Сучасний стан досліджень професійної правосвідомості судді

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗВО «Львівський університет бізнесу та права»

Сучасний стан досліджень професійної правосвідомості судді

Базарник М.В.

Анотація

правосвідомість суддя держава злочинність

Формування і розвиток правосвідомості є складною міждисциплінарною проблемою. Її актуальність полягає у повсякчасній потребі виховання правової культури і підтримання правопорядку у державі, що є запорукою попередження правового нігілізму, злочинності, позаправового вирішення спорів і розгортання контрдемократичних процесів. Належний рівень правосвідомості у громадян є основою сталого розвитку, тобто дозволяє спрогнозувати шляхи досягнення кращих умов життя для майбутніх поколінь. Кількість досліджень, присвячених провосвідомості судді є обмеженою. У першу чергу це обумовлено складністю диференціювання загальної, службової правосвідомості і правосвідомості службовця з особливим статусом - носія судової влади, яким є суддя. Утворення теоретико-концептуального підґрунтя майбутнього вивчення проблеми правосвідомості судді, шляхів її формування, розвитку та зміцнення вимагає ретроспективного дослідження існуючих напрацювань для виявлення сильних і слабких сторін, обмежено досліджених аспектів правосвідомості й напрямків подальшого вивчення цього питання. Метою цієї статті є дослідити окреслити сучасний стан та перспективи розвитку концепції професійної правосвідомості судді. Проведене дослідження дало підстави сформувати наступні висновки. По-перше, концепція професійної правосвідомості судді на сьогоднішній день перебуває на етапі активного розвитку, що обумовлюється з одного боку високою соціальною значимістю суддівської професії, а з іншого - зацікавленістю суспільства та учених в розробці нових, ефективніших шляхів її еволюції та попередження можливих деформацій. По-друге, слід визнати, що глибокі системні дослідження професійної правосвідомості судді з урахуванням актуального стану нормативно-правового забезпечення та реалій функціонування судової влади практично відсутні. По-третє, варто підкреслити, що більшість дослідників акцентують на теоретичному наповненні поняття професійної правосвідомості, її структурі як особистого, соціального та правового феномену. Натомість кількість емпіричних розвідок за цим напрямком є вкрай обмеженою.

Ключові слова: правосвідомість, професійна правосвідомість, суддя, суддівська професія, концептуальний аналіз.

Annotation

The formation and development of legal awareness is a complex interdisciplinary problem. Its relevance lies in the constant need to cultivate legal culture and maintain law and order in the state, which is the key to preventing legal nihilism, crime, illegal dispute resolution, and the deployment of counter-democratic processes. An adequate level of legal awareness of citizens is the basis of sustainable development, ie, it is possible to predict ways to achieve better living conditions for future generations. The number of studies on the judge's legal awareness is limited. This is primarily due to the difficulty of differentiating the general, official legal awareness and legal awareness of an employee with a special status - the bearer of judicial power, which is a judge. The formation of a theoretical and conceptual basis for future study of the problem of legal awareness of judges, ways of its formation, development, and strengthening requires retrospective study of existing developments to identify strengths and weaknesses, limited research aspects of legal awareness, and areas of further study. The purpose of this article is to explore the current state and prospects for the development of the concept of professional legal awareness of judges. The study gave grounds to draw the following conclusions. First, the concept of professional legal awareness of judges is currently at a stage of active development due to the high social significance of the judicial profession, and on the other - the interest of society and scientists in developing new, more effective ways to evolve and prevent possible distortions. Secondly, it should be recognized that in-depth systematic studies of the professional legal awareness of judges, taking into account the current state of the legal framework and the realities of the judiciary, are virtually absent. Third, it should be emphasized that most researchers emphasize the theoretical content of the concept of professional legal awareness, its structure as a personal, social and legal phenomenon. Instead, the number of empirical investigations in this area is extremely limited.

Keywords: legal awareness, professional legal awareness, judge, judicial profession, conceptual analysis.

Вступ

Формування і розвиток правосвідомості є складною міждисциплінарною проблемою. Її актуальність полягає у повсякчасній потребі виховання правової культури і підтримання правопорядку у державі, що є запорукою попередження правового нігілізму, злочинності, позаправового вирішення спорів і розгортання контрдемократичних процесів. Належний рівень правосвідомості у громадян є основою сталого розвитку, тобто дозволяє спрогнозувати шляхи досягнення кращих умов життя для майбутніх поколінь.

У рамках широкого проблемного поля правосвідомості, яке насичується працями з різних галузей знань особливо гостро виділяється проблема професійної правосвідомості. Деформація правосвідомості громадянина може призвести до вчинення ним злочину; правосвідомості особи, наділеної владними повноваженнями - до краху держави. Саме цей випадок українці і світова спільнота спостерігали у переддень Революції Гідності, коли особа з найвищими повноваженнями, гарант Конституції сплюндрував національну ідею, цінності та ідеали, затьмарений блиском золота.

Питання формування, розвитку та трансформації правосвідомості має давню історію вивчення в українській правовій доктрині. Як справедливо зауважив Черкас М. Є., правосвідомість українського суспільства сьогодні, як ніколи, демонструє досить динамічну трансформацію, проходячи свій шлях фактично за синусоїдальною кривою: то вбирає найкращі цінності попередніх епох та розвиває їх до ідеального стану, то показує усі можливі негативні прояви її деформації [1, С. 169]. В. Носков, А. Кальянов, О. Єфросиніна підкреслили, що системоутворюючим фактором правової демократичної держави завжди були, безумовно, правосвідомість і правова культура, високий рівень захищеності прав і свобод громадян [2, С. 125]. На актуальність теми вказує й твердження Петрончак Ю. О. щодо того, що особливий інтерес до категорії правосвідомості спричинений до певної міри тим, що вона являє собою ядро, модель, праобраз поведінки особи, її інтелектуальний концентрат. Діалектика взаємодії особи і права, наголошує науковець, глибинні роздуми людини стосовно своєї соціальної ролі громадянина - ось основні умови за яких повинен здійснюватися процес формування принципово нових рис та якостей “правосвідомої” особи [3, С. 202]. Калиновський Ю. Ю. зазначає, що инамічний розвиток української держави неможливий без належного рівня правосвідомості та правової культури населення. Саме особливості й характер суспільної правосвідомості та правової культури є тими чинниками, що визначають якість і темпи державотворчого процесу в сучасній Україні [4]. Разом з тим, кількість досліджень, присвячених провосвідомості судді є обмеженою. У першу чергу це обумовлено складністю диференціювання загальної, службової правосвідомості і правосвідомості службовця з особливим статусом - носія судової влади, яким є суддя. Утворення теоретико-концептуального підґрунтя майбутнього вивчення проблеми правосвідомості судді, шляхів її формування, розвитку та зміцнення вимагає ретроспективного дослідження існуючих напрацювань для виявлення сильних і слабких сторін, обмежено досліджених аспектів правосвідомості й напрямків подальшого вивчення цього питання.

Отже, метою цієї статті є дослідити окреслити сучасний стан та перспективи розвитку концепції професійної правосвідомості судді.

Результати

Професійна правосвідомість є специфічним різновидом правової свідомості, що є властивою кожній особі. Сутність та зміст поняття «правова свідомість» розкрито, наприклад, у праці Пампура М.В. Науковець тлумачить правосвідомість як сферу свідомості, що відбиває правову дійсність у формі юридичних знань та оціночних ставлень до права і практики його реалізації та за допомогою соціально-правових установок і ціннісних орієнтацій визначає поведінку (діяльність) людей у юридично значущих ситуаціях. Пампура М.В. також розглянула основні сучасні наукові підходи до визначення та класифікації функцій правової свідомості, проаналізувала їх зміст та особливості у суспільстві, що трансформується і встановила специфіку взаємозв'язку та взаємодії між ними [5].

Суспільнознавчий дискурс загалом є досить поширеним при вивченні питання правосвідомості. Наприклад, Калиновський Ю.Ю. досліджуючи сутнісні характеристики суспільної правосвідомості в Україні наголосив на особливостях впливу суспільної правосвідомості на державотворчий процес, визначив прояви правового нігілізму у вітчизняному державотворенні та обґрунтував корелятивність демократизації суспільної правосвідомості та якісних характеристик державотворчого процесу в Україні [4].

Так само Носков В., Кальянов А., Єфросиніна О. досліджували значення, поняття, зміст правосвідомості у соціально-політичному розвитку людини. Науковці, зокрема, проаналізували вагомість чинників, що впливають на рівень правосвідомості громадян та навели прогнозну оцінку очікуваного рівня правосвідомості на найближчі п'ять років, визначаються заходи щодо її підвищення. Зрештою, учені запропонували використання категорії правосвідомості як індикатора соціально-політичного розвитку правової демократичної держави [2].

Суспільно-політичний акцент до вивчення питання правосвідомості спостерігається і у праці Андреєва Д.В. Учений довів доцільність використання етносоціокультурних чинників правосвідомості у забезпеченні дієвості соціально-правової комунікації між владою та суспільством. Науковець дійшов висновку, що правосвідомість слід розглядати як складову соціально-правової комунікації та відзначив, що системоутворювальною ознакою національної правосвідомості є самоправосвідомість суб'єкта, що наочно розкривається при виділенні її різних типів [6].

Ще одним важливим напрямком досліджень є розкриття зв'язку правосвідомості і розвитку громадянського суспільства. Наприклад, Попадинець Г.О. проаналізувавши значення правосвідомості у становленні громадянського суспільства наголосив на тому, що правосвідомість та правова культура впливають на удосконалення права, на формування правової держави та громадянського суспільства [7]. У праці Барабаш О.О. досліджено взаємозв'язок та взаємовплив правосвідомості, правопорядку та законності на правомірну поведінку особи, яка несе в собі конкретну програму людської діяльності і спілкування в соціально-правовому середовищі. Науковець вбачає правосвідомість як запоруку точної відповідності поведінки всіх суб'єктів правовим приписам і формуванні критеріїв законного та незаконного у сфері права, що досягається через встановлення правопорядку - порядку відносин, що складаються в результаті здійснення вимог законності. Будучи зумовлені потребами упорядкованого розвитку правових відносин, як наголошує Барабаш О.О., вимоги законності зорієнтовані на забезпечення правомірного характеру поведінки всіх суб'єктів і, отже, несуть в собі конкретну програму людської діяльності і спілкування в соціально-правовому середовищі [8].

У праці Поліщук П. В. здійснено філософсько-правовий аналіз сутності та специфіки професійної правосвідомості, а також правозастосовчої діяльності працівників органів внутрішніх справ. Визначено основні форми взаємовпливу правосвідомості та професійної діяльності осіб зазначеної категорії [9]. Також варто відмітити і працю Черкас М.Є., котра дослідила ключові питання, що виникають на шляху становлення правосвідомості, виокремлено її позитивні та негативні риси, ознаки, види та особливості формування на сучасному етапі державотворення. Авторкою здійснено історичну ретроспективу визначення правової природи правосвідомості [1].

У праці Ковальської В. визначено зміст понять «професійна правосвідомість» та «юридична діяльність». Науковицею проаналізовано місце і значення професійної правосвідомості у структурі юридичної діяльності, а також охарактеризовані особливості взаємодії професійної правосвідомості та юридичної діяльності, з'ясовано значення правосвідомості на різних стадіях правового регулювання. Підкреслено, що ефективна правотворча та правозастосовна діяльність неможлива без професійної правосвідомості [10]. Кім К. відмічав соціальну значимість правової свідомості і підкреслив, що в сучасних умовах політико-правових уявлень і адміністративних реформ значно зростають вимоги до рівня правової свідомості державних службовців. Аналізувати зміст поняття правосвідомості науковець пропонував з точки зору семантики, сформованих у теорії і філософії права, державному управлінні, юридичній психології [11].

Посохова Я.С. дослідивши правосвідомість майбутніх офіцерів патрульної поліції України звернула увагу на те, що у більш ніж половини випробовуваних правосвідомість в основному сформована, повною сформованістю правосвідомості характеризується незначний відсоток слухачів. Отримані дані сприятимуть більш точному прогнозу успішності професійної діяльності майбутнього працівника патрульної поліції [12].

Досить часто професійн свідомість виступає як мірило правопорядку. Поліщук П В. Особливістю професійних знань суб'єктів правозастосовчої діяльності є їхня конкретність і деталізація. Такі знання мають подвійний характер: з одного боку, суб'єкти правоохоронної діяльності дотримуються принципів верховенства права, законності, рівності всіх перед законом, а з іншого - у процесі реалізації правозастосовчої діяльності зазначені суб'єкти можуть також отримувати знання про можливості протиправних дій (ухиляння від юридичної відповідальності, недотримання окремих норм права, одержання хабарів тощо) [9, С. 104].

Луцький А. висвітлив особливості правосвідомості юриста як суб'єктивного відображення чинної правової дійсності. У його праці викладено авторське бачення поняття та структури такої правосвідомості (правова онтологія, правова аксіологія, правова праксеологія), головних форм її існування. Науковець визначив співвідношення правової ідеології та правової науки; правової психології й повсякденної правосвідомості і довів, що виділення професійної свідомості юристів як окремого різновиду правосвідомості не ґрунтується на змістових критеріях [13]. Куренда Л. провів аналіз наукових поглядів про сутність професійної правосвідомості юриста через призму її розмежування від правосвідомості; розкрив основні ознаки професійної правосвідомості юриста, якими виступають професійне зайняття юридичною діяльністю, наявність спеціальної освітньої і практичної підготовки її суб'єктів, які утворюють професійну групу. На думку Куренди Л., термін «професійна правосвідомість», може вживатися для позначення поняття, яке відбиває правову свідомість юристів як соціальної групи і якісно своєрідний рівень сприйняття правових явищ [14]. Жидовцева О.А. проаналізувала сучасні підходи до визначення поняття «професійна правосвідомість», розглянуті її структурні елементи та визначений зміст основних функцій професійної правосвідомості. Науковець доходить висновку, що професійна правосвідомість відрізняється від інших видів правосвідомості якісним станом елементів свого змісту - когнітивного, психологічного та поведінкового, перш за все, за об'ємом та глибиною політико- правових знань, навичками та вміннями аналізувати правові проблеми, вирішувати поставлені юридичні завдання [15].

Украй обмежена кількість досліджень професійної правосвідомості судді. Як справедливо зауважив Панчук І.О., «посада судді у всі часи вимагала від особи, яка її займає, не тільки досконалого знання законів та інших нормативно-правових актів, але й особливих поглядів, уявлень, переконань, оцінок, що ґрунтувалися б на прийнятті і розумінні природного права, основоположних прав та свобод людини і громадянина» [16, С, 1].

Однією із значимих праць останніх років за цим напрямком є дисертаційне дослідження Коцкулич В.В. Науковець розглянула організаційний та прикладний аспекти формування професійної правосвідомості судді та суддівського розсуду і розробила концепцію трансформації правової свідомості судді як процесу, що являє собою послідовну, логічну зміну станів його правової свідомості. Разом з тим, слід відзначити, що у її праці основний акцент здійснено на питаннях деонтологічного характеру і передумовах формування професійної свідомості суддів протягом підготовки та відбору на посаду, тоді як питання динаміки професійної правосвідомості у мінливих умовах залишилось за межами даної наукової праці [17].

Мануляк Н. досліджувала правосвідомість у якості складової суддівської професії, що проявляється як сукупність правових знань, ідей та уявлень судді, але також є сукупністю соціальних вимог, що направлені по відношенню до професії судді [18]. Грошевий Ю. дослідив процесуальний аспект професійної правосвідомості у формуванні рішення суду [19]. Об'єднавши внутрішні та зовнішні якості правосвідомості судді Панчук І. О. наголосив на особливості цього поняття - поєднання в ньому двох форм суспільної правосвідомості, професійної і правової. Додатково його праця містить досить глибокий аналіз впливу професійної правосвідомості на здійснення суддею правосуддя, що вказав на доцільність віднесення професійної правосвідомості до основних факторів формування внутрішнього переконання судді [16].

Окремий напрямок досліджень складає вивчення подолання деформацій правосвідомості суддів. Наприклад, Ключкович В.Ю. доводить, що сучасні обставини становлення правової держави диктують необхідність підвищення індивідуальної правосвідомості суддів шляхом формування переконаності в цінності права. Науковець вважає, що особливий акцент при подоланні деформації професійної правосвідомості суддів слід робити на якісну підготовку майбутніх суддів у закладах освіти, психологічну підтримку вже діючих суддів та формування загальної культури правосуддя [20].

Інші дослідники піднімали питання суддівської правосвідомості у рамках розкриття суміжних тем. Наприклад Хопта С.Ф. звернувся до поняття професійної правосвідомості досліджуючи професійний досвід судді у якості юридичної категорії. Описавши етапи та специфіку формування професійного досвіду судді Хопта С.Ф. неодноразово звертав увагу на різні аспекти правосвідомості, що є закономірним у зв'язку з наявністю системних зв'язків між цими поняттями [21]. Так само Шпенов Д.Ю., досліджуючи шляхи підвищення кваліфікації суддів та формування їх компетентності звертав увагу на розвиток правосвідомості як необхідну умову відповідних процесів [22].

Слід звернути увагу й на те, що професійна правосвідомість судді може бути гармонійно інтегрована у дослідження специфічного виду правової свідомості. Наприклад, у праці Драган І.В., котра досліджувала правосвідомість як визначальний компонент механізму реалізації кримінальної відповідальності спостерігається позиція щодо того, що для встановлення належного рівня правопорядку в державі важливим є відсутність деформації правосвідомості усіх учасників кримінального процесу [23].

Додатково слід відзначити на наявності у наукових працях активної термінологічної дискусії щодо понять професійної правосвідомості судді та суміжних термінів. Так, на думку Луцького А., термін «професійна правосвідомість» є синонімом поняття «правосвідомість юриста» і може вживатися для характеристики правової свідомості юристів як соціальної групи, якій притаманний якісно своєрідний (професійний) рівень сприйняття правових явищ. Отже, як стверджує науковець, вона може бути представлена у двох основних формах: індивідуальній та груповій (корпоративній) і досліджуватись як правова свідомість юристів, сутність та особливості якої конкретизуються у змісті правової ідеології і правової психології, в системі притаманних юристам правових знань, уявлень, ціннісних орієнтацій [13]. На думку Пампури М.В., правосвідомість є невід'ємним елементом політико-правового життя суспільства, що відображує у духовному житті людей їх правового буття - всієї різноманітності правових відносин правових процесів та явищ. За допомогою правової свідомості індивіди адаптуються в існуючому правовому просторі й набувають можливості реалізовувати у ньому відповідні специфічні функції соціальної взаємодії [5, С. 139].

Як вважає Попадинець Г.О., правосвідомість регулює відносини у громадянському суспільстві завдяки своєму високому рівню, якому відповідає усвідомлення людиною важливості співвідношення всіх своїх дій з інтересами інших членів цього суспільства, неписаними його законами, а також приписами правової держави. Саме у межах правосвідомості формуються такі правові цінності, як справедливість, рівність, свобода, честь, гідність, що впливають на розвиток усієї правової системи держави та громадянського суспільства зокрема [7, С. 425]. Додатково слід звернути увагу, що Ковальська В. доходить висновку, що ефективна правотворча та правозастосовна діяльність виявляється неможливою без професійної правосвідомості. Компоненти сформованої професійної правосвідомості є необхідною умовою ефективного здійснення юридичної діяльності на всіх її етапах [10].

Посохова Я.С. тлумачить поняття правосвідомості крізь призму соціального значення і наполягає, що вона є необхідною умовою готовності особистості до дотримання соціальних і правових норм. Вивчення дійсної картини сформованості, функціонування, особливостей правосвідомості у працівників ОВС дозволить на основі комплексного аналізу визначати пріоритетні напрямки в роботі з особовим складом, ефективно розподіляти сили та засоби, будувати прогнози та профілактичну роботу [12, С. 138].

Особистісно-орієнтований підхід спостерігаємо у праці Барабаш О.О., котрий зазначає, що правомірну поведінку особи формує правосвідомість, яка виступає певним джерелом, що викликає внутрішню готовність особи до процесу реалізації правових норм. Проте, важливим є те, що правосвідомість повинна ґрунтуватися на моральному і духовному фундаменті, обліку та всебічному застосуванні історичних особливостей і характерних рис суспільства. Учений наголошує, що без наявності відповідного культурного рівня, морального клімату неможливо проголосити принципи правової держави [8].

Висновки

Проведене дослідження дає нам підстави сформувати наступні висновки. По-перше, концепція професійної правосвідомості судді на сьогоднішній день перебуває на етапі активного розвитку, що обумовлюється з одного боку високою соціальною значимістю суддівської професії, а з іншого - зацікавленістю суспільства та учених в розробці нових, ефективніших шляхів її еволюції та попередження можливих деформацій. По-друге, слід визнати, що глибокі системні дослідження професійної правосвідомості судді з урахуванням актуального стану нормативно-правового забезпечення та реалій функціонування судової влади практично відсутні. По-третє, варто підкреслити, що більшість дослідників акцентують на теоретичному наповненні поняття професійної правосвідомості, її структурі як особистого, соціального та правового феномену. Натомість кількість емпіричних розвідок за цим напрямком є вкрай обмеженою.

Список використаних джерел

1. Черкас М.Є. Актуальні проблеми формування правосвідомості в Україні / М.Є. Черкас // Право та інновації. 2015. № 4. С. 169-175. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apir 2015426.

2. Правосвідомість у соціально-політичному розвитку людини / В. Носков, А. Кальянов, О. Єфросиніна // Політ. менеджмент. 2005. № 5. С. 125-133.

3. Петрончак Ю.О. Правосвідомість як рефлексія соціальних норм поведінки / Ю.О. Петрончак // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія: Юридичні науки. 2015. № 825. С. 199-203. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpurn 201582534.

4. Калиновський Ю.Ю. Суспільна правосвідомість у державотворчому процесі України / Ю.Ю. Калиновський // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. 2016. № 2. С. 30-40.

5. Пампура, М.В. Правосвідомість у суспільстві, що трансформується: функціональний аспект [Електронний ресурс] / М.В. Пампура // Форум права. 2016. № 5. С. 139-143. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FPindex.htm 2016 5 25.pdf.

6. Андреєв Д. Роль етносоціокультурних чинників правосвідомості в структурі соціально-правової комунікації / Д. Андреєв // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2013. Вип. 2. С. 448-456.

7. Попадинець Г.О. Правосвідомість і правова культура як чинники становлення громадянського суспільства / Г.О. Попадинець // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки: збірник наукових праць. 2016. № 850. С. 422-427.

8. Барабаш О.О. Правосвідомість, правопорядок та законність як чинники правомірної поведінки / О.О. Барабаш // Форум права. 2018. № 3. С. 6-12. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP index.htm 201833.

9. Поліщук, П.В. Особливості взаємовпливу правосвідомості та професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ. http://elar.naiau.kiev.ua/handle/123456789/938.

10. Ковальська, В. Місце і роль професійної правосвідомості у різних видах юридичної діяльності [Електронний ресурс] / В. Ковальська. Електрон. текстові дані. // Підприємництво, господарство і право: науково-практичний господарсько-правовий журнал. 2016/2. № 12. С. 206-211.

11. Кім, К. (2014). До питання правосвідомості державних службовців. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Право», (17). https://periodicals.karazin.ua/law/article/view/1188.

12. Посохова, Я.С. Емпіричне дослідження правосвідомості майбутніх працівників поліції / Я.С. Посохова // Право і Безпека. 2016. № 2 (61). С. 135-140.

13. Луцький, А. Правосвідомість юриста як суб'єктивне відображення чинної правової ідеології. http://elar.naiau.kiev.ua/handle/123456789/871?locale=ru.

14. Куренда Л. Дослідження сутності професійної правосвідомості юриста / Л. Куренда // Історико-правовий часопис. 2014. № 1. С. 27-29. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ipch201418.

15. Жидовцева О.А. Структура та функції професійної правосвідомості. Форум права. 2012. № 1. С. 307-312.

16. Панчук І.О. Загальні риси професійної правосвідомості суддів. Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". 2013. № 1 (7). https://lj.oa.edu.ua/articles/2013/n1/13piopps.pdf.

17. Коцкулич В.В. Формування професійної правосвідомості судді та суддівського розсуду: організаційний та праксеологічний аспекти. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.10 - судоустрій; прокуратура та адвокатура. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Міністерство освіти і науки України. Київ, 2018.

18. https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/27414.

19. Мануляк Н. Правосвідомість як важлива складова професії суддів. http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/34343/1/102.pdf.

20. Грошевий Ю. Роль професійної правосвідомості судді у формуванні рішення суду: кримінально-процесуальний аспект / Ю. Грошевий // Вісник Академії правових наук України. Х.: Право, 2005. № 3 (42). С. 168-180.

21. Ключкович В.Ю. Напрями подолання деформації професійної правосвідомості суддів: загальноправовий аспект / В.Ю. Ключкович // Правове життя сучасної України: у 3 т.: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 15 трав. 2020 р.) / відп. ред. М.Р. Аракелян. Одеса: Гельветика, 2020. Т. 1. С. 139-143.

22. Хопта С.Ф. Професійний досвід судді як юридична категорія. http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2017/32017/part 2/10.pdf.

23. Шпенов, Д.Ю. Шляхи підвищення рівня кваліфікації та компетентності суддів в Україні [Електронний ресурс] / Д.Ю. Шпенов // Форум права. 2017. № 1. С. 205-211. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP index.htm 2017135.pdf.

24. Драган І.В. Правосвідомість як визначальний компонент механізму реалізації кримінальної відповідальності / І.В. Драган // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2017. № 1. С. 226-237. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/aymvs_2017_1_23.

Размещено на Allbest.ru