Екологічна збалансованість розвитку територіальних громад в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕКОЛОГІЧНА ЗБАЛАНСОВАНІСТЬ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В УКРАЇНІ

Михайловська Олена Василівна, кандидат економічних наук, доцент,

доцент кафедри публічного управління та менеджменту організацій

Національного університету «Чернігівська політехніка»

Татарчук Максим Сергійович,

аспірант кафедри публічного управління та менеджменту організацій

Національного університету «Чернігівська політехніка»

Анотація

Ключові слова: екологія, збалансованість, розвиток, територіальна громада, публічне управління, екосвідомість.

Key words: ecology, balance, development, territorial community, public management, eco-consciousness.

У процесі досягнення цілей сталого розвитку необхідно враховувати не лише глобальні орієнтири та принципи такого розвитку, а й суспільну думку щодо бачення майбутнього. Світовий досвід свідчить, що суспільний прогрес значно залежить від встановлення балансу між цілями економічного і соціального розвитку та забезпеченням екологічної безпеки. Водночас ключовою передумовою досягнення цілей розвитку є якісна система публічного управління. Тобто ефективне/результативне управління, активна участь населення у прийнятті рішень, громадський контроль за їх виконанням та спільна відповідальність за прийняті рішення є основними факторами екологічної збалансованості розвитку територіальних громад в Україні.

Аналіз досліджень і публікацій. Питанням збалансованого розвитку територіальних громад присвятили свої праці багато науковців, зокрема В. Бабаєва, О. Коротич, Ю. Куц, В. Мамонова, О. Лазор, В. Сичова, О. Руденко та інші. Однак територіальна громада є основною системною складовою частиною суспільства, яка досі залишається у стані пошуку найкращих шляхів розвитку. Отже, доцільно детальніше розглянути можливі шляхи покращення екосвідомості населення на рівні громади як стратегічного елементу природоохоронної діяльності у сучасній Україні.

Мета статті - аналіз актуальних проблем екологічної збалансованості розвитку територіальних громад та шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу

Збалансований розвиток нині науковці та практики теорії управління визнають ключовою моделлю суспільного розвитку та важливим принципом належного врядування на місцевому рівні. Становлення України як демократичної держави передбачає впровадження принципів сталого розвитку. Водночас децентралізація влади в Україні підіймає на поверхню проблемні аспекти сталого розвитку територіальних громад.

Зазвичай органи місцевого самоврядування приділяють більшу увагу питанням соціального та екологічного спрямування, не популяризуючи екосвідомість серед населення. Зазначимо, що важливим складником екологічних питань розвитку територіальних громад є збалансоване використання природних ресурсів, оскільки вони є ресурсами спільного користування. Інструментом зміцнення екологічного складника територіального розвитку є розробка та реалізація місцевих планів, проєктів, програм з охорони довкілля [1].

Натепер наявні позитивні практики щодо сприяння сталому розвитку загалом та екологічному зокрема на рівні територіальних громад. Так, було реалізовано проєкт зі створення Центру сталого розвитку в с. Виграїв (Черкаська область), завдяки якому створено 20 робочих місць для мешканців та належні умови для екоспрямованої діяльності у вільний час для місцевої громади, що орієнтовні на 200 осіб. Варто наголосити, що п'ятнадцять громад також висловили зацікавленість у створенні подібних Центрів сталого розвитку на своїх територіях. У рамках такого проєкту також підтримується база даних щодо кращих практик із запровадження принципів сталого розвитку. Дослідження підтверджують той факт, що місцеві громади здатні ефективніше управляти природними ресурсами, ніж держава чи приватний сектор. Варто підкреслити, що проблемні питання екологічної збалансованості розвитку можна розв'язати за допомогою партнерської участі та контролю.

Згідно зі Стратегією з питань екологічної збалансованості територіальних громад Асоціації міст України на період до 2023 року [2], до переліку керівних принципів включено: екологічно збалансоване планування в громаді, запобігання забрудненню, принцип «забруднювач платить», участь громадськості, партнерство, інформування. Така Стратегія також містить положення про Секцію з питань екологічної збалансованості територіальних громад Асоціації міст України. екологічна збалансованість довкілля громада

Деякі територіальні громади оприлюднюють звіти про стратегічну екологічну оцінку (СЕО). Досвід розвинутих країн довів високу ефективність СЕО як інструмента планування, що сприяє підвищенню якості планів, програм, стратегій тощо. СЕО - процедура визначення, опису та оцінювання можливих негативних наслідків виконання та реалізації документів державного планування для довкілля. Метою СЕО є забезпечення високого рівня захисту навколишнього середовища, безпеки життєдіяльності населення та охорони його здоров'я, сприяння інтеграції екологічних міркувань і підготовки документів державного планування з метою досягнення сталого розвитку. Це комплексний інструмент оцінки, що підтримує та інформує про процес прийняття управлінських рішень суб'єктами діяльності, які можуть мати можливі екологічні наслідки [3].

Як відомо, екологічна свідомість людини - це сукупність екологічних знань, її особистого ставлення до довкілля та уявлення про місце людини у системі «людина-довкілля», готовності до дій, які дозволяють зберегти довкілля, чи готовності до утримання від дій, які заподіюють шкоду довкіллю, до підтримки чи непідтримки екологічної політики, екозаходів тощо [4]. Екологічна свідомість, на яку впливають певні цінності, може змінюватись протягом життя людини. Екосвідомість залежно від концепції світогляду поділяють на антропо-центричного (людина та її потреби є на першому місці й вправі брати все необхідне від довкілля), природо-центричного (природа є вища за ієрархією й важливіша за людину та її потреби), еко-центричного типу (збалансоване та гармонійне співвідношення між потребами, розвитком людини та довкіллям). Залежно від наявних знань, умінь і навичок людини, які впливають на взаємозв'язок людини з природою, виділяють альтруїстичний (особи з цим типом володіють певними знаннями й використовують їх на практиці в інтересах довкілля), нейтральний (особи з цим типом не мають ні мотивації, ні бажання діяти в інтересах довкілля) та прагматичний (особи діють виключно у власних інтересах, у тому числі свідомо розуміючи про шкоду для довкілля) типи екосвідомості [4].

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), вплив людини на довкілля продовжує зростати, що призводить до хвороб, впливає на якість життя, знижує продуктивність та стає тягарем для системи охорони здоров'я. Екологічні ризики для здоров'я, яких можна уникнути, щороку спричиняють щонайменше 12,6 мільйона смертей у всьому світі. В Україні, за даними Health Effects Institute, у 2019 році 42,900 смертей зумовлені забрудненням атмосферного повітря дрібними твердими частинками (PM2.5). За даними соціологічних опитувань (2018 та 2020 рр.), понад 88% громадян України вважають важливим для себе захист навколишнього середовища (рис. 1).

Науковці та практики нині сформували перелік основних проблем щодо екологічної свідомості населення: 1) низький рівень поінформованості населення; 2) низьку готовність населення до активних дій для охорони й захисту довкілля; 3) відсутність екологічної освіти; 4) формування неціннісного ставлення до довкілля; 5) заходи з підвищення екологічної свідомості є поодинокими та стосуються переважно учасників освітнього процесу тощо.

Такі аргументи підтверджують важливість формування екологічної збалансованості розвитку ще на рівні територіальних громад шляхом впливу на екосвідомість населення через екологічну освіту, екологічну просвіту, впровадження дій, дотичних до екосвідомості (екологічний контроль, роз'яснення законодавства, відповідальність тощо). Такі заходи передбачають проведення соціологічних досліджень, залучення неурядових громадських організацій, удосконалення державної політики у цьому напрямі, сприяння органами місцевого самоврядування формуванню екологічної збалансованості розвитку (розвиток відповідної інфраструктури, запровадження роздільного сортування та електронного документообігу, залучення міжнародної допомоги, використання механізмів публічно-приватного партнерства і т.д.) тощо.

Рис. 1. Важливі екологічні проблеми для населення

Джерело: [3]

На думку авторів, важливим аспектом екологічної збалансованості розвитку територіальних громад є забезпечення справжньої участі місцевого населення у прийнятті та реалізації рішень, які стосуються важливих екологічних питань на місцевому рівні [5]. У такому фокусі зростає роль місцевого самоврядування, яке має перетворити латентних споживачів на активне громадянське суспільство шляхом посилення зацікавленості, відповідальності, що забезпечуються ефективною комунікацією. Одним з ефективних інструментів у такому напрямі можна визнати соціальну мобілізацію, яка забезпечує відповідний стан територіальної громади (інституціональний, психологічний, ментальний, організаційний). Мешканці громади мають розуміти, що лише вони здатні створити власний добробут загалом та в екологічному аспекті зокрема. Наступним етапом є розуміння того, що відповідних цілей (спільних інтересів) можна досягти лише за умов спільної діяльності. У такому напрямі соціальна мобілізація створює умови для мотивації населення щодо його самоорганізації для досягнення спільної мети (розв'язання місцевих екологічних проблем). Зазначене створює належні умови для ефективного врядування та має змінити соціальне ставлення населення до важливих екологічних проблем. Отже, ефективний комунікаційний процес, який здатний підтримувати у стратегічній перспективі соціальну мобілізацію населення територіальних громад у напрямі посилення екосвідомості населення та екологічної збалансованості розвитку самої громади, має бути спрямований на забезпечення інтеграції екологічних інтересів усіх суб'єктів публічного управління [6].

Рис. 2. Інтеграція екологічних інтересів у системі публічного управління

Джерело: запропоновано авторами

Як уже підкреслювалося вище, одним з головних елементів налагодження партнерських відносин як науковці, так і практики вважають ефективну комунікацію. Відповідно, доцільною є розбудова публічно-партнерської взаємодії на основі дієвої інформаційно-комунікаційної системи у напрямі забезпечення екосвідомості населення, а також екологічної збалансованості розвитку громад.

Розуміючи факт, що партнерські відносини здатні забезпечити реалізацію інтересів усіх суб'єктів взаємодії, можемо представити посилку для їх інтеграції на рівні територіальних громад (рис. 2).

Загалом проблема комунікаційного потенціалу щодо формування екосвідомості населення на рівні територіальних громад окреслюється конфліктом між ідеальною можливістю комунікації та її практичним втіленням. У такому напрямі можна виокремити основні умови формування, накопичення та використання комунікаційного потенціалу взаємодії у системі публічного управління:

1) забезпечення зворотного зв'язку;

2) спільну розробку та реалізацію управлінських рішень екологічного спрямування;

3) проведення погоджених заходів, що сприяють екосвідомості;

4) спільну відповідальність усіх суб'єктів публічного управління за діяльність у межах екосистеми. Водночас наслідком зворотного зв'язку є відповідна громадська реакція у вигляді думки чи поведінки щодо екологічної збалансованості розвитку громади.

На думку авторів, раціональність партнерської взаємодії у цьому разі визначається отриманням максимально можливих результатів / ефектів від такої взаємодії за наявних ресурсних можливостей (людських, інформаційних, часових тощо) щодо екологічної збалансованості розвитку територіальних громад.

Висновки

Нині стан наукової розробки екологічної збалансованості розвитку територіальних громад не можна оцінити як задовільний. Більшість науковців звертає увагу на недостатню ефективність засад функціонування системи органів публічного управління на місцевому рівні. Поняття сталого розвитку з точки зору процесного підходу полягає у гармонізації соціальних, економічних і екологічних складників, що спрямоване на збереження та відновлення природного середовища, а також створення можливостей та досягнення високої якості життя людей. Процес екологічної збалансованості розвитку територіальних громад передбачає послідовну реалізацію комплексу управлінських, організаційних, економічних, фінансових заходів, що є складовими компонентами загальнодержавної політики. З огляду на сучасні реалії саме від територіальних громад та налагодження дієвої взаємодії у напрямі розв'язання проблемних екологічних питань залежать умови ведення бізнесу, використання ресурсного потенціалу, перспективи стратегічного розвитку та інтеграція інтересів усіх суб'єктів публічного управління.

Список літератури