Гендерно-правова експертиза як спосіб модернізації законотворчості в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституту законодавства Верховної Ради України

Гендерно-правова експертиза як спосіб модернізації законотворчості в Україні

Камінська Наталія Василівна, доктор юридичних наук, професор, головний науковий консультант

GENDER AND LEGAL EXPERTISE AS A WAY OF MODERNIZATION LEGISLATIVE DRAFTING IN UKRAINE

The purpose of the article is to analyze scientific approaches to the interpretation of standards of gender equality, disclosure of the nature and essence of gender law expertise, as well as its significance for modern lawmaking in Ukraine. This involves identifying existing problems and possible solutions.

The scientific novelty lies in a comprehensive approach to revealing the essence of gender and legal examination of legislation and draft regulations, its theoretical and practical aspects. Given the unsystematic, rather selective and formalized nature of this type of examination, its causes and consequences are clarified, as well as ways and means of solving them. This, in particular, streamlining the conceptual and categorical apparatus; expanding the methodological tools of gender and legal expertise; development of sectoral methodological recommendations for the examination of legislation; monitoring of current legislation and draft regulations in respect of which gender legal examination was conducted; establishing responsibility for violating established procedures; coordination of actions of authorized bodies of the state for its implementation, conducting methodological seminars, information campaigns aimed at forming a gender culture and raising legal awareness, etc.

Conclusions. Ensuring the proper implementation of gender legal expertise is in line with global democratic trends, which are determined by the strengthening of cooperation between public authorities and the expert community, the need to comply with international legal obligations on gender equality. This is a kind of legal examination of regulations and their drafts, which provides an analysis of current legislation, draft regulations, the result of which is to provide an opinion on their compliance with the principle of equal rights and opportunities for women and men. The institute is designed to be an effective way to prevent violations of fundamental human rights and freedoms, modernize national legislation, prevent and eliminate discriminatory norms, implement gender equality standards in lawmaking and other related processes.

Key words: gender legal expertise, legislation, gender analysis, modernization.

Вступ

Постановка проблеми. Процеси глобалізації та інтеграції супроводжуються розширенням можливостей жінок і чоловіків, подоланням проявів професійної дискримінації, гендерної сегрегації праці, нерівної оплати праці, гендерно зумовленого насильства тощо. Вони не оминають державну службу та службу в органах місцевого самоврядування, освіту і науку, сектор безпеки та оборони тощо.

З огляду на активізацію законотворчості в останні роки в Україні, розширення експертного середовища, залученого до цього процесу, впровадження інноваційних методик і технологій, перед науковцям постає завдання стосовно їх наукової обґрунтованості та визначення ефективності існуючої правової основи, відповідної правозастосовної практики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика гендерної рівності, розширення прав та можливостей жінок і чоловіків, дівчат і хлопців належить до lawmaking, equality of rights of men and women, міждисциплінарних і міжгалузевих. Тому закономірним є науковий інтерес до її дослідження сучасних вітчизняних і зарубіжних учених, представників різних галузей науки. Зокрема, йдеться, про: І.Андрусяк, С. Бобровник, О. Венгер, Н. Галіцину, І. Грицай, С.Гришак, Г. Даудову, В.Денисова, А.Заїку, Л. Кобелянську, Н. Кушнір, І. Лаврінчук, К. Левченко, О. Лощихіна, Т Мельник, Л. Наливайко, Н. Оніщенко, Н. Романову, О. Скрипнюка, А. Федорову, Р. Шабанова, Н. Шапталу, Ю. Шемшученка та ін.

Водночас питання здійснення різних видів експертизи нормативно-правових актів в Україні відносно недавно стало предметом наукових пошуків. У цьому контексті слід згадати науковий доробок М. Баймурато- ва, В. Демиденка, В. Нестеровича, І. Мищака, Д. Манька, Г. Рибікової, П. Рабіновича, Р. Кулика, М.Гусяк, С.Різника, Н.Пронюк, К.Хлаби- стової, О. Фатхутдінової, В. Юрчишина та ін. Серед наукових інституцій, які активно працюють у цьому напрямку, варто відзначити Інститут законодавства Верховної Ради України, Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України та ін.

Метою дослідження є аналіз наукових підходів до трактування стандартів гендерної рівності, розкриття природи і сутності гендерно-правової експертизи, а також її значення для сучасної законотворчості в Україні. На цій основі потребують виокремлення існуючі проблеми та можливі шляхи їх вирішення.

Виклад основного матеріалу

Як відомо, найвищою соціальною цінністю в Україні відповідно до конституційних положень є людина. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. А утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України). Поряд із цим, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (ст. 24 Конституції України) [1]. Тобто рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням рівних можливостей у різних сферах життєдіяльності, не може бути привілеїв чи обмежень за різними переконаннями, статтю або іншими ознаками.

Гендерна рівність є одним із найважливіших принципів забезпечення прав та свобод людини, основою громадянського суспільства і правової держави, демократичного розвитку окремих держав і світового співтовариства. Йдеться не лише про рівність прав та свобод жінок і чоловіків, дівчат і хлопців, а й рівність умов і можливостей реалізації їх прав та свобод.

Слід відзначити той факт, що складно знайти уніфіковане й точне визначення власне міжнародно-правових стандартів загалом, а також міжнародно-правових стандартів гендерної рівності, недискримінації, зокрема. Так, міжнародно-правові стандарти у галузі прав людини трактуються як встановлені в договірному порядку правові норми мінімально допустимого поводження держави з людьми, які проживають на її території. Це загальновизнані міжнародно-правові норми, які закріплюють на загальнолюдському рівні статус особистості і встановлюють перелік основоположних прав і свобод, обов'язок держав дотримуватися цих прав і свобод, а також межі можливого або припустимого їх обмеження [2].

Регіональними правовими стандартами у міжнародному праві виступають певні положення або приписи, спрямовані на досягнення гендерної рівності, які містять нормативні акти, конвенції, декларації, рекомендації, резолюції тощо. С. Гришак зауважує, що документи Ради Європи, які, слугуючи стандартом для національних держав у напрямку впровадження принципів гендерної рівності в освітній сфері, виступають нормативно-правовим підґрунтям розвитку гендерної освіти [3]. Україна, виконуючи взяті на себе зобов'язання, також активно імплементує міжнародні стандарти, зокрема в галузі освіти, в національне законодавство [4].

На думку А. Заїки, на міжнародному рівні принцип рівноправності і відповідний стандарт закріплюються не в прямій формі як принцип рівноправності індивідів, а як заборона дискримінації (за певними ознаками). Це видається дещо обмеженим, оскільки принцип рівноправності включає як заборону дискримінаційного поводження з особою за певним колом ознак, так і набір певних прав та свобод, стосовно яких, відповідно, забороняється дискримінація. Стандарт і принцип заборони дискримінації жінок на нормативному та інституційному рівні національних правових систем, закріплений у міжнародних документах, не є самоцінним положенням - з нього випливає зобов'язання держав забезпечити жінкам рівні права і можливості для користування цими правами [5].

Спостерігається тенденція активізації міжнародного правотворчого процесу з метою створення міжнародно-правових стандартів гендерної рівності та механізмів їх реалізації на усіх рівнях, починаючи з універсального або глобального, продовжуючи на регіональному та локальному тощо. Вивчення такої практики у рамках існуючих міжнародних організацій дозволяє стверджувати, що найбільший внесок у забезпечення гендерної рівності зробили ООН та її структури, НАТО, ОБСЄ, Рада Європи, Європейський Союз. Ними розроблено значну кількість міжнародно-правових актів загальнообов'язкового і рекомендаційного характеру, які складають правову основу паритетної демократії універсального та регіонального масштабів, розвитку механізмів гарантування й реалізації рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, дівчат і хлопців.

З-поміж ключових таких актів, на наш погляд, слід виокремити: Загальну декларацію прав людини 1948 р.; Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р.; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р.; Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами 1949 р.; Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р. (CEDAW); Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та протоколи до неї; Європейську соціальну хартію (переглянуту) 1996 р.; Конвенцію Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 р.; Конвенцію про права осіб з інвалідністю 2006 р.; Конвенцію Міжнародної організації праці № 156 про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов'язками 1981 р.; Конвенцію Міжнародної організації праці № 100 про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності 1951 р.; Рамкову конвенцію про захист національних меншин 1995 р.; Пекінську декларацію та Платформу Дій (BPfA) 1995 р.; Резолюцію 1325 РБ ООН 2000 р.; Резолюцію ЕКОСОР A / 52/3; Цілі сталого розвитку ООН (ЦСР) Порядку денного 2030; Резолюцію Європейського Парламенту щодо включення гендерних питань до роботи в Європейському Парламенті (2011/2151 (INI); Угоду про асоціацію між Європейським Союзом та Україною, Політику НАТО/РЄАП з імплементації Резолюції РБ ООН № 1325 «Жінки, мир і безпека» і План дій з проблем жінок, миру і безпеки 2018 р.; План дій щодо заохочення гендерної рівності ОБСЄ; Стратегію гендерної рівності Ради Європи на 2018-2023 роки.

Тобто, спостерігається становлення системи міжнародно-правових стандартів, спрямованих на подолання та запобігання дискримінації за статевою ознакою, насильства, гендерної нерівності, а також гарантування ширшого залучення жінок і дівчат до різних сфер життєдіяльності.

Можна виокремити основні напрями діяльності міжнародних організацій з питань забезпечення гендерної рівності: 1) розробка і прийняття міжнародно-правових актів, 2) створення інституційної основи; 3) реалізація міжнародних проєктів, програм, проведення міжнародних конференцій і нарад різних рівнів; 4) координація і взаємодія міжнародних організацій (зокрема, у секторі безпеки та оборони, у сфері правосуддя, реалізації виборчого права, децентралізації влади тощо); 5) моніторингова і роз'яснювальна діяльність; 6) сприяння впровадженню стандартів гендерної рівності на внутрішньо-державному рівні, імплементація їх у національне законодавство [6-9].

Отже, перед кожною демократичною державою, включаючи Україну, постали завдання модернізації національного законодавства, імплементації стандартів гендерної рівності у законотворчий та інші, пов'язані з ним, процеси [28; 29]. Сучасне законодавство України створило певне правове поле, передусім для рівності, але не завжди забезпечує фактичні можливості та умови її реалізації. Це стосується і Законів України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» 2005 р., «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» 2012 р., «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 2017 р., а також значної кількості підзаконних актів тощо. гендерний правовий законотворчість

Загалом відзначається концептуальний підхід у законотворчості у цьому напрямі та поступова імплементація стандартів гендерної рівності. Це підтверджують Указ Президента України «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030року» 2019 р., Державна соціальна програма забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року, затверджена постановою Кабінету міністрів України 2018 р.; Національні плани дій з виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека»; Стратегія інтегрованого управління кордонами на період до 2025 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України 2019 р.; План заходів з виконання Річної національної програми під егідою Комісії Україна - НАТО на 2021 рік тощо.

Своєю чергою, експерти й дослідники неодноразово звертали увагу на значний обсяг завдань, проблем, які потребують вирішення на цьому шляху. Одним із таких, безумовно, є гендерно-правова експертиза як один із різновидів правової експертизи нормативно-правових актів та їх проєктів.

Правова основа для її проведення включає вже згадані нормативно-правові акти, зокрема Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Тут регламентовано, що гендерно-правова експертиза - аналіз чинного законодавства, проектів нормативно-правових актів, результатом якого є надання висновку щодо їх відповідності принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Згідно зі ст. 4 цього Закону «чинне законодавство підлягає гендерно-правовій експертизі. У разі встановлення невідповідності нормативно-правового акта принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків висновок гендерно-правової експертизи надсилається до органу, який прийняв такий нормативно-правовий акт» [10]. Не оминув увагою законодавець і законопроєктну діяльність, тому передбачено, що «розроблення проєктів нормативно-правових актів здійснюється з обов'язковим урахуванням принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Проєкти нормативно-правових актів підлягають гендерно-правовій експертизі» [10].

Проте наступне положення, яким встановлено необхідність підготовки висновку гендерно-правової експертизи як обов'язкової складової пакета документів, що подаються разом з проєктом нормативно-правового акта до розгляду, як засвідчує здійснений аналіз, викликає занепокоєння. Не дивлячись на встановлення відповідних норм на рівні закону з 2005 р., а згодом і Постанови Кабінету Міністрів України «Про проведення гендерно-правової експертизи» від 12.04.2006 р. №504 (діяла до 2018 р.), Методичних рекомендацій з проведення гендер- но-правової експертизи актів законодавства та проєктів нормативно-правових актів [11], зобов'язання Мін'юсту з 01.01.2007 р. проводити гендерно-правову експертизу актів законодавства на підставі щорічних планів, ним сформованих і щорічно затверджених відповідним наказом, переважно зазначені норми були недієвими протягом тривалого часу.

Порядком проведення гендерно-правової експертизи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення гендерно-правової експертизи» від 28.11.2018 р. № 997, визначено механізм проведення гендерно-правової експертизи законодавства та проєктів нормативно-правових актів в усіх сферах законодавства. Її метою є: 1) проведення комплексного дослідження законодавства та проєктів нормативно-правових актів у частині їх відповідності міжнародним договорам України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та резолюціям міжнародних конференцій, міжнародних організацій, їх органів з прав людини стосовно дотримання принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; 2) запобігання прийняттю та наявності нормативно-правових актів, положення яких не відповідають принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків [12].

За результатами гендерно-правової експертизи законодавства (законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та інших нормативно-правових актів) Мін'юст готує висновок за встановленою формою. Така експертиза проводиться щороку до 31 грудня згідно із планом, що погоджується уповноваженою особою (координатором) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків Мін'юсту. Так само результати гендерно-правової експертизи проєкту нормативно-правового акта як складової частини правової експертизи відображаються у висновку Мін'юсту за формою, затвердженою наказом Мін'юсту. Розробник в обов'язковому порядку дотримується принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час розроблення проєктів нормативно-правових актів та вимог Інструкції щодо інтеграції гендерних підходів під час розроблення нормативно-правових актів, затвердженої Мінсоцполітики [12].

Як засвідчує здійснений аналіз Порядку проведення гендерно-правової експертизи, специфікою відзначається:

- гендерно-правова експертиза законодавства;

- гендерно-правова експертиза нормативно-правових актів, які підлягають державній реєстрації;

- гендерно-правова експертиза проєктів нормативно-правових актів.

До того ж, за ініціативою фізичних, юридичних осіб та громадських об'єднань може проводитися громадська гендерно-правова експертиза проєктів нормативно-правових актів. План проведення гендерно-правової експертизи законодавства на відповідний рік складається на підставі пропозицій щодо проведення гендерно-правової експертизи, які надійшли від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян.

При встановленні невідповідності акта законодавства принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків Мін'юст надсилає висновок з обґрунтованими зауваженнями органові, що прийняв такий акт, а його копія також надсилається Мінсоцполітики та Кабінетові Міністрів України. Мінсоцполітики протягом 30 календарних днів з дати отримання висновку за результатами його розгляду визначає доцільність внесення змін та ініціює перед Урядом України таке завдання відповідному центральному органові виконавчої влади відповідно до вимог Регламенту КМУ Про результати розгляду висновку Мінсоцполітики інформує Мін'юст та Кабінет Міністрів України [12].

Висновки за результатами проведення гендерно-правової експертизи актів законодавства за офіційними даними Мін'юсту оприлюднено лише з 2013 року. Йдеться, зокрема, про висновки стосовно Законів України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» 1991 р., «Про наукову і науково-технічну діяльність» 1991 р., «Про вибори народних депутатів України» 2011р., Основ законодавства України про охорону здоров'я 1992 р. Водночас в останні роки кількість таких експертиз суттєво не збільшилася: за 2020 р. - висновки гендерно-правової експертизи законів України «Про наукові парки» 2009 р., «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» 2000 р., «Про поховання та похоронну справу» 2003 р., «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» 2001р., «Про страховий фонд документації України» 2001 р., «Про зовнішню трудову міграцію» 2015 р., «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» 2005 р.; нарешті за 2021 р. - висновки ген- дерно-правової експертизи законів України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» 2004 р., «Про протидію торгівлі людьми» 2011р., «Про зайнятість населення» 2012 р., «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» 2014 р. [13].

У процесі проведення гендерно-правової експертизи при детальному аналізі експертом з'ясовується чи є акт законодавства (проєкт нормативно-правового акта) в цілому або в окремій його частині:

1) гендерно-нейтральним (за змістом та наслідками), тобто окрема норма, акт або проєкт акта в цілому не впливають на поділ за ознакою статі, не призводить до дискримінації за ознакою статі та здійснює однаковий вплив як на чоловіків, так і на жінок (наприклад, застосовуються такі терміни, як «особи», «громадяни» без вказівки на певну стать);

2) дискримінаційним, тобто окрема норма, акт або проєкт акта в цілому містять відмінність, винятки або переваги по відношенню до осіб певної статі, які спрямовані на послаблення або невизнання прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній та інших сферах суспільних відносин;

3) гендерно-дисбалансованим на користь певної статі, тобто таким, що надає преференції чи безпосередньо обмежує права жінки або чоловіка чи створює необґрунтовані перешкоди у реалізації таких прав, а так само передбачає неспівмірну відповідальність за однакові правопорушення;

4) таким, що не передбачає рівні можливості для обох статей, тобто окрема норма, акт або проєкт акта в цілому хоча і надають однакові права, особам незалежно від їх статі, однак на практиці їх застосування призведе до того, що певна стать буде знаходитися в дискримінаційному положенні, оскільки норма або акт при реалізації не нададуть рівних можливостей чоловікам і жінкам [14-16].

В. Нестерович згадує, що проведення громадської експертизи діяльності органів публічної влади може здійснюватися через шість видів таких експертиз, однією з яких є гендерно-правова експертиза. На його переконання, у частині регулювання проведення громадських гендерно-правових експертиз чинне законодавство України потребує свого удосконалення за рахунок доповнення Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» та відповідної постанови Кабінету Міністрів України таким суб'єктом, як інститути громадянського суспільства. Це додасть значно більшої ваги проведенню громадських гендерно-правових експертиз, зробить цей процес більш упорядкованим та сприятиме кращому врахуванню результатів громадських гендер- но-правових експертиз у діяльності органів публічної влади та їх правових актах. Легітимація цієї конституційно-правової форми впливу громадськості на прийняття нормативно-правових актів спрямована передусім на створення ефективних конструктивних механізмів взаємодії громадськості з органами публічної влади щодо вирішення державних та суспільних справ. [17].

На наш погляд, варто згадати про інший вид експертизи - антидискримінаційну експертизу, що з 2013 р. проводиться Мін'юстом під час проведення правової експертизи проєктів актів, які вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади [18]. Виходячи з мети нашого дослідження, доречним є визначення відмінностей між гендерно-правовою експертизою та антидискримінаційною експертизою, щоб уникнути плутанини між доволі схожими процедурами.

Як відзначає Т Мельник, «гендерно-правова експертиза - це міжнародно-правовий підхід до оцінки чинного законодавства з позицій свободи, справедливості, рівності та розвитку статей» [19, с. 18-20]. Не заперечуючи проти згаданих загальновизнаних цінностей [20], ця позиція видається занадто широкою.

Своєю чергою, Р. Шабанов підкреслює, що гендерно-правова експертиза є інституційним механізмом, призначеним оцінювати рівень додержання гендерної рівності в чинному законодавстві та проєктах нормативно-правових актів. Для її проведення потрібна не просто класична експертна методика, а цілісний гендерно-правовий підхід, який забезпечить юридико-технічний, науково-правовий і соціально-філософський моніторинг нормативно-правових актів (їх проєктів) щодо дотримання принципу забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків. Такий підхід повинен бути спрямований на подолання застарілого розуміння, згідно з яким гендерна рівність передбачає однакове ставлення до всіх громадян незалежно від соціальних чи інших обставин (саме таке розуміння нині використовується в методиці проведення гендерно-правової експертизи) [21, с. 101].

Це відображено в Інструкції щодо інтеграції гендерних підходів під час розроблення нормативно-правових актів. Тут виокремлено два аспекти політики забезпечення гендерної рівності: гендерно нейтральний (політика неврахування відмінностей у становищі різних груп жінок і чоловіків, їхніх статусах, потребах, пріоритетах) і гендерно чутливий (політика врахування специфічних соціальних, культурних, економічних, політичних, інших характеристик умов життя та потреб жінок і чоловіків). За допомогою цих аспектів фактично здійснюється оцінка прямого чи непрямого впливу (позитивного, негативного чи нейтрального) наслідків реалізації державної політики на становище різних груп жінок і чоловіків, що дає змогу своєчасно усунути диспропорції та гендерну нерівність.

Інструкція визначає етапи застосування гендерно-правового підходу, виокремлюючи визначення проблеми, на розв'язання якої спрямовується нормативно-правовий акт, його мети, можливих варіантів і способів розв'язання проблеми. Вони зумовлюють широке використання різноманітної методології, включаючи й тієї, що властива не лише юридичним наукам. Позитивним, на наш погляд, є те, що на основі гендерно-правового підходу здійснюється дослідження не тільки тексту нормативно-правового акта, а і його реалізації. Тобто, за результатами комплексного оцінювання можна зробити висновок про потребу внесення до нормативно-правового акта змін або доповнень. Загалом ширшим інструментарієм характеризується згадана Інструкція для дослідження нормативно-правових актів (їх проєктів), аніж Методичні рекомендації проведення ген- дерно-правової експертизи, що підтверджує необхідність проведення не експертизи, а повноцінного моніторингу у сфері правового забезпечення гендерної рівності.

Р. Шабанов звертає увагу, що в Інструкції не розкрито загальну та галузеву методології дослідження нормативно-правових актів (їх проєктів) на предмет дотримання принципу рівності прав і можливостей жінок та чоловіків, не визначено установи й органи, відповідальні за проведення моніторингу. Відповідно, існує потреба в розробці науково обґрунтованих методичних рекомендацій для проведення гендерного моніторингу, зокрема у сфері трудового права. Це пояснюється тим, що чинне трудове законодавство та проєкти нормативно-правових актів у сфері праці нерідко відтворюють патріархальні стереотипи щодо місця жінки в трудових відносинах, особливо в поєднанні із сімейними обов'язками [21, с. 104-105].

Аналіз міжнародного досвіду вказує на відсутність уніфікованого підходу до проведення гендерно-правових експертиз законодавства та проєктів нормативно-правових актів. Дослідники зазначають, що термінологія у сфері ґендерного аналізу законодавства відрізняється, а методика її проведення зазвичай не закріплена на законодавчому рівні. У більшості досліджуваних країн такий аналіз законодавства має характер рекомендації, проводиться спеціальним експертним органом (внутрішнім або зовнішнім) та більше зосереджений на оцінці наслідків ухвалення нормативно-правових актів (оцінка / прогноз впливу), ніж на формальній стороні [22-27].

Можна зустріти і науковий підхід, за яким гендерна експертиза законодавства є одним з елементів гуманізації громадянського суспільства й державотворення, визначення критеріїв їх оптимальності та демократичності. А проведення перших гендерних експертиз законодавства виявило певні труднощі:

- відсутність чіткої державної політики, яка включала б функціональні та структурні програми реалізації гендерних стратегій;

- відсутність такої детально розробленої політики не дає можливості у повному обсязі визначити місце і роль законодавчого елементу;

- правова реальність, її гендерний аспект відповідає умовам, коли в країні усвідомлення рівності чоловіка і жінки, партнерських відносин між ними, гендерного поділу ролей відбуваються переважно стихійно, коли лише формуються, хоча надто повільно, нові підходи визначення правових основ гендерної рівності;

- відсутність чітко визначених параметрів гендерної свідомості, гендерної культури у правовій сфері;

- недостатня поінформованість про міжнародний досвід проведення гендерної експертизи законодавства гальмує подібні процеси в Україні [26].

Можна додати також відсутність кваліфікованих фахівців, здатних на високопрофесійному рівні та з достатніми ресурсами проводити гендерно-правові експертизи законодавства та проєктів нормативно-правових актів, які мають відповідний досвід роботи у конкретній сфері державного та суспільного розвитку. До того ж слід підкреслити важливість і суто формального підходу відповідно до Методичних рекомендацій щодо проведення гендерно-правової експертизи проєктів нормативно-правових актів, зокрема використовуючи такий спосіб, як зіставлення формулювань положень проєкту даного акта із відповідними нормами конкретних нормативно-правових актів, на відповідність яким він досліджується та аналізується. Тим самим мінімізуються обов'язки експертів прогнозувати вплив досліджуваного проєкту нормативно-правового акта на жінок і чоловіків, зменшується ймовірність виявлення непрямої дискримінації.

Висновки

Вивчення теоретичних і практичних аспектів гендерно-правової експертизи законодавства та проєктів нормативно-правових актів в Україні потребує посиленої уваги науковців та експертів, працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадськості. Її врегулювання й забезпечення належної реалізації відповідає загальносвітовим демократичним тенденціям, що детерміновані посиленням взаємодії органів публічної влади та експертного середовища, потребою виконання міжнародно-правових зобов'язань із питань гендерної рівності. Безумовно, вже створено належні правові основи гендерно-правової експертизи як різновиду правової експертизи нормативно-правових актів та їх проєктів. Вона передбачає комплексний аналіз чинного законодавства, проєктів нормативно-правових актів, результатом якого є надання висновку щодо їх відповідності принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Інститут гендерно-правової експертизи, на наш погляд, покликаний стати ефективним засобом запобігання порушенням основоположних прав і свобод людини. Таким чином відбуватиметься неминучий процес модернізації національного законодавства, запобігання та скасування дискримінаційних норм, імплементації стандартів гендерної рівності у законотворчий та інші, пов'язані з ним, процеси.

Своєю чергою, очевидним є дещо вибірковий та формалізований характер гендерно-правової експертизи. Положення Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» та відповідних підзаконних актів в частині гендерно-правової експертизи законодавства реалізуються несистемно і з певними проблемами, ще складніша ситуація з гендерно-правовою експертизою проєктів нормативно-правових актів. Усе це потребує з'ясування причин, наслідків і, звісно, способів та шляхів їх вирішення. Так, на наше переконання, варто звернути увагу в подальших наукових розвідках на таке: 1) співвідношення категорій «гендерно-правова експертиза», «гендерний аналіз», «гендерний вплив» «гендерний прогноз впливу» тощо, тобто упорядкувати понятійно-категорійний апарат; 2) розширення методологічного інструментарію гендерно-правової експертизи, не обмежуючись виключно юридико-технічними прийомами аналізу текстів чинного законодавства або проєктів нормативно-правових актів; 3) доцільною є розробка галузевих методичних рекомендацій із проведення експертизи законодавства у контексті дотримання принципу рівності прав і можливостей жінок та чоловіків у різних сферах правового регулювання; 4) важливим є моніторинг чинного законодавства та проєктів нормативно-правових актів, стосовно яких проведено гендерно-правову експертизу; 5) встановлення відповідальності за порушення встановлених процедур; 6) координація дій уповноважених органів держави на її здійснення, проведення методичних семінарів і тренінгів, інформаційних кампаній, спрямованих на формування гендерної культури і підвищення правової свідомості тощо.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28.06.1996 р. (із змінами). URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (Дата звернення: 25.10.2021).

2. Торосян Р. А. Международные стандарты гендерного равенства. Известия Саратовского ун-та. Серии: Экономика. Управление. Право. Т 15. 2015. Вып. 3. С. 347-349. DOI: 10.18500/1994-2540-2015-15-3-347-352.

3. ГришакС. Стандарти гендерної рівності Ради Європи як нормативно-правове підґрунтя розвитку гендерної освіти в пострадянських країнах. Освітологічний дискурс. 2017. №3-4. С.18-19.

4. МищакІ.М. Нормотворча діяльність ООН щодо забезпечення права людини на освіту та імплементація цих норм в Україні. Правничий часопис Донецького університету. 2013. №2(30). С.164-171.

5. ЗаїкаА.А. Міжнародно-правові (європейські) стандарти захисту від гендерної дискримінації. Проблеми законності. 2018. Вип.143. С.30-38. DOI: 10.21564/2414- 990x.143.146276.

6. Камінська Н., Свєшнікова М. Діяльність міжнародних організацій у сфері забезпечення гендерної рівності. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2020. № 1. С. 102-109. DOI: https://doi. org/10.33270/04201901.102.

7. Камінська Н.В., Романова Н.В. Реалізація політики гендерної рівності ООН в секторі безпеки і оборони України. Стан та перспективи реформування сектору безпеки і оборони України: матер. ІІ Міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 30 листопада 2018 р.). Київ: ФОП КандибаТ. П., 2018. С.231-233.

8. Kaminska, N., Loshchykhin, O., Romanova, N. The role of the OSCE in ensuring gender equality into policies and practices. Fundamental and Applied Researches in Practice of Leading Scientific Schools. 2019. №34(4). Р. 87-91. URL: https://farplss.org/index.php/ journal/article/view/662 (Дата звернення: 25.10.2021).

9. Камінська Н.В., Чернявський С.С., Перунова О.С. Законодавче регулювання та міжнародні стандарти гендерної рівності: лекція. К.: НАВС, 2020. 23 с. URL: https:// www.dsns.gov.ua/files/2020/5/20/112/%D0% 9B%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D1% 8F_2.pdf (Дата звернення: 25.10.2021).

10. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон України від 08.09.2005 р. №2866-IV. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15#Text (Дата звернення: 25.10.2021).

11. Про затвердження Методичних рекомендацій з проведення ґендерно-правової експертизи актів законодавства та проектів нормативно-правових актів, визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства юстиції України від 12.05.2006 р. №42/5: затв. наказом Міністерства юстиції України від 27.11.2018 р. №3719/5. URL: https:// minjust.gov.ua/m/pravovi-zasadi-provedennya- genderno-pravovoi-ekspertizi (Дата звернення: 25.10.2021).

12. Питання проведення гендерно-правової експертизи: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.11.2018 р. №997. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pitannya-provedennya-genderno-pravovoyi-ekspertizi (Дата звернення: 25.10.2021).

13. Висновки за результатами проведення гендерно-правової експертизи актів законодавства. URL: https://minjust.gov. ua/law_gendpravexp_concl (Дата звернення: 25.10.2021).

14. РомановаН. В. Гендерно-правова експертиза як складова механізму забезпечення гендерної рівності. URL: https://prc.com.ua/ wp-content/uploads/2021/01/vprc_2019_19_8. pdf (Дата звернення: 25.10.2021).

15. GusyakM., SvyeshnikovaM. Gender legal examination of statutes as sources of public and private law. Visegrad Journal on Human Rights. 2021. № 1. Р 149-153.

16. Проблеми законодавчого забезпечення пріоритетних сфер суспільних відносин (на основі аналізу законопроектів, включених до порядку денного четвертої сесії Верховної Ради України дев'ятого скликання) / Інститут законодавства Верховної Ради України; заг. ред. В. О. Зайчука. Т 19. К., 2021. 660 с.

17. Нестерович В.Ф. Конституційно-правові види громадської експертизи в Україні. URL: https://maup.com.ua/assets/ files/expert/2/konstitucijno-pravovi-vidi-gromadskoi-ekspertizi-v-ukraini-2.pdf (Дата звернення: 25.10.20211).

18. Порядок проведення органами виконавчої влади антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 р. № 61 «Питання проведення антидискримінаційної експертизи та громадської антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів». Офіційний вісник України. 2013. №9. Ст. 343.

19. МельникТ. М. Гендерна експертиза українського законодавства: сутність, необхідність та методологічні основи. Київ: Логос, 2001. 46 с.

20. UNESCO, Measuring Gender Equality in Science and Engineering: the SAGA Toolkit, SAGA Working Paper 2, Paris, 2017. URL: http://unesdoc.unesco.org/images/0025/002597/259766e.pdf (Дата звернення: 25.10.2021).

21. ШабановР. Проблемні питання проведення гендерно-правової експертизи трудового законодавства. URL: http://pgp- journal.kiev.ua/archive/2021/6/16.pdf (Дата звернення: 25.10.2021).

22. Левченко К. Б. Методологічні підходи щодо здійснення гендерно-правової експертизи національного законодавства України. К.: Телесик, 2008. 88 с.

23. Тендерна політика в системі державного управління: підручник / за заг. ред. М. М. Білинської. Запоріжжя: Друкарський світ, 2011. 132 с.

24. Тендерний аналіз як інструмент удосконалення законодавства. URL: https://womenua. today/UWC-library/unwomen/10-GenderAnalysis_ As_A_Tool_For_Improving_Legislation_UA.PDF (Дата звернення: 25.10.2021).

25. Making Laws Work for Women and Men: A Practical Guide to Gender-Sensitive Legislation. Warsaw, OSCE/ODIHR. 2017. 82 р.

26. ДашковськаО.Р. Гендерно-правова експертиза законодавства як інструмент забезпечення рівноправності статей. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Юриспруденція». 2014. Вип.10-1. Т 1. С. 8-10.

27. Грицай І. О. Теоретико-правова характеристика інституту гендерно-правової експертизи: вітчизняний та зарубіжний досвід. Науковий вісник ДДУВС. 2017. №4. С.15-23. DOI: 10.31733/2078-3566-2017-4-15-23.

28. Мищак І.М. Сучасні проблеми та перспективи удосконалення Конституції України. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2021. №4. С.40-47. https://doi.org/10.32886/instzak.2021.04.04.

29. «Цифрова Україна»: конституційно-правова модель / за заг. ред. Р. О. Стефанчука, О. Л. Копиленка, Є. Р. Бершеди, О. М. Клименко. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2021. 688 с.

References

1. Verkhovna Rada Ukrainy. (1996). Konstytutsiya Ukrainy. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/ 254%D0%BA/96- %D0%B2%D1%80 (Last accessed: 25.10.2021) [in Ukrainian].

2. Torosyan, R.A (2015). Mezhdunarodnye standarty gendernoho ravenstva. Izvestiya Saratovskoho un-ta. Seriyi: Ekonomika. Upravlenie. Pravo, T 15, Vyp. 3, 347-349. DOI: 10.18500/19942540-2015-15-3-347-352 [in Russian].

3. Gryshak,S. (2017). Standarty gendernoyi rivnosti Rady Yevropy yak normatyvno-pravove pidgruntya rozvytku gendernoyi osvity v postradyans'kyh krayinah. Osvitologichnyi dyskurs, 3-4, 18-19 [in Ukrainian].

4. Myshchak,I.M. (2013). Normatyvna diyalnist OON shchodo zabezpechennya prava lyudyny na osvitu ta vprovadzhennya tsykh norm v Ukraini. Yurydychnyy zhurnal Donetskoho universytetu, 2 (30), 164-171 [in Ukrainian].

5. Zayika,A. A. (2018). Mizhnarodno- pravovi (yevropeyski) standarty zahystu vid gendernoyi dyskryminaciyi. Problemy zakonnosti, vyp. 143, 30-38 [in Ukrainian].

6. Kaminska,N., Svyeshnikova,M. (2020). Diyalnist mizhnarodnyh organizatsiy u sferi zabezpechennya gendernoyi rivnosti. Yurydychnyi chasopys Nacionalnoyi akademiyi vnutrishnih sprav, 1, 102-109 [in Ukrainian].

7. Kaminska,N.V, Romanova, N.V. (2018). Realizatsiya polityky hendernoyi rivnosti OON v sektori bezpeky i oborony Ukrainy. Stan ta perspektyvy reformuvannya sektoru bezpeky i oborony Ukrayiny: mater. IIMizhnarodnoyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi (Kyiv, 30lystopada 2018r.). Kyiv: FOP KandybaT. P., 231-233 [in Ukrainian].

8. Kaminska, N., Loshchykhin, O., Romanova, N. (2019). The role of the OSCE in ensuring gender equality into policies and practices. Fundamental and Applied Researches in Practice of Leading Scientific Schools, 34(4), 87-91. URL: https://farplss.org/index.php/journal/article/ view/662 (Last accessed: 25.10.2021) [in Ukrainian].

9. Kaminska, N. V., Chernyavskyi, S. S., Peru- nova,O.S. (2020). Zakonodavche regulyuvannya ta mizhnarodni standarty gendernoyi rivnosti: lekciya. K.: NAVS. URL: https://www.dsns.gov. ua/files/2020/5/20/112/%D0%9B%D0%B5% D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F_2.pdf (Last accessed: 25.10.2021) [in Ukrainian].

10. Verkhovna Rada Ukrainy. (2005). Pro zabezpechennya rivnyh prav ta mozhlyvostey zhinok i cholovikiv: Zakon Ukrainy No2866-ІV URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2866-15#Text (Last accessed: 25.10.2021) [in Ukrainian].

11. Ministerstvo yustytsiyi Ukrainy. (2018). Pro zatverdzhennya Metodychnyh rekomendatsiy z provedennya genderno-pravovoyi ekspertyzy aktiv zakonodavstva ta proektiv normatyvno-pravovyp aktiv, vyznannya takym, shho vtratyv chynnist, nakazu Ministerstva yustytsciyi Ukrainy (2006) No42/5: zatv. nakazom No3719/5. URL: https://minjust.gov.ua/m/pravovi-zasadi- provedennya-genderno-pravovoi-ekspertizi (Last accessed: 25.10.2021) [in Ukrainian].

12. Vysnovky za rezultatamy provedennya genderno-pravovoyi ekspertyzy aktiv zakonodavstva. URL: https://minjust.gov. ua/law_gendpravexp_concl (Last accessed: 25.10.2021) [in Ukrainian].

13. Kabinet Ministriv Ukrainy. (2018). Pytannya provedennya genderno-pravovoyi ekspertyzy: Postanova No 997. URL: https:// www.kmu.gov.ua/ua/npas/pitannya- provedennya-genderno-pravovoyi-ekspertizi (Last accessed: 25.10.2021) [in Ukrainian].

14. Romanova, N.V. (2019). Genderno- pravova ekspertyza yak skladova mehanizmu zabezpechennya gendernoyi rivnosti. URL: https://prc.com.ua/wp-content/uploads/ 2021/01/vprc_2019_19_8.pdf (Last accessed: 25.10.2021) [in Ukrainian].

15. Gusyak,M., Svyeshnikova,M. (2021). Gender legal examination of statutes as sources of public and private law. Visegrad Journal on Human Rights, 1, 149-153.

16. Problemy zakonodavchogo zabez- pechennya priorytetnyh sfer suspilnyh vidnosyn (na osnovi analizu zakonoproyektiv, vklyuchenyh do poryadku dennoho chetvertoyi sesiyi Verkhovnoyi Rady Ukrainy devyatoho sklykannya). (2021) / Instytut zakonodavstva Verkhovnoyi Rady Ukrainy; zag. red. O. Zaychuka. T. 19. Kyiv [in Ukrainian].

17. Nesterovych,V. F. (2014). Konstytuciyno- pravovi vydy hromadskoyi ekspertyzy v Ukraini. URL: https://maup.com.ua/assets/ files/expert/2/konstitu cijno-pravovi-vidi-gromadskoi-ekspertizi-v-ukraini-2.pdf (Last accessed: 25.10.2021) [in Ukrainian].

18. Poryadok provedennya orhanamy vykonavchoyi vlady antydyskryminatsiynoyi ekspertyzy proektiv normatyvno-pravovyh aktiv: zatverdzhenyi postanovoyu Kabinetu Ministriv Ukrainy No 61 «Pytannya provedennya antydyskryminatsiynoyi ekspertyzy ta hromadskoyi antydyskryminatsiynoyi ekspertyzy proektiv normatyvno-pravovyh aktiv». Ofitsiynyi visnyk Ukrainy, 9, st. 343 [in Ukrainian].

19. Melnyk, T. M. (2001). Genderna ekspertyza ukrayinskoho zakonodavstva: sutnist, neobhidnist ta metodologichni osnovy. Kyiv: Logos [in Ukrainian].

20. UNESCO. (2017). Measuring Gender Equality in Science and Engineering: the SAGA Toolkit. SAGA Working Paper, 2. Paris. URL: http://unesdoc.unesco.org/images/0025/002597/259766e.pdf (Last accessed: 25.10.2021).

21. Shabanov,R. (2021). Problemni pytannya provedennya genderno-pravovoyi ekspertyzy trudovogo zakonodavstva. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2021/6/16. pdf (Last accessed: 25.10.2021) [in Ukrainian].

22. Levchenko, K. B. (2008). Metodologichni pidhody shhodo zdiysnennya genderno-pravovoyi ekspertyzy natsionalnogo zakonodavstva Ukrainy. K.: Telesyk [in Ukrainian].

23. Genderna polityka v systemi derzhavnogo upravlinnya: pidruchnyk. (2011) / za zag. red. M. M. Bilynskoyi. Zaporizhzhya: Drukarskyi svit [in Ukrainian].

24. Gendernyi analiz yak instrument udoskonalennya zakonodavstva. URL: https:// womenua.today/UWC-library/unwomen/10- GenderAnalysis_As_A_Tool_For_Improving_ Legislation_UA.PDF (Last accessed: 25.10.2021) [in Ukrainian].

25. Making Laws Work for Women and Men: A Practical Guide to Gender-Sensitive Legislation. (2017). Warsaw, OSCE/ODIHR.

26. Dashkovska,O.R. (2014). Genderno-pravova ekspertyza zakonodavstva yak instrument zabezpechennya rivnopravnosti statey. Naukovyi visnyk Mizhnarodnogo gumanitarnogo universytetu. Seriya «Yurysprudentsiya», vyp. 10-1, 1.1, 8-10 [in Ukrainian].

27. Gryczay,I. O. (2017). Teoretyko-pravova kharakterystyka instytutu genderno-pravovoyi ekspertyzy: vitchyznyanyi ta zarubizhnyi dosvid. Naukovyi visnykDDUVS, 4, 15-23 [in Ukrainian].

28. Myshchak,I.M. (2021). Modern problems and perspectives of improving the Constitution of Ukraine. Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, 4, 40-47. https://doi.org/10.32886/ instzak.2021.04.04 [in Ukrainian].

29. «Tsyfrova Ukraina»: konstytuciyno-pravova model. (2021) / za zag. red. R. O. Stefanchuka, O. L. Kopylenka, Ye. R. Bershedy, O. M. Klymenko. K.: Instytut zakonodavstva Verkhovnoyi Rady Ukrainy [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru