Застосування поліцейськими підручних засобів в стані необхідної оборони або крайньої необхідності в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування поліцейськими підручних засобів в стані необхідної оборони або крайньої необхідності в умовах воєнного стану

Синенький В.М.

кандидат історичних наук, доцент кафедри тактико-спеціальної підготовки факультету № 3ІПФП НП Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України, полковник поліції

Анотація

Досліджено питання щодо актуальних питань застосування поліцейськими різноманітних видів підручних засобів працівниками Національної поліції України в стані необхідної оборони або крайньої необхідності в умовах воєнного стану, оскільки Указом Президента України введено в дію воєнний стан, який затверджений Верховною Радою України, який в свою чергу передбачає певні зміни в діяльності поліції. Таке рішення ухвалено у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони відповідно до чинного законодавства. Режим воєнного стану з юридичної позиції доволі цікавий правовий інститут зі специфічним змістом і структурою.

На сьогоднішній день у науці відсутня єдина точка зору щодо приналежності норм інституту воєнного стану до певної галузі науки. Тим більше, коли ми говоримо про особливість роботи правоохоронних органів в стані необхідної оборони або крайньої необхідності в умовах воєнного стану.

Ключові слова: поліцейський, воєнний стан, підручні засоби, необхідна оборона, крайня необхідність.

Annotation

Martial law is a very specific and special legal regime that can be imposed throughout our country or in individual administrative-territorial units in cases of threat of attack or armed aggression, danger to theoretical integrity and so on. Accordingly, the statutory state bodies (military administrations, local governments, law enforcement agencies, etc.) are endowed with relevant individual powers necessary to ensure national security and order, protect the constitutional rights and freedoms of citizens, and the rule of law in general. Martial law, according to current legislation, is a state that requires the imposition of aggression against Ukraine or to prevent the imminent threat of aggression.

Among the important structural bodies of Ukraine during the imposition of martial law, taking into account the specifics of the tasks, is the National Police of Ukraine. The efficiency of police units directly determines the provision of internal security. It is for these purposes that it is necessary to clarify the competence of the National Police of Ukraine, as the presence of clear, understandable and specific powers provides legally justified guarantees of legality in the implementation of police functions.

The issue of topical issues of police use of various types of improvised means by employees of the National Police of Ukraine in a state of necessary defense or urgency in martial law, as the Decree of the President of Ukraine imposed martial law, approved by the Verkhovna Rada of Ukraine. This decision was made in connection with the military aggression of the Russian Federation against Ukraine on the basis of a proposal of the National Security and Defense Council in accordance with current legislation. From the legal point of view, the martial law regime is a rather interesting legal institution with a specific content and structure.

To date, science does not have a single point of view on the affiliation of the norms of the institute of martial law to a particular field of science. Especially when we talk about the peculiarity of the work of law enforcement agencies in a state of self-defense or extreme necessity in martial law.

Kewords: police, martial law, improvised means, necessary defense, extreme necessity. Вступ

Воєнний стан є доволі специфічним та особливим правовим режимом, який може бути введений по всій території нашої держави або на окремих адміністративно-територіальних одиницях у випадках загрози нападу або у разі збройної агресії, небезпеки теориоріальній цілісності тощо. Відповідно до цього, передбачені законодавством державні органи (військові адміністрації, органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи тощо), наділені відповідними окремими повноваженнями, які необхідні для забезпечення національної безпеки і порядку, захисту конституційних прав і свобод громадян, дотриманням законності загалом. Воєнний стан, згідно чинного законодавства, є станом, необхідністю введення якого є відбиття агресії проти України або запобігання безпосередній загрозі агресії.

Серед важливих структурних органів України під час введення воєнного стану, враховуючи специфіку виконання поставлених завдань, займає Національна поліція України. Ефективність роботи підрозділів поліції зумовлює безпосередньо забезпечення внутрішньої безпеки. Саме в цих цілях і необхідно уточнити компетенцію Національної поліції України, оскільки наявність чітких, зрозумілих та конкретних повноважень дає юридично обґрунтовані гарантії законності в реалізації поставлених функцій поліцейських.

Беззаперечно, що для успішного виконання поставлених законодавством завдань, які поставлені перед підрозділами поліції в умовах воєнного стану, їхні обов'язки і права повинні відповідати основному принципу - нові обов'язки кореспондуються з новими правами. Надзвичайно важливою є та обставина, що розширення компетенції діяльності Національної поліції України при введенні воєнного стану є в системі заходів примусу. Працівникам поліції вкрай важливо дотримуватись принципу законності в професійній діяльності і не переступити меж дозволеного в методах і засобах своєї діяльності щодо забезпечення публічної безпеки і порядку. Тим більше, що 15.03.2022 року Верховною Радою України з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час воєнного стану, було внесено зміни, зокрема у ч. 5 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію», зазначено, що «під час дії воєнного стану, у разі необхідності відбиття нападу, що загрожує життю чи здоров'ю поліцейського або іншої особи, а також усунення небезпеки у стані крайньої необхідності або при затриманні особи, яка вчинила правопорушення та/або чинить опір поліцейському, поліцейський має право використати підручні засоби» [1].

Одну із вагомих ролей у забезпеченні та реалізації прав громадян виконують працівники Національної поліції України, оскільки дотримання прав та свобод людини і громадянина є важливим принципом діяльності поліцейських і має лежати в основі їхньої повсякденний діяльності [7, с. 206].

Розв'язанню проблем діяльності органів та підрозділів Національної поліції під час воєнного стану були присвячені праці учених М. Коваліва, В. Івахи, Н. Туза, М. Медвідя, В.А. Молотая та багато інших. Роботи цих науковців мають значну наукову та практичну цінність, однак поза їхньою увагою залишилося дослідження проблем забезпечення публічного порядку та безпеки поліцейськими під час запровадження воєнного стану, що є метою статті.

Результати

поліцейський оборона воєнний стан

Діяльність органів та підрозділів Національної поліції України, загалом, можна розглядати як певний особливий вид державно-управлінської діяльності, оскільки поліцейські виконують доволі специфічні функції щодо забезпечення правопорядку у державі. Вся їхня діяльність передбачає суворе та чітке дотримання законності, лінгвістичну чіткість і чітку документальну виразність, дотримання публічної безпеки і порядку тощо.

Розглядаючи діяльність поліції, важливо відзначити доволі специфічну ознаку її діяльності - управління спеціальними структурами виконавчої влади, діяльність яких спрямована на охорону публічної безпеки і порядку, протидії злочинності, захист прав і свобод громадян тощо. В цьому значенні наголос слід ставити на організації поведінки громадян у публічних місцях (вулиці, проспекти, сквери, парки, вокзали тощо), де ця поведінка безсумнівно повинна бути організованою. Так, поведінка пішоходів і водіїв автомототранспорту має бути підпорядкована правилам дорожнього руху й не може не піддаватися організуючим впливам з боку працівників, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Особливості діяльності працівників правоохоронних органів в умовах воєнного стану зумовили необхідність організаційного виділення спеціальних підрозділів, груп чи окремих працівників, які мають підвищену професійну, фізичну чи спеціальну підготовку і здатні успішно виконувати окремі види адміністративної діяльності. Це підрозділи поліції спеціального призначення, спеціальної поліції, спеціалісти з відеодокументування, зв'язкові тощо. Вогнепальну зброю і спеціальні засоби дозволяється використовувати не всім, а тільки тим працівникам, які пройшли відповідну професійну підготовку, обізнані з нормативними актами, склали заліки і за своїм посадовим станом мають право на їх застосування. Спеціальними ці заходи називаються ще й тому, що всі вони спрямовані безпосередньо на особу правопорушника, здатні завдавати йому певної фізичної шкоди і навіть позбавити життя.

Безсумнівно, що підготовка, навчання та оснащення зброєю, спеціальними засобами захисту, фінансами, розробка правових норм, які регламентують діяльність в екстремальних умовах, значною мірою впливають на бойову готовність спецпідрозділів, якість виконуваних завдань. Тож цілком справедливо, що спеціальна операція з визволення заручників, припинення масового безладу чи затримання озброєних злочинців - лише частина роботи, решта - організація і підготовка [6, с.8].

Важливим елементом діяльності поліції виступає об'єкт охорони. Об'єкт охорони - гнучке поняття, що має різні форми і масштаби. До об'єктів можуть належати: будинок, кордон, публічний порядок, публічна безпека, економічна (фінансова) безпека тощо. Розглядаючи об'єкт охорони, поза увагою не можна залишати суб'єкт, від якого охороняється об'єкт. Суб'єкти можуть нападати або створювати загрози. До таких суб'єктів можна віднести людей, звірів, сили природи, інфекційні захворювання, техногенні загрози. У зв'язку з цим, постає питання охорони об'єктів від посягань. Охорону здійснюють суб'єкти владних повноважень, тобто особи, на яких покладено завдання забезпечувати охорону, захист об'єктів від посягань та загроз тощо [2, с.68].

Результативність, фаховість, ефективність, ну і звичайно якість, виконання професійних завдань поліцейськими залежать від способів (методів), які використовуються при виконанні професійних завдань, а саме спеціальних методів поліцейської діяльності. Досить часто використання цих методів відбувається в умовах необхідної оброни або крайньої необхідності.

Значення і розуміння необхідної оборони або крайньої необхідності в роботі поліції є вкрай важливим, оскільки поліцейські працюють в режимі підвищеної готовності, постійно наражаються на небезпеку.

Відповідно до Кримінального кодексу України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони [3].

Право на необхідну оборону є природним, абсолютним і невідчужуваним правом людини. Кожна людина має право на необхідну оборону незалежно від можливості безпосередньо звернутись за допомогою до компетентних органів для припинення або відвернення посягання.

Для того, щоб виникло право на необхідну оборону, потрібен факт вчинення правопорушником протиправного посягання, коли є реальна загроза заподіяння або ж заподіяння шкоди охоронюваним законом правам та інтересам особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави (життя, здоров'я, статева свобода, честь, гідність, власність, недоторканість житла, громадська безпека, громадський порядок, обороноздатність та безпека держави, недоторканість державних кордонів).

Коло правоохоронюваних інтересів, що можуть бути об'єктом посягання, є практично необмеженим. При цьому суспільно небезпечним визнається не тільки злочинне посягання (хоча саме злочин і є типовим проявом суспільно небезпечного посягання), а й будь-яке інше суспільно небезпечне посягання, що не є злочином (наприклад, посягання особи, яка не досягла віку, з якого можливе настання кримінальної відповідальності, неосудної або особи, яка діє невинно, тощо).

Діяння, що не є суспільно небезпечним, ні за яких умов не може породжувати права на необхідну оборону (наприклад, вона неможлива проти правомірних вчинків, що здійснюються в стані необхідної оборони, крайньої необхідності, при затриманні злочинця, виконанні військового або службового обов'язку, а також за інших обставин, що виключають злочинність діяння).

Мета необхідної оборони - захист охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави. Для визнання оборони правомірною достатньо, щоб особа, яка захищається, переслідувала зазначену вище мету, і зовсім не обов'язково, щоб її було фактично досягнуто (наприклад, особа, яка захищається, заподіяла тому, хто посягає, шкоду, проте не змогла припинити посягання, що почалося). Якщо той, хто захищається, керувався іншою метою (наприклад, метою розправи над тим, хто посягає), то його дії набувають протиправного характеру, у зв'язку з чим відповідальність за заподіяну шкоду повинна наставати на загальних підставах.

Щодо розуміння крайньої необхідності, то у відповідності до Кримінального кодексу України, «не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці» [3].

Сутність інституту крайньої необхідності полягає у тому, що надається право будь-якій фізичній особі на спричинення шкоди певним право охоронюваним інтересам з метою попередження та усунення небезпеки спричинення більш значної шкоди іншим право охоронюваним інтересам. Очевидно, що в стані крайньої необхідності відбувається сутичка двох правоохоронюваних інтересів: з одного боку, правоохоронюваному інтересу загрожує безпосередня небезпека, а з іншого - особа перебуває в такому положенні, при якому єдиним засобом усунення цієї небезпеки є заподіяння шкоди так само правоохоронюваним інтересам. Ця особливість, за якої відбувається сутичка «права з правом», накладає свій відбиток і на ознаки діяння, що вчиняється в стані крайньої необхідності.

Нещодавні зміни до Закону України «Про Національну поліцію» щодо права поліцейських використовувати підручні засоби викликали жваве обговорення та дискусію, оскільки чіткого і зрозумілого поняття, що саме слід розуміти під цим засобами, немає. Звичайно, можемо під цим поняття розуміти будь-які засоби, однак, враховуючи законність професійної діяльності поліції, важливо виокремити значення підручних засобів.

Важливо зазначити, що право на використання підручних засобів у поліцейського виникає виключно під час дії воєнного стану, у разі необхідності відбиття нападу, що загрожує життю чи здоров'ю поліцейського або іншої особи, а також усунення небезпеки у стані крайньої необхідності або при затриманні особи, яка вчинила правопорушення та/або чинить опір поліцейському. Тобто, на законодавчому рівні чітко зазначені умови, коли поліцейським може використати ці засоби.

Виконуючи обов'язки щодо охорони публічного порядку і безпеки в умовах воєнного стану, працівники поліції використовують такі методи соціального урегулювання, як переконання і примус, зокрема, адміністративне припинення. Роз'яснювальна робота як основний метод правоохоронної діяльності, переконання громадян у необхідності свідомого і добровільного виконання правових вимог, припинення антигромадської поведінки, профілактична робота в трудових колективах і з окремими особами є необхідною умовою сприяння ефективному проведенню мобілізації [4].

В умовах воєнного стану поліцейські широко вживають заходи адміністративного припинення, спеціального призначення, їх застосування є переважно прерогативою поліції, що відрізняє їх від заходів припинення загального призначення, які використовуються в діяльності багатьох суб'єктів адміністративно-правової охорони.

Надзвичайні умови, які викликають необхідність застосування спеціальних засобів поліцейськими, як правило, це є виняткові, невідкладні випадки, коли виникає необхідність щодо припинення протиправних дій правопорушника. Крім того, засоби спеціального призначення застосовують тоді, коли були використані і не дали бажаних результатів всі інші можливі в цій ситуації форми попереднього впливу на правопорушників.

Під поняття «підручний засіб» можна розуміти певну спеціальну дію, яка дає можливість здійснити що-небудь, досягти чогось. Це є певні доступні елементи оточуючого середовища (предмети, речі, елементи спеціального спорядження, одягу), які за певних обставин працівник поліції може використати для реалізації своїх службових повноважень, за умови відсутності конструктивно призначених для цього спеціальних засобів.

Підручні засоби становлять різноманітні засоби впливу на особу, яка вчинила правопорушення, а в деяких окремих випадках - також на транспортні засоби, інші засоби та речі з метою усунення протиправної ситуації.

Всі спеціальні засоби, які застосовуються поліцейським в умовах воєнного стану, можна поділити на дві групи: засоби активної оборони та засоби забезпечення спеціальних операцій. Засобами активної оборони визнаються гумові кийки, кайданки, засоби обмеження рухомості (зв'язування), ручні газові гранати, а також патрони з газовими гранатами, балончики та легка зброя із сльозогінним газом (газові пістолети і револьвери), електрошокові пристрої. До засобів забезпечення спеціальних операцій належать ранцеві апарати, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, патрони з гумовою кулею, водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби, пристрої для примусової зупинки автотранспорту, пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками [5, с. 402].

Враховуючи різновиди підручних засобів, які мають право використовувати поліцейські, можна виділити їх застосування з метою:

- попередження правопорушень;

-- припинення правопорушень;

-- затримання правопорушників;

-- забезпечення притягнення до відповідальності.

Поліцейські, які виконують завдання щодо охорони публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану, зобов'язані знати організацію і тактику діяльності поліції у таких умовах, завдання, функції, форми і методи діяльності поліції, рішення місцевих органів влади з питань охорони порядку, чинне законодавство, зокрема те, яке регламентує діяльність поліції та інших правоохоронних структур в умовах воєнного стану.

Тобто надзвичайна складність забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану вимагає високої професійної підготовки працівників Національної поліції України [ 8, с. 101]. Дії поліцейських в умовах воєнного стану повинні бути юридично грамотними, сприйматись громадянами, чиї права та свободи обмежуються, як справедливі і законні. Працівники поліції у період воєнного стану виконують дуже важливі функції щодо реалізації національних інтересів (забезпечення конституційних прав і свобод громадян, участь у забезпеченні соціальної стабільності суспільства, екологічної безпеки, захисті суспільства від тероризму та ін.) з протидії воєнним загрозам. Ефективність форм і методів забезпечення режиму воєнного стану багато в чому залежить від гнучкості та динамічності використання сил і засобів поліцейськими. При цьому важливе значення має поліпшення форм і методів взаємодії поліції та громадськості у справі забезпечення режиму воєнного стану.

Висновки

Безумовно, сьогодні перед правоохоронною системою України у тому числі і підрозділами Національної поліції постала низка нових викликів та випробувань, пов'язаних із особливостями професійної діяльності в умовах запровадженого правового режиму воєнного стану. Фактично, можемо вести мову про необхідність виконання службових обов'язків в умовах повноцінної війни та всіх тих обставин, що пов'язані з цим явищем.

Маємо визнати, що по при низку нормативно-правових документів які чітко регламентують службову діяльність працівників поліції, накопичення значного досвіду чималої кількості працівників поліції, що був сформований протягом вислуги років, обставини що виникли у зв'язку із повномасштабною агресією Російської Федерації створили умови певної короткочасної розгубленості та невизначеності у питаннях правоохоронної діяльності.

Інколи, в нових обставинах службової діяльності працівники поліції змушені виконувати функції не притаманні Національній поліції, окремі працівники поліції, зіткнувшись із новими реаліями війни, змушені були імпровізувати та пристосовуватись з метою дотримання духу права та вимог законодавчих актів.

В умовах війни поліцейські отримали додаткові повноваження щодо захисту свого життя та здоров' я, захисту інших осіб, а також діяти в умовах підвищеного ризику та значного емоційного хвилювання.

Важливими питаннями, що виникли у загальній структурі правопорушень постали питання пов' язані із мародерством та інші правопорушення, що були не притаманні у мирний час.

Тому система підготовки працівників поліції повинна включати у себе не тільки елементи професійної готовності до дій у типових ситуаціях мирного часу але і включати ознайомлення із розробленими рекомендаціями, інструкціями і методичними матеріалами щодо алгоритму дій в умовах частково-порушеної структури управління силами та засобами, відсутності достовірної інформації про загальну ситуацію на території відповідальності, проблемами зв'язку та комунікації між підрозділами.

Працівник поліції повинен знати алгоритми дій в умовах автономної службової діяльності та застосовувати увесь доступний підручний арсенал засобів для забезпечення завдань пов' язаних із виконання покладених на нього повноважень.

Список використаних джерел

1. Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 року. иКЬ:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/580-19#Text.

2. Поліцейська діяльність в Україні: адміністративно-правовий аспект : монографія / О. Ф. Кобзар. - Харків ; Дніпропетровськ: Панов, 2015. - 316 с.

3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року. иКЬ.

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2341-14#Text.

4. Забезпечення публічного порядку та безпеки під час мирних зібрань громадян (скандинавська модель): навч. посібник / Ю. Р. Йосипів, Н. Д. Туз, В. М. Синенький, М. Д. Курляк. Львів: ЛьвДУВС, 2019. 96 с.

5. Тактико-спеціальна підготовка працівників Національної поліції: навч. посібник / О. І. Тьорло, Ю. Р. Йосипів, В. М. Синенький та ін. Львів: ЛьвДУВС, 2018. 480 с.

6. Особиста безпека працівників правоохоронних органів, залучених до патрулювання: навчальний посібник / С. М. Банах, Ю. Р. Йосипів, М. Д. Курляк, В. М. Синенький та ін. Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2020. 272 с.

7. Туз Н. Д. Тактичні методи, які застосовуються поліцейськими щодо зменшення рівня напруженості та подолання конфліктів відповідно до скандинавської моделі охорони публічного порядку та безпеки під час проведення масових заходів / Н. Д. Туз // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Серія юридична. - 2018. - Випуск 4. - С. 206-216.

8. Синенький В.М., Крушельницька К.О. Проблемні питання навчання здобувачів вищої освіти порядку застосування поліцейських заходів примусу Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Серія юридична. - 2021. - Випуск 2. - С. 101- 106.

Размещено на Allbest.ru