Механізм забезпечення прав та свобод людини і громадянина в сфері національної безпеки України

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національна академія правових наук України

Національна академія внутрішніх справ

Кафедра конституційного права та прав людини

Механізм забезпечення прав та свобод людини і громадянина в сфері національної безпеки України

Чижов Д.А., к.ю.н., доцент

Анотація

В статті досліджено механізм забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Встановлено, що він є багатоаспектним, широким поняттям, яке інтегрує в собі напрямки державної політики у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина, гарантії реалізації цих прав та свобод, спеціальні органи та посадові особи, відповідальні за їх реалізацію, нормативно-правове регулювання зазначеної сфери тощо. Звужуючи термін «механізм забезпечення прав та свобод людини і громадянина» до конкретної сфери забезпечення такого механізму - сфери національної безпеки України, в статті ми звернули увагу, що людина - її права та свободи, суспільство - його цінності у різних сферах життєдіяльності є об'єктом національної безпеки. Нами було висунуто тезу, що система забезпечення національної безпеки України є своєрідною відокремленою автономною системою наддержавного рівня, основною метою якої є координація і консолідація державних і недержавних інститутів задля створення і укріплення суверенної, демократичної, соціально-правової держави, як цього вимагає ст. 1 Конституції України. Під час проведення дослідження привернуло на себе увагу те, що на рівні законодавства не визначено поняття механізму забезпечення прав та свобод людини і громадянина в жодній зі сфер людської життєдіяльності: у сфері національної безпеки, у сфері забезпечення права на судовий захисту, у сфері охорони здоров'я тощо. В рамках проведеного аналізу, нами обстоюється точка зору, що спеціально створені органи і установи є одним із елементів механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина. При цьому в кожній сфері такого забезпечення держава створює окремі спеціальні органи, завданням яких є забезпечення / гарантування / захист прав та свобод людини в конкретній сфері життєдіяльності - національної безпеки, охорони здоров'я, культури тощо. Враховуючи обмежений обсяг дослідження, нами було розглянуто такий елемент механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина в сфері національної безпеки України як органи, уповноважені на здійснення функції національної безпеки. До органів, які приймають участь у механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина слід віднести всі органи, які залучені до сектору безпеки і оборони. Окрема увага в статті звертається на новостворені органи: Центр протидії дезінформації, Кіберцентр UA30.

As part of the analysis, we defend the view that specially created bodies and institutions are elements of the mechanism for ensuring human and civil rights and freedoms. At the same time, in each sphere of such provision, the state creates separate special bodies, the task of which is to ensure / guarantee / protect human rights and freedoms in a specific sphere of life - national security, health care, culture, etc. Given the study's limited scope, we considered such an element of the mechanism for ensuring human and civil rights and freedoms in the field of national security of Ukraine as bodies authorized to perform the function of national security. The bodies involved in the mechanism for ensuring human and civil rights and freedoms should include all bodies involved in the security and defense sector. The article pays special attention to the newly created bodies: the Center for Countering Disinformation, Cybercenter UA30.

Україна - європейська держава, яка протистоїть збройній агресії з боку Російської Федерації. Росія залишається джерелом довгострокових системних загроз національній безпеці України, світовій стабільності та міжнародним демократичним цінностям. Це обумовлює необхідність запровадження дієвої стратегії, яка має забезпечити припинення агресії та відновлення територіальної цілісності України у межах її міжнародно визнаного державного кордону на основі міжнародного права. Саме тому Стратегія національної безпеки України ґрунтується на трьох основних засадах державної політики: стримування; стійкість; взаємодія [1]. Наведена інформація розміщена на офіційному сайті Всеукраїнського Форуму «Україна 30», частина якого була присвячена питанням безпеки країни (11-13 травня). Обрання керівниками державної політики такого напрямку Всеукраїнського Форуму свідчить про актуальність та сьогоденність питання забезпечення національної безпеки України. У зв'язку із чим, вважаємо, що обрання нами такого напрямку наукових досліджень як визначення механізму забезпечення прав та свобод людини і громадянина в сфері національної безпеки України сьогодні на часі і це питання потребує свого нового наукового пошуку у зв'язку зі зміною політичної обстановки, появою нових загроз національній безпеці тощо.

Перш за все слід зазначити, що цільові дослідження механізму забезпечення прав та свобод людини і громадянина в сфері національної безпеки України наразі відсутні. Окремі питання розглядуваної проблематики стали предметом розгляду науковців під час дослідження питання національної безпеки України. Так, О.П. Дзьобань на рівні монографічного дослідження здійснив аналіз національної безпеки в умовах соціальних трансформацій (методологія дослідження та забезпечення) [2], а також розглянув національну безпеку через світоглядні та теоретико- методологічні засади [3]. Окремим питанням забезпечення національної безпеки присвятив свої наукові праці такий відомий вчений як В.Я. Тацій [4]. В.С. Андрейчук в дисертаційній роботі вивчив інформаційні технології прогнозування в системі забезпечення національної безпеки [5].

І.М. Доронін здійснив дослідження національної безпеки України в інформаційну епоху [6]. П.П. Бугуцький розглянув теоретичні основи становлення і розвитку права національної безпеки України [7]. Г.А. Гончаренко дослідив проблеми теорії і практики управління сектором безпеки України [8].

Метою статті є дослідження механізму забезпечення прав та свобод людини і громадянина в сфері національної безпеки України.

Результати

Як вже зазначалося, 11 травня стартував Всеукраїнський Форум «Україна 30. Безпека країни». Його відкрив Президент України - Верховний Головнокомандувач ЗСУ Володимир Зеленський. Темою його виступу стала Стратегія національної безпеки та її основні засади. Зокрема, Президент наголосив на важливості безпеки для держави. «Тема цього форуму є найголовнішою для України. І сьогодні, і завтра, і завжди буде дуже актуальною. Без неї усе інше просто буде неможливим. Ця тема - безпека країни. Згідно досліджень, разом зі свободою та справедливістю, безпека входить у ТОП-3 найважливіших для українців цінностей. Щоправда, для країни, яка вже 7 років веде війну, це очевидно і без будь-яких досліджень. З початком російської агресії у суспільстві не залишилося сумнівів: безпека - це головна умова існування держави та її незалежності».

За словами Президента, «одним з головних пунктів програми є безпека людини та країни. Її забезпечення як невід'ємного елементу складної соціальної система з усіма її потребами, інтересами і можливостями, покладено в основу політики національної безпеки України. Було розроблено і у вересні 2020 року затверджено Стратегію національної безпеки і оборони України. Вперше в її основу було покладено найвищі соціальні цінності: людину, її життя, здоров'я, честь, гідність, недоторканність і безпеку. А найвищим пріоритетом держави визначено відновлення миру, територіальної цілісності і суверенітету України в межах кордонів, визнаних на міжнародному рівні» [9]. Наведені положення вкотре свідчать про актуальність піднятих нами питань, які потребують нових наукових пошуків.

Наразі слід звернути увагу, що хоча безпека людини є одним із головних пріоритетів державної політики, в Законі України «Про національну безпеку України» відсутнє визначення об'єктів національної безпеки. В порівняльно-правовому аспекті зауважимо, що у ст.3 Закону України «Про основи національної безпеки» визначалися об'єкти національної безпеки (наразі закон втратив чинність): людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи; суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси; держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність [10]. В Законі України «Про національну безпеку України» національна безпека України визначається як «захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз» [11]. Резюмуємо, що до інших національних інтересів слід віднести людину - її права та свободи, суспільство - його цінності у різних сферах життєдіяльності тощо.

Слід звернути увагу, що в теорії права виділяють різні види механізмів: механізм правового регулювання суспільних відносин, механізм забезпечення прав і свобод людини і громадянина, механізм реалізації прав і свобод людини і громадянина тощо. Розглядаючи питання механізму забезпечення прав та свобод людини і громадянина в сфері національної безпеки України, науковці зазначають, що «система забезпечення національної безпеки Української держави створює єдиний державно правовий механізм, у якому якісно визначені елементи безпеки, вирішує конституційно- правові засади національної безпеки України завдання і виконує функції щодо захисту життєво важливих інтересів особи, держави і суспільства в межах повноважень, визначених чинним законодавством» [12, с. 230]. Можна сказати, що система забезпечення національної безпеки України є своєрідною відокремленою автономною системою наддержавного рівня, основною метою якої є координація і консолідація державних і недержавних інститутів задля створення і укріплення суверенної, демократичної, соціально-правової держави, як цього вимагає ст.1 Конституції України.

Здебільшого вчені визначають поняття «система забезпечення національної безпеки» через призму гарантій та механізмів. Тобто науковці визначать механізми і гарантії як основні складові системи забезпечення національної безпеки. Автори зазначають, що «система забезпечення національної безпеки України являє собою сукупність суспільних, державних і особистих гарантій, а також економічних, політичних, правових та інших механізмів, які гарантують належний рівень захищеності особи, суспільства та держави від загроз національним інтересам України» [13, с. 105].

Варто зауважити, що на рівні законодавства не визначено поняття механізму забезпечення прав та свобод людини і громадянина в жодній зі сфер людської життєдіяльності: у сфері національної безпеки, у сфері забезпечення права на судовий захисту, у сфері охорони здоров'я тощо. Вчені зазначають, що механізм держави - це система державних органів, за допомогою яких виконуються завдання та функції держави, що пронизана єдиними, законодавчо закріпленими принципами, сформована на принципі розподілу влади та володіє необхідними матеріальними доповненнями [14, с. 270]. соціальний правовий національний безпека людина

На думку М.Д. Савенко, основу механізму захисту прав і свобод людини і громадянина становлять правові принципи, норми (юридичні гарантії), а також умови і вимоги діяльності органів влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, громадян, які в сукупності забезпечують дотримання, реалізацію і захист прав та свобод громадян [15, с. 74]. Додамо, що забезпечення прав та свобод людини і громадянина в кожній зі сфер суспільних відносин має відбуватися в рамках державного механізму, а саме - спеціально створених державних органів, до повноважень яких відноситься забезпечення прав та свобод людини і громадянина в кожній сфері. Таким чином, спеціально створені органи і установи є одним із елементів механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина. При цьому в кожній сфері такого забезпечення держава створює окремі спеціальні органи, завданням яких є забезпечення / гарантування / захист прав та свобод людини в конкретній сфері життєдіяльності - національної безпеки, охорони здоров'я, культури тощо.

Враховуючи обмежений обсяг дослідження, пропонуємо розглянути такий елемент механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина в сфері національної безпеки України як органи, уповноважені на здійснення функції національної безпеки.

До органів, які приймають участь у механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина слід віднести всі органи, які залучені до сектору безпеки і оборони. Як визначено в Законі України «Про національну безпеку України», до складу сектору безпеки і оборони входять: «Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику» (ч.2 ст.12). Також зазначається, що окрім наведених органів, інші державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють свої функції із забезпечення національної безпеки у взаємодії з органами, які входять до складу сектору безпеки і оборони [11]. Поряд із наведеними органами слід звернути увагу на участь громадян в механізмі забезпечення своїх прав і свобод. Так, громадяни здійснюють громадський / цивільний нагляд у сфері забезпечення національної безпеки.

В ч.1 ст.10 Закону України «Про національну безпеку України» вказано, що «громадяни України беруть участь у здійсненні цивільного контролю через громадські об'єднання, членами яких вони є, через депутатів місцевих рад, особисто шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або до державних органів у порядку, встановленому Конституцією України, Законом України «Про громадські об'єднання» та іншими законами України. Сфера громадського нагляду може бути обмежена виключно Законом України «Про державну таємницю» [11].

Наведені законодавчі положення є усталеними, та такими, що не потребують свого роз'яснення. Враховуючи сьогоденність піднятих у статті питань, пропонуємо звернути увагу на нові органи та їх повноваження. Так, Всеукраїнський Форум «Україна 30» 11-13 травня був присвячений питанням безпеки країни. Під час Форуму було презентовано декілька нових органів і установ у сфері забезпечення національної безпеки. Зокрема, Центр протидії дезінформації був представлений як новий орган, який забезпечуватиме здійснення таких заходів: по-перше, щодо протидії поточним та прогнозованим загрозам національної безпеки та національним інтересам в інформаційній сфері, забезпечення інформаційної безпеки України, забезпечення боротьби з дезінформацією та деструктивними інформаційними впливами та компаніями, а також запобігання спробам маніпулювання громадською думкою. Центр підпорядкований Раді національної безпеки і оборони України. Загальне спрямування та координацію його діяльності здійснює секретар РНБО [9]. Центр протидії дезінформації забезпечує протидію як наявним, так і прогнозованим загрозам нацбезпеці та національним інтересам в інформаційній сфері, виявляє та протидіє дезінформації, пропаганді, деструктивним інформаційним впливам і кампаніям, а також має запобігати спробам маніпулювання громадською думкою. Центр повинен проводити аналіз та моніторинг подій і явищ у інформаційному просторі, стану інформаційної безпеки та присутності України у світовому інформаційному просторі [16].

Наступний орган - Кіберцентр иА30 був презентований міністром цифрової трансформації Михайлом Федоровим. Ядром Кіберцентру иА30 є команда CERT-UA. Основна спрямованість Центру - боротьба із кберзлочинністю. Голова Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації звертає увагу на потребу в такому органі і говорить: «для того, щоб зрозуміти масштаб роботи, який здійснюється в приміщенні, пропоную поглянути на цифри. За останній тиждень у нас зареєстровано більш, ніж півмільйона підозрілих подій в українській кібермережі. В ручному режимі ми обробляємо тільки серйозні інциденти. З початку року ми обробили 372 серйозних інцидентів, тобто по 3-4 серйозних інциденти в день» [9]. Додамо, що за даними Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, фахівці Держспецзв'язку з 12 по 18 травня 2021 р. заблокували більше 48 тис. кібератак на державні інформаційні ресурси [17]. Таким чином, створення спеціалізованого Центру сприятиме оперативному реагуванню на кібератаки та забезпеченню кібербезпеки як складової національної безпеки України.

Висновки

Механізм забезпечення прав та свобод людини і громадянина є багатоаспектним, широким поняттям, яке інтегрує в собі напрямки державної політики у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина, гарантії реалізації цих прав та свобод, спеціальні органи та посадові особи, відповідальні за їх реалізацію, нормативно-правове регулювання зазначеної сфери тощо. Звужуючи термін «механізм забезпечення прав та свобод людини і громадянина» до конкретної сфери забезпечення такого механізму - сфери національної безпеки України, в статті ми звернули увагу, що людина - її права та свободи, суспільство - його цінності у різних сферах життєдіяльності є об'єктом національної безпеки.

Нами було висунуто тезу, що система забезпечення національної безпеки України є своєрідною відокремленою автономною системою наддержавного рівня, основною метою якої є координація і консолідація державних і недержавних інститутів задля створення і укріплення суверенної, демократичної, соціально-правової держави, як цього вимагає ст. 1 Конституції України. Під час проведення дослідження привернуло на себе увагу те, що на рівні законодавства не визначено поняття механізму забезпечення прав та свобод людини і громадянина в жодній зі сфер людської життєдіяльності: у сфері національної безпеки, у сфері забезпечення права на судовий захисту, у сфері охорони здоров'я тощо.

В рамках проведеного аналізу, нами обстоюється точка зору, що спеціально створені органи і установи є одним із елементів механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина. При цьому в кожній сфері такого забезпечення держава створює окремі спеціальні органи, завданням яких є забезпечення / гарантування / захист прав та свобод людини в конкретній сфері життєдіяльності, в тому числі, у сфері національної безпеки. Враховуючи обмежений обсяг дослідження, нами було розглянуто такий елемент механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина в сфері національної безпеки України як органи, уповноважені на здійснення функції національної безпеки. До органів, які приймають участь у механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина слід віднести всі органи, які залучені до сектору безпеки і оборони. Окрема увага в статті звертається на новостворені органи: Центр протидії дезінформації, Кіберцентр иА30.

Список використаних джерел

1. Всеукраїнський Форум «Україна 30» Безпека країни 11-13 травня 2021 р.

2. Дзьобань О. П. Національна безпека в умовах соціальних трансформацій (методологія дослідження та забезпечення: монографія / О.П. Дзьобань; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. Харків: Константа, 2006. 440 с.

3. Національна безпека: світоглядні та теоретико-методологічні засади: монографія / Нац. акад. прав. наук України, НДІ інформатики і права; за заг. ред. О.П. Дзьобань. Харків: Право, 2021. 776 с.

4. Тацій, В.Я. Кримінальний кодекс України - правова основа боротьби зі злочинністю в Україні / В.Я. Тацій, В.В. Сташис // Тацій В.Я. Вибрані статті, виступи, інтерв'ю (2009-2014) / В.Я. Таці; упоряд.: О. В. Петришин, Ю.Г. Барабаш, В.І. Борисов; відп. за вип. О.В. Петришин. Харків: Право, 2015. С. 123-144.

5. Андрейчук В.С. Інформаційні технології прогнозування в системі забезпечення національної безпеки: автореф. дис. ... канд. наук з держ. управ; Нац. акад. держав. упр. при Президентові України. Київ: б. в., 2020. 20 с.

6. Доронін І.М. Національна безпека України в інформаційну епоху: теоретико-правове дослідження: автореф. дис. ... д-ра юрид. Наук;НДІ інформатики і права НАПрН України. Київ: б. в., 2020. 39 с.

7. Бугуцький П.П. Теоретичні основи становлення і розвитку права національної безпеки України: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук; НДІ інформатики і права НАПрН України. Київ: б. в., 2020. 40 с.

8. Гончаренко Г.А. Управління сектором безпеки України: проблеми теорії та практики: монографія; М-во освіти і науки України, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. Харків: Право, 2020. 344 с.

9. Всеукраїнський Форум «Україна 30» Безпека країни 11-13 травня 2021 р.

10. Про основи національної безпеки України: Закон України. Відомості Верховної Ради України. 2003. №39. Ст. 351.

11. Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 №2469-УШ. Офіційний вісник України. 2018. №55. Стор. 51. Ст. 1903.

12. Антонов В.О. Конституційно-правові засади національної безпеки України: монографія / В.О. Антонов; наук. ред. Ю.С. Шемшученко. Київ: Талком, 2017. 576 с.

13. Антонов В. О. Методологія дослідження принципів системи забезпечення національної безпеки України. Держава і право. 2013. Вип. 62. С. 105-107.

14. Шило С.М. Механізм захисту прав і свобод людини і громадянина як гарантія забезпечення законності та дисципліни в діяльності органів внутрішніх справ. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2013. С. 269-273.

15. Савенко М. Конституційний Суд і омбудсмен у державному механізмі захисту прав та свобод людини і громадянина. Вісник Конституційного Суду України. 2000. №1. С. 68-83.

16. Президент затвердив Положення про Центр протидії дезінформації.

17. Фахівці Держспецзв'язку з 12 по 18 травня 2021 р. заблокували більше 48 тис. кібератак на державні інформаційні ресурси.

Размещено на allbest.ru