Партнерство держави і підприємницьких структур: сучасні тенденції і перспективи розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Партнерство держави і підприємницьких структур: сучасні тенденції і перспективи розвитку

Авраменко Наталія Леонідівна, кандидат технічних наук, доцент, професор кафедри митної справи та товарознавства, Державний податковий університет

Яремко Ірина Ігорівна, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри адміністративного і фінансового менеджменту, Національний університет «Львівська політехніка»

Анотація

У світі не існує держави, яка б не відчувала дефіцит ресурсів: трудові, фінансові, матеріальні, енергетичні - цей перелік можна продовжувати до нескінченності. В таких умовах закономірним є намагання держави віднайти джерела поповнення необхідними ресурсами. Одним із таких джерел власне й виступає взаємодія держави із підприємницьким сектором, яка втілюється у реалізації спільних проєктів державно-приватного партнерства.

Варто зазначити, що ця категорія не є новою, проте активного поширення в Україні почала набувати лише протягом останніх декількох років в результаті посилення інтеграції нашої країни до європейського середовища. Зростання ступеня використання державно-приватного партнерства у всіх сферах економіки країни поруч із відсутністю повноцінного висвітлення особливостей реалізації цього процесу у вітчизняній науковій літературі зумовлюють актуальність наукового дослідження.

У статті висвітлено сутність державно-приватного партнерства, систематизовано сценарії його організації шляхом відображення типової структури. Узагальнено перелік контрактів, які можуть укладатися між державою та підприємницькими структурами, виокремлено їх ключові характеристики. Схематично відображено етапи виконання проектів, досліджено можливі варіації їх реалізації шляхом залучення до партнерства сторонніх учасників. Виокремлено позитивні аспекти реалізації спільних проєктів, а також недоліки, якими супроводжується їх виконання. Проаналізовано поточний стан використання державно-приватного партнерства у економіці України шляхом графічного відображення регіонального та галузевого розподілу всіх проєктів станом на початок поточного року. Сформовано припущення щодо зростання ролі партнерства в Україні на найближчу перспективу для відновлення інфраструктури України після збройної агресії Російської Федерації.

Ключові слова: державно-приватне партнерство, проекти, договори, переваги партнерства, перспективи розвитку.

Abstract

Avramenko Nataliya Leonidivna, PhD in Technology, Associate Professor, Professor of the Department of Customs and Commodity Science, State Tax University

Yaremko Iryna Ihorivna, PhD in Economics, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Administrative and Financial Management, Lviv Polytechnic National University

GOVERNMENT AND ENTREPRENEURIAL STRUCTURES PARTNERSHIP: CURRENT TRENDS AND DEVELOPMENT PROSPECTS

There is no state in the world that does not experience a shortage of resources: labor, financial, material, energy - this list can go on and on. In such conditions, it is natural for the state to try to find sources of replenishment with the necessary resources. One of such sources is the interaction of the state with the business sector, which is embodied in the implementation of joint public-private partnership projects. It should be noted that this category is not new, but it has become active in Ukraine only in the last few years as a result of strengthening the integration of our country into the European environment. The growing degree of use of public-private partnership in all spheres of the country's economy, along with the lack of full coverage of the peculiarities of this process in the domestic scientific literature determine the relevance of scientific research. The article highlights the essence of public-private partnership, systematizes the scenarios of its organization by reflecting the typical structure. The list of contracts that can be concluded between the state and business structures is summarized, their key characteristics are highlighted. The stages of project implementation are schematically reflected, possible variations of their implementation by involving third-party participants in the partnership are investigated. The positive aspects of the implementation of joint projects, as well as the shortcomings that accompany their implementation are highlighted. The current state of use of public-private partnership in the economy of Ukraine is analyzed by graphically displaying the regional and sectoral distribution of all projects as of the beginning of the current year. Assumptions have been made about the growing role of partnership in Ukraine in the near future to restore Ukraine's infrastructure after the armed aggression of the Russian Federation.

Key words: public-private partnership, projects, agreements, benefits of partnership, development prospects.

Постановка завдання

Протягом усієї історії існування держави та приватного сектора відбувався пошук напрямків вигідної взаємодії між ними для стимулювання розвитку всіх сфер економіки країни та суспільного життя. Однією із таких форм взаємодії виступає організація державно-приватного партнерства (ДПП), яка почала набувати значної популярності, починаючи із 80-х років минулого століття. В межах такої взаємодії уряди країн намагаються отримати певну вигоду від приватного сектору без здійснення повного стрибка приватизації.

Проте, через недосконалість такої взаємодії, а також непропорційність вигоди учасників від її здійснення популярність ДПП до економічної кризи 2008 року була невисокою. Власне саме економічна криза стала поштовхом до відновлення інтересу до взаємодії приватного та публічного сектору як у розвинутих країнах, так і в тих, які перебувають на стадії свого розвитку. Після значного економічного спаду, уряди все частіше почали звертатись до ДПП як до джерела додаткового залучення коштів з метою подолання розривів у фінансуванні як наслідок стимулювання зростання інвестицій у всі сфери економічного та суспільного життя. Як наслідок, почали розроблятись нові моделі взаємодії між учасниками партнерства, поширюватись проєкти ДПП, створюватись спеціалізовані органи та інститути, що відповідають за організацію та супровід такого партнерства.

Відтак, активний розвиток ДПП зумовлює потребу ґрунтовнішого дослідження даної категорії та визначення її ролі у забезпеченні сталого розвитку учасників партнерства, що в свою чергу формує собою високу актуальність даного дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення напрямків взаємодії між державою та підприємницькими структурами викликає інтерес не лише науковців, а й самих учасників такої взаємодії. Відтак, вивчення сутності, напрямків та форм можливої організації ДПП широко досліджене у науковій літературі. Зокрема, Павлюк К. та Павлюк С. [1], Колесов Н. [2] досліджували сутність і роль державно-приватного партнерства в соціально-економічному розвитку держави. Біла І. та Іллічова Е. розглядали світовий досвід державно - приватного партнерства [3], а Круглов В. досліджував моделі державно - приватного партнерства [4]. У галузевому розрізі особливості реалізації державно-приватного партнерства вивчали Стойка В. (сфера туризму); Круглов В. (аграрний сектор); Петрищенко Н., Унтілова А. (будівельний сектор). Проте, не применшуючи вклад вищезазначених авторів, вважаємо, що динамічність середовища функціонування держави та приватних суб'єктів господарювання формує нові умови та виклики для організації їх взаємодії, що потребує подальшого дослідження.

Мета статті полягає у дослідженні механізмів, форм та напрямків взаємодії держави та приватного сектору в сучасних умовах, а також окреслення подальших перспектив розвитку таких відносин.

Виклад основного матеріалу

Практично кожна держава світу у процесі здійснення своєї діяльності стикається із браком ресурсів, зокрема фінансових. Це значною мірою може стримувати розвиток економіки, перешкоджати створенню додаткових робочих місць, покращенню інфраструктури в країні, а також поширенню наукового-технічного прогресу у всі сфери її життєдіяльності. Відтак, закономірним є пошук з боку державного управління шляхів покращення ситуації. Рішення знаходиться у використанні у процесі діяльності держави засад державно-приватного партнерства, що активно відбувається протягом останнього десятиліття.

Більшість науковців під час визначення ДПП схиляються до твердження що це довгострокові відносини між державою та приватними структурами для спільної реалізації проєктів у сфері транспорту, інфраструктури, будівництва, соціальних та екологічних послуг, а також придбання обладнання, у яких на приватну сторону покладається значний рівень ризику [1, с.12; 2; 4, с. 57].

При цьому, взаємодія між учасниками партнерства може відбуватись за двома різними сценаріями. Розглянемо їх детальніше (рис. 1).

Рис. 1. Типова структура державно-приватного партнерства

Джерело: власна розробка авторів на основі [5]

Таким чином, доцільно відзначити, що ключовими учасниками ДПП є установа з державного сектору, а також компанія спеціального призначення (залежно від напрямку реалізації спільного проєкту). При цьому, відмінність у різних сценаріях організації державно-приватного партнерства полягає у можливості залучення до відносин банків із подальшим виділенням ними позикових коштів, які передаються спеціальній компанії. Цього може й не відбуватись, на необхідність додаткового залучення впливає розмір наявного капіталу спеціалізованої компанії, який вкладається інвесторами в обов'язковому порядку. Після прийняття рішення про формування джерел фінансування партнерства, спеціалізована компанія звертається або до будівельної компанії, або до компанії з експлуатації та обслуговування, що також визначається залежно від спеціалізації проєкту.

У той же час, оформлення партнерства відбувається із використанням різного виду спеціалізованих контрактів.

Відобразимо узагальнений перелік можливих форм укладення контрактів державно-приватного партнерства за допомогою табл. 1.

Таблиця 1 Форми укладення контрактів державно-приватного партнерства

Джерело:власна розробка авторів на основі [1, с. 18; 6, с. 96].

Підсумовуючи інформацію, наведену в табл. 1, можемо зробити висновки, що залежно від функцій, які покладаються на приватного партнера, розрізняють наступні проекти:

- проектування - передбачає розробку проекту на основі початкової концепції та вихідних вимог до конструювання проектних специфікацій;

- будівництво або відновлення - проекти спрямовуються на побудову певного активу або його відновлення за рахунок наявних ресурсів приватної компанії; відповідальність в цьому випадку несе приватна сторона;

- фінансування - у цьому випадку приватна сторона залучаеться до проекту як додаткове джерело матеріальних ресурсів для покриття частини або повної суми капітальних витрат;

- підтримка - проекти цього типу передбачають підтримку з боку приватної компанії об'єкта згідно встановлених стандартів протягом всього терміну дії угоди;

- експлуатація - полягає у накладенні на приватну компанію обов'язків щодо супроводу експлуатації об'єкта чи активу, який може полягати у проведенні технічного обслуговування, наданні масових послуг державному покупцю та безпосереднім користувача, а також надання допоміжних послуг.

При цьому, однією із характерних відмінностей різних проєктів ДПП є перехід права власності на актив, під час закінчення договору, яке може відбуватись у формі отримання права власності на об'єкти угоди з боку держави, з боку приватного партнера, а також перебування у власності приватного партнера із подальшим переходом у державну власність протягом визначеного періоду часу.

Організація реалізації проектів на основі ДПП включає в себе декілька етапів, схематичне відображення яких отримуємо із рис. 2.

Рис. 2. Етапи виконання проектів із використанням державноприватного партнерства

Джерело: власна розробка авторів на основі [8]

Вивчаючи рис. 2., можемо побачити, що виконання проєктів на засадах державно-приватного партнерства розпочинається із укладення між учасниками контракту. Окрім того, між приватною компанією та інвесторами може бути укладено акціонерну угоду про додаткове інвестування з боку останніх коштів у проєкт. При цьому, паралельно приватна компанія може залучити додаткові кредитні кошти від кредиторів (оформляється кредитною угодою), а також, залежно від проекту - заключити контракт на будівництво із будівельною компанією чи контракт на введення в експлуатацію та технічне обслуговування із відповідними підрядниками або спеціалізованими компаніями у цій сфері. Варто зазначити, що залучення додаткових фінансових ресурсів від кредиторів на інвесторів може не відбуватись, а самі проєкти фінансуватимуться виключно державою та приватною компанією. На наступному етапі відбувається передача власного капіталу від інвесторів до компанії-учасника ДПП, а також проводяться останньою розрахунки із підрядниками (будівельними компаніями чи компаніями з експлуатації та технічного обслуговування). Після проведення фінансування виконання проектів відбувається повернення кредитних коштів або виплата дивідендів інвесторам, а також повернення надміру отриманих коштів від держави (якщо такі залишилися). Поруч із цим, етап виконання платежів від держави до приватного сектору не містить свого номеру, так як вони можуть виконуватись як на початку проєкту, так і в процесі його виконання. В той же час, завершення державно-приватного партнерства відбувається на різних стадіях виконання проєкту, які варіюються залежно від типу контракту, обраного за основу партнерства (табл.1).

Використання державного-приватного партнерства має ряд переваг та недоліків. Розглянемо ключові із них. До переваг ДШ1 прийнято відносити [2; 9] :

1. Доступ до додаткових фінансових ресурсів за рахунок використання приватного капіталу для реалізації проектів.

2. Доступ до технологій, людей та навичок для держави, а для приватного сектору - можливість для збільшення інновацій.

3. Передача ризику. Досягнення балансу між витратами та ризиком для державного сектору, а також ризиком та розміром винагороди для приватного сектору виступає основою всіх ДПП договорів. Зокрема, орган державної влади уникає будь-якого ризику, пов'язаного із правом власності на активи, так як він повністю перекладається на приватну компанію . При цьому важливою перевагою є повноцінна оцінка ризику на етапі планування проєкту з метою визначення його доцільності. Приватна компанія в цьому випадку виступає своєрідною перевіркою проти нереалістичних обіцянок уряду.

4. Виникнення додаткових можливостей для інвестування, адже коли приватні компанії приймають участь у ДПП, їхні грошові винагороди високі та носять довгостроковий характер. В той же час, рентабельність інвестицій від державно-приватного партнерства є вищою, ніж рентабельність проєктів із виключно державним або приватним фінансуванням .

5. Розвиток бізнесу, який стає можливим за рахунок партнерства приватних компаній із державним сектором в частині співпраці із судами, в'язницями, школами або екологічними службами. В той же час, якщо проєкти успішно виконуються така співпраця може набувати довгострокового характеру.

6. Кожен учасник робить те, що він робить найкраще, так як до виконання проєктів залучаються профільні спеціалісти. Це впливає на швидкість закінчення проєктів, а отже і на зростання прибутків .

7. Високоефективне державно-приватне партнерство зменшує державні бюджети та бюджетний дефіцит. Окрім того, ДПП, яке потенційно зменшує витрати, може привести до зниження податків.

Проте, на противагу широкому переліку позитивних аспектів використання державно-приватного партнерства, виділяється ряд недоліків. А саме:

1. Витрати на підготовку, проведення торгів та поточні витрати в межах проєктів ДПП можуть бути вищими, ніж під час традиційних державних закупівель, тому уряду необхідно проводити ґрунтовну оцінку доцільності реалізації проєктів шляхом партнерства.

2. З урахуванням того, що не існує необмеженого ризику приватні компанії будуть приймати на себе з обережністю ризики, які знаходяться поза їх контролем, зокрема валютні. У випадку прийняття з боку останніх таких ризиків це буде впливати на вартість проєкту.

3. Приватна компанія буде виконувати лише те, за що їй заплатили, не більше, саме тому стимули та вимоги до виконання повинні бути чітко проставлені в договорі. Особливу увагу необхідно звернути на вимоги продуктивності, які базуються на виробництві і які відносно легко проконтролювати.

4. Довгостроковий характер проєктів провокує значну їх складність, так як стає надзвичайно важко визначити та врахувати всі можливі надзвичайні ситуації та події, які можуть статись під час його реалізації на етапі складення договору. При цьому, є велика ймовірність, що сторонам доведеться додатково врегульовувати питання, які виникли в окремому порядку. Окрім того, можливі ситуації, що деякі проєкти можуть провалитись або бути припинені з ряду причин, зокрема й через зміну державної політики, невиконанням однією із сторін зобов'язань або інших форм-мажорних обставин. Відтак, очевидним стає те, що деякі проблеми необхідно буде вирішувати безпосередньо під час реалізації проєкту, що може викликати у сторін невдоволення.

5. Обмеженість кількості приватних організацій, які мають можливість виконати проєкт, наприклад при розробці авіаційних суден, що в свою чергу впливає на обмеження конкурентоспроможності, наявність якої є об'єктивною необхідністю для створення економічного вигідного партнерства.

6. У випадках, коли приватна компанія володіє значно більшим досвідом роботи в умовах партнерства, уряд перебуває у невигідному становищі, так як він не має змоги об'єктивно оцінити запропоновані витрати.

Проте, із урахуванням всіх переваг та недоліків, наведений перелік яких не є вичерпним, все ж таки можемо сформувати висновки про те, що державно- приватне партнерство є вигідним для всіх його учасників.

З урахуванням цього в Україні протягом останніх декількох років, використання партнерства держави і приватного сектору стало одним із ключових джерел залучення інвестицій. Згідно даних центральних та регіональних органів виконавчої влади станом на початок поточного року на умовах державноприватного партнерства укладено 193 договори, з них реалізується 31 договір, 119 не виконується, а у 43 закінчився термін дії. У регіональному розрізі розподіл всіх договорів ДШ1 виглядає наступним чином (рис. 3):

Рис. З.Регіональний та галузевий розподіл проектів ДПП в Україні станом на 1 січня 2022 року

Джерело: власна розробка авторів на основі [10]

Відповідно до рисунку, бачимо, що найбільше проектів реалізується в енергетичній сфері, при будівництві та експлуатації доріг, автострад, залізниць та ін., а також зборі, очищенні та розподіленні води. Найменше проєктів стосуються туризму, відпочинку, рекреації культури та спорту, поводження з відходами, крім збирання та перевезення.

За результатами виконання кожного із проєктів формуються висновки про стан реалізації проєкту із структуруванням інформації по наступних критеріях: інформація про проєкт, про соціально-економічні та економічні результати здійснення ДПП, відомості про фактори, які сприяли підвищенню ефективності реалізації проєктів ДПП, ризики якими супроводжувалось його виконання, дані про потребу в державній підтримці проєкту, форму такої підтримки, а також узагальнений висновок по реалізації проєкту.

24 лютого поточного року в Україні Указом Президента України в результаті збройної агресії Російської Федерації було введено воєнний стан. З того моменту по всій країні відстежуються критичні руйнування об'єктів інфраструктури. Після відновлення миру в країні, одним із перших завдань держави буде спрямування зусиль на її відбудову. Державно -приватне партнерство в таких умовах набуває принципово нового значення, адже ресурсів держави на тотальну відбудову буде недостатньо. Відтак, можна впевнено стверджувати, що проєкти ДПП в найближчому майбутньому стануть запорукою швидкого відновлення держави після війни.

Висновки

Організація взаємодії держави і підприємницьких структур у формі реалізації спільних проєктів з кожним роком набуває все більшого поширення. Це пов'язано із тими можливостями, які відкриваються в результаті реалізації цих проєктів, а саме: доступ до додаткових фінансових та матеріальних ресурсів, навичок та знань, розподіл ризику, вивільнення додаткових ресурсів для здійснення інвестицій, з боку держави зменшення бюджетного дефіциту. Більше того, у найближчій перспективі, очікується, що кількість спільних проєктів у рамках ДПП неухильно зростатиме, через необхідність відновлення країни після збройної агресії Російської Федерації.

Література

державно приватне партнерство

1. Павлюк К. В., Павлюк С. М. Сутність і роль державно-приватного партнерства в соціально-економічному розвитку держави. Наукові праці КНТУ. Економічні науки. 2010. №17. С.10-19.

2. Колесов Н. Державно-приватне партнерство як один з інструментів розвитку держави та суспільства. Еволюція змін в публічному управління: постковіднийсвіто вимір: матеріали ХІ Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми управління: Трансформація публічного управління у постковідному світі», м. Київ, 18-19 листопада 2021 року / КПІ ім. Ігоря Сікорського (на базі факультету соціології і права), Київ, 2021. URL: http://sup.fsp.kpi.ua/proc/article/view/248906/246173.

3. Біла І. С., Іллічова Е. І. Світовий досвід державно-приватного партнерства // Глобальні та національні проблеми економіки. 2018. №21. С. 126-129.

4. Круглов В. В. Моделі державно-приватного партнерства. Держава та регіони. 2018. №2 (62). С. 56-60.

5. Smith J., Wiryawan A., Ray D. Public-Private Partnership. PwC. 2020. URL: https://www.pwc.com/id/en/industry-sectors/cpi/public-private-partnerships.html

6. Кажбекова Л., Досмаилов А., Елпанова М. Типы, формы и моделигосударственноприватного партнерства и ихимплементация на практике в Казахстане. Журнал стратегическогоменеджмента. 2019. №18 (6). С. 94-101.

7. TheBasic PPP Project Structure. APMG International. URL: https://ppp- certification.com/ppp-certification-guide/61-introduction-basic-ppp-project-structure

8. Державно-приватне партнерство в Україні. Обзорна інформація. Департамент інвестиційно-інноваційної політки та розвитку державно-приватного партнерства Міністерства економічного розвитку і торгівлі. URL:https://www.ukrppp.com/present/Day_1_Panel_4_Ministry_of_Economy.pdf

9. Що таке державно-приватне партнерство? Гірсівська громада. 2019. URL: https://girsivska-gromada.gov.ua/news/1574057241/

10. Стан здійснення ДПП в Україні. Міністерство економіки України. 2022. URL: https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=9fc90c5e-2f7b-44b2-8bf1- 1ffb7ee1be26&title=StanZdiisnenniaDppVUkraini

References

1. Pavliuk, K. V., &Pavliuk, S. M. (2010). Sutnist i rol derzhavno-pryvatnoho partnerstva v sotsialno-ekonomichnomu rozvytkuderzhavy [Theessenceandroleof public-private partnershipinthe socio-economicdevelopmentofthestate]. Naukovipratsi KNTU. Ekonomichninauky - Scientificworksof KNTU. Economicsciences, 17, 10-19 [inUkrainian].

2. Kolesov, N. (2021). Derzhavno-pryvatne partnerstvoyakodyn z instrumentivrozvytkuderzhavytasuspilstva [Public-private partnershipasoneofthetoolsofstateandsocietydevelopment]. Proceedingsfrom MIIM '21: XI Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia «Suchasniproblemyupravlinnia: Transformatsiiapublichnohoupravlinnia u postkovidnomusviti» - TheeleventhInternational scientific-practical conference «Modernmanagementproblems: Transformationofpublicadministrationinthe post-leadershipworld».Kyiv: KPI im. IhoriaSikorskoho. Retrievedfrom: http://sup.fsp.kpi.ua/proc/article/view/248906/246173 [inUkrainian].

3. Bila, I. S., &Illichova, E. I. (2018). Svitovyidosvid derzhavno-pryvatnoho partnerstva [Worldexperienceof public-private partnership]. Hlobalnitanatsionalniproblemyekonomiky - Globalandnationaleconomicproblems, 21, 126-129 [inUkrainian].

4. Kruhlov, V. V. (2018). Modeli derzhavno-pryvatnoho partnerstva [Modelsofpublicprivatepartnership]. Derzhavatarehiony - Stateandregions, 2(62), 56-60 [inUkrainian].

5. Smith, J., Wiryawan, A., &Ray, D. (2020). Public-Private Partnership. PwC.Retrievedfrom: https://www.pwc.com/id/en/industry-sectors/cpi/public-private-partnerships.html [inEnglish].

6. Kazhbekova, L., Dosmailov, A., &Elpanova M. (2019). Tipy, formy i modeli gosudarstvenno- privatnogopartnerstva i ihimplementacijanapraktike v Kazahstane [Types, formsandmodelsofpublicprivatepartnershipandtheirimplementationinpracticeinKazakhstan]. Zhurnalstrategicheskogomenedzhmenta - StrategicManagementJournal, 18(6), 94-101. [inRussian].

7. TheBasic PPP Project Structure. (n.d.). APMG International.Retrievedfrom: https://ppp- certification.com/ppp-certification-guide/61-introduction-basic-ppp-project-structure [inEnglish].

8. Derzhavno-pryvatne partnerstvo v Ukraini. Obzornainformatsiia [State-privatepartnershipinUkraine. Reviewinformation]. (n.d.). Departament investytsiino-innovatsiinoi politkytarozvytku derzhavno-pryvatnoho partnerstvaMinisterstvaekonomichnohorozvytku i torhivli - DepartmentofInvestmentandInnovationPolicyandDevelopmentof State-Private PartnershipoftheMinistryofEconomicDevelopmentandTrade.Retrievedfrom: https://www.ukrppp.com/present/Day_1_ Panel_4_Ministry_of_Economy.pdf [inUkrainian].

9. Shchotake derzhavno-pryvatne partnerstvo? [Whatis a state-privatepartnership?].(2019). Hirsivskahromada - Girsivcommunity.Retrievedfrom:https://girsivska-gromada.gov.ua/news/1574057241/ [inUkrainian].

10. Stanzdiisnennia DPP v Ukraini [Statusof PPP implementationinUkraine]. (2022). MinisterstvoekonomikyUkrainy - MinistryofEconomyofUkraine.Retrievedfrom: https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=9fc90c5e-2f7b-44b2-8bf1- 1ffb7ee1be26&title=StanZdiisnenniaDppVUkraini [inUkrainian].

Размещено на Allbest.ru