Поняття, ознаки та основні форми адміністративно-юрисдикційної діяльності

З погляду науковців, у загальному вигляді адміністративно-юрисдикційну діяльність поліції розуміють як діяльність із розгляду справ про адміністративні правопорушення, винесення по них відповідних постанов та накладення санкцій без звернення до суду [1]. Водночас нами пропонується розглянути відповідне питання більш детально та комплексно. Слід звернути окрему увагу на сутність адміністративної діяльності Національної поліції України, оглянути її структуру та виявити роль і місце безпосередньо адміністративно-юрисдикційної діяльності.

В. Авер'янов, І. Голосніченко мають схожість у поглядах на дану проблематику і зазначають, що, виходячи з особливостей сфери внутрішніх справ, визначених відносин виконавчо-владної діяльності та теорії адміністративного права, можна визначити, що адміністративна діяльність органів внутрішніх справ - це урегульована нормами адміністративного права їхня виконавчо-владна діяльність, яка спрямована на забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів, публічної безпеки та боротьбу з правопорушеннями [2; 3, с. 7]. На нашу думку, розглядаючи дані джерела, слід виокремити найбільш влучні та значимі позиції, що стосуються сутності діяльності органу охорони правопорядку як державної інституції, що здійснює забезпечення прав і свобод людини і громадянина. До таких позицій із наведеного слід віднести: урегульованість нормами адміністративного права (тобто систему взаємодії «особа - держава»), спрямованість на забезпечення публічної безпеки і порядку, а також забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Наведені нами виокремлені та інтерпретовані позиції цілком передають сутність завдань Національної поліції України, визначених чинним законодавством. Поряд із цим М. Корнієнко, І. Остапенко визначають, що «це специфічна, виконавчо-розпорядча, підзаконна, державно-владна діяльність з організації та здійснення охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, попередження й припинення злочинів та інших правопорушень» [4, с. 8; 5, с. 8].

А, наприклад, О. Коренєв адміністративну діяльність ОВС визначає як цілеспрямовану, організуючу, виконавчу і розпорядницьку діяльність, що полягає у безпосередньому, повсякденному, практичному здійсненні завдань і функцій держави у сфері внутрішніх справ [6, с. 38]. Варто підкреслити, що дане поняття включає в себе не лише термін «унормованість» (тобто закріплення у конкретних нормах права відповідно до регламентованої процедури), а й превентивну функцію поліції - діяльність щодо припинення злочинів та інших правопорушень і запобігання їм.

Одним з інноваційних поглядів на визначену нами проблематику є позиція О. Калюка, С. Константінова, В. Кулікова, викладена у посібнику «Адміністративна діяльність Національної поліції», яка полягає у тому, що «адміністративна діяльність Національної поліції» - це виконавчо-розпорядча, підзаконна, державно-владна діяльність із забезпечення адміністративно-правовими засобами публічної безпеки і порядку, попередження й припинення злочинів та інших правопорушень, надання публічних послуг фізичним та юридичним особам [7, с. 9].

Таким чином, адміністративною діяльністю Національної поліції України, на нашу думку, є комплекс визначених чинним законодавством прав, повноважень та обов'язків Національної поліції України щодо здійснення своїх функцій і виконання покладених Законами України завдань із забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Поряд із цим треба аргументувати, що адміністративна та адміністративно-юрисдикційна діяльність співвідносяться в науці як загальне та частина, оскільки адміністративно-юрисдикційною діяльністю, як зазначено на початку статті, на думку окремих учених, є позасудовий розгляд справ про адміністративні правопорушення та винесення по них відповідних постанов і накладення санкцій. Проте поняття юрисдикції, входячи до складу понятійно-категоріального апарату зазначеної проблематики, все ж залишає відкритими деякі питання, у зв'язку із чим пропонується його дослідити.

На думку С. Каринського, юрисдикцією є судочинство, підсудність, підвідомчість справ суду [8, с. 827], що логічно обґрунтовується з точки зору дослідження організаційних засад судової гілки влади, виконання судами і суддями своїх безпосередніх функцій.

Крім того, юрисдикція як компетенція судових органів щодо розгляду цивільних, кримінальних та інших справ і коло питань, що належать до ведення держави або державної установи, розглядається В. Гіжевським та В. Головченком [9, с. 525].

А. Пиголкін, В. Аргунов та А. Аргунов розуміють юрисдикцію в державному управлінні як сукупність повноважень відповідних державних органів вирішувати правові спори і справи про правопорушення та застосовувати юридичні санкції [10, с. 526; 11], що в контексті нашого дослідження більш точно та зрозуміло характеризує такі дії Національної поліції України, більше того, знаходить своє формальне відображення у чинному законодавстві.

Водночас найбільш детально та комплексно юрисдикційну сутність у системі державної влади характеризує В. Глуховеря, який визначає її як «вид діяльності органів публічної влади, безпосередньо пов'язаний з охороною суспільних відносин, що полягає в розгляді суб'єктом владних повноважень (органами публічної адміністрації) юридичної справи по суті та прийнятті по ній рішення, виконання якого може забезпечуватися примусовою силою держави [12, с. 12]. Наведені визначення, що характеризують поняття юрисдикції, частково взаємопоглинаються, а з урахуванням того, що чинним законодавством таке поняття не регламентовано, слід, врахувавши зазначені позиції, аргументувати, що адміністративно-юрисдикційною діяльністю Національної поліції України є регламентований чинним законодавством комплекс прав, повноважень і обов'язків поліцейських щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, винесення у них відповідних постанов та накладення санкцій без звернення до суду.

Слід підкреслити, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки й порядку. Організація, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначені Законом України № 3166^1 від 17 березня 2011 року «Про центральні органи виконавчої влади» [13]. Наведені вище позиції щодо поняття та сутності адміністративно-юрисдикційної діяльності дають підстави говорити про її ознаки та основні форми. адміністративний правопорядок поліція україна

Так, на нашу думку, ознаками адміністративно-юрисдикційної діяльності є: унормованість (тобто чітка визначеність у чинному законодавстві), наявність охоронюваних законом суспільних відносин, що забезпечуються в адміністративний спосіб; обов'язковість результату розгляду адміністративної справи до звернення до суду (шляхом винесення попередження, накладення штрафу, штрафних балів); право накладати адміністративні стягнення на місці вчинення правопорушення.

На думку О. Горбунової, для діяльності Національної поліції України характерним є те, що, крім юрисдикційних дій (розгляд і вирішення конкретних справ, здійснення повноважень щодо накладення адміністративних чи дисциплінарних стягнень або прийняття інших рішень тощо), вона також пов'язана з реалізацією компетенції не юрисдикційного характеру як самими суб'єктами адміністративної юрисдикції, так і іншими посадовими особами Національної поліції України, що не мають юрисдикційних повноважень. [14, с. 24-27]. Проте ми не погоджуємося з даною позицією, оскільки Національна поліція України, як орган державної виконавчої влади, зобов'язана діяти виключно в межах і у спосіб, передбачених чинним законодавством України. Так, дослідивши позицію О. Горбунової, належить погодитись із науковцем щодо віднесення до форм адміністративно-юрисдикційної діяльності Національної поліції України: загальної (повної) форми провадження;скороченої (прискореної) форми провадження; в) ускладненої (розширеної) форми провадження; провадження в органах другої інстанції (наприклад, посадовою особою вищого рангу (посади) порівняно з працівником, який первинно розглядав матеріали адміністративної справи).