Визначення основних напрямів юридично-компаративістичних досліджень у кримінальному праві

кандидат юридичних наук, декан

Криворізького факультету

Національного університету «Одеська юридична академія»

Павліченко Є. В.,

Загальновідомо, що кримінальне право - одна із фундаментальних галузей права. Кримінальне право як галузь права - це система юридичних норм, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили.

Протидія кримінальній активності населення стає важливою проблемою у сучасній Україні. Це пов'язано з тим, що рівень злочинності в останні роки суттєво підвищився. З огляду на кримінальні сучасні напрями, актуалізуються питання кримінально-правового забезпечення охорони життєво важливих інтересів людини та громадянина, суспільства, держави й людства від кримінально караних посягань. Висловлене вказує на актуальність цього дослідження із використанням порівняльно-правових методів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Кримінальне право займає особливе місце в правовій системі України. Це зумовлено його предметом і методом правового регулювання. Водночас кримінальне право має певний зв'язок з іншими галузями законодавства, оскільки охороняє від злочинних посягань суспільні відносини і цінності, що регулюються цими галузями законодавства.

Над проблемою компаративістичних досліджень у сфері кримінального права працювали провідні вчені, які зробили істотний внесок у розвиток науки кримінального права: М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, Х.Н. Бехруз, В.І. Борисов, І.Г Богатирьов, Є.М. Бодюл, В.К. Грищук, О.М. Джужа, В.П. Казимирчук, О.Г. Колб, О.Ф. Кістяківський, П.П. Михайленко, А.В. Савченко, В.В. Сташис, М.С. Таганцев, В.Я. Тацій, В.М. Трубников та інші.

Вчені Б.О. Кирись, В.О. Навроцький, Ю.В. Орлов, А.В. Савченко, В.О. Туляков, М.І. Хавронюк, С.С. Яценко використовують комплексний підхід щодо мети застосування компаративістики у кримінально-правових дослідженнях.

Починаючи з Міжнародного конгресу порівняльного права 1900 р. з'явилася велика кількість досліджень, що мають в основі найрізноманітніші критерії класифікації. Найбільш відомими в сучасній компаративістиці стали періодизації, запропоновані французьким спеціалістом Рене Давидом та німецькими авторами Конрадом Цвайгертом та Хайном Кьотцем [3].

В.О. Туляков стверджує, що суто технічно порівняльно-правовий метод застосовується протягом таких класичних етапів наукового дослідження, для яких властиві свої закономірності та особливості застосування, як етап визначення системи збору даних, етап аналізу даних [5].

Для кримінального права України, як підкреслює вітчизняний компаративіст А.В. Савченко, метод порівняльного правознавства стає одним із провідних та універсальних у системі методологічної бази наукових досліджень [4].

Як зазначає М.І. Хавронюк, компаративістські дослідження дають змогу ефективно виявити прогалини і недоліки національного законодавства, встановити найбільш досконалі правові форми, додають аргументів на користь тієї чи іншої теоретичної позиції [6].

Метод порівняльного правознавства, або компаративістський метод, полягає у вивченні норм кримінального права країн як близького, так і далекого зарубіжжя з метою їх зіставлення, порівняння з нормами кримінального права України [1; 2].

Цей метод дає можливість оцінити ті чи інші норми кримінального права іноземних країн на предмет їх використання в нашому законодавстві.

Виклад основного матеріалу

За сучасних умов криміналістичне право доцільно розглядати у контексті юридичної компаративістики. Ниніі це є одним із найбільш актуальних напрямів сучасної юриспруденції. Слід підкреслити, що криміналістика з метою свого розвитку потребує проведення компаративіс- тичних досліджень поряд із дослідженнями у правовій науці.

За сучасних умов кримінальне право потрібно представляти як інтернаціональну науку. При цьому виникає потреба проведення обміну відомими криміналістичними дослідженнями та розглядати цей процес як резерв для розвитку світової криміналістики.

Нині порівняльний аналіз світової та української криміналістики треба визначати як провідне завдання, що поставлене перед криміналістичним суспільством. За таких умов необхідно вивчати зарубіжний досвід щодо розроблення та застосування криміналістичних технологій із метою їх практичного використання.

У цьому зв'язку в умовах глобалізації та інтернаціоналізації для вирішення проблемних питань потрібно сформувати науково-теоретичну основу, враховуючи закритість української компаративістики від зарубіжних компаративістичних шкіл.

Вищеозначене підкреслює доцільність та необхідність використання юридичної компаративістики.

Предметом юридичної компаративістики повинні виступати правові системи щодо становлення принципів та закономірностей їх виникнення, становлення, розвитку, функціонування та взаємодії між собою. При цьому правові системи є набором різних правових явищ, що об'єднані за визначеними принципами.

Базовим критерієм поділу правових систем у юридичній компаративістиці є прив'язка до цих систем чи до інших держав (групи держав). Для правових систем, що об'єднані за принципом приналежності до групи країн, за умови наявності загальних характеристик належить правова сім'я та їх поєднання.

Слід підкреслити, що аналогом правових сімей у криміналістиці є криміналістичні школи, серед яких виділено англосаксонську, романську, австро-німецьку, які вирізняються криміналістичними розробками та конкретними технологіями.

Сучасне означення криміналістики передбачає, що вона є систематизованим набором технологій щодо виявлення, отримання, аналізу та використання кримінальної інформації.

Криміналістика має безпосередній зв'язок із чинним законодавством у нормативному та соціальному втіленні. Технології вирішення криміналістичних завдань зумовлені іна- явною правовою системою. У цьому зв'язку криміналістичні технології мають залежність від чинного правового порядку, у тому числі допустимих засобів та методів доказування та роботи з доказовою інформацією й організацією дослідження кримінальних явищ. Криміналістичний характер дії містить технічні, тактичні та методологічні аспекти, включаючи ті, що адаптовані до системи національної криміналістики.

Проведення компаративістичних досліджень повинне передбачати вивчення особливостей відомих криміналістичних шкіл, взяття до уваги кримінально-процесуальних, кримінологічних та юридично-соціологічних аспектів, котрі досліджують юридичні та соціально-культурні умови заснування та реалізацію криміналістичних досліджень.

З метою забезпечення однозначності юри- дично-компаративістичних досліджень у сфері криміналістики доцільно виділити окремі блоки, що нададуть підставу абстрагуватися від відмінностей у системах наук у різних державах: теоретичний, де розглядаються загальнотеоретичні наукові аспекти криміналістики; практичний, де розглядаються конкретні криміналістичні технології.

До основних цілей юридично-компара- тивістичних досліджень у криміналістиці доцільно віднести такі:

- пізнавально-інформаційні - це отримання інформації про стан криміналістики в інших країнах;

- аналітичні - це вивчення теорії та принципів, механізмів, закономірностей та міри ефективності використання криміналістичних технологій у конкретних правових, соціально-культурних та технічних умовах;

- інтеграційні - це зближення національної та зарубіжної криміналістики у сфері теорії та практики;

- критичні - це виявлення негативних особливостей як зарубіжної, так і національної криміналістики;

- просуваючі - це надання наукової і практичної юридичної та експертної оцінки щодо досягнень національної криміналістики.

Досягнення кожної з означених цілей дасть змогу накопичити знання про стан закордонного криміналістичного досвіду та вивчити його, критично проаналізувати зарубіжний і національний досвід у порівнянні, а це спричинить збагачення технології для вирішення практичних завдань.

Компаративістичний елемент повинен стати нормою для дослідження у сфері кримінального процесу як найбільш наближеного до криміналістичної галузі.

Висновки та подальші наукові розвідки

Вищевикладене дає змогу зробити висновок, що стаття є інтегрованим порівняльно-правовим дослідженням, яке дасть змогу поліпшити проведення компаративістичних досліджень у галузі права. Напрямами подальших досліджень є визначення сутності як горизонтального, так і вертикального порівняння в історичному контексті.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Кресін О.В. Порівняльне правознавство в Україні: сучасна проблематика та перспективи розвитку. Міжнародне право і національне законодавство : зб. наук. пр. К. : Київ. міжнар. ун-т. 2014. № 2(3). С. 58-93.

2. Методологія порівняльно-правових досліджень. Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. Загальна теорія права. 2017. 952 с.

3. Рене Давид, Камилла Жоффре Спинози. Основные правовые системы современности / пер. с фр. 2009. 456 с.

4. Савченко А.В. Кримінальне законодавство України та федеральне кримінальне законодавство Сполучених Штатів Америки: комплексне порівняльно-правове дослідження : монографія. К. : КНТ. 2007. 594 с.

5. Туляков В.О. Порівняльний метод у науці кримінального права. Вісник Асоціації кримінального права України. 2014. № 1(2). С. 29-40.

6. Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації : монографія. К. : Юрисконсульт. 2006. 1048 с.

Размещено на Allbest.ru