Ціннісні засади легітимності права в сучасній державі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЦІННІСНІ ЗАСАДИ ЛЕГІТИМНОСТІ ПРАВА В СУЧАСНІЙ ДЕРЖАВІ

Іванченко О.М.

Національний університет «Одеська юридична академія»

У статті досліджено ціннісні засади легітимності права в сучасній державі. Зазначено, що легітимність необхідно відрізняти від легітимації, остання являє собою процес досягнення легітимності, забезпечується за допомогою широкого спектру механізмів і в цьому плані вимагає відповідного дослідження. Наголошено, що легітимність права являє собою визнання не тільки права як такого, а й механізмів його дії, реалізації з боку більшої частини суспільства даної країни. Обґрунтовано, що легітимність має розглядатися одночасно в кількох правових контекстах: текстуальному, комунікативному, праксеологічному, культурному тощо. Визначено, що правові цінності являють собою систему принципів, постулатів і суджень, які визначають відношення індивіда, локальної спільноти або суспільства в цілому до правової реальності. Акцентовано увагу, що правові цінності мають змішаний характер, оскільки структура ціннісної свідомості поєднує індивідуальні риси з груповими і масовими, які набувають об'єктивних характеристик. Констатовано, що легітимність права як його визнання з боку суспільства, безумовно, пов'язана з тим, наскільки право і правові практики відображають і реально втілюють в повсякденному житті ті чи інші правові цінності і цінності в праві.

Серед істинних правових цінностей запропоновано виділяти: особливу правову свободу, яка проявляє себе у формальній рівності, яка має на увазі не просто рівний статус, а рівні можливості для захисту своїх суб'єктивних прав і законних інтересів, формулювання своєї правової позиції; формальну визначеність писаного права в офіційних джерелах і досягнення все більшого рівня визначеності шляхом правозастосування і тлумачення, перш за все судового; особливі регулятивні можливості права, пов'язані з використанням ним особливих засобів регулювання і охорони суспільних відносин; особливі очікування і зустрічну відповідальність при взаємному обміні правами і обов'язками; особливу авторитетність права, пов'язану з підтримкою всього суспільства в цілому і державного механізму зокрема; наявність особливих процедур правосуддя, за допомогою яких вирішуються юридичні конфлікти та інші юридичні справи.

Зроблено висновок, що легітимність права являє собою визнання не тільки права як такого, а й механізмів його дії, реалізації з боку більшої частини суспільства даної країни. Зазначено, що легітимація права, тобто процес досягнення його легітимності, здійснюється за допомогою різних механізмів, одним з яких виступає закріплення і відображення відповідних цінностей, характерних для даного суспільства. Обґрунтовано, що легітимність права та правові цінності є діалектично пов'язаними, адже, з одного боку, легітимність досягається шляхом закріплення і відображення суспільних цінностей і реалізації власне правових цінностей, а з іншого боку, визнання права суспільством і його авторитетність самі по собі виступають в ролі правових цінностей.

Ключові слова: легітимність права, легітимація права, визнання, правові цінності, цінності в праві, авторитетність в праві, правова реальність, правова свобода, ціннісні аспекти.

Ivanchenko O.M. VALUE FOUNDATIONS OF THE LEGITIMACY OF LAW IN THE MODERN STATE

The article examines the value foundations of the legitimacy of law in the modern state. It is noted that legitimacy must be distinguished from legitimation, the latter is a process of achieving legitimacy, and is provided through a wide range of mechanisms and in this regard requires appropriate research. It is noted that the legitimacy of law is the recognition not only of the right as such, but also of the mechanisms of its operation and implementation by most of the Society of a given country. It is proved that legitimacy should be considered simultaneously in several legal contexts: textual, communicative, phraseological, cultural, and so on. It is determined legal values are a system ofprinciples, postulates and judgments that determine the attitude of an individual, local community or society as a whole to legal reality. It is emphasized that legal values have a mixed character, since the structure of value consciousness combines individual features with Group and mass ones, which acquire objective characteristics. It is stated that the legitimacy of law as its recognition by society is certainly related to the extent to which law and legal practices reflect and actually embody certain legal values and values in law in everyday life.

Among the true legal values, it is proposed to distinguish: special legal freedom, which manifests itself in formal equality, which implies not just equal status, but equal opportunities to protect their subjective rights and legitimate interests, the formulation of their legal position; formal certainty of written law in official sources and the achievement of an increasing level of certainty through law enforcement and interpretation, primarily judicial; special regulatory possibilities of law related to its use of special means of regulating and protecting public relations; special expectations and counter-responsibility in the mutual exchange of rights and obligations; special authority of law related to the support of the whole society as a whole and the state mechanism in particular; availability of special justice procedures used to resolve legal conflicts and other legal cases.

It is concluded that the legitimacy of law is the recognition not only of the right as such, but also of the mechanisms of its operation and implementation by most of the Society of a given country. It is noted that the legitimation of law, that is, the process of achieving its legitimacy, is carried out through various mechanisms, one of which is the consolidation and reflection of the corresponding values characteristic of a given society. It is proved that the legitimacy of law and legal values are dialectically related, because on the one hand, legitimacy is achieved by consolidating and reflecting social values and implementing legal values themselves, and on the other hand, the recognition of law by society and its authority themselves act as legal values.

Key words: legitimacy of law, legitimation of law, recognition, legal values, values in law, authority in law, legal reality, legal freedom, value aspects.

Постановка проблеми

Легітимність є однією з найважливіших характеристик як політичної влади, так і позитивного права. Легітимність традиційно інтерпретується як суспільне визнання тих чи інших інститутів, що складається за рахунок сприйняття аудиторією соціальних і дискурсивних практик як законних, правильних, а також схвалення цих практик. Зазначена якість проявляється комплексно: в довірі до норм, у законодавчому підтвердженні прав, у правовій підзвітності влади, в ідеологічній прозорості та у виконанні взятих на себе зобов'язань. Таким чином, легітимність значною мірою пов'язана з можливостями формування певних ментальних станів (образів, оцінок, поведінкових установок) у суб'єктів. Такого роду стани цінні з прагматичної точки зору, адже досягнення певного рівня легітимності означає конституювання соціального порядку, фундаментом якого виступають відносини панування.

Цілком можливо, що якби даний порядок був всюди однаковим і уніфікованим, не мав ніяких конкурентів, породжуваних більш вдалими практиками, проблема його виправдання не виникла б у принципі. Однак реальна ситуація інша: соціум пронизаний безліччю конфліктів, колізій, суперечок про визнання. Ці суперечки існують на різних рівнях соціальної організації (від між- особистісного до міждержавного). Необхідність врегулювання даних конфліктів за допомогою звернення до правових засобів ставить проблему ефективності, дієвості останніх. Не всякий правовий засіб, так само як і не всяке прийняте політичне рішення, може чинити позитивний вплив на ту чи іншу проблемну ситуацію. Іноді способи дій або певні правила поведінки, що зарекомендували себе раніше як ефективні, втрачають цю властивість. Дана обставина, вимагаючи осмислення, викликає до життя дискусії про визнання і легітимність.

В останні десятиліття у вітчизняній дослідницькій літературі не раз мали місце спроби специфікувати поняття легітимності щодо правової сфери життя суспільства. Однак єдиного розуміння і задовільної концепції юридичної легітимності завдяки цим спробам поки не склалося.

У зв'язку з тим, що в сучасних умовах розвиток вітчизняного права йде в бік сприйняття ідей верховенства права і категорії прав людини, виявляється гостра необхідність в подальшій розробці питань легітимності, об'єднання в цих цілях зусиль як представників зарубіжної правової науки, так і представників вітчизняної юриспруденції. Вельми важливо з усією уважністю простежити основні етапи розвитку даної проблеми, врахувати результати досліджень, що раніше відбулися. Усе вищезазначене і зумовило актуальність цього дослідження.

Метою статті є дослідження ціннісних засад легітимності права в сучасній державі.

Аналіз наукових публікацій

Питання легітимації права знаходили відображення в працях таких авторитетних вчених, як М. Вебер, Г. Еллінек, К. Шмітт. Дослідження П. Бурдьє, Ж. Дерріди, Н. Лумана, Ю. Хабермаса можна розглядати певною мірою як методологічну базу для дослідження легітимності права в умовах суспільства модерну і постмодерну.

До дослідження теоретико-методологічних аспектів поняття легітимності в сфері науки про державу і право зверталися такі сучасні вчені, як: Т Алексєєва, Л. Байрачна, Є. Бистрицький, С. Бобровська, А. Бочаров, О. Висоцький, Волинець, К. Вороніна, С. Гладій, К. Гольцман, В. Дудченко, І. Жаровська, Н. Жуковська, К. Завершинський, А. Заєць, Ю. Калюжна, О. Коваль, В. Кокорський, О. Кокорська, В. Корнієнко, Т. Кузьменко, П. Манжола, С. Матвєєв, І. Музика, В. Невідомий, М. Неліп, Ю. Оборотов, Є. Юрійчук, О. Шульга, В. Чіркін, Є. Цокур, Х. Хвойницька, В. Шинкарук та інші.

Питання про цінності в праві і правові цінності також ставиться у вітчизняній науці досить давно і знайшло відображення в працях таких вчених, як Алексєєв, К. Арановський, А. Бабенко, П. Рабінович А. Рябов, В. Резнік, І. Толстов, Н. Юськів та ін.

Виклад основного матеріалу

Проблема легітимності права може бути визначена як відносно нова для вітчизняної правової науки, проте в зарубіжній літературі вона вже досить давно знаходить висвітлення. Прийнято вважати, що питання легітимності в першу чергу розглядаються в контексті держави та її функціонування. Однак цілком очевидним стає та обставина, що ступінь довіри до права, правової системи в цілому, авторитетність права - це істотно важливі моменти в сучасному суспільстві, що відрізняється нестабільністю, наявністю різнохарактерних соціальних груп і, відповідно, соціальних практик, пов'язаних із реалізацією правових норм.

Легітимність необхідно відрізняти від легітимації. Остання являє собою процес досягнення легітимності. Із нашої точки зору, легітимація забезпечується за допомогою широкого спектру механізмів і в цьому плані вимагає відповідного дослідження. У рамках даної статті розглядається саме легітимність як статична категорія, яка відображає визнання права, його авторитетність в суспільстві. При цьому ставиться завдання вивчення головним чином ціннісних аспектів легітимності.

Власне цінність зазвичай розуміється як важливість, значимість, необхідність в будь-якому явищі або процесі з боку суспільства, соціальної групи, індивіда. Що стосується правових цінностей, то їх визначення та дослідження є цілком специфічним. У даному дослідженні ми ставимо за мету формування науково обґрунтованих знань про сутнісні риси легітимності права та ціннісні аспекти даного правового явища.

На даний момент єдність поглядів із приводу визначення легітимності права в науці майже відсутня. У працях М. Вебера легітимність права розглядається як визнання закону суспільством [1, с. 66]. Проблеми боротьби старого і нового права порушувалися в роботах Г Еллінека [2, с. 54]. Співвідношення позитивного права з інтуїтивним правом і, таким чином, ментального виправдання права досліджено у творах А. Баумейстера [3, с. 43]. Суспільне визнання права, а також ширший обсяг поняття легітимності в порівнянні із законністю проаналізовано у творах К. Шмітта [4, с. 75].

У зарубіжній філософській і правовій науці з другої половини ХХ ст. все більше використовуються посткласичні методи дослідження: феноменологія, герменевтика, антропологічний підхід тощо [5]. Відповідно, і погляди на легітимність права поступово удосконалюються і знаходять нові інтерпретації: легітимність за допомогою визнання знаків і текстів, процедур, налагодження ефективної правової комунікації тощо [6].

В українській правовій науці послідовно розрізняється легітимність і легальність закону; пропонується вводити поняття легітимної законності. Загально визнаність розглядається як сутнісна риса права. Крім того, сама легітимність часом трактується як ознака права [5].

Право виступає тільки як частина суспільства. При цьому, з нашої точки зору, право є соціальним, культурним і цивілізаційним чином зумовленим. У цьому сенсі категорія легітимності права не може бути розглянута виключно як правова: визнання з боку суспільства, авторитетність в суспільстві - це соціокультурні, а не чисто правові характеристики. Відзначимо, що економічні характеристики обумовленості права ми розглядаємо в загальному соціокультурному і цивілізаційному контекстах.

На нашу думку, необхідно виходити з того, що легітимність права являє собою визнання не тільки права як такого, а й механізмів його дії, реалізації з боку більшої частини суспільства даної країни. При цьому зазначимо, що легітимність має розглядатися одночасно в кількох правових контекстах: текстуальному, комунікативному, праксеологічному, культурному тощо.

Легітимація права, тобто процес досягнення його легітимності, здійснюється за допомогою різних механізмів, одним з яких виступає закріплення і відображення відповідних цінностей, характерних для даного суспільства.

Із нашої точки зору, слід солідаризуватися з точками зору тих авторів, які наголошують на складному, об'єктивно-суб'єктивному характері категорії правової цінності: з одного боку, цінність є об'єктивною по відношенню до суспільства, з іншого - виступає як ідеальна сутність, яка пов'язана з суб'єктивним визнанням з боку суспільства тих чи інших моментів. У цьому плані нам імпонує визначення правових цінностей, дане В. Ковальчук, як «пережиті людьми форми їх позитивного ставлення до правової системи суспільства, що визначаються культурою» [7]. У свою чергу, А. Заєць пише, що «цінність постулюється нами як зовнішній об'єкт навколишнього світу або внутрішній стан суб'єкта, що мають для нього позитивне особисте, соціальне або культурне значення» [8]. Також пильної уваги заслуговує наукова позиція О. Бандури, який визначає правові цінності як ідеальні правові установки, на досягнення яких спрямоване правове регулювання і які затверджуються шляхом офіційного визнання і проголошення [9, с. 66].

Варто зазначити, що правові цінності являють собою систему принципів, постулатів і суджень, які визначають відношення індивіда, локальної спільноти або суспільства в цілому до правової реальності. Слід підкреслити, що правові цінності мають змішаний характер, оскільки структура ціннісної свідомості поєднує індивідуальні риси з груповими і масовими, які набувають об'єктивних характеристик.

Слід розрізняти правові цінності та цінності у праві. Думається, що категорія правових цінностей етимологічно передбачає належність цінності до права. Це означає, що правова цінність повинна полягати у праві самому як такому, а не включатися в його зміст ззовні. У цьому сенсі існує ряд соціокультурних цінностей, які не виступають як чисто правові (свобода, рівність, справедливість тощо), але закріплюються в нормах права і захищаються за допомогою охоронних засобів механізму правового регулювання. Їх більш доречно визначати як цінності у праві.

Навряд чи можна повністю погодитися з тим, що до правових цінностей відносять свободу, рівність, порядок, справедливість або чесність і сумлінність. Очевидно, що всі зазначені категорії аж ніяк не є правовими; їх вираження в праві вимагає особливих застережень.

До істинно правових цінностей можна віднести його сутнісні характеристики, які і демонструють особливу роль права в житті суспільства і, таким чином, висловлюють його необхідність для індивідів, соціальних груп і соціуму в цілому. Як такі можна виділити:

- особливу правову свободу, яка проявляє себе у формальній рівності, яка має на увазі не просто рівний статус, а рівні можливості для захисту своїх суб'єктивних прав і законних інтересів, формулювання своєї правової позиції;

- формальну визначеність писаного права в офіційних джерелах і досягнення все більшою мірою визначеності шляхом правозастосування і тлумачення, перш за все судового;

- особливі регулятивні можливості права, пов'язані з використанням ним особливих засобів регулювання і охорони суспільних відносин;

- особливі очікування і зустрічну відповідальність при взаємному обміні правами і обов'язками;

- особливу авторитетність права, пов'язану з підтримкою всього суспільства в цілому і державного механізму зокрема;

- наявність особливих процедур правосуддя, за допомогою яких вирішуються юридичні конфлікти та інші юридичні справи. Що стосується примусовості, а також вольового характеру права, то зазначені характеристики відображають аж ніяк не властивості права як такого, а лише демонструють зовнішні чинники, які впливають (причому далеко не абсолютно) на його зміст і реалізацію.

Легітимність права як його визнання з боку суспільства, безумовно, пов'язана з тим, наскільки право і правові практики відображають і реально втілюють в повсякденному житті ті чи інші правові цінності і цінності в праві. Тут необхідно встановити співвідношення між чотирма групами явищ: по-перше, цінності суспільства в цілому, по-друге, цінність права як регулятора, по-третє, ступінь відображення цінностей суспільства (цінностей у праві) в позитивному, писаному праві; по-четверте, втілення правових цінностей і цінностей суспільства в реально сформованих правовідносинах (правових практиках).

Так, необхідно усвідомити цінності суспільства в цілому. Тут слід мати на увазі, що Україна навіть сьогодні продовжує поєднувати в собі риси як сучасного громадянського, так і традиційного суспільства. Тому цінності суспільства можуть носити певною мірою протилежний характер (з одного боку, пріоритет людської особистості, її прав і свобод, свобода індивіда, з іншого - колективізм, соборність, патерналізм, висока роль держави в організації суспільного життя) [10].

Для того, щоб говорити про визнання писаного офіційного права, а також процесів правової комунікації, необхідне впровадження реально наявних суспільних цінностей у зміст норм права та процеси їх реалізації. Особливо складно вирішувати зазначену проблему в разі змішаного характеру суспільства: можливо, деякі запозичені із зарубіжного права суспільні цінності увійдуть у суперечливі відносини із загальною і правовою культурою суспільства (наприклад, введення інституту ювенальної юстиції, легалізація одностатевих шлюбів у багатьох суспільствах зустрічає досить серйозний опір). У такому випадку легітимність відповідних норм буде підриватися, що буде безумовно позначиться і на ставленні до права в цілому. У цьому плані наявне (реальні цінності) має знаходити відображення в належному (норми права), щоб належне підтримувало наявне і тим самим формувало правопорядок.

Крім того, легітимність права передбачає прояв ним тих сутнісних рис, які виступають як власне правові цінності, що були зазначені вище. Так, неможлива повна легітимність права в разі невизначеності багатьох його норм, невідповідності використовуваних правових засобів до реально сформованих ситуацій, а також коли підривається авторитет державної влади (це автоматично веде і до падіння рівня визнання права, що має місце в період двовладдя і революцій). Саме в цьому сенсі легітимність виступає аксіологічним критерієм позитивного права.

Висновки

Легітимність необхідно відрізняти від легітимації. Остання являє собою процес досягнення легітимності, забезпечується за допомогою широкого спектру механізмів і в цьому плані вимагає відповідного дослідження. Легітимність права являє собою визнання не тільки права як такого, а й механізмів його дії, реалізації з боку більшої частини суспільства даної країни. Легітимність має розглядатися одночасно в кількох правових контекстах: текстуальному, комунікативному, праксеологічному, культурному тощо. Правові цінності являють собою систему принципів, постулатів і суджень, які визначають відношення індивіда, локальної спільноти або суспільства в цілому до правової реальності. Правові цінності мають змішаний характер, оскільки структура ціннісної свідомості поєднує індивідуальні риси з груповими і масовими, які набувають об'єктивних характеристик.

Легітимність права як його визнання з боку суспільства, безумовно, пов'язана з тим, наскільки право і правові практики відображають і реально втілюють у повсякденному житті ті чи інші правові цінності і цінності в праві. Серед істинних правових цінностей пропонується виділяти: особливу правову свободу, яка проявляє себе у формальній рівності, яка має на увазі не просто рівний статус, а рівні можливості для захисту своїх суб'єктивних прав і законних інтересів, формулювання своєї правової позиції; формальну визначеність писаного права в офіційних джерелах і досягнення все більшого рівня визначеності шляхом правозастосування і тлумачення, перш за все судового; особливі регулятивні можливості права, пов'язані з використанням ним особливих засобів регулювання і охорони суспільних відносин; особливі очікування і зустрічну відповідальність при взаємному обміні правами і обов'язками; особливу авторитетність права, пов'язану з підтримкою всього суспільства в цілому і державного механізму зокрема; наявність особливих процедур правосуддя, за допомогою яких вирішуються юридичні конфлікти та інші юридичні справи.

Таким чином, легітимність права являє собою визнання не тільки права як такого, а й механізмів його дії, реалізації з боку більшої частини суспільства даної країни. Легітимація права, тобто процес досягнення його легітимності, здійснюється за допомогою різних механізмів, одним з яких виступає закріплення і відображення відповідних цінностей, характерних для даного суспільства. Легітимність права та правові цінності є діалектично пов'язаними. З одного боку, легітимність досягається шляхом закріплення і відображення суспільних цінностей і реалізації власне правових цінностей. З іншого боку, визнання права суспільством і його авторитетність самі по собі виступають в ролі правових цінностей.

легітимація правовий влада демократія

Список літератури

1. Вебер М. Соціологія: загальноісторичні аналізи, політика. Київ: Основи, 1998. 534 c.

2. Пожарский Д.В., Мирзоян Э.Р. Цель государства в учении Георга Еллинека. Вестник Владимирского юридического института. 2008. № 1. С. 190-191.

3. Баумейстер А.О. Філософія права: навч. посіб. Київ: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. 311 с.

4. Шмитт К. Левиафан в учении о государстве Томаса Гоббса. М. Владимир Даль. 2006. 230 с.

5. Оборотов Ю. Праворозуміння як аксіоматичне начало (постулат) права. Право України. 2010. № 1. С. 40-56.

6. Міщенко А.Б. Довіра як складова легітимації влади в умовах сучасної демократії: автореф. дис. ... канд. політ, наук: 23.00.01. Київ, 2010. 20 с.

7. Ковальчук В.Б. Правові засади взаємодії громадянського суспільства та державної влади в процесі демократичної легітимації: монографія. Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2013. 267 с.

8. Заєць А.П, Буроменський М.В. Щодо легітимності діючої влади в Україні. Вісник Міністерства юстиції України. 2014. № 5. С. 5-8.

9. Бандура О.О. Єдність цінностей та істини в праві: монографія. Київ: Національна академія внутрішніх справ України 2000. 200 с.

10. Задихайло Д.Д. Системні правові цінності як запорука ефективності виконавчої влади. Державне будівництво та місцеве самоврядування. Харків: Право, 2007. Вип. 14. С. 158-166.

Размещено на Allbest.ru