Сучасний етап правового регулювання міжнародного співробітництва під час розслідування транснаціональних економічних злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет державної фіскальної служби України

Сучасний етап правового регулювання міжнародного співробітництва під час розслідування транснаціональних економічних злочинів

Ірина Завидняк, доцент кафедри кримінального права та кримінології, кандидат юридичних наук, доцент

Ірина ЗАВИДНЯК. Сучасний етап правового регулювання міжнародного співробітництва під час розслідування транснаціональних економічних злочинів.

Стаття присвячена аналізу сучасного етапу правового регулювання міжнародного співробітництва під час розслідування транснаціональних економічних злочинів та виявленню недоліків у міжнародно-правових актах щодо визначення форм та напрямів взаємодії під час їх розслідування.

Ключові слова: міжнародне співробітництво, економічні злочини, транснаціональний характер, міжнародні конвенції, двосторонні договори.

Iryna ZAVYDNYAK. The current stage of legal regulation of international cooperation in the investigation of transnational economic crimes.

The article is devoted to the analysis of the current stage of legal regulation of international cooperation in the investigation of transnational economic crimes and the identification of shortcomings in international legal acts to determine the forms and directions of cooperation in the investigation of crimes of this category.

On the example of international conventions in the field of international cooperation in criminal proceedings, bilateral agreements of Ukraine on international cooperation in the investigation of transnational economic crimes and multilateral regional conventions in the field of criminal procedure, it is shown that international cooperation of competent authorities of Ukraine and foreign countries. Transnational crimes are committed at three levels: universal, regional and bilateral.

It is emphasized that bilateral agreements often contain significant gaps in legal regulation, especially in the area of certain types of mutual legal assistance in the investigation of transnational economic crimes, namely: they do not allow for the receipt and provision of comprehensive mutual legal assistance in criminal matters. economic crimes of a transnational nature; do not provide the prospect of expanding the range of forms of legal aid provided depending on the specific circumstances of the case and the state of criminal procedure legislation; do not contain norms on such areas of international cooperation in the investigation of transnational economic crimes as cooperation in the investigation of economic crimes committed with the use of modern computer technology, the use of video communications in proceedings, legal regulation of international search, arrest and confiscation assets obtained by criminal means, as well as proceeds from criminal activity (these areas are only mentioned in some bilateral agreements, without sufficient procedural details).

Key words: legal regulation, international cooperation, economic crimes, transnational character, international conventions, bilateral agreements.

Вступ

Постановка проблеми. Починаючи з 90-х років минулого століття, міжнародна спільнота приділяє неабияку увагу економічним злочинам транснаціонального характеру, які постійно прогресують, видозмінюються й завдають шкоди усе більшій кількості соціально-економічних інститутів. Тому в останні роки міжнародне співробітництво при розслідуванні злочинів цієї категорії поповнилось новими напрямами, пов'язаними зі створенням правових основ взаємодії різних країн у сферах розшуку, арешту й конфіскації одержаних злочинним шляхом грошових коштів і майна, а також доходів, одержаних злочинним шляхом, розслідуванні економічних злочинів, вчинених з використанням сучасних комп'ютерних технологій, розслідуванні економічних злочинів у сфері оподаткування, використанні засобів відеоконференцзв'язку при проведенні процесуальних дій під час розслідування цих злочинів. Поряд з цим зауважимо, що, незважаючи на наявність значної кількості різноманітних міжнародних договорів щодо правової допомоги під час розслідування злочинів, далеко не всі міжнародно-правові акти враховують специфіку розслідування транснаціональних економічних злочинів.

Питання міжнародного співробітництва під час кримінального провадження всебічно розкриваються у працях таких вчених, як: А. Антонюк, О. В'я- зовченко, К. Задоя, А. Маланюк, А. Молдован, Ю. Оніщик, А. Омаров, Ю. Чорноус. Дослідження даної проблематики також неможливе без вивчення та аналізу законодавчих актів і положень міжнародних договорів.

Метою даної статті є дослідження міжнародно-правових актів у сфері міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, зокрема, при розслідуванні економічних злочинів транснаціонального характеру та визначення ряду недоліків у національному та міжнародному законодавстві щодо цієї сфери правового регулювання.

Україна зі здобуттям незалежності у серпні 1991 року стрімко почала заповнювати прогалини, які утворились за попередні десятиліття. Передусім це спостерігається у розширенні міжнародно-правової бази щодо міжнародного співробітництва під час кримінальних проваджень.

Значною мірою увага приділяється міжнародному співробітництву під час розслідування економічних злочинів транснаціонального характеру та запобіганню транснаціональній економічній злочинності зокрема. Так, в останні роки, враховуючи усі загальносвітові тенденції, вбачається збільшення міжнародно-правових документів, які покликані врегулювати саме ці питання.

Конвенція держав - членів Співдружності Незалежних Держав про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 21 січня 1993 року стала першим багатостороннім документом у цій сфері, укладеним на пострадянському просторі. У Конвенції закріплюється обсяг правової допомоги, зміст і форма доручення про надання допомоги, порядок виконання доручення про надання правової допомоги, особливості виклику свідків, потерпілих, цивільних позивачів, цивільних відповідачів, їх представників, експертів, порядок вручення документів, випадки відмови в наданні правової допомоги, порядок та умови видачі особи, яка вчинила правопорушення, особливості здійснення карного переслідування, положення щодо передачі предметів та повідомлення про обвинувальні вироки та відомості про судимості [1]. Але необхідно зазначити, що цей міжнародно-правовий документ містить істотні недоліки. До них слід віднести те, що у питаннях видачі, взаємної правової допомоги у кримінальних справах вона копіює аналогічні двосторонні договори, що діяли до неї. При розробці Конвенції, очевидно, не бралося до уваги те, що між країнами пострадянського простору існує близькість правових систем, що дає змогу на вищому рівні взаємодії вирішувати багато спільних завдань під час кримінального провадження. У силу цього до Конвенції не були включені такі важливі форми правової допомоги, як: сприяння у наданні затриманих або інших осіб для надання свідчень або надання допомоги у проведенні розслідування; надання інформації, речових доказів, оригіналів або завірених копій відповідних документів і матеріалів, включаючи банківські, фінансові, юридичні та ділові; проведення оглядів; здійснення заходів, пов'язаних із накладенням арешту, конфіскацією та передачею майна, отриманого злочинним шляхом; встановлення особи; надання будь-якого іншого виду допомоги, яка не суперечить законодавству запитуваної держави.

Значною мірою ці прогалини були заповнені після ратифікації Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року та додаткових протоколів до неї, Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 1959 року та додаткового протоколу до неї, що набрали чинності для України 09.06.1998 року; Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму 2005 року, що набрала чинності для України 01.06.2011 року.

Заслуговують на увагу міжнародні угоди у напрямі протидії економічним злочинам транснаціонального характеру, які також укладені у рамках Співдружності Незалежних Держав, а саме: Угода між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про співробітництво та взаємну допомогу з питань дотримання податкового законодавства та боротьби з порушеннями у цій сфері від 4 червня 1999 року; Угода про співробітництво держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у боротьбі з податковими злочинами від 3 червня 2005 року; Концепція співробітництва держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх прекурсорів від 7 жовтня 2002 року.

Особлива роль у врегулюванні міжнародного співробітництва країн під час розслідування та розкриття економічних злочинів транснаціонального характеру належить двостороннім договорам, оскільки у них міститься обсяг зобов'язань щодо надання допомоги з урахуванням домовленостей між державами. Аналіз двосторонніх міжнародних договорів України щодо протидії економічним злочинам транснаціонального характеру показує, що найбільшого поширення набули двосторонні угоди з таких питань, як: уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням; співробітництво у сфері оподаткування; боротьба з організованою злочинністю; боротьба з незаконним обігом наркотиків; боротьба з виготовленням і збутом підроблених фінансово-банківських документів, грошей і цінних паперів; запобігання незаконним фінансово-банківським операціям, відмиванню грошей, нажитих злочинним шляхом, контрабанді; захисту життя, здоров'я громадян та їх власності від злочинних посягань; розшук осіб, які ухиляються від кримінальної відповідальності та покарання; надання правової допомоги у кримінальних справах; видача правопорушників; передача засуджених осіб для відбування покарання в країні, громадянами якої вони є.

Метою двосторонніх міжнародних договорів про правову допомогу у кримінальних справах даної категорії є встановлення конкретних форм співпраці під час розслідування економічних злочинів транснаціонального характеру. Такі договори визначають обсяги та види правової допомоги при розслідуванні злочинів, підстави та порядок отримання міжнародної правової допомоги при проведенні процесуальних дій за кордоном, можливість застосування норм кримінального процесуального законодавства запитуючої сторони під час виконання запиту тощо [2, с. 126].

Так, стосовно міжнародного співробітництва у боротьбі з економічними злочинами транснаціонального характеру необхідно відмітити Угоду між Державною податковою адміністрацією України і Міністерством внутрішніх справ Словацької Республіки про співробітництво та обмін інформацією в галузі боротьби проти ухилень від сплати податків, незаконних фінансових операцій та інших економічних злочинів від 21 листопада 2001 року [3]. Сторони у рамках цієї Угоди та у межах своєї компетенції, визначеної їх національним законодавством, використовують такі форми співробітництва, як: a) обмін інформацією стосовно ухилень від сплати податків, незаконних фінансових операцій та інших економічних злочинів; b) взаємодію у проведенні, попередженні, виявленні та припиненні ухилень від сплати податків, незаконних фінансових операцій та інших економічних злочинів; c) обмін інформацією про національні законодавства держав-Сторін стосовно податкових систем, включаючи їхні зміни, а також методичними рекомендаціями щодо організації боротьби з ухиленнями від сплати податків, незаконними фінансовими операціями, відмиванням доходів, отриманих незаконним шляхом, та іншими економічними злочинами; d) обмін досвідом по створенню та забезпеченню функціонування інформаційних систем, які використовуються у боротьбі з ухиленнями від сплати податків, незаконними фінансовими операціями, відмиванням доходів, отриманих незаконним шляхом, та іншими економічними злочинами; e) координація діяльності з питань, які виникають у процесі співробітництва, включаючи створення робочих груп, обмін представниками та експертами і навчання кадрів; f) проведення практичних конференцій і семінарів з проблем боротьби з ухиленнями від сплати податків, незаконними фінансовими операціями, відмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом, та іншими економічними злочинами [3, ст. 2]. У ст. 3 цієї Угоди зазначено, що інформацію, пов'язану з ухиленнями від сплати податків, незаконними фінансовими операціями, відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншими економічними злочинами Сторона надає на підставі запиту іншої Сторони за умови, що надання інформації не суперечить національному законодавству та інтересам держави-Сторони, у якої запитують інформацію. Якщо одна зі Сторін вважає, що наявна в неї інформація містить інтерес для іншої Сторони, вона може надати цю інформацію за своєю ініціативою. Запит приймається до виконання терміново [3, ст. 3].

У свою чергу двосторонні договори щодо уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням вирішують питання уникнення подвійного оподаткування та боротьби з податковими ухиленнями в частині забезпечення обміну податковою інформацією при розслідуванні ухилень від сплати податків. Обмін інформацією в межах таких міжнародних договорів стосується виключно об'єктів оподаткування та джерел доходів з метою попередження шахрайства та полегшення застосування встановлених законом положень проти легальних ухилень. Двосторонні договори щодо уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням дають змогу компетентним органам різних держав отримувати відомості, необхідні для оподаткування та контролю за сплатою податків (наприклад, Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно від 24 грудня 1993 року [4]).

Ще одним договором, який варто згадати, є Договір про співробітництво між Урядом України і Урядом Республіки Хорватія у боротьбі з тероризмом, контрабандою, зловживаннями наркотиками, організованою та іншою злочинністю від 26 жовтня 1993 року [5]. Цей договір передбачає взаємне співробітництво Договірних Сторін у таких формах: виконання запитів; обмін оперативно-розшуковою, криміналістичною інформацією та матеріалами, відомостями про засоби проведення експертиз і можливості їх застосування; проведення спільних, заздалегідь погоджених дій; обмін правовою та науковою інформацією; поставка технічних засобів, що застосовуються у боротьбі зі злочинністю; обмін досвідом роботи та сприяння професійній підготовці кадрів та науковим дослідженням.

Доволі цікавим є Договір між Україною та Республікою Панама про взаємну правову допомогу в кримінальних справах від 4 листопада 2003 року [6]. Відповідно до ст. 2 цього Договору правова допомога охоплює виконання таких процесуальних дій, передбачених законодавством запитуваної Сторони, як допит потерпілих, підозрюваних, обвинувачених і підсудних, свідків та експертів; проведення експертиз, огляду; передача речових доказів; вручення та пересилання на прохання іншої Сторони інформації про судимості; виконання інших процесуальних дій, передбачених законодавством Сторін. Запитувана Сторона, на прохання компетентних органів запитуючої Сторони, надає необхідні для провадження кримінальної справи витяги або інформацію щодо відомостей про судимість особи, щодо якої здійснюється кримінальне переслідування або розглядається справа в суді (ст. 12 цього Договору). Кожна зі Сторін надає зацікавленій Стороні інформацію про вироки стосовно громадян цієї Сторони, яка б могла бути внесена до переліку відомостей про судимості. Центральні органи надають один одному цю інформацію не менше ніж один раз на рік. транснаціональний економічний злочин

Договір між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про видачу правопорушників від 21 жовтня 2003 року, Договір між Україною та Єгиптом про видачу правопорушників від 10 жовтня 2004 року містять зобов'язання видавати правопорушників, умови видачі правопорушників, підстави відмови у видачі правопорушників, порядок видачі правопорушників.

Положення двосторонніх міжнародних договорів про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання, регламентують питання передачі особи, яка вчинила злочин і засуджена однією державою, іншій державі, громадянином якої є засуджений, для виконання покарання у виді позбавлення волі. Зокрема, у таких договорах визначено умови передачі засуджених осіб, підстави відмови у передачі засуджених осіб, порядок передачі засуджених осіб (наприклад, Договір між Україною і Азербайджанською Республікою про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання від 24 березня 1997 року, Договір між Україною і Республікою Вірменія про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання від 1 березня 2001 року).

Аналіз сукупності двосторонніх міжнародних договорів України у сфері міжнародного співробітництва під час розслідування економічних злочинів транснаціонального характеру свідчить про те, що до переліку передбачених ними форм взаємної правової допомоги у кримінальних справах цієї категорії входять: 1) отримання показань і заяв від окремих осіб (включаючи обвинувачених, підозрюваних, свідків, потерпілих, експертів); 2) сприяння у наданні затриманих або інших осіб для надання свідчень або надання допомоги у проведенні розслідувань; 3) вручення документів, пов'язаних із провадженням у кримінальній справі; 4) проведення обшуків та оглядів; 5) надання інформації, речових доказів, оригіналів або засвідчених копій відповідних документів та матеріалів, включаючи банківські, фінансові, юридичні та ділові; 6) встановлення особи та місцезнаходження осіб; 7) проведення експертиз; 8) визначення або виявлення доходів, власності, коштів або інших речей, їх передача для доказових цілей, а також здійснення заходів, пов'язаних із накладенням арешту, конфіскацією та передачею майна, одержаного злочинним шляхом; 9) надання будь-якої іншої допомоги, яка не суперечить внутрішньому законодавству запитуваної держави.

Однак слід відмітити, що двосторонні договори часто містять значні прогалини у правовому регулюванні, особливо у частині, що стосується окремих видів взаємної правової допомоги під час розслідування певних видів економічних злочинів транснаціонального характеру. Так, зміст двосторонніх договорів свідчить, що [7, с. 50]:

а) двосторонні договори, укладені Україною, не дозволяють отримувати та надавати всебічну взаємну правову допомогу у кримінальних справах щодо економічних злочинів транснаціонального характеру;

б) значна їх частина не забезпечує перспективу розширення кола форм правової допомоги, що надаються залежно від конкретних обставин справи та стану кримінального процесуального законодавства (у більшості договорів немає згадки про допустимість надання будь-якої іншої допомоги, яка не суперечить внутрішньому законодавству запитуваної держави);

в) для двосторонніх договорів України характерна відсутність у них норм про нові напрями міжнародного співробітництва при розслідуванні економічних злочинів транснаціонального характеру, а саме про взаємодію при розслідуванні економічних злочинів, вчинених із використанням сучасних комп'ютерних технологій, а також про використання засобів відеозв'язку (відеоконференцзв'язку) при проведенні процесуальних дій; а правове регулювання міжнародного розшуку, арешту та конфіскації активів, отриманих злочинним шляхом, а також доходів від злочинної діяльності здійснюється лише шляхом згадування у деяких із них норм найзагальнішого характеру, без достатньої процесуальної деталізації.

Також слід наголосити на тому, що чинне законодавство України унеможливлює застосовування міжнародних договорів щодо видачі правопорушників та передачі засуджених осіб за вчинення окремих видів економічних злочинів. Відповідно до міжнародного та національного законодавства екстрадиція правопорушників здійснюється за умови, якщо за законом хоча б за один зі злочинів, у зв'язку з якими запитується видача, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі не менше як один рік, а однією з умов передачі засуджених осіб є набрання законної сили вироку суду у виді позбавлення волі. Наприклад, відповідно до ст. 200 Кримінального кодексу України (незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення); ст. 212 Кодексу (ухилення від сплати податків) покарання у виді позбавлення волі не передбачено. У зв'язку з цим ряд двосторонніх міжнародних договорів неможливо застосувати під час розслідування певної категорії економічних злочинів транснаціонального характеру.

Висновки

Отже, міжнародне співробітництво компетентних органів України та іноземних держав під час розслідування економічних злочинів транснаціонального характеру здійснюється на трьох рівнях: універсальному, регіональному та двосторонньому. Міжнародні договори щодо протидії економічним злочинам спрямовані на встановлення та зміцнення співробітництва під час розслідування транснаціональних економічних злочинів. Поряд з цим зауважимо, що, незважаючи на наявність значної кількості різноманітних міжнародних договорів щодо правової допомоги, під час розслідування злочинів не всі міжнародно-правові акти враховують специфіку розслідування транснаціональних економічних злочинів.

Незважаючи на певні недоліки та прогалини в міжнародно-правових документах у сфері взаємодії та співробітництва під час кримінальних проваджень, аналізуючи досягнуті на сьогодні результати, слід констатувати, що Україна за останні двадцять років фактично ліквідувала розрив, що накопичився за попередні роки, і вийшла на рівень інших країн світу у поточному формуванні міжнародно-правової бази міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Значним кроком у формуванні внутрішньодержавної правової бази в даній сфері стало прийняття Кримінального процесуального кодексу України у 2012 році. До кодексу увійшли у вигляді самостійного розділу п'ять глав, норми яких покликані регламентувати міжнародне співробітництво під час кримінального провадження.

Перелік використаних джерел

1. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/997 009

2. В 'язовченко О. В. Роль двосторонніх міжнародних договорів під час розслідування ухилень від сплати податків транснаціонального характеру. Трансформація фіскальної політики України в умовах інтеграції: зб. наук. праць за матеріалами ІХнаук.-практ. ін.-конф., 1-15 грудня 2017р. Ірпінь, 2017. С. 126-127.

3. Угода між Державною податковою адміністрацією України і Міністерством внутрішніх справ Словацької Республіки про співробітництво та обмін інформацією в галузі боротьби проти ухилень від сплати податків, незаконних фінансових операцій та інших економічних злочинів від 21.11. 2001. URL: http://zakon5.rada. gov. ua/laws/show/703_013

4. Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно від 24.12.1993. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/112 640

5. Договір про співробітництво між Урядом України і Урядом Республіки Хорватія у боротьбі з тероризмом, контрабандою, зловживаннями наркотиками, організованою та іншою злочинністю від 26.10.1993. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/191_020

6. Договір між Україною та Республікою Панама про взаємну правову допомогу в кримінальних справах від 4.11.2003. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/591 007

7. Цимбал П. В., Завидняк І. О., Завидняк В. І. Процесуальні аспекти міжнародного співробітництва при розслідуванні кримінальних правопорушень у сфері оподаткування: монографія. Ірпінь: Університет ДФС України, 2021. 172 с.

References

1. Konventsiyapropravovu dopomohu ipravovi vidnosyny u tsyvil'nykh, simeynykh ta kryminal'nykh spravakh vid 22.01.1993. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/997 009 [ukr.]

2. V'yazovchenko O.V Rol' dvostoronnikh mizhnarodnykh dohovoriv pid chas rozsliduvannya ukhylen' vid splaty podatkiv transnatsional'noho kharakteru. Transformatsiya fiskal'noyi polityky Ukrayiny v umovakh intehratsiyi: zb. nauk. prats' za materialamyIKHnauk.-prakt. in.-konf., 1-15 hrudnya 2017. Irpin', 2017. Р. 126-127. [ukr.]

3. Uhoda mizh Derzhavnoyupodatkovoyu administratsiyeyu Ukrayiny i Ministerstvom vnutrishnikh sprav Slovats'koyi Respublikypro spivrobitnytstvo ta obmin informatsiyeyu v haluzi borot'by proty ukhylen' vid splaty podatkiv, nezakonnykh finansovykh operatsiy ta inshykh ekonomichnykh zlochyniv vid 21.11.2001. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/703 013 [ukr.]

4. Konventsiya mizh Uryadom Ukrayiny i Uryadom Respubliky Bilorus'pro unyknennya podviynoho opodatkuvannya ta zapobihannya ukhylennya vid splaty podatkiv stosovno podatkiv na dokhody i mayno vid 24.12.1993. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/112640 [ukr.]

5. Dohovir pro spivrobitnytstvo mizh Uryadom Ukrayiny i Uryadom Respubliky Khorvatiya u borot'bi z teroryzmom, kontrabandoyu, zlovzhyvannyamy narkotykamy, orhanizovanoyu ta inshoyu zlochynnistyu vid 26.10.1993. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/191_020 [ukr.]

6. Dohovir mizh Ukrayinoyu ta Respublikoyu Panama pro vzayemnu pravovu dopomohu v kryminal'nykh spravakh vid 4.11.2003. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/591 007 [ukr.]

7. TsymbalP V., ZavydnyakI. O., Zavydnyak VI. Protsesual'ni aspekty mizhnarodnoho spivrobitnytstvapry rozsliduvanni kryminal'nykhpravoporushen'u sferi opodatkuvannya: monohrafiya. Irpin': Universytet DFS Ukrayiny, 2021.