» як фактор залучення інвестицій

Тищенко Юлія, к. ю. н., доцент, доцент кафедри міжнародного, цивільного та комерційного права Державного торговельно-економічного університету

Вступ. Цифрові галузі значно випереджають за темпами зростання та капіталізації традиційні сфери економіки. Кожна держава намагається створити сприятливі умови для заохочення та розвитку новітніх виробництв як факторів високоефективної, конкурентної інноваційної економіки.

Проблема. Одним з кроків розвитку цифрової економіки в країні є належне правове забезпечення інвестиційних проєктів у цій сфері.

Метою статті є виявлення та осмислення змісту правового режиму «Дія Сіті» в контексті сприяння інвестиційній діяльності у сфері цифрової економіки.

Методи. Методологічною основою обрано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів наукового пошуку: діалектичний, системно- функціональний, порівняльно-правовий.

Результати дослідження. Визначення правового режиму «Дія Сіті» в Законі України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» звужене та обмежує його дію тільки правовими нормами, що визначають права та обов'язки, пов'язані з резидентством «Дія Сіті». Деякі загальні засади, на яких ґрунтується правовий режим «Дія Сіті», суперечать іншим правовим нормам вітчизняного законодавства. Позитивним у контексті заохочення інвестицій є положення щодо самоврядування резидентів «Дія Сіті», а також застосування спеціального режиму оподаткування. Відносини між резидентом «Дія Сіті» та працівником можуть оформлятися спеціальним гіг-контрактом, який не є трудовим контрактом.

Висновки. Закон створює стимулюючі та заохочувальні умови для залучення інвестицій у сферу технологій та інновацій, проте деякі його положення потребують вдосконалення.

Ключові слова: правовий режим, «Дія Сіті», принципи правового режиму «Дія Сіті», резидент «Дія Сіті», гіг-контракт.

Legal regime of «Action city» as a factor for attracting investments

Tyshchenko Yuliia, PhD (Law), Assistant Professor, Assistant Professor of the Department of International, Civil and Commercial Law State University of Trade and Economics

Introduction. Digital industries are significantly ahead of traditional sectors of the economy in terms of growth and capitalization. Each state is trying to create favorable conditions for the promotion and development of new industries as a factor in a highly efficient, competitive innovation economy.

Problem. One of the steps in the development of the digital economy in the country is the proper legal support of investment projects in this area.

The aim of the article is to identify and comprehend the content of the legal regime of Action City in the context of promoting investment activities in the digital economy.

Methods. The set of general scientific and special methods of scientific research is chosen as the methodological basis: dialectical, systemfunctional, comparative-legal.

Results. The definition of the legal regime of Action City in the Law of Ukraine «On Stimulating the Development of the Digital Economy in Ukraine» is narrowed and limits its effect only to legal norms that define the rights and obligations related to the residence of Action City. Some of the general principles on which the legal regime of Action City is based contradict other legal norms of domestic law. Positive in the context of investment promotion are the provisions on self-government of residents of Action City, as well as the application of a special tax regime. The relationship between an Action City resident and an employee may be formalized by a special gig contract that is not an employment contract.

Conclusions. The law creates stimulating and encouraging conditions for attracting investments in technology and innovation, but some of its provisions need to be improved.

Keywords: legal regime, Action City, principles of legal regime Action City, resident of Action City, gig contract.

Вступ

Все більшого поширення набувають цифрові галузі економіки, які є як самостійним суб'єктом створення продукту, так і елементом аналогової економіки. До того ж цифрові галузі значно випереджають за темпами зростання та капіталізації традиційні сфери економіки, як-от: важка та легка промисловість, машинобудування, сільське господарство, торгівля тощо. Та й зазначені традиційні галузі вже не можливо уявити без впровадження в них інноваційних цифрових продуктів. Кожна держава намагається створити сприятливі умови для заохочення та розвитку новітніх виробництв як фактора високоефективної, конкурентної інноваційної економіки. Одним з найважливіших кроків на цьому шляху є належне правове забезпечення створення та реалізації інвестиційних проєктів в ІТ'-індустрії.

Проблема

У нашій державі є певне правове регулювання інвестиційної діяльності, зокрема й у галузі цифрової економіки, а саме: Закони України «Про інвестиційну діяльність», «Про правовий режим іноземних інвестицій», «Про інноваційну діяльність» тощо. Проте, крім цих законів, інтерес викликає створений за останні декілька років комплекс спеціальних законодавчих актів, спрямованих на правове забезпечення цифровізації вітчизняної економіки. Одним з таких є Закон України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Сфери інновацій і цифрової економіки дуже розгалужені та є предметом досліджень науковців різних правових галузей, як-от: господарське, податкове, конкурентне, кримінальне право та інші. Так, О. Вінник [1] досліджувала нормативно-правове регулювання відносин у сфері цифрової економіки. Правовий статус саморегулівних організацій у сфері цифрової економіки вивчала О. Гончаренко [2]. О. Макух [3] розглядала питання правового регулювання адміністрування податків і зборів в умовах розбудови цифрової економіки. С. Аравантінос [4] зосереджував увагу на системі засобів правового захисту в епоху цифрових технологій в ЄС. Визначення суб'єктності штучного інтелекту у кримінальному праві стало предметом розгляду О. Радутного [5]. Проте питанням, що потребує окремого дослідження, є вплив суб'єктів цифрової економіки України на інвестиційну привабливість.

Метою статті є виявлення та осмислення змісту правового режиму «Дія Сіті» в контексті сприяння інвестиційній діяльності у сфері цифрової економіки.

Методи

Методологічною основою обрано сукупність загально- наукових і спеціальних методів наукового пошуку. Діалектичний метод дав змогу розглядати загальні засади правового режиму «Дія Сіті» у взаємозв'язку з іншими загально-правовими та галузевими принципами. Системно-функціональний застосовано для аналізу впливу правового режиму «Дія Сіті» на інвестиційну привабливість сфери цифрової економіки. Завдяки порівняльно-правовому методу встановлено співвідношення норм законодавчих актів, що регулюють інвестиційні відносини у сфері цифрової економіки. Інформаційною базою дослідження стали правові норми вітчизняного законодавства, аналітичні та наукові праці.

Результати дослідження

Як зазначають провідні економісти, основним драйвером розвитку України має стати економіка інноваційного типу, наявність національної інноваційної системи, яка буде підґрунтям для формування конкурентних переваг національної економіки [6, с. 5]. У досягненні цієї мети не останню роль відіграє комплекс правових засобів, що визначає порядок регулювання вітчизняної інноваційної системи. Однією зі складових цього комплексу є Закон України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі - Закон), який визначає «організаційні, правові та фінансові засади функціонування правового режиму «Дія Сіті», що запроваджується з метою стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні шляхом створення сприятливих умов для ведення інноваційного бізнесу, розбудови цифрової інфраструктури, залучення інвестицій, а також талановитих спеціалістів» [7].

Перш ніж перейти до аналізу засад функціонування зазначеного правового режиму, розглянемо зміст цієї юридичної категорії.

І. Соколова під правовим режимом пропонує розуміти «засновану на загальних засадах регулювання сукупність взаємопов'язаних між собою правових засобів, що забезпечують стійке нормативне впорядкування певної сфери суспільних відносин, виражають ступінь жорсткості юридичного регулювання, сприятливості чи несприятливості для задоволення інтересів суб'єктів права, припустимий рівень їхньої активності» [8, с. 9]. Також правовий режим визначається як правова форма відносин у певній сфері суспільного життя, що має комплекс правових засобів, якими забезпечується відповідний порядок динаміки цих відносин у часі й просторі та визначаються напрями правового регулювання. [9, с. 73]. Л. Вакарюк вважає правовий режим ширшою категорією стосовно юридичного режиму, який ґрунтується не тільки на нормах, принципах правового регулювання, відповідно типах, а й насамперед на закономірностях суспільного розвитку, політичному, економічному, соціальному, культурному устрою суспільства та держави загалом, менталітеті правотворців, правовій політиці держави, її історичному розвитку [10, с. 199]. В. Бєлєвцева визначає цю юридичну категорію як особливий порядок правового регулювання, встановлений державою у вигляді правових норм і забезпечений силою державного примусу [11, с. 41]. О. Яковлєв пропонує розуміти правовий режим через характеристику способів, методів і типів правового регулювання [12, с. 82].

Отже, характерною ознакою правового режиму є наявність відповідних правових засобів - правових явищ, юридичних форм, юридичного інструментарію, що здійснюють вплив на суспільні відносини з метою настання суспільно-корисного результату.

П. 9 ч. 1 ст. 1 Закону розкриває правовий режим «Дія Сіті» як «сукупність правових норм, якими визначаються права та обов'язки особи, що виникають, змінюються та припиняються через звернення щодо набуття та втрати статусу резидента «Дія Сіті», а також особливості регулювання відносин за участю резидента «Дія Сіті» та щодо участі у його статутному капіталі». На нашу думку, така характеристика дещо звужує зміст категорії «правовий режим», обмежуючи його дією тільки правових норм, що визначають права та обов'язки, пов'язані з резидентством «Дія Сіті» та ігноруючи такі правові інструменти, як дозволи, заборони, пільги, способи реалізації і захисту прав резидентів «Дія Сіті» тощо, що встановлюються цим Законом.

Продовжуючи тему проблем термінології Закону, варто погодитись зі слушним зауваженням Головного науково-експертного управління про невиправдану відсутність визначення базових понять «цифрова економіка» та «об'єкти цифрової економіки» [13], які мали б конкретизувати зміст Закону та окреслити сферу його правового впливу. До того ж визначення поняття «цифрової економіки» вітчизняне законодавство майже не містить. Тож законотворцям варто виправити цей недолік, доповнивши Закон згаданими дефініціями.

Для дослідження змісту правового режиму «Дія Сіті» та його вплив на інвестиційну привабливість вітчизняної економіки, спочатку розглянемо основні засади, на яких він ґрунтується. Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону загальними засадами правового режиму «Дія Сіті» є: свобода діяльності всіх резидентів «Дія Сіті»; невтручання державних органів та органів місцевого самоврядування у діяльність резидентів «Дія Сіті», якщо така діяльність здійснюється в межах законодавства України; презумпція правомірності діяльності резидентів «Дія Сіті»; стабільність правового режиму «Дія Сіті» та його умов; формальний характер процедури набуття статусу резидента «Дія Сіті»; добровільність резидентства в «Дія Сіті».

Через кореляцію зі ст. 42 Конституції України [14], ст. 6 Господарського кодексу України (далі - Кодекс) [15] перший принцип свободи діяльності питань не викликає.

Принцип невтручання, з огляду на забезпечення прав інвесторів, особливо за наявності поодиноких проявів корупційних діянь, виявляється позитивним, проте викликає певні зауваження з позиції державних і суспільних інтересів. Згідно з ч. 3 ст. 9 Кодексу держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, наприклад, у сферах: валютне регулювання та податкові відносини, виробництво та праця тощо. Ця функція держави обмежена загальним принципом ст. 6 Кодексу, а саме забороною незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини [15]. Тому згаданий у п. 2 ч. 4 ст. 2 Закону принцип невтручання дещо порушує інший фундаментальний принцип рівності всіх перед законом.

Принцип стабільності, передбачений п. 4 ч. 4 ст. 2 Закону, є «гарантією державою збереження правового режиму «Дія Сіті» та стабільності його умов, передбачених цим Законом та законами України, що визначають особливості оподаткування резидентів «Дія Сіті», протягом строку, визначеного цим Законом, включаючи недопустимість обмеження чи звуження змісту прав та гарантій, передбачених правовим режимом «Дія Сіті», а також недопустимість збільшення регуляторного навантаження на резидентів «Дія Сіті» протягом такого строку», безсумнівно сприятливо впливає на інвестиційну привабливість цієї сфери діяльності. Проте таке положення не узгоджується з Законами України «Про інвестиційну діяльність» [16] та «Про режим іноземного інвестування» [17] у частині гарантій прав суб'єктів інвестиційної діяльності, де такі гарантії не поширюються на випадки зміни законодавства, що стосуються зокрема податкових питань.

Принагідно зауважимо, що у текст п. 4 ч. 4 ст. 2 Закону, який визначає зміст принципу стабільності, закралася технічна помилка, а саме, невірне відмінювання слова «держава».

Важливим для з'ясування сутності правового режиму «Дія Сіті» є визначення тих суб'єктів, на яких він поширюється. Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону «правовий режим «Дія Сіті» застосовується до відносин за участю резидента «Дія Сіті» або щодо участі у статутному капіталі резидента «Дія Сіті» протягом строку його резидентства з урахуванням положень частин шостої та сьомої цієї статті». Отже, суб'єктами правового режиму «Дія Сіті» є юридичні особи, які відповідно до Закону набули статусу резидента «Дія Сіті» та згідно з інформацією, що міститься у реєстрі «Дія Сіті», перебувають у зазначеному статусі, та/або засновники, акціонери та інші учасники юридичної особи-резидента «Дія Сіті». Як бачимо, з цього переліку виключено суб'єкти інвестиційної діяльності, як-от фізичні особи-підприємці, що дещо звужує коло потенційних учасників розвитку цифрової економіки в Україні.

Статус резидента «Дія Сіті», а отже й право користуватися відповідним правовим режимом, юридична особа набуває з дня внесення запису до реєстру «Дія Сіті», про що йдеться в ч. 2 ст. 4 Закону. Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок подання та розгляду заяви про набуття статусу резидента «Дія Сіті» та Порядок формування та ведення реєстру «Дія Сіті» [18].

Приймає рішення про набуття статусу резидента «Дія Сіті» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифрової економіки, - Міністерство цифрової трансформації України.

Позитивним з погляду заохочення інвестицій є положення ст. ст. 14, 15 Закону щодо самоврядування резидентів «Дія Сіті», метою якого є стимулювання ділової взаємодії між ними, об'єднання зусиль резидентів «Дія Сіті» та ресурсів задля розвитку цифрової економіки в Україні та підвищення її інвестиційної привабливості. Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону самоврядування реалізується шляхом створення об'єднань у формі непідприємницьких (неприбуткових) організацій. Виникає питання щодо можливості таких організацій набути статусу саморегулівних у разі прийняття проєкту Закону України «Про саморегулювання господарської та професійної діяльності» [19], який реалізує державну політику дерегуляції, спрямовану на зменшення регуляторного навантаження на господарську діяльність та ефективне забезпечення здійснення функцій з регулювання у сфері цифрової економіки самими її учасниками.

Також одним із елементів правового режиму «Дія Сіті» є створення сприятливих умов для інвесторів щодо залучення висококваліфікованих спеціалістів шляхом застосування спеціального режиму «оподаткування винагороди, яка сплачується резидентами «Дія Сіті» особам, чию працю вони використовують, відповідно до податкового законодавства» [20]. Відносини між резидентом «Дія Сіті» та таким працівником можуть оформлятися спеціальним гіг-контрактом, який визначається п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону як «цивільно-правовий договір, за яким гіг-спеціаліст зобов'язується виконувати роботи та/або надавати послуги відповідно до завдань резидента «Дія Сіті» як замовника, а резидент «Дія Сіті» зобов'язується оплачувати виконані роботи та/або надані послуги і забезпечувати гіг-спеціалісту належні умови для виконання робіт та/або надання послуг, а також соціальні гарантії, передбачені розділом V цього Закону».

Непов'язаність резидента «Дія Сіті» з обов'язками роботодавця згідно з трудовим законодавством та встановлені Законом певні соціальні гарантії для гіг-спеціаліста, також є позитивним фактором для суб'єктів інвестиційної діяльності в цій сфері.

Проте деякі аспекти таких відносин викликають неузгодженість правового регулювання. Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону розмір винагороди в гіг-контракті може визначатися в іноземній валюті. Слушними є зауваження до проєкту Закону Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України, який, посилаючись на ст. 99 Конституції України, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції», звертає увагу на невідповідність положень Закону чинному законодавству України [21], за яким винагорода гіг-спеціаліста за гіг-контрактом повинна визначатися грошовою одиницею України.

Висновки

Загалом Закон України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» створює стимулюючі та заохочувальні умови для залучення інвестицій у сферу технологій та інновацій з метою створення в Україні передової цифрової економіки. Зокрема передбачені сприятливі умови для створення цифрової інфраструктури шляхом формальної процедури набуття статусу резидента «Дія Сіті», можливість залучати висококваліфікованих спеціалістів на конкурентних ринкових умовах, не обтяжуючи у цьому разі інвестора обов'язками не реформованого трудового законодавства. Окремо необхідно згадати про податкові пільги, які встановлюються правовим режимом «Дія Сіті». Проте, попри необхідність та своєчасність зазначеного закону, деякі його положення ще потребують вдосконалення.

правовий цифровий економіка гіг-контракт

Список використаних джерел

1. Вінник О. Нормативно-правове регулювання відносин у сфері цифрової економіки. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2018. № 2. С. 124-135.

2. Гончаренко О.М. Саморегулівні організації у сфері цифрової економіки. Підприємництво, господарство і право. 2020. №2. С. 93-97.

3. Макух О.В. Правове регулювання адміністрування податків і зборів в умовах розбудови цифрової економіки: дискусійні аспекти. Право та інновації. 2021. № 3(35). С. 63-68.

4. Aravantinos S. Competition Law and the Digital Economy: the Framework of Remedies in the Digital Era in the EU. European Competition Journal. 2021. № 17. P. 134-155.

5. Радутний О. Суб'єктність штучного інтелекту у кримінальному праві. Право України. 2018. № 1. С. 123-136.

6. Мельник Т., Гринько К. Інноваційна система України: потенціал імпорто-заміщення високотехнологічними товарами. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2021. № 2. С. 4-29.

7. Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні: Закон України від 15 липня 2021 р. № 1667-ІХ.

8. Соколова І.О. Правовий режим: поняття, особливості, різновиди: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Харків, 2011. 22 с.

9. Кузніченко С.О. Категорія «адміністративно-правовий режим» у юридичній науці та законодавстві України. Актуальні проблеми держави і права. 2007. Вип. 35. С. 70-75.

10. Вакарюк Л. Основні підходи до розуміння поняття «правовий режим». Підприємництво, господарство і право. 2016. № 12. с. 196-201.

11. Бєлєвцева В.В. Правовий режим інформаційних ресурсів. Інформація і право. 2011. № 3(3). С. 41-46.

12. Яковлєв О.А. «Правовий режим» підходи до визначення поняття. Право та інновації. 2015. № 2(10). С. 80-85.

13. Висновок на проєкт Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

14. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР.

15. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 4364V.

16. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 вересня 1991 р. № 1560-ХІІ.

17. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19 березня 1996 р. № 93/96-ВР.

18. Деякі питання реалізації положень Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»: постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 № 1445.

19. Проект Закону про саморегулювання господарської та професійної діяльності № 4221 від 15.10.2020.

20. Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні: Закон України від 14 грудня 2021 року № 1946-ІХ.

21. Зауваження до проекту Закону України про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України.

References

1. Vinnyk O. (2018). Normatyvno-pravove reguljuvannja vidnosyn u sferi cyfrovoi' ekonomiky [Normative and legal regulation of relations in the digital economy]. Zovnishnja torgivlja: ekonomika, fmansy, pravo - Foreign trade: economics, finance, law, 2, 124-135 [in Ukrainian].

2. Goncharenko O.M. (2020). Samoregulivni organizacii' u sferi cyfrovoi' ekonomiky [Self-regulatory organizations in the digital economy]. Pidpryjemnyctvo, gospodarstvo ipravo - Entrepreneurship, economy and law, 2, 93-97 [in Ukrainian].

3. Makuh O.V. (2021). Pravove reguljuvannja administruvannja podatkiv i zboriv v umovah rozbudovy cyfrovoi' ekonomiky: dyskusijni aspekty [Legal regulation of the administration of taxes and fees in the digital economy: debatable aspects]. Pravo ta innovacii'- Law and innovations, 3(35), 63-68 [in Ukrainian].

4. Aravantinos S. (2021). Competition Law and the Digital Economy: the Framework of Remedies in the Digital Era in the EU. European Competition Journal, 17, 134-155 [in English].

5. Radutnyj O. (2018). Sub'jektnist' shtuchnogo intelektu u kryminal'nomu pravi [Subjectivity of artificial intelligence in criminal law]. Pravo Ukrai'ny - Law of Ukraine, 1, 123-136 [in Ukrainian].

6. Mel'nyk T., Gryn'ko K. (2021). Innovacijna systema Ukrai'ny: potencial importozamishhennja vysokotehnologichnymy tovaramy [Ukraine's innovation system: the potential for import substitution by high-tech goods]. Zovnishnja torgivlja: ekonomika, fmansy, pravo - Foreign trade: economics, finance, law, 2, 4-29 [in Ukrainian].

7. Pro stymuljuvannja rozvytku cyfrovoi' ekonomiky v Ukrai'ni: Zakon Ukrai'ny vid 15 lypnja 2021 r. № 1667-ІХ [On stimulating the development of the digital economy in Ukraine: Law of Ukraine of July 15, 2021 № 1667-IX]. [in Ukrainian].

8. Sokolova I.O. (2011). Pravovyj rezhym: ponjattja, osoblyvosti, riznovydy: avtoref. dys. ... kand. juryd. nauk: 12.00.01 [Legal regime: concepts, features, varieties: author's ref. dis. ... Cand. ofjurid. Sciences: 12.00.01]. Harkiv [in Ukrainian].

9. Kuznichenko S.O. (2007). Kategorija «administratyvno-pravovyj rezhym» u jurydychnij nauci ta zakonodavstvi Ukrai'ny [Category «administrative and legal regime» in legal science and legislation of Ukraine]. Aktual'ni problemy derzhavy i prava - Current issues of state and law, (Issue 35), (pp. 70-75) [in Ukrainian].

10. Vakarjuk L. (2016). Osnovni pidhody do rozuminnja ponjattja «pravovyj rezhym» [Basic approaches to understanding the concept of «legal regime»]. Pidpryjemnyctvo, gospodarstvo ipravo - Entrepreneurship, economy and law, 12, 196-201 [in Ukrainian].

11. Bjeljevceva V.V. (2011). Pravovyj rezhym informacijnyh resursiv [Legal regime of information resources]. Informacija i pravo - Information and law, 3(3), 41-46 [in Ukrainian].

12. Jakovljev O.A. (2015). «Pravovyj rezhym» pidhody do vyznachennja ponjattja [«Legal regime» approaches to the definition]. Pravo ta innovacii'. - Law and innovations, 2(10), 80-85 [in Ukrainian].

13. Vysnovok na projekt Zakonu Ukrai'ny «Pro stymuljuvannja rozvytku cyfrovoi' ekonomiky v Ukrai'ni» [Opinion on the draft Law of Ukraine «On Stimulating the Development of the Digital Economy in Ukraine»]. [in Ukrainian].

14. Konstytucija Ukrai'ny: Zakon Ukrai'ny vid 28 chervnja 1996 r. № 254k/96-VR [Constitution of Ukraine: Law of Ukraine of June 28, 1996 № 254k / 96-VR]. [in Ukrainian].

15. Gospodars'kyj kodeks Ukrai'ny vid 16 sichnja 2003 r. № 436-IV [Economic Code of Ukraine of January 16, 2003 № 436-IV]. [in Ukrainian].

16. Pro investycijnu dijal'nist': Zakon Ukrai'ny vid 18 veresnja 1991 r. № 1560-ХІІ [On investment activity: Law of Ukraine of September 18, 1991 № 1560-XII]. [in Ukrainian].

17. Pro rezhym inozemnogo investuvannja: Zakon Ukrai'ny vid 19 bereznja 1996 r. № 93/96- VR [On the regime of foreign investment: Law of Ukraine of March 19, 1996 № 93/96-VR]. [in Ukrainian].

18. Dejaki pytannja realizacii' polozhen' Zakonu Ukrai'ny «Pro stymuljuvannja rozvytku cyfrovoi' ekonomiky v Ukrai'ni»: postanova Kabinetu Ministriv Ukrai'ny vid 29 grudnja 2021 № 1445 [Some issues of implementation of the provisions of the Law of Ukraine «On Stimulating the Development of the Digital Economy in Ukraine»: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of December 29, 2021 № 1445]. [in Ukrainian].

19. Projekt Zakonu pro samoreguljuvannja gospodars'koi' ta profesijnoi' dijal'nosti № 4221 від 15.10.2020 [Draft Law on Self-Regulation of Economic and Professional Activity № 4221 of 15.10.2020]. [in Ukrainian].

20. Pro vnesennja zmin do Podatkovogo kodeksu Ukrai'ny ta inshyh zakoniv Ukrai'ny shhodo stymuljuvannja rozvytku cyfrovoi' ekonomiky v Ukrai'ni: Zakon Ukrai'ny vid 14 grudnja 2021 roku № 1946-ІХ [On Amendments to the Tax Code of Ukraine and other Laws of Ukraine on Stimulating the Development of the Digital Economy in Ukraine: Law of Ukraine of December 14, 2021 № 1946-IX]. [in Ukrainian].

21. Zauvazhennja do projektu Zakonu Ukrai'ny pro stymuljuvannja rozvytku cyfrovoi' ekonomiky v Ukrai'ni Golovnogo jurydychnogo upravlinnja Aparatu Verhovnoi' Rady Ukrai'ny [Comments on the Draft Law of Ukraine on Stimulating the Development of the Digital Economy in Ukraine of the Main Legal Department of the Verkhovna Rada of Ukraine]. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru