Кримінальні правопорушення, пов’язані з продукцією порнографічного характеру в кримінальному законодавстві зарубіжних країн

Purpose. The aim of the work is to study criminal offenses related to pornographic products in the criminal law of foreign countries, as well as to delineate the limits of the use of its positive assets. The Methodology. The methodology includes a comprehensive analysis and generalization of available scientific and theoretical, legislative material and the formulation of relevant conclusions. The following methods of scientific knowledge were used during the research: comparative-legal, logical-grammatical, system-structural, modeling. Results. The study acknowledged that the criminal law of foreign countries does not have a single approach to the definition of criminal offenses related to objects and works of a pornographic nature. In most European countries, prosecution is provided not only in the Criminal Code, but also in special laws to combat these phenomena. At the same time, increased attention is paid to criminal offenses, which provide for liability for acts related to pornographic products involving minors. Also notable is the criminalization of acts of child pornography, as well as entertainment of a sexual nature with the participation of a minor. Scientific novelty. The study identified a number of progressive provisions in the criminal law of foreign countries on acts related to pornographic products, which can be further considered for legislative initiatives on criminal liability for criminal offenses against morality. Practical significance. The results of the study can be used in law-making activities to further improve national criminal law on criminal offenses against morality, as well as in the educational process during teaching and studying disciplines "Special part of criminal law of Ukraine" and "Criminology".

Key words: pornographic products, child pornography, criminal offenses against morality, criminal legislation of foreign countries, entertainment events of a sexual nature.

Постановка проблеми. Кримінальні правопорушення, пов'язані з предметами та творами порнографічного характеру й досі залишаються поширеними як в Україні, так і у інших країнах. Приміром у січні 2020 року за ст. 301 «Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів» Кримінального кодексу (далі - КК) України, згідно з Єдиним звітом про кримінальні правопорушення по державі, обліковано 242 кримінальних правопорушень, у січні 2021 року - 131, у січні 2022 року - 243. Для порівняння, кримінальних правопорушень за ст. 300 «Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію» КК України в аналогічний період обліковано, відповідно - 6, 0 та 1 [1].

Проте, навіть ці показники не відображають реальної кількості скоєних кримінальних правопорушень, пов'язаних з порнографічними предметами та творами через високий рівень латентності цих діянь. Усе це позначається на кримінальній відповідальності за вказані кримінальні правопорушення, реалізація якої ускладнюється суперечливістю і недосконалістю норм, якими вона встановлена.

Так, протягом 2009-2021 років до ст. 301 КК України були внесені численні зміни й доповнення, в наслідок яких вона отримала нового змісту, а у 2021 році КК було доповнено новими нормами, які запровадили відповідальність за одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, ввезення, перевезення чи інше переміщення, виготовлення, збут і розповсюдження (ст. 301^-1) та проведення видовищного заходу сексуального характеру за участю неповнолітньої особи (ст. 301^-2). Ситуація ускладнилася й тим, що все більше таких кримінальних правопорушень вчиняються за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

За таких умов очевидно, що питання про продукцію порнографічного характеру ще остаточно не вирішено.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження кримінальних правопорушень, пов'язаними з предметами та творами порнографічного характеру здійснювало чимало вітчизняних і зарубіжних вчених (Ю.М. Антонян, І.О. Бандурка, М.І.Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.І. Бушмін, В.А. Верещагіна, В.В. Вітвіцька, М.В.Гусарова, С.Ф. Денисов, О.М. Джужа, В.Н. Додонов, О.О. Дудоров, М.А. Ісаєв, О.С.Капінус, Л.Г. Козлюк, С.А. Кондранін, В.О. Малярова, А.В. Польшиков, О.П.Письменський Є.О., Рябчинська, О.О. Соловей, В.В. Сташис, А.Ф. Степанюк, І.Г.Сугаков, В.Я. Тацій, Д.В. Шмиков та інші), чиї праці стали теоретичним підґрунтям даного дослідження. Однак, чимало питань даної проблематики в теоретичному та прикладному значенні залишаються не дослідженими взагалі або недосконало дослідженими через інші правові, історичні, економічні та соціокультурні реалії.

Постановка завдання. Дослідити кримінальне законодавство зарубіжних країн щодо кримінальних правопорушень, пов'язаних з продукцією порнографічного характеру, встановити особливості його кримінально-правових норм та порівняти їх з нормами національного кримінального законодавства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Відповідальність за вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних з продукцією порнографічного характеру наявна в законодавстві як України, так і більшості зарубіжних країн.

Так, в розділі ХІІ «Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності» КК України така відповідальність передбачена за ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301), одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, ввезення, перевезення чи інше переміщення, виготовлення, збут і розповсюдження (стаття 301^-1) та проведення видовищного заходу сексуального характеру за участю неповнолітньої особи (стаття 301^-2) [2].

Зокрема, в ст. 301 КК України йдеться про твори, зображення, інші предмети порнографічного характеру, кіно- та відеопродукцію, комп'ютерні програми порнографічного характеру. Відповідальність настає за: а) ввезення їх в Україну; б) виготовлення; в) зберігання; г) перевезення; д) інше переміщення; є) збут; ж) розповсюдження; з) примушування до участі в їх створенні. Причому, відповідальність за перші п'ять діянь настає за умови вчинення їх з метою збуту чи розповсюдження.

У ст. 301^-1 КК України відповідальність передбачена за вчинення діянь, пов'язаних з дитячою порнографії, а саме: а) умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем чи технологій (ч. 1); б) умисне придбання (ч. 1); в) умисне зберігання (ч. 1, ч. 2); г) ввезення в Україну (ч. 1, ч. 2); д) перевезення (ч. 1, ч. 2); є) інше переміщення (ч. 1, ч. 2); ж) виготовлення (ч. 3); з) розповсюдження (ч. 3); і) збут (ч. 3); к) примушування неповнолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії (ч. 3). Причому обов'язковою ознакою відповідальності за ч. 2 цієї статті є вчинення зазначених в ній діянь з метою збуту чи розповсюдження.

Не менш цікавою, на наше переконання, є ст. 301^-2 КК України. В ній вперше в українському кримінальному законодавстві наголошено на видовищному заході сексуального характеру та зазначено, що під ним слід розуміти публічний показ у будь-якій формі продукції сексуального характеру або сценічні дії, метою яких є втілення сексуальних дій. Форми об'єктивної сторони визначені у трьох частинах зазначеної статті, якими є: а) проведення видовищного заходу сексуального характеру, у тому числі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем або технологій, у якому задіяна неповнолітня особа (ч. 1); б) відвідування видовищного заходу сексуального характеру з метою його перегляду, у тому числі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем або технологій, у якому завідомо для відвідувача задіяна малолітня чи неповнолітня особа (ч. 2); в) втягнення неповнолітньої особи до участі у видовищному заході сексуального характеру, що проходить, у тому числі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем або технологій (ч. 3) г) примушування неповнолітньої особи до участі у такому заході з використанням обману, шантажу, уразливого стану особи або із застосуванням чи погрозою застосування насильства (ч. 3).

Безумовно, наведені зміни до національного законодавства, удосконалюють вже існуючий механізм протидії кримінальним правопорушенням вказаної категорії, а також є надзвичайно прогресивними, адже суттєво виділяють українське законодавство по відношенню до законодавства, насамперед, колишніх країн СРСР. Приміром, серед колишніх країн СРСР, про дитячу порнографію згадано тільки в КК Республіки Вірменії, зокрема в ст. 263 «Незаконне розповсюдження порнографічних матеріалів та предметів» [3].

Не дивлячись на це, діяння, пов'язані з продукцією порнографічного характеру є типовими кримінальними правопорушеннями для більшості країн колишнього СРСР, які, хоча і дуже схожі між собою, все ж таки мають свої особливості.

Так, у КК Литовської республіки діяння щодо продукції порнографічного характеру передбачені в межах глави ХЬІУ «Злочини та кримінальні проступки проти моральності», зокрема у ст. 309 «Виготовлення, розповсюдження, прилюдний показ продукції порнографічного змісту». Особливість цієї норми полягає в тому, що однією з форм об'єктивної сторони цього злочину - є здобуття продукції порнографічного змісту, а такі діяння, як прилюдна демонстрація чи рекламування предметів порнографічного змісту або здобуття чи зберігання предметів порнографічного змісту із зображенням дітей віднесені до кримінального проступку (ч. 3 ст. 309). Водночас, відповідальність за використання неповнолітнього для порнографії (ст. 162) вміщена КК Литовської республіки до глави ХХІІІ «Злочини та кримінальні проступки проти дитини та сім'ї» [4, с. 370].

У КК Латвійської Республіки відповідальність за продукцію порнографічного характеру зосереджена в ст. 166 «Порушення правил ввозу, виготовлення та розповсюдження матеріалів порнографічного характеру» Глави ХУІ «Злочинні діяння проти моральності та статевої недоторканості». Цікавим є те, що ч. 1 ст. 166 не забороняє ввіз, виготовлення, розповсюдження, прилюдну демонстрації, озвучення, рекламування порнографічних творів, друкованих видань, зображень, фільмів, відео- та/або інших матеріалів порнографічного характеру із дотриманням встановлених правил. Така заборона, у відповідності з ч. 2 цієї статті, стосується лише тих матеріалів, в яких описане чи зображене сексуальне використання дітей, сексуальні дії людей із тваринами, некрофілія чи насильство порнографічного характеру [5].

У Пенітенціарному (Кримінальному) кодексі Естонської республіки, злочини, пов'язані з продукцією порнографічного характеру розташовані в Розділі 2 «Винні діяння проти неповнолітніх», де вміщені такі норми, як прагнення до отримання доступу до дитячої порнографії та її перегляд (ст. 175¹), виготовлення та надання можливості до виготовлення дитячої порнографії (ст. 178). Слід наголосити, що вказані норми дещо відрізняються від норм КК України тим, що вони забороняють: 1) тільки ті твори, які зображують неповнолітніх в еротичній чи порнографічній ситуації, а виготовлення цих творів забороняється лише тоді, коли в якості об'єкта дій еротичного чи порнографічного характеру використовується неповнолітній; 2) демонстрацію творів порнографічного змісту за участю неповнолітнього; 3) виготовлення, придбання, зберігання чи передачу творів порнографічного змісту із зображенням неповнолітнього [6].

На відміну від колишніх країн СРСР, європейське законодавство має дещо інші особливості. Так, відповідальність за діяння, пов'язані з продукцією порнографічного характеру в КК Польщі передбачена у Главі ХХУ «Злочини проти сексуальної свободи та моральності» Частини Особливої (ст. 202). Зокрема, до них належать: прилюдна демонстрація предметів порнографічного змісту попри бажання глядача, демонстрація порнографічного змісту малолітній особі до 15 років або залучення її до цих предметів, а також виготовлення з метою розповсюдження або ввезення чи розповсюдження предметів порнографічного змісту за участю малолітньої особи до 15 років або із застосуванням насильства чи з використанням тварини (ст. 202). Поряд з цим, до цих кримінальних правопорушень, на наш погляд, слід віднести й § 2 ст. 200 (фіксація порнографічного змісту за участю малолітньої особи до 15 років) [7, с. 150].

Варто відмітити, що попри схожість кримінально-правових норм КК Польщі із нормами, передбаченими розділом ХІІ Особливої частини КК України, такі положення, як прилюдна демонстрація предметів порнографічного змісту попри бажання глядача, а також виготовлення предметів порнографічного змісту з використанням тварини, відсутні у відповідному розділі національного законодавства, що є, на нашу думку, його упущенням.

У КК Туреччини відповідальність за образу почуття людей або збудження та експлуатацію їх сексуального бажання предметами непристойного змісту передбачена в ст.ст. 426-428 Глави першої «Зґвалтування, збочення малолітніх і посягання на статеву недоторканість» Розділу восьмого «Злочини проти суспільної моральності та сімейного укладу» Книги другої «Злочини» [8, с. 281].

На відміну від ст. 301 КК України, ст.ст. 426-428 КК Туреччини містять досить повний перелік суспільно небезпечних діянь та предметів, на які ці діяння розповсюджені. Так, у ч. 1 п. 1 ст. 426 КК Туреччини йдеться про нанесення образи почуттям людей або збудження та експлуатацію їх сексуального бажання шляхом виставлення чи примушування до виставлення, свідоме розповсюдження чи примушування до розповсюдження, продаж чи примушування до продажу будь-яких книг, газет, брошур, журналів, паперів, статей, об'яв, малюнків, картинок, платівок, афіш, транспарантів, кінофільмів чи проекційних стрічок, інших предметів непристойного змісту, або малювання, зображення, гравірування, обробки, друку, розмноження чи копіювання, ввезення в країну чи вивезення з країни, перевезення чи примушування до перевезення в межах країни вказаних предметів з метою торгівлі ними чи їх розповсюдження або виставлення, здійснення будь-яких операцій з ними чи здійснення таких дій для полегшення торгівлі даними предметами, придбання особисто чи через інших, проголошення про можливість придбання чи проголошення про намір придбання цих предметів; у ч. 1 п. 2 ст. 426 - про представлення чи примушення до представлення творів непристойного змісту в театрах, кінофільмах, по радіо чи на телебаченні або в прилюдних місцях; у ч. 1 п. 3 ст. 426 - про промову непристойного змісту в прилюдних місцях чи місцях, відкритих для людей.

Статтю 426 продовжує ст. 427 КК Туреччини, згідно якої відповідальність настає за написання книг, статей, оголошень чи малювання малюнків непристойного змісту, що ображають почуття сорому, збуджують і експлуатують сексуальні бажання людей. Стаття 428 КК Туреччини забороняє прилюдний спів пісень, програвання платівок чи магнітофонних касет непристойного змісту, які ображають почуття сорому чи збуджують або експлуатують сексуальні бажання людей, чи продаж газет, брошур та інших видань, викрикування слів чи виражень, які паплюжать суспільну моральність та зачіпляють честь й гідність особи чи групи осіб.

Наведені кримінально-правові норми свідчать про досить ефективні положення щодо діянь, пов'язаних з продукцією порнографічного характеру у КК Туреччини.

КК ФРН також містить детальний опис суспільно небезпечних діянь у кримінально-правових нормах, які передбачають відповідальність за розповсюдження порнографічних друкованих видань. Так, у § 184 йдеться мова про: а) місця, в яких заборонено розповсюдження порнографічних друкованих матеріалів - поза торгових приміщень при роздрібній торгівлі, в кіосках чи інших місцях торгівлі, які не доступні для відвідувачів, в професійних бібліотеках чи читальних залах, на прокат, в місцях, доступних особам до 18 років, поза межами ділового оберту відповідної торгівлі, в місцях, доступних для особи, без відповідної вимоги з її боку; б) шляхи розповсюдження цих предметів - по радіо, в порядку посильної торгівлі, ввіз шляхом розсильної торгівлі, здача на прокат у вигляді промислу, вивіз з країни з метою розповсюдження їх повністю або частково на території іншої держави, порушуючи існуючі там кримінально-правові приписи. Причому, особливий наголос робиться на захисті від вказаних дій осіб, яким не виповнилося 18 років. Поряд з 209 цим, § 184 КК ФРН розрізняє порнографічні видання та порнографічні друковані матеріали (зокрема, предметом останніх є: насильницькі сексуальні дії, сексуальні зловживання проти дітей, сексуальні дії людей з тваринами та відображення фактичних чи близьких до дійсності подій) [9, с. 297].

В кримінальному законодавстві Англії відсутня систематизованість щодо кримінально-правової охорони моральності від впливу продукції порнографічного характеру. Такого роду охорона здійснюється різними законами, присвяченими переважно захисту громадського порядку, свободи слова, володіння особи, расової та статевої рівності тощо. Так, кримінально-правовий захист суспільної моральності здійснюється в межах: Закону про непристойні публікації 1959 р., який дає змогу заборонити матеріали, що сприяють розбещенню та розпусті; Закону про театри 1968 р., який контролює діяльність театрів; Закону про кіно 1985 р. і Закону про відеозаписи 1986 р., де йдеться про цензуру фільмів і попередніх записів відеоматеріалів; Закону про теле- і радіомовлення 1990 р., який регулює роботу телебачення [10, с. 179-195].

Завершуючи огляд кримінального законодавства зарубіжних країн, слід наголосити, що окремі кодекси держав-репрезентантів мусульманської правової сім'ї також спеціально виділяють кримінальні правопорушення, пов'язані з продукцією порнографічного характеру. Так, у Законі про ісламські кримінальні покарання Ісламської Республіки Іран (КК Ірану) в межах розділу 18 «Злочини проти суспільної моралі та моральності» частини V «Судові догани та стримуючі заходи» йдеться про заборонені дії щодо продукції, що зашкоджує суспільної моралі та моральності (ст. 640). В ній, зокрема, ретельно регламентовані кола заборонених дій щодо продукції, що зашкоджує суспільної моралі та моральності, якими іранський законодавець визнає: виготовлення; зберігання; публічний показ для розповсюдження; продаж; ввезення та вивезення з країни особисто чи за допомогою інших осіб; укладання будь-яких угод чи посередництво при їх укладанні; надання у тимчасове використання за винагороду; розповсюдження будь-яким способом; залучення до укладання угод через їх рекламування будь-яким способом; встановлення зв'язків із особами, які займаються розповсюдженням забороненої продукції; повідомлення про розташування місць їх збуту [11, с. 301].

Отже, вищенаведені положення кримінального законодавства зарубіжних країн, на відміну від КК України, свідчать про більш лояльні кримінально-правові норми щодо продукції порнографічного характеру, адже не забороняють її обіг при дотриманні встановлених правил. В цьому слушною є думка В. Бойченко, який висловився в подальшому звернути увагу на необхідність часткової декриміналізації ст.301, 302, 303 КК України в контексті зосередження відповідальності лише на діяннях, спрямованих проти неповнолітніх, що відповідає тенденціям законодавчого процесу сьогодення [12, с. 177].

Висновки. Звернення до зарубіжного досвіду щодо кримінальних правопорушень, пов'язаних з продукцією порнографічного характеру дозволяє констатувати, що вони є типовим для більшості зарубіжних країн, а наявність даних кримінально-правових норм свідчить про їх необхідність в суспільстві. Зміни, які відбулися у 2021 році в національному кримінальному законодавстві щодо встановлення відповідальності за дитячу порнографію та видовищні заходи сексуального характеру за участю неповнолітньої особи, суттєво виділили його серед законодавства колишніх країн СРСР, а також вдосконалили вже існуючий механізм протидії кримінальним правопорушенням вказаної категорії. Водночас, кримінальним законодавством більшості європейських країн діяння, пов'язані з продукцією порнографічного характеру, не заборонені при дотримання певних правил, за винятком дитячої порнографії та продукції порнографічного характеру за участю неповнолітніх осіб. Наведене положення потребує переосмислення та відповідного використання й у національному кримінальному законодавстві.

кримінальний законодавство зарубіжний порнографічна продукція