Поняття та види суб’єктів адміністративно-правових відносин у сфері професійного спорту в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття та види суб'єктів адміністративно-правових відносин у сфері професійного спорту в Україні

Деменко К.Е.

Сумський державний університет

Анотація

Статтю присвячено визначенню поняття та видів суб'єктів адміністративно-правових відносин у сфері професійного спорту в Україні. Розглянуто відмінності в розумінні таких понять, як "суб'єкт права" та "суб'єкт правовідносин". З'ясовано, що поняття "суб'єкт правовідносин" є вужчим за поняття "суб'єкт права". Запропоновано під суб'єктами адміністративно-правових відносин у сфері професійного спорту в Україні розуміти індивідуальні й колективні суб'єкти, які відповідно до національного законодавства наділені юридичними правами та обов'язками, які вони реалізовують у правовідносинах, що, відповідно, виникають, змінюються та припиняються у сфері професійного спорту в Україні. Розкрито існуючі в науковій доктрині підходи до класифікації суб'єктів адміністративних правовідносин та їхні особливості, зокрема, що однією зі сторін таких правовідносин обов'язково є суб'єкт, який за національним законодавством наділений владними повноваженнями. Виокремлено та охарактеризовано колективні суб'єкти адміністративно-правових відносин у сфері професійного спорту, в тому числі органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади фізичної культури і спорту, громадські об'єднання. З'ясовано, що індивідуальними суб'єктами адміністративно-правових відносин у сфері професійного спорту в Україні є спортсмени-професіонали. Наголошено, що в умовах передачі частини функцій центральних органів державної влади середнім і нижнім рівням на місця необхідним є створення регіональних суб'єктів адміністративно-правових відносин у сфері професійного спорту в Україні.

Ключові слова: суб'єкт, суб'єкт правовідносин, адміністративно-правові відносини, спорт, професійний спорт.

Demenko K.E. CONCEPTS AND TYPES OF SUBJECTS OF ADMINISTRATIVE AND LEGAL RELATIONS IN THE FIELD OF PROFESSIONAL SPORTS IN UKRAINE

The article is devoted to the definition of the concept and types of subjects of administrative and legal relations in the field ofprofessional sports in Ukraine. Differences in the understanding of such concepts as "subject of law" and "subject of legal relations" are considered. It has been found that the concept of "subject of legal relations" is narrower than the concept of "subject of law". It is proposed to understand the subjects of administrative and legal relations in the field ofprofessional sports in Ukraine as individual and collective subjects who, in accordance with national legislation, are endowed with legal rights and responsibilities, which they exercise in legal relations that arise, change and terminate. in the field of professional sports in Ukraine. The existing approaches in the scientific doctrine to the classification of subjects of administrative legal relations and their features are revealed, in particular, that one of the parties to such a legal relationship must be an entity that is empowered under national law. Collective subjects of administrative and legal relations in the field of professional sports, including public authorities, local governments, institutions of physical culture and sports, public associations have been identified and characterized. It was found out that individual subjects of administrative and legal relations in the field of professional sports in Ukraine are professional athletes. It is emphasized that in the conditions of transfer ofpart of the functions of the central bodies of state power to the middle and lower level to the places it is necessary to create regional subjects of administrative and legal relations in the field ofprofessional sports in Ukraine. адміністративний правовий спорт

Key words: subject, subject of legal relations, administrative-legal relations, sports, professional sports.

Постановка проблеми. У сучасних умовах розвитку держави спорт стає важливою сферою економіки багатьох держав, зокрема й України. Зважаючи на те, що спорт є одним із факторів, який впливає на темпи розвитку суспільства, рівень життя і якості населення, імідж країни на міжнародному рівні, держава не забезпечує правове регулювання адміністративно- правових відносин у сфері професійного спорту та фінансує вказану сферу. Беручи до уваги значення спорту для благополуччя населення та розвитку держави, визначення поняття та видів суб'єктів адміністративно-правових відносин у сфері професійного спорту в Україні є актуальним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що питання суб'єктного складу правовідносин у сфері спорту в Україні досліджували такі науковці, як О.М. Алікова, М.Д. Василенко, С.М. Балабан, З.П. Дубінська, І.О. Куроченко, О.А. Моргунов, А.Я. Палюх, І.Є. Рибчич, М.А. Тіхонова та інші, водночас активний розвиток державної політики у сфері професійного спорту зумовлює актуальність визначення поняття та видів суб'єктів адміністративно-правових відносин у сфері професійного спорту в Україні.

Постановка завдання. Відповідно до викладеного метою статті є визначення поняття та видів суб'єктів адміністративно-правових відносин у сфері професійного спорту в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Традиційно правовідносини складаються з таких елементів, як суб'єкт, об'єкт та зміст. З огляду на це адміністративно-правові відносини, що виникають, змінюються і припиняються у сфері професійного спорту в Україні. Водночас перед тим, як з'ясувати поняття "суб'єкт адміністративно-правових відносин", пропонуємо звернути увагу на підхід О.Ф. Скакун, яка суб'єктів правовідносин визначає як правоздатних осіб суспільного життя, які є носіями юридичних прав і обов'язків, тобто це індивідуальні чи колективні суб'єкти права, які використовують свою правосуб'єктність у конкретних правовідносинах, виступаючи реалізаторами суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, повноважень і юридичної відповідальності [1, с. 354]. Нині поняття "суб'єкт права" і "суб'єкт правовідносин" досить часто ототожнюють.

На думку М.М. Ейдельберга, основною ознакою, за якою можна розмежувати категорії "суб'єкт права" та "суб'єкт правовідносин", є: по-перше, можливість брати участь у різних правовідносинах, що характерно для суб'єкта права; по-друге, реальна участь у правовідносинах, що характерно для суб'єктів (учасників) правовідносин [2, с. 145]. М.В. Костів відзначає, що в юридичній літературі відсутня чітка диференціація понять "суб'єкт права" і "суб'єкт правовідносин" - існують точки зору й щодо ототожнення поняття "суб'єкт права" і "суб'єкт правовідносин", проте переважаючою є думка про те, що поняття "суб'єкт правовідносин" є більш вузьким, ніж поняття "суб'єкт права", оскільки носій прав і обов'язків може не бути учасником реальних правовідносин [3, с. 26-27].

Правова природа суб'єкта адміністративного права проявляється в його особливих властивостях. Суб'єкт адміністративного права відрізняється від інших тим, що він є носієм пов'язаних якостей: зовнішньої відокремленості; персоніфікації; волі, детермінованої в адміністративну правосуб'єктність; адміністративно-правової регламентації. Саме наявність цих характеристик у суб'єкта дає можливість говорити, що він є суб'єктом адміністративного права і функціонує в системі адміністративного права як її елемент і носій [4, с. 82].

Щодо суб'єктів правовідносин, то це учасники адміністративно-правових відносин, які мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки й наділені специфічними властивостями. Тобто суб'єкти адміністративно-правових відносин з погляду публічного управління - це суб'єкти публічної адміністрації та об'єкти публічного управління, а з боку адміністративного-правового регулювання - суб'єкти адміністративного права [5].

В.К. Колпаков відзначає, що характерною ознакою всіх наведених видів адміністративно-правових відносин є те, що органи публічної адміністрації виступають у них владною стороною, яка реалізує свої виконавчо-розпорядчі повноваження. Владність розуміється як наявність урегульованого законом права на прийняття владного рішення в разі виникнення юридичного факту [6, с. 102]. Зокрема, на думку науковців, серед яких В. Галунько, П. Діхтієвський, О. Кузьменко, С. Стеценко, до основних суб'єктів публічної адміністрації належать: органи виконавчої влади; суб'єкти місцевого самоврядування; суб'єкти делегованих повноважень; громадські об'єднання [7, с. 22].

У свою чергу С.М. Алфьоров, С.В. Ващенко, М.М. Долгополова, А.П. Купін наголошують, що суб'єкти адміністративно-правових відносин - це органи державного управління. І обов'язковою умовою виникнення адміністративно-правових відносин є те, що однією стороною їх виступають суб'єкти, які наділені юридично-владними повноваженнями [8, с. 17].

Д.М. Павлов до суб'єктів адміністративно-правових відносин відносить: державні органи та їхні структурні підрозділи (органи законодавчої, виконавчої, судової влади, прокуратури тощо); органи місцевого самоврядування; підприємства, установи, організації всіх форм власності; громадські (недержавні) об'єднання; службовців державних органів та організацій, громадських об'єднань; представників громадських формувань, наділених адміністративними правами й обов'язками; громадян України, іноземців та осіб без громадянства [9, с. 23].

Відповідно до Закону України "Про фізичну культуру і спорт" від 24.12.1993 р. до суб'єктів у сфері фізичної культури і спорту належать: фізичні особи, які займаються фізичною культурою і спортом, у тому числі спортсмени; фахівці сфери фізичної культури і спорту; заклади фізичної культури і спорту; відповідні органи влади [10].

Конституцією України закріплено принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову владу, а також закріплено повноваження кожної з них. Вищим органом законодавчої влади держави є Верховна Рада Україна. Згідно зі статтею 85 Конституції України парламент уповноважений приймати закони; затверджувати Державний бюджет України, вносити зміни до нього, контролювати його виконання, приймати рішення щодо звіту про його виконання; визначати засади внутрішньої і зовнішньої політики; затверджувати загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля тощо [11]. Загалом, реалізація лише цих повноважень свідчить про те, що Верховна Рада України бере участь у регулюванні адміністративно-правових відносин у сфері професійного спорту, визначає правові засади виникнення, зміни та припинення адміністративно-правових відносин у цій сфері, затверджує обсяг фінансування спорту в Україні тощо.

Наступним суб'єктом, на який ми пропонуємо звернути увагу, є вищий орган виконавчої влади - Кабінет Міністрів України. Закон України "Про Кабінет Міністрів України" 2014 р. у статті 20 окремо виділяє групу повноважень уряду у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, серед яких, зокрема: забезпечення розроблення і здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку спорту [12]. Структура Кабінету Міністрів України передбачає функціонування низки міністерств, відповідальних за реалізацію державної політики в різних сферах. Питання, що стосуються професійного спорту, законодавство України відносить до компетенції Міністерства молоді і спорту України. Відповідно до Положення про Міністерство молоді і спорту України останнє:

1) вживає разом із заінтересованими органами виконавчої влади заходів для розвитку мережі дитячо-юнацьких спортивних шкіл, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів олімпійської підготовки, закладів спеціалізованої освіти спортивного профілю зі специфічними умовами навчання, здійснює організаційно-методичне забезпечення їхньої діяльності;

2) засновує державні центри олімпійської підготовки;

3) надає в установленому порядку дитячо-юнацьким спортивним школам вищу категорію, статус спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву, спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи для осіб з інвалідністю паралімпійського, дефлімпійського резерву, закладам освіти - статус закладу спеціалізованої освіти спортивного профілю зі специфічними умовами навчання, закладам фізичної культури і спорту - статус центру олімпійської підготовки;

4) затверджує: правила спортивних змагань з видів спорту, визнаних в Україні; положення про проведення всеукраїнських спортивних змагань; положення про національні збірні команди з видів спорту, визнаних в Україні;

5) сприяє національним спортивним федераціям і фізкультурно-спортивним товариствам у забезпеченні розвитку олімпійських, неолімпійських і національних видів спорту, спорту ветеранів;

6) укладає трудові договори (контракти) зі спортсменами та фахівцями штатної команди національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських та національних видів спорту та ін. [13].

Звісно, що зазначений перелік повноважень Міністерства молоді та спорту України у сфері професійного спорту не є вичерпним, але свідчить про його широкі можливості впливу на адміністративно-правові відносини у вказаній сфері, а також участь у таких відносинах.

С.М. Балабан звертає увагу на те, що, окрім Міністерства молоді та спорту, управління вказаною сферою відносин здійснюють Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство оборони України та ін. Зокрема, Міністерство освіти і науки України у фізкультурно-спортивній сфері забезпечує проведення серед учнівської і студентської молоді спортивних заходів, пов'язаних з підготовкою спортивного резерву для національних збірних команд, забезпечує комплектацію національних збірних команд студентів і учнів з видів спорту для забезпечення їхньої участі в міжнародних і всеукраїнських змаганнях серед учнівської та студентської молоді [14, с. 92].

На місцевому рівні органами виконавчої влади є місцеві державні адміністрації, які відповідно до Закону України "Про місцеві державні адміністрації" реалізовують державну політику в галузі фізкультури і спорту; можуть здійснювати функції засновника щодо закладів фізкультури і спорту, що належать до сфери її управління, тощо [15].

Крім органів державної влади, суб'єктами адміністративно-правових відносин у сфері професійного спорту є органи місцевого самоврядування. Статус органів місцевого самоврядування, їхні завдання та повноваження визначено в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" 1997 року. Так, стаття 32 зазначеного нормативного акта визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, серед яких, зокрема, управління закладами фізкультури і спорту, які належать територіальним громадам або передані їм [16].

Переходячи до інших суб'єктів адміністративно-правових відносин у сфері професійного спорту в Україні, необхідно виділити заклад фізичної культури і спорту, під яким Закон України "Про фізичну культуру і спорт" розуміє юридичну особу, що забезпечує розвиток фізичної культури і спорту шляхом надання фізкультурно-спортивних послуг. Закладами фізичної культури і спорту є: спортивні клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, заклади спеціалізованої освіти спортивного профілю зі специфічними умовами навчання, школи вищої спортивної майстерності, центри олімпійської підготовки, центри студентського спорту закладів вищої освіти, фізкультурно-оздоровчі заклади, центри фізичного здоров'я населення, центри фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю [10].

Серед зазначених закладів фізичної культури і спорту до суб'єктів адміністративно-правових відносин у сфері професійного спорту, зважаючи на мету діяльності кожного з них, визначену Законом України "Про фізичну культуру і спорт", можна виділити школи вищої спортивної майстерності, центри олімпійської підготовки, спортивні федерації тощо.

Зокрема, школи вищої спортивної майстерності забезпечують підготовку спортсменів резервного спорту та спорту вищих досягнень шляхом проведення постійно діючих навчально-тренувальних зборів та участі спортсменів у відповідних змаганнях, а їх засновниками можуть бути: центральні органи виконавчої влади; місцеві державні адміністрації; органи місцевого самоврядування та фізкультурно-спортивні товариства [10].

Центри олімпійської підготовки є закладами фізичної культури і спорту, які забезпечують підготовку спортсменів національних збірних команд з олімпійських видів спорту шляхом проведення постійно діючих навчально-тренувальних зборів на спортивних спорудах, де створені умови для проживання, харчування спортсменів, належного медичного і наукового забезпечення їх підготовки, та участі спортсменів у відповідних змаганнях [17]. Засновниками цих центрів можуть бути Міністерство молоді та спорту, місцеві державні адміністрації; органи місцевого самоврядування; спортивні федерації, фізкультурно-спортивні товариства, громадські об'єднання фізкультурно-спортивної спрямованості; заклади вищої освіти [10].

Спортивні федерації (асоціації, спілки, об'єднання) є громадськими об'єднаннями фізкультурно-спортивної спрямованості, до основних завдань яких належать: 1) сприяння розвитку відповідного виду (видів) спорту шляхом участі в розробленні та виконанні відповідних програм; 2) сприяння підготовці спортсменів національних збірних команд та забезпечення їх участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях та інші [10].

Д.М. Павлов окремо серед суб'єктів адміністративного права виділяє громадські об'єднання [9], в доцільності чого ми погоджуємося з науковцем, тим більше, що сам Закон України "Про фізичну культуру і спорт" окремо акцентує увагу на таких суб'єктах, хоча до переліку суб'єктів у сфері фізичної культури і спорту їх не відносить. Якщо говорити про громадські об'єднання як суб'єкти адміністративно-правових відносин у сфері професійного спорту, то, безумовно, можемо виділити Національний олімпійський комітет України, який є громадським об'єднанням фізкультурно-спортивної спрямованості, основним завданням якого є забезпечення розвитку олімпійського руху в Україні як складової частини міжнародного олімпійського руху.

Доцільно звернути увагу, що, на думку С.М. Балабана, прогалиною Закону України "Про фізичну культуру і спорт" є відсутність суб'єктів регіонального управління сферою фізичної культури і спорту, що з огляду на реалізацію в Україні політики децентралізації публічного адміністрування, за якою частина функцій центральних органів державної влади передається середнім і нижнім рівням на місця, потребує усунення [14, c. 97].

Важливим суб'єктом адміністративно-правових відносин у сфері професійного спорту в Україні є безпосередньо сам спортсмен, яким відповідно до Закону України "Про фізичну культуру і спорт" є фізична особа, яка систематично займається певним видом (видами) спорту та бере участь у спортивних змаганнях [10]. Говорячи саме про професійний спорт, доцільно виокремити спортсмена-професіонала, який набуває вказаний статус з моменту укладення контракту з відповідними суб'єктами сфери фізичної культури і спорту про участь у змаганнях серед спортсменів-професіоналів.

Відповідно до вказаного І.О. Куроченко вважає, що спортсмен-професіонал - це фізична особа, для якої заняття спортом є основним видом діяльності і який за підготовку до спортивних змагань та участь у них відповідно до контракту одержує заробітну плату та іншу грошову винагороду і зареєстрований національною асоціацією (федерацією) з відповідного виду спорту як спортсмен-професіонал [18, с. 44-45].

Висновки

Таким чином, суб'єктами адміністративно-правових відносин у сфері професійного спорту в Україні є індивідуальні та колективні суб'єкти, які відповідно до національного законодавства наділені юридичними правами та обов'язками, які вони реалізовують у правовідносинах, що, відповідно, виникають, змінюються та припиняються у сфері професійного спорту в Україні. Серед суб'єктів адміністративно-правових відносин у сфері професійного спорту запропоновано визначати: 1) колективних суб'єктів: а) органи державної влади (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство молоді та спорту України, інші міністерства, місцеві державні адміністрації); б) органи місцевого самоврядування; в) заклади фізичної культури і спорту (школи вищої спортивної майстерності, центри олімпійської підготовки, спортивні федерації), г) громадські об'єднання (Національний олімпійський комітет України); 2) індивідуальних суб'єктів, а саме спортсменів-професіоналів. Наголошено на проблемі відсутності регіональних суб'єктів адміністративно-правових відносин у сфері професійного спорту в Україні, зважаючи на поступову децентралізацію в державі.

Список літератури

1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник; пер. з рос. Харків: Консум, 2001. 656 с.

2. Ейдельберг М.М. Суб'єкти адміністративно-правових відносин з приводу володіння земельною ділянкою. Форум права. 2010. № 2. С. 145-150.

3. Костів М.В. Адміністративна правосуб'єктність юридичних осіб: теоретичні та практичні аспекти: монографія. Львів: ПП Лукащук В.С., 2006. 152 с.

4. Мацелик Т.О. Суб'єкти адміністративного права: поняття та система: монографія. Ірпінь: Вид-во Національного університету Державної податкової служби України, 2013. 342 с.

5. Адміністративне право України: навч. посіб. В.В. Галунько та ін. ; за ред. проф. В.В. Галунька. Херсон: Грінь Д.С., 2015. Т. 1: Загальне адміністративне право. 272 с.

6. Колпаков В.К. Адміністративно-правові відносини: поняття та види. Юридичний науковий електронний журнал. 2013. № 1. С. 101-104.

7. Адміністративне право України. Повний курс: підручник / В. Галунько та ін. Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2018. 446 с.

8. Адміністративне право. Загальна частина: навч. посіб. / С.М. Алфьоров та ін. Київ: ЦУЛ, 2011. 216 с.

9. Павлов Д.М. Адміністративне право: Загальна частина: конспект лекцій. Київ: МАУП, 2007. 136 с.

10. Про фізичну культуру і спорт: Закон України від 24.12.1993 р. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 14. Ст. 80.

11. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

12. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 27.02.2014 р. Відомості Верховної Ради. 2014. № 13. Ст. 222.

13. Про затвердження Положення про Міністерство молоді та спорту України: Постанова Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 р. № 220. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/220-2014-%D0%BF#Text

14. Балабан С.М. Публічне адміністрування сферою фізичної культури та спорту: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Дніпро, 2017. 207 с.

15. Про місцеві державні адміністрації : Закон України від. Відомості Верховної Ради України. 1999. № 20-21. Ст. 190.

16. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 р. Відомості Верховної Ради України. 1997. № 24. Ст. 170.

17. Про затвердження Положення про центр олімпійської підготовки: Постанова Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 р. № 948. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/948-2011-%D0%BF#Text

18. Куроченко І.П. Правові, організаційні та методичні засади фізичної культури і спорту в Україні : навчальний практикум. Ірпінь: Вид-во Національного університету ДПС України, 2016. 596 с.

Размещено на Allbest.ru