Державна політика як інструмент державного управління в сфері бюджетної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний університет «Житомирська політехніка»

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Державна політика як інструмент державного управління в сфері бюджетної безпеки

С.В. Свірко, д-р екон. наук, професор

Т.О. Тарасова, д-р екон. наук, професор



Анотація

державний політика бюджетний безпека

В статті здійснено опрацювання положень державної політики в сфері бюджетної безпеки. На підставі багатостороннього опрацювання понятійного поля сучасної науки про державне управління запропоновано визначення вказаного поняття, під яким слід розуміти цілеспрямовану, безперервну та організовану діяльність державних інституцій в сфері бюджетної безпеки з метою її досягнення, стабілізації та зростання. При цьому під “бюджетною безпекою” автори розуміють стан фінансової захищеності сектору загального державного управління, що характеризується платоспроможністю та фінансовою стійкістю держави, як економічного суб'єкту, що надає можливість інституціональним одиницям вказаного сектору реалізовувати повноваження на виконання функцій держави максимально результативно та ефективно в умовах мінливого середовища, зовнішніх та внутрішніх загроз. В основу класифікації державної політики в сфері бюджетної безпеки умотивовано покласти класифікацію власне бюджетної безпеки, яку сформовано за такими ознаками: за рівнем бюджету: бюджетна безпека за державним рівнем; бюджетна безпека за місцевим рівнем; за елементами бюджету: бюджетна безпека доходів; бюджетна безпека видатків та кредитування; бюджетна безпека фінансування; бюджетна безпека боргу; за функціями держави: бюджетна безпека щодо реалізації загального управління; бюджетна безпека щодо реалізації політичної функції; бюджетна безпека щодо реалізації економічної функції; бюджетна безпека щодо реалізації функції громадського та правового порядку; бюджетна безпека щодо реалізації соціально-гуманітарної функції; бюджетна безпека щодо реалізації інформаційно-комунікаційних функції; бюджетна безпека щодо реалізації ресурсно-екологічної функції; бюджетна безпека щодо реалізації міжнародно-дипломатичної функції. Базуючись на загальних принципах державної політики в цілому та національної безпеки зокрема, пропонується до принципів державної політики в сфері бюджетної безпеки віднести: верховенства права та законності; публічності та прозорості; спадковості та безперервності; пріоритетності цілей; повноти охоплення; синергійності структурних елементів; результативності та ефективності; підзвітності та контролю.

Ключові слова: державна політика, державне управління, бюджетна безпека, класифікація, принципи.



S. Svirko, T. Tarasova.

Public policy as a tool of public administration in the field of budget security

Abstract

The article deals with the provisions of state policy in the field of budget security. Based on the multifaceted elaboration of the conceptual field of modern science of public administration, it is proposed to define this concept, which should be understood as purposeful, continuous and organized activity of state institutions in the field of budget security in order to achieve, stabilize and grow. At the same time, the authors understand “budget security” as the state of financial security of the general government sector, characterized by the solvency and financial stability of the state as an economic entity, which enables institutional units of this sector to exercise their powers as effectively and efficiently as possible. changing environment, external and internal threats.The classification of state policy in the field of budget security is based on the classification of budget security itself, which is formed on the following grounds: by budget level: budget security by state level; budget security at the local level; by budget elements: budget security of revenues; budgetary security of expenditures and lending; budgetary security of financing; budgetary debt security; by functions of the state: budget security for the implementation of general management; budget security for the implementation of the political function; budget security for the implementation of the economic function; budget security in relation to the implementation of the function of public and legal order; budget security for the implementation of the social and humanitarian function; budget security for the implementation of information and communication functions; budget security for the implementation of resource and environmental function; budget security for the implementation of the international-diplomatic function. Based on the general principles of public policy in general and national security in particular, it is proposed that the principles of public policy in the field of budget security include: the rule of law; publicity and transparency; heredity and continuity; priority of goals; complete coverage; synergy of structural elements; effectiveness and efficiency; accountability and control.

Keywords: public policy, public administration, budget security, classification, principles.



Постановка проблеми

Сучасний стан сектору загального державного управління свідчить про значні проблеми перед усім фінансового характеру, які стоять на заваді подальшого розвитку останнього. Водночас, відсутність такого розвитку і подальший занепад бюджетної сфері може призвести не тільки до небувалого соціального та економічного напруження, а й стати детермінантом знищення держави загалом. На подолання цієї гострої проблеми призвана бути спрямована розбудова механізму державного управлінні бюджетною безпекою, що, серед іншого, передбачає формування підходів до державної політики в сфері бюджетної безпеки, як інструменту вказаного механізму. За таких обставин дослідження з аксіоматизації понять державної політики в сфері бюджетної безпеки є вкрай актуальною та своєчасною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемами побудови теоретичних засад державного управління присвятили свої праці вчені: О. Борисенко, C. Бєла, А. Дєгтяр, С. Домбровська, О. Євсюков, О. Іляш, В. Коврегін, С. Майстер, С. Полторак, А. Помази-Пономаренко, І. Приходько, В. Садковий, Г. Ситник, В. Степанов, Д. Юрковський та ін. Питання державного управління в сфері державної безпеки досліджували вчені: М. Потебенько, В. Гончаренко, М. Мельник, М. Хавронюк, С. Яценко, С. Гордієнко, В. Пилипчук, І. Корж, О. Вовк, В. Чумак, В. Настюк, А. Янчук, І. Козьяков, М. Медвідь, М. Баюк, А. Янчук, В. Чумак, Б. Берданський, Н. Серьогіна, Г. Куц. Накове опрацювання полодень бюджетної безпеки у різні часм здійснили: О. Барановськии, О. Білорус, О. Власюк, В. Геєць, В. Горбулін, Г. Дарнопих, І. Бінько, М. Єрмошенко, Я. Жаліло, Г. Іващенко, Л. Кістерськии, Г. Козаченко, В. Мартинюк, В. Мунтіян, Є. Олеиніков, Г. Пастернак-Таранушенко, С. Пирожков, В. Предборськии, А. Сухоруков, В. Шлемко. Науковий напрям державного управління бюджетною безпекою опановували науковці: А. Кулінська, Т. Луцик-Дубова, Н. Залізко, Т. Яковенко. Засвідчуючи значний сукупний внесок вищевказаних авторів до науки про державне управління в сфері бюджетної безпеки, зауважимо на відсутності будь-яких напрацювань в сфері державної політики, спрямованої до досягнення та розвиток бюджетної безпеки в країні. Такий стан речей уповільнює формування вивіреного науково -ґрунтовного механізму державного управління в сфері бюджетної безпеки.

Мета статті - опрацювати положення державної політики як інструменту державного управління в сфері бюджетної безпеки.

Виклад основного матеріалу

Ще з часів Стародавньої Греції термін “політика” визначався як мистецтво; власне і сам термін етимілогічно витікає з давньогрецького слова polis (місто-держава) та пов'язаних з ним politike (мистецтво управління), politicas (державний діяч), а отже означає діяльність з керівництва и управління суспільством на основі публічної влади [1, С.258]. Логіка побудови складних понять та історію походження слова політика наштовхують на думку про тавтологічність категорії «державна політки». Втім, за декілька тисячоліть розвитку суспільства виникла потреба у цільовому спрямування власне поняття «політика», що призвело до виникнення не тільки понять, а й цілих прикладних сфер і відповідних наукових спрямувань за відповідними сферами: військова політика, економічна політика, промислова політика, аграрна політика, науково-технічна політика, інноваційна політика, інвестиційна політика, інформаційна політика, демографічна політика, фінансова політика, бюджетна політика, публічна політика, екологічна політика, соціальна політика, культурна політика, релігійна політика, політика в сфері охорони здоров'я, освіти, інформатизації тощо. Саме через таке різноманіття на сьогодні усталеним є поняття «державна політика» яка трактується різними вченими наступним чином:

«один із важливих компонентів життєдіяльності суспільства, оскільки іі' заходи спрямовуються на поліпшення рівня проживання громадян та гарантування соціальної стабільності країни і її регіонів» [1, С.261];

«сукупність специфічних, неординарних дій, заходів та інститутів, за допомогою яких відбувається задоволення різноманітних інтересів диференційованого суспільства». Автор вказує на наявність взаємозалежності між економічними, політичними и культурними детермінантами та державною політикою [2, с. 133-135];

«відносно стабільна, організована та цілеспрямована діяльність уряду щодо певної проблеми або предмета розгляду, яка здійснюється ним безпосередньо або опосередковано через уповноважених агентів і впливає на життя суспільства» [3,С.2].

«відносно стабільна, організована и цілеспрямована діяльність/бездіяльність державних інституцій, здійснювані безпосередньо чи опосередковано щодо певної проблеми або сукупності проблем, яка впливає на життя суспільства» [4, с. 6];

«засіб, що дозволяє державі досягнути певної мети в конкретній галузі, використовуючи правові, економічні, адміністративні методи впливу, спираючись на ресурси, які є в іі розпорядженні» [5, с. 63];

«напрям дії або утримання від неї", обрані державними органами для розв'язання певної чи сукупності взаємопов'язаних проблем» [6, с. 22];

«діяльність, націлена на вирішення проблем суспільного розвитку» [7, с. 21];

«напрям діяльності держави щодо визначення та досягнення соціально значущої мети розвитку суспільства чи його окремих сфер» [8, с. 35];

«сукупність мети і завдань, що практично реалізується державою, і засобів, які використовуються при цьому» [9, с. 157];

«цілеспрямована діяльність органів державної влади для вирішення суспільних проблем, досягнення и реалізації загально значущої мети розвитку суспільства або його окремих сфер; оптимальний синтез об'єктивних тенденцій суспільного розвитку і суб'єктивних суджень людей про власні інтереси в суспільстві» [10];

«спрямовується на прийняття і реалізацію обов'язкових для суспільства державно-політичних рішень за визначеною проблемою, розв'язання якої потребує втручання державних органів влади» [11, с. 10];

«сприймається як взаємовідносини урядової установи та іх оточення» [12, с. 13];

«відносно стабільна, організована и цілеспрямована діяльність (бездіяльність) державних інституцій (органів державної влади), здійснювана ними безпосередньо чи опосередковано щодо певної проблеми або сукупності проблем, яка впливає на життя суспільства» [13, с. 6];

“принципове керівництво до дії для органів державної влади, насамперед органів виконавчої влади, що стосується певних напрямків їх діяльності, відповідне законам і соціальним звичаям ...” [14, С.568];

“пропонований курс діяльності уряду для задоволення потреб чи використання можливостей, сформульований із зазначенням очікуваних результатів та їх впливу на наявний стан справ і конкретне розв'язання проблем” [15, С. 75];

Узагальнення авторських підходів до визначення поняття «державна політика» представлено на рисунку.



Підходи до трактування поняття “державна політика”

Аналіз словникової конструкції “державна безпека” засвідчує загальновизнану повсякденну уживаність та наукову значущість першої з первинних її складових та досить значне розповсюдження та використання другої. Звернення до універсальних словникових видань свідчить про таке трактування їх лексикологічного змісту [16, C. 65, 593-594]: “держава - політична форма організації суспільства на чолі з урядом, що здійснює управління суспільством, охороняє його політичну, соціальну структуру; ... політика - діяльність органів державної влади, партій, громадських організацій у сфері внутрішнього державного управління та міжнародних відносин; ; спосіб дій спрямований на досягнення певної мети;...”.

Політична енциклопедія закріплює таке визначення терміну “держава” [14, С. 198]: “..політичне об'єднання у визначених територіальних кордонах, із суверенним правом та реалізацією влади за допомогою системи тривалих публічних інститутів”. Енциклопедичний словник з політології стверджує, що «держава» - це “центральний та основний інститут політичної організації суспільства, соціально-політичний механізм, що виникає у класовому суспільстві з метою організації' і впорядкування соціально неоднорідного суспільства, вирішення конфліктних ситуацій, забезпечення відповідного рівня соціальної стабільності системи, її цілісності та безпеки.» [17, С. 92].

Юридична енциклопедія надає таке тлумачення останньому терміну [18]: «1) Сукупність людей, території, на якій вони проживають, і суверенної у межах даної території влади. У цьому розумінні термін «держава» є тотожним поняттям «країна», «основний суб'єкт міжнародного права». 2) Організація політичної влади, головний інститут політичної системи суспільства, який спрямовує і організовує за допомогою норм права спільну діяльність людей і соціальних груп, захищає права та інтереси громадян. Акумулюючи у своїх руках владні повноваження, держава. політично інтегрує суспільство і представляє його як у внутрішніх, так і зовнішніх стосунках.». Цим же виданням «безпека» пояснюється як «стан захищеності життєве важливих інтересів особи, суспільства і держави від зовнішньої і внутрішньої загрози. Система безпеки охоплює такі основні елементи: наук, теорію (філософію), доктрину (концепцію), політику, стратегію і тактику забезпечення безпеки; сукупність міжнародних, державних і громад, (недержавних) інститутів та організацій, які забезпечують безпеку особи, суспільства, держави; засоби, способи і методи забезпечення безпеки.» [19].

Економічна енциклопедія вирізняється власним оригінальний трактування дефініції “держава”, що передбачає її уяву як [20, С.313]: “..організації економічної, політичної, правової та ідеологічної' влади в суспільстві, за допомогою якої' забезпечується її цілісність і безпека, здійснюється виконання загальнолюдських та класових соціально - економічних функцій. Виникнення держави зумовлено появою та розвитком економічної' нерівності у первісному суспільстві, зародженням класів у процесі його розпаду та зародженням рабовласницького ладу, потребою у виконанні загальних соціально-економічних функцій, а також захисту членів суспільства від зовнішньої' небезпеки».

Філософський словник трактує державу як «структуру панування, яка постійно відновлюється у наслідок спільних дій людей, дій, що здійснюються через представництво, і яка кінцево упорядковує суспільні дії в тій чи іншій сфері [21, С. 112].

Слід зазначити, що поняття державної політики в сфері бюджетної безпеки не знайшло своє відображення в спеціалізованій літературі, втім воно перекликається певним чином з поняттями державної політики загалом та державної фінансової політики. Трактування першої складової цієї доволі складної словникової конструкції представлено вище, а друга являє собою «сукупність фінансових заходів, що здійснюються державою через фінансову систему; політика держави, уряду щодо використання державних фінансових ресурсів; сукупність цілеспрямованих державних заходів щодо формування та ефективного використання фінансових ресурсів країни» [22, С.94]; «комплексе визначення цього поняття трактує останню як систему заздалегідь визначених і затверджених заходів, форм і методів мобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів державними інститутами з метою виконання державою функцій відповідно до стратегічних і тактичних цілей іі' економічного і соціального розвитку, яка об'єднує в собі об'єктивні фінансові відносини, конкретизовані у вигляді загальнодержавних планів і програм, управлінські рішення, що виникають в процесі формулювання та впровадження в дію стратеги функціонування і розвитку державних фінансів» [23, С.31-32].

На підставі вказаних визначень сформуємо власне поняття «державна політика в сфері бюджетної безпеки», під яким слід розуміти цілеспрямовану, безперервну та організовану діяльність державних інституцій в сфері бюджетної безпеки з метою її досягнення, стабілізації та зростання. При цьому під “бюджетною безпекою” автори розуміють стан фінансової захищеності сектору загального державного управління, що характеризується платоспроможністю та фінансовою стійкістю держави, як економічного суб'єкту, що надає можливість інституціональним одиницям вказаного сектору реалізовувати повноваження на виконання функцій держави максимально результативно та ефективно в умовах мінливого середовища, зовнішніх та внутрішніх загроз [28, 29,30].

Державна політика в сфері бюджетної безпеки є поняття складним та структурованим, при цьому власне остання визначається внутрішньої будовою бюджетної безпеки. Розглянемо цю позицію детальніше.

В основі як поняття, так і явища бюджетної безпеки лежить її предмет, який в попередніх публікаціях авторів визначено перед усім як бюджетна система і бюджетний процес, а також бюджетний механізм в контексті функціональної діяльності органів сектору загального державного управління [24]. Згідно бюджетного кодексу України бюджетна система являє собою «сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права» [25]. Структура бюджетної безпеки передбачає виокремлення: державного бюджету; місцевих бюджетів (бюджет Автономної Республіки Крим; обласних бюджетів; районних бюджетів; бюджетів місцевого самоврядування). Відповідно до положень Бюджетного кодексу України, на кожному з виділених рівнів бюджетної системи складається «план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду» або бюджет [25]. Цей план включає змістовні сегменти, що визначаються бюджетною класифікацією України, що являє собою «єдине систематизоване угрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів» [25]. Так, в межах останньої Бюджетний кодекс: класифікацію доходів бюджету; класифікацію видатків та кредитування бюджету; класифікація фінансування бюджету; класифікація боргу.

Щодо другої складової предмету бюджетної безпеки - бюджетного процесу - останній, як «регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства» включає такі послідовні стадії: складання та розгляд Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) і прийняття рішення щодо них; складання проектів бюджетів; розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього [25].

Отже, на підставі вищевказаних позицій, а також центральної забезпечуючої ролі бюджетної безпеки серед інших складових державної безпеки пропонується класифікувати бюджетну безпеку за такими ознаками:

За рівнем бюджету: бюджетна безпека за державним рівнем; бюджетна безпека за місцевим рівнем;

За елементами бюджету: бюджетна безпека доходів; бюджетна безпека видатків та кредитування; бюджетна безпека фінансування; бюджетна безпека боргу;

За функціями держави: бюджетна безпека щодо реалізації загального управління; бюджетна безпека щодо реалізації політичної функції; бюджетна безпека щодо реалізації економічної функції; бюджетна безпека щодо реалізації функції громадського та правового порядку; бюджетна безпека щодо реалізації соціально-гуманітарної функції; бюджетна безпека щодо реалізації інформаційно-комунікаційних функції; бюджетна безпека щодо реалізації ресурсно-екологічної функції; бюджетна безпека щодо реалізації міжнародно-дипломатичної функції.

Таким чином, згідно представленій структурі бюджетної безпеки пропонується вирізняти за кожним її видом в межах кожної з угрупувань відповідний вид державної політики.

Не менш важливим питання є формування принципів державної політика в сфері бюджетної безпеки. Загалом базові принципи державної політики сформульовані в Законі України "Про засади внутрішньої' і зовнішньої політики", до яких ст. 2, зокрема віднесено [26]:

щодо внутрішньої політики: «пріоритетність захисту національних інтересів; верховенство права, забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, повага до гідності кожної особи; рівність усіх суб'єктів права власності перед законом, захист конкуренції у сфері економічної діяльності; здійснення державної' влади на засадах ії поділу на законодавчу, виконавчу та судову; відкритість та прозорість процесів підготовки і прийняття рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування; забезпечення сталого розвитку економіки на ринкових засадах та ії соціальної спрямованості; забезпечення балансу загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів; свобода, соціальна справедливість і творча самореалізація, участь громадян в управлінні державними і суспільними справами; соціальне партнерство та громадянська солідарність»;

щодо зовнішньої політики: «суверенна рівність держав;

утримання від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої іноземної держави; повага до територіальної цілісності іноземних держав та непорушності державних кордонів; вирішення міжнародних спорів мирними засобами; повага до прав людини та її основоположних свобод; невтручання у внутрішні справи держав; взаємовигідне співробітництво між державами; сумлінне виконання взятих на себе міжнародних зобов'язань; пріоритет загальновизнаних норм і принципів міжнародного права перед нормами і принципами національного права; застосування Збройних Сил України лише у випадках актів збройної агресії проти України, будь-яких інших збройних зазіхань на її територіальну цілісність і недоторканність державних кордонів, боротьби з міжнародним тероризмом та піратством або в інших випадках, передбачених міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; застосування міжнародних санкцій, контрзаходів та заходів дипломатичного захисту відповідно до міжнародного права у випадках міжнародних протиправних діянь, які завдають шкоди Україні, її громадянам і юридичним особам; своєчасність та адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам Україні, її громадянам і юридичним особам».

Закон України «Про національну безпеку» в свою чергу до принципів державної політики в вищевказаній сфері відносить такі: «верховенство права, підзвітність, законність, прозорість та дотримання засад демократичного цивільного контролю за функціонуванням сектору безпеки і оборони та застосуванням сили; дотримання норм міжнародного права, участь в інтересах України у міжнародних зусиллях з підтримання миру і безпеки, міждержавних системах та механізмах міжнародної колективної безпеки; розвиток сектору безпеки і оборони як основного інструменту реалізації державної політики у сферах національної безпеки і оборони» [27].

На підставі вищеозначених позицій та з урахуванням особливостей сфери функціонування власне бюджетної безпеки пропонується до принципів державної політики в сфері бюджетної безпеки віднести: верховенства права та законності; публічності та прозорості; спадковості та безперервності; пріоритетності цілей; повноти охоплення; синергійності структурних елементів; результативності та ефективності; підзвітності та контролю.



Висновки

В умовах постійно зростаючого дефіциту державного та місцевих бюджетів питання розбудови науково-обґрунтованої державної політики в сфері бюджетної безпеки є надзвичайно важливим та своєчасним завданням. Запропоноване визначення державної політики в сфері бюджетної безпеки, її класифікація та принципи дозволять сформувати чіткий дієздатний механізм державного управління бюджетною безпекою, що сприятиме оздоровленню всієї бюджетної системи України.



Бібліографічний список

1. Лаврінюк О.В. Сутність поняття державної політики. Університетські наукові записки. 2018. № 67-68. С. 254-263.

2. Тертичка В.В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні. К.: Основи, 2002. 750 с.

3. Романов В.Є., Рудік О.М., Брус Т.М. Державна політика: аналіз та механізми п впровадження. Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2003. 72 с.

4. Державна політика: аналіз та механізми ії' впровадження в Україні / за заг. ред. В. Ребкала, В. Тертички. К.: Вид-во НАДУ, 2000. 232 с.

5. Державне управління: словник-довідник / за заг. ред. В.М. Князева, В.Д. Бакуменка. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.

6. Пал Л.А. Аналіз державної політики; [пер. з англ. І. Дзюби]. К.: Основи, 1999. 422 с.

7. Валевськии О.Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження. К.: НІСД, 2001. 242 с.

8. Бакуменко В.Д., Недолішній П.І. Теоретичні та організаційні засади державного управління. К.: Міленіум, 2003. 256 с.

9. Державне управління в Україні: організаціино-правові засади / за заг. ред. Н.Р. Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 164 с.

10. Андріяш В.І. Державна політика: концептуальні аспекти визначення. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2013. № 9. URL: https://goo.gl/aLu3RG.

11. Концептуальні засади взаємодії' політики и управління / за заг. ред. В.А. Ребкала, В.А. Шахова, В.В. Голубь, В.М. Козакова. К.: НАДУ, 2010. 300 с.

12. Романов В., Рудік О., Брус Т. Вступ до аналізу державної політики. К.: Основи, 2001. 238 с.

13. Ребкало В.А., Тертичка В.В. Державна політика: аналіз та впровадження в Україні. К.: УАДУ, 2002. 80 с.

14. Дем'янчук О. Політика владна. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. с. 808.

15. Рябічко О.В. Державна політика регулювання підприємницької діяльності: механізми формування. Актуальні проблеми державного управління. 2011. № 1 (39). С. 72-76.

16. Куньч З.Й. Універсальний словник української мови. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2005. 848 с.

17. Політологія: енциклопедичний словник / [В.М. Денисенко, Л.Я. Угрин, Н.М. Хома]; за ред. д-ра філос. наук, проф. В.П. Мельника. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2014. с. 406.

18. Юридична енциклопедія: [у 6 т.] / ред. кол. Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1998. Т. 2: Д - Й. С. 80.

19. Юридична енциклопедія: [у 6 т.] / ред. кол. Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1998. Т. 1: А - Г. С. 207.

20. Економічна енциклопедія: в 3 т. / відпов. ред. С.В. Мочернии. Т. 1. К.: Академія; Тернопіль: Академія народного господарства, 2000. 863 с.

21. Философский энциклопедический словарь. М.: ИНФРА-М, 2001. 576 с.

22. Грицюк І.В. Державна фінансова політика економічного зростання. Університетські наукові записки. 2013. № 2. С. 92-101.

23. Сіташ Т.Д. Фінансова політика держави: прагматика та проблематика. Академічний огляд. 2015. № 1. С. 29-34.

24. Грицишен Д.О.,Свірко С.В., Супрунова І.В. Бюджетна безпека як об'єкт аналітичних досліджень в умовах реформування системи управління місцевими бюджетами. Інвестиції: практика та досвід. 2019. № 24. С. 129-134.

25. Бюджетний кодекс України від 21.06. 2001 № 2542 - ІІІ. URL:http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2456-17&p=1309936556715078.

26. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики: Законі України від 1.07.2010 р. No 2411-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17#Text.

27. Про національну безпеку України: Закон України № 2469-VIII від 21.06.18. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19.

28. Черчата, A.O., Тарасова, T.O., Штогрин, М.В. (2020).

29. Інформаційно-аналітичне забезпечення управління сталим розвитком інституціональних одиниць Науковий вісник Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (серія «Економіка та управління в нафтовій і газовій промисловості», 2(22), 99-108. DOI:https://doi.org/10.31471/2409-0948-2020-2(22)-99-108.

30. Тарасова Т.О., Черчата А.О. Соціально-перетворюючі інвестиції як механізм консолідації фінансових ресурсів державного та приватного секторів Розвиток харчових виробництв, ресторанного та готельного господарств і торгівлі: проблеми, перспективи, ефективність : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 14 травня 2020 р. Харків : ХДУХТ, 2020. С. 6768. URL: http://elib.hduht.edu.Ua/jspui/bitstream/123456789/5472/1/tk2 14.05.20.pdf.

31. Тарасова Т.О., Черчата А.О., Міхальський К. Організаційні аспекти управління інноваційною діяльністю: синтез фінансового та інтелектуального капіталів: кол. монограф. Системне забезпечення економічної активності та сталого розвитку суб'єктів підприємницької діяльності Харків: ХДУХТ, 2020. С. 196-209. URL: http://elib.hduht.edu.ua/handle/123456789/5868.



References

1. Lavriniuk O.V. (2018). Sutnist poniattia derzhavnoi polityky. [The essence of the concept of public policy]. Universytetski naukovi zapysky. № 67-68.Рр. 254-263.

2. Tertychka V.V. (2002). Derzhavna polityka: analiz ta zdiysnennia v Ukraini. [Public policy: analysis and implementation in Ukraine]. K.: Osnovy, 750 р.

3. Romanov V.Ye., Rudik O.M., Brus T.M. (2003). Derzhavna polityka: analiz ta mekhanizmy iivprovadzhennia [Public policy: analysis and mechanisms of its implementation]. Dnipropetrovsk: DRIDU NADU, 72 р.

4. Derzhavna polityka: analiz ta mekhanizmy iivprovadzhennia v Ukraini [Public policy: analysis and mechanisms of its implementation in Ukraine] / za zah. red. V. Rebkala, V. Tertychky. K.: Vyd-vo NADU, 2000. 232 р.

5. Derzhavne upravlinnia [Public administration: a dictionary-reference book]: slovnyk-dovidnyk / za zah. red. V.M. Kniazieva, V.D. Bakumenka. K.: Vyd-vo UADU, 2002. 228 р.

6. Pal L.A. (1999). Analiz derzhavnoi polityky [Publicpolicy analysis]; [per. z anhl. I. Dziuby]. K.: Osnovy, 422 р.

7. Valevskyy O.L. (2001). Derzhavna polityka v Ukra ini: metodolohiia analizu, stratehiia, mekhanizmy vprovadzhennia [State policy in Ukraine: methodology of analysis, strategy, implementation mechanisms]. K.: NISD, 242 р.

8. Bakumenko V.D., Nadolishniy P.I. (2003). Teoretychni ta orhanizatsiyni zasady derzhavnoho upravlinnia [Theory of finance]. K.: Milenium, 256 р.

9. Derzhavne upravlinnia v Ukraini: orhanizatsiyno-pravovi zasady [Theoretical and organizational principles of public administration ] / za zah. red. N.R. Nyzhnyk. K.: Vyd-vo UADU, 2002. 164 р.

10. Andriiash V.I. (2013). Derzhavna polityka: kontseptualni aspekty vyznachennia. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok [Public policy: conceptual aspects of definition. Public administration: improvement and development]. № 9. URL: https://goo.gl/aLu3RG.

11. Kontseptualni zasady vzaiemodiipolityky y upravlinnia [Conceptual principles of interaction between policy and management] / za zah. red. V.A. Rebkala, V.A. Shakhova, V.V. Holub, V.M. Kozakova. K.: NADU, 2010. 300 р.

12. Romanov V., Rudik O., Brus T. (2001). Vstup do analizu derzhavnoi polityky [Introduction to public policy analysis]. K.: Osnovy, 238 p.

13. Rebkalo V.A., Tertychka V.V. (2002). Derzhavna polityka: analiz ta vprovadzhennia v Ukraini [Public policy: analysis and implementation in Ukraine}. K.: UADU, 80 p.

14. Demianchuk O. (2011). Polityka vladna. Politychna entsyklopediia [Politics is authoritarian. Political encyclopedia]. Redkol.: Yu. Levenets (holova), Yu. Shapoval (zast. holovy) ta in. K.: Parlamentske vydavnytstvo, 808 р.

15. Riabichko O.V. (2011). Derzhavna polityka rehuliuvannia pidpryiemnytskoi diialnosti: mekhanizmy formuvannia [State policy of business regulation: mechanisms of formation]. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia. № 1 (39). Рр. 72-76.

16. Kunch Z.I. (2005). Universalnyi slovnyk ukrainskoi movy [Universal dictionary of the Ukrainian language]. Ternopil: Navchalna knyha - Bohdan, 848 p.

17. Politolohiia: entsyklopedychnyi slovnyk [Political Science: encyclopedic dictionary] / [V.M. Denysenko, L.Ia. Uhryn, N.M. Khoma]; za red. d-ra filos. nauk, prof. V.P. Melnyka. - Lviv: LNU imeni Ivana Franka, 2014 .406 p.

18. Iurydychna entsyklopediia [Legal encyclopedia]: [u 6 t.] / red. kol. Yu.S. Shemshuchenko (vidp. red.) [ta in.]. K.: Ukrainska entsyklopediia im. M.P. Bazhana, 1998. T. 2: D - Y. S. 80.

19. Iurydychna entsyklopediia [Legal encyclopedia]: [u 6 t.] / red. kol. Yu.S. Shemshuchenko (vidp. red.) [ta in.]. K.: Ukrainska entsyklopediia im. M.P. Bazhana, 1998. T. 1: A - H. p. 207.

20. Ekonomichna entsyklopediia [Economic Encyclopedia]: v 3 t. / vidpov. red. S.V. Mochernyy. T. 1. K.: Akademiia; Ternopil: Akademiia narodnoho hospodarstva, 2000. 863 p.

21. Filosofskiy entsiklopedicheskiy slovar' (2001). [Philosophical Encyclopedic Dictionary]. M.: YNFRA-M, 576 p.

22. Hrytsiuk I.V. (2013). Derzhavna finansova polityka ekonomichnoho zrostannia [Public financial policy of economic growth ]. Universytetski naukovi zapysky. № 2. Pp. 92-101.

23. Sitash T.D. (2015). Finansova polityka derzhavy: prahmatyka ta problematyka [State financial policy: pragmatics and issues]. Akademichnyi ohliad. № 1. Pp. 29-34.

24. Hrytsyshen D.O., Svirko S.V., Suprunova I.V. (2019). Biudzhetna bezpeka yak obiekt analitychnykh doslidzhen v umovakh reformuvannia systemy upravlinnia mistsevymy biudzhetamy. Investytsii: praktyka ta dosvid [Budget security as an object of analytical research in the context of reforming the local budget management system]. № 24. Рр. 129-134.

25. Biudzhetnyi kodeks Ukrainy [Budget Code of Ukraine] vid 21.06.2001. № 2542 - III. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2456-17&p=1309936556715078.

26. Pro zasady vnutrishnoii zovnishnoi polityky [On the principles of domestic and foreign policy]: Zakoni Ukrainy vid 1.07.2010. № 2411-VI. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17#Text.

27. Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy [On the national security of Ukraine]: Zakon Ukrainy №2469-VIII vid 21.06.2018. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19.

28. Cherchata A.O., Tarasova T.O., Shtohryn M.V. (2020). Informacijno-anality'chne zabezpechennya upravlinnya staly'm rozvy'tkom insty'tucional'ny'x ody'ny'cz' [Information and analytical support of sustainable development management of institutional units]. Naukovyi visnyk Ivano-Frankivskoho natsionalnoho tekhnichnoho universytetu nafty i hazu (seriia «Ekonomika ta upravlinnia v naftovii i hazovii promyslovosti»), vol. 2(22). P. 99-108. DOI:https://doi.org/10.31471/2409-0948-2020-2(22)-99-108.

29. Tarasova T.O., Cherchata A.O. (2020). Social'no-peretvoryuyuchi investy'ciyi yak mexanizm konsolidaciyi finansovy'x resursiv derzhavnogo ta pry'vatnogo sektoriv [Socially transformative investments as a mechanism for consolidating financial resources of the public and private sectors ]. Proceedings of the Rozvy'tok xarchovy'x vy'robny'cztv, restorannogo ta gotel'nogo gospodarstv i torgivli: problemy', perspekty'vy', efekty'vnist': Mizhnarodna naukovo-prakty'chna konferenciya (Ukraina, Kharkiv, 14 travnya, 2020) (eds. O. I. Cherevko ta in.), Kharkiv: KhDUKhT, pp. 67-68.

30. http://elib.hduht.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/5472/1/tk2_14.05.20.pdf.

31. Tarasova T., Cherchata A., Michalski K. (2020). Orhanizatsiini aspekty upravlinnia innovatsiinoiu diialnistiu: syntez finansovoho ta intelektualnoho kapitaliv [Organizational aspects of innovation management: synthesis of financial and intellectual capital]. Kol. monohraf. Systemne zabezpechennia ekonomichnoi aktyvnosti ta staloho rozvytku subiektiv pidpryiemnytskoi diialnosti. Kharkiv, KhDUKhT. P 196-209. URL: http://elib.hduht.edu.ua/handle/123456789/5868.

Размещено на Allbest.ru

...