Шляхи вдосконалення законодавчого забезпечення проведення контррозвідувальних заходів уповноваженими органами та підрозділами Державної прикордонної служби України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національної академії Державної прикордонної служби України

імені Богдана Хмельницького

Шляхи вдосконалення законодавчого забезпечення проведення контррозвідувальних заходів уповноваженими органами та підрозділами державної прикордонної служби України

Тищук Віктор Володимирович, старший викладач кафедри спеціальних дисциплін факультету правоохоронної діяльності

Анотація

Стаття присвячена виявленню та науковому аналізу проблемних питань реалізації повноважень розвідувального органу та підрозділів забезпечення внутрішньої і власної безпеки Державної прикордонної служби України щодо проведення контррозвідувальних заходів. Наголошено, що законодавче забезпечення проведення контррозвідувальних заходів у контексті діяльності відповідних уповноважених органів та підрозділів Державної прикордонної служби України необхідно формувати на основі єдиної теоретичної концепції про поняття та класифікацію контррозвідувальних заходів. Керуючись практичною необхідністю у формуванні належних теоретичних основ законодавства про контррозвідувальні заходи та контррозві- дувальний пошук як основоположні категорії системи контррозвідувальної діяльності, сформульовано визначення їх дефініцій. Виявлено основні недоліки Закону України «Про контррозві- дувальну діяльність» та запропоновано шляхи їх виправлення.

Метою статті є науковий аналіз проблемних питань законодавчого забезпечення проведення контррозвідувальних заходів уповноваженими органами та підрозділами Державної прикордонноїслужби України.

Наукова новизна статті полягає у визначенні основних проблем законодавчого забезпечення реалізації повноважень розвідувального органу та підрозділів забезпечення внутрішньої і власної безпеки Державної прикордонної служби України щодо проведення контррозвідувальних заходів, а також шляхів їх вирішення.

Висновки. 1)Закон України «Про контррозвідувальну діяльність» не містить визначень понять «контррозвідувальний захід» та «контррозвідувальний пошук», які є основними категоріями системи контррозвідувальної діяльності. Така ситуація неприйнятна, тому визначення «контррозвідувального заходу» та «контррозвідувального пошуку» повинні бути передбачені в законодавстві щодо здійснення контррозвідувальної діяльності; 2)слід зауважити, що уповноважені органи та підрозділи Державної прикордонної служби України інтегровані у систему контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, саме тому обмеження, передбачені частиною2 статті 5 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» стосовно проведення вказаними органами та підрозділами лише окремих контррозвідувальних заходів, має формальний характер; 3)природним є те, щоб обмеження щодо здійснення системи заходів контррозвідувальної діяльності відповідними державними органами стосувалися об'єктів контррозвідувального забезпечення, а не форм, методів сил та засобів здійснення контррозвідувальної діяльності; 4) вилучене із визначення контррозвідувальної діяльності словосполучення «розвідувальні заходи», які мають проводитися в інтересах контррозвідки, необхідно відновити у Законі України «Про контррозвідувальну діяльність»; 5) надання повноважень оперативно-розшуковим підрозділам Департаменту оперативно-розшу- кової діяльності Державної прикордонної служби України проводити контррозвідувальні заходи посилить превентивні та наступальні дії з контррозвідувального забезпечення охорони (захисту) державного кордону України.

Ключові слова: контррозвідувальні заходи, законодавче забезпечення проведення контр- розвідувальних заходів, контррозвідувальна діяльність, підрозділи забезпечення внутрішньої і власної безпеки, Державна прикордонна служба України.

Abstract

Tyshchuk Viktor V.,

Senior Lecturer of the Department of special disciplines Faculty of Law Enforcement of the National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine named after Bohdan Khmelnytsky

WAYS TO IMPROVE THE LEGISLATIVE ENSURING CONDUCTING COUNTER-INTELLIGENCE MEASURES BY AUTHORIZED BODIES AND DIVISIONS OF THE STATE BORDER GUARD SERVICE OF UKRAINE

The article is devoted to the identification and scientific analysis of the problematic issues connected to the implementation of the intelligence body and units powers of internal security of the State Border Guard Service of Ukraine, which conduct counterintelligence measures at the level of Ukrainian legislation and on this basis to form sound proposals to solve them. It is emphasized that the legislative support for counterintelligence measures in the context of the relevant authorized bodies and units of the State Border Guard Service of Ukraine should be formed on the basis of a single theoretical principle of the concept and classification of counterintelligence measures. Guided by the practical need to form the appropriate theoretical foundations of the legislation on counterintelligence measures and counterintelligence search, as the basic categories of the system of counterintelligence activities, it is proposed to determine their definitions. The main shortcomings of the Law of Ukraine "About the Counterintelligence Activities" are identified and ways to correct them are proposed.

The purpose of the article is a scientific analysis of the problematic issues of the legislative support of counterintelligence activities by the authorized bodies and units of the State Border Guard Service of Ukraine.

The scientific novelty of the article is in the identification of the main problems of the legislative support for the implementation of the powers of the intelligence agency and units of internal security of the State Border Guard Service of Ukraine, which conduct counterintelligence measures and suggest ways to solve them.

Conclusions. 1) The Law of Ukraine «On the Counterintelligence Activity» does not contain definitions «counterintelligence measure» and «counterintelligence search», which are the main categories of the counterintelligence system. This situation is unacceptable, so the definitions «counterintelligence measure» and «counterintelligence search» should be provided in the legislation due to counterintelligence activities; 2) it should be noted that the authorized bodies and subdivisions of the State Border Guard Service of Ukraine are integrated into the system of counterintelligence, search, regime, administrative and legal measures, which is why the restrictions provided by part2 of the Article 5 of the Law of Ukraine «On the Counterintelligence Activity» about the performance of the above mentioned units of only certain counterintelligence activities, has a formal character; 3) it is natural that the restrictions on the implementation of the system of counterintelligence activities by the relevant state bodies concern the objects of the counterintelligence support, and not the forms, methods, forces and means of counterintelligence activities; 4) the removed from the definition of the counterintelligence activity phrase «intelligence measures», which should be carried out in the interests of counterintelligence, should be restored in the Law of Ukraine «On the Counterintelligence Activity»;

5) the authorization of the operative-search subdivisions of the Department of operative-search activity of the State Border Guard Service of Ukraine to conduct counterintelligence measures will strengthen preventive and offensive actions on counterintelligence support of protection of the state border of Ukraine.

Key words: counterintelligence measures, the legislative support of the counterintelligence measures, counterintelligence activities, the units for the ensuring internal and own security, the State Border Guard Service of Ukraine.

Постановка проблеми

Зростання ролі контррозвідувального забезпечення у діяльності спеціальних служб України, в тому числі, в уповноважених органах та підрозділах Державної прикордонної служби України, дозволяє підкреслити необхідність якісного законодавчого забезпечення проведення контррозвідувальних заходів. Особливо актуально постає це питання у світлі реформування Служби безпеки України як організатора та координатора контррозвідувальної діяльності, що потягне за собою відповідні зміни законодавства в сфері національної та державної безпеки, зокрема і Закону України «Про контррозвідувальну діяльність». Більше того, загарбницька політика держави-а- гресора - Російської Федерації зобов'язує нас зосередити зусилля на формуванні відповідного законодавчого забезпечення, що дозволить якісно протидіяти гібридним діям, основу яких становлять так звані «активні заходи».

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проведений нами аналіз наукових праць у сфері законодавчого забезпечення здійснення контррозвідувальної діяльності засвідчив, що даній проблематиці приділялося недостатньо уваги в українській правничій науці.

Окремі питання в цьому напрямку висвітлені в роботах таких вчених, як Р. М. Кравченко, С. І. Царенко, О. В. Кожелянко, В. Г. Пилипчук, О. М. Юрченко, Є. Д. Скулиш, О. В. Шамара, А. М. Притула.

Метою статті є науковий аналіз проблемних питань законодавчого забезпечення проведення контррозвідувальних заходів уповноваженими органами та підрозділами Державної прикордонної служби України.

Виклад основного матеріалу

На сучасному етапі розвитку нашої держави реформування правоохоронних органів торкнулося як самої Державної прикордонної служби України, так і організатора та координатора контррозвідувальної діяльності - Служби безпеки України. Більшість із цих реформ розраховані на позитивний ефект у довгостроковій перспективі, при цьому в процесі свого впровадження вони видозмінюють усталену систему національної та державної безпеки. Використовуючи період, коли проходять зміни в правоохоронних органах, політичну та економічну нестабільність, спеціальні служби іноземних держав активно здійснюють розвідувально-підривну діяльність на шкоду інтересам України. В цих умовах одним із основних шляхів нейтралізації загроз інтересам держави, суспільства та правам громадян є докорінна зміна ставлення до здійснення контррозвідувальної діяльності та проведення контррозвідувальних заходів.

Варто відзначити, що контррозвідуваль- ні заходи доцільно ототожнювати з елементом, без якого контррозвідувальна діяльність, як спеціальний вид діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, буде неможлива. У зв'язку з цим розвиток і вдосконалення законодавчого забезпечення діяльності вповноважених органів та підрозділів Державної прикордонної служби України щодо проведення контррозвідувальних заходів є необхідним кроком не лише в аспекті підвищення якості роботи та взаємодії суб'єктів контррозвідувальної діяльності та окремих контррозвідувальних заходів, але і в якості одного із факторів, що дозволяє протидіяти вчиненню злочинів проти основ національної безпеки.

Проблема законодавства про контрроз- відувальну діяльність полягає насамперед у тому, що це спеціальний вид діяльності у сфері державної безпеки, яка здійснюється негласно (за деяким виключенням - гласно, з використанням відкритих (офіційних) форм і методів роботи), відповідно до нормативно-правових актів уповноважених державних органів, а у випадках, передбачених законодавством, - відомчих нормативно-правових актів.

У зв'язку з відсутністю у відкритому доступі останніх, зосередимо увагу на аналізі основного законодавчого акта, який визначає повноваження суб'єктів контррозвіду- вальної діяльності та окремих контррозвіду- вальних заходів. Йдеться про Закон України «Про контррозвідувальну діяльність» [1], який був прийнятий 26 грудня 2002 року та вивів з «тіні» законодавче забезпечення кон- тррозвідувальної діяльності, яке здійснювалося лише на основі внутрішньовідомчих нормативно-правових актів органів державної безпеки.

Найпершим системоутворюючим елементом контррозвідувальної діяльності є контррозвідувальні заходи, окремі з яких можуть проводити уповноважені органи та підрозділи Державної прикордонної служби України відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» [1]. повноваження розвідувальний безпека прикордонний

Відсутність визначення поняття «кон- тррозвідувального заходу» у Законі України «Про контррозвідувальну діяльність» [1] спричиняє існування чисельних підходів до розуміння його сутності. Узагальнюючи наукові праці сучасних вчених, О. В. Кожелянко робить висновок, що поняття «контррозві- дувальний захід» визначається сукупністю (системою) дій уповноважених законодавством оперативних підрозділів, що можуть мати як гласний так і негласний характер, спрямованих на вирішення завдань контр- розвідувальної діяльності [2, с. 213]. З метою формулювання визначення поняття «контр- розвідувального заходу» як основоположної категорії контррозвідувальної діяльності, проведемо аналогію із Законом України «Про розвідку» [3], де у підпункті 4 пункту 1 статті 1 наведено визначення поняття «розвідувальний захід», а саме: це комплекс дій та рішень розвідувального органу та/або іншого суб'єкта розвідувального співтовариства із застосуванням методів, сил і засобів розвідки. Таким чином, у визначенні поняття «розвідувальний захід» можемо виділити послідовність наступних абстрактних ланок: дія - суб'єкт - інструмент. Зважаючи на визначення, яке надав О.В.Коляженко[2, с.213], завершувати вказану послідовність буде мета проведення контррозвідувальних заходів. Обов'язково потрібно розглянути визначення поняття «контррозвідувального заходу», яке запропоновано у підпунктіІЗ пункту9 Глави ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» проекту Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України»: це комплекс рішень та дій суб'єкта контрроз- відувальної діяльності, спрямований на вирішення завдань контррозвідувальної діяльності, що реалізується силами контррозвідки із застосуванням методів і засобів контррозвідки стосовно осіб і об'єктів, що становлять чи створюють загрози державній безпеці України або підвищують ризики державної безпеки, незалежно від правового статусу та місця знаходження (діяльності) таких осіб і об'єктів [4, с. 84]. З метою дотримання системності логічного зв'язку, буде доцільно не включати до визначення поняття терміну «контррозвідувального заходу» протиборчу сторону: «осіб і об'єктів, що становлять чи створюють загрози державній безпеці України або підвищують ризики державної безпеки», тому як у визначені йдеться про завдання контррозвідувальної діяльності, які це передбачають. Якщо ж метою було надання права проводити контррозвідувальні заходи на території України та за її межами для відповідних суб'єктів («незалежно від правового статусу та місця знаходження (діяльності) таких осіб і об'єктів»), то є логічним, що такі повноваження мають бути передбачені у статті 7 «Функції і повноваження органів, підрозділів та співробітників Служби безпеки України, що здійснюють контррозві- дувальну діяльність» Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» [1], а не у визначенні поняття «контррозвідувального заходу». З огляду на вищезазначене, пропонуємо поняття «контррозвідувального заходу» визначати як комплекс рішень та дій державних органів, уповноважених здійснювати контррозвідувальну діяльність або проводити окремі контррозвідувальні заходи із застосуванням форм, методів, сил і засобів, спрямований на вирішення завдань контр- розвідувальної діяльності.

Стосовно пошукових заходів, які коре- люються з контррозвідувальним пошуком, та поряд з іншими заходами входять до системи контррозвідувальної діяльності, необхідно відзначити, що їх основою повинний бути саме контррозвідувальний пошук, направлений на виявлення ознак зовнішніх та внутрішніх загроз безпеці України, коли ще не встановлено причетність до них конкретних осіб [5; 6, с. 106].

Визначення поняття пошукового заходу ми знаходимо у проекті Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України» - це комплекс рішень та дій суб'єкта контррозвідувальної діяльності, спрямований на отримання первинної інформації про ознаки або факти розвідувальних терористичних та інших протиправних посягань на інтереси України, причетних до неї осіб, перевірку цих відомостей [4, с. 85].

На жаль, у згаданому проекті Закону [4] відсутнє визначення контррозвідувального пошуку, тому на основі викладеного ми пропонуємо таке авторське визначення цього поняття - це комплекс рішень та дій, державних органів, уповноважених здійснювати контррозвідувальну діяльність або проводити окремі контррозвідувальні заходи, спрямований на отримання первинної інформації про ознаки зовнішніх та внутрішніх загроз державній безпеці та інтересам України, коли ще не встановлено причетність до них конкретних осіб.

Також, контррозвідувальна діяльність передбачає проведення режимних та адміністративно-правових заходів, які взаємопов'язані між собою та направлені на забезпечення низки адміністративно-правових режимів у сфері державної безпеки (режиму воєнного і надзвичайного стану, прикордонного режиму, режиму в'їзду в країну та виїзду з неї, режиму захисту державної таємниці тощо) [7].

Наприклад, прикордонний режим, на думку С. І. Царенко, установлюється в інтересах забезпечення суверенітету та прикордонної безпеки, виступає основою загальної системи забезпечення національної безпеки України, а механізм адміністративно-правового забезпечення прикордонного режиму Державної прикордонної служби України передбачає здійснення комплексу адміністративно-правових заходів, які застосовуються у процесі владної діяльності органів Державної прикордонної служби України (у тому числі, у формі взаємодії та координації діяльності з іншими органами публічної адміністрації та місцевим населенням) щодо реалізації обов'язкових умов та вимог прикордонного режиму [7; 8, с. 86].

Враховуючи викладене, необхідно звернути увагу на те, що уповноважені органи та підрозділи Державної прикордонної служби України можуть проводити окремі контрроз- відувальні заходи на підставі Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» [1], пошукові заходи - відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» [9], проведення режимних заходів передбачено законами України «Про Державну прикордонну службу України» [10], «Про державний кордон України» [11], «Про прикордонний контроль» [12], «Про державну таємницю» [12] та Постановою Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» [13]. Що стосується адміністративно-правових заходів, то вони застосовуються у процесі владної діяльності органів Державної прикордонної служби України щодо реалізації обов'язкових умов та вимог адміністративно-правових режимів, у тому числі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» [13].

Необхідно звернути увагу, що Проектом Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України» передбачено повноваження Державної прикордонної служби України, поряд із іншими суб'єктами загальнодержавної системи забезпечення контррозвідувального режиму в Україні, безпосередньо проводити заходи щодо забезпечення контррозвідувального режиму в Україні у межах своєї компетенції[4, с. 88].

Таким чином, розвідувальний орган та підрозділи забезпечення внутрішньої та власної безпеки Державної прикордонної служби України, з одного боку, інтегровані у систему контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, а з іншого, частиною 2 статті 5 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» [1] їм надано право проводити лише окремі контррозвідувальні заходи в інтересах забезпечення охорони (захисту) державного кордону України, а також забезпечення безпеки своїх сил і засобів, інформаційних систем та оперативних обліків.

Крім того, в ході проведення емпіричного дослідження з використанням спеціально розробленої анкети було опитано оперативних працівників Державної прикордонної служби України та науково-педагогічний склад Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького з досвідом оперативно-роз- шукової роботи. За результатами опитування: 87 % респондентів згодні з тим, що органи та підрозділи Державної прикордонної служби України мають повноваження у сфері контррозвідувальної діяльності; 82 % опитаних осіб вважають, що право проводити виключно окремі контррозвідувальні заходи обмежує можливості щодо протидії злочинам проти основ національної безпеки; 66 % - погоджуються з тим, що для забезпечення якісного виконання завдань контррозвіду- вальної діяльності необхідно проводити не тільки окремі контррозвідувальні заходи, а також використовувати систему контрроз- відувальних, пошукових, режимних та адміністративно-правових заходів; 53% - підтримують те, що редакція частини 2 статті 5 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» [1] має передбачати право здійснювати контррозвідувальну діяльність у повному обсязі (комплекс контррозвідуваль- них, пошукових, режимних та адміністративно-правових заходів) для вповноважених органів та підрозділів Державної прикордонної служби України.

У зв'язку з вищевикладеним ми вважаємо, що обмеження повноважень щодо здійснення контррозвідувальної діяльності з використанням системи всіх заходів, перелічених у Законі України «Про контррозвідувальну діяльність», позбавляє можливості якісно виконувати завдання контррозвідувальної діяльності. На нашу думку, такі обмеження можуть бути застосовані лише до об'єктів контррозвідувального забезпечення, а не щодо форм, методів, заходів, сил і засобів, з використанням яких здійснюється контрроз- відувальна діяльність.

Продовжуючи аналіз проблемних питань законодавчого забезпечення в сфері контррозвідувальної діяльності, доцільно врахувати напрацювання таких вітчизняних науковців, як В. Г. Пилипчук, О. М. Юрченко, Є. Д. Скулиш, та О. В. Шамара. Вони вважають, що у 2005 році у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Службу зовнішньої розвідки України» [15] із визначення контррозвідувальної діяльності [1] не зовсім аргументовано було вилучено словосполучення «розвідувальні заходи», які мали би проводитись в інтересах контррозвідки для вирішення одного з основних її завдань - добування інформації, що містить ознаки або факти розвідувальної, терористичної або іншої діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці [16, с. 134-135; 17]. Крім того, пунктом 3 статті 4 Закону України «Про розвідку» [3] передбачено, що оперативні підрозділи Центрального управління Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність, можуть проводити розвідувальні заходи з метою отримання інформації в інтересах контррозвідки. Тому, у визначенні дефініції контррозвідувальної діяльності правильним було б відновити словосполучення «розвідувальні заходи».

Проблематика раціонального використання потенціалу оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України з метою реалізації прийнятої рішенням Ради національної безпеки і оборони України Концепції забезпечення контррозві- дувального режиму в Україні [18] має важливе значення в контексті загального розвитку нашої держави та її інтеграції до євроатлантичних структур і у світове співтовариство. Це зумовлює зосередження пильної уваги на проблемах аналізу змісту нинішніх повноважень та ролі Державної прикордонної служби України в системі суб'єктів контр- розвідувальної діяльності та окремих контр- розвідувальних заходів, а також спонукає до формування пропозицій щодо розширення її повноважень у сфері контррозвідуваль- ної діяльності. Відповідно до результатів згаданого вище емпіричного дослідження 87 % опитаних респондентів згодні з тим, що можливості Державної прикордонної служби України щодо протидії протиправним посяганням у сфері національної безпеки використовуються не повністю, а 71% - вважають, що буде доцільно надати право проводити контррозвідувальні заходи оператив- но-розшуковим підрозділам органів охорони державного кордону та морської охорони, регіональних управлінь, а також Департаменту оперативно-розшукової діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Надання повноважень оперативно-роз- шуковим підрозділам Державної прикордонної служби України у сфері контррозвідуваль- ної діяльності також ініціює А. М. Притула, який вважає, що посилити позиції нашої держави на кордоні можна, залучивши до кон- тррозвідувальної роботи вказані підрозділи [19, с. 237]. Це виправдано зростанням розвідувально-підривної діяльності спеціальних служб держави-агресора по всій протяжності кордону України з Російською Федерацією та потребує негайного запровадження жорсткого контррозвідувального режиму, побудови потужної і ефективної системи контррозвіду- вальних заходів на українсько-російській ділянці державного кордону [19, с. 236].

Висновки

1. Закон України «Про кон- тррозвідувальну діяльність» [1] не містить визначень понять «контррозвідувальний захід» та «контррозвідувальний пошук», які є основними категоріями системи кон- тррозвідувальної діяльності. Така ситуація неприйнятна, тому визначення «контррозвідувального заходу» та «контррозвідуваль- ного пошуку» повинні бути передбачені у законодавстві щодо здійснення контррозві- дувальної діяльності. Закріплення визначень дефініцій «контррозвідувальний захід» та «контррозвідувальний пошук» повністю відповідає положенням принципу правової визначеності, який вважається гарантією міцного правопорядку.

Уповноважені органи та підрозділи Державної прикордонної служби України відповідно до діючого законодавства, з одного боку, інтегровані у систему контррозвіду- вальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, а з іншого, можуть проводити лише окремі контррозвідувальні заходи в інтересах забезпечення охорони (захисту) державного кордону України, а також забезпечення безпеки своїх сил і засобів, інформаційних систем та оперативних обліків.

Оскільки обмеження повноважень вказаних органів та підрозділів Державної прикордонної служби України здійснювати контррозвідувальну діяльність з використанням системи всіх заходів, перелічених у Законі України «Про контррозвідувальну діяльність» [1], позбавляє можливості якісно виконувати завдання контррозвідувальної діяльності, тому природним є те, щоб такі обмеження стосувалися об'єктів контррозвіду- вального забезпечення, а не форм та методів здійснення контррозвідувальної діяльності.

Вилучене із визначення дефініції контррозвідувальної діяльності словосполучення «розвідувальні заходи», які повинні здійснюватися в інтересах контррозвідки для вирішення одного з основних її завдань - добування інформації, що містить ознаки або факти розвідувальної, терористичної або іншої діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці, повинне бути відновлене у статті 1 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» [1].

Зважаючи на напружену воєнно-політичну ситуацію на кордонах нашої держави, доцільно використати потенціал оператив- но-розшукових підрозділів Департаменту оперативно-розшукової діяльності Державної прикордонної служби України, надавши їм повноваження проводити контррозвідувальні заходи. Це сприятиме недопущенню, своєчасному виявленню і запобіганню зовнішнім та внутрішнім загрозам національній безпеці України на державному кордоні, припиненню розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усуненню умов, що їм сприяють, та причин їх виникнення.

З огляду на вищезазначене, пропонуємо внести у встановленому порядку відповідні зміни та доповнення до Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» [1]. Це допоможе сформувати адекватне сьогоднішнім реаліям законодавче забезпечення, на основі якого уповноважені на здійснення контрроз- відувальної діяльності та проведення окремих контррозвідувальних заходів державні органи України отримають можливість симетрично протидіяти розвідувально-підривній діяльності спеціальних служб іноземних держав, що сприятиме захисту інтересів безпеки громадян, суспільства і держави, а також інтересам кримінального судочинства.

У подальшому пропонується продовжити розвідку з метою пошуку напрямів удосконалення організаційно-правового забезпечення діяльності Державної прикордонної служби України щодо проведення окремих контррозвідувальних заходів на внутрішньовідомчому рівні.

Список використаних джерел

1. Про контррозвідувальну діяльність : Закон України від 26 грудня 2002 р. № 374-ГУ

2. Кожелянко О. В. Щодо визначення понять методів та заходів контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності у системі забезпечення державної безпеки. Науковий вісник публічного та приватного права: Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. 2019. Випуск 1. Том 1. С. 211-215.

3. Про розвідку: Закон України від 17 вересня 2020 р. №912-ІХ.

4. «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України : проект Закону (реєстр. №3196-д від 26жовтня 2020 р.).

5. Про внесення змін до законів України, що регулюють оперативно-розшукову та контррозвідувальну діяльність : пояснювальна записка до проекту Закону України.

6. Кравченко Р. М. Щодо деяких підходів до вдосконалення контррозвідувального пошуку органів військової контррозвідки СБ України з урахуванням аналізу законодавства США. Інформація і право. № 2(29)/2019. С.106-114.

7. ТищукВ.В. Види та класифікація кон- тррозвідувальних заходів у діяльності державної прикордонної служби України. Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Серія: Юридичні науки. 2018. ВипускЗ. С. 105-117.

8. Царенко С. І. Механізм адміністративно-правого забезпечення прикордонного режиму Державною прикордонною службою України, Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. 2015. Випуск 5. Том 3. С. 83-86.

9. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18лютого 1992 р. №2135-ХІІ.

10. Про Державну прикордонну службу України: Закон України від 3 квітня 2003 р. №661-ГУ

11. Про державний кордон України: Закон України від 4листопада 1991р. №1777-ХІІ.

12. Про прикордонний контроль: Закон України від 5 листопада 2009 р. №1710-УІ.

13. Про державну таємницю: Закон України від 21січня 1994 р. №3855-ХІІ.

14. Про прикордонний режим : Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998р. №1147-98-п.

15. Про Службу зовнішньої розвідки України : Закон України від 1 грудня 2005 р. №3160-ГУ

16. Юрченко О. М., Скулиш Є. Д., Шама- ра О. В. Розвиток правової системи розвідувальної, контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності в Україні. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2014. №10. С. 129-138.

17. ПилипчукВ.Г. Формування теорети- ко правових основ забезпечення державної безпеки України: монографія. К. : НКЦ СБ України, 2008. 256 с.

18. Про рішення Ради національної без пеки і оборони України від 13 вересня 2017 року «Про Концепцію забезпечення контр- розвідувального режиму в Україні»: Указ Президента України від 6жовтня 2017 р. №310/2017.

19. ПритулаА. М. Контррозвідувальна діяльність в особливий період. Вісник Південного регіонального центру Національної академії правових наук України. 2015. №5. С. 235-240.

References

1. Verkhovna Rada Ukrainy. (2002). Prokontrrozviduvalnu diialnist: Zakon Ukrainy № 374-IV.

2. Kozhelianko,O.V. (2019). Shchodo vyznachennia poniat metodiv ta zakhodiv kontrrozviduvalnoi ta operatyvno-rozshukovoi diialnosti u systemi zabezpechennia derzhavnoi bezpeky. Naukovyi visnyk publichnoho ta pryvatnoho prava: Kryminalnyi protses ta kryminalistyka; sudova ekspertyza; operatyvno- rozshukova diialnist, Vyp.1, T. 1, 211-215 [in Ukrainian].

3. Verkhovna Rada Ukrainy. (2020). Prorozvidku: Zakon Ukrainy №912-IX.

4. Verkhovna Rada Ukrainy. (2020). Pro vnesennia zmin do Zakonu Ukrainy «Pro Sluzhbu bezpeky Ukrainy» shchodo udoskonalennia orhanizatsiino-pravovykh zasad diialnosti Sluzhby bezpeky Ukrainy: Proekt Zakonu (reyestr. №3196-d).

5. Pro vnesennia zmin do zakoniv Ukrainy, shcho rehuliuiut operatyvno-rozshukovu ta kontrrozviduvalnu diialnist: poiasniuvalna zapyska do proektu Zakonu Ukrainy.

6. KravchenkoR.M. (2019). Shchodo deiakykh pidkhodiv do vdoskonalennia kontrrozviduvalnoho poshuku orhaniv viiskovoi kontrrozvidky SB Ukrainy z urakhuvanniam analizu zakonodavstva SShA. Informatsiia i pravo, 2(29), 106-114.

7. TyshchukV. V. (2018). Vydy ta klasyfikatsiia kontrrozviduvalnykh zakhodiv u diialnosti derzhavnoi prykordonnoi sluzhby Ukrainy. Visnyk Natsionalnoi akademii Derzhavnoi prykordonnoi sluzhby Ukrainy imeni Bohdana Khmelnytskoho. Seriia: Yurydychni nauky, Vyp.3, 105-117.

8. TsarenkoS.I. (2015). Mekhanizm administratyvno-pravoho zabezpechennia prykordonnoho rezhymu Derzhavnoiu prykor- donnoiu sluzhboiu Ukrainy. Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. Seriia: Yurydychni nauky, Vyp. 5, T. 3, 83-86 [in Ukrainian].

9. Verkhovna Rada Ukrainy. (1992). Pro operatyvno-rozshukovu diialnist: Zakon Ukrainy №2135-XII.

10. Verkhovna Rada Ukrainy. (2003). Pro Derzhavnu prykordonnu sluzhbu Ukrainy: Zakon Ukrainy № 661-IV.

11. Verkhovna Rada Ukrainy. (1991). Pro derzhavnyi kordon Ukrainy: Zakon Ukrainy №1777-XII.

12. Verkhovna Rada Ukrainy. (2009). Pro prykordonnyi control: Zakon Ukrainy №1710-VI.

13. Verkhovna Rada Ukrainy. (1994). Pro derzhavnu taiemnytsiu: Zakon Ukrainy №3855-XII

14. Kabinet Ministriv Ukrainy. (1998). Pro prykordonnyi rezhym : Postanova №1147- 98-p.

15. Verkhovna Rada Ukrainy. (2005). Pro Sluzhbu zovnishnoi rozvidky Ukrainy: Zakon Ukrainy №3160-IV.

16. Iurchenko, O. M., Skulysh, Ie. D., Shamara,O.V. (2014). Rozvytok pravovoi systemy rozviduvalnoi, kontrrozviduvalnoi ta operatyvno-rozshukovoi diialnosti v Ukraini. Biuleten Ministerstva yustytsii Ukrainy, 10, 129-138 [in Ukrainian].

17. Pylypchuk,V. H. (2008). Formuvannia teoretyko-pravovykh osnov zabezpechennia derzhavnoi bezpeky Ukrainy. K.: NKTs SB Ukrainy [in Ukrainian].

18. Prezydent Ukrainy. (2017). Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy vid 13veresnia 2017roku «Pro Kontseptsiiu zabezpechennia kontr-rozviduvalnoho rezhymu v Ukraini»: Ukaz №310/2017.

19. Prytula,A.M. (2015). Kontrrozvidu- valna diialnist v osoblyvyi period. Visnyk Pivdennoho rehionalnoho tsentru Natsionalnoi akademii pravovykh nauk Ukrainy, 5, 235-240 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru