Інтерпретація компетентності лідерства вищого корпусу державної служби в нормативно-правових актах України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЛІДЕРСТВА ВИЩОГО КОРПУСУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТАХ УКРАЇНИ

Новогребельська Ірина Миколаївна, аспірантка кафедри публічної політики, Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ,

Анотація

У процесі сучасної модернізація системи державної служби України, зокрема після набуття чинності Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 р. №889-УШ, значна увага приділена застосуванню компетентнісного підходу. Установлено, що протягом цього періоду, при незмінності у названому Законі поняття «професійна компетентність», відбувається удосконалення вимог до професійної компетентності державних службовців, що зумовлено потребами сучасної державної служби України, які тепер і надалі актуалізують наукові дослідження й напрацювання науково-обґрунтованих пропозицій для удосконалення.

У статті висвітлено зміни в інтерпретації компетентності лідерства вищого корпусу державної служби в нормативно-правових актах України на прикладі посади державного секретаря міністерства. Державний секретар міністерства - це керівник державної служби в державному органі - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов'язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі.

Зауважено, що лідерство тих, хто відповідає займаній посаді вищого корпусу державної служби зумовлює, насамперед, характер повноважень. Специфіка кожного окремого міністерства наносить певний відбиток на характер повноважень державного секретаря в ньому, проте основні повноваження, окреслені чинним Законом України “Про державну службу”.

Проведений аналіз інтерпретації компетентності лідерства вищого корпусу державної служби в нормативно-правових актах України на прикладі посади державного секретаря міністерства указує на сутнісні зміни, які відбулися протягом останніх п'яти років.

Установлено, що у 2016 році нормативно-правовими актами України була закріплена вимога до претендентів на найвищу (лідерську) посаду державної служби «наявність лідерських навичок» (встановлення цілей, пріоритетів та орієнтирів; стратегічне планування; вміння працювати з великим обсягом інформації та здатність виконувати одночасно декілька завдань; ведення ділових переговорів; досягнення кінцевих результатів), у 2019 році - «лідерство» (вміння мотивувати до ефективної професійної діяльності; сприяння всебічному розвитку особистості; вміння делегувати повноваження та управляти результатами діяльності; здатність до формування ефективної організаційної культури державної служби), у 2021 році - «лідерство» (вміння та досвід у визначенні стратегії, напрямів діяльності і розвитку організації та встановлення її чітких цілей і завдань; вміння розвивати професійні компетентності співробітників; здатність надихати команду та мотивувати людей на самовіддану роботу, досягнення індивідуального та командного результату; вміння ефективно делегувати задачі та управляти результативністю команди; створення культури відкритості та відповідальності). Сьогодні «лідерство» вищого корпусу державної служби інтерпретовано в нормативно-правових актах Україні з врахуванням певною мірою зарубіжного досвіду розвинених демократичних країн.

Ключові слова: лідерство, компетентність «лідерство», вищий корпус державної служби, вимоги до компетентності, нормативно-правові акти.

Abstract

Interpretation of leadership competence of the civil service senior building in regulatory legal acts of Ukraine

Novohrebelska Iryna Mykolaivna Postgraduate student of the Department of Public Policy, Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service of the Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv,

In the process of modern modernization of the civil service of Ukraine, in particular after the entry into force of the Law of Ukraine "On Civil Service" of December 10, 2015 №889-VIII, much attention is paid to the application of the competence approach. It is established that during this period, with the concept of "professional competence" unchanged in the Law, the requirements for professional competence of civil servants are improved due to the needs of modern civil service of Ukraine, which now continue to update scientific research and develop scientific proposals for improvement.

The article highlights the changes in the interpretation of the leadership competence of the senior civil service in the regulations of Ukraine on the example of the position of State Secretary of the Ministry. The Secretary of State of the Ministry is the head of the civil service in a public body - an official who holds the highest position of civil service in a public body, whose official duties include the exercise of powers in civil service and work organization of other employees in this body.

It is noted that the leadership of those who hold the position of senior civil servants determines, first of all, the nature of authority. The specifics of each individual ministry have a certain impact on the nature of the powers of the Secretary of State in it, but the main powers outlined in the current Law of Ukraine "On Civil Service".

The analysis of the competence interpretation of the senior civil service leadership in the regulations of Ukraine on the example of the position of State Secretary of the Ministry indicates the significant changes that have occurred over the past five years.

It is established that in 2016 the legal acts of Ukraine imposed condition for candidates for the highest (leadership) position in the civil service: “availability of leadership skills” (setting goals, priorities and benchmarks; strategic planning; ability to work with large amounts of information and ability to perform simultaneously several tasks; conducting business negotiations; achieving final results); in 2019 - “leadership” (ability to motivate to effective professional activities; promoting comprehensive personal development; ability to delegate authority and manage performance; ability to form an effective organizational culture of civil service), in 2021 - “leadership” (skills and experience in determining the strategy, activities and development of the organization and setting clear goals and objectives; the ability to develop professional competencies of employees; the ability to inspire the team and motivate people to work hard, achieve individual and command result; ability to effectively delegate tasks and manage team performance; creating a culture of openness and responsibility). Today, the “leadership” of the senior civil service is interpreted in the regulations of Ukraine, taking into account to some extent the foreign experience of developed democracies.

Keywords: leadership, competence leadership, senior civil service, requirements for competence, regulations.

Постановка проблеми

У процесі сучасної модернізація системи державної служби України, зокрема після набуття чинності Закону України “Про державну службу” від 10 груд. 2015 р. №889-VIII [2], значна увага приділена застосуванню компетентнісного підходу. Поняття «професійна компетентність» закріплено у цьому Законі [2] та застосовується при унормуванні інших питань державної служби. Зокрема, дотримання принципу професіоналізму державної служби передбачає компетентне, об'єктивне і неупереджене виконання посадових обов'язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності [2, ст.4]; посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно, у тому числі, від необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців [2, ст. 6]; просування по службі здійснюється з урахуванням професійної компетентності [2, ст.7]; планування службової кар'єри, планове заміщення посад державної служби підготовленими фахівцями здійснюється згідно з вимогами до професійної компетентності [2, ст.17]; тощо.

Слід зауважити, що при незмінності у Законі [2] самого поняття «професійна компетентність», протягом усього періоду застосування Закону України “Про державну службу” [2] відбувається удосконалення вимог до професійної компетентності державних службовців, що зумовлено потребами сучасної державної служби України, які тепер і надалі актуалізують наукові дослідження й напрацювання науково-обґрунтованих пропозицій для удосконалення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій указує на низку напрацювань щодо лідерства в державному/публічному управлінні таких науковців як: Ю. Амосов, Н. Алюшина, В. Бакуменко, Л. Бізо, Н. Гавкалова, Н. Гончарук, С. Григор'єва, І. Грищенко, С. Держановська, К. Дубич, І. Ібрагімова, С. Калашнікова, Л. Карамушка, В. Козаков, О. Кікоть, А. Ліпенцев, О. Нестуля, С. Нестуля, Л. Прудиус, І. Сурай, П. Хаітов, Д. Шихненко та ін. Водночас, сьогодні для України актуальними є дослідження компетентності лідерства вищого корпусу державної служби.

Мета статті - висвітлити зміни в інтерпретації компетентності лідерства вищого корпусу державної служби в нормативно-правових актах України на прикладі посади державного секретаря міністерства.

Виклад основного матеріалу

Професійна стратифікація у системі державної служби України дозволяє сьогодні поділити посади державної служби на три категорії (групи) за характером повноважень (на основі їх функціональних обов'язків, що несуть з собою певний рівень відповідальності): керівники державних органів зі статусом державного службовця; керівники структурних підрозділів; усі інші (спеціалісти/фахівці) [1, с. 126]. Такий підхід виокремлює першу групу із названих як вищий корпус державної служби України, який згідно чинного Закону України “Про державну службу” [2] включає державних службовців, що обіймають посади державної служби категорії “А” (найвищі посади державної служби) і по суті є керівниками державної служби в державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України [1, с. 126].

Так, до категорії «А» віднесено посади державної служби:

керівника Апарату Верховної Ради України та його заступників;

керівника апарату (секретаріату) постійно діючого допоміжного органу, утвореного Президентом України;

Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств;

керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників;

керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів та їх заступників, керівників секретаріатів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та їх заступників, Голови Державної судової адміністрації України та його заступників;

керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх заступників [2, ст. 6].

У межах цього дослідження ми більш детально зупинимося на інтерпретації в Україні компетентності лідерства вищого корпусу державної служби на прикладі державного секретаря міністерства та тих змінах, які відбулися протягом останніх п'яти років.

Державний секретар міністерства - це керівник державної служби в державному органі [2, ст.17] - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов'язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі [2, ст. 2].

Зауважимо, що лідерство тих, хто відповідає займаній посаді вищого корпусу державної служби зумовлює, насамперед, характер повноважень. Специфіка кожного окремого міністерства наносить певний відбиток на характер повноважень державного секретаря в ньому, проте основні повноваження, окреслені Законом України “Про державну службу” [2]:

1) організовує планування роботи з персоналом державного органу, в тому числі організовує проведення конкурсів на зайняття посад державної служби категорій "Б" і "В", забезпечує прозорість і об'єктивність таких конкурсів відповідно до вимог цього Закону;

2) забезпечує планування службової кар'єри, планове заміщення посад державної служби підготовленими фахівцями згідно з вимогами до професійної компетентності та стимулює просування по службі;

3) забезпечує своєчасне оприлюднення та передачу центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, інформації про вакантні посади державної служби з метою формування єдиного переліку вакантних посад державної служби, який оприлюднюється;

4) призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на посади державної служби категорій "Б" і "В", звільняє з таких посад відповідно до цього Закону;

4-1) укладає та розриває контракти про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України;

5) присвоює ранги державним службовцям державного органу, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В";

6) забезпечує підвищення кваліфікації державних службовців державного органу;

7) здійснює планування навчання персоналу державного органу з метою вдосконалення рівня володіння державними службовцями державною мовою, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону, а також іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи, у випадках, якщо володіння такою мовою є обов'язковим відповідно до цього Закону;

8) здійснює контроль за дотриманням виконавської та службової дисципліни в державному органі та умов контрактів про проходження державної служби (у разі укладення);

9) розглядає скарги на дії або бездіяльність державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В";

10) приймає у межах наданих повноважень рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В";

11) виконує функції роботодавця стосовно працівників державного органу, які не є державними службовцями;

12) створює належні для роботи умови та їх матеріально -технічне забезпечення; та здійснює інші повноваження відповідно до законів України.

Проаналізуємо основні вимоги до професійної компетентності державного секретаря міністерства, які закріплено нормативно -правовими актами України.

Насамперед зауважимо, що вимоги до професійної компетентності складаються із загальних та спеціальних вимог [2, ст. 20]. Так, особа, яка претендує на зайняття посади державної служби категорії “А” (у т.ч. держсекретар міністерства), повинна відповідати таким загальним вимогам до професійної компетентності:

- загальний стаж роботи не менше семи років;

- досвід роботи на посадах державної служби категорій "А" чи "Б" або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менш як три роки;

- вільне володіння державною мовою, володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи (цей пункт набрав чинності з 1 травня 2018 р.).

У 2016 році до загальних вимог, що названо у [2], Постановою Кабінету Міністрів України [3] додана вимога вищої освіти, а саме: ступінь вищої освіти - магістр, та затверджено спеціальні вимоги: знання законодавства:

Конституції України; законів України “Про державну службу”, “Про запобігання корупції”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про центральні органи виконавчої влади”, законодавство, що регулює діяльність відповідного державного органу та/або його апарату; наявність лідерських навичок: встановлення цілей, пріоритетів та орієнтирів; стратегічне планування; вміння працювати з великим обсягом інформації та здатність виконувати одночасно декілька завдань; ведення ділових переговорів; досягнення кінцевих результатів; уміння приймати ефективні рішення: аналіз державної політики;

наявність необхідних знань для ефективного розподілу та використання ресурсів (у тому числі людських, фінансових, матеріальних); комунікації та взаємодія: вміння здійснювати ефективну комунікацію та проводити публічні виступи; співпраця та налагодження партнерської взаємодії; відкритість; управління змінами: формування плану змін та покращень; управління змінами та реакцією на них; оцінка ефективності змін; управління організацією та персоналом: організація роботи і контроль; управління проектами; управління якісним обслуговуванням; мотивування; управління людськими ресурсами; особистісні компетенції: принциповість, рішучість і вимогливість під час прийняття рішень; спрямованість на служіння суспільству, захист національних інтересів; системність; інноваційність та неупередженість; самоорганізація та саморозвиток; вміння працювати в стресових ситуаціях; управління публічними фінансами: знання основ бюджетного законодавства; знання системи державного контролю у сфері публічних фінансів; робота з інформацією: знання основ законодавства про інформацію; вміння працювати в умовах електронного урядування.

Зауважимо, що для організації та проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державних секретарів міністерств (Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства інфраструктури України, Міністерства інформаційної політики України та Міністерства культури України) Розпорядженням Кабінету Міністрів України [4] (2016 р.) конкретизовано загальні та спеціальні вимоги до компетентності державного секретаря міністерства. Співставлення спеціальних вимог до компетентності державного секретаря міністерства згідно [3] і [4], показало, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України [4] розширено лише перелік законів України, які необхідно знати (І.Знання законодавства), та конкретизовано вимоги до професійних знань (2.Професійні знання). При цьому, погоджуємося з І.Г. Сурай [5], що недостатнім є зведення професійних знань тільки до знань законодавства (знання вимог трудового законодавства та законодавства про державну службу; знання Регламенту Кабінету Міністрів України [4]).

Також зауважимо, що позиція «наявність лідерських навичок» [3] (2016 р.), яка включає: встановлення цілей, пріоритетів та орієнтирів; стратегічне планування; вміння працювати з великим обсягом інформації та здатність виконувати одночасно декілька завдань; ведення ділових переговорів; досягнення кінцевих результатів скоріше вказує на менеджмент, а не на лідерство держсекретаря міністерства. Погоджуємося з [6, с. 27], що окреслені у [3] вимоги до професійної компетентності держсекретаря міністерства - це вимоги до топ-менеджера (хоч і записана вимога щодо наявності лідерських навичок, але їх складові вказують на навички топ-менеджера).

Звертаємо увагу, що у наступні роки в нормативно-правових актах України змінено компетентнісні вимоги до державного секретаря міністерства.

Так, згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 р. № 964-р з 18 жовтня 2019 р. [7] було оголошено конкурс на зайняття посади державного секретаря Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) з окресленням кваліфікаційних вимог: 1) освіта: ступінь вищої освіти не нижче магістра; 2) досвід роботи: загальний стаж роботи не менше семи років; досвід роботи на посадах державної служби категорії “А” чи “Б” або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування чи досвід роботи на керівних посадах у сфері охорони здоров'я, захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ - інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), формування та реалізації державної політики у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, а також формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення - не менше трьох років або досвід реформування чи управління змінами у великих організаціях; 3) вільне володіння державною мовою; 4) володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи (англійська та/або французька) [ 7].

Вимоги до компетентності держсекретаря МОЗ України 2019 р. [7] конкретизовано та удосконалено порівняно з 2016 р. [3] (табл.1; 2).

Таблиця 1. Вимоги до компетентності держсекретаря МОЗ України згідно [7]

Таблиця 2. Вимоги до професійних знань держсекретаря МОЗ України згідно [7]