Загальна характеристика кримінальних правопорушень проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина (статті 157-184 Кримінального Кодексу). Кримінальні правопорушення проти виборчих прав громадян (статті 157-160 Кримінального

За частиною 2 ст. 158² КК кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його за попередньою змовою групою осіб або 2) членом виборчої комісії чи членом комісії з референдуму чи 3) іншою службовою особою з використанням службового становища.

6. Фальсифікація, підроблення, викрадення, пошкодження або знищення виборчої документації, документації референдуму, викрадення, пошкодження, приховування, знищення печатки виборчої комісії, комісії референдуму, виборчої скриньки, списку виборців чи учасників референдуму (ст. 1583 КК).

Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є виборчі та референдні права громадян, додатковим - нормальна діяльність органів державної влади та самоврядування.

Предметом злочину є виборча документація або документація референдуму, поняття якої надається у примітці до ст. 158² КК.

За частиною 1 ст. 158³ предметом цього злочину більш вузький. Ним є протокол про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці або дільниці з референдуму, протокол про підсумки голосування у межах відповідного виборчого округу, округу з референдуму, протокол про результаті виборів або референдуму. Об'єктивна сторона виявляється в діянні, що полягає у підписанні зазначених протоколів до остаточного їх заповнення або не на засіданні виборчої комісії або комісії з референдуму.

Злочин має формальний склад і є закінченим з моменту підписання відповідного протоколу.

Суб'єктивна сторона - прямий умисел: особа усвідомлює, що підписує протокол до його остаточного заповнення чи поза засіданням виборчої комісії і бажає вчиняти такі дії. Мотиви та мета при цьому можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб'єкт за ч. 1 ст. 158³ КК спеціальний - голова, заступник голови, секретар, інший член виборчої комісії, комісії з референдуму.

Частина 2 ст. 158³ КК з об'єктивної сторони передбачає вчинення особою хоча б одного із альтернативно визначених діянь: 1) підробку; 2) незаконне виготовлення; 3) зберігання незаконно виготовленої чи підробленої виборчої документації, документації референдуму; 4) включення до виборчої документації чи документації референдуму завідомо недостовірних відомостей.

Підробка полягає у внесенні до виборчої документації завідомо неправдивих відомостей чи будь-якій іншій її підробці. Внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей як один із способів підробки передбачає внесення в документ таких даних, які завідомо для винного не відповідають дійсності, так званий «інтелектуальний» підлог. Під іншою підробкою виборчого документа розуміють заміну змісту дійсного документа шляхом його виправлення, підчистки тощо, тобто «матеріальний» підлог.

Виборча документація чи документація референдуму - складається із документів установленої форми. Наприклад, щодо виборчого бюлетеня у законодавстві про вибори зазначається, що форма і текст виборчого бюлетеня затверджуються ЦВК, а самі бюлетені є формою суворої звітності. Виготовлення виборчих бюлетенів забезпечується ЦВК у централізованому порядку державними поліграфічними підприємствами на підставі угод. Зміни до виборчих бюлетенів можуть вноситися тільки членами дільничних виборчих комісій із використанням відповідного штампа і про ці зміни обов'язково має повідомлятись кожний виборець під час видачі бюлетеня.

Виготовлення виборчої документації або документації референдуму є незаконним, якщо виборчі документи виготовляються недержавними підприємствами і за своїм змістом чи зовнішнім виглядом не відповідають встановленим у законі формі або тексту. На відміну від підробки, за якої відбувається часткова зміна змісту документа, при виготовленні створюється новий документ.

Під використанням незаконно виготовленої виборчої документації слід розуміти будь-які форми надання відповідних документів або пред 'явлення їх для набуття певних прав у виборчому процесі, наприклад, для здійснення голосування.

Зберігання незаконно виготовленої виборчої документації означає будь-які дії, пов'язані із фактичним перебуванням останньої у володінні винної особи (тримає документи при собі, у приміщенні, сховищі тощо).

Включення до виборчої документації чи документації референдуму завідомо недостовірних відомостей є різновидом підробки, а саме «інтелектуальним підлогом».

Цей злочин має формальний склад, тобто вважається закінченим із моменту вчинення будь-якої дії, передбаченої в ч. 2 ст. 158³ КК.

Суб'єктивна сторона - прямий умисел: особа усвідомлює, що підробляє виборчу документацію чи документацію референдуму, а також, що виготовлення, використання та зберігання таких документів є незаконним, і бажає вчиняти такі дії. Мотиви та мета при цьому можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб'єкт - загальний: особа, що досягла до вчинення злочину 16 років.

Частина 3 ст. 158³КК передбачає відповідальність за: 1) викрадення; 2) пошкодження; 3) приховування чи 4) знищення печатки виборчої комісії, комісії з референдуму, виборчої скриньки з бюлетенями,списку виборців чи учасників референдуму, протоколу про підрахунок голосів виборців чи учасників референдуму, про підсумки голосування в межах відповідного виборчого округу на виборах чи референдумі, про результати виборів або референдуму. Предметом цього злочину є виборчі протоколи, протоколи комісії з референдуму, а також виборчі скриньки з бюлетенями, печатки виборчої комісії тощо.

Викрадення - це таємне чи відкрите незаконне вилучення печатки виборчої комісії, виборчої скриньки або виборчого протоколу чи протоколу комісії з референдуму. Приховування - це переміщення печатки виборчої комісії, виборчої скриньки або виборчих документів з того місця, де їм н а- лежить знаходитись, до іншого місця, що позбавляє можливості використовувати чи враховувати зазначені документи під час виборчого процесу. Знищення чи пошкодження зазначених предметів означає повне чи часткове приведення їх в непридатний до використання стан: підпалювання, розбивання, залиття фарбою, пошкодження пломб тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій, передбачених у ч. 3 ст. 158³ КК.

Суб'єктивна сторона цього злочину - прямий умисел, суб'єктом може бути будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

За частиною 4 ст. 158³ КК кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) повторність; 2) попередня змова групи осіб; 3) вчинення його службовою особою з використанням службового становища або 4) якщо такі дії призвели до неможливості проведення підрахунку голосів на виборчій дільниці чи дільниці з референдуму, встановлення підсумків голосування у відповідному виборчому окрузі чи окрузі з референдуму, встановлення результатів виборів чи референдуму чи до визнання голосування на виборчій дільниці або дільниці референдуму недійсним.

За наявності останньої кваліфікуючої ознаки злочин набуває матеріального складу і буде вважатися закінченим з моменту настання указаних н а- слідків.

Частина 5 ст. 158³ КК містить заохочувальну норму, яка передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності за цей злочин, за умови, якщо особа добровільно, до притягнення до кримінальної відповідальності повідомила про вчинення злочину та сприяла його розкриттю.

7. Порушення таємниці голосування (ст. 159 КК)

Безпосереднім об'єктом цього злочину є право громадянина на вільне волевиявлення під час виборів або референдуму, гарантоване ч. 2 ст. 71 Конституції України.

Об'єктивна сторона даного діяння виражається у порушенні таємниці голосування під час проведення виборів або референдуму, що виявилося у розголошенні змісту волевиявлення виборця або учасника референдуму. Порушення може виражатися як в активних діях (наприклад, улаштування в кабіні спеціальних технічних засобів для спостереження за виборцями), так і в бездіяльності (наприклад, невстановлення спеціальних закритих кабін для заповнення бюлетенів; неопломбування скриньок із бюлетенями тощо). Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є час вчинення злочину, тобто порушення таємниці голосування можливе тільки безпосередньо під час проведення виборів або референдуму.

Злочин має формальний склад і вважається закінченим з моменту порушення таємниці голосування під час проведення виборів або референдуму відносно особи, яка взяла участь у виборах або референдумі.

Суб'єктивна сторона цього діяння - прямий умисел; мотив і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб'єкт за ч. 1 ст. 159 КК - загальний: особа, що досягла 16-річного віку.

Частина 2 ст. 159 КК передбачає відповідальність за такі самі діяння, вчинені спеціальними суб'єктами. Ними можуть бути: член виборчої комісії або член комісії з референдуму, кандидат, уповноважена особа політичної партії, представник організації партії у виборчій комісії, уповноважена особа суб'єкта процесу всеукраїнського референдуму, довірена особа кандидата, член ініціативної групи референдуму, офіційний спостерігач чи службова особа, що використала своє службове становище під час виборів або референдуму.

8. Порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборної агітації чи агітації референдуму (ст. 159^і КК)

Безпосереднім об'єктом цього злочину є виборчі та референдні права громадян, а також встановлений законом порядок фінансування виборчої кампанії.

З об'єктивної сторони ч. 1 ст. 159¹ КК передбачає два самостійних діяння: 1) подання завідомо недостовірних відомостей у звіті політичної партії про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру або 2) подання завідомо недостовірних відомостей у фінансовому звіті про надходження та використання коштів виборчого фонду політичної партії, місцевої організації політичної партії, кандидата.

Загальний порядок подання політичними партіями звітів про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру встановлений у статтях 6-12 Закону України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р., а деталізація відповідних норм закону - у Положенні про порядок подання звіту політичною партією про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру, затвердженому рішенням НАЗК від 28 липня 2016 р. № 2. Найбільш грубим порушенням цього порядку вважається те, що: а) інформація щодо майна, доходів, витрат та зобов'язань фінансового характеру не відповідає дійсності; та б) особа, яка подає таку інформацію, достовірно про це знає.

Порядок подання фінансових звітів про надходження та використання коштів виборчого фонду партії, місцевої організації партії, кандидата на виборах встановлюється, зокрема, статті 97, 153 Виборчого кодексу України. Подання завідомо недостовірних відомостей у фінансовому звіті про надходження та використання коштів виборчого фонду політичної партії, місцевої організації політичної партії, кандидата, як друга форма розглядуваного злочину передбачає, що хоча б до одного із передбачених законом адресатів (залежно від виду виборів ними можуть бути ЦВК, НАЗК,ОВК, ТВК тощо) було подано фінансовий звіт із недостовірною інформацією будь-якого характеру.

Із суб'єктивної сторони ч. 1 ст. 159¹ КК передбачає прямий умисел. Якщо у діянні встановлена необережна форма вини, вчинене визнається адміністративним правопорушенням і тягне адміністративну відповідальність за ст. 212-21 КУпАП.

Суб'єкт кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 159¹ КК - спеціальний. Ним є офіційний представник політичної партії, на якого покладено обов'язок подавати фінансовий звіт. У випадку, якщо офіційно така особа не призначена, суб'єктом є керівник політичної партії.

Частина 2 ст. 159¹ КК передбачає відповідальність: 1) за умисне здійснення внеску на підтримку політичної партії особою, яка не має на те права, або від імені юридичної особи, яка не має на те права; 2) умисне здійснення внеску на користь політичної партії фізичною особою, або від імені юридичної особи у великому розмірі; 3) умисне надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації чи агітації референдуму фізичною особою, або від імені юридичної особи у великому розмірі чи особою, яка не має на те права; 4) умисне отримання внеску на користь політичної партії від особи, яка не має права здійснювати такий внесок або у великому розмірі; 5) умисне отримання у великому розмірі фінансової (матеріальної) підтримки у здійсненні передвиборної агітації чи агітації референдуму; 6) умисне отримання фінансової (матеріальної) підтримки від особи, яка не має права надавати таку фінансову (матеріальну) підтримку.

Порядок здійснення внесків на підтримку політичної партії і перелік осіб, яким заборонено робити внески на користь політичної партії визначається статями 14-15 Закону України «Про політичні партії в Україні». Під здійсненням внеску слід розуміти фактичне надання фінансових коштів фізичною особою, якій це заборонено законом, а у випадку, коли кошти надходять від юридичної особи - фактичне прийняття відповідного рішення повноважним представником юридичної особи (керівником, бухгалтером тощо), в результаті якого на користь політичної партії надходять внески.

Умисне отримання внеску на користь партії має місце, якщо: 1) представник партії фактично отримав грошовий внесок на користь партії від фізичної чи юридичної особи, яка не мала права здійснювати такий вн е- сок і про це достовірно відомо; 2) отриманий внесок був у великому розмірі;

2) своєчасно не були виконані вимоги законодавства (ст. 15 Закону України «Про політичні партії в Україні») про відмову від внеску.

Згідно із приміткою до ст. 159¹ КК великим розміром визнається розмір суми грошових коштів, вартість майна, пільг, послуг, позик, переваг, нематеріальних активів, будь-яких інших вигод нематеріального чи не грошового характеру, що перевищує встановлений законом максимальний розмір внеску на підтримку політичної партії чи максимальний розмір фінансової (матеріальної) підтримки на здійснення передвиборної агітації або агітації з референдуму.

Суб'єкт даного кримінального правопорушення загальний - фізична, осудна особа, що досягла 16 років.

Кваліфікуючою ознакою для діянь, передбачених у частинах 1 та 2 ст. 159¹ КК, відповідно із частиною 3 ст. 159¹ КК є повторність. Частина 4 ст. 159¹ КК встановлює відповідальність за дії, передбачених частиною другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб, організованою групою, або поєднані із вимаганням внеску чи фінансової (матеріальної) підтримки у здійсненні передвиборної агітації чи агітації референдуму.

9. Підкуп виборця, учасника референдуму, члена виборчої комісії або комісії з референдуму (ст. 160 КК)

У статті 160 КК передбачена відповідальність за три самостійних склади злочину: 1) прийняття пропозиції, обіцянки або одержання виборцем, учасником референдуму, членом виборчої комісії або комісії з референдуму, офіційним спостерігачем для себе чи третьої особи неправомірної вигоди (ч. 1); 2) пропозиція, обіцянка або надання виборцю чи учаснику референдуму, кандидату, члену виборчої комісії або комісії з референдуму неправомірної вигоди (ч. 2 і ч. 3), надання виборцям, учасникам референдуму, юридичним особам неправомірної вигоди, що супроводжується передвиборною агітацією або агітацією з референдуму, згадування імені кандидата, назви політичної партії, яка висунула кандидата на відповідних виборах або використання зображення кандидата, символіки політичної партії, яка висунула кандидата на відповідних виборах (ч. 3). При цьому для всіх указаних злочинів спільним є безпосередній об'єкт та предмет злочину.

Безпосереднім об'єктом є суспільні відносини, що забезпечують виборчі та референдні права громадян, а також встановлений порядок організації та проведення виборів та референдуму.

Згідно із приміткою до ст. 160 КК предметом указаних злочинів є неправомірна вигода, під якою слід розуміти продукти харчування, спиртні напої та тютюнові вироби незалежно від їх вартості, а також грошові кошти, товари (крім матеріалів агітації визначених законом), послуги, роботи, пільги, переваги, подарункові сертифікати, цінні папери, кредити, лотерейні білети, інші матеріальні та нематеріальні активи, вартість яких перевищує 0,06 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, які на безоплатних або інших пільгових умовах пропонуються, обіцяються, надаються кандидатам, виборцям, учасникам референдуму або членам виборчої комісії, комісії з референдуму чи одержуються зазначеними особами.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 160 КК, характеризується активною поведінкою - діями, які альтернативно перелічені в законі: 1) прийняття пропозиції, обіцянки або 2) одержання виборцем, учасником референдуму, членом виборчої комісії або комісії з референдуму, офіційним спостерігачем для себе чи третьої особи неправомірної вигоди за вчинення або невчинення будь-яких дій, пов'язаних із безпосередньою реалізацією ним своїх виборчих прав, прав на участь у референдумі.

Прийняття зазначеними суб'єктами пропозиції щодо надання їм або третій особі неправомірної вигоди за реалізацію ними свого виборчого (референдного) права означає виявлення ними згоди одержати (прийняти) таку вигоду у відповідь на висловлення особою, яка пропонує, наміру надати вказану вигоду.

Прийняття обіцянки неправомірної вигоди має місце там, де виборець (учасник референдуму, член виборчої комісії або комісії з референдуму, офіційний спостерігач тощо) дає згоду її прийняти у відповідь на висловлений іншою особою намір надати вигоду із повідомленням про конкретні час, місце, спосіб її надання тощо.

Одержання неправомірної вигоди - це фактичне її прийняття виборцем (учасником референдуму) за вчинення чи невчинення ним будь-яких дій із реалізації свого виборчого (референдного) права.

Обов'язковими умовами відповідальності за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання виборцем (учасником референдуму, членом виборчої комісії, комісії з референдуму, офіційним спостерігачем) неправомірної вигоди є вчинення чи невчинення ним будь-яких дій, пов'язаних із безпосередньою реалізацією свого виборчого права або права на участь у референдумі.

Такими діями, зокрема, є: відмова від участі в голосуванні, голосування на виборчій дільниці (дільниці референдуму) більше одного разу, голосування за окремого кандидата на виборах або відмова від такого голосування, передання виборчого бюлетеня (бюлетеня для голосування на референдумі) іншій особі тощо.

Для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 160 КК не має значення: 1) прийняв виборець (учасник референдуму, членом виборчої комісії, комісії з референдуму, офіційний спостерігач) пропозицію, обіцянку або одержав неправомірну вигоду для себе особисто або для інших (третіх) фізичних чи юридичних осіб, а також 2) здійснював він ці дії у простій (очевидній) чи в завуальованій (прихованій) формі. Також не має значення, як само була використана суб'єктами цього злочину неправомірна вигода.

Прийняття пропозиції, обіцянки неправомірної вигоди є злочином з усіченим складом, який вважається закінченим з моменту вчинення указаних в законі дій. Якщо формою вчинення злочину було фактичне одержання виборцем неправомірної вигоди, то у цьому випадку злочин матиме формальний склад і буде закінченим із моменту прийняття винним хоча б частини неправомірної вигоди.

Суб'єктивна сторона злочину - прямий умисел. Мета - одержання неправомірної вигоди, мотиви - корисливі.

Суб'єкт злочину за ч. 1 ст. 160 КК - спеціальний: ним є виборець, учасник референдуму, член виборчої комісії, комісії з референдуму, офіційний спостерігач тощо.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 160 КК, з об'єктивної сторони виявляється у таких альтернативних діях, як: 1) пропозиція надати неправомірну вигоду; або 2) обіцянка надати неправомірну вигоду; або 3) надання виборцю чи учаснику референдуму, кандидату, члену виборчої комісії або комісії з референдуму неправомірної вигоди за вчинення або невчинення будь-яких дій, пов'язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права чи права на участь у референдумі.

Пропозиція надати неправомірну вигоду - це висловлений виборцю (учаснику референдуму, кандидату, члену виборчої комісії або комісії з референдуму) з боку винного у будь-якій формі намір про надання йому або третій особі такої вигоди.

Обіцянка неправомірної вигоди - це висловлення такого самого наміру, проте більш конкретно, із повідомленням про час, місце, спосіб передачі неправомірної вигоди.

Надання неправомірної вигоди виборцю (учаснику референдуму, кандидату, члену виборчої комісії або комісії з референдуму) - це фактична передача останньому особисто або через посередників зазначеної вигоди у речовій (наприклад, гроші) або в іншій, не речовій формі (послуги, пільги переваги), і отримання зазначеними суб'єктами хоча б частини такої вигоди.

Відповідальність за вказані дії настає, якщо неправомірна вигода передавалася за вчинення або невчинення будь-яких дій, пов'язаних із безпосередньою реалізацією виборцем (учасником референдуму, кандидатом, членом виборчої комісії або комісії з референдуму) свого виборчого права чи права на участь у референдумі, а саме: відмова від участі в голосуванні, голосування на виборчій дільниці (дільниці референдуму) більше одного разу, голосування за окремого кандидата на виборах, кандидатів від політичної партії, місцевої організації політичної партії або відмова від такого голосування, передача виборчого бюлетеня іншій особі тощо.

Таким чином, пропозиція, обіцянка або надання виборцю (учаснику референдуму, кандидату, члену виборчої комісії або комісії з референдуму) неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 160 КК) завжди тісно пов'язані з прийняттям пропозиції, обіцянки або отриманням неправомірної вигоди зазначеними суб'єктами виборчого процесу (ч 1 ст. 160 КК), адже виступають способами підкупу виборця до вчинення чи невчинення будь-яких дій, пов'язаних із безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права або права на участь у референдумі.

За частиною 2 ст. 160 КК злочин має усічений (у випадку, якщо діяння має форму пропозиції чи обіцянки) або формальний склад, якщо діяння виявилось у формі надання неправомірної вигоди, і виборець фактично прийняв хоча б її частину.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 160 КК, також характеризується альтернативними діяннями, якими, зокрема, є 1) надання виборцям, учасникам референдуму, юридичним особам неправомірної вигоди, що супроводжується передвиборною агітацією або агітацією з референдуму;

2) згадування імені кандидата, назви політичної партії, яка висунула кандидата на відповідних виборах або 3) використання зображення кандидата, символіки політичної партії, яка висунула кандидата на відповідних виборах.

Склад цього злочину формальний, він вважається закінченим з моменту вчинення указаного діяння.

Суб'єктивна сторона - прямий умисел. Суб'єкт - будь-яка особа, що досягла 16 років.

Кваліфікуючими ознаками злочинів, передбачених частинами 2 та 3 ст. 160 КК, є: 1) повторність; 2) попередня змова групи осіб, а також 3) вчинення таких дій спеціальними суб'єктами: членом виборчої комісії або комісії референдуму, членом ініціативної групи референдуму, кандидатом або його довіреною особою, іншою особою на прохання кандидата або за дорученнм кандидата,або політичної партії, яка його висунула, уповноваженою особою політичної партії, представником організації політичної партії у виборчій комісії, уповноваженою особою суб'єкта процесу всеукраїнського референдуму, а також офіційним спостерігачем.

У частині 5 ст. 160 КК передбачено спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності за цей злочин, згідно з яким особа, крім організатора та підбурювача кримінального правопорушення звільняється від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, якщо вона добровільно, до притягнення до кримінальної відповідальності повідомила про вчинення злочину та сприяла його розкриттю.

Список літератури

До Розділу V Особливої частини КК України «Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина»

1. Андрушко П. П. Злочини проти виборчих прав громадян та їх права брати участь у референдумі: кримінально-правова характеристика / П. П. Андрушко. Київ: КНТ, 2007. 328 с.

2. Андрушко П. П. Кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності в Україні / П. П. Андрушко. Київ: Форум, 2004. 161 с.

3. Гальцова В. В. Кримінальна відповідальність за розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) та незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) / В. В. Гальцова. Харків: Право, 2015. 248 с.

4. Євтєєва Д. П. Кримінально-правова характеристика зловживання опікунськими правами: соціальна обумовленість та склад злочину / Д. П. Євтєєва. Харків: Право, 2015. 264 с.

5. Зінченко І. О. Кримінально-правова охорона виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина. Аналіз законодавства і судової практики. Харків: Вид. СПД ФО Вапнярчук H. М., 2007. 320 с.

6. Кримінальна відповідальність за порушення виборчих і референ- дних прав: монографія / П. П. Андрушко, І. О. Зінченко, С. Я. Лихова та ін.; за заг. ред. В. П. Тихого. Харків: Кроссроуд, 2008. 344 с.

7. Лихова С. Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (розділ V Особливої частини КК України): монографія / С. Я. Лихова. Київ: Вид.-полігр. центр «Київ, ун-т», 2006. 573 с. URL: https://er.nau.edu.Ua/bitstream/NAU/18284/1/ МОНОГРАФІЯ%20%20Лихова%20С.Я..рд1^? (дата звернення: 10.10.2020).

8. Порушення авторського права як актуальна проблема для України / Б. М. Криволапов, Н. В. Тесленко. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2015. URL: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/apmv/article/viewFile/ 2613/2320 (дата звернення: 10.10.2020).

9. Семеногов І. В. Відповідальність за ухилення від утримання дітей або батьків: кримінально-правові аспекти / І. В. Семеногов, О. О. Житний; за заг. ред. О. О. Житного. Харків: Право, 2015. 256 с.

10. Тацій В. Я., Тютюгін В. І., Борисов В. І. та ін. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / за ред. В. Я. Тація, В. І. Тютюгіна, В. І. Борисова. 6-те вид., перероб. і допов. Харків: Право, 2020. 768 с.

11. Фоменко М. В. Кримінально-правова характеристика перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій (ст. 170 КК України): монографія / М. В. Фоменко; за заг. ред. О. М. Литвинова. Харків: Константа, 2018. 228 с. URL: http://dspace. univd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/2399 (дата звернення: 10.10.2020).

12. Харченко В. Б. Кримінально-правова охорона прав на результати творчої діяльності та засоби індивідуалізації в Україні: монографія / В. Б. Харченко. Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2011. 480 с.

Галузеві нормативно-правові акти до Розділу V Особливої частини КК України «Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина»

13. Виборчий Кодекс України: Закон України від 19 грудня 2019 р. № 396-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text (дата звернення: 10.10.2020).

14. Огляд судової практики з розгляду спорів щодо виборів та виборчих правопорушень в Україні: за результатами президентських та парламентських виборів 2019 року. URL: http://www.nsj.gov.ua/files/1590748254IFES- Ukraine-Overview-of-court-practices-on-election-dispute-resolution-v1-Ukr.pdf (дата звернення: 10.10.2020).

15. Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду України від 28 травня 2020 р. по справі № 699/213/16-к. URL: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/ 81540693 (дата звернення: 10.10.2020).

16. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 р. № 3792-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12#Text (дата звернення: 10.10.2020).

17. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення виборчого законодавства: Закон України від 16 липня 2020 р. № 805-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/805-20#n34 (дата звернення: 10.10.2020).

18. Про громадські об'єднання: Закон України від 22 березня 2012 р. № 4572-VI URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17#Text (дата звернення: 10.10.2020).

19. Про Державний реєстр виборців: Закон України від 22 лютого 2007 р. № 698-V. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/698-16#Text (дата звернення: 10.10.2020).

20. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. № 2135-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135- 12#Text (дата звернення: 10.10.2020).

21. Про політичні партії в Україні: Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2365-III URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2365-14#Text (дата звернення: 10.10.2020).

22. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 р. № 1045-XIV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1045-14#Text (дата звернення: 10.10.2020).

23. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23 квітня 1991 р. № 987-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987- 12#Text (дата звернення: 10.10.2020).

24. Про Центральну виборчу комісію: Закон України від 30 червня 2004 р. № 1932-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-15#Text (дата звернення: 10.10.2020).

25. Узагальнення судової практики застосування судами України законодавства про відповідальність за злочини проти виборчих прав і свобод (статті 157-160 Кримінального кодексу України). URL: https://dsa.court. gov.ua/userfiles/file/ sud1590/News/Zlochiny_proty_vyborchih_prav.pdf (дата звернення: 10.10.2020).

26. Ухвала Колегії Судової Палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 22 травня 2007 р. Практика судів України з кримінальних справ, 2006-2007: Збірник./ Укладачі: В. В. Сташис, В. I. Тютюгін; за заг. ред. В. В. Сташиса. К.: Юрінком Інтер 2008. С. 589-590.

Размещено на Allbest.ru