Проєкт Закону України про місцевий референдум від 19 травня 2021 р.: загальна характеристика та перспективи вдосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проєкт Закону України про місцевий референдум від 19 травня 2021 р.: загальна характеристика та перспективи вдосконалення

Батан Юрій Дмитрович, кандидат юридичних наук,

асистент кафедри конституційного права

Національного університету «Одеська юридична академія»

Сульжик Вікторія Валеріївна,

студентка факультету міжнародно-правових відносин

Національного університету «Одеська юридична академія»



Анотація

Статтю присвячено проекту Закону України про місцевий референдум від 19 травня 2021 року. Виокремлено шість його переваг порівняно з попередніми проєктами законів про місцевий референдум. Наведено й обґрунтовано дванадцять пропозицій з метою вдосконалення аналізованого проєкту. Використано положення Конституції України, Кодексу належної практики щодо референдумів, проєктів законів про місцевий референдум, досвід Великої Британії, Естонії, Іспанії, Італії, Канади, Франції, Швейцарії.

Ключові слова: місцевий референдум; місцеве самоврядування; безпосередня демократія; пряма демократія; порівняльне конституційне право; юридична техніка; проєкт закону.



Аннотация

Статья посвящена проекту Закона Украины о местном референдуме от 19 мая 2021 года. Выделены шесть его преимуществ по сравнению с предыдущими проектами законов о местном референдуме. Приведены и обоснованы двенадцать предложений с целью усовершенствования анализируемого проекта. Использованы положения Конституции Украины, Кодекса надлежащей практики относительно референдумов, проектов законов о местном референдуме, опыт Великобритании, Эстонии, Испании, Италии, Канады, Франции, Швейцарии.

Ключевые слова: местный референдум; местное самоуправление; непосредственная демократия; прямая демократия; сравнительное конституционное право; юридическая техника; проект закона.



Abstract

Yuriy D. Batan, candidate of juridical sciences, assistant of the department of constitutional law National University «Odesa Law Academy « (23 Fontanska Road, Odesa, Ukraine)

Victoria V. Sulzhyk, student of the Faculty of International Relations National University «Odesa Law Academy» (23 Fontanska Road, Odesa, Ukraine)

Draft Law of Ukraine on Local Referendum of May 19, 2021: General Characteristic and Prospects for Improvement.

This article is devoted to the Draft Law of Ukraine on local referendum of May 19, 2021. According to Article 38 of the Constitution of Ukraine, citizens shall have the right to participate in the administration of state affairs, in local referendums. According to Article 143 of the Constitution of Ukraine, territorial communities of a village, settlement, and city shall, directly or through the local government established by them, ensure holding of local referendums and the implementation of their results. The organisation and procedure for conducting elections and referendums shall be determined exclusively by laws of Ukraine (clause 22, part 1 of Article 92 of the Constitution of Ukraine). For the tenth year there is no legal opportunity to initiate and conduct local referendums in Ukraine. But legislative processes on the issue of referendums were intensified last year. The Law of Ukraine «On the All-Ukrainian Referendum « was adopted in January 2021 and was signed and published in April. The scientific literature currently lacks the attention of the Draft Law of Ukraine on the local referendum of May 19, 2021, even compared to the research of the Law of Ukraine «On the All-Ukrainian Referendum» and its Draft. The authors of the article analyze the advantages and disadvantages of the Draft Law of Ukraine on local referendum. Six advantages of the Draft Law of May 19, 2021 compared to previous draft laws on local referendums filed in 2010-2020 were highlighted, in particular. Twelve proposals to improve the analyzed Draft Law are also presented and substantiated. The provisions of the Constitution of Ukraine, the Law of Ukraine «On the All-Ukrainian Referendum», the Law of Ukraine «On the Local SelfGovernment in Ukraine», Code of Good Practice regarding referendums, draft laws on local referendum of March 3, 2010; April 3, 2015; June 23, 2015; July 3, 2015; July 6, 2015; July 8, 2015; July 12, 2018; August 29, 2019; September 2, 2019, conclusion of the Main Scientific and Expert Department of the Verkhovna Rada of Ukraine Secretariat of November 11, 2021, conclusion of the Verkhovna Rada Committee on Budget of September 22, 2021, the experience of Great Britain, Estonia, Spain, Italy, Canada, France, Switzerland were used.

Keywords: local referendum; local self-government; direct democracy; comparative constitutional law; legal technique; draft law.



Постановка проблеми

Право громадян на участь у місцевому референдумі закріплено, насамперед, у ст. ст. 38, 69, 70, 92 та 143 Конституції України. Так, стаття 38 визначає, що громадяни мають право брати участь у місцевих референдумах. Згідно зі ст. 143, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів.

Організація та порядок проведення референдумів, згідно з п. 20 ч. 1 ст. 92 Конституції України, визначаються виключно законами України. Закон, який би регулював порядок проведення в Україні місцевих референдумів, відсутній з 2012 року, коли помилково норму проєкту Закону України «Про всеукраїнський референдум» було змінено на таку, що передбачала втрату чинності Законом України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» повністю, а не лише в частині проведення всеукраїнських референдумів.

Звертаючись до історії розгляду проєкту Закону України «Про всеукраїнський референдум», слід сказати, що в початковій редакції проєкту від 6 квітня 2010 року пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» передбачав: «Визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 33, ст. 443; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 35, ст. 515) в частині, що стосується організації та порядку проведення всеукраїнського референдуму».

У зміненій редакції проєкту Закону від 29 квітня 2010 року пункт 4 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» містив вже інше формулювання: «Визнати з дня офіційного оприлюднення цього Закону таким, що втратив чинність, Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» (Відомості Верховної Ради України, 2991, № 33, ст.443; 1992, № 35, ст.515; 2001, № 49, ст.259)».

До другого читання подавався проєкт від 8 липня 2010 року, що містив знову інше формулювання: «Визнати з дня офіційного оприлюднення цього Закону таким, що втратив чинність, Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 33, ст.443; 1992 р, № 35, ст.515; 2001 р., № 49, ст.259) в частині його положень стосовно організації та порядку проведення всеукраїнського референдуму».

У пункті 16 зауважень Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України до проєкту Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 8 липня 2010 року було зазначено: «Згідно з пунктом 5 розділу XTIT «Прикінцеві положення» законопроекту з дня офіційного оприлюднення цього Закону визнається таким, що втратив чинність, Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» в частині його положень стосовно організації та порядку проведення всеукраїнського референдуму. Такий законодавчий підхід породжує невизначені правові наслідки, оскільки всупереч статтям 124 і 147 Конституції України повноваження судової влади щодо встановлення неконституційності чи незаконності правової норми перекладається на суб'єкта її правозастосування. Тим самим не дотримано також вимог щодо якості закону в контексті верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, в тому числі і у справах проти України» [1].

6 листопада 2012 року Верховною Радою України було вирішено розглянути проєкт Закону про всеукраїнський референдум у редакції першого читання (від 29 квітня 2010 року) - саме через цю причину наявне згадане в тій редакції невдале формулювання.

Це спричинило те, що вже десятий рік відсутня легальна можливість ініціювання та проведення місцевих референдумів в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На потребі якнайшвидшої розробки й ухвалення Закону України «Про місцевий референдум» протягом цих десяти років наголошується послідовно, зокрема й співавтором цієї публікації[2, с. 106-107; 3, с. 338; 4, с. 102-103; 5, с. 25]. З огляду на це розробка проєкту Закону України «Про місцевий референдум» вбачається дуже актуальною.

Наукове осмислення проблематики місцевих референдумів не є новим для вітчизняної науки. Передусім, слід відзначити дисертаційні дослідження, монографії та низку наукових статей М.В. Афанасьєвої щодо територіальної організації референдумів і характеристик референдумів [6, с. 141, с. 285] і щодо так званого «кримського референдуму»[7], М.Ю. Бондар щодо конституційних референдумів [8], А.С. Чиркіна про досвід країн Вишеградської групи в організації та проведенні місцевих референдумів [9], колективу авторів щодо порівняння регулювання місцевих референдумів в Україні та Польщі [10] тощо.

У січні 2021 р. було ухвалено, а у квітні - підписано й оприлюднено Закон України «Про всеукраїнський референдум». Паралельно тривали законопроєктні роботи з метою врегулювання порядку проведення місцевих референдумів, проміжним результатом яких стало подання у травні проєкту Закону України «Про місцевий референдум» (№ 5512 від 19 травня 2021 р.) [11].З огляду на це актуальним є дослідження місцевих референдумів загалом і вказаного проєкту зокрема.

У цій статті використано напрацьовані Ю.Д. Батаном пропозиції та зауваження до проєкту Закону України «Про місцевий референдум», подані Національним університетом «Одеська юридична академія», а також доповідь В.В. Сульжикпро право на місцевий референдум, опубліковану в матеріалах всеукраїнської науково-практичної конференції [12].

Невирішені раніше проблеми. У науковій літературі наразі бракує уваги вказаному проєкту закону, навіть порівняно з дослідженнями проєкту та в подальшому закону про всеукраїнський референдум.

Метою статті є висвітлення переваг і недоліків законопроєкту про місцевий референдум і пропозицій щодо його вдосконалення.



Виклад основного матеріалу

Проєкт Закону України «Про місцевий референдум» № 5512 від 19 травня 2021 р.(далі - Проєкт 5512), як вказано в пояснювальній записці, було розроблено з метою врегулювання правовідносин, пов'язаних з організацією і проведенням місцевого референдуму. Ініціаторами стали сто одинадцять народних депутатів України. Проєкт 5512 вміщує 124 статті та складається з дванадцяти розділів, присвяченим загальним засадам підготовки та проведення місцевого референдуму, його порядку ініціювання та призначення, комісіям, спискам виборців, фінансовому, матеріально-технічному й інформаційному забезпеченню, гарантіям діяльності суб'єктів процесу, агітації, процесу голосування та встановлення результатів, правовим наслідкам, оскарженню порушень законодавства про місцевий референдум, змін до Виборчого кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, інших законів.

11 листопада 2021 року Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України (далі - Головне управління) надало висновок на Проєкт 5512, у якому загалом «позитивно оцінює його комплексний характер та детальну регламентацію процедур організації та проведення референдуму» [11].

За результатами порівняння попередніх проєктів законів про місцевий референдум (від 3 березня 2010 року [13], 3 квітня 2015 року [14], 23 червня 2015 року [15], 3 липня 2015 року [16], 6 липня 2015 року [17], 8 липня 2015 року [18], 12 липня 2018 року [19], 29 серпня 2019 року [20], 2 вересня 2019 року [21]) із Проєктом5512 можна виокремити такі переваги Проєкту5512:

1) загалом було виключено органи місцевого самоврядування із суб'єктів утворення дільничних комісій;

2) більше уваги приділено вимогам формулювання питань референдуму;

3) вирішено питання неможливості проведення одночасно місцевого референдуму і виборів будь-якого рівня;

4) враховано недоліки попередніх законопроєктів та врегульовано питання інформаційного забезпечення місцевого референдуму;

5) усі проєкти законів щодо врегулювання питання місцевих референдумів не містили можливості міжнародних спостерігачів брати участь у спостереженні референдумів, на чому неодноразово у своїх висновках наголошувало Головне управління, посилаючись на Кодекс належної практики щодо референдумів, схвалений Радою за демократичні вибори на її 19-й сесії та Венеціанською комісією на її 70-й пленарній сесії[22, с. 268-289]. Натомість у Проєкті5512 враховано це, тому стаття 78 присвячена участі офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій, яких наділили досить обширним обсягом прав (ч. 6 ст. 78);

6) присвячено значну увагу фінансуванню місцевих референдумів, оскільки у проєктах законів 2010-2020 рр. це детально не розглядалось. Комітет Верховної Ради України з питань бюджету у своєму висновку від 22 вересня 2021 року зазначав, що «законопроєкт має вплив на показники державного та місцевих бюджетів (призведе до збільшення видатків)», тому «у разі прийняття відповідного закону до 15 липня 2022 року він має вводитися в дію не раніше 1 січня 2023 року, а після 15 липня 2022 року - не раніше 1 січня 2024 року (або 1 січня наступного за цим року залежно від часу прийняття закону)». Також «рекомендував Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування при доопрацюванні законопроєкту узгодити його положення із статтями 7 та 78 Бюджетного кодексу України» [11].

За результатами ознайомлення з Проєктом5512 вбачається за доцільне висловити такі зауваження та пропозиції.

1. Стаття 1 Проєкту5512передбачає: «Місцевий референдум є способом самостійного вирішення територіальною громадою питань місцевого значення, що полягає в ухваленні виборцями рішень шляхом голосування».

Натомість підпункт 2 пункту 1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Проєкту5512пропонує викласти статтю 7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в новій редакції, зокрема викласти частину 1 в такій редакції: «Місцевий референдум є формою вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення».

До того ж чинний абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надає ще одне визначення: «місцевий референдум - форма прийняття територіальною громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування». Це формулювання не передбачається змінювати розділом XII «Прикінцеві та перехідні положення» Проєкту 5512.

Необхідно узгодити ці три визначення місцевого референдуму. Для цього слід визначитися:

а) місцевий референдум є формою або способом вирішення територіальною громадою питань місцевого значення. Імовірно, можна іменувати формою влади громади (але не народовладдя, оскільки народ - громадяни України всіх національностей, а жителі населеного пункту - (територіальна) громада [4, с. 101; 23, с. 15]) або способом вирішення питань, але найголовніше - уніфікувати визначення одного поняття в різних законах;

б) чи включати у визначення місцевого референдуму слово «самостійного». Пропонується включити це слово для наголошенні на способі самостійного вирішення питань місцевого значення;

в) чи включати у визначення місцевого референдуму слова «що полягає в ухваленні виборцями рішень» або «форма прийняття територіальною громадою рішень». Пропонується не включати це словосполучення з огляду на те, що, по-перше, не кожен місцевий референдум призведе до ухвалення рішення, по-друге, обговорюване доповнення вже охоплено словосполученням «вирішення територіальною громадою питань місцевого значення»;

г) «питань місцевого значення» чи «питань, що належать до відання місцевого самоврядування». Перше вбачається менш обтяжливим (кількістю слів) для визначення, водночас не менш містким для передання змісту;

ґ) шляхом «голосування», «прямого голосування» чи «прямого волевиявлення». Пропонується звузити визначення, застосувавши більш конкретне слово «голосування». Словосполучення «пряме голосування» є менш поширеним ніж «прямі вибори» або «пряме виборче право», з огляду на що є менш доцільним;

Отже, пропонується уніфікувати визначення місцевого референдуму у статті 1 Проєкту 5512та статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (підпункт 2 пункту 1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Проєкту5512) в такій редакції: «Місцевий референдум є способом самостійного вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом голосування». Натомість зі статті 7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» пропонується виключити визначення, щоб не дублювати ще раз.

2. Стаття 2 Проєкту5512передбачає: «Організація і порядок проведення місцевого референдуму регулюється відповідно до Конституції України цим Законом, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про Центральну виборчу комісію», «Про Державний реєстр виборців» та іншими актами законодавства України».

Натомість підпункт 2 пункту 1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Проєкту5512пропонує викласти статтю 7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в новій редакції, зокрема викласти частину 2 в такій редакції: «Правові засади здійснення народного волевиявлення через місцевий референдум, його організація та порядок проведення визначаються законом про місцевий референдум».

Тобто в першому випадку організація і порядок проведення місцевого референдуму регулюється вказаним Законом та іншими актами законодавства України (принагідно, є сумніви щодо узгодження зі згаданим вищеп. 20 ч. 1 ст. 92 Конституції України, який передбачає визначення таких питань виключно законами України, а не більш широким терміном «акти законодавства України»), а в другому випадку - лише законом про місцевий референдум. Слід узгодити ці формулювання.

3. Вказане вище, а також наявне ще декілька разів у Проєкті5512словосполучення «народне волевиявлення» слід замінити на «волевиявлення (територіальної) громади», а «народної ініціативою» на «ініціативою громади». По- перше, це необхідно з метою уніфікації термінології, по-друге, з метою вказівки на розрізнення народу (громадян України всіх національностей, що вирішують питання загальнодержавного значення безпосередньо або через відповідні органи влади) та територіальної громади (жителів населеного пункту, які вирішують питання місцевого значення самостійно або через органи місцевого самоврядування) [23, с. 15].

4. У пункті 6 частини другої статті 3 Проєкту5512 вказано, що не можуть бути предметом місцевого референдуму питання, «які стосуються місцевих бюджетів, тарифів на житлово-комунальні послуги», але в частині другій статті 3 Проєкту5512 не вказано про питання податків, хоча норма статті 74 Конституції України встановлює, що референдум не допускається з питань податків, бюджету та амністії. Попри потенційну позицію Робочої групи про можливість проведення місцевих референдумів щодо ставок окремих місцевих податків, до зміни положення статті 74 Конституції України вбачається таке проведення таким, що не відповідає Конституції України. Пропонується після слова «бюджетів,» додати слова «податків та».

5. Частина четверта статті 17 Проєкту 5512 встановлює: «На місцевий референдум може виноситися одне питання». Частина шоста статті 29 Проєкту5512 передбачає: «Збори учасників можуть ініціювати місцевий референдум лише щодо одного питання». З огляду на, по- перше, обмеження можливості проведення місцевого референдуму лише останніми неділями березня та жовтня, до того ж крім випадків проведення чергових і позачергових місцевих виборів, по-друге, мету зростання реалізації безпосередньої демократії та збільшення кількості випадків прямого волевиявлення територіальної громади, по-третє, досвід можливості проведення опитувань із більшої кількості питань (наприклад, опитування від Президента України щодо п'яти питань), по-четверте, економність проведення референдумів, вбачається за доцільне збільшити кількість питань на одному місцевому референдумі принаймні до трьох.

Наприклад, Симона Гранати-Менгні, заступник секретаря Венеціанської комісії Ради Європи, у своєму виступі 2018 року не виключала можливості винесення на референдум кількох питань, проте наголошувала на єдності змісту - має існувати внутрішній зв'язок між різними частинами кожного питання, що виноситься на голосування[24].

6. Можна виокремити також відсутність суб'єктів, строків та порядку пропозицій альтернативного варіанту проєкту рішення, винесеного на місцевий референдум.

7. Варто погодитися з п. 8 висновку Головного управління про недоречність надання права брати участь у проведенні агітації «громадянам України, які мають право голосу на виборах і референдумах» (ч. 5 ст. 6 Проєкту 5512), оскільки цим положенням надано право участі в агітації громадянам незалежно від того, чи належать вони до територіальної громади, у якій проводиться референдум [11], що, на нашу думку, може призвести до маніпуляції думкою громади.

8. Пропонуємо розглянути можливість регулювання проведення місцевих референдумів не лише на першому рівні (рівні територіальних громад - жителів сіл, селищ, міст) місцевого самоврядування, а і на наступних рівнях (район, область). Недоцільно настільки локалізувати місцеві референдуми. У законодавстві багатьох країн передбачені так звані «регіональні референдуми», які вважаються вищими за місцеві. Зокрема, таке спостерігається у Великій Британії, Італії, Іспанії. Щодо Іспанії, то такі референдуми проводяться, зокрема, щодо «створення нових муніципалітетів або для об'єднання наявних (Абруццо, Лаціо та Марке)» [25, p. 6], та, як приклад, референдум на Сардинії щодо розміщення іноземних військових баз [25, р. 4]. електронний референдум проєкт закону

9. Крім уможливлення обласних і районних референдумів, слід також погодитися з пропозицією Головного управління, а саме - додати до Проєкту5512положення ч. 4 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», передбачивши проведення референдуму в районних у містах громадах з питань управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах.

10. Перспективою розвитку інституту місцевого референдуму можна вважати «онлайн- референдум» або «електронний референдум». За аналогією із Законом України «Про всеукраїнський референдум» від 26 січня 2021 року, можна впровадити можливість членів територіальної громади голосувати через автоматизовану інформаційно-телекомунікаційну систему [26, ст. 23]. Електронний референдум є більш зручним варіантом голосування для громадян, оскільки він менш трудомісткий і може бути проведений без відвідування офіційного місця голосування. Ба більше, авторизація громадянина у нашій країні може бути легшою через наявність офіційного застосунку «Дія». Крім того, електронний референдум робить голосування на референдумі доступнішим для тих, хто проживає за кордоном, та для людей з інвалідністю. Звичайно, можуть бути проблеми, оскільки така процедура вимагає навичок роботи в Інтернеті та комп'ютера. Крім того, коли йдеться про маніпулювання особистими даними за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, вирішальне значення має довіра до урядових чи інших органів, які сприяють голосуванню на референдумі.

Щодо зарубіжного досвіду, то досвід проведення електронних референдумів дійсно не дуже поширений, проте все ж є приклади. Вважається, що Швейцарія є єдиною країною, яка ефективно використовує електронні засоби. Дійсно, з 2000 року було використано багато технологічних рішень, так що, згідно з Цюріхською системою електронного голосування, було дозволено навіть текстові повідомлення. Швейцарію взагалі можна навести як успішний приклад практики електронного референдуму. Розробивши різні електронні системи голосування, такі як Женевська система електронного голосування або Цюріхська система електронного голосування, Швейцарія мала можливість проводити референдум через Інтернет на місцевому або навіть на федеральному рівнях. Першим же, хто провів такий вид референдумів, стало італійське містечко Ладісполі: у 2004 році воно провело три електронні референдуми, які стосувалися охорони археологічних пам'яток, бюджету участі та залучення іммігрантів до політичного життя. Впровадження електронного засобу було частиною «Е-опитування»: проєкту Європейського Союзу, присвяченого експерименту з електронним голосуванням. Цей пілот- ний проєкт відбувся також у чотирьох інших італійських містах: Авелліно, Кампобассо, Спекк'я та Кремона. У випадку з Ладісполі, голосування було відкритим для всіх 24 000 громадян і 2 500 іммігрантів, які регулярно реєструються в муніципальному управлінні. [27]. У 2005 році, електронний референдум був проведений як експерименту Таллінні, столиці Естонії. Того ж року в Іспанії та Франції відбувся електронний референдум із застосовуванням дистанційного голосування та спеціальних інструментів відповідно [28, р. 439]. У Канаді з'являється кілька ініціатив на користь електронних референдумів. Наприклад, засновник Онлайн-партії Канади Майкл Нікула запропонував розробку «унікальної Інтернет-системи голосування на референдумі» [29]. Громадянська партія Канади також має пропозиції щодо протоколів референдуму. Наприклад, канадці зможуть створити обліковий запис і публікувати рекомендації щодо політики на платформі. Інші особи зможуть підписувати петиції, пов'язані з рекомендаціями, за допомогою електронного підпису [29].

11. Проєкт 5512 недостатньо враховує інформаційне забезпечення місцевого референдуму мовами національних меншин в адміністративно-територіальних одиницях, оскільки питання, які вирішуватимуться шляхом місцевого референдуму, безпосередньо їх стосуватимуться. Зазначена прогалина у законодавчому регулюванні також не узгоджується з нормальною європейською практикою та положеннями підпункту «е» пункту 3.1 розділу І Кодексу належної практики щодо референдумів [22, с. 272]. Таким чином, як варіант вирішення такої проблеми, може бути переклад питань мовами національних менших, наявність у місці проведення референдуму осіб, які володіють українською мовою та мовою національних меншин.



Висновки

Проведене дослідження дозволяє дійти таких висновків.

За результатами порівняння попередніх проєктів законів про місцевий референдум із Проєктом 5512 виокремлено такі переваги Проєкту 5512:

1) виключено органи місцевого самоврядування із суб'єктів утворення дільничних комісій;

2) приділено більше уваги вимогам формулювання питань референдуму;

3) вирішено питання неможливості проведення одночасно місцевого референдуму і виборів будь-якого рівня;

4) врегульовано питання інформаційного забезпечення місцевого референдуму;

5) врегульовано можливість участі офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій в офіційному спостереженні за місцевими референдумами;

6) присвячено значну увагу фінансуванню місцевих референдумів.

Натомість запропоновано такі зміни до Проєкту 5512:

1) уніфікувати визначення місцевого референдуму у ст. 1 Проєкту5512 та абзаці четвертому ч.1ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (пп. 2 п. 1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Проєкту 5512) в такій редакції: «Місцевий референдум є способом самостійного вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом голосування»;

1-1) виключити ч. 1 ст. 7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (уникнути дублювання визначення місцевого референдуму), передбачивши це в розділі «Прикінцеві та перехідні положення» Проєкту5512;

2) узгодити формулювання ст. 2 та підпункту 2 пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Проєкту5512, а також п. 20 ч. 1 ст. 92 Конституції України щодо правових засад здійснення волевиявлення через місцевий референдум, його організації та порядку проведення;

3) замінити словосполучення «народне волевиявлення» на словосполучення «волевиявлення (територіальної) громади», а словосполучення «народної ініціативою» -на словосполучення «ініціативою громади»;

4) внести зміни до п. 6 ч.2 ст. 3,додавши слова «податків та»після слова «бюджетів,»;

5) внести зміни до ч. 4 ст. 17 та ч.6 ст. 29, збільшивши кількість питань на одному місцевому референдумі принаймні до трьох;

6) передбачити положення щодо суб'єктів, строків та порядку пропозицій альтернативного варіанту проєкту рішення, винесеного на місцевий референдум;

7) внести зміни до ч. 5 ст. 6 Проєкту5512, обмеживши право брати участь у проведенні агітації громадянам України, які мають право голосу на такому референдумі, тобто тим, хто належать до територіальної громади, у якій проводиться референдум;

8) розглянути можливість регулювання проведення місцевих референдумів не лише на першому рівні (рівні територіальних громад - жителів сіл, селищ, міст) місцевого самоврядування, а і на наступних рівнях (район, область);

9) передбачити проведення референдуму в районах у містах - принаймні з питань управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах;

10) розглянути можливість членів територіальної громади голосувати через автоматизовану інформаційно-телекомунікаційну систему;

11) розглянути можливість перекладу питань референдуму мовами національних менших або наявності в місці проведення референдуму осіб, які володіють українською мовою та мовою національних меншин.



Список використаних джерел

1. Проект Закону про всеукраїнський референдум: картка проекту № 6278 від 29.04.2010. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=37415 (дата звернення: 30.11.2021).

2. Єзеров А.А., Батан Ю.Д. Конституційні форми народовладдя в Україні. Конституційне право України: прагматичний курс: навч. посіб. / М.В. Афанасьєва, Ю.Ю. Бальцій, Ю.Д. Батан [та ін.]; за заг. ред. М.В. Афанасьєвої, А.А. Єзерова; тех. ред. Ю.Д. Батан. Одеса: Юридична література, 2017. С. 101-113.

3. Батан Ю.Д. Проблема колективних прав. Проблеми сучасної конституціоналісти. Вип. 4: Конституційне гуманітарне право: навч. посіб. / Н.В. Аніщук, М.В. Афанасьєва, Н.М. Бакаянова та ін.; за заг. ред. А.Р. Крусян та А.А. Єзерова. Київ: Юрінком Інтер, 2018. С. 338.

4. Конституційне право України: навч.-метод. посібник / Д.С. Терлецький, М.В. Афанасьєва,

Ю.Д. Батан та ін.; за заг. ред. Д.С. Терлецького. Одеса, 2020. 242 с. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/12412 (дата звернення: 01.02.2021).

5. Віткова В.С., Батан Ю.Д. Конституційне право України. Особлива частина: навч.-метод. посібник з навч. дисципліни для студ-в юрид. коледжу. Одеса, 2020. 190 с. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/12418 (дата звернення: 01.02.2021).

6. Афанасьєва М.В. Виборча інженерія в Україні: монографія. Одеса: Юридична література, 2014. 384 с.

7. Афанасьева М., Заец С. Крымский прецедент. Имитация демократии. Киев: Региональный центр прав человека, 2019. 73 с. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/12595 (дата обращения: 01.02.2021).

8. Бондар М.Ю. Конституційний референдум: теорія та практика: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02. Одеса, 2017. 220 с.

9. Чиркін А.С. Місцевий референдум як форма муніципальної нормотворчості: досвід країн Вишеградської групи. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 3. С. 76-79.

10. Пшивора Б., Ільницький О., Ільків Н. Місцеві референдуми в Україні і Республіці Польща: проблемні питання правового регулювання. Український часопис конституційного права. 2020. Вип. 1. С. 3-15.

11. Проект Закону про місцевий референдум: картка проекту № 5512 від 19.05.2021. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=71942 (дата звернення: 01.11.2021).

12. Сульжик В.В. Право на місцевий референдум: сучасний стан законопроєктних робіт. Права людини - пріоритет сучасної держави: зб. матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 10 груд. 2021 р.) / відп. ред. С.В. Ківалов. Одеса: Гельветика, 2021. С. 41-46.

13. Проект Закону про місцевий референдум: картка проекту № 0867 від 02.09.2010. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=45074 (дата звернення: 01.11.2021).

14. Проект Закону про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою: картка проекту № 2535 від 03.04.2015. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=54645 (дата звернення: 01.11.2021).

15. Проект Закону про всеукраїнський референдум: картка проекту № 2145а від 23.06.2015. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55689 (дата звернення: 01.11.2021).

16. Проект Закону про місцевий референдум: картка проекту № 2145а-1 від 03.07.2015. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55896 (дата звернення: 01.11.2021).

17. Проект Закону про місцевий референдум: картка проекту № 2145а-2 від 06.07.2015. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55910 (дата звернення: 01.11.2021).

18. Проект Закону про місцевий референдум: картка проекту № 2145а-3 від 08.07.2015. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55941 (дата звернення: 01.11.2021).

19. Проєкт Закону про референдуми: картка проекту № 8590 від 12.07.2018. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64411 (дата звернення: 01.11.2021).

20. Проект Закону про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою: картка проекту № 1123 від 29.08.2019. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66396 (дата звернення: 01.11.2021).

21. Проект Закону про місцевий референдум: картка проекту № 1221 від 02.09.2019. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66590 (дата звернення: 01.11.2021).

22. Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права: Матеріали Венеціанської Комісії, Парламентської Асамблеї, Комітету Міністрів, Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи: пер. з англ. / за ред. Ю. Ключковського. Вид. 2-е, випр. і доповн. К., 2009. 500 с.

23. Батан Ю.Д. Розмежування народовладдя та місцевого самоврядування: практичне значення. Актуальні питання державотворення в Україні: матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 20 травня 2016): у 3 т. Т. 1. Київ: Київський університет, 2016. С. 14-15. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/10597 (дата звернення: 11.01.2021).

24. Speech by Simona Granata-Menghini, Deputy Secretary, Council of Europe's Venice Commission. Strasbourg, France, 28 March 2018. URL: https://rm.coe.int/CoERMPublicCommonSearchServices/DisplayDCTMContent?documentId=090000168079a b3a (accessed: 11.01.2021).

25. Celotto A. Regional and Local People Consultation through Referendum. Perspectives on Federalism. 2012. Vol. 4, issue 1. 13 p. URL: http://www.on-federalism.eu/attachments/115_download.pdf (accessed: 11.01.2021).

26. Про всеукраїнський референдум: Закон України від 26 січня 2021 року № 1135-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1135-IX (дата звернення: 11.08.2021).

27. E-referendum in the years. Electronic referendum. Wikipedia. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Electronic_referendum#E-referendum_in_the_years (accessed: 01.10.2021).

28. Musial-Karg M. Is Electronic Voting a Panacea for Low Election Turnout? Examples of Estonian E-Elections and Swiss E-referendums. Polish Political Science. 2012. Vol. 41. P. 428-443. URL: https://czasopisma.marszalek.com.pl/images/pliki/ppsy/41/ppsy2012021.pdf (accessed: 11.01.2021).

29. Kempo B. Making policy by e-referendum. URL: https://inroadsjournal.ca/making-policy-by-e- referendum/ (accessed: 11.01.2021).



References

1. Proekt Zakonu pro vseukrainskyi referendum: kartka proektu № 6278 vid 29.04.2010. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=37415 (data zvernennia: 30.11.2021).

2. Yezerov A.A., Batan Yu.D. Konstytutsiini formy narodovladdia v Ukraini. Konstytutsiine pravo Ukrainy: prahmatychnyi kurs: navch. posib. / M.V. Afanasieva, Yu.Yu. Baltsii, Yu.D. Batan [ta in.]; za zah. red. M.V. Afanasievoi, A.A. Yezerova; tekh. red. Yu.D. Batan. Odesa: Yurydychna literatura, 2017. S. 101 - 113.

3. Batan Yu.D. Problema kolektyvnykh prav. Problemy suchasnoi konstytutsionalistyky. Vyp. 4: Konstytutsiine humanitarne pravo: navch. posib. / N.V. Anishchuk, M.V. Afanasieva, N.M. Bakaianova ta in.; za zah. red. A.R. Krusian ta A.A. Yezerova. Kyiv: Yurinkom Inter, 2018. S. 338.

4. Konstytutsiine pravo Ukrainy: navch.-metod. posibnyk / D.S. Terletskyi, M.V. Afanasieva,

Yu.D. Batan ta in.; za zah. red. D.S. Terletskoho. Odesa, 2020. 242 s. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/12412 (data zvernennia: 01.02.2021).

5. Vitkova V.S., Batan Yu.D. Konstytutsiine pravo Ukrainy. Osoblyva chastyna: navch.-metod. posibnyk z navch. dystsypliny dlia stud-v yuryd. koledzhu. Odesa, 2020. 190 s. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/12418 (data zvernennia: 01.02.2021).

6. Afanasieva M.V. Vyborcha inzheneriia v Ukraini: monohrafiia. Odesa: Yurydychna literatura, 2014 - 384 s.

7. Afanaseva M., Zaets S. Krimskyi pretsedent. Ymytatsyia demokratyy. Kyev: Rehyonalniy tsentr prav cheloveka, 2019. 73 s. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/12595 (data obrashchenyia: 01.02.2021).

8. Bondar M.Yu. Konstytutsiinyi referendum: teoriia ta praktyka: dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.02. Odesa, 2017. 220 s.

9. Chyrkin A.S. Mistsevyi referendum yak forma munitsypalnoi normotvorchosti: dosvid krain Vyshehradskoi hrupy. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal. 2021. № 3. S. 76-79.

10. Pshyvora B., Ilnytskyi O., Ilkiv N. Mistsevi referendumy v Ukraini i Respublitsi Polshcha: problemni pytannia pravovoho rehuliuvannia. Ukrainskyi chasopys konstytutsiinoho prava. 2020. Vyp. 1. S. 315.

11. Proekt Zakonu pro mistsevyi referendum: kartka proektu № 5512 vid 19.05.2021. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=71942 (data zvernennia: 01.11.2021).

12. Sulzhyk V.V. Pravo na mistsevyi referendum: suchasnyi stan zakonoproiektnykh robit. Prava liudyny - priorytet suchasnoi derzhavy: zb. mater. Vseukr. nauk.-prakt. konf. (m. Odesa, 10 hrud. 2021 r.) / vidp. red. S.V. Kivalov. Odesa: Helvetyka, 2021. S. 41-46.

13. Proekt Zakonu pro mistsevyi referendum: kartka proektu № 0867 vid 02.09.2010. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=45074 (data zvernennia: 01.11.2021).

14. Proekt Zakonu pro vseukrainskyi ta mistsevi referendumy za narodnoiu initsiatyvoiu: kartka proektu № 2535 vid 03.04.2015. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=54645 (data zvernennia: 01.11.2021).

15. Proekt Zakonu pro vseukrainskyi referendum: kartka proektu № 2145a vid 23.06.2015. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55689 (data zvernennia: 01.11.2021).

16. Proekt Zakonu pro mistsevyi referendum: kartka proektu № 2145a-1 vid 03.07.2015. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55896 (data zvernennia: 01.11.2021).

17. Proekt Zakonu pro mistsevyi referendum: kartka proektu № 2145a-2 vid 06.07.2015. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55910 (data zvernennia: 01.11.2021).

18. Proekt Zakonu pro mistsevyi referendum: kartka proektu № 2145a-3 vid 08.07.2015. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55941 (data zvernennia: 01.11.2021).

19. Proiekt Zakonu pro referendumy: kartka proektu № 8590 vid 12.07.2018. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64411 (data zvernennia: 01.11.2021).

20. Proekt Zakonu pro vseukrainskyi ta mistsevi referendumy za narodnoiu initsiatyvoiu: kartka proektu № 1123 vid 29.08.2019. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66396 (data zvernennia: 01.11.2021).

21. Proekt Zakonu pro mistsevyi referendum: kartka proektu № 1221 vid 02.09.2019. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66590 (data zvernennia: 01.11.2021).

22. Yevropeiskyi demokratychnyi dorobok u haluzi vyborchoho prava: Materialy Venetsianskoi Komisii, Parlamentskoi Asamblei, Komitetu Ministriv, Konhresu mistsevykh i rehionalnykh vlad Rady Yevropy: per. z anhl. / za red. Yu. Kliuchkovskoho. Vyd. 2-e, vypr. i dopovn. K., 2009. 500 s.

23. Batan Yu.D. Rozmezhuvannia narodovladdia ta mistsevoho samovriaduvannia: praktychne znachennia. Aktualni pytannia derzhavotvorennia v Ukraini: mater. Mizhnar. nauk.-prakt. konf. (m. Kyiv, 20 travnia 2016): u 3 t. T. 1. Kyiv: Kyivskyi universytet, 2016. S. 14-15. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/10597 (data zvernennia: 11.01.2021).

24. Speech by Simona Granata-Menghini, Deputy Secretary, Council of Europe's Venice Commission. Strasbourg, France, 28 March 2018. URL: https://rm.coe.int/CoERMPublicCommonSearchServices/DisplayDCTMContent?documentId=090000168079a b3a (accessed: 11.01.2021).

25. Celotto A. Regional and Local People Consultation through Referendum. Perspectives on Federalism. 2012. Vol. 4, issue 1. 13 p. URL: http://www.on-federalism.eu/attachments/115_download.pdf (accessed: 11.01.2021).

26. Pro vseukrainskyi referendum: Zakon Ukrainy vid 26 sichnia 2021 roku № 1135-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1135-IX (data zvernennia: 11.08.2021).

27. E-referendum in the years. Electronic referendum. Wikipedia. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Electronic_referendum#E-referendum_in_the_years (accessed: 01.10.2021).

28. Musial-Karg M. Is Electronic Voting a Panacea for Low Election Turnout? Examples of Estonian E-Elections and Swiss E-referendums. Polish Political Science. 2012. Vol. 41. P. 428-443. URL: https://czasopisma.marszalek.com.pl/images/pliki/ppsy/41/ppsy2012021.pdf (accessed: 11.01.2021).

29. Kempo B. Making policy by e-referendum. URL: https://inroadsjournal.ca/making-policy-by-e- referendum/ (accessed: 11.01.2021).

Размещено на Allbest.ru

...