Класифікація адміністративних договорів у сфері підприємницької діяльності

Ключові слова: адміністративний договір, адміністративне право, класифікація, підприємницька діяльність.

Keywords: administrative contract, administrative law, classification, business activity.

Необхідність відповідної класифікації має прикладне значення, суть якого зводиться до виявлення необхідного кола правовідносин, які потребують правового регулювання. Якщо звернутися до аналізу наявних у спеціальній літературі точок зору, можна диференціювати ряд основних підходів до класифікації адміністративного договору.

Н. В. Добровольська зазначає, що у пункті 16 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено низку характерних ознак, які дають змогу ідентифікувати адміністративні договори, але потребують детального розгляду через наявність інтерпретаційної варіативності [2, с. 29].

За юридичними властивостями пропонується розподіл адміністративних договорів на нормативні, що установлюють право, і індивідуальні - правозастосовні. Коментуючи зазначену диференціацію, автори зазначають, що йдеться про розмежування адміністративного договору як джерела адміністративного права та юридичного факту.

Водночас слід зазначити, що не виключаючи об'єктивності такого розмежування, це означає змішання різних аспектів юридичної природи адміністративного договору, тоді як йдеться про місце адміністративного договору у таких проявах правової системи, як правотворчість і реалізація права.

Це розмежування підтримує В. Р. Біла, але дещо в іншому контексті, вважаючи нормативний адміністративний договір за юридичною природою схожим на нормативний правовий акт і не містить адміністративно-договірних зобов'язань [3, с. 45].

У зв'язку з цим актуалізується питання співвідношення адміністративного договору та адміністративного акта, адміністративного договору та спільного правового акта управління.

Т М. Тимчишин за юридичними властивостями виділяє регламентуючі та охоронні адміністративні договори, що у цілому відповідає розподілу на нормативні та правозастосовні [4, с. 205].

Не доцільно розглядати як синоніми поняття нормативного та правовстановлюючого договору стосовно юридичних властивостей, оскільки встановлення права може здійснюватися у межах правозастосовного договору (встановлення конкретних прав і обов'язків сторін адміністративно- договірного зобов'язання).

Диференціація адміністративного договору на нормативні та правозастосовні не передбачає змішання аналізу юридичної природи. Нормативний договір може бути джерелом адміністративного права, а також джерелом адміністративно-договірного регулювання (правозастосовного), зокрема. Водночас нормативний договір, так само як і правозастосовний, здатний виступати як юридичний факт, що породжує виникнення, зміну та припинення відповідних правовідносин, як це має місце у межах договорів та угод про розмежування компетенцій.

Адміністративний договір, будучи юридичним фактом, є за змістом правовстановлюючим, а також таким, що змінює право та припиняє право. Для адміністративного договору нормативного змісту характерно встановлення права, для правозастосовних договорів - всі складові змісту юридичного факту характером наслідків, що породжуються.

По-третє, якщо говорити про те, що за юридичною природою адміністративний договір є правовим актом державного управління, то, з погляду його юридичних властивостей, має сенс говорити про нормативні і індивідуальні договори, виходячи з того, щодо якого кола осіб конкретним договором формуються відповідні зобов'язання.

По-четверте, має місце схожість юридичної природи адміністративного договору з нормативним змістом та нормативно-правового акта. Водночас навряд чи можна говорити про відсутність у таких договорах закріплених адміністративно-договірних зобов'язань. Таке закріплення відрізняється від традиційного порядку закріплення договірних зобов'язань (наприклад, цивільно-правових). Але угода про розмежування компетенцій є сукупність розподілених компетенційних зобов'язань, що ґрунтуються на угоді, якщо ці зобов'язання не встановлені законом. Можна обговорювати межі автономності волевиявлення учасників угод. Якщо відмовляти нормативному договору у можливості формування адміністративно-договірних зобов'язань, слід відмовитися щодо таких правових актів від терміна «адміністративний договір» і виключити їх з моделі для позначення підпорядкування різних груп, що відрізняються одна від одної ступенем спорідненості.

По-п'яте, різниця між аналізованими варіантами адміністративного договору передбачає можливість розбіжності у правовому регулюванні. Воно не повинно бути універсальним через очевидність різниці у порядку укладання та виконання, у порядку формування договірного зобов'язання тощо.

У сфері підприємницької діяльності використовується адміністративно-договірне регулювання нормативного та правозастосовного (нормативного і індивідуального) характеру з переважанням останнього.

Якщо розглядати адміністративний договір як юридичний факт, то можна припустити наявність фактичного складу, оскільки передумовою формування адміністративно-договірного відношення може виступати видання нормативного договору, який формує відповідні повноваження суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, у порядку делегування та укладення договору застосування права.

Укладання адміністративного договору за певних умов може розглядатися як неправомірна дія через нікчемність або оспорювання. Як неправомірне бездіяльність доцільно розглядати не укладення адміністративного договору у встановлених випадках, у тому числі неправомірну відмову від укладання. Така дія (бездіяльність) має припускати можливість реалізації заходів захисту адміністративно-правовими засобами, що має відповідне правове оформлення.

Адміністративні договори пропонується диференціювати за складом суб'єктів. За основу беруться різні критерії - кількісні і якісні. Кількісна характеристика дозволяє диференціювати адміністративні договори на односторонні та двосторонні, колективні і індивідуальні (колективний договір укладається з колективним суб'єктів, а індивідуальний - з індивідуальним), двосторонні та багатосторонні, з множинністю осіб і без множини осіб.

Якісні характеристики припускають оцінку складу учасників адміністративного договору, причому виключно в порядку їх називання. Така площина диференціації адміністративних договорів перестає бути принциповою, оскільки відбиває змістовну складову, але має важливе значення для детермінанти інтересів, покладених в основу договірних правовідносин.

Можна говорити про адміністративні договори, усі сторони якого підтримують публічний інтерес, а також про договори, в яких одна із сторін підтримує приватний інтерес.

Адміністративні договори у сфері підприємницької діяльності можуть бути двосторонніми та багатосторонніми, у тому числі з множинністю осіб, що, не суперечить загальному кількісному уявленню про учасників договору. У сфері підприємницької діяльності можна використовувати нормативні договори.

Класифікаціями з якісними характеристиками складу суб'єктів можна вважати класифікації, побудовані за критерієм правосуб'єктності учасників адміністративного договору. Використовуючи цей критерій, автори оцінюють формальну рівність сторін, відповідно говорять про договори з рівним статусом і не рівним статусом учасниками.

До цього типу можна віднести розмежування адміністративних договорів на вертикальні та горизонтальні; на договори, сторони яких мають спеціальну адміністративну правосуб'єктність або одна зі сторін має спеціально правосуб'єктність, а інша має загальну адміністративну правосуб'єктність.

Класифікацію з якісними характеристиками складу суб'єктів можна вважати поділ, що диференціює адміністративні договори з погляду на характер правовідносин, який виводиться з характеру зв'язку між сторонами. У більшості варіацій йдеться про розмежування субординаційних і координаційних адміністративних договорів.

Перші полягають, якщо в умовах владних відносин суб'єкт, який володіє владними повноваженнями, віддає перевагу формі адміністративного договору над формою адміністративного акта, тоді як другому випадку має місце відсутність альтернативи в порядку одностороннього врегулювання відносин.

У спеціальній літературі є інші підходи до оцінки цього класифікаційного критерію, пов'язані з розмежуванням договорів, що виникають між суб'єктами, які мають або не мають спеціальних повноважень по відношенню один до одного. Характер зв'язків між сторонами договору не має істотного впливу на структуру договору та порядок виконання.

Поширеною є класифікація адміністративних договорів за предметним критерієм. Розвиток зазначеного критерію спостерігається практично в усіх дослідників проблематики адміністративних договорів.

У оцінці предметної сфери адміністративного договору автори єдині. Є пропозиція брати за основу диференціації не предметний критерій, а цільовий (підстава укладання).

З погляду предметного критерію виділяють види договорів: про компетенцію, про управління державною власністю, про забезпечення державних потреб, контракти з державними службовцями та здобувачами вищої освіти, фінансові та податкові угоди, договори про взаємодію та співпрацю, концесійні та інвестиційні угоди, про надання деяких послуг приватним особам.

З погляду заснування адміністративного договору, виділяють такі види договорів: про співробітництво та взаємодію. Є певні різночитання щодо складу учасників таких договорів: ряд авторів вважає, що такі договори можливі тільки між публічними суб'єктами, інші - що немає перешкоди для участі приватних суб'єктів; з делегування права на здійснення діяльності у суспільному інтересі (концесія, державно-приватне партнерство, діяльність центрів надання адміністративних послуг).

У доктрині адміністративного права договори із центрами надання адміністративних послуг розглядаються у контексті співробітництва; із забезпечення публічних потреб, зокрема з публічних закупівель і з управлінню публічною власністю. Не всі вчені визнають договірні відносини з публічних закупівель адміністративними.

У контексті управління державною власністю, слід мати на увазі, що тут можливе регулювання договірних відносин нормами адміністративного та нормами цивільного права відповідно до договору.

На основі адміністративно-правових норм конструюються договірні відносини: про розподіл продукції; про водокористування; про оренду земельної ділянки для комплексного освоєння з метою житлового будівництва; про закріплення часток квот видобутку (вилову) водних біоресурсів, договору про надання рибопромислової ділянки, договору користування водними біоресурсами, про надання послуг спеціалізованого депозитарію та довірчого управління засобами пенсійних накопичень, про розвиток забудованої території.

З точки зору предмета договору та його підстави до сфери підприємницької діяльності не можуть бути віднесені службові контракти. В інших випадках слід досліджувати предмет конкретного договору з метою встановлення зв'язку чи відсутності такого з підприємницькою діяльністю одного з учасників, за винятком компетенційних угод.

Адміністративний договір може бути класифікований за об'єктом управлінського впливу. Такі об'єкти можуть формуватися в різних сферах державного управління, у тому числі в охороні здоров'я, соціального забезпечення, освіти та науки, охорони природи і екології, оборони, безпеки.

Як критерій класифікації використовується делегування повноважень, що реалізуються публічними службами Фахівці називають адміністративні договори, пов'язані з делегуванням права: відповідних повноважень (державно-приватне партнерство) та не пов'язані з такими (водокористування).

Ще одним критерієм виступає характер регулювання, відповідно до якого можна говорити про власне адміністративно-договірне регулювання та комплексне регулювання договору нормами адміністративного і інших галузей права.

Другу категорію адміністративних договорів деякі автори називають мішаними. Щодо адміністративних договорів у сфері підприємницької діяльності пріоритетним є комплексне регулювання, оскільки підприємницька діяльність не є прерогативою адміністративно-правового регулювання. Ця діяльність може здійснюватися у різних галузях соціального життя та потрапляти до орбіти регулювання різних галузей права.

Н.П. Бортник і С.С. Єсімов пропонують класифікацію адміністративних договорів на майнові та немайнові, що дозволяє визнати допустимість субсидіарного цивільно-правового регулювання за умови не суперечності адміністративному законодавству та відповідності правовій природі відповідних правовідносин [5, с. 13].

Ознака обов'язковості виконання умов адміністративного договору дозволяє їх класифікувати на добровільно виконані чи примусово виконані, встановлена форма - на письмові, усні та спеціальні.

О.Л. Левчишина зазначає, що диференціює адміністративні договори на угоди, що випливають із норм адміністративного права на основі вільного волевиявлення суб'єктів адміністративних відносин: планові договори та договори між суб'єктами адміністративних відносин, що передують акту застосування права [6, с. 121].

Автори наукової статті «Правовий режим адміністративно-договірного регулювання управління публічним майном» запропонували класифікацію адміністративних договорів, засновану на класифікації цивільно-правових угод, що в цілому актуально для диференціації адміністративних договорів у сфері підприємницької діяльності [7, с. 8 ].

Висновки. Адміністративний договір може бути детермінований такими характеристиками, як: консенсуальний характер, що не може бути змінено умовами угоди контрагентів (реальність для адміністративного договору не характерна); можливість бути простим (якщо контрагенти є суб'єктами, що мають рівні повноваження) і складним (якщо контрагенти є суб'єктами, які мають рівні повноваження); взаємна узгодженість (приєднання загалом не характерне для адміністративного договору); можливість еквівалентності та безоплатності; немайновий характер (організаційний) з елементами майнового характеру; двосторонній чи багатосторонній характер; предметна специфікація; координаційний чи субординаційний характер; нормативний, індивідуальний чи змішаний характер; добровільний чи обов'язковий характер укладання (як було зазначено раніше, для адміністративного договору свобода вчинення договору перестав бути безумовною).

Загальна класифікація адміністративних договорів може бути використана у сфері підприємницької діяльності з урахуванням різних проявів самого договору як правового акта, юридичного факту та правовідносин. Виявлення окремих видів договорів дозволяє говорити, що правове регулювання має будуватися універсально.

Список використаних джерел

1. Єсімов С.С., Малець М.Р., Стельмащук П.Я. Законність нормативно-правових актів як елемент механізму адміністративно-правового регулювання. Наше право. 2019. № 1 С. 207-214.

2. Добровольська Н.В. Адміністративний договір: осмислення нормативної дефініції. Правова позиція. 2020. № 3 (28). С. 28-34.

3. Біла В.Р. Адміністративний договір як правова форма публічного адміністрування: оновлення доктринальних підходів. Право і безпека. 2019. № 4 (75). С. 43-48.

4. Тимчишин Т.М. Адміністративно-правовий договір як акт правового застосування. загальна характеристика. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2018. № 2. С. 199-207.

5. Бортник Н.П., Єсімов С. Адміністративний договір як форма публічного управління в сфері організації послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. 2014. № 810. С. 11-16.

6. Левчишина О. Л. Адміністративний договір в Україні: поняття, ознаки, зарубіжний досвід і пропозиції щодо вдосконалення. Право і суспільство. 2015. № 5-2. С. 117-121.

7. Ковалів М.В., Єсімов С.С., Курочка М.І. Правовий режим адміністративно-договірного регулювання управління публічним майном. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. 2021. Випуск 28. С. 4-10.

Размещено на Allbest.ru