Окремі питання юрисдикційної діяльності міжнародного кримінального суду щодо ізраїльсько-палестинського конфлікту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Окремі питання юрисдикційної діяльності міжнародного кримінального суду щодо ізраїльсько-палестинського конфлікту

Базов Олександр Вікторович,

кандидат юридичних наук, докторант кафедри міжнародного права

Анотація

Статтю присвячено дослідженню правових і інституційних засад діяльності Міжнародного кримінального суду щодо врегулювання ізраїльсько-палестинського збройного конфлікту в Газі та на Західному березі, включаючи Східний Єрусалим.

Метою статті є дослідження юрисдикції Міжнародного кримінального суду, який займає особливе місце в системі міжнародного кримінального правосуддя з огляду на специфічні особливості його утворення та діяльності, щодо врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту в Газі та на Західному березі, включаючи Східний Єрусалим.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що комплексне дослідження юрисдикційних засад діяльності Міжнародного кримінального суду щодо врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту в Газі та на Західному березі, включаючи Східний Єрусалим, в Україні здійснюється вперше.

Висновки. Будучи основним елементом системи міжнародного кримінального правосуддя, Міжнародний кримінальний суд має відповідні юрисдикційні повноваження щодо розслідування міжнародних злочинів у зв'язку з ізраїльсько-палестинським конфліктом. Зокрема, територіальна юрисдикція Суду відносно ситуації в Палестині, державі-учасниці Римського статуту Міжнародного кримінального суду, розповсюджується на території, окуповані Ізраїлем з 1967 року, а саме Сектор Гази та Західний берег, включаючи Східний Єрусалим. За правовим висновком Суду, у відповідності зі звичайним значенням, яке надається термінам в їх контексті та в світлі об'єкта та мети Римського статуту, посилання на «державу, на території якої розглядається дана поведінка» відповідно до ст. 12 (2) (а) Статуту слід тлумачити як посилання на державу-учасницю Римського статуту. Палата попереднього провадження І Міжнародного кримінального суду постановила, що відповідно до результатів процедури приєднання, яку провела Асамблея держав-учасниць, Палестина являється державою-учасницею Римського статуту і, як наслідок, «державою» для цілей ст. 12 (2) (а). Таким чином, Палестина погодилася підкоритися положенням Римського статуту Міжнародного кримінального суду та має право на те, щоб до неї ставилися як і до будь-якої іншої держави-учасниці в питаннях, пов'язаних із застосуванням положень Статуту.

Ключові слова: міжнародний кримінальний суд, правові засади, інституційні засади, юрисдикція, Ізраїль, Палестина, Сектор Гази, Західний берег, Східний Єрусалим.

Abstract

Selected issues of jurisdictional activity of the international criminal court of the Israel-Palestine conflict

Bazov Oleksandr V.,

Doctor of Philosophy in Law, doctoral student of the Department of International Law, Institute of International Relations Taras Shevchenko National University of Kyiv

The article is devoted to the study of the legal and institutional framework of the International Criminal Court's activities to resolve the armed conflict in Gaza and the West Bank, including East Jerusalem.

The purpose of the article is to study the jurisdiction of the International Criminal Court, which occupies a special place in the international criminal justice system in terms of the specifics of its creation and activities to resolve the Israel-Palestine Conflict in Gaza and the West Bank, including East Jerusalem.

The scientific novelty of the research results lies in the fact that a comprehensive study of jurisdictional bases of the International Criminal Court's activities in the issues of the Israel-Palestine Conflict in Gaza and the West Bank, including East Jerusalem settlement is being carried out for the first time in Ukraine.

Conclusions. As an essential part of the international criminal justice system, the International Criminal Court has appropriate jurisdictional powers to investigate international crimes in the Israel - Palestine Conflict in Gaza and the West Bank, including East Jerusalem. In particular, the Court's territorial jurisdiction in the Situation in Palestine, a State party to the International Criminal Court Rome Statute, extends to the territories occupied by Israel since 1967, namely Gaza and the West Bank, including East Jerusalem. The Pre-Trial Chamber of the International Criminal Court held that, in accordance with the ordinary meaning given to its terms in their context and in the light of the object and purpose of the Rome Statute, the reference to the State on the territory of which the conduct in question occurred in article 12 (2) (а) of the Statute must be interpreted as a reference to a State Party to the Rome Statute. Palestine is therefore a State Party to the Rome Statute, and, as a result, a State for the purpose of article 12 (2) (а) of the State. Palestine has thus agreed to subject itself to the terms of the International Criminal Court Rome Statute and has the right to be treated as any other State Party for the matters related to the implementation of the Statute.

Key words: international criminal court, jurisdiction, legal basis, institutional basis, Israel, Palestine, Gaza, West Bank, East Jerusalem.

Основна частина

Постановка проблеми. На сьогодні особливе значення у сфері протидії міжнародній злочинності має юрисдикційна діяльність постійно діючого Міжнародного кримінального суду. Оскільки учасниками Римського статуту Міжнародного кримінального суду є не всі держави світу, в судовій практиці виникають проблеми щодо визначення та застосування юрисдикційних повноважень цього Суду, зокрема його територіальної юрисдикції відносно держав, які не є учасниками Римського статуту, а також певних напівдержавних утворень. Ці питання мають важливе теоретичне та практичне значення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вагомий внесок у дослідження міжнародно-правового статусу Міжнародного кримінального суду та його юрисдикційних повноважень зробили такі вітчизняні вчені, як Т Анцупова, Б. Бабін, М. Буроменський, В. Буткевич, О. Буткевич, М. Гнатовський, В. Гутник, О. Гріненко, Н. Дрьоміна, А. Кориневич, Т Короткий, Д. Кулеба, М. Медведєва, О. Мережко, М. Микієвич, В. Мицик, В. Репецький, О. Сердюк, А. Славко, Л. Тимченко та ін.

Позиція західної школи міжнародного права щодо такого міжнародно-правового явища, як юрисдикційна діяльність Міжнародного кримінального суду, представлена в роботах таких дослідників: Р. Арон, Г. Абі-Сааб, Д. Белемаре, Ф. Бенсуда, К. Вільямсон, Е. Вітте, А. Джонс, С. Дамгаард, К. Даффі, Л. Джонсон, Е. Евенсон, А. Кассезе, Дж. Кроуфорд, Г. Корелл, О. Люхтергандт, І. Марчук, П.Тільбергер, К. Хан, Т Хартлей, К.Дж. Хеллер, Д. Хігінс, Дж.К. Уільямсон, М.Р. Шарт, М. Фіцморіс, А. Шлезінжер та ін.

Метою статті є дослідження правових та інституційних засад діяльності Міжнародного кримінального суду, його юрисдикцій - них повноважень, зокрема територіальної юрисдикції.

Виклад основного матеріалу. Дипломатична конференція повноважних представників під егідою Організації Об'єднаних Націй з питання створення Міжнародного кримінального суду проходила в Римі 15 червня - 17 липня 1998 р. та завершилась прийняттям Римського статуту Міжнародного кримінального суду [1] (за таке рішення проголосували 120 держав). Ця подія стала важливим кроком не тільки у кодифікації та прогресивному розвитку міжнародного права, але й у створенні першого в історії людства постійно діючого міжнародно-правового механізму, який покликаний притягати до відповідальності осіб, винних у вчиненні найтяжчих міжнародних злочинів: злочину геноциду, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, злочину агресії. Окремо варто наголосити на важливості того, що Міжнародний кримінальний суд заснований на основі багатостороннього міжнародного договору, що, з точки зору міжнародного права, є найкращою можливою основою для діяльності постійно діючого органу міжнародного кримінального правосуддя. Римський статут МКС набув чинності 1 липня 2002 р., коли був ратифікований 60 державами.

Важливою судовою справою, яку розглядає Міжнародний кримінальний суд, є справа відносно ймовірних міжнародних злочинів, що підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, які, як стверджується, були скоєні під час ізраїльсько-палестинського конфлікту в Газі та Східному Єрусалимі, починаючи з 13 червня 2014 року. Вважається, що за результатами розслідування обвинувачення можуть бути висунуті прем'єр-міністру та іншим відповідним посадовцям Ізраїлю, ХАМАС та іншим палестинським збройним угрупуванням. Прокурор Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуда ще у 2019 році заявила, що існують «розумні підстави» для початку розслідування дій ізраїльських військових в Секторі Гази і на Західному березі. Але перед початком розслідування вона звернулась до Міжнародного кримінального суду з метою встановлення його територіальної юрисдикції для цього.

Розгляд зазначеної справи є досить актуальним з позиції сьогодення, оскільки після чергового загострення ситуації з 10 травня 2021 року в Східному Єрусалимі, Секторі Гази та Західному березі, яке призвело до великих людських жертв, серед яких є і діти, становище в Ізраїлі 16 травня 2021 року було розглянуто на терміновому закритому засіданні Ради Безпеки ООН. Згодом Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш привітав угоду про припинення вогню між Ізраїлем і ХАМАС та зазначив, що Газа є «невід'ємною частиною майбутнього палестинської держави, і слід докласти всіх зусиль, щоб домогтися національного примирення».

Ця судова справа має значення і для України. Зокрема, глава МЗС Люксембургу Жан Ассельборн, який засудив плани Ізраїлю щодо анексії, провів паралель цього із Кримом. Проте, міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас заявив, що плани Ізраїлю анексувати частину Палестинських територій порушують норми міжнародного права, але порівнювати це з анексією Криму не слід.

Як відомо, Україна підтримує дипломатичні відносини не лише з Ізраїлем, але і з 2001 року з Державою Палестина. У зв'язку із загостренням конфлікту у травні 2021 року Міністерство закордонних справ України оприлюднили заяву щодо подій в Ізраїлі та Секторі Гази, в якій зазначається: «Засуджуємо загострення ситуації в Східному Єрусалимі, Секторі Гази та Західному березі, яке призвело до людських жертв. Ракетні обстріли території Ізраїлю мають негайно припинитися». МЗС України зазначило, що визнає «право Ізраїлю на самооборону», але водночас закликало всі сторони конфлікту утриматися від подальшого насильства. Практично одночасно у Верховній Раді України підготовлено проект постанови парламенту №5530 від 20 травня 2021 року щодо визнання ХАМАС терористичною організацією. Фактично цим кроком Україна може приєднатися до ЄС, Британії, США, Канади і Японії.

Слід зазначити, що конфлікт на Близькому Сході є одним із самих довготривалих збройних конфліктів в світі, що бере свій початок із зародження велелюдних націоналістичних рухів серед євреїв та арабів, кожен з яких був націлений на досягнення суверенітету своїх народів на Аравійському півострові та на території Східного Середземномор'я. Із самого початку була очевидною необхідність мирного переговорного процесу між ізраїльтянами та палестинцями, однак на превеликий жаль, мирного співіснування не вийшло. Відразу ж ізраїльсько-палестинська напруженість перейшла у гарячу фазу та, починаючи з 1948 року, з новою силою спалахнув збройний конфлікт між ізраїльськими збройними силами та палестинськими озброєними угрупуваннями. Під час першої та другої інтифад, в кінці 1980-х та на початку 2000-хроків відповідно, вчинялися масові порушення міжнародного права, з жертвами серед цивільного населення з обох сторін. Сотні тисяч палестинців поневолі ставали біженцями, тікаючи від катастрофи перманентної війни до сусідніх країн, багато тисяч і по сьогоднішній день залишаються в таборах для біженців, а ізраїльтянам доводиться переховуватись в бомбосховищах з остраху ракетних ударів. У квітні 2014 року в Газі вкотре спалахнуло насилля після провалу мирних переговорів, що відбувалися за посередництва США. Загибель двох палестинських підлітків та послідуюче за цим викрадення та смерть трьох ізраїльських підлітків призвели до початку ізраїльської воєнної кампанії в Газі. Конфлікт призвів до масових жертв серед цивільного населення. Так, відповідно до повідомлень Агентства ООН у справах біженців та інших правозахисних організацій, стало відомо, що в період з червня по листопад 2014 р. більше двох тисяч палестинців та сімдесят ізраїльтян були вбиті, а більше одинадцяти тисяч палестинців та тисяча шістсот ізраїльтян отримали поранення різного ступеню тяжкості.

Враховуючи те, що починаючи з 1948 року ізраїльсько-палестинський конфлікт охарактеризувався добре задокументованими широко розповсюдженими порушеннями міжнародного кримінального права, міжнародного гуманітарного права, серйозними порушеннями Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року і Додаткових протоколів до них 1977 року, світове співтовариство вже протягом доволі довгого часу закликало як Ізраїль, так і Палестину приєднатися до Римського статуту та визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду задля забезпечення невідворотності покарання для всіх, без жодних виключень, винних осіб та недопущення таких злодіянь у майбутньому. Саме Міжнародний кримінальний суд є наріжним елементом сучасного міжнародного правопорядку. Він дає дивовижний та унікальний приклад правосуддя, яке вчиняється від імені міжнародного співтовариства по відношенню до порушників міжнародного права, які вчинили найсерйозніші злочини, що викликають стурбованість всієї міжнародної спільноти. Будучи продуктом волі більшості держав світу, Міжнародний кримінальний суд, як і міжнародне право в цілому, не залежить від волі однієї держави. При цьому сам Суд в жодному разі не руйнує найпотужнішу політичну ідею сучасності, а саме ідею суверенітету, та діє на основі принципу компліментарності. Юрисдикція Суду не посягає на невід'ємне первинне право держави вершити правосуддя, оскільки зазвичай злочинців мають засуджувати саме національні судові органи. Однак під час конфлікту, будь то внутрішнього або міжнародного, національні органи часто не готові або не мають можливості діяти ефективно у сфері протидії злочинності. Доволі часто у урядів відсутня політична воля здійснювати судове переслідування своїх громадян або власних високопосадовців, як це, наприклад, має місце у випадку Косова. Або ж національні влади можуть дезінтегруватися, як це відбулося в Руанді та Сомалі. Тому, відповідно до принципу компліментарності, Суд володіє юрисдикцією тільки відносно тих справ, в яких відповідна держава не бажає або ж не в змозі проводити розслідування. Міжнародний кримінальний суд покликаний здійснювати правосуддя та не робити нічого, що є несумісним з цією діяльністю. Суд володіє юрисдикцією по відношенню до фізичних осіб, які скоїли воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду та злочин агресії. Актуальні питання юрисдикції Міжнародного кримінального суду є предметом наукових дискусій [див, наприклад: 2, 3, 4].

На сьогоднішній день із 193 визнаних світовою спільнотою незалежних держав 123 країни є учасниками Римського статуту. Таким чином, орган міжнародного кримінального правосуддя опинився в кордонах, що не мають історичного прецеденту. Ніколи раніше новий міжнародний кримінальний суд не створювався на базисі настільки різноманітних правових систем, в настільки глобальному масштабі. Зокрема, всі держави Європейського Союзу визнали юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Це свідчить про opinio juris більшості країн світу та визнання Суду суб'єктом міжнародного права erga omnes. Проте, на превеликий жаль, деякі держави не бажають брати участь в діяльності Суду, хоча він і є продовжувачем принципів, що були закладені в Нюрнбергзі. Так, зокрема, Ізраїль не тільки не ратифікував Римський статут, а і зробив офіційну заяву, що не збирається ставати учасником цього договору. Відповідно до ст. 18 Віденської конвенції про право міжнародних договорів держава, яка підписала, проте не ратифікувала договір, зобов'язана утримуватись від дій, котрі б порушували об'єкт та мету договору. Однак ці зобов'язання не зберігаються, якщо держава ясно виразила свої наміри не ставати учасником договору [5]. У 2002році Ізраїль повідомив Генерального секретаря ООН, що держава більше не бажає ставати учасником Римського статуту, а відтак не має юридичних зобов'язань, що витікають з підписання цього Статуту.

Що стосується Палестини, то її адміністрація висловлювала бажання визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду протягом доволі довгого часу. Проте лише тільки після того, як 29 листопада 2012 року Генеральна Асамблея ООН 138 голосами «за» при 41 «утримався» та 9 «проти» прийняла Резолюцію67/19 [6] про надання Палестині статусу держави-спостерігача при ООН, що не являється її членом, Палестина змогла врешті-решт приєднатися до Римського статуту. Це відбулося 2 січня 2015 року, а декількома днями пізніше Палестина надала заяву згідно зі ст. 12 (3) Римського статуту, відповідно до якої Прокурор Міжнародного кримінального суду наділяється юрисдикцією відносно ймовірних тяжких злочинів, які були скоєні під час ізраїльсько-палестинського конфлікту в Газі та Східному Єрусалимі, починаючи з 13 червня 2014 року [7]. В червні 2016 року Палестина також ратифікувала Кампальські поправки до Римського статуту, ставши тридцятою державою, яка ратифікувала поправку щодо визначення злочину агресії. Таким чином, в січні 2015 року Палестина приєдналася до Римського статуту та передала в Канцелярію Прокурора Міжнародного кримінального суду ситуацію відносно ймовірних злочинів, які були скоєні в контексті ізраїльсько-палестинського конфлікту в Газі та Східному Єрусалимі у 2014 році.

Рішення про порушення розслідування в Палестині знаходиться в компетенції Прокурора Міжнародного кримінального суду. Стаття 42 Римського статуту закріплює положення щодо статусу Прокурора та його Канцелярії. Канцелярія Прокурора є незалежним органом Міжнародного кримінального суду, уповноваженим на здійснення розслідування злочинів, що підпадають під юрисдикцію Суду, а також кримінального переслідування осіб, відповідальних за такі злочини, та висунення їм обвинувачення. Канцелярія очолюється Прокурором. Незалежність прокуратури заключається в тому, що Прокурор та його заступники призначаються не Судом, а обираються Асамблеєю держав-учасниць Римського статуту на рівні з суддями також строком на дев'ять років, повторно переобрані бути не можуть та не повинні представляти одну державу. На даний час Прокурором Міжнародного кримінального суду є представниця Гамбії Фату Бенсуда.

Після попереднього розслідування Прокурор Суду пані Фату Бенсуда заявила [8], що є розумні підстави вважати, що воєнні злочини були скоєні в контексті палестино-ізра - їльського збройного конфлікту 2014 року, і що обвинувачення можуть бути пред'явлені проти особового складу Сил оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ), а також членів ХАМАС і інших палестинських збройних груп. Прокурор також дійшла висновку, що є розумні підстави вважати, що в контексті окупації Ізраїлем Західного берегу члени ізраїльської влади скоїли воєнні злочини. Пані Фату Бенсуда заявила, що вона провела «ретельну попередню експертизу», котра тривала майже п'ять років, та пообіцяла, що розслідування буде проводитись незалежно, безсторонньо та об'єктивно, без остраху та особистих уподобань. Прокурор Міжнародного кримінального суду пані Фату Бенсуда розпочала попереднє розслідування в Палестині 16січня 2015 року після відповідного звернення палестинської адміністрації згідно зі ст. 12 (3) Римського статуту. Міжнародний кримінальний суд здійснює свою юрисдикцію відносно злочинів, скоєних на палестинській території або громадянами Палестини. Попереднє розслідування зосередилось на ймовірних злочинах, які вчинялися як палестинськими озброєними угрупуваннями, так і силами оборони Ізраїлю під час 51-денного вищезазначеного конфлікту в Газі, починаючи з 13 червня 2014 року.

У червні 2015 року Комісія по розслідуванню війни в Газі 2014 року, яка уповноважена Радою ООН з прав людини, надала звіт з детальним викладенням злочинів, ймовірно скоєних обома сторонами влітку 2014 року, посилаючись при цьому на встановлені факти про невибіркові та непропорційні ракетні обстріли цивільного населення з обох сторін.

У свою чергу, уряд Палестини надав в Прокуратуру Міжнародного кримінального суду інформацію про ймовірні злочини, пов'язані з конфліктом в Газі 2014 року. В липні 2015 року Ізраїль розпочав діалог з Канцелярією Прокурора Міжнародного кримінального суду, опублікував звіт про фактичні та правові аспекти конфлікту 2014 року.

20 грудня 2019 року Прокурор Міжнародного кримінального суду повідомила про завершення попереднього розслідування ситуації в Палестині. Прокурор визначила, що всі встановлені Римським статутом критерії для початку розслідування були дотримані, та є розумні підстави вважати, що воєнні злочини були або скоюються на Західному березі, включаючи Сектор Гази, та деякі з потенційних справ, пов'язаних з ситуацією, будуть допустимі. Однак, враховуючи унікальні обставини в Палестині та потенційну невизначеність, пов'язану з питанням про масштаб територіальної юрисдикції Суду, Прокурор вирішила запросити відповідне рішення Суду, щоб підтвердити, що вона діє відповідно до вагомих правових підстав. Тому Прокурор запросила рішення Палати попереднього провадження І про територіальну сферу дії юрисдикції Суду в ситуації в Палестині.

Палата попереднього провадження І розглянула запит Прокурора від 20 грудня 2019 року, який був повторно поданий 22 січня 2021 року, а також представлення 43ін - ших держав, організацій та вчених, які брали участь в якості amicus curiae, а також груп потерпілих. Судді також вивчили основні правові тексти Суду, зокрема Римського статуту, тлумачення ст. 12 (2) (а) Статуту у відповідності зі звичайним значенням, котре слід надавати його термінам в їх контексті та в світлі предмета та цілі Римського статуту.

Рішення Міжнародного кримінального суду про територіальну юрисдикцію Суду було прийнято, як було зазначено вище, за запитом Прокурора. Так, 5 лютого 2021 року Палата попереднього провадження І Міжнародного кримінального суду більшістю голосів постановила, що територіальна юрисдикція Суду відносно ситуації в Палестині, дер - жаві-учасниці Римського статуту Міжнародного кримінального суду, розповсюджується на території, окуповані Ізраїлем з 1967 року, а саме Сектор Гази та Західний берег, включаючи Східний Єрусалим [9]. Палата постановила, що у відповідності зі звичайним значенням, яке надається термінам в їх контексті та в світлі об'єкта та мети Римського статуту, посилання на «державу, на території якої розглядається дана поведінка» відповідно ст. 12 (2) (а) Статуту слід тлумачити як посилання на державу-учасницю Римського статуту. Палата постановила, що відповідно до результатів процедури приєднання, яку провела Асамблея держав-учасниць, Палестина є державою-учасницею Римського статуту і, як наслідок, «державою» для цілей ст. 12 (2) (а). Таким чином, Палестина погодилася підкоритися положенням Римського статуту Міжнародного кримінального суду та має право на те, щоб до неї ставилися як і до будь-якої іншої держави-учасниці в питаннях, пов'язаних із застосуванням положень Статуту.

Палата попереднього провадження І зазначила, що Генеральна Асамблея ООН в Резолюції67/19 «[підтвердила] право палестинського народу на самовизначення та незалежність в своїй Державі Палестина відносно території, окупованої з 1967 р.». Враховуючи цю підставу, Палата дійшла висновку, що територіальна юрисдикція Суду відносно ситуації в Палестині розповсюджується на території, що були окуповані Ізраїлем з 1967 року, а саме Сектор Гази та Західний берег, включаючи східний Єрусалим. Рішення було прийнято більшістю голосів з частковою особливою думкою. Відповідно до Статуту за відсутності консенсусу Палата може прийняти рішення більшістю голосів. Суддя, який не погоджується з більшістю, може викласти особливу чи частково особливу думку. В ситуації, що склалася, рішення прийняли двоє із трьох суддів попереднього розгляду. Суддя Петер Ковач (Peter Kovacs) надав частково особливу думку, в якій виклав свою незгоду з тим фактом, що Палестина кваліфікується як «держава, на території якої мало місце дана поведінка» для цілей ст. 12 (2) (а) Статуту, і що територіальна юрисдикція Суду відносно ситуації в Палестині розповсюджується - квазіавтоматичним способом та без будь-яких обмежень - на території, окуповані Ізраїлем з 1967 року, а саме Газу та Західний берег, включаючи Східний Єрусалим.

Слід зазначити, що судді Міжнародного кримінального суду - це люди з високими моральними якостями, неупередженістю та чесністю, які мають кваліфікацію, необхідну в їх відповідних країнах для призначення на вищі судові посади. Всі вони мають широкий досвід, пов'язаний з діяльністю Суду. Судді обираються Асамблеєю держав-учас - ниць на основі їх встановленої компетенції в галузі кримінального права та процедури, а також у відповідних галузях міжнародного права, таких як міжнародне гуманітарне право та право прав людини. До складу Палати попереднього провадження І Міжнародного кримінального суду входять вищезазначений суддя Петер Ковач (Peter Kovacs), а також головуючий суддя, суддя Марк Перрен де Брішамбо (Marc Perrin de Brichambaut) та суддя Рейн Аделаїд Софі Алапіні-Гансу (Reine Adelaide Sophie Alapini-Gansou).

Ізраїль відразу ж відмовився визнавати рішення Міжнародного кримінального суду. Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху сказав, що рішення Міжнародного кримінального суду було «сутністю антисемітизму та сутністю лицемірності». «Суд, який був створений для недопущення повторення жахіть, які чинили нацисти проти єврейського народу, тепер діє проти держави єврейського народу», - заявив він. У той же час палестинські офіційні особи його високо оцінили. Міністр закордонних справ Палестинської автономії Ріядаль-Малікі заявив: «Злочини, що були скоєні лідерами ізраїльської окупації проти палестинського народу - продовжуються, являються систематичними та широко розповсюдженими та роблять дане розслідування необхідним та невідкладним». Воєнізований рух ХАМАС, який контролює Сектор Гази, привітав таке рішення, та одночасно захищаючи свої дії, заявив, що його діяльність є «законним спротивом».

США висловили розчарування та протидію цьому кроку. Офіційний представник Держдепартаменту США Нед Прайс розкритикував рішення Суду. Також були висловлені думки, що Суд вийшов за межі своїх повноважень, зокрема стверджувалось, що Палата прийняла рішення про державність Палестини та в цілому дане рішення має політичний, а не правовий характер.

На нашу думку, такі твердження не містять під собою належного обґрунтування, адже саме в своєму вищезазначеному рішенні Палата попереднього провадження І зазначила, що у Міжнародного кримінального суду немає статутної компетенції визначати питання державності. Приймаючи рішення про територіальну юрисдикцію цього Суду, Палата підкреслила, що вона не виносила рішення по спорам щодо кордонів та не вирішувала наперед про будь-які майбутні кордони. Рішення Палати ставило собі єдину мету - визначити територіальну юрисдикцію Суду. Аргументи про те, що ціллю або наслідком запиту Прокурора буде створення «нової держави», відображають неправильне розуміння фактичного предмету запиту Прокурора. Дійсно, створення нової держави у відповідності до міжнародного права - це політичний процес високої складності, який далеко віддалений від місії Міжнародного кримінального суду. А питання, підняті Прокурором в її запиті, явно піднімають правові питання відносно юрисдикції Суду, на котрі Палата зобов'язана надати юридичну відповідь. Обвинувач звернулася до Палати попереднього провадження І з юридичним питанням, а саме з тим, чи включає «територія», на якій Суд може здійснювати свою юрисдикцію відповідно ст. 12 (2) (а) Статуту, Західний берег, включаючи Східний Єрусалим та Газу». Палата надала юридичну відповідь, основану на суворому тлумаченні Римського статуту. Палата попереднього провадження І в своєму рішенні підкреслила, що питання територіальної юрисдикції Суду має бути додатково вивчене, коли Прокурор подаватиме клопотання про видачу ордера на арешт або про виклик до суду. Палата відмовилась розглядати аргументи відносно Угод в Осло в контексті даного розгляду та вказала, що ці питання можуть бути підняті на більш пізньому етапі розгляду.

Також слід звернути увагу на те, що дане рішення Суду не призводить до автоматичного початку розслідування. Рішення про те, чи розпочинати розслідування ситуації в Палестині, знаходиться в компетенції Прокурора Міжнародного кримінального суду. Тим не менше, Палата нагадала, що Прокурор, в принципі, зобов'язана розпочати розслідування, якщо вона впевнена, що відповідні критерії, встановлені Статутом, дотримані.

Канцелярія Прокурора привітала рішення Палати, яке надає юридично-правову ясність відносно об'єму територіальної юрисдикції Міжнародного кримінального суду по даній справі. За інформацією з відкритих джерел на даний час Канцелярія Прокурора досконало аналізує рішення Суду, а потім прийме рішення про свій наступний крок, суворо керуючись своїм незалежним та не - упередженим мандатом та зобов'язаннями з Римського статуту. Проте неможливо не звернути увагу на той факт, що теперішнього Прокурора пані Фату Бенсуда в червні цього року замінить наступний Прокурор, а саме британський юрист Карім Хан, якого 12 лютого 2021 року Асамблея держав-учасниць Римського статуту обрала новим Прокурором Суду. На що, зокрема, вже відреагувала міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch, яка заявила, що «всі погляди» будуть направлені на нового прокурора Каріма Хана, який «підхватить естафету», та що «держави-члени Міжнародного кримінального суду мають бути готовими до завзятого захисту роботи Суду від будь-якого політичного тиску».

Важливо наголосити, що Прокурор має досліджувати дії всіх сторін конфлікту. Попереднє розслідування пані Бенсуда зосереджено на таких питаннях, як воєнні операції Ізраїлю в Газі та будівництво єврейських поселень на Західному березі, котрі більшість з міжнародного співтовариства вважає незаконними відповідно до міжнародного права, хоча Ізраїль оскаржує це. В цих умовах Прокурор Міжнародного кримінального суду зобов'язаний розслідувати всі ймовірні злочини в конкретній ситуації, незалежно від того, до якої зі сторін конфлікту належить міжнародний злочинець. Обвинувач діє в рамках незалежного, об'єктивного та неупередженого здійснення свого мандату відповідно до Римського статуту. У зв'язку з цим, прокурор Міжнародного кримінального суду раніше вказувала в своєму запиті, що наявні розумні підстави вважати, що злочини, які підпадають під юрисдикцію Суду, ймовірно були скоєні членами Сил оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ), ізраїльською владою, членами ХАМАС, а також і іншими палестинськими збройними групами. «У нас немає інших планів, окрім виконання наших статутних зобов'язань відповідно до Римського статуту з професійною чесністю», - заявила Прокурор після винесення рішення Палатою, зазначивши при цьому, що відмовилась розслідувати вбивство ізраїльськими вояками в 2010році десятьох турецьких активістів на кораблі «Маві Мармара», що йшов в Газу. «Однак в нинішній ситуації наявні розумні підстави для продовження та є допустимі потенційні справи», - додала вона. Пані Бенсуда також підкреслила, що «в центрі уваги повинні бути жертви злочинів, як палестинських, так і ізраїльських, які виникли в результаті довготривалого циклу насилля та відсутності безпеки, котрі спричинили глибокі страждання та відчай з усіх сторін».

Враховуючи бурхливу реакцію залучених до конфлікту держав, як позитивну, так і вкрай негативну, на рішення Палати, необхідно, на нашу думку, також зазначити, що Міжнародний кримінальний суд може розглядати та переслідувати в судовому порядку лише фізичних осіб, а не держави. Крім того, держави, які не є учасницями Римського статуту, не мають зобов'язань перед Судом за цим договором. Тим не менше, окремі громадяни таких держав можуть підпадати під юрисдикцію Суду за визначеними обставинами.

Територіальна та персональна юрисдикція Міжнародного кримінального суду за загальним правилом не являється універсальною, оскільки розповсюджується на злочини, що були вчинені або на території держави-учасниці Римського статуту, або особою-громадянином держави-учасниці. Якщо не дотримано ані персональний, ані територіальний принцип, Суд, за загальним правилом, не вправі розглядати ситуацію. Таким чином, Статут визнає територіальний принцип та принцип громадянства суб'єкта злочину. А отже, це положення гарантує право держав вирішувати, чи підпорядковувати своїх громадян або свою територію юрисдикції Міжнародного кримінального суду.

Суд може здійснити юрисдикцію незалежно до громадянства суб'єкта злочину та місця, де міжнародний злочин був скоєний. Адже для забезпечення торжества правосуддя та припинення безкарності міжнародне співтовариство передбачило два виключення з вищезазначеного правила. Перше виключення застосовується за умови, коли Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй шляхом прийняття резолюції, прийнятої відповідно до глави УП Статуту ООН, передає в Суд певну ситуацію, що стосується вчинення злочину, який був вчинений ні на території держави-учасниці, ні громадянином держави-учасниці Римського статуту. В такому випадку джерелом юрисдикції Міжнародного кримінального суду виступають повноваження Ради Безпеки ООН, яка може використовувати владні дії відносно будь-яких держав-членів ООН в питаннях підтримання миру та безпеки. Радою Безпеки Організації Об'єднаних Націй вже було використане таке право, коли 31 березня 2005 року Резолюцією 1593 [10] була передана на розгляд в Суд ситуація щодо міжетнічного конфлікту в Дарфурі - західному регіоні Судану. Адже, як відомо, Республіка Судан не являється дер - жавою-учасницею Римського статуту.

На особливу увагу заслуговує, що нормативна частина б Резолюції РБ ООН 1593 виключає зі сфери юрисдикції Міжнародного кримінального суду громадян або персонал тих держав, які не беруть участь в Римському статуті, окрім Судану, відносно будь-яких дій чи бездіяльності, що були результатом операцій в цій африканській країні, які були затверджені або санкціоновані Радою Безпеки ООН або Африканським Союзом, або пов'язаних з ними операцій. Таким чином, Рада Безпеки закріпила за собою право деталізувати нюанси матеріальної або персональної юрисдикції Міжнародного кримінального суду відносно тих держав, які не є учасниками Статуту Суду. На завершення необхідно зупинитися на статті1б Римського статуту, відповідно до якої жодне розслідування або кримінальне переслідування не може розпочинатися або проводитися строком дванадцять місяців після того, як Рада Безпеки ООН в резолюції, що була прийнята відповідно до главиУП Статуту Організації Об'єднаних Націй, звернулася до Суду з клопотанням (поновлюваним) про це. Друге виключення застосовується, коли, відповідно до пункту 3 статті 12 Римського статуту, держава, яка не є учасницею Статуту, шляхом заяви, представленої Секретарю Суду, визнає здійснення Судом юрисдикції по відношенню до конкретного злочину. Відповідно до Римського статуту предметна юрисдикція Суду включає «найсерйозніші злочини, що викликають занепокоєність всієї світової спільноти». Згідно зі статтею 5 Статуту такими злочинами є злочин геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії. Зазначений перелік міжнародних злочинів у Статуті на даний час є вичерпним, тому предметна юрисдикція Суду вищезазначеними злочинами й обмежується.

Таким чином, Міжнародний кримінальний суд може розпочати розслідування ситуації тільки відповідно до норм Римського статуту, які визначають його юрисдикцію. Прокурор може розпочати розслідування по ситуації у визначених випадках, а саме: (1) держава-учасниця або держава, яка визнала юрисдикцію Суду, просить Прокурора провести розслідування; (2) Рада Безпеки ООН передає ситуацію Прокурору; або (3) судді Міжнародного кримінального суду уповноважують Прокурора розпочати розслідування за його/її ініціативою на основі інформації про злочини, що підпадають під юрисдикцію Суду, та після визначення того, що визначені умови виконані.

Перш ніж Прокурор зможе розпочати розслідування, мають бути оцінені критерії для порушення розслідування, серед іншого, такі: (1) компетенція Суду обмежена також і в часовому вимірі. Темпоральна юрисдикція (юрисдикція ratione temporis) розповсюджується тільки на злочини, що були вчинені після Ілипня 2002 року, дати вступу Римського статуту в силу; (2) злочини були скоєні на території держави-учасниці Римського статуту або держави, яка визнала юрисдикцію Суду, або були вчинені громадянином такої держави; (3) справа передана Радою Безпеки ООН; (4) злочини кваліфікуються як воєнні злочини, злочини проти людства, злочин геноциду та злочин агресії; (5) злочини не розслідуються та не переслідуються за законом на національному рівні; та (6) розслідування слугуватиме інтересам правосуддя та потерпілих.

Враховуючи ці критерії, Міжнародний кримінальний суд може мати юрисдикцію щодо розслідування міжнародних злочинів і притягнення до відповідальності злочинців в ситуаціях, коли громадянин держави, яка не є учасницею Римського статуту, вчинив злочин на території держави-учасниці Римського статуту. І це не означає, що Міжнародний кримінальний суд здійснює свою територіальну юрисдикцію. Юрисдикційна діяльність Міжнародного кримінального суду має сприйматись як необхідний міжнародно-правовий механізм забезпечення міжнародної безпеки та всезагального миру. Цілком справедливо стверджує професорка І. Марчук, що не потрібно шукати виправдань, коли йдеться про притягнення до відповідальності винних у міжнародних злочинах, а натомість зосередитись на забезпеченні справедливості та примирення для постраждалих громадян.

Висновки. Будучи основним елементом системи міжнародного кримінального правосуддя, Міжнародний кримінальний суд має відповідні юрисдикційні повноваження щодо розслідування ймовірних міжнародних злочинів, що підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, які, як стверджується, були скоєні під час ізраїльсько-палестинського конфлікту в Газі та Східному Єрусалимі, починаючи з 13 червня 2014 року. Зокрема, територіальна юрисдикція Суду відносно ситуації в Палестині, державі-учасниці Римського статуту Міжнародного кримінального суду, розповсюджується на території, окуповані Ізраїлем з 1967 року, а саме Сектор Гази та Західний берег, включаючи східний Єрусалим.

За правовим висновком Міжнародного кримінального суду у відповідності зі звичайним значенням, яке надається термінам в їх контексті та в світлі об'єкта та мети Римського статуту, посилання на «державу, на території якої розглядається дана поведінка» відповідно ст. 12 (2) (а) Статуту слід тлумачити як посилання на державу-учасницю Римського статуту. У зв'язку з цим Палата попереднього провадження І Міжнародного кримінального суду постановила, що відповідно до результатів процедури приєднання, яку провела Асамблея держав-учасниць, Палестина є державою-учасницею Римського статуту і, як наслідок, «державою» для цілей ст. 12 (2) (а). Таким чином, Палестина погодилась підкоритися положенням Римського статуту Міжнародного кримінального суду та має право на те, щоб до неї ставилися як і до будь-якої іншої держави-учасниці в питаннях, пов'язаних із застосуванням положень Статуту.

Практика Міжнародного кримінального суду щодо ізраїльсько-палестинського конфлікту є додатковим аргументом на користь ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду, що є необхідним в умовах окупації частини території держави.

Список використаних джерел

кримінальний суд ізраїльський палестинський

1. Римский статут международного криминального суда от 17 июля 1998 г. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_588 (Дата звернення: 19.05.2021).

2. Morris, L. Why Germany is Becoming a Go-To Destination for Trials on the World's Crimes. The Washington Post, 6 March 2021.

3. Heller, K.I. Lesture on the US-ICC Relationship. Opinio Juris, 24 November 2020.

4. British Institute of International and Comparative Law, вебінар `Revieving the Review: What Needs to Change at the International Criminal Court? (webinar, summary), 20 November 2020.

5. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_118#Text (Дата звернення: 19.05.2021).

6. Статус Палестины в Организации Объединенных Наций: Резолюция Генеральной Асамблеи ООН 67/19 от 29 ноября 2012 г. URL: https://undocs.org/ru/A/RES/67/19 (Дата звернення: 19.05.2021).

7. The Government of the State of Palestine Declaration Accepting the Jurisdiction of the International Criminal Court. URL: icc-cpi.int/ iccdocs/PIDS/press/Palestine_A_12-3.pdf (Дата звернення: 19.05.2021).

8. Situation in the State of Palestine. Document No.ICC-01/18, 22 January 2020 / Office of the Prosecutor; International Criminal Court. URL: icc-cpi.int/CourtRecords/ CR2020_00161.PDF (Дата звернення: 19.05.2021).

9. Decision on the «Prosecution request pursuant to article 19 (3) for a ruling on the Courts territorial jurisdiction in Palestine» No.IIC-01/18, 5February 2021. URL: cpi.int/ CourtRecords/CR2021_01165.PDF (Дата звернення: 19.05.2021).

10. Резолюция Совета Безопасности ООН 1593 (2005) от 31 марта 2005 года. URL: https://undocs.org/ru/S/RES/1593 (2005) (Дата звернення: 19.05.2021).

11. МаrchukІ., WanigasuriaA. Venturing East: the Involvement of the International Criminal Court in Post-Soviet Countries and lts Impact on Domestic Processes. Fordham International Law Journal. 2021. Vol.44:3. P 735-770.

References

1. Rome Statute of the International Criminal Court. (1998). URL: http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/995_588 (Last accessed: 19.05.2021) [in Russian].

2. Morris, L. (2021). Why Germany is Becoming a Go-To Destination for Trials on the World's Crimes. The Washington Post, 6 March.

3. Heller, K.I. (2020). Lesture on the US-ICC Relationship. Opinio Juris, 24 November.

4. British Institute of International and Comparative Law. (2020). Revieving the Review: What Needs to Change at the International Criminal Court (webinar, summary), 20 November.

5. Vienna Convention on the Law of Treaties. (1969). URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/995_118#Text (Last accessed: 19.05.2021) [in Ukrainian].

6. UN General Assembly. (2012). Status of Palestine in the United Nations: Resolution 67/19, 29 November 2012. URL: https:// undocs.org/ru/A/RES/67/19 (Last accessed: 19.05.2021) [in Russian].

7. The Government of the State of Palestine Declaration Accepting the Jurisdiction of the International Criminal Court. URL: icc-cpi.int/ iccdocs/PIDS/press/Palestine_A_12-3.pdf (Last accessed: 19.05.2021).

8. Office of the Prosecutor; International Criminal Court (2020). Situation in the State of Palestine: Document No.ICC-01/18, 22 January 2020. URL: icc-cpi.int/CourtRecords/ CR2020_00161.PDF (Last accessed: 19.05.2021).

9. International Criminal Court (2021). Decision on the «Prosecution request pursuant to article 19 (3) for a ruling on the Courts territorial jurisdiction in Palestine» No.IIC-01/18, 5February 2021. URL: cpi.int/CourtRecords/ CR2021_01165.PDF (Last accessed: 19.05.2021).

10. UN Security Council. (2005). Resolution 1593 (2005) adopted 31March2005. URL: https://undocs.org/ru/S/ RES/1593 (2005) (Last accessed: 19.05.2021).

11. Маrchuk, І. Wanigasuria, A. (2021). Venturing East: the Involvement of the International Criminal Court in Post-Soviet Countries and lts Impact on Domestic Processes. Fordham International Law Journal, Vol. 44:3, 735-770.

Размещено на Allbest.ru