Роль правових переваг у реалізації правоохоронної діяльності держави та профілактиці протиправної поведінки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль правових переваг у реалізації правоохоронної діяльності держави та профілактиці протиправної поведінки

Богів Я.С. доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри теорії та філософії права, конституційного та міжнародного права, Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»

Анотація

У статті досліджується роль правових переваг у реалізації правоохоронної діяльності держави та профілактиці протиправної поведінки. Застосування формально-юридичного та порівняльно-правового методу дозволило встановити конкретні сутнісні та змістовні ознаки переваг у праві. Для мотивації ініціативної особи в умовах європейської інтеграції повинні використовуватися більш гнучкі феномени. Характерним прикладом виступає правова перевага. Встановлено, що закріплення переваг як юридичних засобів правоохоронної політики держави забезпечує: гарантії диференційованого підходу при притягненні до відповідальності різних суб'єктів за рахунок реалізації їх особливого правового статусу (переваги у формі імунітету); проведення максимально ефективної державної фінансово-економічної, соціальної та фіскальної політики, стимулювання дотримання фінансової дисципліни (пільга); режим дозволу за рахунок створення умов максимального сприяння, що сприяє досягненню результатів державної, службової та громадської діяльності суб'єктів відносин.

Удосконалення національного законодавства вимагає від теоретиків і практиків системного юридичного мислення, послідовної реалізації вироблених поглядів та ідей, інноваційних підходів для їх втілення. У ході цього процесу необхідно досягнення гармонії. Стосовно проблематики подібний баланс може бути реалізований між імперативним підходом і диспозитивним, нормою-приписом і дозволом, обмеженнями та перевагами. Тільки науково вивірене, аргументоване та вміле використання всіх існуючих засобів і методів правового регулювання сприятиме досягненню намічених планів. Ефективність реалізації діяльності держави щодо попередження, виявлення та документування правопорушень багато в чому визначається реалізацією таких правових засобів, як переваги.

Ключові слова: правові переваги, правоохоронна діяльність, превентивна діяльність, адміністративна відповідальність.

Annotation

Ukraine, pursuing the goal of transforming and improving public life, certainly raises the issue of law enforcement, protection and defence of the rights, freedoms and legitimate interests of citizens. An important place in this process is occupied by regulations, standards, rules of conduct. The state of Ukraine's social, economic and legal systems convinces us that it is impossible to regulate public relations only by observing prohibitions and restrictions. More flexible phenomena should be used to motivate an enterprising person in the conditions of European integration. A typical example is a legal advantage.

The article examines the role of legal advantages in the implementation of law enforcement activities of the state and the prevention of illegal behaviour. The application of the formal-legal and comparative-legal method allows for the establishment of specific essential and substantive features of the advantages in law. More flexible phenomena should be used to motivate an enterprising person in the conditions of European integration. A typical example is a legal advantage. It is established that the consolidation of advantages as a legal means of law enforcement policy of the state provides: guarantees of a differentiated approach in prosecuting various entities through the implementation of their special legal status (advantages in the form of immunity); conducting the most effective state financial and economic, social and fiscal policy, stimulating compliance with financial discipline (privilege); the regime of permission due to the creation of conditions of the maximum assistance that promotes the achievement of results of the state, official and public activity of subjects of relations.

Improving national legislation requires theorists and practitioners of systematic legal thinking, consistent implementation of views and ideas, innovative approaches to their implementation. In the process, harmony must be achieved. In relation to the issue, such a balance can be realized between the imperative approach and the dispositive, normprescription and permission, limitations and advantages. Only scientifically verified, substantiated, and skilful use of all existing means and methods of legal regulation will contribute to the achievement of the planned plans. The effectiveness of the state's activities to prevent, detect and document offences is largely determined by the implementation of such legal remedies as benefits.

Keywords: legal advantages, law enforcement activity, preventive activity, administrative responsibility.

правовий перевага імунітет пільга

Вступ

Україна, дотримуючись мети щодо перетворення та поліпшення суспільного життя, неодмінно ставить питання упорядкування законодавства, охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів громадян. Важливе місце у цьому процесі займають нормативні приписи, стандарти, правила поведінки. Стан соціальної, економічної та правової систем України переконує, що регулювання суспільних відносин тільки шляхом дотримання заборон і обмежень неможливо. Для мотивації ініціативної особи в умовах європейської інтеграції повинні використовуватися більш гнучкі феномени. Характерним прикладом виступає правова перевага.

З урахуванням тенденції, що намітилася збільшення загальної кількості різних форм поліпшення правового становища окремих учасників суспільних відносин, розробка моделі системи переваг у праві, механізму встановлення у нормах законодавства приведуть до узгодженості правового регулювання, утворять базис пропорційного використання державою переваг і застосування засобів стримування, знизять ризики дефектності потенціалу переваг у вигляді дискримінації, зловживання правами та можливостями.

Ключовий вектор дослідження правових переваг закладено у працях: В.Б. Авер'янова, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, А.А. Козловського, М.І. Козюбри, А.М. Колодія, В.К. Колпакова, І.Б. Коліушка, А.Т. Комзюка, В.В. Копейчикова, Є.Б. Кубка, П.М. Рабіновича, В.М. Селіванова, В.Ф. Тарановського, О.Ф. Фрицького, Є.О. Харитонова, В.В. Цвєткова, М.В. Цвіка, В.К. Шкарупи, М.К. Якимчука та інших. Високо оцінюючи значимість робіт названих авторів, відсутність спеціальних досліджень, присвячених ролі правових переваг у реалізації правоохоронної діяльності держави та профілактиці протиправної поведінки обумовлює практико-орієнтовану затребуваність досліджень.

Метою статті є дослідження ролі правових переваг у реалізації правоохоронної діяльності держави та профілактиці протиправної поведінки

Результати

Реалізація плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, що носить соціально-економічний та політичний характер, у ряді випадків обумовлена необхідністю реформування юридичної системи [1]. Одним з аспектів оптимізації є вироблення засад, удосконалення механізму реалізації правоохоронної діяльності держави.

Як би парадоксально це не звучало, важливе місце у процесі здійснення попередження, припинення та документування правопорушень займає застосування таких засобів, як заохочення та стимулювання. Правова перевага, будучи комплексним інститутом, знаходиться на їх стику. З одного боку, факт присутності у законодавстві імунітетів, пільг, особливих правових процедур як юридичних засобів передбачає заохочення суб'єктів, що займаються важливою державною та громадською діяльністю.

З іншого - правова перевага спонукає суб'єкта, який нею володіє, до вчинення певних дій, необхідність виконання яких зумовила потребу наділення суб'єкта даним винятковим правом. Сказане визначило актуальність розгляду питання про теоретичні та практичні аспекти реалізації переваг у праві, що здійснюються у контексті правоохоронної діяльності в Україні.

Термін «правові переваги» в юридичній теорії явище не нове розглядається як різновид правових пільг поряд з правовим імунітетом, що позначається формулою «виняткове право». Проте, правові переваги у теорії правовідносини слід розглядати дещо ширше.

Конституційний принцип формальної рівності не виключає наявності правових переваг для окремих категорій осіб. цілі їх існування та реалізації завжди чітко визначені соціальною політикою держави і окреслені у нормах права: подолання існуючої фактичної нерівності та соціальний захист, забезпечення гідних умов життя окремих груп громадян, які мають вікові, фізіологічні і інші особливості. На основі врахування у законодавстві природних, соціальних, фізіологічних відмінностей окремих категорій груп правові переваги в створюють найбільш сприятливі умови для реалізації прав, свобод і законних інтересів. У цьому випадку у наявності прояв гуманізму законодавства, що враховує найбільш нагальні потреби суспільства та захищає найбільш слабкі верстви.

Прикладом таких переваг може бути наявність правовідносин, що виникають при реалізації адміністративної відповідальності, вираженого принципом презумпції невинуватості. У цьому принципі закріплено переваги правопорушника, який не має засобів і ресурсів, які є у держави. Цим принципом керуються правоохоронні органи, застосовуючи у боротьбі з правопорушеннями, але він же може бути використаний на шкоду закону.

Правові переваги це структурна частина змісту правовідносини, що встановлює (надає, що містить) додаткові суб'єктивні права учаснику правовідносин, в яких протилежна сторона має певну перевагу, щоб попередити зловживання правом, що необхідно враховувати в якості заходу протидії зловживанню правом в адміністративному процесі.

З усього різноманіття правових переваг, характерних для нормативного регулювання сфери правопорядку, доцільно виділити три найбільш поширених типи: пільга, привілей і імунітет. Про такий прийом законодавства, як пільги стимулюючого характеру, спрямовані на зниження тарифу сплати адміністративного штрафу для порушників Правил дорожнього руху [2].

Подібні пільги розглядаються як один із засобів проведення фіскальної політики держави, захисту економіки та бюджету від втрат, правового регулювання соціально-економічних відносин, що складаються e процесі сплати штрафів. Як міра покарання штраф є популярним і призначається посадовими особами в 75% випадків. Аналіз статистики свідчить, що даний вид санкції не справляє належного ефекту на правопорушників з огляду на те, що штрафні суми не оплачуються. Стягнення накладених на правопорушників адміністративних штрафів за підсумками 2020 року становила 67,7 %.

З метою виправлення становища держава зробила досить неординарний крок стимулювати стягнення накладених сум у межах адміністративного провадження використанням правових переваг.

Однак у цьому ракурсі варто застерегти законодавця від спроб «латання дірок» у нормативно-правових актах за допомогою переваг. Високо оцінюючи вдалу спробу держави стимулювати збирання штрафів за рахунок пільгової тарифікації, доцільно звернути увагу на необхідність зміцнення невідворотності юридичної відповідальності.

Адміністративне покарання у контексті адміністративної відповідальності виступає як захід, що виражає підсумковий характер і зміст результатів адміністративного переслідування. Єдність адміністративної відповідальності та адміністративного покарання проявляється в тому, що вони встановлюються законом, виконують завдання виховання громадян у дусі поваги до закону, запобігання вчиненню адміністративних правопорушень [3, с. 64].

Якщо адміністративний штраф як міра покарання щодо певного кола осіб не відповідає цільовому призначенню, варто вжити заходів щодо уточнення переліку діючих покарань з урахуванням правових і соціальних тенденцій, які мають місце у країнах Європейського Союзу з метою підвищення рівня попередження правопорушень. Тобто на необхідність наповнення примусу, що здійснюється від імені держави, специфічним правовим змістом, вбачаючи його критерії у підпорядкованості загальним принципам певної правової системи, загальності, нормативній регламентації, дії через механізм прав і обов'язків, розвинутій процесуальній формі є демократичний аспект [4, с. 350].

Успішна правоохоронна політика, охорона громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху шляхом реалізації заходів юридичної відповідальності, у сучасних умовах неможливі без правових переваг у формі імунітетів і привілеїв.

Основна функціональна роль надання імунітетів це, по-перше, наділення осіб, які виконують службові завдання в інтересах соціуму, додатковими гарантіями недоторканності. Правовий імунітет це частина правового статусу призначеного для створення спеціального правового режиму для вузького кола посадових осіб держави [5, с. 205]. По-друге, це зміцнення у правозастосовній діяльності принципів гуманізму, моральних основ суспільства.

Обумовлено сказане відсутністю у найменш захищених груп населення (пенсіонерів, неповнолітніх, інвалідів, вагітних жінок) необхідних соціальних, фізичних або інтелектуальних якостей, що дозволяють зазнавати негативні наслідки юридичної відповідальності без нанесення істотної та незворотної шкоди здоров'ю, психічному та моральному стану.

У першому випадку це Президент України, судді, депутати Верховної Ради України, співробітники державних органів (прокуратури, Служби безпеки України, Національної поліції тощо).

Забезпечення професійної недоторканності вищих посадових осіб держави - реальна необхідність, але доводиться констатувати, що в Україні це юридична перевага поширюється на все більш широке коло суб'єктів і переростає у тенденцію.

У другому - позбавлення спеціального права у вигляді керування транспортним засобом не може застосовуватися до особи, яка користується транспортним засобом у зв'язку з інвалідністю, адміністративний арешт не призначається у відношенні вагітних жінок, інвалідів I і II груп [6].

Специфічною ознакою переваг міжнародного характеру у правоохоронній сфері виступає мета - забезпечення безперешкодної реалізації державно-політичних функцій.

У разі вчинення правопорушення іноземними громадянами, які користуються імунітетом, патрульний поліцейський зобов'язаний припинити на місці протиправні дії іноземного громадянина та зафіксувати в установленому порядку, записати прізвище правопорушника, номер документа, що підтверджує його особисту недоторканність, потім відпустити правопорушника, про те, що трапилося доповісти рапортом начальнику відповідного органу Національної поліції.

Адміністративні дії, пов'язані з особистим оглядом, доглядом речей та транспортного засобу, арештом речей, вилученням речей і документів, доставлянням, затриманням щодо іноземних громадян, які користуються імунітетом, не здійснюються. Природа переваг знаходить вираження у привілеї.

Їх мета забезпечення безперешкодного виконання державних і громадських функцій, службових офіційних обов'язків. Наприклад, учасники дорожнього руху співробітники оперативних підрозділів, що виконують невідкладне службове завдання, має право відступати від ряду вимог, встановлених Правилами дорожнього руху, тобто мають певні переваги у формі привілеїв перед іншими його учасниками [4].

Деякими перевагами володіють маршрутні транспортні засоби: трамваї перед безрейковими транспортними засобами тролейбуси і автобуси, що починають рух від позначеного місця зупинки.

Окреслені правові гарантії безперешкодного здійснення службових повноважень у сфері безпеки дорожнього руху забезпечуються відповідною зобов'язуючою нормою. Ненадання переваги у русі маршрутному транспортному засобу або транспортного засобу з включеними спеціальними світловими та звуковими сигналами утворює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст. 122 «Перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху» Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На думку А.І. Біласа, поряд із політико-правовими соціально-економічними перетвореннями, що нині тривають у країні, принципово нові відносини держави і громадянського суспільства потребують якісно нових підходів до забезпечення прав і свобод людини та громадянина, соціальної справедливості, безпеки населення та правопорядку [7, с. 155].

С. Єсімов зазначає, що в умовах адаптації національного законодавства до вимог Європейського Союзу забезпечити ефективне юридичне регулювання можливо лише шляхом винайдення принципово нових підходів до його організації, що не виключають наявних соціально-економічних реалій і враховують об'єктивно існуючі відмінності механізмів дії права [8, с. 166].

Для вироблення та вдосконалення науково обґрунтованої і ефективної правової політики важливе місце займає планомірне розширення та поглиблення знань про її існуючі зв'язки з різними елементами правової системи сучасного суспільства, категоріями правознавства.

Закріплення переваг як юридичних засобів посилення держави та підтримки громадянського суспільства забезпечує: гарантії диференційованого підходу при регулюванні суспільних відносин; проведення максимально ефективної соціальної, фінансової, правоохоронної політики; стимулювання та заохочення активності особи;

Встановлення переваг законодавцем завжди переслідує чітко подану мета з досягнення бажаного результату. Але мета переваг може бути не досягнута або перекручена. Наприклад, під приводом соціального та правового захисту державної особи можуть бути завуальовані зовсім інші, як правило, корупційні, суто споживчі мотиви.

Надання юридичних переваг окремим суб'єктам, учасникам дорожнього руху, буде справедливим і обґрунтованим відступом від принципу рівності лише при сукупному і одночасному використанні правових засобів обмеження, у тому числі виключення як техніко-юридичного прийому, а також право слухняної поведінки, високої правової культури та правової свідомості самих власників подібних особливих прав. Для цього важливий ідеологічний і виховний потенціал переваг.

Практика вивчення реакції суспільства на ігнорування державою складнощів, пов'язаних із забезпеченням прав інвалідів, дітей, можливостей відправлення щоденних життєвих потреб, наочно продемонструє інформаційну, комунікативну функції, а часом функцію соціального контролю. Суспільство за допомогою соціальних, інформаційних мереж, блогів, месенджерів готове у ході обговорення не тільки давати оцінку стану законодавства у сфері надання правових переваг, але й реагувати на черствість політики держави в тих випадках, коли закріплення пільг, особливих правових процедур життєво необхідно окремим громадянам.

Дисфункція правових переваг явище соціально небезпечне. Слабкий потенціал законодавчого закріпленого переваги, неефективність застосування тягнуть розрив між охоронною, ідеологічною та виховною складовими подібних відступів від рівності. Це викликає невдоволення системою переваг, ставить питання про дискримінаційний характер.

Зокрема, вивчення і аналіз закономірностей співвідношення таких явищ, як правова політика та переваги у праві, характеризується актуальністю та багатоплановістю. Теоретико-правове осмислення правових переваг (імунітетів, привілеїв, пільг) у контексті правоохоронної діяльності держави збагачує знання про дані явища, уточнює категоріальний апарат, виявляє нові грані зіткнення, у тому числі з іншими правовими феноменами. Подібне дослідження обумовлено практичними цілями та завданнями. Це пояснюється тим, що існування та законодавче закріплення правових переваг, їх практична реалізація та застосування права найчастіше обумовлені втіленням правоохоронної політики держави.

Висновки

Закріплення переваг як юридичних засобів правоохоронної політики держави забезпечує: гарантії диференційованого підходу при притягненні до відповідальності різних суб'єктів за рахунок реалізації їх особливого правового статусу (переваги у формі імунітету); проведення максимально ефективної державної фінансово-економічної, соціальної та фіскальної політики, стимулювання дотримання фінансової дисципліни (пільга); режим дозволу за рахунок створення умов максимального сприяння, що сприяє досягненню результатів державної, службової та громадської діяльності суб'єктів відносин (привілей).

Удосконалення національного законодавства вимагає від теоретиків і практиків системного юридичного мислення, послідовної реалізації вироблених поглядів і ідей, інноваційних підходів їх втілення. У ході цього процесу необхідно досягнення гармонії. Стосовно до проблематики дослідження подібний баланс може бути реалізований між імперативним підходом і диспозитивним, нормою-приписом і дозволом, обмеженнями та перевагами. Тільки науково вивірене, аргументоване та вміле використання всіх існуючих засобів і методів правового регулювання сприятиме досягненню намічених планів.

Ефективність реалізації діяльності держави щодо попередження, виявлення та документування правопорушень багато в чому визначається реалізацією таких правових засобів, як переваги. Їх цілі та завдання нерідко тотожні, тісно переплетені. Наприклад, загальна мета досліджуваних явищ - забезпечення, захист прав і свобод особи; стимулювання соціально активної поведінки громадян щодо реалізації прав і обов'язків. Переваги тісно пов'язані з процесом удосконалення правосвідомості та правової культури суб'єктів правотворчості та застосування права.

Список використаних джерел

1. Про внесення змін до плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 р. № 1005.

2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: Закон України від 24.08.2008 р. № 586-VI.

3. Бортник Н. Хомишин І. Єсімов С. Адміністративна відповідальність за невиконання законної вимоги посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. 2019. Випуск 6. № 23. С. 59-67.

4. Ковалів М.В., Єсімов С.С., Лозинський Ю.Р. Правове регулювання правоохоронної діяльності: навчальний посібник. Львів: ЛьвДУВС, 2018. 365 с.

5. Кольдрус І.В. Щодо поняття імунітету вищих посадових осіб держав у міжнародному праві. Право і суспільство. 2016. № 6. С. 201-206.

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 07.12.1984 р. № 8073-Х.

7. Білас А.І. Правоохоронна діяльність країн ЄС: порівняльно-правове дослідження: дис. ... канд. юрид. наук: спец.: 12.00.01. Львів, 2016. 227 с.

8. Єсімов С.С. Шляхи вдосконалення діяльності національної поліції щодо забезпечення транспортної безпеки. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2018. Випуск 3. С. 158-168.

Размещено на Allbest.ru