Історико-правова ретроспектива трансформації прав жінок у найдавніші періоди

Размещено на http://www.allbest.ru

Історико-правова ретроспектива трансформації прав жінок у найдавніші періоди

Перів І. В.

студентка, Інститут права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»

Анотація

Кожне суспільство диференціює людей за статтю. Однак, чоловіки та жінки не завжди сприймаються як рівноправні члени суспільства. Щоб прослідкувати трансформаційний шлях жіночих прав необхідно здійснити історичний аналіз етапів розвитку суспільства та виявити момент зародження ідеї рівності статей в кожному з історичних періодів. Жінки, як у світі, так і в Україні, ще не осягнули рівності прав та можливостей. Розуміння громадської ролі жінок, як і освідомлення публічної відповідальності громадян проходить повільніше за інші зміни.

Століттями в історії панував андроцентричний напрям розвитку, тому ключовими особами у її творенні стали чоловіки, а жінок вважали лише тінню. На превеликий жаль, діяльність політично та громадсько активних жінок залишається малодослідженою. Їхній досвід та здобутки протягом багатьох століть були знівельованими та другорядними. Серед наукових досліджень домінують роботи соціологічного характеру, проте, наукових розвідок у напрямі юриспруденції, які б розкрили правове становище жінок, небагато.

Ключові слова: становище жінок, історична ретроспектива, ґендер, ґендерна рівність, соціальна свідомість, стереотипи.

Annotation

The problem of the role and place of women in society belongs to the so- called "eternal" in the philosophical, political, legal thought of humankind. This question has not escaped any world religion. With the advent of the state and law, the issues of determining the social and legal status of women became relevant.

As a result, at the end of the XVIII century, the process of enshrining women's rights in law began. In fact, with the advent of the era of human rights, the era of equalization of women with men began, which continues to this day. The development of equal rights for men and women in Ukraine is primarily to extend this principle to certain areas.

What was the position of women at one time or another, were they always disenfranchised and at what point did the patriarchal system become dominant? The answers to these and other, no less important questions, we will explore through the author's phased analysis of each of the periods of national history.

Based on the analysis of normative legal acts, historical sources and scientific works, we aimed to find out the general features and peculiarities of the legal status of women in the Ukrainian lands since the early feudal period in the context of contemporary social development and legal reality.

Every society differentiates people by gender. However, men and women are not always perceived as equal members of society. To trace the transformational path of women's rights, it is necessary to carry out a historical analysis of the stages of development of society and

identify the moment of origin of the idea of gender equality in each of the historical periods. Women, both in the world and in Ukraine, have not yet achieved equal rights and opportunities. Understanding the social role of women, as well as the awareness of public responsibility of citizens, is slower than other changes.

For centuries, the androcentric direction of development prevailed in history, so the key figures in its creation were men, and women were consider revising only a shadow. Unfortunately, the activities of politically and socially active women remain poorly understood. Their experience and achievements over the centuries have been levelled and secondary. Among the scientific studies dominated by sociological works, however, there is little scientific research in the field of jurisprudence, which would reveal the legal status of women.

Keywords: position of women, historical retrospective, gender, gender equality, social consciousness, stereotypes.

Вступ

Проблема ролі та місця жінки в суспільстві належить до так званої «вічної» у філософській, політичній, правовій думці людства. Це питання не оминуло жодна світова релігія. З появою держави і права актуальними стали питання визначення не лише соціального, а й правового статусу жінки

Як наслідок цього вже наприкінці XVIII століття розпочався процес закріплення прав жінок у законодавстві. По суті, із настанням ери прав людини розпочалась і ера зрівнювання жінок у правах із чоловіками, яка триває і донині. Розвиток рівності прав чоловіків та жінок в Україні полягає передусім в поширенні цього принципу на окремі сфери.

Яким було становище жінок у той чи інший період, чи завжди вони були безправними та в який момент патріархальний устрій став домінуючим? Відповіді на ці та інші, не менш важливі питання, ми дослідимо за допомогою авторської етапізації аналізу кожного з періодів вітчизняної історії. ретроспектива право жінка

Ми маємо на меті на основі аналізу нормативно-правових актів, історичних джерел та наукових праць, з'ясувати загальні риси та особливості правового становища жінок на українських землях починаючи від ранньофеодального періоду у контексті тогочасних суспільного розвитку та правової дійсності.

Правове становище жінок на окремих українських землях у різні історичні періоди досліджували: І. Андрусяк, С. Геник, М. Богачевська-Хомяк, О. Козуля, Л. Смоляр, О. Драч, В. К. Борисенко, О. Маланчук-Рибак, М. Байдак, та інші.

Результати

У Середньовіччі статус жінки був закладений у канонічному праві, чим власне і породжував упереджене ставлення до жінок. Адже жінок сприймали крізь призму тілесного, що трактувалось доволі амбвівалентно: тіло як возвеличували, так і засуджували одночасно. Ле Гофф та Трюон у праці «История тела в Средние века» зазначають, що з одного боку - тілесне було пов'язане із Воскресінням, таїнством Втілення і Спокути. Відповідно до християнських уявлень, тілесне не дає вповні пізнати Бога, а з іншого боку, у потойбічному світі чоловіки і жінки знову набудуть тіло або для того, щоб вічно страждати в пеклі, або ж для того, щоб відчути всі блага і радості райського життя [1, с. 5-8].

Розглядаючи становище жінки в часи Стародавньої Русі, варто акцентувати увагу на тому, що в цю епоху жінки користувалися значною свободою і незалежністю як у правовому, так і в соціальному плані й демонстрували самостійність у різних аспектах життя, про що ми, власне і дізнаємось із численних літописів. Безумовно, тут варто згадати про здобутки княгині Ольги, приклад якої, чи не єдиної жінки вписують у кожному підручнику з історії. Однак, феномен її незабуття полягає в тому, що за усіма канонами вона є рівноапостольною святою, тому освячена релігійною традицією.

Також позитивною рисою ранньофеодального законодавства Київської Русі було те, що вперше жінки отримали рівні з чоловіками права щодо майнового становища в сім'ї. Адже надання права власності дружині - стало наслідком цивільної рівноправносте. Договір 911 року князя Олега з Візантією вважається першою давньоруською юридичною пам'яткою, де зазначено повноваження жінок на володіння майном: «утвердив право жінки зберегти за собою частину спільного з чоловіком майна навіть у випадку, якщо чоловік учинив убивство» [3].

Звісно, що в язичницькій державі, як і серед знаті варягів панував патріархальний код. Але з прийняттям християнства патріархальні відносини на Русі вступають у фазу посилення ієрархічного приниження прав жінок. Припадають ці утиски на часи правління Ярослава Мудрого, а згодом, на правління його синів, як закріплюють їх у кодифікації права.

Аналізуючи законодавство Київської Русі українська дослідниця Ніна Аніщук констатує норми, що обмежують права жінок у порівнянні з чоловіками [4, с. 121-122].

Згідно з Просторовою редакцією «Руської Правди» за вбивство жінки покарання диференціювалось, ніж за вбивство чоловіка. Життя жінки захищалося лише половинною віри, тогочасних 20 гривень, а за вбивство княжого чоловіка або члена старшої князівської дружини була встановлена подвійна віра в 80 гривень, за вбивство простого вільного чоловіка - віра в 40 гривень. Варто зазначити, що тодішня гривня не була паперовою з чиїмось портретом, то був добрячий срібний злиток.

Утвердження церковниками моральних основ в сімейному і соціальному житті привело до появи в давньоруській літературі образу вірної дружини, «лади». Протягом століть церква впевнено формувала ідеал жінки - багатодітної матері. Під впливом жінки-матері формувалися погляди поколінь, що підростали, і тому адресатом багатьох повчань церковників, які стосувалися виховання дітей, була сама жінка.

Згодом, за перші століття існування Литовсько-Руського князівства там панувало старе «руське» право. Проте на литовських землях жінка почувала себе вільніше, ніж в більшості держав Європи. Олександра Кривоший пояснює це насамперед присутністю в світогляді народів, що населяли литовські землі, сильної язичницької традиції почитання жінки та відносною нерозвиненістю християнських інститутів з їх доктриною недосконалості жіночої природи [5, с. 12-14].

Тобто традиційне непринижене становище жінки тогочасного литовського суспільства є відблиском пізньої християнізації. Українські землі хоча й були в тісному взаємозв' язку з литовськими, однак становище жінок в українському суспільстві відрізнялось від литовського, неабияку роль відіграли особливості культурної традиції українського народу.

На землях України-Руси звичаєве право діяло до кінця XV ст. Основні принципи давнього майнового, спадкового, родинного права, карне і процесуальне право залишалися чинними на українських, білоруських, а подекуди і на литовських землях. Принципи українського права не раз були підтверджені великими князями литовськими через уставні грамоти-привілеї.

У першому Статуті Великого князівства Литовського 1529 року присвячено понад 1/5 статей, що стосувались правового становища жінок. Четвертий розділ, який називається «О поглаве женской и о вьшраву девок», регулює майнове становище жінки. Українські жінки вищих суспільних станів в зазначений період користувались широкою свободою і правовою незалежністю, майже не поступаючись в повноті своїх громадських прав чоловікам [6].

У Другому Литовському статуті 1566 року жінок вищих суспільних станів наділили широкими спадковими правами. Щодо аналогічних прерогатив на територіях інших країн Західної Європи, то там будь-яку власність сконцентровану у жіночих руках одразу вважали недопустимою, оскільки вона розглядалась як можливість для росту рентабельності чужого господарства.

Карні норми Литовського статуту теж гарантували охорону життя жінки, її здоров'я, честі й особистої недоторканності. Правом також були захищали і вагітних жінок. Позитивним є той факт, що в литовсько-руському праві був установлений принцип вільного вибору жінки при вступі в шлюб, як цього вимагало і давньоруське канонічне право.

Для повнішої характеристики правового становища жінок окресленого періоду варто порівняти його з положенням жінок в Західній Європі. Жінки були пригнічені у всіх майнових правах та і юридичних питаннях. Вони не могли самостійно відстоювати свої інтереси та інтереси своїх дітей, хоча мали за обов'язок дбати про належного для них опікуна. А щодо статусу жінок за німецьким правом на руських землях у XIV-XVII століття то для жінок, як і для чоловіків, було вкрай важливим питання «доброї слави». Тогочасне право захищало честь і недоторканість дівчат і жінок, хоча у випадку «негідної поведінки» санкції щодо жінок були значно суворішими, аніж до чоловіків. Перелюб і дітовбивство належали, як і раніше, до категорії найтяжчих злочинів, за які карою могла бути тільки смерть, принаймні de jure. Єдине, що змінилося ставлення до жінок при надії, що тісно було пов'язано із зміною ставлення до дитинства і з утвердженням культу Богоматері. Вагітну жінку право захищало, але не так її саму, як дитину, яку вона носила. Однак, всі ці зміни, які відбулися в праві від ХІІІ до XVII ст. засадничо не вплинули на підпорядковане становище жінки у міському соціумі [7].

А ще згодом додались церковні переслідування, звинувачення у відьомстві та жінконенависницькі настрої феодального суспільства, які вимусили жінок на довгу боротьбу крізь століття за свої елементарні та ключові «human rights». В 1690 році навіть була видана латинською мовою книга «Жінка не людина» і важко в це повірити, але у XVIII ст., в Ляйпцігу, друкувався «Цікавий доказ, що жінка не належить до людського роду».

Висновки

Отже, на основі детальної компіляції етапів зародження та становлення жіночих прав ми з'ясували, що рівноправність чоловіків на жінок на теренах України є історично притаманною і вважається нормою, а не винятком. Адже в той час, коли наші співвітчизниці активно брали участь у державотворенні, вільно володіли та розпоряджались майном - жінки найрозвинутіших держав світу були прирівняні до статусу рабинь і залишались безправними.

Також розкрито зміст становлення рівності прав і свобод жінок та чоловіків на території України. Ще у IX-XIV столітті жінки користувались чималим обсягом прав та свобод, варто закцентувати увагу на тому, що мова йде про вільних жінок, які походили зі знаті. Після входження українських земель до складу Російської імперії та Австро-Угорської імперії, під впливом законодавства цих держав та релігійних канонів рівноправ'я було втрачене.

Нами проаналізовано історико-правову ретроспективу трансформації прав жінок давнього періоду, адже детально охопити та висвітлити проблематику кожного з історичних відтинків часу практично неможливо в межах одного дослідження. Тому комплексне історико-правове вивчення ґенезису прав жінок в Україні стане предметом наших подальших наукових розвідок.

Список використаних джерел

Ле Гофф Ж., Трюон Н. История тела в Средние века / Пр. с фр. Е. Лебедевой. М., 2008. С. 5-11.

«Правда Руська» Ярослава Мудрого: початок вітчизняного законодавства.

URL:https://pravo-

izdat.com.ua/image/data/Files/368/3_Pravda%20ruska_NP_2%20vidannja_vnutri.pdf.

Пушкарева Н. Я. Женщины Древней Руси. М., 1989. 286 с.

Аніщук Н. В. Правове становище жінок за давньоруським законодавством. Актуальні проблеми держави і права. 2003. Вип. 21. С. 120-124.

Українки в історії / [С. Андрусів та ін. ; за ред. В. Борисенко]. К.: Либідь, 2004. 326 с.

Архив Юго-Западной России, издаваемый Временной Комиссией для разбора древних актов, учрежденной при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Акты о брачном праве и семейном быте в Юго-Западной Руси в XVI - XVII вв. Т. Ш - Ч. VIII К., 1909. с. 6.

Тетяна Гошко. Правове становище жінок німецьким правом на руських землях у XIV- XVII ст. иКЬ: https://uamodema.com/md/hoshko-women-in-law.

Размещено на Allbest.ru