Управління державної охорони України як суб’єкт владних повноважень у взаємодії з представниками засобів масової інформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління державної охорони України як суб'єкт владних повноважень у взаємодії з представниками засобів масової інформації

Микитюк М.А., доктор юридичних наук, доцент

Інститут УДО України КНУ імені Тараса Шевченка

Сопільник Р.Л., д.ю.н., професор, ЗВО

«Львівський університет бізнесу та права»

Анотація

У правовій державі закони неухильно виконуються всіма учасниками суспільного життя та насамперед державними органами. Однак, з метою національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, а також запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, як суспільство, так і сама Держава потребує захисту.

Відповідно до Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» державна охорона - це система організаційно-правових, режимних, оперативно-розшукових, інженерно-технічних та інших заходів, які здійснюються спеціально уповноваженими державними органами з метою забезпечення нормального функціонування органів державної влади України, безпеки посадових осіб та об'єктів, визначених цим Законом. Не вважаються державною охороною, регульованою цим Законом, заходи охоронного характеру, які здійснюються державними органами з метою забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, інших осіб та об'єктів, крім визначених цим Законом.

Ключові слова: державні органи; державна безпека; державна охорона; національна безпека; правоохоронна діяльність.

Annotation

In a state governed by the rule of law, all participants strictly enforce laws in public life and, above all, by state bodies. However, for reasons of national security, territorial integrity or public order, riot and crime prevention, public health protection, reputation and human rights protection, preventing the disclosure of information obtained confidentially, maintaining the authority and impartiality of justice and society and the State itself needs protection.

According to the Law of Ukraine "On State Protection of Public Authorities and Officials of Ukraine", state protection is a system of organizational and legal, regime, operational and investigative, engineering and technical and other measures carried out by specially authorized state bodies to ensure the proper functioning of state bodies of Ukraine, security of officials and facilities specified by this Law. Protective measures carried out by state bodies to ensure the safety of participants in criminal proceedings, other persons and objects, except for those specified by this Law, shall not be considered state protection regulated by this Law.

The functioning of the media in Ukraine is associated with several problems, including the lack of a high level of information technology and the lack of genuinely civilian press in the form of Western countries. The economic situation in modern Ukraine does not ensure economic freedom and independence of the media, the development of high information technology. Unsatisfactory compliance with etiquette by the press during security activities, low professionalism and education of some young journalists emphasize the importance of accreditation.

Taking into account the peculiarities of official activity, during interaction with the media, the SSA of Ukraine emphasizes the attention of media workers on the need to: receive accreditation in advance and arrive at the scene without delay; availability of identity documents; compliance with the established rules of the protocol and the requirements of the regime in force during the security event.Key words: state bodies; state security; state protection; national security; law enforcement activities.

Вступ

У правовій державі закони неухильно виконуються всіма учасниками суспільного життя та насамперед державними органами. Однак, з метою національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, а також запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, як суспільство, так і сама Держава потребує захисту.

Відповідно до Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» державна охорона - це система організаційно-правових, режимних, оперативно-розшукових, інженерно-технічних та інших заходів, які здійснюються спеціально уповноваженими державними органами з метою забезпечення нормального функціонування органів державної влади України, безпеки посадових осіб та об'єктів, визначених цим Законом. Не вважаються державною охороною, регульованою цим Законом, заходи охоронного характеру, які здійснюються державними органами з метою забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, інших осіб та об'єктів, крім визначених цим Законом.

Метою дослідження є встановити особливості Управління державної охорони України як суб'єкта владних повноважень у взаємодії з представниками засобів масової інформації.

Результати дослідження

У системі забезпечення національної безпеки України, УДО України посідає особливе ієрархічне місце в органах виконавчої влади. Управління державної охорони України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, підпорядкованим Президентові України та підконтрольним Верховній Раді України. УДО України має особливий правовий статус органу державної влади, який поряд з Міністерством внутрішніх справ України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України, інших центральних органів виконавчої влади України, Служби безпеки України, які в межах своєї компетенції та у взаємодії з УДО України беруть участь у здійсненні державної охорони [1].

Цілі діяльності УДО України передбачають забезпечення безпеки Президента України, вищих посадових осіб, а також на охорону адміністративних будівель та об'єктів органів державної влади. До компетенції УДО України також належить охорона офіційних делегацій іноземних держав, керівників міжнародних організацій, які прибувають в Україну чи перебувають на її території.

Пріоритетами діяльності УДО України є забезпечення безпеки суб'єктів владних повноважень, основними принципами діяльності Управління є принципи законності, безперервності, поваги до прав, свобод, гідності людини і громадянина, єдиноначальності.

Правову основу діяльності УДО України становлять Конституція України, міжнародні договори України, Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та інші закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі та міжвідомчі нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері державної охорони [1].

Відповідно до статті 12 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» на УДО України покладаються такі завдання:

- здійснення державної охорони щодо органів державної влади України;

- забезпечення безпеки посадових осіб, визначених цим Законом, за місцем їх перебування як на території України, так і за її межами;

- забезпечення безпеки членів сімей посадових осіб, визначених цим Законом, які проживають разом з ними або супроводжують їх;

- запобігання протиправним посяганням на посадових осіб і членів їхніх сімей та об'єкти, щодо яких здійснюється державна охорона, їх виявлення та припинення;

- охорони об'єктів, визначених Законом;

- забезпечення безпечної експлуатації транспортних засобів, призначених для визначених цим Законом посадових осіб;

- участі у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Основою діяльності є забезпечення захисту суб'єктів владних повноважень та їх сімей, шляхом встановлення певних правил поведінки та використання відповідний технічних засобів, що призводить до обмеження певних прав і свобод людини і громадянина в національних інтересах.

У статті 18 Закону визначено, що військовослужбовці УДО України під час здійснення державної охорони мають право:

- вимагати від громадян додержання режиму, встановленого на об'єктах, щодо яких здійснюється державна охорона;

- затримувати осіб, які незаконно проникли або намагаються проникнути на об'єкти, щодо яких здійснюється державна охорона, перевіряти у них документи, що посвідчують особу, здійснювати у встановленому законом порядку особистий огляд затриманих та огляд їх речей, які є при них, транспортних засобів, на яких вони прибули в район об'єкта охорони, і передавати їх іншим правоохоронним органам;

- спільно з відповідними підрозділами міліції тимчасово обмежувати або забороняти під час здійснення охоронних заходів рух транспортних засобів та пішоходів на вулицях і дорогах під час проїзду автомобільним транспортом Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, а також глав іноземних держав, парламентів і урядів, керівників міжнародних міжурядових організацій та іноземних делегацій, які перебувають в Україні з офіційним візитом, не допускати громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти, вимагати від них залишатися на конкретних місцях або залишити їх.

Пунктом 20 «Порядку забезпечення безпеки посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона у місцях постійного та тимчасового перебування», затвердженого наказом УДО України від 27.05.2011 №210, передбачено, що з метою дотримання вимог статті 32 Конституції України, Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», режиму, встановленого у місцях постійного або тимчасового перебування посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, спрямованого та запобігання збиранню та доступу до конфіденційної, таємної і службової інформації, а також реалізації статті 15 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» і статті 21 Закону України «Про інформацію» військовослужбовці УДО України можуть обмежувати на режимній території кіно-, фотозйомку, аудіо- і відеозапис [4].

В статті 19 Закону України «Про державну охоронну органів державної влади України та посадових осіб» дії військовослужбовців УДО України можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку. Військовослужбовці УДО України, яких притягнуто до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення з призначенням покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення права обіймати певні посади чи позбавлення військового звання або за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов'язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» підлягають звільненню із служби. Військовослужбовці УДО України не мають права перебувати в політичних партіях [1].

У правовому регулюванні взаємодії УДО України із ЗМІ важливу роль відіграють норми Конституції України, передусім ті, що передбачають право громадян на отримання інформації. У ст. 34 Конституції України передбачено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або іншим способом - на свій вибір. При цьому наголошується, що обмеження такого права можливе лише законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою попередження правопорушень або злочинів, для охорони здоров'я населення, захисту репутації або прав інших людей, для попередження розголошення інформації, отриманої конфіденційно, або для підтримки авторитету та неупередженості правосуддя [3].

Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод також закріпила положення, що стосується права громадянина на інформацію. При цьому було закріплено й деякі обмеження, пов'язані з поширенням інформації.

Пунктом 3 статті 24 Закону України «Про інформацію» передбачено, що умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику тягне за собою відповідальність згідно із законами України [2]. Статтею 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» закріплено, що: «Відповідальність за скоєння злочину проти журналіста у зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків або перешкоджання його службовій діяльності прирівнюється до відповідальності за скоєння таких же дій проти працівника правоохоронного органу» [1].

Право на інформацію є головним інструментом вільної незалежної преси для виконання громадського завдання, покладеного на ЗМІ. Необхідно звернути увагу також на Закон України «Про звернення громадян», який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами через механізм офіційних звернень.

Під час забезпечення безпеки посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, для запобігання протиправним діям з боку представників ЗМІ, уникнення ситуацій, які можуть негативно вплинути як на імідж посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, так і на розкриття методів, механізмів та форм службової діяльності, під час проведення охоронних заходів військовослужбовці УДО України тісно взаємодіють з представниками ЗМІ.

Відповідно до пункту 3 «Порядку оприлюднення інформації, пов'язаної з діяльністю УДО України», офіційні публічні контакти та публічні контакти від імені УДО України з представниками прес-служб державних органів, творчих спілок, видавництв, ЗМІ, громадськості тощо здійснюється виключно через ДЗСД, військовослужбовцями УДО України на підставі та в порядку, визначеному законодавством України, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами [41]. Однак не слід забувати, що певна обмеженість доступу до діяльності такого органу повинна бути присутня, та не слід розглядати її як недотримання основних засад відкритості органів державної влади.

Відсутність цензури це безмежний простір волевиявлення думки, бачення та висловлювання для журналіста в сучасному суспільстві. Проблема журналістської етики є однією з найважливіших у сфері наукових знань про журналістику як у теоретичному, так і в практичному плані. Відсутність професійної етики нині досить відчутна, етичні вимоги слід осмислено розуміти, адже моральна свідомість журналіста визначає його практичну діяльність.

Функціонування ЗМІ в Україні пов'язане з низкою проблем, зокрема з недостатньо високим рівнем інформаційних технологій і відсутністю справді громадянських ЗМІ у такому вигляді, як у країнах Заходу. Економічна ситуація, яка склалася в сучасній Україні, не забезпечує економічної свободи і самостійності ЗМІ, розвитку високих інформаційних технологій. Незадовільне дотримання вимог етикету представниками ЗМІ під час здійснення охоронних заходів, низький фах та освіченість деяких молодих журналістів, підкреслюють важливість питання про надання акредитації.

Питання про надання акредитації, має ґрунтуватися на принципах відкритості, рівності, справедливості з метою забезпечення права громадськості на одержання інформації через ЗМІ. Відсутність акредитації не може бути підставою для відмови в допуску журналіста, працівника ЗМІ на відкриті заходи, що проводить суб'єкт владних повноважень.

Акредитація журналіста, працівника ЗМІ здійснюється безоплатно на підставі його заяви або подання ЗМІ. У заяві, поданій журналістом, працівником ЗМІ, зазначаються його прізвище, ім'я та по батькові, адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності). До заяви додаються копії документів, що посвідчують особу та засвідчують її професійну належність.

У поданні засобу масової інформації зазначаються його повне найменування, дата і номер реєстрації, адреса, адреса електронної пошти (за наявності), номер засобу зв'язку, прізвище, ім'я та по батькові журналіста, працівника ЗМІ, щодо якого вноситься подання. До подання додаються копії документів, що посвідчують особу.

В акредитації не може бути відмовлено в разі подання усіх документів, передбачених цією частиною. Суб'єкт владних повноважень може встановлювати спрощений порядок акредитації. Порядок акредитації, визначений суб'єктом владних повноважень, підлягає оприлюдненню.

Суб'єкти владних повноважень, що здійснили акредитацію журналістів, працівників ЗМІ, зобов'язані сприяти провадженню ними професійної діяльності, завчасно сповіщати їх про місце і час проведення сесій, засідань, нарад, брифінгів та інших публічних заходів, надавати їм інформацію, призначену для засобів масової інформації, а також сприяти створенню умов для здійснення запису і передачі інформації, проведення інтерв'ю, отримання коментарів посадових осіб.

У разі якщо захід проводиться відповідно до міжнародних або інших спеціальних протоколів, можуть встановлюватися особливі умови допуску журналістів. Такі особливі умови оприлюднюються на офіційному веб-сайті відповідного суб'єкта владних повноважень до проведення заходу.

Журналіст, працівник ЗМІ зобов'язаний дотримуватися встановлених суб'єктом владних повноважень правил внутрішнього трудового розпорядку, не перешкоджати діяльності його службових та посадових осіб вчасності працівникам УДО України.

Суб'єкти владних повноважень, що акредитували журналіста, працівника засобу масової інформації, приймають рішення про припинення акредитації у разі:

- подання ним відповідної заяви;

- неодноразового грубого порушення ним обов'язків, визначених законом;

- звернення засобу масової інформації, за поданням якого здійснена акредитація.

У рішенні про припинення акредитації зазначаються посадова особа чи службова особа (суб'єкт владних повноважень), яка прийняла відповідне рішення, дата прийняття рішення, підстава для прийняття рішення та порядок його оскарження. Письмове повідомлення про припинення акредитації видається або надсилається представництву засобів масової інформації або журналістові, працівникові засобу масової інформації протягом п'яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення. Рішення про припинення акредитації може бути оскаржено до суду в установленому порядку [19].

На офіційні заходи за участю осіб щодо яких здійснюється охорона представники ЗМІ запрошуються прес-службами органів державної влади. Прес-центр або прес-секретар повідомляє про час і місце події та проводить акредитацію журналістів. З УДО України узгоджуються порядок допуску та регламент проведення охоронного заходу, а також надаються списки запрошених (акредитованих) представників ЗМІ. Списки перебувають в Департаменті оперативного забезпечення охорони (ДОЗО), який відповідає за роботу і взаємодію зі ЗМІ під час проведення охоронних заходів.

Під час здійснення охоронного заходу у пункті допуску для преси постійно перебуває військовослужбовець УДО України, уповноважений взаємодіяти із представниками ЗМІ та відповідальним співробітником прес-служби, яка проводила акредитацію. Прохід журналістів і технічних працівників проводиться відповідно до акредитації (за бейджами або за редакційними посвідченнями), у встановлений і визначений регламентом час із проведенням заходів на безпеку. При відсутності журналіста або технічного працівника у списках акредитованих представників ЗМІ відповідальна особа прес-служби державного органу вирішує питання щодо його акредитації. Представники ЗМІ перебувають у секторі (місці), визначеному організаторами для роботи преси. Відповідальний працівник прес-служби державного органу інформує журналістів про регламент проведення заходу (чи передбачені ексклюзивні запитання, інтерв'ю та інші види отримання інформації). Фото- та відеозйомка проводиться операторами і кореспондентами відповідно до визначеного протоколу.

Військовослужбовець УДО України, уповноважений взаємодіяти зі ЗМІ, ознайомлює журналістів з правилами та вимогами режиму (перебувати у визначених для роботи преси місцях, не заважати вільному пересуванню посадової особи щодо якої здійснюється державна охорона, не залишати особистих та інших речей в місцях де присутність преси не передбачена протоколом, припиняти проведення зйомок після завершення заходу на об'єктах, щодо яких здійснюється державна охорона тощо). У разі прибуття представників преси на охоронний захід, який за своїм розкладом не передбачає висвітлення події ЗМІ, журналістам пропонується звернутись до відповідної прес-служби державного органу влади.

Висновки

державна охорона масова інформація

Таким чином, враховуючи особливість службової діяльності, під час взаємодії з ЗМІ, УДО України акцентує увагу працівників ЗМІ на необхідності:

- завчасного отримання акредитації та прибуття до місця події без запізнень;

- наявності документів, які посвідчують особу;

- дотримання встановлених правил протоколу і вимог режиму, які діють під час проведення охоронного заходу.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» Верховна Рада України від 23.09.1997 № 540/97.

2. Закон України «Про інформацію» Верховна Рада України; від 02.10.1992 № 2657.

3. Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» від 04.03.1998 р. №160/98-Верховна Рада України. - ВВР, 1998. - № 35.

4. Наказ Начальника УДО України «Про затвердження Порядку забезпечення безпеки посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона у місцях постійного та тимчасового перебування» від 27.05.2011 № 210.

Размещено на Allbest.ru