Методологічні засади пізнання прав дитини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наукова лабораторія з проблем протидії злочинності

Навчально-наукового інституту № 1 Національної академії внутрішніх справ

Методологічні засади пізнання прав дитини

Максименко О.В. - кандидат юридичних наук,

Метою статті є дослідження прийомів і способів пізнання правових явищ, науковий аналіз прав дитини як правового явища, виявлення загальних закономірностей, формалізація та узагальнення прав дитини на світовому й загальнодержавному рівнях. Методологічною основою публікації стало застосування комплексу методів, необхідних для реалізації наукової мети й виконання поставлених завдань, зокрема: метод аналізу прав дитини в міжнародних документах і законодавстві України, метод узагальнення, герменевтики щодо тлумачення та опрацювання текстів нормативних і доктринальних джерел, а також інші філософські, загальнонаукові та спеціальні методи. Наукова новизна полягає в тому, що автор уперше розглянув права дитини як правові явища, яким притаманні специфічні ознаки, залежно від предмета, видів і віку дитини. Виокремлено методологічні засади пізнання прав дитини на кожному етапі її розвитку й запропоновано застосування низки перелічених вище методів. Структуровано науковий інструментарій пізнання прав дитини. Висновки. Дослідження прав дитини є складним і багатогранним процесом людського мислення, який є необхідним для вдосконалення правових механізмів та захисту прав неповнолітніх осіб. Прийоми й способи пізнання залежать від особливостей правового явища та сфери пізнання. Однак розглянуті в нашому дослідженні наукові підходи, методи та принципи наукового дослідження прав дитини слід застосовувати в комплексі, що дає змогу запобігти суперечності та спростуванню результатів, отриманих шляхом застосування різноманітного інструментарію. Усі ці методологічні інструменти засвідчують свою цінність на кожній стадії та в кожному сегменті дослідження. Залежно від об'єкта пізнання очевидним є переважання певного методологічного засобу для реалізації конкретного завдання дослідження. На підставі здійсненого наукового дослідження сформульовано низку узагальнень, серед яких такі: наукове пізнання прав дитини неможливе без вдало обраної методології; методологія наукового пізнання прав дитини є складним явищем, яке охоплює структуру й систему юридичного наукового знання його теорій та концепцій. Методологічні засади пізнання прав дитини становлять багаторівневу систему, яку формують принципи наукового пізнання, домінантний світогляд, тип наукового мислення, філософські засади, наукові парадигми, методологічні підходи й наукові методи.

Ключові слова: методологія; засада; права дитини; процес пізнання; дослідження; філософський метод; загальнонауковий метод; спеціальний метод пізнання.

Maksymenko O. - Ph.D in Law, Senior Research Fellow, Senior Research Fellow of the Scientific Laboratory on the Problems of Combating Crime of the Educational and Research Institute No. 1 of the National Academy of Internal Affairs

Methodological Principles of Knowledge of Children's Rights

The purpose of the article is to study the techniques and methods of cognition of legal phenomena, scientific analysis of children's rights as a legal phenomenon. Identification of general patterns and formalization and generalization of children's rights at the global and national levels. The methodological basis of the publication was the application of a set of methods necessary for the realization of scientific goals and tasks, in particular: the method of analysis of children's rights in international documents and legislation of Ukraine, the method of generalization, hermeneutics, interpretation and processing of normative and doctrinal sources, and other philosophical, general scientific and special methods. The scientific novelty is that the author for the first time considered the «rights of the child» as a legal phenomenon, which has specific features, depending on the subject, species and age of the child. The methodological bases of knowledge of the rights of the child at each stage of its development are singled out and the application of a number of the above methods is offered. The scientific tools of knowledge of children's rights are structured. Conclusions. The study of children's rights is a complex and multifaceted process of human thinking that is necessary to improve legal mechanisms and protect the rights of minors. Techniques and methods of cognition depend on the features of the legal phenomenon and the field of cognition. However, the scientific approaches, methods and principles of scientific research of children's rights considered in our research should be applied in a complex that allows to avoid contradictions and refutation of the results received by application of various tools. All these methodological tools show their value at each stage and in each segment of the study. Depending on the object of knowledge, the predominance of one or another methodological tool for solving a specific research problem is obvious. As a result of the conducted scientific research, the author formulated a number of generalizations, in particular, that: - scientific knowledge of children's rights is not possible without a well-chosen methodology; The methodology of scientific knowledge of children's rights is a complex phenomenon that includes the structure and system of legal scientific knowledge of his theories and concepts. Methodological principles of knowledge of children's rights are a multilevel system and consist of the principles of scientific knowledge, dominant worldview, type of scientific thinking, philosophical principles, scientific paradigms, methodological approaches and scientific methods.

Keywords: methodology; methodological principles; children's rights; process of cognition; research; philosophical methods; general scientific methods; special methods of cognition.

Вступ

Динамічність суспільних процесів, світоглядний дискомфорт і логіко-методологічні суперечності пов'язані зі швидкою зміною ціннісних орієнтацій та глобалізацією світу. Необхідність пошуку ефективних шляхів розв'язання проблем і швидкі рішення не завжди оптимізують процес, ускладнюючи конфліктно-кризові ситуації. Це реалії сучасності, проблеми людського буття, збереження та розвитку особистості, її внутрішнього світу, світоглядної і методологічної культури. У цьому контексті вагоме місце посідають логіко-гносеологічні та логіко-методологічні проблеми.

Розвиток науки, пошук щораз нових шляхів її пізнання та зміна ставлення до науки актуалізують інтерес до методології наукового пізнання, потребують постійного переосмислення та вдосконалення методологічних досліджень.

Основні вектори методології пізнання вивчали М. А. Дамірлі, О. М. Лисенко, М. В. Костицький, О. Ф. Скакун, Ю. О. Тихомиров; про специфіку методології пізнання прав дитини йдеться у дослідженнях Н. М. Крестовської.

Останніми роками в Україні проведено низку реформ, зокрема і щодо створення ефективного державно-правового механізму захисту прав дитини. На рівні теорії такі феномени підлягають пізнанню та переосмисленню щодо подальшого їх удосконалення.

Мета статті - дослідити прийоми та способи пізнання правових явищ, здійснити науковий аналіз прав дитини як правового явища, виявити загальні закономірності, формалізувати й узагальнити права дитини на світовому й загальнодержавному рівнях. Для реалізації мети було визначено такі завдання: 1. Узагальнити актуальні проблеми методології пізнання прав дитини. 2. Систематизувати методологічні рівні пізнання прав дитини. 3. Обґрунтувати особливості методологічних засад пізнання прав дитини.

Виклад основного матеріалу

Одним з елементів теорії пізнання є методи. У вченні про наукове пізнання, його методи й форми важливим є дослідження емпіричного і теоретичного рівнів, які розглянемо на прикладі пізнання прав дитини за допомогою специфічного інструментарію.

Сучасне пізнання дитинства є інтер-дисциплінарним - з'ясування його специфіки неможливе без застосування методології та результатів антропології, генетики, культурології, демографії, педагогіки, етнографії, психології та інших наук (Sapogova, 2004). Новітнє правове методологіювання спонукає нас до своєчасної видозміни парадигмальних підходів в оцінюванні двох концептів сучасної комунікації - влади та громади (Andrieiev, & Ivanchenko, 2019).

Право є джерелом вивчення дитинства, водночас юридична наука, досліджуючи взаємодію «дитини в контакті із законом» і «дитину в конфлікті із законом», звертається до узагальнень, висновків, а також емпіричного матеріалу, набутого неюридичними науковими дисциплінами. Деякі вчені пропонують розглядати «інтереси дитини» як правову категорію, і така думка є аргументованою (Bondarenko, 2017).

У теорії права вирізняють загальні, спеціальні та приватні методи процесу пізнання. Фундаментальні, загальнотеоретичні концепції визначають методи пізнання, які зберігають власну самостійність і є загальними філософськими законами або категоріями, що висвітлюють загальні, приватні методи в конкретних обставинах. Важливим елементом методології є стадійність пізнання. Перша стадія пізнання передбачає отримання повної, об'єктивної, достовірної інформації, друга - охоплює порівняльний аспект. У цьому разі інформацію аналізують з метою виявлення розбіжностей. Наступна стадія побудована на підставі узагальнення стійких ознак, отриманих під час порівняння. Завершується стадійність визначенням абстрагування та формуванням узагальнених результатів. З основними стадіями пізнання співвідносять методологічні рівні (Koretskyi, 2020).

Методологія пізнання прав дитини - це багаторівнева система, що охоплює рівні парадигм, підходів, методів і принципів (що є вихідними для методів), а також рівень теорій та концепцій. Деякі науковці пропонують розглядати окремо загальну наукову теорію як позначення галузі наукової теорії, що діє однаково для всіх наук, є теорією про всі наукові сфери, за допомогою неї відрізняють науку від ненауки, визначають критерії науковості. Наукову теорію має кожен науковець, вона позначається на його діях, а отже, і на наукових результатах (Kelman, M.S., Kelman, L.M., & Romanska, 2019). Останні постають одночасно як результат дослідження та започаткування подальших досліджень. Пізнання особливостей правовідносин дитини в праві та прав дитини, на наше переконання, є можливим лише за умови використання методологічного плюралізму.

Підхід як методологічний рівень до наукового пізнання Е. П. Семенюк тлумачить як логіко-гносеологічне та методологічне утворення, що гранично строго виражає тільки спрямованість наукового дослідження, обмежуючи її здебільшого одним аспектом (у крайньому разі - декількома взаємопов'язаними напрямами), але, на відміну від методу, принципово позбавлене будь-яких обмежень і навіть чіткої фіксації тих засобів, якими здійснюють дослідження (Semeniuk, 1988). Множинність підходів (не протилежних, не таких, що суперечать один одному) у межах одного дослідження дає змогу повніше збагнути й пояснити аналізоване явище.

Складність феномену дитинства як соціокультурного явища для його всебічного й об'єктивного пізнання потребує поглибленого дослідження філософії дитинства, історії дитинства, етнографії дитинства, психоісторії, антропології дитинства, історії педагогіки тощо. Із цього приводу В. М. Сирих зазначає, що «теоретичний аналіз сутності, соціального призначення права, закономірностей його функціонування та розвитку неможливий без урахування зв'язку права з іншими соціальними явищами та процесами». Загалом поділяючи позицію науковців, вважаємо, що ефективнішим є дослідження прав дитини на підставі методів пізнання не лише юридичних наук.

Більшість учених стверджує, що вибір методології пізнання залежить від акцентування уваги дослідника на окремому ракурсі предмета пізнання (Bilozorov, 2021). Зокрема, з позиції екзистенційно-гуманістичного підходу можемо розглядати пізнання прав дитини, яке виявляється в:

- усвідомленні дитини як правової людини в процесі постійного розвитку й становленні правової особистості - на філософсько-правовому рівні дослідження;

- трактуванні дитини як самостійного, хоча й особливого суб'єкта права в динаміці зміни його правових властивостей (правоздатності, дієздатності, деліктоздатності) - на рівні теоретичних юридичних досліджень;

- виявленні обумовлених станом дитинства специфічних особливостей правових відносин та інших форм правової поведінки за участю дітей - на рівні галузево-прикладних юридичних досліджень.

Екзистенційно-гуманістичний дослідницький підхід тісно пов'язаний з аксіологічним, передусім - спрямованістю останнього на людину як соціально-правову цінність (ВШип, 2004).

Рівень методів і принципів пізнання прав дитини охоплює загальнонаукові та спеціально-наукові методи і принципи, серед них: метод діалектики, історичний, формально-логічний та порівняльно-правовий.

Діалектичний метод, розроблений на початку розвитку науки як одного з видів людської діяльності, зберігає своє значення на сучасному етапі досліджень. Метод діалектики застосовують у дослідженнях одночасно з іншими методами. Його складовими є такі принципи, як об'єктивність і всебічність дослідження, закони переходу кількісних змін у якісні, єдності й боротьби протилежностей, заперечення. Щодо цього дослідження принцип об'єктивності полягає передусім у прагненні дослідника бути об'єктивним і неупередженим (хоча це не виключає його ціннісних орієнтацій), принцип усебічності виявляється у виявленні та науковому аналізі всіх компонентів правового регулювання, усіх правовідносин за участю дітей або з приводу захисту прав дитини, різноманітних виявів правового життя, що стосуються дітей.

Пізнання прав дитини загалом і правового статусу дитини як його ядра є неможливим без аналізу історичних витоків цих правових явищ, що обумовлює застосування історичного методу. Він охоплює такі прийоми дослідження: ретроспекція; історичне порівняння; історична аналогія; історична типізація; історична періодизація.

Синтез еволюційної парадигми й історичного методу втілюється і в іншому аспекті дослідження - для виявлення місця прав дитини в правовій системі України. Вихідною в цьому сенсі є ідея Дж. Раза, яку згодом розвинув Дж. Харріс, про моментальні й немоментальні правові системи. На думку Дж. Раза, моментальна система - часовий інтервал або моментальний зріз правової системи, що охоплює всі правові стандарти, чинні на цей момент, а немоментальна система, крім того, охоплює також застарілі та скасовані стандарти, тобто є правовою спадщиною. Будь-яка моментальна правова система неодмінно належить до немоментальної (Markova-Murashova, 2005).

Антропологічна сутність дитини та її прав є специфічною в юридичній науці, тому й потребує особливої юриспруденції формально-юридичного методу - основи юридичного мислення ^№1, 2001). Формально-юридичний метод має декілька однаково важливих функцій у правовому дослідженні. Він є основним інструментарієм для тлумачення чинних норм, які захищають права дитини, а також формулює специфічні категорії та поняття інституту прав дитини в юридичній науці, здійснює класифікацію норм і джерел права, виявляє прогалини в нормативному регулюванні.

Метод порівняльного аналізу активно використовують для пізнання прав дитини на різних рівнях: доктринальному, нормативному, інституційному, а також на рівні практичного застосування. Дедалі частіше в юридичній науці використовують порівняльно-правовий метод. Науково обґрунтованим розумінням правової компаративістики є запропоноване визначення О. Ф. Скакун, відповідно до якого порівняльно-правовий метод постає як зіставлення однопорядкових юридичних понять, процесів і з'ясування між ними схожості й відмінності.

Тобто порівняльно-правовий метод - це зіставлення юридичних понять, явищ, процесів одного порядку та з'ясування схожих і відмінних аспектів між ними. Залежно від об'єктів останній застосовують вибірково за обов'язкової умови порівнюваності об'єктів. Об'єктивно необхідним є процес пізнання права в загальносвітовому масштабі, тобто міжнаціональне порівняння різних правових систем, що існують у державах світового співтовариства (Skakun, 2001).

Пізнаючи права дитини, можна стверджувати, що вони є загальновизнаними етичними та правовими цінностями, які закріплено на світовому рівні. Також із позицій функціонального підходу правові норми, які мають єдину мету, а саме забезпечують умови для виживання, нормального розвитку та соціалізації дітей, відповідають критеріям порівняльного аналізу, попри належність до різних правових сімей. Можливим є обрання для порівняння наближених за місцем у правових системах своїх країн об'єктів: передусім норм, інститутів і джерел права, юридичних установ, які їх застосовують, інтерпретаційних актів та доктрин.

Використання порівняльно-правового методу в дослідженні прав дитини надає можливість порівняти, наприклад, положення законів України щодо захисту прав дитини із законодавством інших країн, на підставі чого можна здійснити порівняльний їх аналіз і дійти необхідних висновків.

Ми переконані, що цінність прав дитини в сучасному суспільстві об'єднує всі країни заради створення ефективного механізму їх захисту. Порівняльно-правовий метод є доцільним під час дослідження прав дитини як у статиці, так і в динаміці. Адже суспільство стрімко розвивається, виникають нові правові явища, які підлягають порівнянню з попередніми, а також для поглибленого дослідження прав дитини потрібно визначити коло порівнюваних елементів.

Науковець Д. А. Ягофаров виокремлює статусний та ситуативний методи. Перший із них ґрунтується на тому, що правовий статус неповнолітнього не є статичним, він істотно змінюється з переходом до інших вікових і соціальних груп. Залежно від віку дитини змінюється і її взаємодія з державою та суспільством. Другий полягає в урахуванні типових виявів індивідуальності неповнолітніх як суб'єктів правовідносин, а також типових ситуацій, у які вони можуть потрапити (Iagofarov, 2003).

Наприклад, неповнолітні, які не досягли віку 16 років, згідно з КУпАП України, адміністративній відповідальності не підлягають, оскільки їх визнають не здатними усвідомлювати значення власних дій та керувати ними. Адміністративна відповідальність дитини може настати тільки тоді, коли 16 років їй виповнилося саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення її до адміністративної відповідальності. Закон визначає, що заходи впливу мають виховне спрямування та можуть бути застосовані до дітей, які вчинили адміністративний проступок, віком 16-18 років, якщо орган адміністративної юрисдикції дійде висновку, що виправлення правопорушника можливе без застосування до нього суворішого адміністративного стягнення. У сукупності ці заходи утворюють систему, що формується залежно від збільшення тяжкості примусових заходів - від менш суворих до суворіших (Maksymenko, 2020).

право дитина

Наукова новизна

Новизна публікації полягає в тому, що в ній уперше розглянуто поняття «права дитини» як правові явища, яким притаманні специфічні ознаки, залежно від їх видів і віку дитини. Виокремлено методологічні засади пізнання прав дитини на кожному етапі її розвитку й запропоновано застосування низки перелічених вище методів. Структуровано науковий інструментарій пізнання прав дитини.

Висновки

Отже, дослідження прав дитини є складним і багатогранним процесом людського мислення, необхідним для вдосконалення правових механізмів захисту прав неповнолітніх осіб. Дослідник на підставі отриманих раніше знань опановує інші - шляхом пізнання. У процесі пізнання відбувається і самопізнання - саморефлексія суб'єкта пізнання (ИаЬиБЬкіпа, 2013).

Прийоми та способи пізнання залежать від об'єкта - особливостей правового явища. Однак розглянуті в цьому дослідженні наукові підходи, методи та принципи наукового дослідження прав дитини слід застосовувати в комплексі, що дає змогу запобігти суперечності та спростуванню результатів, отриманих шляхом застосування різноманітного інструментарію. Усі ці методологічні інструменти виявляють свою цінність на кожній стадії та в кожному сегменті дослідження. Залежно від об'єкта пізнання очевидним є переважання певного методологічного засобу для реалізації конкретного завдання дослідження.

Одні й ті самі ідейні та організаційні принципи в межах різних методологій мають різні зміст і значення (Tuzhylova-Orlandska, & Регіароуа, 2013).

Унаслідок здійсненого наукового дослідження сформульовано такі висновки:

- методологія наукового пізнання є динамічним явищем;

- наукове пізнання прав дитини неможливе без вдало обраної методології;

- методологія наукового пізнання є складним явищем, що охоплює структуру й систему юридичного наукового знання його теорій і концепцій;

- методологічні засади пізнання прав дитини є необхідним елементом системи забезпечення та захисту прав дитини, яка становить багаторівневу систему, сформовану з принципів наукового пізнання, домінантного світогляду, типу наукового мислення, філософських засад, наукових парадигм, методологічних підходів і наукових методів.

References