Профілактика адміністративних деліктів у фінансово-економічній сфері

Размещено на http://allbest.ru

ПРОФІЛАКТИКА АДМІНІСТРАТИВНИХ ДЕЛІКТІВ У ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

Комарницька І.І.

доктор юридичних наук, доцент кафедри цивільного права та процесу, Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»

Анотація. Стаття відображає питання профілактики адміністративних деліктів у фінансово-економічній сфері. Особливу увагу присвячено висвітленню адміністративно-правових засад профілактики правопорушень фінансово-економічного характеру, засобів та суб'єктів її реалізації.

Annotation. The prevention of administrative offences in the financial and economic sphere is a well-established system of measures implemented by public administration bodies, including law enforcement agencies, local self-government bodies, public organizations and individuals and legal entities themselves and related to the neutralization of factors that lead to illegal encroachments on financial, the economic security of the state and financial and economic rights, legitimate interests of natural persons, rights and interests of legal entities, elimination of negative trends in the financial and economic sphere, reduction of their level and scale. At the same time, the achievement of this result is carried out through systematic work combining legal, organizational and educational measures.

The article reflects the prevention of administrative offences in the financial and economic sphere. Special attention is devoted to highlighting the administrative and legal foundations of the prevention of offences of a financial and economic nature and the means and subjects of its implementation. The content of the article is intended to contribute to the improvement of law-making activity in the financial and economic sphere and the prevention of administrative offences in this sphere. Torts in the financial and economic sphere are quite diverse in nature. Their nature changes and expand, and new ways of committing these offences appear. The system of offences in the financial and economic sphere poses a threat to the financial and economic security of the state.

Offences in the financial and economic sphere are a complex of torts related to the creation, distribution and redistribution of funds of financial resources, the implementation of services of a financial and economic nature, the guarantee of ensuring the functioning of the production, distribution and exchange system to meet the needs of society, the realization of the rights of subjects in the sphere of financial - economic relations, formation, review, adoption, amendments, implementation of the budget, payment of taxes and other mandatory payments, customs and tariff regulation and movement of goods across the customs border, functioning of banking structures, stability of the banking system in general, organizational, economic, production relations, property relations, functioning of the entire economic mechanism of the state, economic security, stability of economic and legal regulation of social relations, economic rights and legal interests.

Keywords: administrative torts, administrative and legal principles of prevention, financial crimes, national economy, combating financial crimes, financial and economic sphere.

Вступ

Профілактика адміністративних деліктів у фінансово-економічній сфері являє собою сформовану систему заходів, що реалізуються органами публічного управління, в тому числі правоохоронними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями та самими фізичними та юридичними особами і стосуються нейтралізації чинників, що зумовлюють протиправні посягання на фінансово-економічну безпеку держави та фінансово-економічні права, законні інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, усунення негативних тенденцій у фінансово-економічній сфері, зниження їх рівня і масштабів. При цьому досягнення цього результату здійснюється через системну роботу, що поєднує правові, організаційні та виховні заходи.

Враховуючи надзвичайну актуальність наукового розроблення питання забезпечення фінансової безпеки України в цілому та засобів її забезпечення зокрема, необхідно виокремити адміністративну відповідальність у фінансовій сфері.

Теоретичною основою дослідження проблеми профілактики правопорушень у фінансово-економічній сфері стали праці таких вчених, як В. Авер'янов, Є. Гетьман, В. Дудченко, В. Колпаков, О. Кузьменко, М. Корнієнко, О. Користін, Я. Лазур, В. Ортинський, О. Остапенко, А. Селіванов, О. Стрельченко, А. Суббот, В. Чорна та ін.

Метою статті є аналіз питань профілактики правопорушень у фінансовій сфері, з'ясування особливостей реалізації адміністративно-правових заходів профілактики таких проступків.

Результати

Адміністративною відповідальністю у фінансовій сфері розуміти реакцію держави, яка виникає унаслідок вчинення суб'єктами адміністративних правопорушень у фінансовій сфері у вигляді застосування заходів адміністративного примусу.

Дане визначення адміністративної відповідальності у фінансовій сфері спонукає до розгляду питання суб'єктів адміністративних правопорушень у фінансовій сфері, а саме до визначення їх переліку.

Профілактика адміністративних правопорушень у фінансово-економічній сфері являє собою сформовану систему заходів, що реалізуються органами публічного управління, в тому числі правоохоронними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями та самими фізичними та юридичними особами і стосуються нейтралізації чинників, що зумовлюють протиправні посягання на фінансово-економічну безпеку держави та фінансово-економічні права, законні інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, усунення негативних тенденцій у фінансово-економічній сфері, зниження їх рівня і масштабів. При цьому досягнення цього результату здійснюється через системну роботу, що поєднує правові, організаційні та виховні заходи.

Більшість вітчизняних науковців визнають економічну безпеку держави чи певної юридичної особи як широку категорію, неодмінним елементом якої є фінансова безпека, з огляду на те, що в умовах переходу до ринкової економіки актуалізувалися економічні інтереси щодо удосконалення бюджетної, грошово-кредитної, податкової системи [1, с. 33].

Таким чином, фінансовою сферою слід вважати специфічну сферу життєдіяльності суспільства, що пов'язана зі створенням, розподілом і перерозподілом фондів фінансових ресурсів та фінансових активів держави задля задоволення господарських потреб, реалізації публічно- правових послуг, гарантування здійснення державою її функцій.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність .

Адміністративний делікт і деліктність проявляються у протиріччях людини з оточуючим її світом і тими вимогами, які обумовлюють позитивну поведінку особи в суспільстві.

Розглядаючи питання суб'єктів адміністративних правопорушень у фінансовій сфері, доводиться констатувати, що у вітчизняній юридичній науці воно не досліджувалося взагалі. Такого висновку доходимо після аналізу значної кількості наукових джерел, у яких розглядається питання суб'єктів адміністративних правопорушень.

Враховуючи викладене, вважаємо, що спочатку необхідно дати загальне визначення вищевказаних суб'єктів. Отже, під суб'єктами адміністративного правопорушення у фінансовій сфері, на нашу думку, варто розуміти осіб (у тому числі посадових осіб), які вступають у суспільні відносини з приводу задоволення власних фінансових інтересів та тісно пов'язані з ними суспільні відносини.

Зауважимо, що значна кількість суспільних відносин, які є об'єктами адміністративних правопорушень, породжує існування багатьох різновидів суб'єктів цих правопорушень. Не є винятком і правопорушення у фінансовій сфері.

Варто зазначити, що характеризуючи суб'єкт адміністративного правопорушення, виділяють ознаки загального та спеціального суб'єкта. Останньому притаманна велика кількість різновидів у відносинах адміністративної відповідальності.

У спеціальній юридичній літературі досить значна увага приділяється питанням загального суб'єкта адміністративного правопорушення, на відміну від дослідження спеціальних суб'єктів.

Спеціальними суб'єктами вважають осіб, які можуть визнаватися суб'єктами конкретного адміністративного правопорушення. При цьому вказані суб'єкти можуть притягатись до адміністративної відповідальності за умови наявності в них, крім загальних ознак (вік, з якого настає адміністративна відповідальність, та стан осудності), деяких додаткових ознак (громадянство; статус посадової особи; займана посада; професія та інші).

У досліджуваній сфері, безумовно, існують спеціальні суб'єкти, яким притаманні деякі з перелічених вище додаткових ознак. Такого висновку доходимо під час аналізу чинного КУпАП, де у ст. 164 закріплена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про бюджетну систему України [2]. У санкції вказаної статті передбачено накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звідси можна зробити висновок про віднесення вищевказаних осіб до спеціальних суб'єктів адміністративного правопорушення.

Слід зазначити, що особливості притягнення до адміністративної відповідальності, враховуючи таку ознаку як громадянство, виникають для іноземних громадян та осіб без громадянства. Згідно із ст. 16 КУпАП, іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах із громадянами України, а питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом [20].

Враховуючи вищевикладене, доходимо до висновку, що суб'єктами адміністративного правопорушення законодавства у фінансовій сфері можуть бути також і іноземці та особи без громадянства, крім осіб, які користуються імунітетом на території України.

Необхідно констатувати, що у переважній більшості випадків все ж існує можливість застосування адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення у фінансовій сфері до фізичних осіб не залежно від притаманних певним їх категоріям додаткових ознак.

У контексті нашого подальшого дослідження забезпечення державної фінансової безпеки окремої уваги потребує питання адміністративної відповідальності посадових осіб. Так, відповідно до ст. 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких належить до їхніх службових обов'язків [2].

Отже, фактично вказані суб'єкти можуть притягатись до адміністративної відповідальності здебільшого не за порушення встановлених правил власними діями, а за нерозпорядливість і незабезпечення виконання таких правил іншими особами, у тому числі їх підлеглими. Ще однією особливістю адміністративної відповідальності посадових осіб є значно вищий розмір стягнення, що застосовується до останніх у тих випадках, коли суб'єктами певних адміністративних правопорушень можуть бути і громадяни, і посадові особи.

До осіб, які можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення у фінансовій сфері, варто віднести: фізичних осудних осіб, що вчинили правопорушення у віці, з якого може наступати адміністративна відповідальність та які вступили в суспільні відносини з приводу задоволення фінансових інтересів та пов'язані з ними суспільні відносини (цими фізичними особами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства), крім осіб, які мають імунітет на території України; юридичних осіб, що беруть участь у суспільних відносинах, які виникають у процесі задоволення фінансових інтересів (вони можуть бути всіх форм власності, та мати будь-яку організаційно-правову форму); посадових осіб, що займають певні посади, та через свої службові (посадові) обов'язки мають можливість впливати на процес задоволення фінансових інтересів (до них можна віднести керівників органів державної влади, що здійснюють управління у фінансовій сфері, керівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що за характером службових (посадових) обов'язків мають змогу впливати на процес задоволення фінансових інтересів, осіб, що займають спеціальні посади, наприклад начальник відділу фінансів) [3, с. 125].

Система правопорушень у фінансово-економічній сфері в Україні є цілісним чітко структурованим комплексом деліктів, які стосуються створення, розподілу і перерозподілу фондів фінансових ресурсів та фінансових активів держави задля задоволення господарських потреб, реалізації публічно-правових послуг фінансово-економічного характеру, гарантування здійснення державою її функцій у сфері забезпечення функціонування системи суспільного виробництва, розподілу й обміну отриманими продуктами задля задоволення матеріальних потреб суспільства, реалізації контрольно-управлінських прав суб'єктів у сфері фінансово-економічних відносин.

Правопорушення у фінансово-економічній сфері в Україні - це суспільно небезпечне, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта, що посягає на відносини щодо створенням, розподілу і перерозподілу фондів фінансових ресурсів та фінансових активів держави задля задоволення господарських потреб, виробництва, розподілу, обміну, споживання товарів чи послуг, реалізації публічно-правових послуг у фінансово-економічній сфері, гарантування здійснення державою її фінансово-економічних функцій [4, с. 201].

Деліктні прояви у фінансово-економічній сфері характеризуються такими ознаками:

1) безпосередній вплив на фінансову та економічну безпеку держави та фінансово-економічні права фізичних та юридичних осіб;

2) стійкість негативного впливу та заподіяння безпосередньої шкоди організаційно-економічним, виробничим відносинам, відносинам власності, функціонуванню усього господарського механізму держави, економічної безпеки, стабільності економіко-правового регулювання суспільних відносин, економічним правам та законним інтересам фізичних та юридичних осіб;

3) різноманіття учасників фінансово-економічних відносин;

4) різноманіття органів публічного управління, що реалізують контрольні функції у цій сфері;

5) різноманіття видових проявів фінансово-економічної діяльності;

6) різноманіття нормативно-правових актів, що врегульовують фінансово-економічні відносини;

7) сприяють формуванню «тіньової» економіки та корупційної діяльності;

8) високий ступінь латентності багатьох деліктних проявів у цій сфері.

Адміністративні правопорушення у фінансовій сфері є певним різновидом протиправної діяльності, що посягає на визначений в державі порядок регулювання мобілізації (формування), розподілу (перерозподілу), використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, формування, розгляду, ухвалення, внесення змін, виконання бюджету, сплати податків та інших обов'язкових платежів, забезпечення контролю за яким покладено на державні контролюючі органи, митно-тарифного регулювання та переміщення товарів через митний кордон, функціонування банківських структур, стабільність банківської системи загалом.

Натомість адміністративні правопорушення у економічній сфері стосуються порушення організаційно-економічних, виробничих відносин, відносин власності, функціонування усього господарського механізму держави, економічної безпеки, стабільності економіко-правового регулювання суспільних відносин, порушення економічних прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб [5, с. 137].

За ознаками суб'єктивної сторони (щодо форм вини) фінансово-економічні правопорушення можуть бути таким, що вчиняються умисно (ст. ст. 103-1, 163-8, 164-15 КУпАП) чи з необережності, у зв'язку з халатним, легковажним ставленням посадової особи до виконання посадових обов'язків у фінансово-економічній сфері, неналежним ставленням суб'єкта господарювання до вимог щодо безпеки, здоров'я населення в процесі здійснення господарської діяльності (у будівельній, сільськогосподарській та інших сферах) [2].

Залежно від чинників фінансово-економічного характеру, що зумовлюють вчинення адміністративних деліктів у досліджуваній сфері, наявні правопорушення, що зумовлені недоліками функціонування митної, податкової, банківської, бюджетної систем, різних секторів економіки та сфер господарювання, неналежним рівнем податкового, банківського, митного та інших видів державного контролю, недоліками діяльності правоохоронних органів, тощо.

Профілактика адміністративних правопорушень у фінансово-економічній сфері є багаторівневою системою заходів соціального, спеціального, індивідуального характеру, які спрямовані на виявлення причин, умов вчинення адміністративних проступків, що посягають на порядок регулювання мобілізації (формування), розподілу (перерозподілу), використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, формування, розгляду, ухвалення, внесення змін, виконання бюджету, сплати податків та інших обов'язкових платежів, митно-тарифного регулювання та переміщення товарів через митний кордон, функціонування банківських структур, стабільність банківської системи загалом, організаційно-економічних, виробничих відносин, відносин власності, функціонування усього господарського механізму держави, економічної безпеки, стабільності економіко-правового регулювання суспільних відносин, порушення фінансово-економічних прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Профілактика адміністративних правопорушень у фінансово-економічній сфері передбачає залучення широкого кола правових, економічних, виховних, політичних та інших заходів задля усунення чи подолання негативних чинників суспільного життя, що можуть виявлятися і як причини й умови здійснення деліктної діяльності фінансово-економічного характеру. Можливість апробації цих заходів повинна бути забезпечена належним правовим регулюванням. Відповідне правове регулювання профілактики адміністративних правопорушень у фінансово-економічній сфері полягає у тому, що правові норми стимулюють суспільно-корисну поведінку, протидіючи чинникам, які негативно впливають на діяльність особи у фінансово-економічній сфері, нейтралізуючи їх негативний вплив [6, с. 83-91].

Об'єктом профілактики правопорушень у фінансово-економічній сфері є поведінка та спосіб життя осіб з високою імовірністю вчинення адміністративних правопорушень фінансово-економічного характеру, соціальні елементи їх особистості, які відображають антисуспільну спрямованість; соціальне значущі при формуванні і реалізації останньої деякі психофізичні особливості індивідів; несприятливі умови оточуючого таку особу середовища та життєвого укладу.

Найбільш доцільно охарактеризувати профілактику правопорушень у фінансово-економічній сфері як комплекс заходів соціального, спеціального, індивідуального характеру, які спрямовані на виявлення причин, умов вчинення фінансово-економічних правопорушень, їх нейтралізації, припинення протиправної діяльності у фінансово-економічній сфері.

Специфіка профілактичної діяльності щодо адміністративних правопорушень у фінансово-економічній сфері визначається принципами її реалізції.

З огляду на зазначене, особливостями профілактики правопорушень у фінансово-економічній сфері є її наступні характеристики:

1) профілактика правопорушень у фінансово-економічній сфері є багаторівневою системою, яка складається із сукупності елементів, що перебувають у взаємодії і взаємозалежності між собою та складають певну цілісність (заходів соціального, спеціального, індивідуального характеру), що стосується попередження та припинення деліктів, що проявляються як невиконання особою своїх фінансово-економічних обов'язків, порушення вимог закону, недотримання нормативних вказівок чи заборон, порушення прав інших учасників фінансово-економічних відносин, відносин щодо адміністрування фінансово-економічної сфери, зловживанні службовим становищем, створення незаконних перепон для учасників фінансово-економічних відносин припинення протиправної діяльності у фінансово-економічній сфері, виявлення та усунення причин і умов, які сприяють учиненню таких правопорушень, їх нейтралізації;

2) профілактика адміністративних правопорушень у фінансово-економічній сфері передбачає залучення широкого кола правових, економічних, виховних, політичних та інших заходів задля усунення чи подолання негативних чинників суспільного життя, що можуть виявлятися і як причини й умови здійснення деліктної діяльності фінансово-економічного характеру. Їх реалізація здійснюється на засадах врахування психологічних особливостей суб'єктів, на яких скерований профілактичний вплив, поваги до суспільних цінностей, прав та свобод громадян, тощо;

3) вона пов'язана з реалізацією спеціалізованими, так і неспеціалізованими суб'єктами профілактики субстанційних та діяльнісних правових явищ, за допомогою яких конкретні суб'єкти фінансових правовідносин досягають публічно-правової мети щодо реалізації профілактики деліктів, які посягають на правовідносини щодо створення, розподілу, перерозподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, фінансових ресурсів та фінансових активів держави задля задоволення господарських потреб, реалізації публічно-правових послуг, гарантування здійснення державою її економічних функцій.

4) об'єктом профілактики правопорушень у фінансово-економічній сфері є поведінка та спосіб життя осіб з високою імовірністю вчинення адміністративних правопорушень фінансово-економічного характеру, соціальні елементи їх особистості, які відображають антисуспільну спрямованість; соціальне значущі при формуванні і реалізації останньої деякі психофізичні особливості індивідів; несприятливі умови оточуючого таку особу середовища та життєвого укладу.

5) система суб'єктів профілактики правопорушень у фінансово-економічній сфері охоплює широке коло суб'єктів, наділених спеціальними повноваженнями у профілактичній сфері, так і не наділених ними, зокрема органів публічного управління, місцевого самоврядування та фізичних і юридичних осіб, які виступають учасниками фінансово-економічних правовідносин.

Говорячи про правовий інструментарій як засоби профілактики правопорушень у фінансово-економічній сфері слід згадати твердження вітчизняних авторів, що до правових засобів-інструментів (установлень) автори зараховують такі правові засоби: 1) зобов'язання; 2) дозволи; 3) заборони; 4) заохочення; 5) рекомендації; 6) покарання; 7) пільги; 8) норми права; 9) принципи права тощо [7, с. 285]. До того ж варто усвідомлювати, що їм приманні такі головні ознаки: 1) статичний характер; 2) слугують моделями для використання; 3) мають інформаційний характер.

На відміну від правових засобів-інструментів, головними ознаками правових засобів - технологій є такі: 1) мають динамічний характер; 2) призначені для використання засобів - інструментів [7, с. 285].

Складовими системи цих засобів, безперечно, є засоби-регулятори, зокрема норми, положення чинного законодавства, явища правової форми, зокрема адміністративно-правові акти загальної та індивідуальної дії, що визначають правові засади попередження та припинення деліктної поведінки у фінансово-економічній сфері, так і діяльнісні засоби, зокрема правотворчість, правозастосування, тлумачення положень чинного законодавства у фінансово-економічній сфері. Особливе значення, з огляду на важливість виховного, мотиваційного аспектів профілактики адміністративних правопорушень у фінансово-економічній сфері мають явища суб'єктивної сторони правової діяльності (правосвідомість, суб'єктивні елементи правової культури, тощо).

Особливо важливим в аспекті дослідження адміністративно-правових засобів профілактики правопорушень у фінансово-економічній сфері є диференціація правових засобів за формою впливу на загальні та спеціальні. Загальні правові засоби є тими правовими засобами, основною функцією яких є здійснення морально-психологічного, інформаційного, ідеологічно-виховного та інших форм впливу на суб'єктів-учасників суспільних відносин (правова свідомість, правова культура, правові принципи, правопорядок, законність тощо). Основною функцією спеціальних правових засобів є врегулювання суспільних відносин (норми права, нормативно-правові приписи, джерела права, акти застосування права, право інтерпретаційні акти, акти реалізації права, права й обов'язки суб'єктів, юридичні факти та інше) [8, с. 376].

Не викликає заперечень, що не дивлячись на розмежування адміністративної та фінансової відповідальності, профілактичний вплив, здебільшого, реалізується в рамках інструментів адміністративного права. Як правило, такі заходи мають правоохоронний та управлінський характер, потребують застосування заходів адміністративного примусу, тому не можуть вичерпуватися лише фінансовим впливом. Саме тому реалізація профілактичного впливу потребує злагодженої системи адміністративно-правових засобів профілактики правопорушень у фінансовій сфері.

Сучасна система адміністративно-правових засобів профілактики правопорушень у фінансовій сфері в Україні спрямована на протидію досить широкого кола деліктів, які створюють загрозу фінансовій стабільності, безпеки держави, гарантованості фінансових прав фізичних та юридичних осіб. Важливість фінансової сфери, її вразливість до різних проявів деліктної поведінки спонукає до глибшого дослідження правової природи та юридичних особливостей системи адміністративно-правових засобів профілактики правопорушень у фінансовій сфері в Україні, нормативної основи їхнього застосування, елементів, різновидів. Ці засоби є потужними інструментами, які нейтралізують небезпечні чинники, що детермінують деліктну поведінку фінансового характеру, здійснюють попереджувальний вплив з метою запобігання вчиненню податкових, бюджетних правопорушень, правопорушення у банківській сфері, фінансових правопорушень у митній сфері та інших фінансових проступків. На шляху втілення сучасних реформ у фінансовій сфері законодавець повинен сформувати нормативно-правове підґрунтя для реалізації адміністративно-правових засобів профілактики деліктної поведінки фінансового характеру, зважати на системність таких засобів та потребу їхнього комплексного розгляду та унормування. Створення такого нормативно-правового підґрунтя ще не завершене та потребує теоретичної основи, що визначає специфіку системи адміністративно-правових засобів профілактики правопорушень у фінансовій сфері в Україні.

Особливістю є те, що система адміністративно-правових засобів профілактики правопорушень у фінансовій сфері стосується особливого напряму протидії правопорушенням фінансового характеру, зокрема з'ясування причин і умов вчинення таких проступків, нейтралізації чинників, що детермінують деліктну поведінку, здійснення попереджувального впливу на них та втілення в життя інших інструментів запобігання правопорушенням у цій сфері.

Ще однією особливістю системи адміністративно-правових засобів профілактики правопорушень у фінансовій сфері є тісний зв'язок цих засобів з неправовими засобами впливу психологічного, економічного, ідеологічного та іншого характеру та потреба залучення усього арсеналу таких засобів для досягнення профілактичної мети. Це дає змогу досягти комплексності профілактичного впливу на порушника та визначити групи ризику, вплив на які повинен бути першочерговим. Потреба залучення цих заходів зумовлена також специфікою деліктних проявів у фінансовій сфері та їх зумовленістю специфічними соціальними, економічними причинами, недоліками добору кадрів для посад державної служби та складністю виконання завдань державних службовців у фінансовій сфері, здатністю до «професійного вигоряння» та надмірним навантаженням при виконанні таких посадових обов'язків у фінансовій сфері.

Таким чином, адміністративно-правові засоби профілактики правопорушень у фінансовій сфері є системою субстанційних і діяльнісних правові явищ, за допомогою яких суб'єкти фінансового контролю, правоохоронні та інші органи, громадяни, їхні об'єднання та інші суб'єкти протидії правопорушенням фінансового характеру, встановлюють причини і умови вчинення проступків у фінансовій сфері, нейтралізують фактори, що детермінують деліктну поведінку, здійснюють попереджувальний вплив задля запобігання вчиненню податкових, бюджетних правопорушень, правопорушення у банківській сфері, фінансових правопорушень у митній сфері та інших фінансових проступків.

Комплексне розуміння змісту адміністративно-правових засобів профілактики правопорушень у фінансовій сфері можливе за умови деталізації її різновидів. Слушним є здійснений окремими авторами поділ досліджуваних правопорушень, зважаючи на підгалузі чи інститути фінансового права, на бюджетні, податкові, банківські, правопорушення у сфері готівкового грошового обігу, у сфері державних або муніципальних запозичень, у сфері здійснення фінансових операцій [4, с. 122].

Серед пріоритетних критеріїв, які дають змогу зрозуміти особливості профілактики основних різновидів проступків у фінансовій сфері є специфіка виду фінансових правовідносин [9], які визначають зміст фінансово-правових інститутів. Зокрема доцільно диференціювати профілактику податкових, бюджетних правопорушень, правопорушення у банківській сфері, в тому числі щодо валютного регулювання, грошово-касових операцій, загальнообов'язкового соціального страхування та профілактику фінансових правопорушень у митній сфері.

Профілактика адміністративних правопорушень у економічній сфері зорієнтована на попередження та припинення деліктної поведінки фізичних (в тому числі й посадових) та юридичних осіб, виявлення причин та умов такої протиправної діяльності, застосування в рамках наявної компетенції суб'єкта профілактики адміністративно-правових засобів профілактики правопорушень у економічній сфері.

Таким чином адміністративно-правові засоби профілактики правопорушень у економічній сфері є важливою системою інструментів адміністративного права, що спрямовані на забезпечення економічної безпеки, стабільності економіко-правового регулювання суспільних відносин, нейтралізацію чинників, що негативно на неї впливають, порушують економічні права та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, припинення деліктної поведінки в економічній сфері. Задля ретельного дослідження та з'ясування специфіки цієї системи слід зосередитися на окремих її видових проявах.

Висновки

Адміністративно-правові засоби профілактики правопорушень у економічній сфері, є важливою системою інструментів адміністративного права, що спрямовані на забезпечення економічної безпеки, стабільності економіко-правового регулювання суспільних відносин, нейтралізацію чинників, що негативно на неї впливають, порушують економічні права та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, припинення деліктної поведінки в економічній сфері.

Список використаних джерел

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення : чинний від 07 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984. - № 51. - С. 1122.

3. Авер'янов В. Б. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер'янова. Київ: Факт, 2003. 384 с.

4. Колпаков В. К. Адміністративне право. Київ: Юрінком Інтер, 2001. 725 с.

5. Стрельченко О. Г. Специфіка проступку як складової частини адміністративного делікту. Право і суспільство. 2012. № 3. С. 137-143.

6. Бахур О. В. Профілактика правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Право та економіка. № 2 (2019). С. 83-91.

7. Скакун О. Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс) : підручник. 2-е вид., перероб. і доп. Харків : Еспада, 2009. 752 с.

8. Луць Л. А. Загальна теорія держави і права: навч.-метод. посібник (за кредитномодульною системою). Київ: «Атіка», 2008. 412 с.

9. Фінансове правопорушення як підстава фінансово-правової відповідальності: поняття, склад, види. иКЬ: https://studfilc.nct/prcvicw/5462433/pagc:10/.

Размещено на Allbest.ru