Формування та розвиток лідерства в системі державного управління
Дослідження основних проблем формування та розвитку лідерства в системі державного управління. Характеристика основних функцій лідера, стратегічна діяльність, орієнтована на більш далеку перспективу. Уміння ефективно здійснювати управління ресурсами.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.11.2022 |
| Размер файла | 25,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Формування та розвиток лідерства в системі державного управління
Драган І.В., д.держ.упр., старший науковий співробітник,
старший науковий співробітник відділу методології сталого
розвитку, ДУ «Інститут економіки природокористування
та сталого розвитку НАН України»
Драган І.О., д.держ.упр., професор, завідувач кафедри
національної безпеки, публічного управління та адміністрування,
Державний університет «Житомирська політехніка»
Анотація
Статтю присвячено дослідженню основних проблем формування та розвитку лідерства в системі державного управління. Представлено результати дослідження феномена лідерства щодо державного управління суспільними процесами, наведено його стійкі характеристики. Представлене дослідження базується на діалектичних методах пізнання, які забезпечують його комплексний і об'єктивний характер. Методичною основою були методи концентрації інформації та прогнозування. Розглянуто класичні типи лідерства, і шляхи їх модернізації за умов трансформації політичної реальності. Обґрунтовано необхідність пошуку та впровадження нових типів політичних лідерів, лідерів в системі державного управління.
Підкреслено, що в усьому світі має місце велика потреба в керівниках-лідерах, оскільки лідерство залишається свого роду стратегічним ресурсом і до того ж дефіцитним. Сучасне сприйняття лідера характерне тим, що він має розглядатися насамперед як носій інноваційної організаційної культури, як головний агент перманентних змін в країні. Для вітчизняної економіки, що прагне інтеграції в глобальну систему, зі зрозумілих причин потреба у лідерах особливо значуща. Лідерство в державному управлінні сприймається як складне поняття, що відображає різноманіття управлінських процесів, а також плюралізм форм організацій. Зазначено, що лідерство може асоціюватися з людиною (його якостями, здібностями, орієнтацією на домінуюче становище в організації); процесом (взаєминами та взаємодіями) та продуктом (результатами діяльності індивіда).
Доведено, що найважливішим чинником подолання кризового стану сучасної вітчизняної соціально-економічної системи є керівники-лідери, які визнані основними суб'єктами організаційних змін і носіями нової корпоративної культури. Ситуація набуває особливої важливості також з тієї причини, що в силу відомих обставин до влади прийшли недостатньо підготовлені люди або навіть не мають досвіду управління. Останні потребують лідерів якісно іншого типу, здатних бути ефективними в кризових та мінливих реаліях. Лідери такого типу можуть бути охарактеризовані як перетворюючі, оскільки їм притаманні цілеспрямований пошук змін, прагнення виробляти нові підходи до вирішення звичних проблем та виявляти нові сфери діяльності, уміння ефективно здійснювати управління ресурсами. Зазначено, що основними функціями такого лідера мають бути насамперед стратегічним, орієнтованим на більш далеку перспективу. Успішні оперативні лідерські рішення стають можливими лише у контексті стратегічного лідерства.
Ключові слова: державне управління, лідерство, методи управління, легітимність та легальність влади, типи лідерства, характеристики влади.
Annotation
The article is devoted to the study of the main problems of the formation and development of leadership in the system of public administration. The results of the research of the phenomenon of leadership in relation to state management of social processes are presented, and its stable characteristics are given. The presented research is based on dialectical methods of cognition, which ensure its complex and objective character. The methodological basis was the methods of information concentration and forecasting. Classical types of leadership and ways of their modernization under the conditions of transformation of political reality are considered. The need to find and introduce new types of political leaders, leaders in the state administration system is substantiated.
It is emphasized that there is an excellent need for managers-leaders worldwide since leadership remains a kind of strategic resource in short supply. The modern perception of a leader is characterized by the fact that he should be considered primarily as a carrier of innovative organizational culture, as the main agent of permanent changes in the country. For a domestic economy striving for integration into the global system, for obvious reasons, the need for leaders is especially significant. Leadership in public administration is perceived as a complex concept that reflects the diversity of management processes, as well as the pluralism of organizational forms. It is noted that leadership can be associated with a person (his qualities, abilities, orientation to a dominant position in the organization); process (relationships and interactions) and product (results of individual activity).
It has been proven that the most important factor in overcoming the crisis state of the modern domestic socio-economic system is managers-leaders, who are recognized as the main subjects of organizational changes and bearers of a new corporate culture. The situation is also of particular importance due to the fact that, due to known circumstances, insufficiently trained people or even those without management experience have come to power. The latter need leaders of a qualitatively different type, able to be effective in crisis and changing realities. Leaders of this type can be characterized as transformative, as they are characterized by a purposeful search for changes, a desire to develop new approaches to solving common problems and discover new areas of activity, and the ability to manage resources effectively. It is noted that the main functions of such a leader should be primarily strategic and focused on a longer perspective. Successful operational leadership decisions become possible only in the context of strategic leadership.
Keywords: public administration, leadership, management methods, legitimacy and legality of power, types of leadership, characteristics of state power.
Вступ
Сучасні науки про державне управління детермінують державне управління, лідерство та владу як явища багатогранні, багатозначні, природа яких досить складна і не піддається однозначній інтерпретації [3]. Найчастіше ці аспекти стосуються політичної системи, хоча, безумовно, лідером можна бути не лише у сфері політики.
Саме поняття влади визначається як універсальна, базова та центральна категорія у політичній науці, у державному управлінні. Наведене поняття має безліч різних аспектів і так чи інакше пов'язане з поняттям лідерства. Спроби осмислити феномен лідерства при організації суспільства та зрозуміти стійкі характеристики цього значення робилися з часів Античної Греції. Варто відмітити, що ця тема продовжує бути в центрі політичних досліджень до сьогодні. Яким чином відбувається формування та розподіл влади, а також які індивіди здатні займати цю нішу, які якості має мати справжній лідер - усі ці питання ставили перед собою такі дослідники, як Г. Ласуел, А. Каплан, Р. Каттел, К. Левін, В. Парето.
Дослідження лідерства як ключової ланки у сприянні соціально-економічного розвитку є пріоритетним завданням керівників державних органів влади. Вивченням ролі лідерства в системі державного управління займаються такі науковці, як Абашкіна Є., Бакуменко В., Ємельянов В., Косолапова Ю., Кухта Б., Логунова М., Міщишин В., Оуен Х, Пашко Л. та ін.
Мета статті: дослідження основних проблем формування та розвитку лідерства в системі державного управління; обґрунтування необхідності пошуку та впровадження розвитку нових типів політичних лідерів.
Результати
На сьогодні думки вчених сходяться на тому, що поняття лідера (не лише у політичній сфері) має високу емоційну насиченість. Це тривожна, спокуслива, але водночас відповідальна позиція. Багато «вічних» проблем у державному управлінні та політичному знанні зосереджуються в лідерстві: проблема моралі, прагматики, осмислення цінностей, здатності управління в суспільстві. З часів Калікла, Сократа і Платона мають місце, як мінімум, дві точки зору: з одного боку, політичний лідер та його уявлення про владу зосереджуються у досягненні та здійсненні цієї самої влади у власних інтересах; з іншого боку, на противагу цій теорії існує доктрина політичного лідера, який займається «лікуванням душ людських», тобто. який прагне суспільного благополуччя. Так чи інакше, домінуючим розумінням стає боротьба політичних лідерів за владу, яка ніяк не може полягати в їх пасивності, небажанні та не прагненні до панування. Про це писали і Макіавеллі («Державець»), і М. Вебер, і Г. Моргентау.
На думку вчених, політичне лідерство зосереджувалося насамперед у сукупності технік для досягнення, поширення та використання власної влади. Нескінченне прагнення до участі у процесах управління, що полягає у боротьбі, - це початковий етап будь-якого лідера. Лідер здатний мати різні характеристики які притаманні владі. Як було зазначено вище, влада необов'язково може бути політичною. Вплив, користування своїм авторитетом, переконання, тиск у повсякденному житті це також прояв лідерських якостей, націлених на досягнення результату.
Лідер має здатність впливати на людей, що дає змогу йому оперувати владою та авторитетом своїх послідовників [2]. Будь-який (політичний) лідер спирається на ресурси: як матеріальні, і нематеріальні. За допомогою зосередження ресурсів лідер забезпечує собі досягнення цілей влади. У реальному житті слід зрозуміти її джерела. Це і традиція, і наслідування, і багатство, і харизма, і насильство. Ф. Бекон додає до цього списку джерел влади ще і розум. Отже, джерела, зміст і інструменти влади мають історичні, еволюційні, динамічні процеси, адже з часом змінюються ці ресурси, наслідки, інструменти влади. [4] Слід розглянути які якості має сучасний лідер при забезпеченні ефективного державного управління, а які типи були характерні для політики сто, двісті років тому.
Бакуменко В. вважає, що сучасні лідери спираються на зовсім іншу базу влади на відміну своїх попередників. Трансформація джерела влади, засобів влади, компонентів та вимірювань влади, впливу на світовій арені в результаті деяких процесів (глобалізації; зростання взаємозалежності; інформаційна революція - поширення інформації у глобальних масштабах, чого раніше не було; роль демографічних зрушень, міграційних тенденцій; поява нових недержавних гравців у світовій політиці (кліматичні зміни) - все це вимагає від сучасних лідерів модель нової поведінки, зосередження в собі нових якостей та формування нових типів лідерського впливу, тому що колишні моделі вже не можуть ефективно брати на себе повноваження у державному управлінні.
Так, М. Макіавеллі в своїй роботі «Державець» [7] розмежовував типи лідерства залежно від своїх методів управління. Він детермінував одних «левами»: на думку М. Макіавеллі, це такі лідери, які безперервно прокладають шлях до здійснення влади; інших він називав «лисицями»: це ті лідери, які шукають зручніші, економічні засоби досягнення результатів влади. Сьогодні така характеристика також має місце: «явна» / «неявна» влада політичних лідерів знову стає у фокусі уваги. Із явною владою ми стикаємося щодня, що стосується неявної дії, слід розглянути далі. Наведемо приклад Р. Даля, що він виклав у «Конфлікті Генріха II». Йдеться про конфлікт короля з Томасом Бекетом, який був другом і соратником Генріха. Т. Бекет досяг за допомогою свого впливу та авторитету посилення папської влади в Англії, що Генріху, безперечно, не подобалося. Р. Даль зазначає, що Генріх лише вигукнув якось у присутності своїх вірних соратників, що втомився від Т. Бекета і хоче позбутися його. Цієї ж ночі його чотири вірні соратники виконали його імпліцитну волю. Наведена ситуація демонструє зовсім інші методи, засоби та прийоми впливу, які можуть використовувати лідери. Який із цих методів ефективніший з погляду витрати ресурсів, а який менш кожен лідер визначає сам собі. Така ситуація демонструє, що лідерські якості при управлінні державою та її повноваження, а також вплив - це завжди стосунки. Ефективне лідерство в будь-якій сфері діяльності можливе за умови, що лідер не тільки відповідатиме вищезгаданим вимогам, а й дотримуватиметься основних принципів лідерства: довіра, рішення завдань та раціональне використання співробітників, соратників та ресурсів, створення мотивації та подання правильного прикладу ведення справ [9]. Соратники, послідовники - це є одним з найважливіших ресурсів будь- якого лідера [13]. Без підтримки він просто не досягне бажаного результату. У зв'язку з тим, випливає ще одна характеристика лідерства у державному управлінні: це його легальність та легітимність.
Концепти легітимності та легальності відображають сутнісні аспекти влади будь-якого лідера. Ідеальна модель, за якої здійснення державного управління лідером є найбільш демократичним, це коли його легітимність ґрунтується на легальності та навпаки. При цьому, зрозуміло, парадокс цієї теорії полягає в тому, що в історії бувають ситуації, коли виникає гострий напружений конфлікт між легітимністю влади та легальністю влади (між тим, що визнається як правильне більшістю населення і тим, що формально відповідає букві закону). І в даному випадку лідер відповідає або одному, або іншому феномену. Наведемо приклад, який для нашої держави має особливе значення для сучасної історії державного управління: відсторонення у 2014 році від влади Президента В. Януковича. Події по всій країні та в центрі столиці засвідчили, що народ України більше не довіряють чинній владі й в подальшому не бажають миритися з впровадженням її авторитарного впливу, що призвело до повної узурпації влади в державі та впровадженню тотальної корупції, яка роз'їдає конституційний лад України. Зазначене не відповідає ні конституційним вимогам щодо законності її дій влади, ні тривалим очікуванням українського суспільства щодо європейського вектору країни. Наведена ситуація особливо загострилася, коли українське суспільство було введене в оману чинною владою Президента В. Януковича, яка відмовилася підписати угоду про Асоціацію України з Європейським Союзом.
Про парадокс легітимності лідерів та їх режимів (аж ніяк не завжди демократичних) точаться дискусії досі. Наприклад, М. Дюверже висунув гіпотезу про легітимність будь-якого режиму, та будь-якого типу лідерства, що має підтримку народу. Тобто, за цією теорією, і авторитарні, і тоталітарні режими з їхніми харизматичними лідерами не є насильством над волею народу, тому що легітимність режиму та його лідера ніяк не пов'язана з характером цього режиму, з ідеологією лідера. М. Вебер також вважав, що лідер може і має використовувати будь-яку можливість проводити всередині цих соціальних відносин власну волю навіть усупереч опору та незалежно від того, на чому така можливість ґрунтується. Тобто політичний лідер розглядається як безпосередній власник влади, дії якого спрямовані на керованих суб'єктів.
У такому контексті виникає проблема: як тоді розмежувати реальну владу та деспотизм, насильство, панування лідера над підлеглими в управлінні державою. Слід усвідомлювати, що владні відносини мають специфічні умови: ситуація підпорядкування та виконання вказівок; наявність суспільних норм, що встановлюють права керуючого та керованого, а не просто свавілля/насильство.
Такі політологи як Т. Болл характеризували насильство як псевдовладу та провал у справжніх лідерів. Вони вважали, що насильство та деспотичні прийоми правління лідер починає виявляти саме тоді, коли інші ресурси та методи не працюють. Зокрема, кажуть науковці, прояв насильства - це провал комунікативних якостей лідера. Отже, ще один феномен чи характеристика лідера, яку ми маємо зафіксувати: для здійснення влади важливим є розуміння кодів комунікації.
При здійсненні комунікації у соціумі лідеру має бути притаманна така властивість як володіння авторитетом, оскільки в основу авторитету закладено суспільно визнані норми. Авторитет лідера у суспільстві, як правило, легітимний. Існують різні типи цього легітимного панування, типи лідерів у державному управлінні. За класифікацією професора Ємельянова В., в основі типології лідерства лежать три основні критерії: зміст, стиль та характер діяльності [8]. Перший тип лідерства - це традиційний тип, який ґрунтується на звичних соціальних відносинах. Традиційний тип лідерства складається з урахуванням авторитету історичних прецедентів. Прикладом такого легітимного панування вважатимуться англійську королеву Єлизавету II. Другий тип - це харизматичний, який ґрунтується на володінні особистим авторитетом лідера. В основі такого легітимного панування може бути незвичайний дар, властивий саме цьому лідеру, який відрізняє його від інших чи специфічні людські характеристики. Прикладів харизматичних лідерів в історії безліч: це і Черчілль, і Гітлер, і пророк Мойсей (володів даром спілкування з Богом). І, нарешті, третій класичний тип - це раціонально-легальний, який ґрунтується на авторитеті прийнятих суспільних норм та законів. Ці три типи є ідеально-типовими за М. Вебер. Кожен реальний випадок легітимного панування є сумішшю цих ідеальних типів.
Однак у світі дедалі частіше поширюються дискусії про нові типи політичних лідерів, адже стійкі класичні типи старіють із трансформацією політичної реальності. Державне управління зазнає кризи лідерства із початком нового століття. У цьому полягає одна з основних проблем формування та розвитку лідерства як для зарубіжної, так і для вітчизняної науки. Слід визнати той факт, що головними цінностями є інформація та люди, а не будівлі та обладнання. Люди можуть оновлюватися до нескінченності, але це потребує інвестицій. Здатність думати, аналізувати методи більш ефективної роботи, подавати раціоналізаторські пропозиції, ідеї щодо зниження часу обробки інформації та пошук способів підвищення якості обслуговування клієнтів, дозволять вийти на нові рівні управління персоналом. Особливі можливості розвитку лідерства в контексті розвитку країни пов'язані з тим, що у лідера виявляється предметна ділова основа.
При цьому, в сучасних умовах в системі державного управління назріває потреба в пошуку управлінця нового типу, який буде здатний керувати з високим рівнем професіоналізму, з властивими компетенціями лідера, і, що найголовніше, з новою якістю мислення та новим набором знань, які б позначалися на його навичках та вмінні, з високим рівнем відповідальності перед країною за результати своєї діяльності.
лідерство державне управління
Висновки
Потреба в керівниках-лідерах є велика у всьому світі, оскільки лідерство залишається свого роду стратегічним ресурсом і до того ж дефіцитним. Сучасне сприйняття лідера характерне тим, що він має розглядатися насамперед як носій інноваційної організаційної культури, як головний агент перманентних змін в країні. Для вітчизняної економіки, що прагне інтеграції в глобальну систему, зі зрозумілих причин потреба у лідерах особливо значуща. Лідерство в державному управлінні сприймається як складне поняття, що відображає різноманіття управлінських процесів, а також плюралізм форм організацій. Зазначено, що лідерство може асоціюватися з людиною (його якостями, здібностями, орієнтацією на домінуюче становище в організації); процесом (взаєминами та взаємодіями) та продуктом (результатами діяльності індивіда).
Доведено, що найважливішим чинником подолання кризового стану сучасної вітчизняної соціально-економічної системи є керівники-лідери, визнані основними суб'єктами організаційних змін і носіями нової корпоративної культури. Ситуація набуває важливого значення також з тієї причини, що в силу відомих обставин до влади прийшли недостатньо підготовлені люди або навіть не мають досвіду управління. Останні потребують лідерів якісно іншого типу, здатних бути ефективними в кризових та мінливих реаліях. Лідери такого типу можуть бути охарактеризовані як перетворюючі, оскільки їм притаманні цілеспрямований пошук змін, прагнення виробляти нові підходи до вирішення звичних проблем та виявляти нові сфери діяльності, уміння ефективно здійснювати управління ресурсами. Зазначено, що основними функціями такого лідера мають бути насамперед стратегічним, орієнтованим на більш далеку перспективу. Успішні оперативні лідерські рішення стають можливими лише у контексті стратегічного лідерства.
Список використаних джерел
1. Чернов С. І., Гайдученко С. О. Вплив лідерства на формування та розвиток організаційної культури в публічному управлінні. Ефективність державного управління. 2014. Вип. 40. С. 109-115.
2. Гончарук Н. Т. Оцінювання керівного персоналу державної служби України. Вісник державної служби України. 2017. № 3. С.34-38.
3. Грищенко І. М. Поліаспектність сутності лідерства в органах місцевого самоврядування. Інвестиції: практика та досвід. К. 2016. № 4. С. 78-81.
4. Лугова В. М., Єрмоленко О. А. Напрями розвитку лідерської компетентності керівників українських підприємств. Проблеми економіки. № 1. 2012 р. С.64-67.
5. Сторожев Р. І. Нормативно-правове забезпечення розвитку лідерства в публічно- управлінській діяльності. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Державне управління. Том 29 (68). № 5. 2018. С. 180-186.
6. Хаітов П. О. Розвиток трансформаційного лідерства на державній службі: дис.... канд. наук з держ. упр.: 25.00.03. Дніпро, 2017. 212 с.
7. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; наук.-ред. колегія: Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. К.: НАДУ, 2011. Т. 6: Державна служба / наук.-ред. колегія: С. М. Серьогін (співголова), В. М. Сороко (співголова) та ін. 2011. 524 с.
8. Ємельянов В. М. Удосконалення механізмів відбору кандидатів на керівні посади державної служби України з урахуванням лідерських компетентностей. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2020. № 11. - иКЬ:
http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1922 (дата звернення: 03.01.2022).
9. Розвиток лідерства на державній службі як умова належного врядування. иКЬ: http://academy.gov.ua/doc/koment-
1Ш:ег_р1^ЫеП;/2014/котеП;_тег_р1^ЫеП;_2014_07_03^к (дата звернення 2.01.2022).
10. Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889-УТТТ (зі змінами). иКЬ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#Text (дата звернення 2.01.2022).
11. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 290 «Деякі питання призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУТБ-19, спричиненої коронавірусом 8ЛЯ8-СоУ-2» (зі змінами). иКЬ:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/290-2020-%D0%BF#Text (дата звернення 2.01.2022).
12. Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України і Урядом Канади щодо проекту реформування управління персоналом у системі державної служби України від 26.05.2008. иКЬ: https://zakon.rada.gov.ua (дата звернення 2.01.2022).
13. Розвиток лідерства. Л. Бізо, І. Ібрагімова, О. Кікоть, Є. Барань, Т. Федорів; за заг. ред. І. Ібрагімової. К.: Проект «Реформа управління персоналом на державній службі в Україні». 2012. 400 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття кризи державного управління та його складові. Причини виникнення криз державного управління у соціально-економічних системах, аналіз процесу їх розвитку. Антикризове державне управління в Україні. Моніторинг розвитку системи державного управління.
контрольная работа [48,3 K], добавлен 20.05.2015Поняття державного управління, його значення та основні системи. Цілі, функції державного управління, його форми і методи. Дослідження типології розвитку держави. Сучасні підходи до розуміння теоретико-методологічних засад державного управління.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 23.06.2019Характеристика державного управління як виду соціального управління. Аналіз функцій та принципів державного управління. Функції та організація санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення.
контрольная работа [29,7 K], добавлен 04.01.2008Вищі органи державного управління економікою в Україні. Основні функції державного управління економікою. Національні особливості державного регулювання економічними процесами. Основні форми державного управління економікою.
курсовая работа [28,4 K], добавлен 18.03.2007Сутність, зміст та специфіка державного управління, його співвідношення з сучасною державною владою в Україні. Характеристика функціональної та організаційної структури державного управління, її аналіз та оцінювання, методи та шляхи вдосконалення.
курсовая работа [44,2 K], добавлен 19.08.2010Теоретичні положення науки управління та їх методологічна роль у дослідженнях державного управління. Наукова інтерпретація суперечностей як специфічного явища в державному управлінні. Виконавча й розпорядча діяльність держави, її принципи та характер.
реферат [27,3 K], добавлен 24.11.2010Розгляд адміністративного права як обов‘язкового інструменту, здійснення державної виконавчої влади у формі державного управління. Поняття і класифікація форм державного управління. Поняття і види правових актів управління; вимоги, що ставляться до них.
реферат [39,3 K], добавлен 07.03.2010Дослідження завдань органів державного управління у сфері управління оборонним замовленням. Характеристика основних повноважень Верховної Ради України. Здійснення функцій правосуддя та контролю судовою владою. Аналіз генерального штабу Збройних Сил.
статья [22,5 K], добавлен 06.09.2017Загальне визначення ефективності державного управління: поняття, види та критерії. Системний підхід як методологія державного управління та методи його впровадження. Вимоги до управлінських рішень: наукова обґрунтованість, своєчасність та інформативність.
реферат [48,3 K], добавлен 20.03.2012Принципи державного управління житлово-комунальним господарством. Аналіз роботи органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства на регіональному рівні. Механізми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
магистерская работа [414,3 K], добавлен 08.09.2015Сучасні принципи державного управління, джерела їх виникнення та порядок формування. Поняття та зміст звернення громадян та вимоги, що висуваються до них. Основні напрямки державної регіональної політики на сучасному етапі. Регіональна економічна політика
контрольная работа [22,9 K], добавлен 14.12.2004Основні поняття системи державного управління України. Загальна характеристика управлінських процесів. Класифікація та функції системи державного управління. Адміністративне управління в політичному житті держави: технології, методи, ефективність.
курсовая работа [41,3 K], добавлен 22.03.2011Державна служба України як чинник гуманізації державного управління. Розробка і реалізація державних програм у гуманітарній сфері. Проблеми гуманізації управління на ринку праці. Удосконалення державного управління України в гуманітарно-культурній сфері.
курсовая работа [399,2 K], добавлен 10.04.2016Методи державного управління та їх специфіка, втілення державної влади в діяльність органів суспільства. Політичний режим та партійна, профспілкова, виробнича демократія. Адміністративний аспект державного управління, самоактивність спонукальних причин.
курсовая работа [34,7 K], добавлен 14.03.2012Мета, цілі та завдання управління природокористуванням, його особливість. Загальнодержавні та місцеві органи державного управління в галузі охорони природного середовища. Види органів державного управління за характером, напрямами роботи, повноваженнями.
реферат [11,1 K], добавлен 23.01.2009Проблема оцінювання розвитку міст, напрямки та методи її дослідження сучасними вченими, перспективи розв’язання. Три поняття ефективності управління та порядок об’єктивного оцінювання. Індикатори виконання функцій міст як відображення рівня їх розвитку.
творческая работа [28,0 K], добавлен 08.04.2013Поняття і принципи державного управління суспільством. Розподіл влади як загальний принцип здійснення державної влади. Особливості управління різними сферами суспільного життя. Система органів виконавчої влади та управління: суть, функції та призначення.
реферат [27,6 K], добавлен 26.12.2013Типи інформаційних технологій, що використовуються в залежності від функцій державного управління. Розробка адресної книги та календаря засобами MS Outlook та SIMPLEGROUPWARE для спортивних заходів Тернопільської обласної організації ФСТ "Спартак".
курсовая работа [1,8 M], добавлен 19.09.2014Держава як організаційно-правова структура публічно-політичної влади, її характеристика, устрій і форми. Функції і принципи державного управління. Форми політико-правових режимів. Філософія державного управління. Рушійна сила сучасної української держави.
реферат [42,6 K], добавлен 26.04.2011Сфера правового регулювання. Управління та право як фундаментальні суспільні явища. Загальні вимоги до форм правового регулювання. Способи правового регулювання управління. Варіанти покращення правового регулювання державного управління в Україні.
реферат [23,0 K], добавлен 28.05.2014
