Теоретичні засади формування міжкультурної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі у закладах вищої освіти
Обґрунтовується актуальність формування міжкультурної компетентності у системі вищої освіти, визначається роль і місце міжкультурного розвитку фахівців сфери туризму. Уточнюється сутність поняття "міжкультурна компетентність фахівця туристичної сфери".
Рубрика | Государство и право |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 01.09.2022 |
Размер файла | 31,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Теоретичні засади формування міжкультурної компетентності майбутніх фахівців туристичної галузі у закладах вищої освіти
Рембач Ольга Олександрівна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри мовознавства Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова, вул. Героїв Майдану, 8, Хмельницький
Анотація
Обґрунтовується актуальність формування міжкультурної компетентності у системі вищої освіти, визначається роль і місце міжкультурного розвитку фахівців сфери туризму. Уточнюється сутність поняття «міжкультурна компетентність фахівця туристичної сфери», розкривається зміст її структурних компонентів, аналізуються концептуальні підходи, педагогічні умови та принципи формування міжкультурної компетентності фахівців зазначеного профілю у закладах вищої освіти.
Міжкультурна компетентність фахівця в галузі туризму розглядається як інтегративна професійно особистісна, здатна до саморозвитку якість, що забезпечує успіх у розв'язанні завдань міжкультурної комунікації, адаптацію та самореалізацію фахівця в іншомовному суспільстві. Загалом, досліджувана якість передбачає комплекс розвинених складових, а саме: комунікативної, соціокультурної, мотиваційно-ціннісної та афективної, -- які взаємопов'язані та в єдності забезпечують здатність людини успішно реалізовувати професійні функції в іншомовному середовищі.
У підготовці майбутніх фахівців в галузі туризму до міжкультурної взаємодії обґрунтовується доцільність застосування особистісно-орієнтованого, компетентнісного, системного, соціокультурного, андрагогічного, діяльнісного, культурологічного та інтеграційного підходів. У своїй сукупності комплекс виокремлених підходів забезпечує оволодіння майбутніми фахівцями туристичної сфери усіма видами іншомовної мовленнєвої діяльності, готує до спілкування у певному соціокультурному просторі та формує низку необхідних компетенцій - складових досліджуваного явища. міжкультурна компетентність фахівець туристичний
Організацію навчально-виховного процесу необхідно здійснювати відповідно до принципів комунікативності, ціннісно-орієнтованого вивчення міжкультурних спільних і відмінних ознак, контрастивно-зіставного співвивчення іноземної та рідної мов, діалогічності, гуманізації міжособистісного навчального спілкування, етнографічності та фахової зацікавленості.
Успішному розвитку міжкультурної компетентності сприяють такі форми, методи та прийоми навчання, як: спеціальні програми підготовки студентів до міжкультурної взаємодії, методики розвитку критичного мислення, креативно-ціннісні технології, психолого-діагностичні тренінги, зокрема тренінги толерантності та рефлексивності, навчальні проєкти, драматизація, дебати, дискусії, рольові ігри, творчі проблемні завдання, професійні ситуаційні та інтерактивні завдання.
Ключові слова: міжкультурна комунікація, компетентність, міжкультурна компетентність, педагогічні умови та принципи формування міжкультурної компетентності.
Abstract
THEORETICAL FUNDAMENTALS OF DEVELOPING FUTURE TOURIST SPECIALISTS' INTERCULTURAL COMPETENCE IN HIGHER EDUCATIONAL ESTABLISHMENTS
Rembach Olha Oleksandrivna Сandidate of Sciences (Pedagogics), Associate Professor, Associate Professor of the Language Studies Chair, Leonid Yuzkov Khmelnytskyi University of Management and Law, Heroes of the Maidan St., 8, Khmelnytskyi
The relevance of the formation of intercultural competence in the system of higher education is substantiated, the role and place of intercultural development of specialists in the field of tourism is determined. The essence of the concept of "intercultural competence of a tourism specialist" is clarified, the content of its structural components is revealed, conceptual approaches, pedagogical conditions and principles of formation of intercultural competence of specialists of this profile in higher education institutions are analyzed.
The intercultural competence of a specialist in the field of tourism is regarded as an integrative professional and personal, capable of self-development quality that ensures success in solving problems of intercultural communication, adaptation and self-realization of a specialist in a foreign society. In general, the studied quality involves a set of developed components, namely: communicative, socio-cultural, motivational-value and affective which are interconnected and in unity provide the ability of a person to successfully implement professional functions in a foreign language environment.
In the preparation of future specialists in the field of tourism for intercultural interaction, the expediency of using personality-oriented, competence-based, systemic, socio-cultural, andragogical, activity, culturological and integration approaches is substantiated. Together, a set of selected approaches ensures the mastery of future professionals in the field of tourism in all types of foreign language speech activities, prepares for communication in a particular socio-cultural space and forms a number of necessary competencies - components of the phenomenon.
The organization of the educational process must be carried out in accordance with the principles of communicativeness, value-oriented study of intercultural common and distinctive features, contrastive and comparative study of foreign and native languages, dialogue, humanization of interpersonal learning, ethnography and professional interest.
Successful development of intercultural competence is facilitated by such forms, methods and techniques of teaching as: special programs to prepare students for intercultural interaction, methods of developing critical thinking, creative and value technologies, psychological and diagnostic training, including tolerance and reflexivity training, educational projects, dramatization, debates, discussions, role-playing games, creative problem tasks, professional situational and interactive tasks.
Keywords: intercultural communication, competence, intercultural competence, pedagogical conditions and principles of formation of intercultural competence.
Постановка проблеми
В умовах стрімкого зростання міжнародних культурних та професійних контактів, інтеграції України у світовий та європейський простір все актуальнішою стає потреба суспільства у підготовці конкурентоздатного, мобільного, компетентного фахівця, який би добре орієнтувався в різноманітних комунікативних ситуаціях, обирав адекватні засоби, способи і прийоми взаємодії, налагоджував продуктивні взаємини із представниками різних культур та національних меншин. І ця потреба стає не тільки обов'язковим елементом професійної підготовки, але й суттєвим фактором індивідуального саморозвитку особистості у змістовно-смисловому просторі обраної професійної компетенції [1], [2], [3], [4], [5].
Полікультурна реальність сучасного світу вимагає від фахівців різних сфер життєдіяльності високого рівня сформованості міжкультурної компетентності. Особливого значення набуває культура іншомовного спілкування в туристичній галузі, яка розширює канали іншомовної комунікації між різними народами й соціумами, впливаючи цим самим на економіку, соціальні структури та загалом культуру всіх країн світу [5], [6], [7].
Для успішного розвитку туристичної сфери і забезпечення конкурентоздатності України на світовому ринку потрібні фахівців, які б володіли не тільки ґрунтовними теоретичними знаннями й практичними уміннями зі спеціальності, але й були готовими до міжкультурної взаємодії, що насамперед передбачає визнання культурних особливостей інших народів і здатність до професійного діалогу з представниками різних національних культур [7]. Працівники туристичної сфери належать до категорії фахівців, які презентують Україну в світі, формуючи її імідж у середовищі міжнародної спільноти. Саме тому володіння високим рівнем міжкультурної компетентності є гострою необхідністю та складовою професійного зрілості фахівців туристичної галузі. Належний рівень сформованості досліджуваної якості дозволить майбутнім працівникам сфери туризму встановлювати й розвивати професійні контакти з представниками інших культур та досягати взаєморозуміння в процесі міжкультурної комунікації [5], [8], [9].
Аналіз останніх досліджень і публікацій
За останнє десятиліття в усьому світі та в Україні вимоги до змісту та результату загальної та вищої професійної освіти формулюються за допомогою категорій компетенції та компетентності. На думку вітчизняних та зарубіжних вчених (М. Барретт, Л. Берестової, О. Бермуса, Н. Бібік, В. Болотова, П. Борисова, О. Гончарової, Дж. Губер, М. Ільязової, О. Ірби, І. Когут, В. Краєвського, Н. Кузьміної, В. Куніциної, К. Митрофанова, О. Овчарук, О. Пометун, Г. Селевко, O. Соколової, М. Хомського, С. Шехавцової та ін.) компетентнісний підхід найбільш глибоко виражає основні аспекти процесу модернізації загальної та професійної освіти, слугуючи новим способом досягнення необхідної якості освітнього процесу.
У межах цієї установки можна знайти твердження, що компетентнісний підхід -- це узагальнена умова, яка виявляється у здатності людини ефективно діяти за межами навчальних сюжетів і навчальних ситуацій (В. Болотов) найважливіший орієнтир розвитку сучасної освіти (О. Пометун); оновлення змісту освіти у відповідь на швидкоплинність соціально-економічної реальності (І. Фрумін); якість проекції інших реалій (О. Бермус).
Окремі аспекти підготовки майбутніх фахівців різних професійних сфер до міжкультурного взаємодії порушені в дослідженнях М. Галицької, P. Гришкової, Л. Канюк, Т. Колбіної, Н. Микитенко, Л. Морської, Ю. Ніколаєнко.
Питанням фахової підготовки і професійного становлення майбутніх фахівців сфери туризму присвячено ряд ґрунтовних досліджень зарубіжних і вітчизняних вчених, з-поміж яких варто назвати Л. Беррі, П. Гамбла, І. Зоріна, В. Квартальнова, Л. Лук'янову, С. Оришко, Д. Річі, Л. Сакун, О. Ставровського, В. Федорченка, Е. Шафера, Л. Щербак та ін.
Формування окремих компетентностей та компетенцій майбутніх фахівців туристичної галузі у процесі фахової підготовки у закладах вищої освіти стали предметом вивчення в працях Н. Василишиної (іншомовна комунікативна компетентність та крос-культурна освіта майбутніх фахівців), О. Баб'юк (професійно орієнтована англомовна компетентність в монологічному мовленні), І. Кодлюка (англомовної компетентності), І. Кухти, 1. Чейпеш (іншомовна комунікативна культура), Л. Овсієнко (культура фахового спілкування), Я. Окопна (професійно орієнтована іншомовна комунікативна компетентність).
На думку вчених теоретиків та практиків (О. Антонова, О. Байбакової, В. Беспалька, М. Євтуха, Н. Кузьміної, О. Ломакіної, В. Монахова, Н. Ничкало, Є. Павлютенкова, А. Пискунова, М. Розова, В. Сластьоніна), суттєвим елементом професійної компетентності та загальної культури сучасного фахівця є міжкультурна компетентність (МК), яка виявляється у здатності особистості виходити за межі власної культури і набувати якостей медіатора культур, не втрачаючи власної ідентичності, в уміннях досягати взаєморозуміння з представниками різних культур навіть при посередньому володінні іноземними мовами на основі знань, розуміння й дотримання універсальних правил і норм етикету іншомовного спілкування. У дослідженнях вітчизняних (В. Баркасі, В. Калінін, С. Ніколаєва) та зарубіжних (М. Барретт, Х. Браун, Д. Деардорф, Дж. Губер, Дж. Морено, Р. Портер, А. Райт, М. Уолес, О. Соловйова, С. Тер-Мінасова, Дж. Хамер) вчених обґрунтовується актуальність вивчення явища міжкультурної компетентності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники у галузі соціології, культурології, психології, лінгвістики, філософії та освіти виявляють підвищений інтерес до різних аспектів міжкультурної компетентності. Досліджувана категорія постає як важливий результат вищої освіти, базовий показник її якості в контексті глобальних тенденцій інтеграції освітнього простору в сучасному світі.
У психолого-педагогічних публікаціях та дисертаційних роботах останніх років (О. Баб'юк, О. Герасименко, О. Зеліковська, І. Кодлюк, В. Нароліна, Л. Овсієнко, Я. Окопна, І. Плужник, С. Роман, Я. Садчікова, Н. Самойленко, І. Сафонова, О. Сніговська, Н. Янкіна та ін.) явище міжкультурної компетентності та компетенції аналізується в контексті іншомовної підготовки майбутніх фахівців, у яких зазначені якості розглядаються, як обов'язкова складова, мета або результат формування готовності до іншомовної взаємодії. Однак, попри всю чисельність та різноманітність досліджень, присвячених питанням підготовки майбутніх фахівців до міжкультурного спілкування у сучасній науковій літературі, поза увагою залишається низка важливих для теорії і практики питань.
Мета статті - розкриття сутності та структури міжкультурної компетентності фахівців з туризму, дослідження змісту, концептуальних підходів, педагогічних умов та принципів її формування у закладах вищої освіти.
Виклад основного матеріалу
Результати вивчення психолого- педагогічних досліджень засвідчили наявність різних поглядів на природу та розуміння сутності досліджуваної категорії. У зарубіжній літературі поняття «міжкультурна компетентність» з'явилося на початку 1970-х років у процесі становлення міжкультурної комунікації як самостійного наукового напрямку. В контексті досліджень тих років особливої актуальності набули питання етно- та культуроцентризму, виявлення шляхів подолання зазначених явищ у процесі міжкультурної взаємодії. Міжкультурна компетенція розглядалась як комплекс аналітичних та стратегічних здібностей, які розширюють інтерпретаційний спектр індивіда під час міжособистісної взаємодії з представниками іншої культури [10]. Нам імпонує визначення міжкультурної компетенції, яке запропонувала Р. А. Свірідон. Під міжкультурною компетенцією автор розуміє «здатність особи здійснювати спілкування іноземною мовою, враховуючи різницю культур та стереотипів мислення. Зазначена компетенція передбачає досягнення такого рівня володіння мовою, який дозволить, по-перше, гнучко реагувати на можливі непередбачувані ситуації під час бесіди; по-друге, визначати відповідну тактику мовленнєвої поведінки; по-третє, правильно добирати конкретні засоби комунікації і, нарешті, по-четверте, вживати ці засоби відповідно до запропонованої ситуації» [11, с. 54].
У контексті педагогічних досліджень міжкультурна компетентність розглядається як результат освітнього процесу особистісної інтеграції знань, умінь та ціннісних орієнтацій, які забезпечують готовність навчального контингенту (студентів, курсантів, слухачів магістратури) продуктивно розв'язувати завдання міжкультурної взаємодії [1; 3; 4; 5; 8; 12].
Проаналізувавши різні підходи до розуміння сутності поняття «міжкультурна компетентність» у психолого-педагогічній літературі, ми прийшли до висновку, що міжкультурну компетентність фахівців туристичної сфери необхідно розглядати як інтегративну професійно особистісну, здатну до саморозвитку якість, що забезпечує успіх у розв'язанні завдань міжкультурної комунікації, адаптацію та самореалізацію фахівця в іншомовному суспільстві [5; 8]. Високий рівень сформованості міжкультурної компетентності свідчить про ступінь соціалізації особистості, розвиненість умінь іншомовного спілкування та полікультурності, моральну та професійну культуру людини [7].
Міжкультурна компетентність як цілісна система синтезує сукупність знань (лінгвістичних, соціокультурних, професійних, культурологічних), умінь (вербальної та невербальної комунікації, загальнокультурних та культурно специфічних) та ціннісних орієнтацій. Передбачаючи розвинену готовність особистості до участі в міжкультурній комунікації, зокрема на професійному рівні, міжкультурна компетентність розглядається як результат оволодіння загальнокультурною, лінгвістичною, ціннісно-смисловою, країнознавчою, соціокультурною та психологічною компетенціями. Як системна якість особистості міжкультурна компетентність виявляється у глибині знань та розумінні особливостей вербальної та невербальної поведінки, прийнятих у своїй та іншомовній культурі, у сталому інтересі до полікультурних цінностей, у сформованості умінь виступати в якості посередника між представниками різних культур, визначати причини порушень міжкультурної комунікації і долати комунікативні бар'єри, які можуть виникати через міжкультурні відмінності у різноманітних видах діяльності, використовувати країнознавчі та фонові знання про національні традиції, норми та цінності іншомовної культури [7; 5; 8; 13; 14; 15; 16].
У структурі міжкультурної компетентності вітчизняні та зарубіжні дослідники (І. Бахов, Р. Бікітєєва, С. Радул, О. Садохін, Н. Самойленко, Н. Янкіна та ін., М. Барретт, М. Байрем, ) умовно виділяють певну кількість компонентів.
Загалом, міжкультурна компетентність фахівця з туризму передбачає комплекс розвинених складових, а саме: комунікативної, соціокультурної, мотиваційно-ціннісної та афективної, -- які взаємопов'язані та в єдності забезпечують здатність людини успішно реалізовувати професійні функції в іншомовному середовищі.
Комунікативний компонент передбачає сформованість лінгвістичної, дискурсивної, лінгвокраїнознавчої та соціолінгвістичної компетенцій. Лінгвістична компетенція забезпечує лексичну адекватність та граматичну коректність мовлення, виявляється у правильності формулювання думок та здатності розуміти інформацію, яка надходить від співрозмовника. Дискурсивна компетенція вимагає уміння вибудовувати висловлювання як одиниці мовлення і спілкування. Лінгвокраїнознавча компетенція визначає сукупність лінгвокультурних знань, умінь та навичок, засобів діяльності, якими має володіти фахівець для пізнання іншої культурної реальності та досягнення порозуміння у спілкуванні. Соціолінгвістична компетенція опирається на знання таких понять, як «діалект», «акцент», «діалектний континуум», «змішання діалектів», необхідних для належного сприйняття соціолінгвістичної картини світу. Загалом, розвинені комунікативні уміння дозволяють фахівцю повно, логічно, зв'язано, зрозуміло, лінгвістично правильно будувати свої висловлювання та розуміти мовлення інших людей.
Соціокультурний компонент виявляється в готовності та здатності партнерів до ведення конструктивного діалогу, враховуючи власну культуру і культуру партнера по спілкуванню, мовні норми (формальний, неформальний стилі, жаргон, професійну лексику та ін.), міжкультурні відмінності поведінкових ритуалів тощо. «Адекватна мовленнєва поведінка у будь-якому професійному форматі вимагає засвоєння навчальним контингентом не тільки системно-мовних знань, але й знання законів, звичаїв, національного менталітету країни, мова якої вивчається, допомагаючи їм таким чином брати участь у міжкультурній комунікації та діалозі культур» [7, с. 3]. Сформованість соціокультурних умінь дозволяє представникам різних культур розуміти один одного, поважати духовні й моральні цінності, мистецтво, традиції, звичаї, толерантно й з повагою ставитися до них. Знання соціокультурних реалій своєї країни та загальнолюдських цінностей підвищує рівень загальної культури, ерудованості й освіченості фахівця, впливає на розвиток життєвих компетентностей.
Стратегічна компетенція наділяє людину уміннями й готовністю використовувати різні прийоми, тактики і стратегії вербального та невербального спілкування для досягнення взаєморозуміння відповідно до конкретної комунікативної ситуації та соціокультурних норм їх використання.
Мотиваційно-ціннісний або ціннісно-смисловий компонент характеризується сукупністю ціннісних орієнтацій та мотивів, які визначають поведінку індивіда в ситуаціях міжкультурного спілкування, реалізується в інтересі та ціннісному ставленні до іншої культури й мови, а також у розумінні мови як засобу відображення соціальних реалій та культурних цінностей.
Афективний або емоційний компонент виявляється у сформованості таких якостей, як міжкультурна сприйнятливість, толерантність, емпатія, здатність регулювати емоції та створювати позитивний фон спілкування, протистояти ксенофобії. «Толерантна поведінка -- це якість особистості, що забезпечує здатність долати протиріччя і забезпечувати безконфліктне, неагресивне спілкування, не демонструвати екстремальні емоції, які блокують комунікацію, уникати нетерпимості, ворожості, негативних стереотипів, забобонів, ксенофобії, бути стриманим, етнокультурно сенситивним» [8, с. 228].
Міжкультурна компетентність є складним багатокомпонентним утворенням, яке впливає на результативність взаємодії в міжкультурному середовищі та виявляється в умінні добирати необхідні мовні та мовленнєві засоби з урахуванням соціокультурного контексту, використовувати на практиці знання культурних правил і категорій, що обумовлюють успішність міжкультурного спілкування.
Формування досліджуваної якості є актуальною проблемою сучасної освіти. «Мета формування міжкультурної компетентності полягає в досягненні такої якості мовної особистості, яка дасть їй можливість вийти за межі власної культури і набути властивостей медіатора культур, не втрачаючи власної культурної ідентичності» [17, с. 218]. Формування МК передбачає якісні зміни у ставленні студента до світоглядних домінант життя і процесу навчання у вищому навчальному закладі на основі становлення адекватної ціннісної картини світу, усвідомлення пріоритетної ролі діалогічного спілкування в просторі полікультурного буття, прагнення до оволодіння іноземною мовою на рівні функціональної грамотності, професійної успішності та життєвої необхідності [5; 10; 11; 12]. На перший план виходить розвиток у навчального контингенту пізнавальних мотивів з урахуванням наявного в них досвіду пізнавальної діяльності, їх кругозору, досвіду пізнавальної діяльності, внутрішніх спонукань. Мотивація до вивчення і розуміння інших культур є одним із способів удосконалення процесу формування міжкультурної компетентності студентів [5].
На формування МК впливають зовнішні і внутрішні чинники [7]. До зовнішніх чинників належать посилення міжнародних зв'язків, полікультурність комунікативного середовища, інтенсивний розвиток туризму, конкуренція на ринку праці. Потреби особистості в іншомовній комунікації, сформованість ціннісних орієнтацій особистості та мотивація до особистісного та професійного розвитку утворюють групу внутрішніх чинників [5], [7], [8], [18], [19].
Потрібно також визначити підходи, на які доцільно опиратись у підготовці до міжкультурної спілкування. Вивчення психологічної та педагогічної літератури [3; 5; 7; 18] з окресленої проблеми свідчить про те, що в підготовці фахівців до міжкультурної взаємодії обґрунтовується доцільність застосування особистісно-зорієнтованого, компетентнісного, системного, соціокультурного, андрагогічного, діяльнісного, комунікативного, культурологічного та інтеграційного підходів.
У своїй сукупності комплекс виокремлених підходів забезпечує оволодіння майбутніми фахівцями туристичної сфери усіма видами іншомовної мовленнєвої діяльності, готує до спілкування у певному соціокультурному просторі та формує низку необхідних компетенцій - складових досліджуваного явища.
Організацію навчально-виховного процесу необхідно здійснювати відповідно до принципів комунікативності, ціннісно-орієнтованого вивчення міжкультурних спільних і відмінних ознак, контрастивно-зіставного співвивчення іноземної та рідної мов, діалогічності, гуманізації міжособистісного навчального спілкування, етнографічності та фахової зацікавленості. Зазначені принципи відображають певну специфіку фаху, майбутні професійні вимоги, особливості організації навчального процесу.
Процес формування міжкультурної компетентності потрібно також будувати з урахуванням загальнодидактичних принципів навчання, які є універсальними і дотримання яких сприяє ефективності навчального процесу. До них належать принципи: наочності, доступності, зв'язку теорії з практикою, свідомості, творчості, активності, систематичності та послідовності, розвивального навчання, науковості, врахування індивідуальності учнів, доступності та ін.
У дисертаційних працях та публікаціях з проблеми дослідження (І. Бахов, О. Герасименко, О. Гончарова, О. Данишенко, О. Єфімова, А. Козак, І. Кухта, І. Плужник, С. Радул, О. Рембач, І. Сафонова, Н. Самойленко, А. Щербакова, Н. Янкіна та ін.) визначаються та обґрунтовуються такі педагогічні умови формування міжкультурної компетентності чи її окремих складових:
¦ розвиток потреби і готовності до здійснення іншомовної професійної комунікації з представниками інших культур та формування позитивної мотивації до оволодіння цим аспектом професійної діяльності;
¦ організація оптимального комунікативного середовища в аудиторній і позааудиторній роботі;
¦ націленість навчально-виховного процесу на виховання полікультурного світогляду, що передбачає розвиток національної та інтернаціональної самосвідомості;
¦ цілісний розвиток навичок та умінь здійснювати професійно значущу міжкультурну вербальну та невербальну комунікацію за допомогою правильно дібраних комунікативних стратегій та тактик іншомовного спілкування;
¦ використання потенціалу фахових предметів для формування елементів міжкультурної компетентності з урахуванням специфіки майбутньої професійної діяльності випускників вишів; використання навчально- методичних матеріалів (автентичних текстів професійного характеру, вправ, завдань, аудіовізуального матеріалу), які б знайомили студентів з нормами, правилами і стилями міжкультурної комунікації, з національними звичаями та ціннісними орієнтаціями представників різних культур, немовленнєвими національно специфічними засобами комунікації в професійних контекстах;
¦ забезпечення професійної спрямованості змісту навчальних дисциплін «Іноземна мова» та «Іноземна за професійним спрямуванням»;
¦ використання новітніх інформаційно-комунікативних технологій;
¦ використання різноманітних форм занять (практичні заняття у закладах туристичного сервісу, лекція-екскурсія тощо ), методів навчання (аналіз професійних інцидентів, розв'язання професійно значущих проблемних ситуацій -- кейсів, аналіз ситуацій професійної сенситивності, контекстне спостереження тощо; та видів контролю (тестування, анкетування, індивідуальне та фронтальне опитування, захист проектів, самоконтроль);
¦ впровадження у навчальний процес тренінгів рефлексивності та емоційно-мовленнєвої сенситивності для розвитку афективної та мотиваційно- ціннісної складових міжкультурної компетентності майбутнього фахівця.
Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямі
Міжкультурна компетентність є однією з важливих складових професійної компетентності сучасного фахівця в сфері туризму. Вона охоплює сукупність знань (знання рідної й іноземної культур, знання іноземної мови), умінь (використовувати адекватні стилі спілкування й ідентифікувати їх у ситуаціях міжкультурної взаємодії, інтерпретувати феномени комунікативної діяльності та поведінки з точки зору культурних детермінант, розуміти та дотримуватись основних принципів міжкультурної та міжособистісної комунікації, долати бар'єри, зумовлені культурними відмінностями, володіти стратегіями уникнення непорозумінь у спілкуванні) та психологічних особливостей (толерантне ставлення до представників інших культур, відмінностей у стилях поведінки та мисленні, звичаях і традиціях тощо, прагнення до взаєморозуміння через досягнення компромісу, усвідомлення залежності людського мислення від культурно обумовлених когнітивних схем, розуміння фактів іншої культури та здатність порівнювати їх з власним світоглядом і культурним досвідом) [5].
Формування міжкультурної компетентності передбачає якісні зміни у ставленні студента до світоглядних домінант життя і процесу навчання у закладах вищої освіти на підставі становлення адекватної ціннісної картини світу, усвідомлення важливої ролі міжкультурного спілкування в освітньому, а надалі й професійному просторах.
Потреба у підготовці фахівців, готових до конструктивної взаємодії у сфері міжкультурної комунікації спрямовує педагогічну науку на пошук ефективних шляхів, форм та методів формування досліджуваної якості особистості.
Перспективними напрямами для подальших досліджень проблеми формування міжкультурної компетентності майбутніх фахівців туристичної сфери є вивчення зарубіжного досвіду розвитку досліджуваної якості у процесі іншомовної підготовки, розробка теоретичних положень щодо шляхів удосконалення умінь міжкультурної взаємодії у здобувачів освітньо- кваліфікаційного рівня «Магістр», виявлення можливостей використання комп'ютерних інформаційних технологій у формуванні МК. Ґрунтовної модернізації та удосконалення потребують робочі програми та навчально- методичні матеріали з огляду на міжкультурні інтеграційні процеси та формування готовності до здійснення міжкультурних контактів у майбутній професійній діяльності.
Література:
1. Бичок А. Міжкультурна комунікативна компетентність як інтегративна характеристика професійної компетентності фахівця зовнішньоекономічної діяльності // Наукові записки. Випуск 104 (2). Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2012. С. 335-339.
2. Василишина Н.М. Теоретичні і методичні засади крос-культурної освіти майбутніх магістрів сфери туризму України та Туреччини в умовах євроінтеграційних процесів. - Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти». (01 «Освіта/Педагогіка»). - Національний авіаційний університет, Київ, 2021. 655 с.
3. Демченко Д. І. Формування професійної іншомовної компетентності майбутніх юристів у фаховій підготовці : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04. Х., 2010. 23 с.
4. Костюк С. С., Пальчикова О. О., Зінченко П. С. Міжкультурна компетентність як основа успішної професійної діяльності // European scientific discussions. Proceedings of the 11th International scientific and practical conference. Potere della ragione Editore. Rome, Italy. 2021. Pp. 139-144. URL: https://sci-conf.com.ua/xi-mezhdunarodnaya-nauchno-prakticheskaya- konferentsiyaeuropean-scientific-discussions-12-14-sentyabrya-2021-goda-rim-italiya-arhiv/.
5. Рембач О. О. Формування міжкультурної компетентності майбутніх правознавців у процесі іншомовної підготовки // Університетські наукові записки, 2017, № 63, С. 387-400.
6. Дорошенко Т. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку туристичної галузі в Україні // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції «Теоретичні і прикладні напрямки розвитку туризму та рекреації в регіонах України» // Збірник наукових праць. - Кропивницький. - ЛА НАУ, 2019. С. 83-90.
7. Кухта І.В. Формування іншомовної комунікативної культури майбутніх фахівців туристичної сфери: автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04. Тернопіль, 2011. 22 с.
8. Rembach O. Developing Intercultural Communicative Competence of Future Tourism Specialists // Scientific forum: theory and practice of research: collection of scientific papers «SCIENTIA» with Proceedings of the I International Scientific and Theoretical Conference (Vol. 2), June 18, 2021. Valencia, Kingdom of Spain: European Scientific Platform. Pp. 50-54.
9. Чейпеш І. Іншомовна комунікативна культура фахівців туристичної сфери з позиції діяльнісного підходу до її формування // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції «Теоретичні і прикладні напрямки розвитку туризму та рекреації в регіонах України» // Збірник наукових праць. - Кропивницький. - ЛА НАУ, 2019. С. 237-243.
10. Садохин А. П. Межкультурная компетенция и компетентность в современной коммуникации // Общественные науки и современность. 2008. № 3. С. 156-166.
11. Свиридон Р. А. Формирование межкультурной компетенции будущего специалиста в области мировой экономики средствами делового английского языка // Инновационные образовательные технологии в преподавании иностранных языков: сб. научн. тр. II Международной летней школы для молодых исследователей. Томск: Изд-во ТГПУ, 2005. С. 72-84.
12. Самойленко Н. Б. Міжкультурна компетентність майбутніх фахівців гуманітарного профілю. К.; Севастополь: Рібест, 2013. 411 с.
13. Бахов І. С. Формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів у вищому навчальному закладі: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. К., 2011. 22 с.
14. Гончарова О. А., Маслова А. В. Формування міжкультурної компетентності студентів немовних спеціальностей в процесі навчання іноземної мови // Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького. Серія: Педагогіка. 2010. № 5. URL: https://goo.gl/2Wqibq.
15. Barrett Martyn. Developing intercultural competence through education. 2013, 133p.
16. Huber, J. Ed. Intercultural Competence for All: Preparation for Living in a Heterogeneous World. Strasbourg: Council of Europe Publishing, 2012.
17. Елизарова Г. В. Формирование межкультурной компетенции студентов в процессе обучения иноязычному общению: дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.02. СПб., 2001. 371 л.
18. Баб'юк О. В. Дидактичні передумови формування професійно орієнтованої англомовної компетентності в монологічному мовленні майбутніх фахівців сфери туризму / О. В. Баб'юк // Педагогічний альманах. 2017. Вип. 35. С. 74-80. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pedalm_2017_35_13.
19. Баб'юк О.В. Формування професійно орієнтованої англомовної компетентності в монологічному мовленні майбутніх фахівців сфери туризму [Текст]: автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 / Баб'юк Оксана Василівна; Тернопіл. нац. пед. ун-т ім. Володимира Гнатюка. Тернопіль, 2019. 20 с.
References:
1. Bychok, A. (2012) Mizhkulturna kompetentnist yak integratyvna kharakterystyka profesiinoi kompetentnosti fakhivtsia zovnishnioekonomichnoi diialnosti [Intercultural communicative competence as an integrative characteristic of professional competence of a specialist in foreign economic activity]. Naukovi zapysky. Seriia: Filolohichni nauky (movoznavstvo) - Scientific notes. Series: Philological Sciences (Linguistics), 104 (2), 335-339 [in Ukrainian].
2. Vasylyshyna, N.M. (2021). Teoretychni i metodychni zasady kros-kulturnoi osvity maibudnikh mahistriv sfery turyzmu Ukrainy ta Turechchyny v umovakh yevrointehratsiinych protsesiv [Theoretical and methodological principles of cross-cultural education of future masters of tourism in Ukraine and Turkey in the context of European integration processes]. Dysertatsiia na zdpbuttia naukovoho stupenia doktora pedahohichnykh nauk - Dissertation on gaining a scientific degree of the doctor of pedagogical sciences, 655 [in Ukrainian].
3. Demchenko, D.I. (2010). Formuvannia profesiinoi inshomovnoi kompetentnosti maibutnikh yurystive u fakhovii pidhotovtsi [Formation of professional foreign language competence of future lawyers in professional training]. Avtoreferat dysertatsii kandydata pedahohochnykh nauk - Abstract of the dissertation of the candidate of pedagogical sciences, 23 [in Ukrainian].
4. Kostiuk, S.S., Palchykova, O.O, Zinchenko, P.S. Mizhkulturna kompetentnist yak osnova uspishnoi profesiinoi diialnosti [Intercultural competence as the basis of successful professional activity]. European scientific discussions. Proceedings of the 11th International scientific and practical conference. Potere della ragione Editore. Rome, Italy, 139-144, [in Ukrainian]. URL: https://sci-conf.com.ua/xi-mezhdunarodnaya-nauchno-prakticheskaya-konferentsiyaeuropean- scientific-discussions- 12-14-sentyabrya-2021 -goda-rim-italiya-arhiv/.
5. Rembach, O (2017). Formuvannia mizhkulturnoi kompetentnosti maibutnikh pravoznavtsiv u protsesi inshomovnoi pidhotovky [Formation of intercultural competence of future jurists in the process of foreign language training]. Universytetski naukovi zapysky - University scientific notes, 63, 387-400 [in Ukrainian].
6. Doroshenko, T. (2019). Suchasnyi stan, problem ta perspektyvy rozvytku turystychnoi haluzi v Ukraini [Current state, problems and prospects of development of the tourism industry in Ukraine]. Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції «Теоретичні і прикладні напрямки розвитку туризму та рекреації в регіонах України» - Proceedings of the V International Scientific and Practical Conference "Theoretical and applied areas of tourism and recreation in the regions of Ukraine", 83-90 [in Ukrainian].
7. Kukhta, I.V. (2011). Formuvannia inshomovnoi komunikatyvnoi kultury maibutnikh fakhivtsiv turystychnoi sfery [Formation of foreign language communicative culture of future specialists in the field of tourism]. Avtoreferat dysertotsii kandydata pedahohichnykh nauk - Abstract of the dissertation of the candidate of pedagogical sciences, 22 [in Ukrainian].
8. Rembach, O. (2021). Developing Intercultural Communicative Competence of Future Tourism Specialists. Scientific forum: theory and practice of research: collection of scientific papers «SCIENTIA» with Proceedings of the I International Scientific and Theoretical Conference (Vol. 2). Valencia, Kingdom of Spain: European Scientific Platform, 50-54.
9. Cheipesh, I. (2019). Inshomovna komunikatyvna kultura fakhivtsiv turystychoi sfery z posytsi diialnisnoho pidkhodu do yii formuvannia [Foreign language communicative culture of tourism specialists from the standpoint of the activity approach to its formation]. Materialy V Mizhnarodnoi naukovo-praktychoi konferentsii «Teoretychni i prykladni napriamky rozvytku turyzmu ta rekreatsii v rehionakh Ukrainy” - Proceedings of the Vth International Scientific and Practical Conference "Theoretical and applied areas of tourism and recreation in the regions of Ukraine”, 237-243 [in Ukrainian].
10. Sadokhin, A.P. (2008) Mezhkulturnaiia kompetentsiia I kompetentnost v sovremennoi kommunikatsiia [Intercultural competency and competence in modern communication]. Obshchestvennyie nauki I sovremennost - Social sciences and modernity (3), 156-166 [in Russian].
11. Sviridon, P.A. (2005). Formirovaniye mezhkulturnoi kompetentsii budushchego spetsialista v oblasti mirovoi ekonomiki sredstvami delovogo angliiskogo yazyka [Formation of intercultural competence of the future specialist in the field of world economy by means of business English]. Innnovatsionnyie obrasovadelnyie tekhnologii v prepodavanii inostrannykh yazykov: sbornik nauchnykh trudov - Innovative educational technologies in teaching foreign languages: a collection of scientific papers, 72-84 [in Russian].
12. Samoilenko, N.B. (2013). Mizhkulturna kompetentnist maibutnikh fakhivtsiv humanitarnoho profiliu [Intercultural competence of future specialists in the humanities]. К.; Севастополь: Рібест, 411 [in Ukrainian].
13. Bakhov, I.S. (2011). Formuvannia profesiinoi mizhkulturnoii kompetentnosti maibutnikh perekladachiv u vyshchomu navchalnomu zakladi [Formation of professional intercultural competence of future translators in higher education]. Автореферат дисертації кандидата педагогічних наук - Abstract of the dissertation of the candidate of pedagogical sciences, 22 [in Ukrainian].
14. Honcharova, O.A., Maslova, A.V. (2010) Formuvannia mizhkulturnoii kompetentnosti studentiv nemovnykh spetsialnostei v protsesi navchannia inozemnoi movy [Formation of intercultural competence of students of non-language specialties in the process of learning a foreign language]. Naukovyi visnyk Melitopolskoho derzhavnoho pedohohichnoho universytetu imeni Bohdana Khmelnytskoho. Seriia: Pedahohika. - Bohdan Khmelnytsky Scientific Bulletin of Melitopol State Pedagogical University. Series: Pedagogy (5). URL: https://goo.gl/2Wqibq.
15. Barrett, M. (2013). Developing intercultural competence through education. 133.
16. Huber, J. (Ed.) (2012). Intercultural Competence for All: Preparation for Living in a Heterogeneous World. Strasbourg: Council of Europe Publishing.
17. Yelizarova, G.V. (2001). Formitovaniie mezhkulturnoi kompetentsii studentov v protsesse obucheniia inoyazychnomu obshcheniiu [Formation of intercultural competence of students in the process of learning foreign language communication]. Dissertatsiia doktora pedagogicheskikh nauk - Dissertation of the doctor ofpedagogical sciences, 371 [in Russian].
18. Babiuk, O.V. (2017). Dydaktychni peredumovy formuvannia profesiino oriientovanoi anhlomovnoi kompetentnosti v monolohichnomu movlenni maibutnikh fakhivtsiv sfery turyzmu [Didactic prerequisites for the formation of professionally oriented English. verbal competence in the monologue speech of future specialists in the field of tourism]. Pedahohichnyi almanakh - Pedagogical almanac (35), 74-80. - URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pedalm_2017_35_13 [in Ukrainian].
19. Babiuk, O.V. (2019). Formuvannia profesiino oriyentovanoi anhlomovnoi kompetentnosti v monolohichnomu movlenni maibutniokh fakhivtsiv sfery turyzmu [Formation of professionally oriented English-speaking competence in monologue speech of future specialists in the field of tourism]. Avtoreferat dysertatsii kandydata pedahohichnykh nauk - Abstract of the dissertation of the candidate of pedagogical sciences, 20 [in Ukrainian].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Структура та стандарти вищої освіти. Учасники навчально-виховного процесу. Підготовка наукових і науково-педагогічних працівників. Наукова і науково-технічна діяльність у навчальних закладах. Фінансово-економічні відносини в системі вищої освіти.
курсовая работа [108,1 K], добавлен 09.10.2011Соціальна роль та особливості організації публічних закупівель (публічного прок'юременту) як перспективного напряму реалізації освітньої функцій держави. Державне замовлення на підготовку фахівців як дієвий засіб забезпечення доступу до вищої освіти.
статья [39,8 K], добавлен 11.09.2017Розкриття сутності поняття "науково-педагогічний працівник". Професія педагога вищої школи в Україні. Правове регулювання науково-педагогічної діяльності. Повноваження та вимоги до викладача у закладі вищої освіти. Службові обов’язки шкільного вчителя.
курсовая работа [74,4 K], добавлен 16.05.2019Завдання Вищої ради юстиції, її місце в судовій системі України, повноваження, структура, склад і порядок формування. Певні гарантії діяльності членів ВРЮ, випадки прийняття рішення про припинення їх повноважень. Сутність колегіальносекційного принципу.
курсовая работа [30,2 K], добавлен 20.09.2013Сутність поняття "державна освітня політика"; історія розвитку законодавства в галузі. Аналіз правового регулювання; принципи організації освітнього процесу в Україні та в окремих регіонах на прикладі роботи управління освіти Калуської міської ради.
магистерская работа [234,1 K], добавлен 21.04.2011Сутність та аналіз інституту референдуму та його місце в структурі конституційного права як галузі. Особливості підходів щодо формування референдумного права як специфічного кола конституційних правовідносин, об’єднаних в інтегровану правову спільність.
статья [23,0 K], добавлен 11.09.2017Проблема соціальної значущості освіти, державна освітня політика. Основоположний соціальний стандарт. Комплекс соціально-психологічних характеристик, який характеризує ставлення більшості українців до освіти. Забезпечення якісної освіти в Українi.
статья [40,6 K], добавлен 20.09.2010Головні проблеми формування предмету екологічного права Європейського Союзу, історія його становлення та етапи розвитку. Предметні сфери регулювання сучасного європейського права навколишнього середовища. Перспективи подальшого розвитку даної сфери.
курсовая работа [42,4 K], добавлен 02.04.2016Особливості законодавчого регулювання надання послуг у сфері освіти країн Європейського Союзу та інших країн Центральної Європи. Система законодавства про освіту країн СНД. Практика застосування правового регулювання сфери освіти у США та країн Азії.
дипломная работа [258,1 K], добавлен 08.08.2015Аналіз норм національного законодавства, які регулюють відносини в сфері оборони. Головні проблеми системи та можливі шляхи їх вирішення. Підвищення рівня забезпеченості наукової бази та практичної підготовки фахівців Сухопутних військ, Повітряних сил.
статья [27,4 K], добавлен 10.08.2017Сутність, основні напрями, функції та інструменти державного регулювання в галузі туризму, проблеми її розвитку. Позитивний досвід побудови рекламно-інформаційної інфраструктури туризму в європейських країнах та можливість його впровадження в Україні.
автореферат [60,8 K], добавлен 16.04.2009Клiнiчна юридична освіта як новий напрям у сфері юридичної освіти США. Діяльність юридичних клінік в Україні, мета їх створення та принцип діяльності. Місце та значення юридичних клінік у системі освіти та суспільства. Приклад складання ухвали суду.
контрольная работа [32,7 K], добавлен 14.02.2011Місце та роль Кабінету Міністрів України в системі органів державної влади, конституційні засади його формування. Порядок призначення на посаду Прем’єр-міністра України. Повноваження і акти Кабінету Міністрів України, питання про його відповідальність.
курсовая работа [41,8 K], добавлен 06.03.2010Проблема регулювання галузі освіти, форми та методи її державного регулювання та концептуальні положення механізму його здійснення. Реалізація державно-владних повноважень суб'єктами державного управління з метою зміни суспільних станів, подій і явищ.
статья [160,1 K], добавлен 24.11.2015Огляд проблем діяльності юридичних клінік в умовах постійного збільшення попиту на безоплатні правові послуги і обмеженої кількості адвокатських ресурсів. Їх місце у системі правової допомоги. Основні шляхи активізації клінічної освіти в Україні.
статья [23,9 K], добавлен 10.08.2017Побудова позитивного особистого іміджу та його значення в діяльності державних службовців в Україні. Значення самоконтролю в професійній етичній поведінці чиновників. Профіль професійної компетентності посади заступника начальника відділу освіти.
контрольная работа [47,6 K], добавлен 25.04.2014Вивчення особливостей процесу становлення, формування і розвитку правової традиції регулювання засобів і методів ведення війни. Історичні передумови становлення Гаазького права. Право Гааги: значення та місце в системі міжнародного гуманітарного права.
реферат [33,5 K], добавлен 23.12.2013Зміст функцій Вищої ради юстиції: призначення суддів на посади або про звільнення їх з посади, прийняття рішення стосовно порушення суддями та прокурорами вимог щодо несумісності, дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України.
реферат [26,6 K], добавлен 06.09.2016Історія виникнення та розвитку правової держави. Сутність поняття та ознаки громадянського суспільства. Розвиток громадського суспільства в Україні. Поняття, ознаки та основні принципи правової держави. Шляхи формування правової держави в Україні.
курсовая работа [120,0 K], добавлен 25.02.2011- Законодавче та нормативно-правове забезпечення організаційної діяльності у сфері рекреаційних послуг
Особливість здійснення правового регулювання туристичної діяльності за допомогою підзаконних нормативно-правових актів, які приймаються на підставі законів. Активізація діяльності підприємств у розвитку як внутрішнього, так і міжнародного туризму.
статья [19,9 K], добавлен 07.02.2018