Причини корупції у глобалізованому суспільстві

Размещено на http://allbest.ru

ПРИЧИНИ КОРУПЦІЇ У ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Ромців О.І.

доцент кафедри теорії та філософії права, конституційного та міжнародного права, Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»

Анотація. Статтю присвячено дослідженню причин корупції у сучасному глобалізованому суспільстві. Глобалізоване суспільство включає два взаємопов'язані елементи: відкриття міжнародних кордонів для більш швидких потоків товарів, послуг, фінансів, людей та ідей, а також зміни в інституціях і політиці на національному та міжнародному рівнях, які сприяють таким потокам. В такому суспільстві існує низка вагомих проблем, з-поміж яких - корупція. В такому суспільстві увага до подолання корупції має вагоме національне значення, адже таке негативне явище може спричинити кризу суверенітету, і навіть привести до втрати державності.

Вказано, що корупція як і інша злочинна діяльність в своїй основі містить неповагу, навіть зневагу до правил поведінки, які визначені в суспільстві, неповагу до норм права, чинного законодавства.

Основними причинами корупції, які домінують і негативно впливають на стан корумпованості в державі є: недосконала правова політика у сфері публічного управління, адже якщо вона не передбачає обмежень та перепон для представників органів влади в отриманні неправомірної вигоди, тоді сама створюючи правове поле, що заохочує корупцію; прогалини у правотворчій та правореалізаційній практиці законодавства у сфері протидії корупції; економічні чинники; моральні і ментальні звичаї окремих суспільств.

Визначено, що великий потенціал для корупції є особливо там, де чиновники згідно з регламентом мають можливість приймати рішення на основі власного розсуду. Дискретні повноваження представників органів публічної влади виникають через те, що неможливо розробити універсальні правила та норми при цьому вказати непередбачені випадки, які можуть виникнути під час спроб контролювати або керувати господарською діяльністю. Застосування права не може не мати суб'єктивного характеру. Отже, необхідна в будь якій державі гнучкість правил поведінки і дискреція органів застосування права, вони повинні мати додаткові повноваження щодо тлумачення та реалізації правил.

Ключові слова: корупція, причини корупції, органи публічної влади, правова політика, дискреційні повноваження.

Результати

Передусім, вважаємо, що для розкриття проблематики необхідно вказати, що ми маємо на увазі під глобалізованим суспільством.

Поняття глобалізації було поширене для позначення аспектів розвитку переважно з економічної точки зору: опис збільшення потоку через кордон робочої сили, капіталу, товарів та послуг, а також формування міжнародних виробничих мереж, представлених у багатонаціональних підприємствах. Однак з кінця минулого століття цей термін підхопили вчені з найрізноманітніших дисциплін, таких як соціологія, політологія, антропологія, культурологія та правознавство.

Нині глобалізація означає прискорення переміщення та обміну (людьми, товарами та послугами, капіталом, технологіями чи культурними практиками) по всій планеті. Одним із наслідків глобалізації є те, що вона сприяє та посилює взаємодію між різними регіонами та населенням по всьому світу. Загалом розуміється, що глобалізоване суспільство включає два взаємопов'язані елементи: відкриття міжнародних кордонів для все більш швидких потоків товарів, послуг, фінансів, людей та ідей; та зміни в інституціях і політиці на національному та міжнародному рівнях, які сприяють таким потокам.

Класичною є позиція, що корупція є універсальною, бо існує у всіх країнах, і в розвинених, і в країнах, що розвиваються, у державному та приватному секторах, а також у некомерційних і благодійних організаціях, навіть міжнародних інституціях.

Прогресивні дослідження все ж стверджують про нерівномірність корупції в залежності від форми держави, в якій вона поширена. Так, Дж. Свенссон вказує, що незважаючи на те, що корупція відрізняється від країни до країни, можна визначити деякі з ключових загальних рушійних сил, які її породжують. Найбільш корумпованими є країни, що розвиваються, або країни з перехідною економікою, країни з низьким рівнем доходу, більшість країн мають закриту економіку, помітний вплив релігії (протестантські країни мають найнижчий рівень корупції), низька свобода ЗМІ та відносно низький рівень освіти [1]. Проте, рейтинг корумпованості все ж демонструє, що значно менше, але демократичні держави з розвиненою економікою також мають проблему корупції.

Важливість глибокого розуміння корупції стає ще більш очевидною якщо розглядати витрати: за оцінками Світового банку, загальні витрати на корупцію становлять 2,6 трлн доларів США [2], а це сума, що дорівнює до чотирьох відсотків світового ВВП або загалом ВВП великої європейської країни, скажімо Франції. Наслідки корупції досить широкі, починаючи від зменшення економічного зростання, до спотворення державних інституцій, а також є вагомою перешкодою на шляху розвиток країни.

Звертаємо увагу, що в глобалізованому суспільстві увага до подолання корупції має важливе національне значення, адже таке негативне явище може спричинити кризу суверенітету, і навіть призвести до втрати державності. «Новітні виклики, які маніпулюють свідомістю громадян, постають під час виборчих кампаній представників низки політичних сил, котрі через програмні ідеологеми формують деструктивну пропозицію щодо федералізації України, відмови від євроінтеграційного вибору, позитивного ставлення до країни агресора, дискредитації влади щодо її спроможності. Не менш агресивною є діяльність керованих ЗМІ, що пропагують міфічні ідеї та несуть інформаційний розкол у суспільстві» [3, с.109].

Корупція як і інша злочинна діяльність в своїй основі має неповагу, навіть зневагу до правил поведінки, які визначені в суспільстві, неповагу до норм права, чинного законодавства.

Професор Кліткард запропонував рівняння корупції: С = Я + Б - А. Де С означає корупцію, Я - економічну вигоду, Б - дискреційні повноваження, А - відповідальність. Рівняння стверджує, що чим більше можливості економічної вигоди (Я) існують у чиновників, тим більшою буде корупція.

Так само, чим більші дискреційні повноваження (Б) надані органам публічної влади, тим більшою буде корупція. Однак відповідальність (А) зменшує рівень корупції, тому поставлено знак мінус [4, с.3]. Однак таке узагальнення повною мірою не розкриває підґрунтя цього явища.

Німецькі науковці розглядають причини дуже широко і вказують такі: (1) розмір та структура урядів, (2) демократія та політична система, (3) якість інститутів, (4) економічна свобода / відкритість економіки, (5) зарплати державної служби, (6) свободу преси та судочинства, (7) культурні детермінанти, (8) відсоток жінок у робочій силі та у парламенті (9) колоніальну спадщину та (10) наділення природними ресурсами [5]. На нашу думку, така систематизація є надто широкою.

Тому виокремимо основні причини корупції, які з погляду автора є домінуючими та в комплексі негативно впливають на стан законності в державі.

По-перше, це правова політика у сфері публічного управління. Явище корупції перебуває під сильним впливом політичного середовища. Чим більше фінансова діяльність у країні регулюється та обмежується, тим вище авторитет та повноваження посадових осіб у прийнятті рішень та більша ймовірність корупції, оскільки окремі особи готові платити або пропонувати виплати, щоб уникнути обмежень. Великий потенціал для корупції є особливо там, де чиновники згідно з регламентом мають можливість приймати рішення на основі власного розсуду. Правова політика не здійснює обмежень та перепон для представників органів влади в отриманні неправомірної вигоди, отже сама створює правове поле, що заохочує корупцію.

Іноземні науковці аргументовано доводять, що рівень ефективності державного управління визначає, наскільки корупція може знайти родючий ґрунт. Неефективні та незрозумілі нормативні акти допомагають підвищити рівень корупції принаймні двома різними способами: штучно створена монополія влади, яка дозволяє державним службовцям отримувати хабарі, базується на їхньому вищому становищі та закладена в системі; з іншого боку, неефективні та незрозумілі нормативні акти викликають затримки і тому спонукають фізичних осіб давати хабарі, щоб прискорити бюрократичну процедуру [6].

Якраз однією з підстав, чому процвітає корупція і її неможливо повною мірою подолати у жодній державі є дискретні повноваження представників органів публічної влади. Вони виникають через те, що неможливо розробити універсальні правила та норми при цьому вказати непередбачені випадки, які можуть виникнути під час спроб контролювати або керувати господарською діяльністю. Застосування права не може не мати суб'єктивного характеру. Отже, необхідна в будь-якій державі гнучкість правил поведінки і дискреція органів застосування права, вони повинні мати додаткові повноваження щодо тлумачення та реалізації правил.

По-друге, неналежна правова база протидії корупції. На корупцію впливає надто широке, непрозоре чи неповне законодавство, де закони можна тлумачити по-різному. Як вказує професор І. Жаровська «недоступність форм та змісту права негативно впливає на ефективність правового регулювання» [7, с.8]. Проте наявність норм права не вказують на їх належну реалізацію, окрім нормативної бази, чітких приписів та настанов необхідно забезпечити додатковий комплекс гарантій реалізації законодавства. До них належить державний та громадський контроль і система органів, що реалізують превентивні та правоохоронні заходи в сфері корупції. Тому там, де недостатньо правової бази чи достатньої політичної волі для контролю, що забезпечує непрозоре функціонування і політики, й економіки, - процвітає корупція.

По-третє, економічні чинники. На корупцію також сильно впливають низькі зарплати державних службовців, які вимушені покращувати своє фінансове становище, отримуючи хабарі. Забезпечити належну оплату праці службовців може тільки держава з належним рівнем розвитку та процвітання, оскільки соціально-економічне становище урядовців прямо впливає на явище корупції. Проте тут вагомо розуміти, що вища зарплата чиновників автоматично не викликає припинення корупції, рівень зарплати не є вирішальним чинником, а лише одним із багатьох. До нього варто додати і чіткі рамки відповідальності та покарання, справедливе правосуддя та належну караність таких протиправних діянь.

І наостанок. Моральні і ментальні звичаї також можуть провокувати поширення корупції. С. Шумах вказує, що «лише в Європі ми можемо знайти дві крайності: від повністю нетерпимої до корупції Півночі до теплого Півдня, де корупція є майже нормальним, соціально прийнятним явищем. Або різниця між країнами з демократичним минулим, які традиційно переслідують корупцію, та колишніми соціалістичними країнами, де корупція в державному апараті була частиною фольклорної традиції. Крім того, існують також різні звичаї: в деяких випадках «подяка» у вигляді подарунка за послугу (за яку цій особі вже була виплачена заробітна плата) є виразом ввічливості, а в інших місцях це вважається корупцією. Все - лише питання етики та моралі, проте вони можуть бути дуже різними в різних сферах і різних країнах» [8].

Висновки

Підсумовуючи викладене вище можемо констатувати, що глобалізоване суспільство включає два взаємопов'язані елементи: відкриття міжнародних кордонів для все більш швидких потоків товарів, послуг, фінансів, людей та ідей; та зміни в інституціях і політиці на національному та міжнародному рівнях, які сприяють таким потокам. В такому суспільстві існує низка вагомих проблем, серед яких і корупція. В такому суспільстві увага до подолання корупції має вагоме національне значення, тому що таке негативне явище може спричинити кризу суверенітету, і навіть призвести до втрати державності.

Основними причинами корупції, які домінують і негативно впливають на стан корумпованості в державі є: недосконала правова політика у сфері публічного управління, адже якщо вона не передбачає обмежень та перепон для представників органів влади в отриманні неправомірної вигоди, тоді сама створюючи правове поле, що заохочує корупцію; прогалини у правотворчій та правореалізаційній практиці законодавства у сфері протидії корупції; економічні чинники; моральні і ментальні звичаї окремих суспільств.

Список використаних джерел:

1. Svensson J. Eight questions about corruption. The Journal of Economic Perspectives. 2005. Vol. 19(3). P. 19-42.

2. OECD. 2014, The Rational for Fighting Corruption, Paris URL: https://maritimecyprus.files.wordpress.com/2017/09/oecd.pdf

3. Климончук В. Національна ідентичність за умов глобалізації: дилеми та перспективи сучасної України Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічні студії. 2020. Вип. 33. С. 108-114.

4. Kiltgaard R. International cooperation cooperation against corruption. IMF/World Bank, Finance and Development 1998.V. 35(1). P. 3.

5. Enste D.,Heldman Ch. Causes and consequences of corruption: An overview of empirical results. IW-Report No. 2/2017 URL: https://www.econstor.eu/handle/10419/157204

6. Dimant E. The Antecedents and Effects of Corruption - A Reassessment of Current (Empirical) Findings. 2014. URL: https://mpra.ub.uni-muenchen.de/60947/1/MPRA_60974.pdf

7. Жаровська І.М. Державна влада: теоретико-правові проблеми. Монографія. Львів: вид. ЛКА, 2007. 208 с.

8. Sumah S. Corruption, Causes and Consequences. 2017. URL: https://www.intechopen.com/chapters/58969#B10.

Размещено на Allbest.ru