Зміст і стан законодавчого закріплення правової категорії "фінансові ресурси" та її елементів

Keywords: financial resources, financial assets, funds, cash, public funds, currency values, virtual assets.

Термін "ресурси" походить від французького "ressource", що означає - допоміжний засіб, тобто щось таке, що може бути використане з певного джерела (запаси, кошти, матеріали тощо) на певні цілі [1]. Економічна категорія "ресурси", як зазначає М. М. Александрова, має ряд основних особливостей: 1) потреба в ресурсах пов'язана з процесом суспільного виробництва та створення споживчої вартості; 2) структура ресурсів динамічна й залежить від розвитку продуктивних сил і виробничих відносин; 3) використання будь-якого виду ресурсів передбачає їхнє вартісне відтворення (ресурси з матеріально-уречевленої форми переходять у вартісну або фінансову) [2, с. 435].

В економічній теорії ресурси прийнято поділяти на чотири групи: природні, матеріальні, трудові, фінанси [3]. У сучасний період до вказаного переліку відносять і немайнові ресурси - інформаційні, зокрема інтелектуальні (об'єкти інтелектуальної власності), які як активи набувають усе більшої ваги та цінності, що проявляється, зокрема у вартості цінних паперів, інших фінансових активів господарюючого суб'єкта. У ст. 47 Господарського кодексу України йдеться про такі види ресурсів: матеріально-технічні, фінансові, трудові, інформаційні, природні та інші [4].

Аналіз останніх доісліджень і публікацій. Дослідження окремих проявів правової категорії "фінансові ресурси" здійснюється представниками і економічної, і правовоїнауки,зокрема такими вченими:

М. Александрова, О. Близнюк, О. Василик, Л. Воронова, Н. Греовський, Я. Дропа, А. Іванова, І. Зятковський, Л. Лачкова, Л. Лахтіонова, М. Петрик, О. Полінкевич, Л. Савченко та ін. Метою ж цієї статті є визначення змісту і стану законодавчого закріплення правової категорії "фінансові ресурси" та її елементів.

Основні результати

Зміст і форма фінансових ресурсів. Дослідники переважно зміст правової категорії "фінансові ресурси" визначають як матеріальні носії фінансових відносин, що дає змогу виділити фінанси із сукупності інших економічних категорій, бо жодна з них не характеризується таким матеріальним носієм [3]. Саме термін "фінансові ресурси" вживається для визначення поняття "бюджет" у п. 1 ч. 1 ст. 2 БК України, під яким розуміється "план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду".

Сьогодні існують різні підходи до характеристики поняття "фінансові ресурси":

1) одні вчені, представники фондової теорії, ототожнюють поняття "грошовий фонд" і "фінансові ресурси", якими визначають "грошові фонди, створені у процесі розподілу, перерозподілу і використання валового внутрішнього продукту краіни" [5, с. 821]. Таке ототожнення приводить до вживання такого досить поширеного вислову, як "рух фондів коштів", незважаючи на те, що фонд є статичним явищем, ланкою фінансової системи, до якої надходять кошти, що використовуються за цільовим призначенням, тобто свого роду "порталом", банківським рахунком, сховищем тощо, крізь який відбувається рух фінансових ресурсів;

2) друга група вчених (представники безфондової теорії) розглядають категорію "фінансові ресурси":

а)як об'єкт майнових прав, зокрема як "сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні держави та суб'єктів господарювання, характеризують фінансовий стан економіки і водночас є джерелом її розвитку" [6, с. 395];

б) як сукупності об'єктів матеріального світу, тобто здійснюють аналіз їхньої правової сутності у фінансових відносинах, зокрема О. Д. Василик і К. В. Павлюк визнають "фінансовими ресурсами" "грошові накопичення та доходи, що створюються у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб" [7, с. 17]. Схожої думки притримуються О. П. Близнюк, Л. І. Лачкова, В. І. Оспіщев, які дають розширене визначення сутності фінансових ресурсів, як "сукупності коштів, які перебувають у розпорядженні держави та суб'єктів господарювання, характеризують фінансовий стан економіки і водночас є джерелом їхнього розвитку, формуються за рахунок різних видів грошових доходів, надходжень, відрахувань, а використовуються на розширене відтворення, матеріальне стимулювання, задоволення соціальних та інших потреб суспільства" [8, с. 12];

в)як цінності, відмежовані від інших видів ресурсів, зокрема О. М. Полінкевич та А. Л. Іванова "фінансові ресурси" визначають як сукупність грошових коштів у фондовій та нефондовій формах, які формуються під впливом основного, гуманного капіталу й інформації [3]. Причому Л. А. Лахтіонова визначає "фінансові ресурси" як грошові кошти у формі грошових фондів (статутний фонд, фонд оплати праці, резервний фонд) та у нефо- ндовій формі (використання грошових коштів для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом і позабюджетними фондами, банками, страховими кампаніями тощо) [9, с. 16]. Проте у процесі виконання господарюючим суб'єктом зобов'язань перед бюджетами чи позабюджетними фондами відбувається рух фінансових ресурсів із приватних до публічних фондів коштів, а тому характеристика фінансових ресурсів, як таких, що перебувають у безфондовій формі недостатньо обґрунтована. Так, під час руху такі фінансові ресурси тимчасово перебувають у розпорядженні банківської фінансової установи, але за призначенням вони рухаються з одного фонду в інший;

г)як вартісне вираження майна власника, зокрема Я. Б. Дропа фінансові ресурси національної економіки визначає як "вартісне вираження джерел формування майна (активів) держави, суб'єктів господарювання та домашніх господарств, що мають фондовий і нефон- довий характер, формуються у процесі розподілу та перерозподілу ВВП і національного багатства, використовуються для задоволення потреб виробництва та соціально-економічного розвитку суспільства" [10, с. 3].

Таким чином, слід розмежовувати поняття "фонди коштів" та "фінансові ресурси", як форму, на яку поширюється відповідний правовий режим, і змістовне, сут- нісне її наповнення.

Так, Н. В. Гаретовський переконаний, що до фінансових ресурсів слід відносити: 1) усі грошові кошти, які наявні в розпорядженні держави та підприємств за певний період, мобілізовані до грошових фондів; 2) кредитні ресурси; 3) резерви грошових коштів [11, с. 27-28].

До критеріїв, яким повинні відповідати ресурси, для віднесення їх до фінансових, належать: 1) джерело створення фінансових ресурсів (розподіл і перерозподіл ВВП); 2) форма виявлення фінансових ресурсів (зосередження у приватних чи публічних фондах коштів);

3) цільове призначення фінансових ресурсів (забезпечення безперервності розширеного відтворення (у сфері приватних фінансів) і задоволення інших суспільних потреб, досягнення загального суспільного інтересу - публічного фінансового інтересу (у сфері публічних фінансів).

Фінансові ресурси, формою виявлення і накопичування яких є фонди грошових коштів, на думку М. Александрової, мають такі характерні ознаки:

- фінансові ресурси як у статичному плані, так і під час руху завжди виражають відношення власності, тобто вони належать державі, Автономній Республіці Крим, відповідній територіальній громаді чи державним, комунальним підприємствам, іншим організаціям, що мають загальносуспільне значення, громадським формуванням чи приватному сектору економіки або населенню;

- фінансові ресурси завжди мають певне джерело створення і певне цільове призначення;

- формування й використання фінансових ресурсів завжди має свій правовий режим (публічно-правовий чи приватно-правовий) і "регламентується законодавчими та нормативними актами" [2, с. 435].

Правове закріплення понять, що пов'язані з категорією "фінансові ресурси". Слід зазначити, що термін "фінансові ресурси" в законодавстві не визначено, проте у ст. 7 Закону України від 10 вересня 1991 р. № 1540-ХІI протиставляються такі об'єкти власності України -"майнові комплекси" та "фінансові ресурси" [12].

Однак, закріплення отримав термін "валютні цінності", який часто застосовують як тотожний першому. У ст. 193 ЦК України визначено, що види майна, які вважаються валютними цінностями, та порядок учинення правочинів із ними встановлюються законом [13]. Якщо у ст. 1 Закону України "Про валюту та валютні операції" від 21 червня 2018 р. № 2473-УІІІ валютні цінності визначено як "національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали" [14], то в ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України [15] крім зазначених фінансових ресурсів до валютних цінностей також віднесено "платіжні документи та цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах". Окрім вищезазначеного, в абз. 3 ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" [16] до валютних цінностей (валютних коштів) віднесено також "дорогоцінні камені". До фондів, об'єктом мобілізації до яких є фінансові ресурси, відмінні від грошових коштів (національної та іноземної валюти), слід віднести, наприклад, Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України, функціонування якого передбачено у ст. 1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" [17] та у ст. 245 Митного кодексу України [15]. Так, Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України - уся сукупність дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, які перебувають у державній власності та відповідно до законодавства зараховані до нього і призначені для забезпечення державних виробничих, наукових, соціально-культурних та інших потреб, що фінансуються з державного бюджету [17; 18].

Натомість у Законі України "Про фінансові послуги та ринок фінансових послуг" установлено правові засади здійснення суб'єктами надання фінансових послуг операцій із валютними цінностями та закріплено поняття "фінансові активи" як "кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів" [19]. Відповідно поняття "фінансові ресурси" та "фінансові активи" ми співвідносимо як загальне та часткове, оскільки, по-перше, до фінансових активів не віднесено такі ресурси, як банківські метали та дорогоцінне каміння, і, по-друге, до фінансових ресурсів ми відносимо і такі ресурси, вартість яких визначається у валюті (у грошовій формі), які можуть бути закріплені власником на майновому праві за утвореною ним організацією або передані в довірче управління іншому уповноваженому суб'єкту.

Отже, вважаємо, що саме категорія "фінансові ресурси" є базовим критерієм відмежування фондів коштів від інших видів ресурсних фондів (майнових, інформаційних, природних, трудових тощо), коштом яких досягається певна мета, а їхня вартість визначається у грошовій формі (як у національній, так і в іноземній валюті). Й основною складовою їх є фінансові активи, серед яких саме кошти відіграють визначальну роль.

Законодавче визначення поняття "кошти" ("грошові кошти"). Поняття "кошти" в академічному тлумачному словнику тлумачиться як "гроші, капітал, матеріальні цінності" [21]. Відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України "коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства" [4].

Коли йдеться про кошти публічний фондів коштів, то ознака публічності - правового режиму використання його коштів - "переходить" на такі кошти. Так, у Законі України "Про відкритість використання публічних коштів" від 11 лютого 2015 р. поняття "публічні кошти" визначено як "кошти державного бюджету (крім таємних видатків), бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, кредитні ресурси, надані під державні та місцеві гарантії, кошти Національного банку України, державних банків, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також кошти суб'єктів господарювання державної і комунальної власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності" [20].

У ст. 192 ЦК України, яка має назву "Гроші (грошові кошти)", установлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, установлених законом. Гривня як грошова одиниця України (гривня) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь- яких обмежень на всій території України для проведення переказів і розрахунків [13].

Грошові кошти у ст. 326 ЦК України віднесені до виду майна [13]. Слід зазначити, що довкола такого твердження тривають палкі дискусії.

У свою чергу, у ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" визначено термін "кошти", де зазначено, що вони "існують у готівковій формі (формі грошових знаків, які випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках)" [22].

Законодавець до грошових коштів у ч. 4 ст. 14 ГК України відносить також готівку, чеки, рівно з використанням інших форм розрахунків і платіжних карток на території України [4]. Тим самим відбувається невиправдане розширення поняття грошових коштів, оскільки відбувається змішання платіжних інструментів (платіжні картки, форми розрахунків), грошових та зобов'язального характеру фінансових ресурсів (цінних паперів).

М. І. Петрик зазначає, що ототожнюючи фінансові ресурси з грішми, значно звужують поняття "фінансових ресурсів", а "відмінність категорії "фінансові ресурси" від категорії "гроші" полягає в тому, що "фінансові ресурси" опосередковують фінансові відносини, які виникають у процесі розподілу продукту, виробленого суб'єктами господарювання" [23].

Але неправильним є і твердження, що фінансові ресурси є лише грошовими, оскільки вони мають грошовий вираз (оцінюються у грошовому значенні), оскільки вони можуть мати форму грошових коштів та іншу форму - банківських металів, дорогоцінного каміння, цінних паперів. Окрім цього, за критерієм використання фінансові ресурси поділяють на:

- матеріалізовані фінансові ресурси (вкладені в основні засоби, запаси, виробництво, готову продукцію тощо);

- грошові фінансові ресурси (грошові кошти та їхні еквіваленти) [24].

Зважаючи на це, Я. Б. Дропа запропонував таке визначення поняття "фінансові ресурси національної економіки¹' - "це вартісне вираження джерел формування майна (активів) держави, суб'єктів господарювання та домашніх господарств, що мають фондовий і нефондо- вий характер, формуються у процесі розподілу та перерозподілу ВВП і національного багатства, використовуються для задоволення потреб виробництва та соціально-економічного розвитку суспільства. Фінансові ресурси мають грошову форму вираження" [25, с. 45].

До прикладу, відповідно до ст. 46 Закону України "Про Національний банк України" "для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України Національний банк має золотовалютний резерв, що складається з таких активів: 1) монетарне золото; 2) спеціальні права запозичення; 3) резервна позиція в МВФ; 4) іноземна валюта у вигляді банкнот і монет або кошти на рахунках за кордоном; 5) цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті; 6) будь-які інші визнані в міжнародному порядку резервні активи за умови забезпечення їхньої надійності та ліквідності" [26].

Окрім цього окремим видом фінансових ресурсів може виступати "віртуальний актив" - цифрове вираження вартості, яким можна торгувати у цифровому форматі або переказувати і яке може використовуватися для платіжних або інвестиційних цілей, поняття якого закріплене в п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 6 грудня 2019 р. № 361-ІХ. Щоб об'єкт вважався віртуальним активом, він має відповідати трьом критеріям: наявність вартості (value), можливість до обігу в цифровому форматі (transferability) та можливість до його обміну на інші об'єкти цивільного права (paymentorinvestmentpurpose). Слід зазначити, що законопроєкт "Про віртуальні активи" (номер реєстрації 3637 від 11.06.2020), прийнятий парламентом

08.09.2021 р. містить таке визначення: "віртуальний актив - сукупність даних в електронній формі, яка має вартість та існує в системі обігу віртуальних активів. Віртуальний актив може бути як самостійним об'єктом цивільного обороту, так і посвідчувати майнові або не- майнові права, зокрема, права вимоги на інші об'єкти цивільних прав".

Те, що віртуальний актив може посвідчувати майнові або немайнові права та бути об'єктом цивільного обороту, а також може бути зокрема засобом обміну чи переказу, дає нам можливість віднести його до окремої категорії фінансових ресурсів.

08.09.2022 Так, у ч. 7 ст. 4 законопроєкту закріплено, що "віртуальний актив, який забезпечений правами власників пайових, боргових, іпотечних, деривативних цінних паперів, де- ривативних фінансових інструментів, інструментів грошового ринку, є фінансовим віртуальним активом".

Висновки

фінансові ресурси фонд кошти правовий