Проблеми ефективності правового регулювання в контексті юридичного закріплення та реалізації регулятивної функції права в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми ефективності правового регулювання в контексті юридичного закріплення та реалізації регулятивної функції права в Україні

Зварич Роман Васильович,

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри права Заклад вищої освіти «Університет Короля Данила»

Мета. Метою роботи є комплексний теоретико-правовий аналіз основних проблемних аспектів правового регулювання суспільних відносин, які стосуються юридичного закріплення та реалізації регулятивної функції права в правовій системі України. Методика. При проведенні дослідження використано наступні теоретичні методи наукового пізнання: метод наукового аналізу; системно- структурний; історико-правовий; аксіологічний; порівняльно-правовий; формально-юридичний та метод узагальнення. Результати. В науковій статті висвітлено основні проблеми та шляхи їх подолання, які визначають стан ефективності правового регулювання суспільних відносин шляхом юридичного закріплення та реалізації регулятивної функції права в Україні. В процесі дослідження доведено, що сучасні реалії потребують не тільки активізації правової діяльності у різних напрямках, але й наукового та практичного виявлення оптимального стану правового регулювання визначення меж можливості застосування тих чи інших форм правового регулювання, наукового пошуку оптимального співвідношення цих форм, насамперед особливостей функціонування права у сучасних умовах, а особливо -- його провідної функції -- регулятивної. Важливою проблемою, яку необхідно нагально вирішувати є забезпечення успішної взаємодії державного регулювання та суспільного саморегулювання, що здійснюватиметься завдяки співпраці державних органів та інститутів громадянського суспільства. Це можливо втілити шляхом створення та реалізації принципів соціальної держави, які передбачають розширення соціальної бази правотворчості та посилення довіри народу до владних структур. За посередництвом регулятивної функції права повинна забезпечуватись соціально-позитивна самореалізація особистості її здібностей, умінь та навиків. Наукова новизна. За результатами дослідження встановлено, що право регулюючи суспільні відносини, а отже -- й реалізуючи свою регулятивну функцію, тим самим визначає і те, яким чином діє держава, як організовується і функціонує система державної влади, як взаємодіють різні органи державної влади, якою є їх компетенція і якими є їх повноваження. На практиці це означає, що саме в процесі правового регулювання діяльності держави визначаються її основні функції. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути корисні для подальших загальнотеоретичних і прикладних досліджень сучасних проблем ефективності правового регулювання в контексті юридичного закріплення та реалізації регулятивної функції права в Україні.

Ключові слова: право, правове регулювання, функції права, регулятивна функція права, правова система України.

Roman Zvarych

Doctor of Law, Professor, Professor of Law

Higher Education Institution "King Daniel University"

PROBLEMS OF EFFICIENCY OF LEGAL REGULATION IN THE CONTEXT OF LEGAL ESTABLISHMENT AND IMPLEMENTATION OF THE REGULATORY

FUNCTION OF LAW IN UKRAINE

Purpose. The aim of the work is a comprehensive theoretical and legal analysis of the main problematic aspects of legal regulation of public relations, which relate to the legal consolidation and implementation of the regulatory function of law in the legal system of Ukraine. Method. The following theoretical methods of scientific knowledge were used in the study: the method of scientific analysis; system-structural; historical and legal; axiological; comparative law; formal-legal and method of generalization. Results. The scientific article highlights the main problems and ways to overcome them, which determine the state of effectiveness of legal regulation of public relations through the legal consolidation and implementation of the regulatory function of law in Ukraine. In the process of research it is proved that modern realities require not only intensification of legal activity in different directions, but also scientific and practical identification of the optimal state of legal regulation. in modern conditions, and especially - its leading function - regulatory. An important issue that needs to be urgently addressed is to ensure the successful interaction of state regulation and social self-regulation, which will be carried out through the cooperation of state bodies and civil society institutions. This can be achieved by creating and implementing the principles of the welfare state, which include expanding the social base of lawmaking and strengthening public confidence in government. Through the regulatory function of law, the socially positive selfrealization of the individual's abilities, skills and abilities should be ensured. Scientific novelty. According to the results of the study, the law regulating public relations, and hence - and implementing its regulatory function, thereby determines how the state operates, how the system of government is organized and functions, how different government agencies interact, what is their competence and what are their powers. In practice, this means that it is in the process of legal regulation of the state that its main functions are determined. Practical significance. The results of the research can be useful for further general theoretical and applied research of modern problems of the effectiveness of legal regulation in the context of legal consolidation and implementation of the regulatory function of law in Ukraine.

Key words: law, legal regulation, functions of law, regulatory function of law, legal system of Ukraine.

Постановка проблема

Для сучасного етапу розвитку суспільства та держави характерні радикальні зміни та реформаційні процеси в усіх сферах суспільного життя - політичній, економічній, соціальній, духовній тощо. Безумовно, що такі суттєві трансформації торкаються і сфери правового регулювання, яка завдяки регулятивній функції права юридично закріплює соціальні та інші перетворення і тим самим змінює існуючі чи формує нові суспільні відносини та правовідносини.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Науково-теоретичним підґрунтям написання даної статті послужили основні праці з визначеної проблематики І. Антошиної, А. Бобильова, С. Дроботова, В. Ковальського, А. Козаченко, А. Коена, Л. Мамут, A. Якубяк-Мірощук, С. Вронської,та інших.

Постановка завдання

Метою статті є комплексний теоретико-правовий аналіз основних проблемних аспектів правового регулювання суспільних відносин, які стосуються юридичного закріплення та реалізації регулятивної функції права в правовій системі України.

Виклад основного матеріалу дослідження

На сучасному етапі розвитку української держави істотних змін зазнали соціальна структура та суспільна правосвідомість, змінились потреби людей, що, у свою чергу, не могло не вплинути на соціальне (в т. ч. і правове) регулювання. Усі ці процеси, маючи глобальний характер, вплинули і на вітчизняний соціум та правову систему сучасної України. Сучасні реалії потребують не лише активізації правової діяльності у різних напрямках, але й наукового та практичного виявлення оптимального стану правового регулювання визначення меж можливості застосування тих чи інших форм правового регулювання, наукового пошуку оптимального співвідношення цих форм. Саме тому виникає потреба у науковому дослідженні особливостей функціонування права у сучасних умовах, а особливо - його провідної функції - регулятивної.

При цьому слід зауважити, що дослідження особливостей та проблем юридичного закріплення і реалізації регулятивної функції права у правовій системі сучасної України слід вирішити наступні завдання: 1) дати наукове поняття регулятивної функції права з урахуванням її співвідношення з іншими функціями права, а також функціями держави та державно-правових інституцій; 2) встановити основні ознаки регулятивної функції права у правовій державі, а також окреслити механізми її реалізації; з) розкрити зміст і значення цієї функції права у процесах сучасного правотворення та державотворення. Тобто, використовуючи право як важливий інструмент суспільних перетворень і одночасно визнаючи за ним виняткову роль у соціальному розвиткові, необхідно мати комплексне знання про його функції, про те, яким чином воно впливає або може впливати на суспільство, державу та особу. Це дає підстави наголосити на актуальності такого дослідження, оскілки воно дозволяє встановити один з базових критеріїв розвитку держави, її правової системи та суспільства.

Слід зауважити, що однією з найважливіших проблем у цій сфері є проблема ефективності правового регулювання, яка безпосередньо залежить від якості юридичного закріплення та реалізації регулятивної функції права. Як зауважив А.І.Бобильов, ефективність правового регулювання в контексті юридичного закріплення норм права визначається як співвідношення між результатом правового регулювання та тією метою, яка ставиться перед кожним конкретним актом такого регулювання [2, с. 108].

Отже, ефективність регулятивної функції залежить від співвідношення між її метою та реальними результатами здійснення. Фактори, що впливають на процес юридичного закріплення цієї функції права слід визначати як явища і процеси матеріальної і духовної культури, що формотворчими у стосунку до цієї функції, її вмісту та змісту, характеру реалізації, і впливають на досягнення через її дію соціальних та інших результатів.

Не менш важливою за пріоритетністю є проблема взаємодії елементів правової системи України та її державних інституцій у процесі реалізації регулятивної функції. Незважаючи на те, що право наділене певними ознаками саморегулювання, усі процеси врегулювати самостійно воно не спроможне, звідси випливає, що функції права, передусім регулятивна має механізм реалізації ззовні, який складається з усіх суб'єктів права наприклад громадян, посадових осіб, об'єднань, державних органів, тощо. Як зазначив В. С. Ковальський, організація регулятивної функції права здійснюється як через систему права, зокрема галузі, інститути, норми, договори, прецеденти, акти застосування, так і шляхом відповідної діяльності органів державної влади [4, с. 6]. правове регулювання регулятивна функція

Досліджуючи проблему взаємозв'язку функцій права з державно-правовими інституціями, С. Вронковська акцентує увагу на тому, що сама процедура правового регулювання широко дискутується у сучасній юридичній науці й природно натрапляє на певні проблеми у процесі власної імплементації важливі з точки зору функціонування демократичних інститутів та складні з точки зору виконання самими суб'єктами правовідносин. У першу чергу у процесі правового закріплення регулятивної функції слід відзначити її вплив на суспільні відносини. З іншого боку ця функція покликана підвищувати правосвідомість громадян й збільшувати довіру до правових інститутів загалом [12, s. 118].

Ще однією проблемою на шляху реалізації регулятивної функції є проблема розуміння її сутності та змісту. Зокрема, Ю. Л. Смирнікова вважає, що регулятивну функцію права можна визначити як якість права зумовленою об'єктивною необхідністю здійснення діяльності в тій чи іншій сфері суспільних відносин, що виражається в можливості здійснення правового впливу на публічні чи приватні відносини. Головним призначенням цієї функції права є регулювання суспільних відносин, тобто досягнення їх упорядкування, забезпечення передбачуваності поведінки суб'єктів, з метою гарантування захисту їх інтересів [9, с. 16].

Регулятивна функція права останнім часом набуває все більшого значення, оскільки в умовах розвитку ринкової економіки ті відносини, що нині виникають між суб'єктами господарювання й раніше не потребували правового регулювання, підлягають правовому впливу з метою здійснення насамперед превентивних заходів, необхідних для сталого економічного розвитку різноманітних підприємств.

Втілення регулятивної функції права, у першу чергу, пов'язане з її конституціоналізацією. А звідси випливає проблема належного конституційного закріплення регулятивної функції. Вважаємо, що основою ефективної реалізації регулятивної функції права є її результативність у сфері конституційних правовідносин, адже фундаментальні принципи цієї функції закріплені конституцією України, тому у підрозділі природно робляться акценти на з'ясуванні результативності регулятивної функції у сфері відносин що регулюються конституційними нормами й обґрунтовується теза про те, що на сьогодні деструктивним елементом для ефективної реалізації цієї функції є сфера зіткнення декількох норм, що регулюють правовідносини.

Нагального вирішення у цій сфері також потребує проблема взаємодії громадських та державно-правових інституцій у процесі реалізації регулятивної функції права. Зокрема, спираючись на досвід зарубіжних країн, у яких уже відбулися складні процеси демократизації інститутів громадянського суспільства, що передбачали необхідність реформування правової системи в цілому, слід відзначити, що в контексті імплементації регулятивної функції критерієм її ефективного застосування визначалась саме належна співпраця між громадянами й правовими інституціями на засадах суспільної справедливості та раціональності [11, s. 32].

На основі практичного застосування регулятивної функції виникла ідея ефективного права. Ефективним та корисним у вирішенні вказаної проблеми є реформаційний досвід Польщі у тому аспекті, що ефективна реалізація регулятивної функції права не можлива без створення й функціонування на демократичних засадах усіх без винятку політичних інститутів. Механізм реалізації регулятивної функції права полягає у застосуванні системи правових засобів, послідовне використання яких забезпечує належний вплив права на відповідні соціальні відносини, щодо яких відбувається регулювання за тими головними напрямами, які зумовлені сутністю цього механізму та соціальним призначенням правового регулювання як такого. Елементами зазначеного механізму є норми права, юридичні факти, правові відносини, акти реалізації права, у тому числі в окремих випадках акти застосування права. При цьому основною формою реалізації регулятивної функції права виступають правові відносини, що імплементують абстрактні правові приписи у реальні та конкретні соціально-правові зв'язки між суб'єктами [5, с. 318-319]. Ці елементи виступають як система правових засобів з допомогою яких між суб'єктами забезпечується належне регулювання правовідносин з метою підтримання соціальної справедливості та способів реалізації регулятивної функції в рамках правової системи України.

Закріплення та зміна правового статусу громадян за посередництвом правових норм є одним з найважливіших шляхів реалізації регулятивної функції. У цьому випадку ефективність здійснення цієї функції залежить від своєчасного реагування наявної у державі законодавчої бази на досягнення у політичній, економічній, культурній та інших сферах суспільної діяльності.

Можна виокремити наступні особливості юридичної реалізації регулятивної функції права в Україні на сучасному етапі: 1) чинники ефективності регулятивної функції права, які з точки зору їх особливостей юридичної реалізації можна поділити на специфічні риси, а саме, риси стосуються самих юридичних норм, їх структури та змісту, а також методів та предмету правового регулювання; риси, що стосуються до правотворчості та її якості і змісту; риси, що стосуються право реалізації та особливостей правозастосування; риси, що стосуються правосвідомості; 2) зовнішні (змістовні) та внутрішні (процедурні) чинники ефективності вказаної функції. Складність юридичного закріплення процедурних функцій права виражається в інформаційній, організаційній та юридично - технічній площині; 3) самі особливості застосування регулятивної функції права, які мають специфічний характер, що виражається у стані та тенденціях розвитку культури, у широкому її розумінні, в якому вона трактується як сукупність усіх створених людьми матеріальних цінностей, а також зразків поведінки визнаних у певних громадах та придатних для передачі наступним поколінням [10].

Важливою проблемою юридичного закріплення досліджуваної функції права є наявність чи відсутність необхідних психологічних передумов для їх реалізації на сучасному етапі. Йдеться передусім про індивідуальний правовий досвід, навики правової поведінки, наявність відповідних оціночних критеріїв правомірності цієї поведінки, що базуються на належно засвоєних правових поняттях та умінні правильного трактування правових приписів. Адже без них громадян не здатний повною мірою здійснювати різну за рівнем складності правове регулювання, особливо у тих випадках, коли норми права не наділені елементарною очевидністю та потребують усвідомлення змісту і прийняття суб'єктивного рішення, щодо їх дотримання чи застосування. Тому формування особистісних психологічних передумов вважаємо важливою специфічною рисою правого регулювання за умови включення до їх переліку системи ціннісних орієнтацій, потреб та інтересів особистості, рівня її правосвідомості та правової культури [8, с. 54-55].

Як зазначає А. Коєн, індивід, що опинився у ситуації психологічної напруги, внаслідок якої він відчуває спокусу девіантної поведінки, стикається із проблемою регулювання своїх вчинків з моральними уявленнями та визначеннями моральних критеріїв у тих референтних групах, які є домінантними в конкретному державному устрої. На думку цього автора існують три можливих шляхи вирішення цієї проблеми: перший має конформістський характер, а два інших відповідно нонконформістський. Щодо першого то, він пропонує альтернативу, яка полягає у тому, щоб незважаючи на потенційний душевний розлад продовжувати дотримуватися належної поведінки, яка як морально, так і символічно узаконюється зазначеними референтними групами. Друга альтернатива зводиться до того, щоб порвати із своїми референтними групами, визнавши при цьому правила поведінки інших, норми, яких здатні узаконити потенційний вчинок та приписують йому певну символіку ролі. Такий спосіб вирішення проблеми мож е спонукати до пошуку відповідних референтних груп, або ж до об'єднання з іншими особами, що опинилися у також становищі. Третя альтернатива полягає у тому, щоб діяти самостійно порушуючи інституціоналізовані очікування без будь-якої підтримки [6, с. 530-531].

Істотною проблемою процесу юридичної імплементації регулятивної функції на сучасному етапі вважаємо відсутність у громадян належного рівня правосвідомості. Адже право реалізує власну регулятивну функцію інтегрально з суспільною правосвідомістю, яка покликана створити належну соціокультурну і духовну атмосферу для реалізації правових норм. Вона відіграє як інтегруючу так і координуючу роль в процесі правого регулювання взаємодіючи з іншими видами нормативного регулювання суспільних відносин. Переконані, що дослідження ролі правосвідомості в контексті з'ясування його особливостей та динамічних змін є важливим завданням в процесі реалізації не лише регулятивної, але й інших функцій права.

Складності імплементації правосвідомості, як фактора ефективності регулятивної функції права, можуть подолані через вдосконалення системи правового виховання, адже значення свідомості у механізмі правого регулювання соціального та духовного життя, його особлива роль викликають необхідність постійного роз'яснення його значення, мети та конкретних приписів, що власне і становить один із способів проведення цілеспрямованої виховної роботи серед громадян. Адже, щоб норми права належним чином відігравали регулятивну функцію та більш ефективно застосовувались у конкретних правовідносинах, передусім вони мають стати частиною правосвідомості та розуміння громадян членів суспільства як загальноприйняті норми поведінки та критерії соціальних цінностей. Особливо високою така правосвідомість повинна бути у громадян, які визначаючи відношення до права та рівень його засвоєння беруть участь у формуванні правової поведінки.

До спеціальноюридичних особливостей, які визначають реалізацію регулятивної функції права у сучасній Україні слід віднести проблему удосконалення правотворчої та правозастосовчої діяльності, підвищення формальної якості нормативних та правозастосовчих актів збереження вимог юридичної техніки. Адже, застосування регулятивної функції права мусить опиратися на визначені соціальні й аксіологічні основи пов'язані із специфікою розвитку та сучасного стану українського суспільства.

Важливою соціальною основою здійснення регулятивної функції права у сучасній Україні, відтак її соціальною метою є проблема розвитку громадянського суспільства і становлення соціальної держави, що пов'язане із подоланням численних протиріч. Адже активність громадянського суспільства та його саморегуляція за таких умов успішно співвідносяться із достатнім рівнем державного регулювання за допомогою механізмів права. Формування регулятивних основ соціальної держави передбачає проходження наступних етапів: підтримувати належний рівень життя членів суспільства, що фундаментальною передумовою реалізації самого інституту держави; постійно зменшувати рівень та гостроту соціальної напруги, притаманної для будь-якого суспільства, при цьому здійснюючи превентивну роботу з упередження соціальних розколів та конфліктів; дотримуватись гуманітарних нормативів цивілізованого співжиття; виконувати приписи морального обов'язку, втілювати морально-етичні установки, альтруїзму, милосердя та благодійності [7, с. 7].

Отже, за посередництвом регулятивної функції права повинна забезпечуватись соціально-позитивна самореалізація особистості її здібностей, умінь та навиків. Важливою проблемою, яку на наш погляд необхідно нагально вирішувати є забезпечення успішної взаємодії державного регулювання та суспільного саморегулювання, що здійснюватиметься завдяки співпраці державних органів та інститутів громадянського суспільства. Це можливо втілити шляхом створення та реалізації принципів соціальної держави, які передбачають розширення соціальної бази правотворчості та посилення довіри народу до владних структур.

В останні десятиліття питання, які стосуються поняття, ролі та класифікації функції права широко обговорюються і в загальнотеоретичній і в галузевій юриспруденції. Це пов'язано з тим, що як ми уже відзначали, функції права знаходяться у безпосередній динаміці, постійному розвитку. Вони не лише змінюються у зв'язку із змінами суспільного буття, але й змінюється їх якість у зв'язку з формуванням нових функцій. Це стосується регулятивної, оскільки вона визначається як традиційна та спеціально- юридична. Тому регулятивний потенціал права відображає його сутнісні риси та визначає напрями його впливу на свідомість і волю людей, на їх поведінку, оскільки відбуваються постійні зміни у галузевому призначені права, вивчення регулятивної функції та проблем пов'язаних з її імплементацією слід здійснювати за усіма напрямами сучасної юриспруденції. Тільки поглиблений аналіз взаємозв'язків цієї функції з усіма іншими дає можливість охопити цей процес всесторонньо. Саме специфічні риси регулятивного потенціалу права, продиктовані сьогоденням викликають значний дослідницький інтерес, що дозволяє з'ясувати рівень необхідності права у суспільстві та особливості й механізми його дій і проявів як в цілому, так і в окремих сферах суспільного життя.

Завдяки своїй регулятивній функції право не лише визначає напрямок, а й детермінує процеси, які покликані забезпечувати потреби громадян, суспільства та держави, які змінюються у зв'язку зі змінами соціальних та індивідуальних потреб.

Період незалежності України у цьому контексті не став винятком й актуальна залежність функцій права від тих завдань, які необхідно вирішувати з допомогою їх ефективного застосування що найменше не зменшилася.

Як зазначив С. А. Дроботов, на сучасному етапі державотворення важливою складовою регулятивної функції права є її інформативний вплив, забезпечення нею чіткого встановлення меж державного втручання у сферу автономного існування індивідів та громадянського суспільства, стабільність правого регулювання в частині збереження фундаментальних принципів права [3, с. 53].

Правове регулювання забезпечується у тому числі й психологічним впливом, що виявляється у встановленні певних правових обмежень: правова інформація подається у такій формі, що вже власне її зміст впливає на свідомість. У цьому й полягає інформаційна наповненість регулятивного потенціалу права, як цілеспрямоване поширення правової інформації, яка зрештою впливає на усіх суб'єктів права. Інформаційний аспект не можна штучно відривати від психологічного, адже право як знакова система здатна регулювати поведінку тільки тоді, коли адресна інформація сприйнята та засвоєна свідомістю особи, здатна трансформуватись у мотив її поведінки. Правова ж мотивація може бути позитивною, що виступає в якості правого стимулювання [1, с. 23].

Важливе значення також має проблема співвідношення та взаємодії функцій права та функцій держави. Виходячи з усього вищенаведеного, можна констатувати, що в умовах в умовах розвитку сучасної правової системи України регулятивна функція рівною мірою діє як на громадян та суспільство в цілому, так і на державу. Це зумовлюється тим, що у державі право постає не стільки як один з багатьох продуктів державної діяльності, що може змінюватись нею на власний розсуд, застосовуватись або не застосовуватись, використовуватись для досягнення власних цілей, що не пов'язані з ідеєю суспільного блага, скільки як узагальнена система норм, цінностей та ідеалів, які відіграють визначальну роль і для держави, і для суспільства. У цьому розумінні для держави регулятивна функція права не є тотожною регулятивній функції держави, оскільки саме право не є інструментом держави.

Висновки

Таким чином, регулюючи суспільні відносини, а отже - й реалізуючи свою регулятивну функцію, право тим самим визначає і те, яким чином діє держава, як організовується і функціонує система державної влади, як взаємодіють різні органи державної влади, якою є їх компетенція і якими є їх повноваження. На практиці це означає, що саме в процесі правового регулювання діяльності держави визначаються її основні функції.

Список використаних джерел

1. Антошина И. Традиционные и нетрадиционные функции украинского права. Юридичний вісник. 2014. № 2. С. 21-28.

2. Бобылев А. И. Механизм правового воздействия на общественные отношения. Государство и право. 1999. № 5. С. 104-109.

3. Дроботов С. А. Регулятивна функція права у правовій державі: поняття і ознаки. Держава і право: зб. наук.праць. Вип. 59. Юридичні і політичні науки. К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. C. 48-53.

4. Ковальський В. С. Функції права: поняття, джерела, динаміка. Теорія практика

інтелектуальної власності. К.: Науко-дослідний інститут інтелектуальної власності.

Академії правових наук України, 2009. № 2. С. 3-10.

5. Козаченко А. Злочини і покарання в Україні-Гетьманщині за універсалами Богдана Хмельницького (1648-1657 роки). Вісник Академії правових наук України. 2003 №4 (35). С. 120-126.

6. Коэн А. Исследование проблем социальной дезорганизации и отклоняющегося поведения. Социология сегодня. Проблемы и перспективы. М.: Прогресс, 1965. С. 530531.

7. Мамут Л. С. Социальное государство с точки зрения права. Государство и право. 2001. № 7. С. 7.

8. Новик Ю. И. Психологические проблемы правового регулирования. М.: Университетское изд-во, 1989. С. 54-55.

9. Смирникова Ю. Л. Регулятивная функция финансового права: системний подход и реализация: автореферат дисс. ... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.14. М., 2012. 52 с.

10. Brown L. (a.o.). 16 Impacts of Population Growth. The Futurist. 1999. February.

11. Jakubiak-Miroсczuk A. Model tworzenia prawa w Polsce po reformie Better Regulation a idea demokracji deliberatywnej. Zeszyty Naukowe Zakiadu Europeistyki Wyi'szej Szkoiy Informatyki i Zarzdzania 2009, 3/11, s. 30-34.

12. Wronkowska S. Proces prawodawczy dwуch dekad sukcesy i niepowodzenia. Ruch Prawniczy, Ekonomiczny i Socjologiczny. 2009, LXXI/2, S. 118.

References

1. Antoshina, I. (2014). Traditsionnyye i netraditsionnyye funktsii ukrainskogo prava [Traditional and non-traditional functions of Ukrainian law]. Yuridichniy visnik, 2, pp. 21-28. (in Russian)

2. Bobylev, A. I. (1999). Mekhanizm pravovogo vozdeystviya na obshchestvennyye otnosheniya [The mechanism of legal influence on public relations]. Gosudarstvo ipravo, 5, pp. 104-109. (in Russian)

3. Drobotov, S. A. (2010). Rehuliatyvna funktsiia prava u pravovii derzhavi: poniattia i oznaky. Derzhava i pravo: zb. nauk.prats. Yurydychni i politychni nauky. K.: In-t derzhavy i prava im. V. M. Koretskoho NAN Ukrainy, 59, pp. 48-54. (in Ukrainian)

4. Kovalskyi, V. S. (2009). Funktsii prava: poniattia, dzherela, dynamika [Functions of law: understanding, dzherela, dynamics]. Teoriia praktyka intelektualnoi vlasnosti. K.: Nauko- doslidnyi instytut intelektualnoi vlasnosti. Akademii pravovykh nauk Ukrainy, 2, pp. 3-10. (in Ukrainian)

5. Kozachenko, A. (2003). Zlochyny i pokarannia v Ukraini-Hetmanshchyni za universalamy Bohdana Khmelnytskoho (1648-1657 roky) [Crimes and Punishments in the Hetmanate of Ukraine according to the Universals of Bohdan Khmelnytsky (1648-1657)]. Visnyk Akademiipravovykh nauk Ukrainy, 4 (35), pp. 120-126. (in Ukrainian)

6. Koen, A. (1965). Issledovaniye problem sotsialnoy dezorganizatsii і otklonyayushchegosya povedeniya [Research into the problems of social disorganization and deviant behavior], Sotsiologiya segodnya. Problemy іperspektivy. M.: Progress, pp. 530-531. (in Russian)

7. Mamut, L. S. (2001). Sotsialnoye gosudarstvo s tochki zreniya prava [The social state in terms of law], Gosudarstvo іpravo, 7, pp. 7. (in Russian)

8. Novik, Yu. I. (1989). Psikhologicheskiye problemy pravovogo regulirovaniya [Psychological problems of legal regulation], M.: Universitetskoye izd-vo, pp. 54-55. (in Russian)

9. Smirnikova, Yu. L. (2012). Regulatory function offinancial law: a systematic approach and implementation'. Dr. of Law abstract of diss. M., 52 p. (in Russian)

10. Brown, L. (a.o.). (1999). 16 Impacts of Population Growth. The Futurist. 1999. February, (in English)

11. Jakubiak-Mirocczuk, A. (2009). Model tworzenia prawa w Polsce po reformie Better Regulation a idea demokracji deliberatywnej. Zeszyty Naukowe Zakiadu Europeistyki Wyiszej Szkoiy Informatyki iZarzdzania, 3/11, pp. 30-34. (in English)

12. Wronkowska, S. (2009). Proces prawodawczy dwych dekad sukcesy і niepowodzenia. Ruch Prawniczy, Ekonomiczny і Socjologiczny”, LXXI/2, pp. 118. (in English)

Размещено на Allbest.ru