Концепція судового права у працях радянських дослідників
Обґрунтування зв'язку кримінального і цивільного процесів. Характеристика ідей формування єдиної галузі судового права. Аналіз теоретичних уявлень і формування концепції судового права, що мають велике значення для формування нової галузі судового права.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.09.2022 |
| Размер файла | 27,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Львівський національний університет імені Івана Франка
Концепція судового права у працях радянських дослідників
Решота В.В., д.ю.н., доцент, доцент кафедри адміністративного та фінансового права
Решота О.А., к.н.держ.упр., доцент кафедри публічного адміністрування та управління бізнесом
У статті досліджено питання формування концепції судового права у працях учених радянського періоду. Зазначено, що зародження концепції судового права дослідники вбачали ще у працях дореволюційного періоду у взаємозв'язку трьох видів судового процесу (кримінального, цивільного та адміністративного). Радянські вчені вже тоді вбачали, що вчення про кримінальний і цивільний процес не можуть розроблятися окремо один від одного. Обґрунтовувався зв'язок кримінального і цивільного процесів, що проявлявся не в злитті цих процесів в якесь загальне, універсальне правосуддя, а в з'єднанні кримінально-процесуального та цивільно-процесуального законодавства як гілок однієї галузі права - процесуального права, яке в сукупності із законодавством про судоустрій становить галузь судового права.
Наголошується, що ідеї формування єдиної галузі судового права не знаходили всезагальної підтримки у наукових колах того періоду. Зокрема, противники такої концепції зазначали, що сучасний рівень розвитку процесуальних наук вимагає, перш за все, глибшого, диференційованого вивчення проблем цивільного і кримінального процесу, а їх розчинення в судовому праві негативно позначилося б на необхідній спеціалізації наукових кадрів. Вони стверджували, що для обґрунтування комплексності галузі права необхідно визначити предмет правового регулювання і сукупність різногалузевих норм права, які об'єднуються в особливу спільність, об'єднану деякими специфічними прийомами регулювання. Натомість до предмета регулювання судового права мали б включатись предмети регулювання цивільного процесуального права, кримінального процесуального права і судоустрою, а зміст включав би цілі комплекси норм профілюючих галузей права, що є не зовсім правильно, на думку деяких авторів.
У статті проаналізовано обґрунтування необхідності формування спільних засад судового процесу, теоретичною основою яких мало стати судове право. Обґрунтовано, що теоретичні уявлення та формування концепції судового права мають велике значення для формування нової галузі судового права, що стане основою для здійснення правосуддя всіх спеціалізацій і сприятиме забезпеченню єдності судової влади.
Ключові слова: судове право, судовий процес, судоустрій, концепція, правосуддя.
CONCEPT OF JUDICIAL LAW IN WORKS OF SOVIET RESEARCHERS
The article deals with the formation of the concept of judicial law in the works of scholars of the Soviet period. It is noted that the origin of the concept of judicial law was seen by researchers in the pre-revolutionary period in the interconnection of three types of litigation (criminal, civil and administrative). Soviet scientists have already seen that the doctrines of criminal and civil process could not be developed separately from each other. The connection between criminal and civil processes, which was manifested not in the merger of these processes into a kind of universal, universal justice, but in the connection of criminal procedural and civil procedural legislation as branches of one branch of law - procedural law, which together with the law was substantiated about the judiciary is an area of judicial law.
It is emphasized that the ideas of forming a single branch of the judicial law were not universally supported in scientific circles of that period. Thus, opponents of such a concept stated that the current level of development of procedural sciences requires, first of all, a deeper, differentiated study of the problems of civil and criminal process, and their dissolution in the law would adversely affect the necessary specialization of scientific personnel. They argued that in order to substantiate the complexity of the field of law, it is necessary to identify the subject of legal regulation and a set of different legal norms, which combine into a specific community, united by some specific methods of regulation. Instead, the subject matter of the regulation of judicial law should include the subject matter of the regulation of civil procedural law, criminal procedural law and the judiciary, and the content would include whole sets of norms of profiling branches of law, which is not entirely true, according to some authors.
The grounding of the necessity of formation of common principles of litigation, the theoretical basis of which should be the law, are analyzed. It is substantiated that theoretical notions and the conception of the judiciary are essential for the formation of a new branch of the judicial law, which will become the basis for the administration of justice in all specializations and will help to ensure the unity of the judiciary.
Key words: judicial law, judicial process, judicial system, concept, justice.
Вступ
Постановка проблеми. Питання судового права досліджували ще вітчизняні та російські вчені як у дореволюційний, так і радянський період. Сьогодні ці питання привертають ще більшу увагу дослідників і практиків, адже зараз гостро постало питання необхідності вдосконалення судової системи України, формування теоретичних засад і забезпечення єдності судової влади. Таку теоретичну основу, на нашу думку, має судове право як теорія судової влади, так і галузь вітчизняного права.
Історичний метод дослідження є надзвичайно важливим, адже надає можливість комплексно подивитись на становлення та формування процесів та явищ, враховувати їхні недоліки та переваги, що дасть змогу їх удосконалювати та розвивати у майбутньому. Саме тому формування теоретичних засад судового права в Україні без врахування до свіду та теоретичних здобутків учених радянських часів буде неповним. Це впливає на актуальність дослідження та визначає мету і завдання статті.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед дослідників судового права у радянський період, тобто коли ця концепція була сформована, необхідно вказати таких: М.М. Полянського, М.С. Строговича, В.М. Савицького і А.О. Мельникова, А.Я. Вишинського, М.Л. Шифмана, А.Л. Ривліна, С.С. Алексєєва, А.М. Васильєва і Л.С. Явіча, П.А. Лупинську, В.С. Тадевосяна, Л.Б. Алексєєву, О.Т Боннера, В. Г. Даєва, Р.Д. Джалілова, П.Ф. Єлісейкіна, О.М. Ларіна, Н.В. Радутну, І.Л. Пєтрухіна, В.М. Савицького та інших.
Метою статті є дослідити концепцію судового права у працях радянських учених.
Виклад основного матеріалу
Зародження концепції судового права вбачають ще у дореволюційний період про зв'язок трьох видів судового процесу (кримінального, цивільного та адміністративного), зазначав І.Я. Фойницький, вказуючи, що за їхньою побудовою, формою вони «... створюють систему судового права». Щодо судового порядку розгляду справ він зазначав: «Судовий порядок полягає у вирішенні спірного питання судовими місцями за участю зацікавлених у цьому сторін. Істотними елементами його, отже, є суд і сторони, а існування цих органів створює особливі прийоми процесуального дослідження» [1, c. 7, 8]. Ця теза підтверджує наявність спільних елементів у всіх процесуальних галузях права.
Якщо звернутися до публікацій раннього радянського періоду, то необхідно зазначити такі праці.
Чи не вперше у радянський період судове право було згадано в навчальному посібнику для вишів «Основи радянського права» [2, c. 117] у розділі «Судове право», де розглядався порядок кримінального і цивільного судочинства, однак обґрунтування судового права як такого ця праця не містила. кримінальний цивільний судовий
Того ж року М.М. Полянський у праці «Нариси загальної теорії кримінального процесу» (1927 р.) [3, c. 14] запропонував своє розуміння про судове право. Наприклад, він називає кримінальний процес галуззю судового права, однак сутність судового права залишає без належної уваги. Також варто зазначити статтю цього ж автора «Питання систематики в кримінальному процесі» (1939 р.), яка також була присвячена дослідженню проблеми судового права [4, c. 5]. Зокрема, М.М. Полянський розглядав цивільний і кримінальний процеси як самостійні напрями однієї науки судового права. Ще в той період він стверджував, що вчення про кримінальний і цивільний процеси не можуть розроблятися окремо один від одного. Зв'язок кримінального і цивільного процесів проявлявся, на думку М.М. Полянського, не в злитті цих процесів в якесь загальне, універсальне правосуддя, а в з'єднанні кримінально-процесуального та цивільно-процесуального законодавства як гілок однієї галузі права - процесуального права, яке в сукупності із законами про судоустрій становить судове право [5, c. 228]. Остання розглядалася ним як галузь державного права (у сучасному розумінні - публічного права) [6, c. 71-87]. Зі схожості кримінального та цивільного процесів, зумовленої принципом змагальності, М.М. Полянський вивів концепцію звинувачення перед судом як кримінального позову [7, c. 105-115].
М.М. Полянський також вказував, що успішне розроблення спільних для кримінального та цивільного процесів понять, принципів і зусиль представників обох дисциплін повинне враховуватись як спільна база під час побудови кримінального і цивільного процесів [5, c. 228]. Цікавою є позиція дослідника щодо віднесення криміналістики до системи науки судового права в широкому розумінні і як допоміжної науки разом із судовою медициною та судовою психіатрією [5, c. 234].
Найбільш повно уявлення про судове право були відображені М.М. Полянським у монографії «Основи судового права СРСР», написаній у 1959-1960 рр., але тоді вона так і не вийшла у світ. Однак ідеї автора не були забуті: у 1983 р. на основі цього рукопису і з урахуванням змін у законодавстві та нових наукових праць М.С. Строговичем, В.М. Савицьким і А.О. Мельниковим була підготовлена і видана монографія «Проблеми судового права» [8].
У передмові до цієї роботи зазначено, що метою дослідження є обґрунтувати існування комплексної галузі радянського права, показати її теоретичну та практичну значимість, критично проаналізувати відгуки опонентів, визначити можливі шляхи вдосконалення законодавства про судоустрій і судочинство [8, c. 7].
Новою ідеєю монографії стало поняття позову (у широкому розумінні), уточнення системи принципів судового права і побудова положень доказового права. Автори досліджують принципи судового права, класифікуючи їх, спираючись на їхнє юридичне закріплення, на конституційні і на галузеві: до перших вони відносять законність, здійснення правосуддя тільки судом, виборність суддів і народних засідателів, незалежність суддів і їхнє підпорядкування лише закону, участь громадськості у здійсненні правосуддя, презумпцію невинності і право на захист, а до галузевих - принцип об'єктивної істини, принцип змагальності, принципи безпосередності та безперервності судового розгляду.
16-18 липня 1938 р. у Москві на базі Інституту права Академії наук СРСР відбулася перша нарада з питань науки радянської держави і права. У доповіді директора цього інституту А.Я. Вишинського зазначалося, що досі вивчення проблем кримінального та цивільного процесів відбувалося у відриві одне від одного, тоді як є «правильнішою і забезпечує більшу ефективність наукової роботи така її організація, за якої питання цивільного та кримінального процесів були б об'єднані в межах однієї науки - науки судового права» [9, c. 74, 190]. У прийнятій цією нарадою резолюції були поставлені завдання щодо розвитку радянського соціалістичного судового права, зокрема, з розроблення «питань організації радянської судової системи в епоху розвиненого соціалізму, про природу та особливості радянського кримінального і цивільного процесів, змагальності та судового процесу, теорії доказів та ін.» [10, c. 124].
Ще одним видатним дослідником судового права можна назвати М.С. Строговича. У 1939 р. він опублікував статтю «Про систему науки судового права» [11, c. 55-70], а у 1979 р. - статтю «Судове право: предмет, система, наука» [12, c. 58-60]. У доповіді «Про єдність судового права і його співвідношення з матеріальним правом» він підняв питання сутності судового права. Ця доповідь дістала широке обговорення на об'єднаному засіданні співробітників Інституту права Академії наук СРСР і юридичного факультету Московського державного університету [8, c. 4, 5].
Про судове право він також згадував у своєму «Курсі радянського кримінального процесу» [13, c. 98-100]. У цих роботах М.С. Строгович позначив проблему об'єднання судоустрою, кримінального процесу та цивільного процесу в одну галузь права, в єдину правову науку - судове право. Таке об'єднання і формування концепції судового права можливо на основі виявлення й аналізу загальних і специфічних рис кожного з процесів; до числа загальних рис ставилися принципи диспозитивності та змагальності, принцип матеріальної істини та інші принципи, вчення про докази. При цьому вчений відстоював самостійність цих процесів щодо одне одного за їхнього тісного взаємозв'язку, стверджуючи, що немає двох правосудь - кримінального і цивільного, а є єдине правосуддя, яке поширюється на дві основні сфери правовідносин - кримінальні і цивільні [11, c. 55].
У монографії М.Л. Шифмана «Прокурор у кримінальному процесі (стадія судового розгляду)» (1948 р.) також містились пропозиції автора щодо розроблення концепції судового права [14].
А.Я. Вишинський згадує про судове право у своїй «Теорії судових доказів у радянському праві», в якій питання доказування в кримінальному процесі тісно перепліталися з відповідними питаннями у процесі цивільному. Хоча теоретичних розробок про сутність судового права як такого робота не містила, проте її автор зазначав, що наука про докази (теорія доказового права) є найголовнішою, центральною теорією всього судового права [15, c. 61].
У 1956 р. на теоретичній конференції в Харківському юридичному інституті обговорювались доповіді професора С.І. Вільнянського «Принципи побудови системи радянського соціалістичного права» і доцента А.Л. Рив- ліна «Судове право в системі соціалістичного права». Під час обговорення доповідей погляди вчених-доповідачів розійшлися. Якщо А.Л. Ривлін уважав концепцію судового права завершеною і корисною, то С.І. Вільнянський, навпаки, оцінив її як «практично хвору» [4, c. 5].
Ідею судового права в радянський період підтримували як теоретики права - С.С. Алексєєв, М. Васильєв і Л.С. Явіч [16, с. 74, 75], так і процесуалісти - П.А. Лупиньска, В.С. Тадевосян, Л.Б. Алексєєва, О.Т Боннер, Г. Даєв [17, с. 22-24, 29], Р.Д. Джалілов, П.Ф. Єлісейкін, О.М. Ларін, Я.О. Мотовіловкер, Н.В. Радутна, І.Л. Пєтру- хін [18], В.М. Савицький, І.І. Склярський, М.В. Суворов, М.П. Шаламов та інші. Наприклад, В.І. Камінська зазначала єдність кримінально-процесуального та цивільного процесуального права в їхніх спільних принципах і завданнях та загальних рисах предмета правового регулювання, вказуючи водночас характерні відмінності між ними. Предмет регулювання цих галузей характеризується єдністю, оскільки в обох випадках це суспільні відносини, що виникають у зв'язку із здійсненням правосуддя, що дає підстави для об'єднання обох галузей права, а також судоустрою в єдину складну галузь права - судове право. Також вона доводила єдність процесуальних правовідносин у кримінальних і цивільних справах за їхніми структурними елементами: суб'єктами, основним об'єктом, метою і методами їхнього регулювання [19].
Помітний вплив на формування наукової думки щодо створення судового права мало створення у 1974 р. сектору теоретичних проблем правосуддя Інституту держави і права АН СРСР. Дослідники цього сектору зайнялись розробленням проблем судового права. Цьому сприяло і положення Конституції СРСР 1977 р. щодо ролі суду та правосуддя. У 1981 р. вийшла у світ колективна монографія науковців цього інституту під назвою «Про конституційні основи правосуддя в СРСР» [20]. У цій роботі досліджено сутність поняття правосуддя, під яким автори розуміють не всю діяльність суду, а лише судовий розгляд і вирішення по суті кримінальних і цивільних справ. Вони не відносять до цього поняття діяльність судді у справах про адміністративні правопорушення, хоча і вважають за доцільне на основі розвитку адміністративного матеріального і процесуального права створити в майбутньому третю форму правосуддя - правосуддя в адміністративних справах.
У монографії обґрунтовується концепція судового права і як науки, що має предметом правосуддя загалом, і як інтегрованої галузі радянського права [20, с. 24-30]. Як аргумент автори посилаються на те, що, хоча в предметах і методах регулювання цивільного процесуального та кримінально-процесуального права є відмінності, «... але поряд із цим є і багато спільного, і цього цілком досить для інтеграції цих процесуальних галузей права у більший структурний підрозділ радянського права - судове право» [20, с. 31].
Хоча ідеї формування монолітного судового права не знаходили всезагальної підтримки у наукових колах. Зокрема, в рецензії на вищезазначену монографію «Про конституційні основи правосуддя в СРСР» Л.Д. Кокорев і В.З. Лукашевич стверджують, що аргументи «багато спільного», «цілком досить» є малопереконливими, тим більше, що «. залишилися поза увагою дослідників багато висловлених у літературі суджень проти концепції судового права. Сучасний рівень розвитку процесуальних наук вимагає, перш за все, глибшого, диференційованого вивчення проблем цивільного і кримінального процесу. Їхнє розчинення в судовому праві негативно позначилося б на необхідній спеціалізації наукових кадрів. Утім, і самим авторам далеко не в усьому вдалося викласти проблеми кримінального і цивільного процесу в їхній єдності. Багато з них, наприклад, національна мова судочинства, суд і громадськість, законність і встановлення істини та інші розглядаються окремо в кримінально-процесуальному та цивільно-процесуальному аспектах. Лише змагальність вдало охарактеризована з позиції єдності обох процесів. У рецензії також зазначено, що у монографії майже за кожним рядком вгадується спеціалізація її автора» [21, с. 101].
Серед інших критиків концепції судового права, які відкидали її як шкідливу з ідеологічних та юридичних причин, можна назвати М.О. Чельцова і К.А. Мокічева. Вони критикували ідею судового права як ідеологічно шкідливий продукт розвитку буржуазної науки, не висуваючи в обґрунтування своєї позиції обґрунтованих аргументів чи спростувань [22; 23].
Багато радянських учених із пересторогою ставились до єдності судового права і процесу та, зокрема, запровадження у кримінальний процес з цивільного процесу принципу змагальності, вважаючи його буржуазним принципом, не характерним для радянського кримінального процесу.
Більш конструктивну критику висловлювали П.С. Елькінд [24, с. 92], Н.Н. Матвєєва, М.С. Шакарян, А.А. Добро- вольський, Т.Н. Добровольська, Р.Е. Гукасян, П.Ф. Пашкевич, Б.А. Галкін, А.Д. Бойков, А.С. Кобліков, яка зводилися до твердження щодо неможливості або навіть шкідливості спільного вивчення кримінального та цивільного процесів [25, с. 140, 141]. Наприклад, Б.А. Галкін зазначив неспроможність спроб створення комплексних галузей, зокрема єдиного процесуального права, яке б врегульовувало судочинство у кримінальних і цивільних справах, або судового права, що включало б у себе судоустрій і обидві галузі процесуального права, оскільки постановка проблеми судового права на той момент не мала ні теоретичного, ні практичного значення, а методи правового регулювання в цивільно-процесуальному та кримінально-процесуальному праві мали досить суттєві відмінності [26].
Р.Е. Гукасян свої критичні погляди на концепцію судового права обґрунтував у рецензії до монографії М.М. Полянського, М.С. Строговича, В.М. Савицького і А.О. Мельникова «Проблеми судового права». Він зазначає, що з метою обґрунтування комплексності галузі судового права автори виділяють фактори, які об'єднують досліджувані галузі права. У літературі під комплексними галузями права розуміються такі вторинні утворення, які, маючи свій предмет правового регулювання, складаються з норм, які пов'язані єдиним методом і механізмом регулювання і входять до основних галузей права. Для обґрунтування комплексності галузі права необхідно визначити предмет правового регулювання і сукупність різнога- лузевих норм права, які об'єднуються в особливу спільність, об'єднану деякими специфічними прийомами регулювання. Він продовжує, що в «. цій роботі в предмет регулювання судового права включаються предмети регулювання цивільного процесуального права, кримінального процесуального права і судоустрою, а зміст включає цілі комплекси норм профілюючих галузей права. З цим навряд чи можна погодитися» [27, с. 107]. Отже, на його думку, автори монографії не змогли детально обґрунтувати предмет і метод правового регулювання, що дали б змогу виділити судове право як окрему галузь права.
Тісніший зв'язок кримінального процесу з кримінальним правом, ніж із цивільним процесом, на думку цих юристів, зумовлювала сутність кримінального і цивільного процесів як форми реалізації кримінального та цивільного права відповідно, що засноване на неправильному тлумаченні відомого положення К. Маркса про співвідношення матеріального права і процесу (а не процесуального права). Відмінності між кримінальним, цивільним і адміністративним правом, заломлюючись у процесуальній площині, давали низці авторів підстави стверджувати про кардинальні відмінності, що випливають із норм зазначених галузей матеріального права, а не про якусь «спорідненість» відповідних видів судового процесу [19].
Висновки та перспективи подальших досліджень
Сьогодні ж більшість аргументів критики щодо концепції судового права є неактуальною. Це, безумовно, не створює підстав для автоматичного втілення тих ідей щодо теорії судового права, проте «. перед дослідниками стоїть завдання розроблення «нового судового права» зі збереженням колишніх, раціональних ідей, але на основі нового конституційного, міжнародно-правового та галузевого процесуального регулювання» [19].
Сьогодні теоретичні уявлення та формування концепції судового права мають велике значення для формування нової галузі судового права. При цьому, безумовно, не можна говорити про поглинання цією галуззю наявних процесуальних галузей права, натомість визначальним, на нашу думку, має стати формування нової галузі судового права, що стане основою для здійснення правосуддя всіх спеціалізацій і сприятиме забезпеченню єдності судової влади.
Література
1. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства / общ. ред., послесл., прим. А.В. Смирнова. Т 1. Санкт-Петербург: Альфа, 1996. 552 с.
2. Основы советского права: учеб. пособие / И.С. Войтинский, Ф.И. Вольфсон, А.Я. Вышинский, Е.Н. Данилова и др.; род ред. Д.А. Мегеровский. Москва, Ленинград: Госиздат, 1927. 520 с.
3. Полянский Н.Н. Очерки общей теории уголовного процесса. Москва: Право и жизнь, 1927. 127 с.
4. Гуськова А.П. Возрождение концепции судебного права в России. Вестник Оренбургского государственного университета. Ч. 1.: Уголовный процесс. Оренбург: Оренбургский государственный университет, 2005. № 3. С. 4-8.
5. Полянский Н.Н. Вопросы теории советского уголовного процесса / под ред. Д.С. Карев. Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1956. 271 с.
6. Полянский Н.Н. Вопросы систематики в уголовном процессе. Советское государство и право. 1939. № 3. С. 71-87.
7. Полянский Н.Н. К вопросу о юридической природе обвинения перед судом. Правоведение. 1960. № 1. С. 105-115.
8. Полянский Н.Н., Строгович М.С., Савицький В.М., Мельников А.А. Проблемы судебного права / под ред. В.М. Савицкого. Москва: Наука, 1983. 224 с.
9. Основные задачи науки советского социалистического права. Материалы 1-го совещания научных работников права (16-19 июля 1939 г.). Москва, 1938. С. 74, 190.
10. Уманский Я.Н. Первое совещание по вопросам науки советского государства и права. Социалистическая законность. Москва, 1938. № 9. С. 124-126.
11. Строгович М.С. О системе науки судебного права. Советское государство и право. 1939. № 3. С. 55-70.
12. Строгович М.С. Судебное право: предмет, система, наука. Советское государство и право. 1979. № 12. С. 58-65.
13. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. Т 1: Основные положения науки советского уголовного процесса. Москва: Наука, 1968. 468 с.
14. Шифман М.Л. Прокурор в уголовном процессе. Стадия судебного разбирательства / под ред. И.Т. Голякова. Москва: Юрид. изд- во МЮ СССР, 1948. 247 с.
15. Вышинский А.Я. Теория судебных доказательств в советском праве. Москва: Госюриздат, 1950. 308 с.
16. Явич Л.С. Право развитого социалистического общества (сущность и принципы). Москва: Юридическая литература, 1978. 224 с.
17. Даев В.Г. Взаимосвязь уголовного права и процесса. Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1982. 112 с.
18. Петрухин И.Л. Система конституционных принципов советского правосудия. Советское государство и право. 1981. № 6. С. 77-85.
19. Соколов Т.В. Идея судебного права в советской юридической науке. Отрасли права. Аналитический портал. 2015. URL: Ьйр://отрасли-права.рф/агіісІе/4152 (дата звернення: 15.01.2020).
20. Конституционные основы правосудия в СССР / под ред. В.М. Савицкого. Москва: Наука, 1981. 360 с.
21. Кокорев Л.Д. Конституционные основы правосудия в СССР / под ред. В.М. Савицкого. Москва: Наука, 1981, 360 с. [Рецензия] / Л.Д. Кокорев, В.З. Лукашевич. Правоведение. 1982. № 4. С. 101-104.
22. Чельцов М.А. О недопустимости перенесения буржуазных конструкций в советскую уголовно-процессуальную теорию. Ученые записки ВЮЗИ. Вып. 6. Москва, 1956. С. 88, 89.
23. Мокичев К.А. Против буржуазных влияний в советском уголовном процессе. Социалистическая законность. 1949. № 2. С. 2-7.
24. Элькинд П.С. Сущность советского уголовно-процессуального права. Ленинград: Изд. ЛГУ, 1963. 172 с.
25. Матвеева Н.Н. Обсуждение проблемы судебного права. Советское государство и право. 1980. № 1. С. 140, 141.
26. Галкин Б.А. Советский уголовно-процессуальный закон: автореф. дисс. ... д-ра юрид. наук; Московский гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. Юридический факультет. Москва, 1962. 31 с.
27. Гукасян РЕ. Рецензия на книгу: Полянский Н.Н., Строгович М.С., Савицкий В.М., Мельников А.А. Проблемы судебного права. Москва: Наука, 1983. 219 с. Правоведение. 1984. № 5. С. 105-107.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Юридично-правовий статус судового експерта. Особи, які не можуть бути судовими експертами. Відвід та самовідвід судового експерта. Права та обов’язки судового експерта. Відповідальність судового експерта: дисциплінарна; матеріальна; кримінальна.
реферат [25,7 K], добавлен 30.04.2008Сутність правоутворення як процесу виникнення і становлення права. Поняття, місце, види і функції судової практики. Значення і роль судового прецеденту у формуванні і розвитку права України і країн романо-германської та англо-американської правової сім’ї.
контрольная работа [35,5 K], добавлен 13.01.2014Особливості наказного провадження. Умови реалізації права на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, вимоги до неї та порядок її подання. Питання щодо прийняття заяви про видачу судового наказу, її повернення і відмова у її прийнятті.
курсовая работа [47,4 K], добавлен 19.05.2012Характеристика нового Кримінального Кодексу України, його основні концептуальні положення. Функції та завдання кримінального права і його принципи. Система кримінального права. Суміжні до кримінального права галузі права. Наука кримінального права.
реферат [44,6 K], добавлен 06.03.2011Проведено аналіз передумов формування справедливих принципів проведення судового збору. Висвітлено теоретичні аспекти доходної частини до держбюджету від судових зборів. Досліджено рівень доступності судочинства для середньостатистичного українця.
статья [91,5 K], добавлен 19.09.2017Розвиток ідей, уявлень про предмет цивільного права в дореволюційний час та радянський. Конституція СРСР 1936 року. Теорія двосекторного права. Зміст юридичної концепції. Українська цивілістика в радянський період. Предмет цивільно-правового регулювання.
реферат [21,7 K], добавлен 26.11.2014Особливості та види судового допиту, тактичне значення його підготовки та стадії. Особливості конфліктної ситуації, її типові варіанти та вирішення. Тактичні особливості забезпечення належного змісту протоколу судового засідання, види питань допиту.
методичка [68,3 K], добавлен 15.01.2010Проблематика судового нагляду як способу забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Місце судового контролю серед інших видів контрольної діяльності. Сутність судового рішення в адміністративному судочинстві. Юрисдикція адміністративних судів.
курсовая работа [97,6 K], добавлен 23.11.2014Характеристика елементів господарського процесуального права як самостійної галузі права. Формування доступних механізмів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Здійснення в Україні ефективної моделі господарського судочинства.
курсовая работа [50,7 K], добавлен 30.10.2014Конституційні принципи судочинства. Зміст та форма кримінального провадження. Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність. Повага до людської гідності. Гласність і відкритість судового провадження. Порядок оскарження процесуальних рішень.
статья [21,6 K], добавлен 17.08.2017Поняття, мета та завдання стадії підготовки справи до судового розгляду в структурі цивільного процесу. Одноособові і колегіальні дії суду як процесуальна форма підготовки справи до судового розгляду. Попереднє судове засідання та порядок його проведення.
курсовая работа [40,1 K], добавлен 16.02.2013Теоретико-правові аспекти цивільного права як науки. Концепція приватного та цивільного права. Предмет та методологія науки цивільного права. Сучасні завдання цивілістичної науки в Україні. Місце цивільного права в сучасній правовій системі України.
курсовая работа [52,5 K], добавлен 16.05.2017Підготовка справ про поновлення на роботі у зв’язку з розірванням трудового договору за ініціативи роботодавця до судового розгляду. Мета та завдання стадії провадження в справі до судового розгляду, зокрема під час підготовки справ за трудовими спорами.
статья [20,6 K], добавлен 14.08.2017Засади дослідження заходів процесуального примусу, підстави їх застосування та види. Попередження і видалення із залу судового засідання. Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом. Місце цивільного процесуального права у системі права України.
курсовая работа [113,9 K], добавлен 19.03.2016Проблемні питання поняття й змісту судового контролю за проведенням негласних слідчих дій. Аналіз підходів вчених до предмета судового контролю, його форм. Особливості судового контролю за розшуковими діями як однієї з форм контролю за розслідуванням.
статья [21,3 K], добавлен 17.08.2017Джерела російського права XI–XV століть. Розкриття питання про необхідність створення Судебника (1497 рік), "інструкції" для організації судового процесу. Пам'ятник староруського права – Російська Правда. "Правда Ярослава" - норми ранньофеодального права.
реферат [20,7 K], добавлен 21.06.2009Проблема процесуального статусу осіб, яким було висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, що є предметом судового розгляду. Дослідження співучасників, кримінальне провадження щодо яких закрито, які є виправданими або засудженими.
статья [25,3 K], добавлен 17.08.2017Сутність та аналіз інституту референдуму та його місце в структурі конституційного права як галузі. Особливості підходів щодо формування референдумного права як специфічного кола конституційних правовідносин, об’єднаних в інтегровану правову спільність.
статья [23,0 K], добавлен 11.09.2017Формування феодального суспільства і держави франків. Основні риси феодального права та історія створення "Салічної правди". Злочини і покарання за Салічною правдою, особливості судового процесу. Родові, майнові, господарські та шлюбно-сімейні відносини.
дипломная работа [952,4 K], добавлен 19.06.2014Розгляд процесу розвитку і становлення базової галузі міжнародного права – договірного права. Дослідження етапів формування інституту договірного права впродовж різних періодів історії, визначення особливостей договору на кожному етапі становлення.
статья [27,2 K], добавлен 00.00.0000
