Роль правових переваг у реалізації правоохоронної діяльності держави та профілактиці протиправної поведінки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»

Роль правових переваг у реалізації правоохоронної діяльності держави та профілактиці протиправної поведінки

Скочиляс-Павлів Ольга Василівна, доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри адміністративного та інформаційного права

Мета. Метою статті є аналіз ролі правових переваг у реалізації правоохоронної діяльності держави та профілактиці протиправної поведінки. Методика. Методика дослідження представлена сукупністю філософських та загальнонаукових методів, серед яких: термінологічний, логіко-семантичний, функціональний, системно-структурний, формально-юридичний, порівняльно-правовий. Результати. Для мотивації ініціативної особи в умовах європейської інтеграції повинні використовуватися більш гнучкі феномени. Характерним прикладом виступає правова перевага. Встановлено, що закріплення переваг як юридичних засобів правоохоронної політики держави забезпечує: гарантії диференційованого підходу при притягненні до відповідальності різних суб'єктів за рахунок реалізації їх особливого правового статусу (переваги у формі імунітету); проведення максимально ефективної державної фінансово-економічної, соціальної та фіскальної політики, стимулювання дотримання фінансової дисципліни (пільга); режим дозволу за рахунок створення умов максимального сприяння, що сприяє досягненню результатів державної, службової та громадської діяльності суб'єктів відносин (привілей). Наукова новизна. В процесі дослідження встановлено, що теоретико-правове осмислення правових переваг (імунітетів, привілеїв, пільг) у контексті правоохоронної діяльності держави збагачує знання про дані явища, уточнює категоріальний апарат, виявляє нові грані зіткнення, у тому числі з іншими правовими феноменами. Подібне дослідження обумовлено практичними цілями та завданнями. Це пояснюється тим, що існування та законодавче закріплення правових переваг, їх практична реалізація та застосування права найчастіше обумовлені втіленням правоохоронної політики держави. Практична значимість. Результати дослідження може бути використано у правотворчій та правозастосовній діяльності під час реалізації правоохоронної діяльності держави та профілактиці протиправної поведінки.

Ключові слова: правові переваги, правоохоронна діяльність, превентивна діяльність, протиправна поведінка, адміністративна відповідальність.

O. Skochylias-Pavliv PhD, Associated Professor, Associate Professor of the Department of Administrative and Information Law Educational and Scientific Institute of Law, Psychology and Innovative Education, Lviv Polytechnic National University,

Knyazya Romana Street, 1/3, Lviv, Ukraine, 79005 e-mail: olypav2019@gmail.com

THE ROLE OF LEGAL ADVANTAGES IN THE IMPLEMENTATION OF LAW ENFORCEMENT ACTIVITIES OF THE STATE AND PREVENTION OF ILLEGAL BEHAVIOR

Purpose. The purpose of the article is to analyze the role of legal advantages in the implementation of law enforcement activities of the state and prevention of illegal behavior. Methodology. The research methodology is represented by a set of philosophical and general scientific methods, including: terminological, logical-semantic, functional, system-structural, formal-legal, comparative-legal. Results. More flexible phenomena should be used to motivate an enterprising person in the conditions of European integration. A typical example is the legal advantage. It is established that the consolidation of advantages as a legal means of law enforcement policy of the state provides: guarantees of a differentiated approach in prosecuting various entities through the implementation of their special legal status (advantages in the form of immunity); conducting the most effective state financial and economic, social and fiscal policy, stimulating compliance with financial discipline (benefit); permit regime by creating conditions for maximum assistance, which contributes to the achievement of the results of state, official and public activities of the subjects of relations (privilege). Scientific novelty. In the course of the research it was established that theoretical and legal understanding of legal advantages (immunities, benefits, privileges) in the context of law enforcement activity of the state enriches knowledge about these phenomena, clarifies the categorical apparatus, reveals new facets of conflict, including other legal phenomena. Such research is due to practical goals and objectives. This is due to the fact that the existence and legislative consolidation of legal advantages, their practical implementation and application of law are often due to the implementation of law enforcement policy. Practical significance. The results of the research can be used in legislation and lawenforcement activities in the implementation of law enforcement activities of the state and prevention of illegal behavior.

Key words: legal advantages, law enforcement activity, preventive activity, administrative responsibility.

Вступ

Постановка проблеми. Україна, дотримуючись мети щодо перетворення та поліпшення суспільного життя, неодмінно ставить питання упорядкування законодавства, охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів громадян. Важливе місце у цьому процесі займають нормативні приписи, стандарти, правила поведінки. Стан соціальної, економічної та правової систем України переконує, що регулювання суспільних відносин тільки шляхом дотримання заборон і обмежень неможливе. Для мотивації ініціативної особи в умовах європейської інтеграції повинні використовуватися більш гнучкі феномени. Характерним прикладом виступає правова перевага.

З урахуванням тенденції, що намітилася збільшення загальної кількості різних форм поліпшення правового становища окремих учасників суспільних відносин, розробка моделі системи переваг у праві, механізму встановлення у нормах законодавства приведуть до узгодженості правового регулювання, утворять базис пропорційного використання державою переваг і застосування засобів стримування, знизять ризики дефектності потенціалу переваг у вигляді дискримінації, зловживання правами та можливостями.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Ключовий вектор дослідження правових переваг закладено у працях: В. Б. Авер'янова, Ю. П. Битяка, І. П. Голосніченка, Є. В. Додіна, Р. А. Калюжного, С. В. Ківалова, А. А. Козловського, М. І. Козюбри, А.М.Колодія, В. К. Колпакова, І. Б. Коліушка, А. Т. Комзюка, В. В. Копейчикова, Є. Б. Кубка, Є. В. Курінного, ЯМ. М. Марченка, І. М. Пахомова, П. Д. Пилипенка, П.М.Рабіновича, В.М. Селіванова, В. Ф. Тарановського, О. Ф. Фрицького, Є.О. Харитонова, В.В. Цвєткова, М.В. Цвіка, В.К. Шкарупи, М.К. Якимчука та інших. Високо оцінюючи значимість робіт названих авторів, відсутність спеціальних досліджень, присвячених ролі правових переваг у реалізації правоохоронної діяльності держави та профілактиці протиправної поведінки, обумовлює практико-орієнтовану затребуваність досліджень у цій сфері.

Постановка завдання. Дослідити роль правових переваг у реалізації правоохоронної діяльності держави та профілактиці протиправної поведінки.

Виклад основного матеріалу дослідження

Реалізація плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, що носить соціально-економічний та політичний характер, у ряді випадків обумовлена необхідністю реформування юридичної системи [1]. Одним з аспектів оптимізації є вироблення засад, удосконалення механізму реалізації правоохоронної діяльності держави.

Як би парадоксально це не звучало, важливе місце у процесі здійснення попередження, припинення та документування правопорушень займає застосування таких засобів, як заохочення та стимулювання. Правова перевага, будучи комплексним інститутом, знаходиться на їх стику. З одного боку, факт присутності у законодавстві імунітетів, пільг, особливих правових процедур як юридичних засобів передбачає заохочення суб'єктів, що займаються важливою державною та громадською діяльністю. З іншого - правова перевага спонукає суб'єкта, який нею володіє, до вчинення певних дій, необхідність виконання яких зумовила потребу наділення суб'єкта даним винятковим правом. Сказане визначило актуальність розгляду питання про теоретичні та практичні аспекти реалізації переваг у праві, що здійснюються у контексті правоохоронної діяльності в Україні.

Термін «правові переваги» в юридичній теорії явище не нове і розглядається як різновид правових пільг поряд з правовим імунітетом, що позначається формулою «виняткове право». Проте, правові переваги у теорії правовідносини слід розглядати дещо ширше.

Конституційний принцип формальної рівності не виключає наявності правових переваг для окремих категорій осіб. Цілі їх існування та реалізації завжди чітко визначені соціальною політикою держави і окреслені у нормах права: подолання існуючої фактичної нерівності та соціальний захист, забезпечення гідних умов життя окремих груп громадян, які мають вікові, фізіологічні та інші особливості. На основі врахування у законодавстві природних, соціальних, фізіологічних відмінностей окремих категорій груп громадян, правові переваги створюють найбільш сприятливі умови для реалізації прав, свобод і законних інтересів. У цьому випадку проявляється гуманізм законодавства, що враховує найбільш нагальні потреби суспільства та захищає найбільш слабкі верстви населення.

Прикладом таких переваг може бути наявність правовідносин, що виникають при реалізації адміністративної відповідальності, вираженого принципом презумпції невинуватості. У цьому принципі закріплено переваги правопорушника, який не має засобів і ресурсів, які є у держави. Цим принципом керуються правоохоронні органи, застосовуючи у боротьбі з правопорушеннями. перевага юридичний правоохоронний

Отже, можна сказати, що правові переваги - це структурна частина змісту правовідносин, що встановлює (надає, містить) додаткові суб'єктивні права учаснику правовідносин, в яких протилежна сторона має певну перевагу, щоб попередити зловживання правом, що необхідно враховувати в якості заходу протидії зловживанню правом в адміністративному процесі.

З усього різноманіття правових переваг, характерних для нормативного регулювання сфери правопорядку, доцільно виділити три найпоширеніших типи: пільга, привілей та імунітет. Про такий прийом законодавства, як пільги стимулюючого характеру свідчать норми законодавства, спрямовані на зниження розміру штрафу для порушників Правил дорожнього руху [2].

Подібні пільги розглядаються як один із засобів проведення фіскальної політики держави, захисту економіки та бюджету від втрат, правового регулювання соціально-економічних відносин, що складаються в процесі сплати штрафів. Як міра покарання штраф є популярним і призначається посадовими особами в 75% випадків. Аналіз статистики свідчить, що даний вид санкції не справляє належного ефекту на правопорушників з огляду на те, що штрафні суми не оплачуються. Стягнення накладених на правопорушників адміністративних штрафів за підсумками 2020 року становила 67,7%.

З метою виправлення становища держава зробила досить неординарний крок стимулювати стягнення накладених сум у межах адміністративного провадження 127 використанням правових переваг.

Однак у цьому ракурсі варто застерегти законодавця від спроб «латання дірок» у нормативно-правових актах за допомогою переваг. Високо оцінюючи вдалу спробу держави стимулювати сплату штрафів за рахунок пільгової тарифікації, доцільно звернути увагу на необхідність зміцнення невідворотності юридичної відповідальності.

Адміністративне покарання у контексті адміністративної відповідальності виступає як захід, що виражає підсумковий характер і зміст результатів адміністративного переслідування. Єдність адміністративної відповідальності та адміністративного покарання проявляється в тому, що вони встановлюються законом, виконують завдання виховання громадян у дусі поваги до закону, запобігання вчиненню адміністративних правопорушень [3, с. 64].

Якщо адміністративний штраф як міра покарання щодо певного кола осіб не відповідає цільовому призначенню, варто вжити заходів щодо уточнення переліку діючих покарань з урахуванням правових і соціальних тенденцій, які мають місце у країнах Європейського Союзу з метою підвищення рівня попередження правопорушень [4, с. 350].

Успішна правоохоронна політика, охорона громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху шляхом реалізації заходів юридичної відповідальності у сучасних умовах неможливі без правових переваг у формі імунітетів і привілеїв.

Основна функціональна роль надання імунітетів це, по-перше, наділення осіб, які виконують службові завдання в інтересах соціуму, додатковими гарантіями недоторканності. Правовий імунітет - це частина правового статусу, призначеного для створення спеціального правового режиму для вузького кола посадових осіб держави [5, с. 205]. По-друге, це зміцнення у правозастосовчій діяльності принципів гуманізму, моральних основ суспільства.

Інший вираз правових переваг у формі імунітетів і привілеїв викликаний відсутністю у найменш захищених груп населення (пенсіонерів, неповнолітніх, людей з інвалідністю, вагітних жінок) необхідних соціальних, фізичних або інтелектуальних якостей, що дозволяють зазнавати негативних наслідків юридичної відповідальності без нанесення істотної та незворотної шкоди здоров'ю, психічному та моральному стану.

У першому випадку - це Президент України, судді, депутати Верховної Ради України, співробітники державних органів (прокуратури, Служби безпеки України, Національної поліції тощо). Забезпечення професійної недоторканності вищих посадових осіб держави - реальна необхідність, але доводиться констатувати, що в Україні ця юридична перевага поширюється на все більш широке коло суб'єктів і переростає у тенденцію.

У другому - позбавлення спеціального права у вигляді керування транспортним засобом не може застосовуватися до особи, яка користується транспортним засобом у зв'язку з інвалідністю, адміністративний арешт не застосовується до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до осіб з інвалідністю першої і другої груп [6].

Специфічною ознакою переваг міжнародного характеру у правоохоронній сфері виступає мета - забезпечення безперешкодної реалізації державно-політичних функцій.

У разі вчинення правопорушення іноземними громадянами, які користуються імунітетом, патрульний поліцейський зобов'язаний припинити на місці протиправні дії іноземного громадянина та зафіксувати їх в установленому порядку, записати прізвище правопорушника, номер документа, що підтверджує його особисту недоторканність, потім відпустити правопорушника і про те, що трапилося доповісти рапортом начальнику відповідного органу Національної поліції.

Адміністративні дії, пов'язані з особистим оглядом, оглядом речей та транспортного засобу, арештом речей, вилученням речей і документів, доставлянням, затриманням, щодо іноземних громадян, які користуються імунітетом, не здійснюються. Природа переваг знаходить вираження у привілеї. Їх мета - забезпечення безперешкодного виконання державних і громадських функцій, службових офіційних обов'язків. Наприклад, учасники дорожнього руху - співробітники оперативних підрозділів, що виконують невідкладне службове завдання, мають право відступати від ряду вимог, встановлених Правилами дорожнього руху, тобто мають певні переваги у формі привілеїв перед іншими його учасниками [4].

Деякими перевагами володіють маршрутні транспортні засоби: трамваї перед безрейковими транспортними засобами, тролейбуси і автобуси, що починають рух від позначеного місця зупинки.

Окреслені правові гарантії безперешкодного здійснення службових повноважень у сфері безпеки дорожнього руху забезпечуються відповідною зобов'язуючою нормою. Ненадання переваги у русі маршрутному транспортному засобу або транспортному засобу з включеними спеціальними світловими та звуковими сигналами утворює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст. 122 «Перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху» Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На думку А. І. Біласа, поряд із політико-правовими, соціально-економічними перетвореннями, що нині тривають у країні, принципово нові відносини держави і громадянського суспільства потребують якісно нових підходів до забезпечення прав і свобод людини та громадянина, соціальної справедливості, безпеки населення та правопорядку [7, с. 155].

С. Єсімов зазначає, що в умовах адаптації національного законодавства до вимог Європейського Союзу забезпечити ефективне юридичне регулювання можливо лише шляхом винайдення принципово нових підходів до його організації, що не виключають наявних соціально-економічних реалій і враховують об'єктивно існуючі відмінності механізмів дії права [8, с. 166].

Для вироблення та вдосконалення науково обґрунтованої і ефективної правової політики важливе місце займає планомірне розширення та поглиблення знань про її існуючі зв'язки з різними елементами правової системи сучасного суспільства, категоріями правознавства.

Закріплення переваг, як юридичних засобів посилення ролі держави та підтримки громадянського суспільства, забезпечує: гарантії диференційованого підходу при регулюванні суспільних відносин; проведення максимально ефективної соціальної, фінансової, правоохоронної політики; стимулювання та заохочення активності особи.

Встановлення переваг законодавцем завжди переслідує чітку мету з досягнення бажаного результату. Але мета переваг може бути не досягнута або перекручена. Наприклад, під виглядом соціального та правового захисту державної особи можуть бути завуальовані зовсім інші, як правило, корупційні, суто споживчі мотиви.

Надання юридичних переваг окремим суб'єктам, учасникам дорожнього руху, буде справедливим і обґрунтованим відступом від принципу рівності лише при сукупному і одночасному використанні правових засобів обмеження, у тому числі, виключення як 129 техніко-юридичного прийому, а також правослухняної поведінки, високої правової культури та правової свідомості самих власників подібних особливих прав. Для цього важливий ідеологічний і виховний потенціал переваг.

Практика вивчення реакції суспільства на ігнорування державою складнощів, пов'язаних із забезпеченням прав людей з інвалідністю, дітей, можливостей реалізації щоденних життєвих потреб, наочно продемонструє інформаційну, комунікативну функції, а часом функцію соціального контролю. Суспільство за допомогою соціальних, інформаційних мереж, блогів, месенджерів готове у ході обговорення не тільки давати оцінку стану законодавства у сфері надання правових переваг, але й реагувати на недосконалість політики держави в тих випадках, коли закріплення піл ьг, особливих правових процедур є життєво необхідним окремим громадянам.

Дисфункція правових переваг - явище соціально небезпечне. Слабкий потенціал законодавчого закріпленого переваги, неефективність застосування тягнуть розрив між охоронною, ідеологічною та виховною складовими подібних відступів від рівності. Це викликає невдоволення системою переваг, ставить питання про дискримінаційний характер.

Зокрема, вивчення і аналіз закономірностей співвідношення таких явищ, як правова політика та переваги у праві, характеризується актуальністю та багатоплановістю. Теоретико-правове осмислення правових переваг (імунітетів, привілеїв, пільг) у контексті правоохоронної діяльності держави збагачує знання про дані явища, уточнює категоріальний апарат, виявляє нові грані зіткнення, у тому числі з іншими правовими феноменами. Подібне дослідження обумовлено практичними цілями та завданнями. Це пояснюється тим, що існування та законодавче закріплення правових переваг, їх практична реалізація та застосування права найчастіше обумовлені втіленням правоохоронної політики держави.

Висновки

Закріплення переваг як юридичних засобів правоохоронної політики держави забезпечує: гарантії диференційованого підходу при притягненні до

відповідальності різних суб'єктів за рахунок реалізації їх особливого правового статусу (переваги у формі імунітету); проведення максимально ефективної державної фінансово - економічної, соціальної та фіскальної політики, стимулювання дотримання фінансової дисципліни (пільга); режим дозволу за рахунок створення умов максимального сприяння, що сприяє досягненню результатів державної, службової та громадської діяльності суб'єктів відносин (привілей).

Удосконалення національного законодавства вимагає від теоретиків і практиків системного юридичного мислення, послідовної реалізації вироблених поглядів та ідей, інноваційних підходів їх втілення. У ході цього процесу необхідно досягнення гармонії. Подібний баланс може бути реалізований між імперативним підходом і диспозитивним, нормою-приписом і дозволом, обмеженнями та перевагами. Тільки науково вивірене, аргументоване та вміле використання всіх існуючих засобів і методів правового регулювання сприятиме досягненню окреслених планів.

Ефективність реалізації діяльності держави щодо попередження, виявлення та припинення правопорушень багато в чому визначається реалізацією таких правових засобів, як переваги. Їх цілі та завдання нерідко тотожні, тісно переплетені. Наприклад, загальна мета досліджуваних явищ - забезпечення, захист прав і свобод особи; стимулювання соціально активної поведінки громадян щодо реалізації прав і обов'язків. Переваги тісно пов'язані з процесом удосконалення правосвідомості та правової культури суб'єктів правотворчості та застосування права.

Список використаних джерел

1. Про внесення змін до плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 р. № 1005. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1005-2019-%D0%BF#Text

2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: Закон України від 24.08.2008 р. № 586-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/586-17

3. Бортник Н., Хомишин І., Єсімов С. Адміністративна відповідальність за невиконання законної вимоги посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. 2019. Вип. 6. № 23. С. 59-67.

4. Ковалів М. В., Єсімов С. С., Лозинський Ю. Р. Правове регулювання правоохоронної діяльності: навчальний посібник. Львів: ЛьвДУВС, 2018. 365 с.

5. Кольдрус І. В. Щодо поняття імунітету вищих посадових осіб держав у міжнародному праві. Право і суспільство. 2016. № 6. С. 201-206.

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 07.12.1984 р. № 8073-Х. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/80731-10/conv#n950.

7. Білас А. І. Правоохоронна діяльність країн ЄС: порівняльно-правове дослідження: дис. ... канд. юрид. наук: спец.: 12.00.01. Львів, 2016. 227 с.

8. Єсімов С. С. Шляхи вдосконалення діяльності Національної поліції щодо забезпечення транспортної безпеки. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2018. Випуск 3. С. 158-168.

References

1. On amendments to the action plan for the implementation of the Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their Member States, on the other hand: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine № 1005 (2019, November 20). Available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1005-2019-%D0%BF#Text. (in Ukrainian)

2. On amendments to some legislative acts of Ukraine to improve the regulation of relations in the field of road safety: Law of Ukraine № 586-VI (2008, August 24). Available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/586-17. (in Ukrainian)

3. Bortnyk, N., Khomyshyn, I., Yesimov, S. (2019). Administratyvna vidpovidalnist za nevykonannya zakonnoyi vymohy posadovykh osib upovnovazhenykh pidrozdiliv Natsionalnoyi politsiyi [Administrative liability for failure to comply with the lawful requirements of officials of authorized units of the National Police]. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika». Yurydychni nauky, 23, pp. 59-67. (in Ukrainian).

4. Kovahv, M. V., Yesimov, S. S., Lozynsky, Y. R. (2018). Pravove rehulyuvannya pravookhoronnoyi diyalnosti [Legal regulation of law enforcement]. Lviv: LvDUVS. (in Ukrainian).

5. Koldrus, I.V. (2016). Shchodo ponyattya imunitetu vyshchykh posadovykh osib derzhav u mizhnarodnomu pravi [On the concept of immunity of senior officials of states in international law]. Pravo i suspilstvo, 6, pp. 201-206. (in Ukrainian).

6. Code of Ukraine on Administrative Offenses: Law of Ukraine № 8073-Х. (1984, December 7). Available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n950.

7. Bilas, А. І. (2016). Law enforcement activities of the EU: comparative legal research: PhD diss. Lviv, 227 p. (in Ukrainian).

8. Yesimov, S.S. (2018). Shlyakhy vdoskonalennya diyalnosti Natsional'noyi politsiyi shchodo zabezpechennya transportnoyi bezpeky [Ways to improve the activities of the national police to ensure transport safety]. Naukovyy visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. Seriya yurydychna, 3,158-168. (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru