Пріоритет прав і свобод людини і громадянина – фундаментальний принцип надання адміністративних послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова

Пріоритет прав і свобод людини і громадянина - фундаментальний принцип надання адміністративних послуг

Філіпішина Л.М.,

професор кафедри адміністративного та конституційного права факультету морського права

Анотація

Стаття присвячена дослідженню фундаментального принципу надання адміністративних послуг - пріоритету прав і свобод людини і громадянина, з огляду на те, що сучасні реалії диктують необхідність теоретичного обґрунтування та практичної реалізації системи адміністративно - правових засобів, які забезпечують функціонування системи адміністративних послуг, а також ефективне державне регулювання численних сфер життєдіяльності суспільства. Вказано на те, що значна частина прав громадян України у сфері охорони здоров'я, освіти, соціального захисту, житлово-комунального обслуговування, які закріплені в Конституції України, реалізуються шляхом надання адміністративних послуг населенню. Одночасно рівень забезпеченості і якість послуг, які надаються населенню в окремих органах місцевого самоврядування є важливим показником реально існуючої соціально-територіальної рівності, що особливо актуально для держави. Підкреслено, що головним критерієм вирішення питання про спосіб організації надання конкретної адміністративної послуги визнається похідний від конституційного імперативу прав людини принцип найкращого забезпечення цих прав, пов'язаних з адміністративною послугою.

Ключові слова: послуга, адміністративна послуга, права людини, органи місцевого самоврядування, конституційний імператив.

Abstract

Among the characteristic features that can describe the development of modern Ukrainian society are the dynamism, intensity of social life, and the relentless desire to create new, more comfortable conditions for members of society, which is influenced by the development of information and communication technologies and the rapid formation of the information society. All this is happening against the background of modernization of many spheres of life. A special area today is the field of administrative services that the state, represented by its bodies, provides to each member of society. As a new and insufficiently developed field, the sphere of administrative services needs proper regulation and scientific research and substantiation.

The article is devoted to the study of the fundamental principle of providing administrative services - the priority of human and civil rights and freedoms, given that modern realities dictate the need for theoretical justification and practical implementation of administrative remedies that ensure the functioning of administrative services and effective government regulation. It is pointed out that a significant part of the rights of Ukrainian citizens in the field of health care, education, social protection, housing, and communal services, which are enshrined in the Constitution of Ukraine, are realized through the provision of administrative services to the population. At the same time, the level of security and quality of services provided to the population in individual local governments is an important indicator of the existing social and territorial equality, which is especially important for the state. It is emphasized that the main criterion for deciding on the method of organizing the provision of a particular administrative service is the principle of the best provision of these rights related to administrative services, derived from the constitutional imperative of human rights.

Keywords: service, administrative service, human rights, local self-government bodies, constitutional imperative.

Вступ

З-поміж характерних ознак, якими можна описати розвиток сучасного українського суспільства є динамічність, інтенсивність суспільного життя, невпинне прагнення до створення нових більш комфортних умов для членів суспільства, що відбувається під впливом розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та стрімким становленням інформаційного суспільства. Все це відбувається на фоні осучаснення багатьох сфер життєдіяльності. Особливою сферою сьогодні стала сфера адміністративних послуг, які держава, в особі своїх органів, надає кожному члену суспільства. Як нова, і не достатньо розроблена царина - сфера адміністративних послуг потребує належного регулювання та наукового дослідження й обґрунтування.

Адміністративні послуги як новий інститут адміністративного права став предметом розгляду багатьох вчених, з-поміж яких В. Авер'янов, О. Андрійко, К. Афанасьєв, В. Гаращук, Н. Гнидюк, І. Голосніченко, Я. Гонцяж, Д. Дубов, В. Євдокименко, Р. Калюжний, В. Кампо, Т. Коломоєць, І. Коліушко, Р. Куйбіда, Н. Нижник, Н. Хлібороб, А. Школик, Х. Ярмакі та інші.

Мета статті - аналіз фундаментального принципу надання адміністративних послуг, яким є пріоритет прав і свобод людини і громадянина.

Основна частина

Передусім необхідно зазначити, що поняття та зміст адміністративних послуг, як доволі нова категорія адміністративно-правової науки отримала значне зацікавлення в середовищі вітчизняних учених. Так, В. К Колпаков адміністративну послугу розглядає як результат здійснення владних повноважень уповноваженим суб'єктом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними, юридичними або іншими колективними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації тощо) [1, с. 14].

Натомість, К.К. Афанасьєв, вважає, що адміністративні послуги є публічними (тобто державними та муніципальними) послугами, що надаються органами виконавчої влади, виконавчими органами місцевого самоврядування й іншими уповноваженими суб'єктами, і надання яких пов'язане з реалізацією владних повноважень [2, с. 28].

Цікаву позицію щодо розуміння змісту адміністративної послуги висловив Є. О. Легеза під адміністративними послугами виділяє державну послугу, яка є результатом здійснення суб'єктом повноважень щодо прийняття згідно з нормативно-правовими актами на звернення фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов'язків (отримання дозволу (ліцензії), сертифіката, посвідчення та інших документів, реєстрація тощо) [3, с. 207].

Авторське бачення електронної адміністративної послуги подає М.О. Репецька, яка вважає, що тако ю послугою доцільно визнати можливість отримання результату здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи із використанням інформаційно-комунікаційних технологій [4, с. 99-106].

У контексті правового регулювання надання адміністративних послуг в об'єднаних територіальних громадах, І. В. Крикавська, виокремлює ключові моделі надання адміністративних послуг в ОТГ, серед яких називає безпосередню модель, модель Центру надання адміністративних послуг (далі - ЦНАП), модель Єдиного державного порталу адміністративних послуг (далі - ЄДПАП) та інтегрованих інформаційних мереж, модель спільного ЦНАП, модель територіальних підрозділів ЦНАП, модель віддалених робочих місць адміністраторів ЦНАП, модель виїзного ЦНАП, модель мобільного ЦНАП, що уможливлює створення цілісної системи надання адміністративних послуг відповідної якості, певним чином структурованої та субординованої. На думку дослідниці, такий симбіоз моделей надання адміністративних послуг дозволяє досягнути ефективної організації надання цих послуг [5, с. 19], а отже, досягати чіткого дотримання фундаментального принципу надання адміністративних послуг - пріоритету прав і свобод людини і громадянина.

Багато прав громадян України у сфері охорони здоров'я, освіти, соціального захисту, житлово-комунального обслуговування, які закріплені в Конституції України, реалізуються шляхом надання адміністративних послуг населенню. Одночасно рівень забезпеченості і якість послуг, які надаються населенню в окремих органах місцевого самоврядування є важливим показником реально існуючої соціально-територіальної рівності, що особливо актуально для держави.

Важливо зауважити, що без достатньо розвиненої системи місцевого самоврядування, без правового забезпечення можливості самостійно вирішувати на місцевому рівні фінансові, господарсько-економічні, соціально-побутові, культурні питання певною мірою ускладняється формування цивілізованих структур соціально орієнтованої ринкової економіки, розвиток реальної свободи, гарантування індивідуальних і колективних прав людини та громадянина.

У цьому аспекті від якості організації місцевого самоврядування багато в чому залежить якість повсякденного життя людей, реальна ступінь задоволення основних життєвих потреб за місцем проживання.

Проголошений у ст. 3 Конституції України пріоритет прав і свобод людини та громадянина є одним з основоположних принципів надання адміністративних послуг населенню [6]. Варто підкреслити, що у цьому аспекті Конституція України поклала на державу обов'язок з визнання, дотримання, захисту прав і свобод людини та громадянина. Цей конституційний обов'язок держави зумовлює необхідність всієї системи публічної влади забезпечувати її неухильне виконання.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, принципи справедливості, юридичної рівності, гарантованості державою прав і свобод людини та громадянина, відшкодування державою шкоди, заподіяної особистості незаконними діями державних органів і посадових осіб, закріплені в Конституції, мають вищим ступенем нормативної узагальненості, зумовлюють зміст конституційних прав людини, галузевих прав громадян, носять універсальний характер і з огляду на це надають регулюючий вплив на всі сфери суспільних відносин [7].

Загальна обов'язковість таких принципів полягає у пріоритетності перед іншими правовими законами та в поширенні дії на всіх суб'єктів права.

Конституція України проголосила, що права і свободи людини є найвищою цінністю, належать людині від народження, а дотримання гарантується державою на засадах юридичної рівності, справедливості та неприпустимості встановлення обмежень, крім випадків, коли це необхідно для захисту конституційного ладу, моральності, здоров'я, законних прав та інтересів інших людей в демократичному суспільстві.

Відповідно до Конституції України права і свободи людини та громадянина обумовлюють зміст і застосування законів, діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Тому на конституційному визнанні пріоритету людини, її прав і свобод повинна базуватися діяльність всієї системи публічної влади.

З цього конституційного принципу зобов'язані виходити органи публічної влади, їх посадові особи, всі державні службовці та службовці органів місцевого самоврядування у взаєминах з громадянами. Конституція України закріплює принципи взаємовідносин держави і особи; простежується необхідність підвищення ролі людини у забезпеченні максимально повного використання прав і свобод, посилення її самостійності.

Це означає відмову від оцінки ролі держави як патрона, що направляє діяльність пасивної особистості. Всі права та свободи реалізуються громадянами на території конкретних адміністративних утворень, наприклад, право на свободу пересування, вибір місця перебування та проживання у межах України. Право на недоторканність житла, закріплене в Конституції України, громадяни можуть реалізувати на території муніципального утворення.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідно до Конституції України, створюють умови для здійснення права на житло, заохочують житлове будівництво. Органи місцевого самоврядування поряд з органами державної влади формують житлові фонди, з яких житло надається безкоштовно або за доступну плату малозабезпеченим, іншим зазначеним у законі громадянам.

Важливий принцип соціального захисту громадян України, що реалізується на рівні місцевого самоврядування, встановлений Конституцією України: медична допомога у державних і комунальних закладах охорони здоров'я надається громадянам безкоштовно за рахунок коштів відповідного бюджету.

Пріоритет прав і свобод людини та громадянина як фундаментальний принцип надання адміністративних послуг зумовлює призначення послуги органу місцевого самоврядування, що полягає в гарантуванні прав і свобод людини та громадянина. У цьому випадку завдання органів місцевого самоврядування полягає у створенні необхідних умов для отримання громадянами якісних адміністративних послуг.

До основних напрямів діяльності органів місцевого самоврядування відноситься створення спільних економічних, соціальних, політичних і спеціальних, організаційних гарантій найбільш повної реалізації прав і свобод громадян, задоволення потреб у відповідності з принципами соціальної справедливості та соціальної держави.

Такий напрям діяльності реалізується у рамках всіх основних питань, що становлять предмети відання органів місцевого самоврядування, які отримали закріплення, зокрема на державному рівні, у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» [8].

У більшості випадків органи місцевого самоврядування надають адміністративні послуги не безпосередньо, а через інші структури. У цьому випадку говорять про організацію надання адміністративних послуг органами місцевого самоврядування. Найбільш поширеним способом є створення спеціальних, але не завжди спеціалізованих структур, комунальних підприємств та установ.

Комунальні установи виступають складовою частиною місцевого самоврядування, через які у безпосередньо-представницьких формах реалізується соціальна функція органів місцевого самоврядування, яка здійснюється шляхом прямого надання соціальних благ, гарантування соціально-економічних прав громадян за місцем проживання, передусім в таких сферах, як охорона здоров'я й освіта.

Головним критерієм вирішення питання про спосіб організації надання конкретної адміністративної послуги визнається похідний від конституційного імперативу прав людини принцип найкращого забезпечення цих прав, пов'язаних з адміністративною послугою.

Повинна бути забезпечена можливість надання послуг за допомогою комунальних установ: у випадках, коли такі прямо віднесені Конституцією України до суб'єктів забезпечення реалізації конституційних прав; в ситуаціях, коли зміна способу надання публічної послуги та перехід від комунально-засновницької форми надання до іншої, наприклад, приватної, може спричинити погіршення соціально-правового становища населення та результаті подорожчання послуг, зниження якості та їх доступності.

Доступність послуги означає можливість отримання всіма категоріями громадян у прийнятному для них місці, часі у порівнянні з витраченими наявними ресурсами. До таких характеристик відносяться, наприклад, кількість і віддаленість пунктів обслуговування населення, графік роботи тощо.

Основні параметри доступності послуги залежать від категорії заявника. Для громадян з низькими матеріальними доходами істотне значення матимуть додаткові витрати, що виникли у зв'язку з наданням послуги. Увага іншої категорії, наприклад, осіб з обмеженими можливостями здоров'я буде звернена на відсутність фізичних перешкод для прибуття до місця отримання послуги.

Для всіх категорій громадян має значення інформаційна та територіальна доступність адміністративних послуг. Територіальна доступність означає, наскільки близько знаходиться комунальний орган або уповноважена організація з надання адміністративних послуг від місця проживання особи. Виконання цієї умови буде залежати не тільки від розмірів території органу місцевого самоврядування, а й розвиненості транспортної інфраструктури.

Інформаційна доступність характеризується можливістю отримання інформації про послуги до відвідування відповідного органу або установи шляхом використання різних засобів масової інформації: газети, журнали, радіо, телебачення, Інтернет.

Моніторинг якості і доступності надання адміністративних послуг у деяких регіонах показали, що незважаючи на поширення інформаційно-телекомунікаційних технологій та інших засобів інформації населення орієнтується на неформальні інформаційні канали.

В умовах соціального розшарування, а також платного характеру багатьох адміністративних послуг, від реальних матеріально-фінансових можливостей громадян багато в чому залежить сам набір послуг, які надаються. У цих умовах одним з головних напрямів діяльності органів публічної влади має стати подолання соціально-територіальних відмінностей в обсязі і якості послуг, що надаються за місцем проживання.

Висновки

Отже, підсумовуючи викладене вище можемо констатувати, що права людини та громадянина в епоху інформаційного суспільства набули надзвичайно вагомого значення у всьому цивілізованому світі. Україна як одна з тих держав, що прагне до побудови демократії, утвердження верховенства права, крокує до входження у європейський простір, робить все аби максимально швидко впровадити в усі сфери життєдіяльності кращі європейські та світові традиції забезпечення прав людини та повсюдного дотримання принципу людиноцентризму.

Адміністративна реформа, яка була розпочата в Україні сприяла створенню системи надання адміністративних послуг на усіх рівнях публічної влади. Надання адміністративних послуг у рамках єдиної системи дозволяє вирішувати широкий спектр завдань, спрямованих на зниження негативного потенціалу розвитку окремих компонентів регіональної економічної системи та реалізовувати окремі права людини і громадянина на достатньо якісному рівні.

Список використаних джерел

адміністративний державний право громадянин

1. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність: навч. посіб. К.: Юрінком Інтер, 2010. 256 с.

2. Афанасьев К.К. Адміністративні послуги: навч. посіб. Луганськ: РВВЛДУВС, 2010. 175 с.

3. Легеза Є. О. Щодо визначення адміністративних послуг в Україні. Науковий вісник Дніпропетров. держ. ун-ту внутр. справ. 2010. №4. С. 203-208.

4. Репецька М.О. Організаційно-правові аспекти функціонування системи електронних адміністративних послуг в Україні. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. 2016. Випуск 850. С. 99-106.

5. Крикавська І. В. Правове регулювання надання адміністративних послуг в об'єднаних територіальних громадах: дис. канд. юрид. наук. спец. 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Львів. 2019. 212 с.

6. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. №254кЇ96-ВР. URL. https://zakon.rada.gov.ua

7. Принцип гарантованості права. Конституційний Суд України. URL. https://ccu.gov.ua/storinka-knygy/312-pryncyp-garantovanosti-prav

8. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. №280/97-ВР. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/280/97-%D0% B2% D1% 80

Размещено на Allbest.ru