Топологічна інформаційно-правова структура ноосфери: концептуальна основа ноосферного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Топологічна інформаційно-правова структура ноосфери: концептуальна основа ноосферного права

Баймуратов Михайло Олександрович,

доктор юридичних наук, професор,

головний науковий консультант

Інституту законодавства Верховної Ради України,

Заслужений діяч науки і техніки

Ожерельєв Володимир Петрович,

аспірант кафедри філософії Національного університету

«Одеська юридична академія»



Анотація

У статті досліджуються актуальні питання топологічної інформаційно-правової структури ноосфери як концептуальної основи становлення і розвитку ноосферного права. Стверджується, що створення системи ноосферного права найважливіший напрям правотворчої діяльності, яку, згідно з вченням про ноосферу, можна кваліфікувати, як наукову розумову діяльність людини, пов'язану з планетарним перетворенням природи і суспільства. В даний час можна спостерігати наполегливі спроби багатьох вчених, як правової юридичної, так і неправової спеціалізації, в розробці системи ноосферного права. На жаль, окремі автори прагнуть сформулювати принципи ноосферного права, не тільки в контексті понять філософії, але і футурології, нерідко використовуючи релігійні уявлення в додатку до вчення про ноосферу. Тому, в якості практичної галузі права, такі, або подібні до них системи, свідомо не можуть відповідати природно-правової реальності. Це вказує на те, що природничо-наукові ідеї про ноосферу, які спочатку були закладені в роботах їх автора академіка В. І. Вернадського, до сих пір не змогли отримати належної природно-правової інтерпретації, а також прикладного правового розвитку та практичної реалізації у вигляді системи ноосферного права.

Метою статті є: виклад системи доказів, які свідчать про «топологічну інформаційно-правову структуру ноосфери», як концептуальну основу для розробки ноосферного права, а також опис особливостей моніторингу «топологічної інформаційно-правової структури ноосфери», з використанням її «топологічної двоконтурної інформаційно-правової моделі».

Наукова новизна полягає у дослідженні та виокремленні актуальних питань топологічної інформаційно-правової структури ноосфери як концептуальної основи становлення і розвитку ноосферного права, а також у описі особливостей моніторингу «топологічної інформаційно-правової структури ноосфери», з використанням її «топологічної двоконтурної інформаційно-правової моделі».

Висновки. Авторами встановлено, що існування топологічної двоконтурної «оболонково-ядерної» інформаційно-правової структури ноосфери є концептуальною основою для формування та розвитку системи ноосферного права. Використання даної Моделі ноосфери відкриває нові можливості для міжнародно-правового прогнозування з урахуванням застосування математичного апарату теорії ігор і методів топології в міжнародно-правовому моніторингу. Топологічну двоконтурну «оболонково-ядерну» інформаційно-правову структуру ноосфери слід визнати в системі міжнародного публічного права природним гарантом сталого розвитку світової цивілізації. Тому їй необхідно надати виключний міжнародно-правовий гуманітарний цивілізаційний статус, який треба буде закріпити в контексті системи ноосферного права і Статуті ООН. Однак, для досягнення поставлених телеологічних домінант всебічного вивчення та подолання можливих проблем на шляху до створення системи ноосферного права потрібні додаткові, більш глибокі, дослідження. Такі дослідження можна буде виконати в рамках нової галузі правової науки юридичної ноосферології.

Ключові слова: глобалізація, правова глобалізація, ноосфера, ноосферне право, топологічна двоконтурна модель ноосфери, топологічна інформаційно-правова структура ноосфери, міжнародне публічне право.



Baimuratov Mykhailo A., Doctor of Law, Professor, chief scientific consultant, Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, Honored Worker of Science and Technology

Ozhereliev Volodymyr P., graduate student of the Department of Philosophy National University «Odessa Law Academy»

TOPOLOGICAL INFORMATION AND LEGAL STRUCTURE OF THE NOOSPHERE CONCEPTUAL BASIS OF NOOSPHERE LAW

Abstract

The article investigates current issues of topological information and legal structure of the noosphere as a conceptual basis for the formation and development of noosphere law. It is argued that the creation of a system of noosphere law the most important area of lawmaking, which, according to the doctrine of the noosphere, can be classified as a scientific mental activity of man associated with the planetary transformation of nature and society. Currently, we can observe the persistent attempts of many scholars, both legal legal and non-legal specialization, in developing a system of noosphere law. Unfortunately, some authors seek to formulate the principles of noosphere law, not only in the context of the concepts of philosophy, but also futurology, often using religious ideas in addition to the doctrine of the noosphere. Therefore, as a practical branch of law, such or similar systems, consciously can not correspond to the natural legal reality. This indicates that the natural science ideas about the noosphere, which were originally laid in the works of their author Academician V. I. Vernadsky, so far have not been able to obtain a proper natural-legal interpretation, as well as applied legal development and practical implementation in the form of a system of noosphere law.

The purpose of the article is: to present a system of evidence that testifies to the «topological information and legal structure of the noosphere» as a conceptual basis for the development of noosphere law, as well as to describe the features of monitoring the «topological information and legal structure of the noosphere», using its «topological legal model».

The scientific novelty lies in the study and identification of topical issues of topological information and legal structure of the noosphere as a conceptual basis for the formation and development of noosphere law, as well as in describing the features of monitoring the «topological information and legal structure of the noosphere», using its «topological two-loop information».

Conclusions. The authors establish that the existence of a topological two-loop «shellnuclear» information and legal structure of the noosphere is a conceptual basis for the formation and development of the system of noosphere law. The use of this Model of the noosphere opens new opportunities for international legal forecasting, taking into account the application of the mathematical apparatus of game theory and methods of topology in international legal monitoring. The topological double-circuit «shell-nuclear» information and legal structure of the noosphere should be recognized in the system of international public law as a natural guarantor of sustainable development of world civilization. Therefore, it needs to be given an exclusive international legal humanitarian status, which will need to be enshrined in the context of the system of noosphere law and the UN Charter. However, in order to achieve the set teleological dominants a comprehensive study and overcoming possible problems on the way to creating a system of noosphere law, additional, deeper, research is needed. Such research can be performed within a new branch of legal science legal noospherology.

Key words: globalization, legal globalization, noosphere, noosphere law, topological two-circuit model of the noosphere, topological information and legal structure of the noosphere, international public law.



Вступ

Постановка проблеми. Створення системи ноосферного права найважливіший напрям правотворчої діяльності, яку, згідно з вченням про ноосферу, можна кваліфікувати, як наукову розумову діяльність людини, пов'язану з планетарним перетворенням природи і суспільства. В даний час можна спостерігати наполегливі спроби багатьох вчених, як правової юридичної, так і неправової спеціалізації, в розробці системи ноосферного права. На жаль, окремі автори прагнуть сформулювати принципи ноосферного права, не тільки в контексті понять філософії, але і футурології, нерідко використовуючи релігійні уявлення в додатку до вчення про ноосферу. Тому, в якості практичної галузі права, такі, або подібні до них системи, свідомо не можуть відповідати природно-правової реальності. Це вказує на те, що природничо-наукові ідеї про ноосферу, які спочатку були закладені в роботах їх автора академіка В. І. Вернадського, до сих пір не змогли отримати належної природно-правової інтерпретації, а також прикладного правового розвитку та практичної реалізації у вигляді системи ноосферного права [1; 2; 3; 4; 5; 6; 7].

В кінці першої половини ХХ століття природничо-наукові дослідження В. І. Вернадського про ноосферу були викладені в його роботах: «Наукова думка, як планетне явище» і «Кілька слів про ноосферу». У них відображені уявлення про наукову розумову планетарну діяльність людини при переході біосфери в ноосферу, як антропогенний фактор, який здатний перетворювати природний біогеографічний, фізико-географічний ландшафт і геологію нашої планети. До цієї ж категорії факторів, які пов'язані з творчою розумовою діяльністю людини, автори відносять і правотворчу діяльність. В процесі практичної реалізації правотворча діяльність виключно активно впливає на перетворення природи речовини і енергії екологічної, соціальної та міжнародно-правової геополітичної структури глобального простору нашої планети [8; 9; 10; 11; 12; 13].

Все це підтверджує актуальність вивчення ролі правотворчої діяльності людини в планетарному масштабі, як антропогенного чинника, в перетворенні фізико-хімічних, біологічних, соціальних і геополітичних просторових структур на глобальному різноманітті ноосфери. Отримані при цьому наукові дані можуть мати важливе значення для розробки системи ноосферного права.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Треба відзначити, що таку особливість ноосферогенезу, як перетворення речової і просторової складових цивілізаційної структури ноосфери в результаті розумової правотворчої діяльності людини, вчені-натуралісти і правознавці досі не досліджували. Однак, без досліджень впливу правотворчої діяльності на процеси розвитку цивілізаційних і геополітичних структур в просторі ноосфери, розробка системи ноосферного права є неможливою. З цією метою автори застосували комплексну методологію: історико-географічні та правові методи, біогеографічні, фізико-географічні, і математичні методи, зокрема, топології і теорії ігор [14; 15; 16; 17; 18; 19; 20].

В результаті застосування такого комплексного методологічного підходу в додатку до розробки системи ноосферного права, автори виявили в різноманітті ноосфери глобальну топологічну інформаційно-правову структуру, яка раніше ніким не була описана. Даний глобальний структурований об'єкт в системі ноосфери, який автори продовжують вивчати і всебічно досліджувати в юридичному аспекті, відіграє фундаментальну роль у формуванні нових наукових концептуальних уявлень про структуру та функції ноосферного права [21; 22].

Метою статті є: 1) виклад системи доказів, які свідчать про «топологічну інформаційно-правову структуру ноосфери», як концептуальну основу для розробки ноосферного права; 2) опис особливостей моніторингу «топологічної інформаційно-правової структури ноосфери», з використанням її «топологічної двоконтурної інформаційно-правової моделі».



Виклад основного матеріалу

Процес правової глобалізації, який по експоненті розвивається в світовій цивілізаційної системі, вимагає створення нового екологічного комплексного природно-правового наукового підходу На переконання авторів, такий науковий підхід, в першу чергу, повинен бути спрямований на вдосконалення системи міжнародного публічного права (далі МПП). Розробка подібного наукового підходу на стику природничих наук, а саме, вчення про ноосферу (ноосферологія), і правових наук, як припускають автори, в подальшому неминуче повинна привести до природного виникнення системи ноосферного права. На основі принципів природного права і понять про «живе право», згідно з логікою розвитку нормотворчості і розширення сфери застосування МПП в життєдіяльності світової цивілізаційної системи, в ноосферне право повинні увійти всі відомі джерела МПП [6; 23; 24].

Ефективним інструментом на шляху до вирішення даної проблеми є, розроблена авторами, топологічна двоконтурна «оболонково-ядерна» інформаційно-правова модель ноосфери (далі Модель). Дана Модель ноосфери, в дискурсі планетарних понять про юридичні аспекти ноосферології, побудована відповідно до алгоритму: «від процесу правової глобалізації в системі МПП до конституційно-економічних перетворень і конвергенції правових систем первинних суб'єктів МПП (держав. Авт.)». Тому Модель ноосфери є відображенням глобальних цивілізаційних історико-географічних і міжнародно-правових особливостей процесу «поділу світу», який почався в пізньому Середньовіччі в кінці XV століття. Як потужний фактор глобалізації антропогенної природи він ініціював виникнення і формування топологічної двоконтурної інформаційно-правової структури ноосфери [21; 22; 25; 26; 27; 28; 29; 30].

Отже, при створенні Моделі автори використовували, розроблений ними, метод проекції історико-географічної інформації про просторово-часову динаміку глобального міжнародно-правового процесу «поділу світу» на топологічне різноманіття ноосфери. Цей метод дозволив виявити на різноманітті ноосфери глобальні просторові геополітичні структури, які ілюструють правову глобалізацію в системі ноосфери на мета-рівні щодо головних (основних) суб'єктів МПП. На Моделі вони представлені в якості двох системних компонентів, які утворюють топологічну двоконтурну «оболонково-ядерну» інформаційно-правову структуру ноосфери. Це дві групи системностворюючих суверенних держав: у вигляді євразійського «ядра» (Росія, Індія і Китай) і «оболонки-англосфери» (Велика Британія, держави Британської співдружності і США) [21; 22].

Аналіз, виявлених авторами цих, раніше ніким не описаних і не досліджених в єдиному контексті суспільних і природних наук глобальних геополітичних системних компонентів ноосфери, дозволив сформулювати за допомогою даної Моделі головний концептуальний принцип ноосферного права. Він пов'язаний з принципом подібності (оболонково-ядерним принципом) в побудові речових структур на різних системних рівнях ієрархії природи і заснований на самому факті існування в глобальній системі ноосфери двоконтурної «оболонково-ядерної» інформаційно-правової природної структури [21; 22; 31].

На ознаки існування такої динамічної структури в цілому, вказують розрізнені дані, що отримані вченими на окремих етапах розвитку цивілізаційних, геополітичних, біогеографічних, історико-географічних, етнографічних, і правових досліджень історії виникнення системи МПП і формування цивілізаційної картини світу. Найважливіший внесок у пошук «закономірностей формування і розвитку геополітичної структури світової цивілізації» внесли: Х. Маккіндер, A. Т. Мехен, Ф. Х. Коломб, П. В. де ля Блаш, Ф. Ратцель, Р Челлен, Ф. Науманн, К. Хаусхофер, К. Шмітт, Н. Спикмен, А. Тойнбі, О. Шпенглер, П. А. Сорокін, С. Хантінгтон, М. Я. Данилевський, К. М. Леонтьев, В. П. Семенов-Тянь-Шанський, А. Е. Едріхін (Вандам), М. С. Трубецькой, П. М. Савицький, Г. В. Вернадський, B. П. Вернадський, Тейяр де Шарден, Л. М. Гумільов, Ж. Ансель, А. Деманжон, Ж. Готтман, П. Деффонтен, А. Зегфрід, І. Лакоста, М. Фуше, Г. Кіссінджер, З. Бжезинський, С. Вучетич.

Характерно, що дане поняття «про існування топологічної двохконтурної оболонково-ядерної інформаційно-правової структури ноосфери», е співвідносним з цілою низкою понять (гіпотез і теорій) «про закономірності формування і розвиток геополітичної структури світової цивілізації», бо саме воно узагальнюе всі ці поняття (гіпотези і теорії) в гранично спрощеній аналітичній формі [22; 32].

Отже, встановлення факту «існування топологічної двоконтурної оболонковоядерної інформаційно-правової структури ноосфери» і створення її Моделі, яка в динаміці відображае «закономірності формування і розвитку геополітичної структури світової цивілізації», е логічним результатом багаторічних наукових праць всіх вищезазначених авторів [33; 34; 35; 36; 37; 38; 39].

Відповідно, на Моделі, з урахуванням природних характерних особливостей конструкції системи ноосфери, нами була відображена її цілісна топологічна двоконтурна «оболонково-ядерна» інформаційно-правова структура. Автори вважають, що саме ця концептуальна особливість будови ноосфери е її системною кваліфікуючою ознакою, яка визначае стійкість процесу розвитку світової цивілізації в глобальному просторі нашої планети. Тому збереження даної особливості устрою системи ноосфери вимагае, згідно Моделі, перманентного міжнародно-правового моніторингу її природної двоконтурної структури [22; 40; 41; 42; 43].

Однак, уявлення про природні «оболонково-ядерні» двоконтурні інформаційно-правові особливості глобальної будови ноосфери, е важливими не тільки для моніторингу стійкості розвитку світової цивілізації, а й для створення системи ноосферного права. Вони також е важливими і при розробці правових інструментів для запобігання руйнування природної двоконтурної структури ноосфери, яка в своїй цивілізаційній основі історично склалася у вигляді «ядра» і «оболонки». При цьому, дана пара структурних компонентів ноосфери володіе специфічними, для кожної з двох її складових, військовими, економічними, технологічними та культурологічними характеристиками [22; 39; 40; 41; 43].

Необхідно також відзначити виняткову коректність даної Моделі для міжнародно-правового (далі МП) прогнозування в умовах правової глобалізації та становлення системи ноосферного права. Модель допускае застосування, як інструментів моніторингу, методів теорії некооперативної стратегії (теорії ігор), зокрема, поняття про «рівновагу Неша». Некооперативні стратегії можна розглядати як попередній етап для розробки і подальшого прийняття сторонами кооперативних стратегій. Це важливо враховувати при аналізі змішаних взаемодій (стратегій) суб'єктів МПП в умовах правової глобалізації з метою формування системи ноосферного права [19; 20; 44; 45, с. 49-71; 46].

Термін «змішані взаемодії» автори використовували в науково-правовому контексті, згідно з термінологіею математичної теорії ігор, в якій досліджуеться кооперативні, некооперативні і «змішані взаемодії» поведінка і стратегія суб'ектів в іграх з двома і більше учасниками [19; 20].

Відомо, що суверенні держави є первинними (основними) суб'єктами МПП. Взаємодія первинних суб'єктів МПП відбувається щодо правового поля системи МПП по заздалегідь обумовленому сторонами правовому сценарію (правилам гри) згідно двосторонніх або багатосторонніх міжнародних договорів. Тому, відповідно до термінології теорії ігор для двох і більше суб'єктів МПП, такі взаємодії можна кваліфікувати, як кооперативні взаємодії. Відповідно, всі інші взаємодії суб'єктів МПП, які відбуваються щодо правового поля системи МПП, але мають односторонній характер, непередбачений договорами, можна віднести до некооперативних взаємодій (стратегій). У реальних умовах, при взаємодії двох і більше суб'єктів МПП, спостерігаються змішані взаємодії, що вимагає від дослідників в області правових наук, згідно Моделі, розробки нового ефективного аналітичного методологічного підходу [22; 47; 48; 49].

Відповідно до Моделі, двоконтурна «оболонково-ядерна» будова ноосфери зводить задачу теорії ігор з участю багатьох геополітичних гравців до взаємодії двох гравців, які на мета-рівні геополітичної системи представлені у вигляді «ядра» і «оболонки». Використання, згідно Моделі, концепції двоконтурної «оболонково-ядерної» будови системи ноосфери полегшує аналіз геополітичних процесів і МП-прогнозування дослідження змішаних глобальних стратегій в ноосфері. Такий підхід, з застосуванням теорії ігор і концепції двоконтурної інформаційно-правової структури ноосфери, може бути реалізований як моніторинг в умовах глобалізації в процесі становлення і розвитку системи ноосферного права [6; 21; 22; 46].

Визначення та порівняння кваліфікуючих ознак дослідження кооперативних, некооперативних і змішаних взаємодій первинних суб'єктів МПП суверенних держав, важливо в цілях МП-прогнозування і геополітичного стратегічного планування (далі ГПСП) особливо в умовах правової глобалізації [25]. Необхідно акцентувати увагу на тому, що роботи подібної спрямованості є виключно актуальними і давно ведуться в рамках окремих зарубіжних дослідницьких проектів, зокрема, RAND-corporation у США [59].

Ми вважаємо, що досягти ще більш високого рівня досліджень можна за допомогою такої комплексної методології, яка дозволить ефективно використовувати можливості комп'ютерного моделювання процесів глобалізації на Моделі ноосфери, що розроблена авторами. Для цього, на початковому етапі, необхідно на основі принципів дефініції ідентифікувати поняття про кооперативні, некооперативні і змішані взаємодії (стратегії) у відповідному математичному апараті теорії ігор та системі МПП в проекції на Модель ноосфери [22].

Виникнення системи МПП можна розглядати, як перехід некооперативних взаємодій первинних суб'єктів МП в просторі ноосфери при «поділі світу» в кооперативні взаємодії в умовах розвитку процесу правової глобалізації та виникнення змішаних взаємодій (стратегій) між суб'єктами МП [21; 51; 52; 53].

Розвиток інформаційно-правової «оболонково-ядерної» структури ноосфери в часі можна цілком коректно описати за допомогою поняття про вкладення топологічних груп різноманіть (згідно Д. Ф. Неша) щодо «еквіпотенційної поверхні» на Моделі ноосфери [22]. Тому порівняльний аналіз кооперативних, некооперативних і змішаних взаємодій суб'єктів МПП на Моделі ноосфери дозволяє за допомогою математичного поняття «рівноваги Неша» визначити, а можливо, використовуючи правові інструменти, змінити, вектор розвитку системи МПП [20, с. 98-102; 22; 47, с.271-275].

Кооперативні взаємодії суб'єктів МПП здійснюються на основі двосторонніх і багатосторонніх міжнародних договорів, які стали результатом перетворення некооперативних стратегій в кооперативні стратегії. Типовим прикладом матрицею таких взаємодій (стратегій), можна вважати ті, які втілені в саму структуру Організації Об'єднаних Націй ООН. Отже, сама структура ООН, відповідно до Моделі, являє собою відображення двоконтурної «оболонково-ядерної» системи ноосфери, що проявляється, як результат голосувань представників держав членів ООН. Це підтверджується і структурою Ради Безпеки ООН, яку можна розглядати, як різноманіття Неша, вкладене в різноманіття в систему ООН [20, с. 104; 46, с. 169-173].

Необхідно відзначити, що в даний час, без наукових уявлень і понять про існування у ноосфери інформаційно-правових структурних особливостей, ненауково міркувати про сталий розвиток світової цивілізації в геополітичному просторі ноосфери. І, це природно, оскільки стійкість світових цивілізаційних процесів в ноосферу, згідно з дослідженнями авторів, є функція її двоконтурної «оболонково-ядерної» інформаційно-правової структури. Дана структура ноосфери корелює з системою МПП, а її функція «підтримки сталого розвитку світової цивілізації» по своїй суті є найважливішим завданням в діяльності ООН до 2030року, згідно з Резолюцією «Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року», прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 25 вересня 2015 року [22; 40, с. 65-72; 41; 42; 43; 50].

Отже, топологічній двоконтурній «оболонково-ядерній» інформаційно-правовій структурі ноосфери, для її охорони від можливого руйнування в умовах глобалізації, необхідно, відповідно до Моделі, надати на рівні ООН особливий МП геополітичний статус (далі ГПС). Це потрібно з метою МП моніторингу для підтримки і збереження «балансу сил» некооперативних, кооперативних і змішаних взаємодій (стратегій) щодо системи МПП і Статуту ООН, що також слід відобразити в майбутньому Кодексі ноосферного права [54].

Важливою ознакою некооперативних взаємодій (стратегій) є незалежні і неузгоджені дії будь-якого суб'єкта МПП на інший суб'єкт або спільноту суб'єктів МПП. Історичним прикладом цього є рання стадія процесу поділу світу, який почався в пізньому Середньовіччі в кінці XV століття [51; 52; 53]. Територіальні колізії, що виникли при цьому, викликали процес переходу некооперативних взаємодій в кооперативні взаємодії між суб'єктами МПП. Це втілилося в папських буллах і договорах між Іспанією і Португалією про «поділ світу» на дві умовні півсфери, а також у всьому подальшому глобальному процесі «розділу і переділу світу», розвитку системи міжнародних договорів і МПП в цілому. Логічний результат даного історичного процесу відображений в структурі ООН і відповідає Моделі [20, с. 104; 21; 22].

В даний час до некооперативних взаємодій суб'єктів МПП можна віднести застосування санкційної практики, яка виходить від одного суб'єкта МПП і викликає санкційну відповідь іншого суб'єкта МПП, що відбувається на загальному тлі кооперативних і некооперативних, тобто, змішаних взаємодій (стратегій). Через деякий час, як правило, в результаті таких в цілому некооперативних взаємодій (стратегій) формується «рівновага Неша» [45, с. 49-71; 46; 54].

Іншим прикладом некооперативних взаємодій (стратегій) між «ядром» і «оболонкою» ноосфери слід вважати розгортання Росією «гіперзвукового» озброєння, що може викликати у США у відповідь некооперативні дії з розміщення свого традиційного ракетного озброєння на геостаціонарній орбіті для підвищення ефективності його застосування. З цим пов'язані і плани з вимушеного розміщення на підводних ракетоносцях США ракет з ядерними зарядами малої потужності, а також вихід США з окремих двосторонніх договорів з Росією. Раніше ці договори дозволяли успішно здійснювати глобальний контроль ядерних озброєнь, проте з виникненням нових «ракетно-ядерних» гравців суб'єктів МПП, стали нікчемними.

Уже в 2020 році проявом і прикладом некооперативних стратегій щодо правового поля системи МПП можна назвати претензії США на освоєння ресурсів Місяця та Марса в односторонньому порядку, всупереч документам прийнятим ООН щодо суб'єктів МПП в 1979 році (див.: Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах: Прийнято резолюцією 34/68 Генеральної Асамблеї ООН від 5 грудня 1979 року [58]). Отже, США, в нових умовах на черговому витку природного процесу загальної глобалізації, виступають ініціатором подальшого розвитку нормотворчого процесу щодо системи МПП. Це відповідає прецедентній формулі «від захоплення до узаконення» і є продовженням процесу «поділу світу», який, як відомо, почався в ноосферу в пізньому Середньовіччі в кінці XV століття і привів до виникнення системи МПП в планетарному масштабі [28; 55; 56; 57].

В даний час, як приклад реалізації некооперативних стратегій, слід розглядати внесення в проект нової Конституції Російської Федерації положення про відмову від примату МПП по відношенню до Законів РФ на її території, що фактично не тільки реверсує конвергенцію правових систем, як правовий акт дивергентного характеру в умовах глобалізації, а й нівелює цю глобальну тенденцію.

Однак, некооперативні взаємодії (стратегії) в процесі формування «рівноваги Неша», а в загальному випадку, так званої, «корельованої рівноваги Омана», за угодою між суб'єктами МПП, з часом можуть переходити в кооперативні взаємодії (стратегії), а також приймати змішаний характер. Тому ми можемо спостерігати одноразово, як некооперативні, так і кооперативні взаємодії (стратегії) в системі суб'єктів МПП [20, с.10, 98-102; 45, с.49-71; 54, с. 24-47].

Кваліфікація таких явищ як некооперативні або кооперативні взаємодії (стратегії) щодо правового поля МПП в системі ноосфери, дозволяє застосувати відповідний математичний апарат з метою ГПСП і МПпрогнозування, з урахуванням особливостей Моделі ноосфери і перспектив формування системи ноосферного права в умовах глобалізації.

Велике значення для отримання достовірних результатів такого моніторингу має використання Моделі ноосфери, розробленої авторами, яка наділена топологічною двоконтурною «оболонково-ядерною» інформаційно-правовою структурою відповідно до природної структури ноосфери. Це відкриває нові широкі перспективи для найбільш ефективного використання математичного апарату теорії ігор, топології і прикладних комп'ютерних програм в розвитку методів ГПСП, МП досліджень, МП-прогнозування, в умовах глобалізації в процесі становлення і розвитку системи ноосферного права.

топологічний інформаційний правовий ноосферний



Висновки

Авторами встановлено, що існування топологічної двоконтурної «оболонково-ядерної» інформаційно-правової структури ноосфери є концептуальною основою для формування та розвитку системи ноосферного права. Використання даної Моделі ноосфери відкриває нові можливості для МП-прогнозування з урахуванням застосування математичного апарату теорії ігор і методів топології в МП моніторингу. Топологічну двоконтурну «оболонково-ядерну» інформаційно-правову структуру ноосфери слід визнати в системі МПП природним гарантом сталого розвитку світової цивілізації. Тому їй необхідно надати виключний МП гуманітарний цивілізаційний статус, який треба буде закріпити в контексті системи ноосферного права і Статуті ООН. Однак, для досягнення поставлених телеологічних домінант всебічного вивчення та подолання можливих проблем на шляху до створення системи ноосферного права потрібні додаткові, більш глибокі, дослідження. Такі дослідження можна буде виконати в рамках нової галузі правової науки юридичної ноосферології.



Список використаних джерел

1. Швецова-ВодкаГ. Н. Учення про ноосферу як підстава розвитку ноокомунікології. Український журнал з бібліотекознавства та інформаційних наук. 2018. № 2. С. 10-23.

2. Швецова-ВодкаГ. Н. Ноосфера как объект библиотечно-библиографических исследований. Вісник ОНУ Серія: Бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство. 2018. Т 23. Вип. 1. С. 187-197.

3. ВасиленкоВ.Н., ИмановГ. М. Ноосферная футурология / Библиотека учебных пособий по ноосферологии. СПб.: Изд. ООО «Лема», 2010. 866 с. URL: http://noocivil.esrae.ru/pdf/ 2012/4/925.pdf (Дата звернення: 22.05.2020).

4. Мезенцев Ю. Л. Религия и ноосферное мировоззрение. Культура народов Причерноморья. 2012. С. 94-96. URL: http://dspace.nbuv. gov.ua/handle/123456789/55852 (Дата звернення: 22.05.2020).

5. Ноосферна парадигма в публічному управлінні: теорія, історія, сучасніст: матеріали наук.-практ. конф. (15 березня 2017 р.). Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2017. 208 с. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/ conf/2017-4/2017_01.pdf (Дата звернення: 22.05.2020).

6. БородинЕ.А. Философские проблемы становления ноосферного права: инвайронментальный дискурс «живого права»: дисс.... канд. филос. наук: 09.00.11. Иваново, 2015. 167 с. URL: http://www.ivanovo.ac.ru/ upload/medialibrary /78f/BorodinDisser.pdf (Дата звернення: 22.05.2020).

7. ИвакинА.А. Предпосылки и предтечи учения о ноосфере. Актуальні проблеми філософії та соціології. Випуск 10. Одеса, 2016.

С. 58-61.

8. Вернадский В. И. Научная мысль как планетное явление. М.: Наука, 1991. 271 с.

9. Вернадский В. И. Несколько слов о ноосфере. Успехи современной биологии. 1944. №18, Вып.2. С.113-120.

10. РежабекБ.Г. УчениеВ.И. Вернадского о ноосфере и поиск пути выхода из глобальных кризисов. Век глобализации. 2008. № 1. С. 159-167.

11. ФесенковаЛ. Учение о ноосфере в современной экологической ситуации. Высшее образование в России. 2008. № 1. С. 142-147.

12. ПрозоровЛ.Л. Было ли учение Вернадского о ноосфере? (краткий исторический анализ). Пространство и время. [Space and Time]. ЕАЕН (Ганновер, ФРГ), 2012. №4 (10). С.223-239.

13. ДробжевМ.И. Переход биосферы в ноосферу: пути и противоречия. Вопросы современной науки и практики / Университет им. В. И. Вернадского. 2018. № 1 (67). С. 48-57.

14. ЩодраО. Історична географія: еволюція поглядів на предмет і завдання студій. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2013. Вип. 48. С. 282-296.

15. ДегтеревД.А. Теоретико-игровой подход в правовых исследованиях. Право и управление. XXI век / МГИМО МИД России. 2013. №2(27). С.90-96.

16. ФоменкоА.Т. Наглядная геометрия и топология. Математические образы в реальном мире. 2-е изд. М.: Изд-во. Моск. ун-та, Изд-во. «ЧеРо», 1988. 416 с.

17. ЗаякинаР. А., Ромм Марк. Сетевой подход: между топологиями пространства и формы. Социологическое обозрение. 2017. Т 16. №2. С. 163-179.

18. ЗаякинаР.А. Роль топологии в исследовании социальных объектов: вчера, сегодня, завтра. Идеи и Идеалы. Т 2. Социальная философия и практика. Новосибирск: Новосиб. гос. техн. ун-т. 2017. № 3(33). С. 41-52.

19. Теория игр и экономическое поведение / Дж. фон Нейман, О. Моргенштерн; Пер. с англ. под ред. и с доб. Н. Н. Воробьева. М.: Наука, 1970. 708 с.

20. ПисарукН. Н. Введение в теорию игр. Минск: БГУ 2010. 108 с.

21. Баймуратов М. А., Ожерельєв В. П. Міжнародне публічне право і ноосфера: на шляху до створення єдиної аналітичної моделі. Публічне право. 2019. № 1 (33). С. 120-130.

22. Баймуратов М. А., Ожерельєв В. П. Роль топологічної двоконтурної моделі ноосфери в дослідженні процесів правової глобалізації. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2020. № 1. С.8-18. URL: https://instzak.com/index.php/ journal/article/view/1770/1651 (Дата звернення: 22.05.2020).

23. Міжнародне право: виклики сьогодення: Матеріали міжнародної наук.-практ. інтернет-конф. (Київ, 20 грудня2016р.). Київ: Київ. нац. торг.-екон. у-т, 2017. 175 с. URL: https://knute.edu.ua/file/NzM1OQ==/b0 c4aa391dda2434b93cbcf4756c7ebd.pdf (Дата звернення: 22.05.2020).

24. Рябцев В. Н. Геополитическое пространство современного мира в региональном измерении (опыт морфологического анализа) / отв. ред. А. М. Старостин; науч. ред. М.Д.Розин. Ростов н/Д.: Фонд науки и образования, 2018. 448 с.

25. СеменюкЕ. Глобалізація: філософський аналіз поняття. НЛУУкраїни. 2007. С. 5.

26. ЗаостровцевА.П. Конституционная политическая экономия: идейные истоки и ее место в системе экономических учений. Вестник Удмуртского ун-та. Экономика и право. 2011. Вып. 3. С. 35-42.

27. Плавич В. П. Проблемы воздействия процессов конвергенции на право и государство. Вісник ОНУ ім. 1.1. Мечникова. Правознавство. 2014. Т 19. Вип. 1 (22). С. 7-20.

28. Испано-португальские договоры о разделе колониальных владений в 15-18 веках. Нац. Политическая энциклопедия. URL: http://politike.ru/termin/ispano-portugalskiedogovory.html (Дата звернення: 22.05.2020).

29. Пантелеева Г. Г. Ноосферно-антропологические идеи как условие целостности человека. Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Философия. Культурология. Социология». 2011. Том 24 (63). № 2. С. 66-75.

30. Рулан Норбер. Юридическая антропология: учебник для вузов. М.: Изд-во НОРМА. 1999. 310 с.

31. Веников В. А. Теория подобия и моделирования: учеб. пособ. для вузов. М.: Высшая школа, 1976. 479 с.

32. УрсулА.Д. На пути к ноосферной цивилизации: взаимосвязь цивилизационных и ноосферных исследований. Политика и общество. 2014. № 12 (120). С. 1501-1520.

33. Геополитика: учеб. и практикум для акад. бакалавриата / С. М. Виноградова [и др.]; под ред. С. М. Виноградовой. М.: Изд-во Юрайт, 2016. 273 с.

34. Дугин А. Г. Геополитика: учеб. пособ. для вузов. М.: Акад. Проект; Гаудеамус, 2011. 583 с.

35. КолосовВ.А., МироненкоН.С. Геополитика и политическая география: учеб. для вузов. М.: Аспект Пресс, 2001. 479 с.

36. АкаевА.А., МалковС. Ю. Геополитическая динамика: возможности логико-математического моделирования. Геополитика и безопасность. 2009. № 4 (8). С. 39-55.

37. МэхэнА.Т. Влияние морской силы на историю. 1660-1783. М.: ООО «Издательство ACT»; СПб.: Terra Fantastica, 2002. 634 с.

38. ФедоровН.В. Теория «морской силы» адмирала А. Т Мэхэна и ее влияние на военно-морскую политику великих держав (1890-1914гг.): Дис.... канд. ист. наук:: 07.00.03. СПб., 2005. 211 с. URL: http://89.208.148.166/diss/cont/187965.html (Дата звернення: 22.05.2020).

39. Бжезинский З. Великая шахматная доска (Господство Америки и его геостратегические императивы). М.: «Международные отношения», 1998. 250 с.

40. УрсулА.Д., УрсулТ. А. Цели перехода к устойчивому развитию человеческой цивилизации. Знание. Понимание. Умение. Гуманитарные науки: теория и методология. 2016. №2. С. 65-72.

41. Ноосферный проект социоприродной эволюции: поиск алгоритмов устойчивости: (коллективная монография) / Отв. ред. проф. Д. Е. Муза. Донецк: ДонНТУ Технопарк ДонНТУ УНИТЕХ, 2014. 288 с.

42. Жарков В. О. Концептуальні засади формування сталого розвитку в Україні. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2020. № 1. С. 137-145.

43. МезенцевЮ.Л. Ноосферное мировоззрение стратегия выживания современной цивилизации. Учёные записки Таврического национального университета им. В. В. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24 (63). 2011. № 3. С. 309-316.

44. Ильин И. В., Урсул А. Д., Урсул Т. А. Ноосферогенез как глобальный процесс (концепция нооглобалистики). Вестник. Московского. Ун-та. Сер. XXVII. Глобалистика и геополитика. 2014. № 1/2. С. 33-50.

45. Данилов В. И. Лекции по теории игр. М.: Российская экономическая школа. 2002. 140 с.

46. ЗенкевичН.А. Выдающийся вклад в теорию игр и ее приложения в области экономики и теории менеджмента (к 80-летию со дня рождения Джона Форбса Нэша). РЖМ. 2008. Том 6. № 4. С.169-173.

47. Мулен Э. Кооперативное принятие решений. Аксиомы и модели / Пер. с англ. М.: Мир, 1991. 464 с.

48. Баймуратов М. А. Международное публичное право: учебник. Х.: ООО «Одиссей», 2007. 704 с.

49. СадовничийВ.А., АкаевА.А., КоротаевА.В., МалковВ.Ю. Моделирование и прогнозирование мировой динамики / Научный совет РАН «Экономика и социология знания». М.: ИСПИ РАН, 2012. 359 с.

50. Перетворення нашого світу: Порядок денний в галузі сталого розвитку на період до 2030 року: Резолюція, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 25 вересня 2015 року (A/70/L.1). URL: http://sdg.org.ua/ ua/resources-2/344-2030-2015 (Дата звернення: 22.05.2020).

51. История Средних веков: В 2 т. Т 1: Раннее Новое время: учеб./ Под ред. С. П. Карпова. М.: Изд-во Моск. ун-та; Изд-во «Печатные Традиции», 2008. 681 с.

52. История Средних веков: В 2 т. Т 2: Раннее Новое время: учеб./ Под ред. С. П. Карпова. М.: Изд-во Моск. ун-та; Изд-во «Печатные Традиции», 2008. 432 с.

53. Магидович И. П., Магидович В. И. Очерки по истории географических открытий: В 5-ти т. Т 2. Великие географические открытия (конец XV средина XVII в.). М.: Просвещение, 1983. 399 с.

54. КолесникГ В. Анализ равновесий в системах с эндогенным формированием функций полезности. Математическая Теория Игр и ее Приложения. Т 3. М., 2018. С. 24-47.

55. КомлеваН.А. Преэмптивная война как технология ресурсного передела мира. Пространство и время. [Space and Time]. ЕАЕН (Ганновер, ФРГ). 2012. № 2 (8). С. 28-33.

56. УрсулА. Д. Космическое продолжение глобальных процессов. Пространство и время. [Space and Time]. ЕАЕН (Ганновер, ФРГ). 2012. №2 (8). С.17-23.

57. Executive Order on Encouraging International Support for the Recovery and Use of Space Resources. DONALD J. TRUMP, THE WHITE HOUSE, April 6, 2020. URL: https:// www.whitehouse.gov/ presidential-actions/ executive-order-encouraging-internationalsupport-recovery-use-space-resources/ (Дата звернення: 22.05.2020).

58. Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах: Прийнято резолюцією 34/68 Генеральної Асамблеї ООН від 5 грудня 1979 року. URL: https://zakon.rada. gov.ua /laws/show/995_482 (Дата звернення: 22.05.2020).

59. New RAND Center to Analyze Options for U.S. Grand Strategy. URL: https://www.rand. org/news/press/ 2020/02/12/index2.html (Дата звернення: 22.05.2020).



References

1. Shvetsova-Vodka,H.N. (2018). Uchennya pro noosferu yak pidstava rozvytku nookomunikolohiyi. Ukrayins'kyy zhurnal z bibliotekoznavstva ta informatsiynykh nauk, 2, 10-23 [in Ukrainian].

2. Shvetsova-Vodka,H.N. (2018). Noosfera kak ob'ekt byblyotechnobyblyohrafycheskykh issledovaniy. Visnyk ONU. Seriya: Bibliotekoznavstvo, bibliohrafoznavstvo, knyhoznavstvo, T. 23, Vyp.1., 187-197 [in Russian].

3. Vasylenko,V. N., Ymanov,H.M. (2010). Noosfernaya futurolohyya. Byblyoteka uchebnykh posobyy po noosferolohyy. SPb.: Yzd. OOO «Lema». URL: http://noocivil.esrae.ru/pdf/ 2012/4/925.pdf (Last accessed: 22.05.2020) [in Russian].

4. Mezentsev,Yu.L. (2012). Relyhiya i noosfernoe myrovozzrenye. Kul'tura narodov Prychernomor'ya, 94-96. URL: http://dspace. nbuv.gov.ua/handle/123456789/55852 (Last accessed: 22.05.2020) [in Russian].

5. Noosferna paradyhma v publichnomu upravlinni: teoriya, istoriya, suchasnist: materialy nauk.-prakt. konf. (15 bereznya 2017). (2017). Kh.: Vyd-vo KharRI NADU «Mahistr». URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/ conf/2017-4/2017_01.pdf (Last accessed: 22.05.2020) [in Ukrainian].

6. Borodyn,E.A. (2015). Fylosofskye problemy stanovleniya noosfernoho prava: invayronmental'niy dyskurs «zhyvoho prava»: Dyss.... kand. fylosof. nauk: Spetsyal'nost' 09.00.11. Ivanovo. URL: http://www.ivanovo. ac.ru/upload/medialibrary /78f/BorodinDisser. pdf (Last accessed: 22.05.2020) [in Russian].

7. Yvakyn,A.A. (2016). Predposylky y predtechy uchenyya o noosfere. Aktual'ni problemy filosofiyi ta sotsiolohiyi, Vyp. 10, 58-61. Odesa [in Russian].

8. Vernadskyy,V. Y. (1991). Nauchnaya mysl' kak planetnoe yavlenye. M.: Nauka [in Russian].

9. Vernadskyy, V. Y. (1944). Neskol'ko slov o noosfere. Uspekhy sovremennoy byolohyy, № 18, Vyp. 2, 113-120 [in Russian].

10. Rezhabek,B.H. (2008). Uchenye V. Y. Vernadskoho o noosfere y poysk puty vykhoda yz hlobal'nykh kryzysov. Vek hlobalyzatsyy, 1, 159-167 [in Russian].

11. Fesenkova,L. (2008). Uchenye o noosfere v sovremennoy ekolohycheskoy sytuatsyy. Vysshee obrazovanye v Rossyy, 1, 142147 [in Russian].

12. Prozorov,L.L. (2012). Bylo ly uchenye Vernadskoho o noosfere? (kratkyy ystorycheskyy analyz). Prostranstvo y vremya. [Space and Time], 4(10), 223-239. EAEN (Hannover, FRH) [in Russian].

13. Drobzhev,M.Y. (2018). Perekhod byosfery v noosferu: puty y protyvorechyya. Voprosy sovremennoy nauky y praktyky / Unyversytet ym. V. Y. Vernadskoho, № (67), 48-57 [in Russian].

14. Shchodra,O. (2013). Istorychna heohrafiya: evolyutsiya pohlyadiv na predmet i zavdannya studiy. Visnyk L'vivs'koho universytetu. Seriya istorychna, Vyp. 48, 282-296 [in Ukrainian].

15. Dehterev,D.A. (2013). Teoretykoyhrovoy podkhod v pravovykh yssledovanyyakh. Pravo y upravlenye KHKHI vek. MHYMO MYD Rossyy, 2 (27), 90-96 [in Russian].

16. Fomenko,A.T. (1988). Nahlyadnaya heometryya y topolohyya. Matematycheskye obrazy v real'nom myre. 2-e yzd. M.: Yzd-vo. Mosk. un-ta, Yzd-vo «CheRo» [in Russian]

17. Zayakyna,R.A., Romm, Mark. (2017). Setevoy podkhod: mezhdu topolohyyamy prostranstva y formy. Sotsyolohycheskoe obozrenye, T 16, № 2, 163-179 [in Russian].

18. Zayakyna,R.A. (2017). Rol' topolohyy v yssledovanyy sotsyal'nykh ob'ektov: vchera, sehodnya, zavtra. Ydey y Ydealy, T. 2. Sotsyal'naya fylosofyya y praktyka / Novosybyrsk: Novosyb. hos. tekhn. un-t, 3 (33), 41-52 [in Russian].

19.. Fon Neyman, Dzh, Morhenshtern, O. (1970). Teoryya yhr y ekonomycheskoe povedenye / Per. s anhl. pod red. y s dob. N. N. Vorob'eva. M.: Nauka [in Russian].

20. Pysaruk,N.N. (2010). Vvedenye v teoryyu yhr. Mynsk: BHU [in Russian].

21. Baymuratov, M. A., Ozherel'yev, V. P. (2019). Mizhnarodne publichne pravo i noosfera: na shlyakhu do stvorennya yedynoyi analitychnoyi modeli. Publichne pravo, 1(33), 120-130 [in Ukrainian].

22. Baymuratov, M. A., Ozherel'yev, V. P. (2020). Rol' topolohichnoyi dvokonturnoyi modeli noosfery v doslidzhenni protsesiv pravovoyi hlobalizatsiyi. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoyi Rady Ukrayiny, 1, 8-18. URL: https://instzak.com/ index.php/ journal/article/view/1770/1651 (Last accessed: 22.05.2020) [in Ukrainian].

23. Mizhnarodne pravo: vyklyky

s'ohodennya: Materialy mizhnarodnoyi nauk.prakt. internet-konf. (Kyiv, 20 hrudnya 2016 r.). (2017). Kyiv: Kyiv. nats. torh.-ekon. un-t. URL: https://knute.edu.ua/file/NzM1OQ==/b0c4 aa391dda2434b93cbcf4756c7ebd.pdf (Last accessed: 22.05.2020) [in Ukrainian].

24. Ryabtsev,V. N. (2018). Heopolytycheskoe prostranstvo sovremennoho myra v rehyonal'nom yzmerenyy (opyt morfolohycheskoho analyza) / otv. red. A.M. Starostyn; nauch. red. M.D. Rozyn. Rostov n/D.: Fond nauky y obrazovaniya [in Russian].

25. Semenyuk,E. (2007). Hlobalizatsiya: filosofs'kyy analiz ponyattya. NLU Ukrayiny, S. 5 [in Ukrainian].

26. Zaostrovtsev,A.R (2011). Konstytutsyonnaya polytycheskaya ekonomyya: ydeynye ystoky y ee mesto v systeme ekonomycheskykh uchenyy. Vestnyk Udmurtskoho un-ta. Ekonomyka y pravo, Vyp.3, 35-42 [in Russian].

27. Plavych,V. P. (2014). Problemy

vozdeystvyya protsessov konverhentsyy na pravo y hosudarstvo. Visnyk ONU im. I. I. Mechnykova. Pravoznavstvo, T. 19, Vyp. 1 (22), 7-20 [in Russian].

28. Ispano-portugal'skiye dogovory o razdele kolonial'nykh vladeniy v 15-18 vekakh. Nats. Politicheskaya entsiklopediya. URL: http:// politike.ru/termin/ispano-portugalskiedogovory.html (Last accessed: 22.05.2020) [in Russian].

29. Panteleyeva,G.G. (2011). Noosfernoantropologicheskiye idei kak usloviye tselostnosti cheloveka. Uchenyye zapiski Tavricheskogo natsional'nogo universiteta im. V.I. Vernadskogo. Seriya «Filosofiya. Kul'turologiya. Sotsiologiya», Tom 24 (63), 2, 66-75 [in Russian].

30. Rulan, Norber. (1999). Yuridicheskaya antropologiya. M.: Izd-vo NORMA [in Russian].

31. Venikov,V. A. (1976). Teoriya podobiya i modelirovaniya. M.: Vysshaya shkola [in Russian].

32. Ursul, A. D. (2014). Na puti k noosfernoy tsivilizatsii: vzaimosvyaz' tsivilizatsionnykh i noosfernykh issledovaniy. Politika i obshchestvo, 12 (120), 1501-1520 [in Russian].

33. Vinogradova,S.M. i dr. (2016). Geopolitika: ucheb. i praktikum dlya akad. bakalavriata / pod red. S. M. Vinogradovoy. M.: Izd-vo Yurayt [in Russian].

34. Dugin,A.G. (2011). Geopolitika: ucheb. posob. dlya vuzov. M.: Akad. Proyekt; Gaudeamus [in Russian].

35. Kolosov,V. A., Mironenko,N.S. (2001). Geopolitika i politicheskaya geografiya. M.: Aspekt Press [in Russian].

36. Akayev,A.A., Malkov,S.Yu. (2009). Geopoliticheskaya dinamika: vozmozhnosti logiko-matematicheskogo modelirovaniya. Geopolitika i bezopasnost', 4 (8), 39-55 [in Russian].

37. Mekhen,A.T. (2002). Vliyaniye morskoy sily na istoriyu. 1660-1783. M.: OOO «Izdatel'stvo ACT»; SPb.: Terra Fantastica [in Russian].

38. Fedorov,N.V. (2005). Teoriya «morskoy

sily» admirala A. T. Mekhena i yeye vliyaniye na voyenno-morskuyu politiku velikikh derzhav (1890-1914): Dis.... kand. ist. nauk: 07.00.03. SPb. URL: http://89.208.148.166/diss/

cont/187965.html (Last accessed: 22.05.2020) [in Russian].

39. Bzhezinskiy,Z. (1998). Velikaya shakhmatnaya doska (Gospodstvo Ameriki i yego geostrategicheskiye imperativy). M.: «Mezhdunarodnyye otnosheniya» [in Russian].

40. Ursul,A.D., Ursul,T. A. (2016). Tseli perekhoda k ustoychivomu razvitiyu chelovecheskoy tsivilizatsii. Znaniye. Ponimaniye. Umeniye. Gumanitarnyye nauki: teoriya i metodologiya, 2, 65-72 [in Russian].

41. Muza,D.Ye. (Otv. red.). (2014). Noosfernyy proyekt sotsioprirodnoy evolyutsii: poisk algoritmov ustoychivosti. Donetsk: DonNTU, Tekhnopark DonNTU UNITEKH [in Russian].

42. Zharkov,V. O. (2020). Kontseptual'ni zasadi formuvannya stalogo rozvitku v Ukrayiny. Naukovi zapiski Institutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrayiny, 1, 137-145 [in Ukrainian].

43. Mezentsev,Yu.L. (2011). Noosfernoye mirovozzreniye strategiya vyzhivaniya sovremennoy tsivilizatsii. Uchonyye zapiski Tavricheskogo natsional'nogo universiteta im. V. V. Vernadskogo. Seriya «Filologiya. Sotsial'nyye kommunikatsii», Tom 24 (63), 3, 309-316 [in Russian].

44. Il'in,I.V., Ursul,A.D., Ursul,T. A. (2014). Noosferogenez kak global'nyy protsess (kontseptsiya nooglobalistiki). Vestnik. Moskovskogo. Un-ta. Ser. KHKHVII. Globalistika i geopolitika, 1/2, 33-50 [in Russian].

45. Danilov,V. I. (2002). Lektsii po teorii igr. M.: Rossiyskaya ekonomicheskaya shkola [in Russian].

46. Zenkevich,N.A. (2008).

Vydayushchiysya vklad v teoriyu igr i yeye prilozheniya v oblasti ekonomiki i teorii menedzhmenta (k 80-letiyu so dnya rozhdeniya Dzhona Forbsa Nesha). RZHM, Tom6, 4, 169173 [in Russian].

47. Mulen,E. (1991). Kooperativnoye prinyatiye resheniy. Aksiomy i modeli / Per. s angl. M.: Mir [in Russian].

48. Baymuratov,M.A. (2007). Mezhdunarodnoye publichnoye pravo. KH.: OOO «Odissey» [in Russian].

49. Sadovnichiy, V. A., Akayev, A. A., Korotayev,A.V., Malkov,V. Yu. (2012). Modelirovaniye i prognozirovaniye mirovoy dinamiki / Nauchnyy sovet RAN «Ekonomika i sotsiologiya znaniya». M.: ISPI RAN [in Russian].

50. General'na Asambleya OON. (2015). Peretvorennya nashogo svitu: Poryadok denniy v galuzi stalogo rozvitku na period do 2030 roku: Rezolyutsiya (A/70/L.1). URL: http://sdg. org.ua/ua/resources-2/344-2030-2015 (Last accessed: 22.05.2020) [in Ukrainian].

51. Karpov,S.P. (Red.). (2008). Istoriya Srednikh vekov: V 2 t. T. 1: Ranneye Novoye vremya. M.: Izd-vo Mosk. un-ta; Izd-vo «Pechatnyye Traditsii» [in Russian].

52. Karpov,S.P. (Red.). (2008). Istoriya Srednikh vekov: V 2 t. T. 2: Ranneye Novoye vremya. M.: Izd-vo Mosk. un-ta; Izd-vo «Pechatnyye Traditsii» [in Russian].

53. Magidovich,I.P., Magidovich,V. I. (1983). Ocherki po istorii geograficheskikh otkrytiy. V 5-ti t. T. 2. Velikiye geograficheskiye otkrytiya (konets XV sredina XVII v.). M.: Prosveshcheniye [in Russian].

54. Kolesnik, G.V. (2018). Analiz ravnovesiy v sistemakh s endogennym formirovaniyem funktsiy poleznosti. Matematicheskaya Teoriya Igr i yeye Prilozheniya, T. 3, 24-47. M. [in Russian].

55. Komleva,N.A. (2012). Preemptivnaya voyna kak tekhnologiya resursnogo peredela mira. Prostranstvo i vremya. [Space and Time], 2 (8), 28-33. YEAYEN (Gannover, FRG) [in Russian].

56. Ursul,A.D. (2012). Kosmicheskoye prodolzheniye global'nykh protsessov. Prostranstvo i vremya. [Space and Time], 2 (8), 17-23. YEAYEN (Gannover, FRG) [in Russian].

57. Executive Order on Encouraging International Support for the Recovery and Use of Space Resources. DONALD J. TRUMP, THE WHITE HOUSE, April 6, 2020. URL: https://www. whitehouse.gov/presidential-actions/executiveorder-encouraging-international-supportrecovery-use-space-resources/ (Last accessed: 22.05.2020).

58. Heneral'na Asambleya OON. (1979). Uhoda pro diyal'nist' derzhav na Misyatsi ta inshykh nebesnykh tilakh: Pryynyato rezolyutsiyeyu 34/68. URL: https://zakon.rada. gov.ua /laws/show/995_482 (Last accessed: 22.05.2020) [in Ukrainian].

...