Попередження вторинної віктимізації як завдання кримінального провадження

Водночас правове закріплення відповідних засобів попередження вторинної віктимізації - реактивних прав потерпілого - є бажаним, тому що не лише уточнює межі і підстави для процесуальної дискреції уповноважених осіб, а й, що незрівнянно більш важливо, встановлює нормативну підставу для постраждалої особи домагатися дотримання, поваги до її прав, а у випадку порушення таких - на оскарження відповідних рішень, дії чи бездіяльності.

На відміну від реактивних прав, проактивні права потерпілого можуть існувати та забезпечуватися тільки у випадку їх прямого передбачення у кримінальному процесуальному законі, а їх обсяг залежить від типу і розвиненості моделі національної системи кримінального процесу. Указані обставини влучно викладені в мотиві 20 декларативної частини преамбули Директиви ЄС про потерпілих: «Роль потерпілого у системі кримінальної юстиції і можливість брати активну участь у кримінальному провадженні різниться між Державами-членами, залежно від національної системи, і визначається одним чи кількома критеріями: чи національна система надає правовий статус сторони кримінального провадження; чи на потерпілого покладено правовий обов'язок або він може бути запрошений до активної участі у кримінальному провадженні, наприклад як свідок; та/ чи потерпілий володіє правовим статусом за національним законом, який дозволяє брати активну участь у кримінальному провадженні, якщо особа бажає цього, у випадку, коли національна система не надає потерпілому правовий статус сторони кримінального провадження». Україна належить до третього випадку, оскільки, за загальним правилом, потерпілий не належить до сторони обвинувачення (а під час досудового розслідування потерпілий за жодних обставин не може розглядатися як сторона), а тому виникає низка теоретико - практичних питань щодо правової природи діяльності потерпілого щодо формування доказів, у тому числі речових доказів і документів, які ним подаються на підтвердження заяви про вчинення кримінального правопорушення, підтвердження завданої шкоди, а також можливість надання потерпілим доказів (речових доказів, документів, висновків експерта) у суді і процесуальне оформлення надання потерпілим доказів під час досудо - вого розслідування після його початку. Вирішення означених питань виходить за межі предмета цієї статті. Однак варто зазначити, що діяльність сторони обвинувачення у кримінальних провадженнях, у яких прямим результатом кримінально протиправного діяння було заподіяння шкоди певній особі, має розглядатися як діяльність, у тому числі, в інтересах такої особи. Тому на практиці та нормативному рівні проактивні дії потерпілого щодо самостійного встановлення обставин кримінального правопорушення у випадку, якщо такі не призвели до порушення прав і свобод інших осіб, мають розглядатися як правомірні в силу ч. 1 ст. 19 Конституції України¹. Найкращим методом вирішення окреслених питань є доопрацювання кримінального процесуального закону в частині прав потерпілого на формування доказів, а також запровадження інституту впливу потерпілого на хід досудового розслідування, можливо, за допомогою механізмів, доступних у судово-контрольному провадженні.

Значним фактором, який посилює ризики вторинної віктимізації постраждалої особи від участі у кримінальному провадженні, є процедура відшкодування (компенсації) шкоди потерпілому, завданої кримінально протиправним діянням. Хоча

ч. 3 ст. 127 КПК передбачає, що шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом, проте такі закони на сьогодні відсутні й згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» Конституція України: Основний Закон від 28 черв-ня 1996 року № 254к/96-ВР з наступними змінами URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254 %D0 %BA/96- %D0 % B2 %D1 %80 (дата звернення 20.11.2020). Про Державний бюджет України на 2021 рік: Закон України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/1082-20 (дата звернення: 20.01.2021). відповідні видатки не передбачені. Інноваційна концепція забезпечення відшкодування (компенсації) шкоди пропонується Робочою групою з розвитку кримінального права в складі комісії з правової реформи при Президенті України (Баулін Ю.В., Гуторова Н.О., Навроцький В.О. та ін.) у проєкті Кримінального кодексу України Баулін Ю, Гуторова Н, Навроцький В та ін. 'Криміналь-ний кодекс України (проєкт). Контрольний текст (станом на 17.01.2021)' (Новий Кримінальний Кодекс. EUAM Ukraine) <https://newcriminalcode.org.ua/upload/media/2021/01/18/ kontrolnyj-proekt-kk-17-01-2021.pdf> (дата звернення 20.01.2021).: згідно з ч. 6 ст. 3.7.1 проєкту КК передбачається запровадження Державного фонду відшкодування шкоди потерпілим, видатки якого будуть спрямовуватися на відшкодування (компенсацію) шкоди, завданої умисним насильницьким злочином, у разі неможливості здійснення компенсації іншим способом; при цьому фонд формуватиметься за рахунок сплати кримінального штрафу (ч. 1 ст. 3.1.3, ч. 1 ст. 3.11.4 проєкту КК), конфіскації майна (ч. 1 ст. 3.8.1 проєкту КК), вилучення (відчуження) речей (ч. 1 ст. 3.8.3 проєкту КК). Однак доки вказана концепція не запроваджена, одним із найдієвіших способів відшкодування (компенсації) шкоди потерпілому залишається цивільний позов.

Пункт 1 ст. 16 Директиви ЄС про потерпілих установлює, що держави-члени ЄС мають забезпечити стан, за якого в ході кримінального провадження потерпілі наділені за статусом правом отримати рішення про компенсацію від правопорушника у межах розумного часу, крім випадків, коли національний закон передбачає винесення такого рішення у ході іншої юридичної процедури. Для отримання рішення про компенсацію від правопорушника у кримінальному провадженні потерпілий та інша особа, якій кримінально протиправним діянням завдано шкоди, наділена за ст. 128 КПК правом пред'явити цивільний позов Знаковим є те, що таке право прямо не передбачене у ст. 56 «Права потерпілого», у якій міститься лише загальна згадка про те, що потерпілий протягом кримінального про-вадження має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом (п. 10 ч. 1). Указане, як було зазначено вище, може призводити до неінформування потерпілого про право заявляти цивільний позов у кримінальному провадженні та невключения інфор-мацію про відповідну процедуру у пам'ятці про процесуальні права та обов'язки потерпілого.. Новелою КПК є можливість за допомогою цивільного позову отримати відшкодування не лише матеріальної шкоди, як це було передбачено КПК 1960 року, а й моральної (імовірно, третій вид шкоди, передбачений у ч. 1 ст. 55 КПК - фізична - визнається законодавством такою, яка не підлягає прямій оцінці, а тому й компенсації, і має розглядатися як шкода, що призвела до моральних страждань і матеріальних витрат). Але для реалізації такого права потерпілий має здійснити складну процесуальну дію - підготувати та пред'явити позовну заяву. При цьому форма і зміст такої повинна відповідати вимогам, установленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства (ч. 4 ст. 128 КПК). Такі вимоги передбачені статтями 175, 177 ЦПК Цивільний процесуальний кодекс України: Кодекс Зако-нів України від 18 березня 2004 року № 1618-IV з наступними змінами. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (дата звернення 01.02.2021), у тому числі: зміст позовних вимог; спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні (п. 4

ч. 3 ст. 175); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують указані обставини (п. 5 ч. 3 ст. 175); відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору (п. 6 ч. 3 ст. 175) та ін. Фактично чинна редакція КПК у взаємозв'язку з ЦПК передбачає, що цивільна позовна заява має змістовно дублювати відомості, які підлягають установленню під час досудового розслідування і мають бути викладені у кримінальній позовній заяві - обвинувальному акті прокурора. Але тягар на встановлення таких відомостей і їх виклад лягає цілком на потерпілого, оскільки КПК не передбачає надання безоплатної правової допомоги чи правового консультування з боку прокуратури щодо складання такого. Відтак, право потерпілого за статусом «отримати рішення про компенсацію від правопорушника» в ході кримінального провадження перетворюється з права, що спрямоване на гарантування відшкодування і спрощення процедури такого, на право-тягар, до того ж доволі заформалізований.

Із другого боку, відповідно до речення другого абз. 1 ч. 3 ст. 128 КПК цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, установлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права. Однак указана норма прямо суперечить Конституції України, відповідно до якої прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (п. 3 ч. 1 ст. 131¹), але не наділена правами представляти інтереси будь-яких інших фізичних чи юридичних осіб, крім, власне, держави Для обґрунтування права прокуратури пред'являти чи підтримувати цивільний позов у кримінальному провадженні можуть бути застосовані спроби розширеного тлумачення «підтримання публічного обвинувачення в суді» (п. 1 ч. 1 ст. 131¹), що, однак, на нашу думку, явно виходить за формаль-ний зміст, закріплений буквою Конституції України.. Крім цього, ч. 4 ст. 131² Основного Закону України встановлює, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді. Тому, на нашу думку, на сьогодні прокурор позбавлений можливості подавати цивільну позовну заяву у кримінальному провадженні в інтересах потерпілого, навіть у випадках, передбачених абз. 1 ч. 3 ст. 128 КПК.

Таким чином, можна констатувати, що протягом останніх 30 років мало місце фактичне звуження процесуальних прав потерпілого на надання правничої допомоги в отриманні в межах кримінального провадження рішення про відшкодування (компенсацію) шкоди, завданої кримінально протиправним діянням. Так, якщо ч. 2 ст. 29 КПК 1960 р. у первісній редакції зазначала, що «прокурор вправі пред'явити або підтримати пред'явлений потерпілим цивільний позов, якщо цього вимагає охорона державних чи громадських інтересів, а також у випадках, коли майнові збитки завдані особі, яка внаслідок безпорадного стану, залежності від обвинуваченого або з інших причин не може захистити свої законні інтереси (курсив наш - В.Н.)» Про затвердження Кримінально-процесуального ко-дексу Української РСР: Закон Української РСР від 28 грудня 1960 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. 1961. № 2. ст. 15. С. 94. Про внесення доповнень і змін до деяких законодав-чих актів України: Закону України від 15 грудня 1992 року № 2857-XII ст. 10 розділу І. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2857-12/ed20050901 (дата звернення 01.02.2021)., то наступна редакція 1992 року передбачала можливість прокурора пред'являти цивільний позов в інтересах потерпілого тільки у випадку, якщо цього вимагає охорона «громадян, які за станом здоров'я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права (курсив наш - В.Н.)»\ У первісній редакції ч. 3 ст. 128 КПК 2012 р., крім передбачених у чинній редакції підстав, було передбачено також подання прокурором цивільного позову в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік неспроможні самостійно захистити свої права¹, у 2014 році з прийняттям нового Закону України «Про прокуратуру» Кримінальний процесуальний кодекс України: Ко-декс Законів України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/4651-17/ed20120413 (дата звернення 01.02.2021) Про прокуратуру: Закон України № 1697-VII від 14 жов-тня 2014 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697- 18 (дата звернення 01.02.2021) було введено чинну редакцію ч. 3 ст. 128, яка de facto стала неконституційною 30 вересня 2016 р. з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» Про внесення змін до Конституції України (щодо пра-восуддя): Закон України № 1401-VIII від 02 червня 2016 року URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19 (дата звер-нення 01.02.2021). При цьому до середини 2001 р. Пункт 19 ст. 1 Закону України № 2533-III від 21 червня 2001 року «Про внесення змін до Кримінально-процесуаль-ного кодексу України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2533-14 (дата звернення 01.02.2021). діяла норма ч. 3 ст. 29 КПК 1960 р. у первісній редакції, відповідно до якої, якщо прокурором чи іншою особою не було пред'явлено цивільний позов в інтересах потерпілого, який належав до передбаченої у ч. 2 категорії потерпілих, щодо яких мають застосовуватися позитивні дії, то суд був зобов'язаний при ухваленні вироку з власної ініціативи вирішити питання про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином. Вважаємо, що досвід такого правового регулювання був передчасно відкинутий. Він може використовуватися при подальшому вдосконаленні кримінального процесуального закону: як видається, цілком можливим є запровадження для потерпілих - фізичних осіб спрощеного порядку отримання в ході кримінального провадження відшкодування (компенсації) шкоди, спричиненої кримінально протиправним діянням, який би полягав лише у безпосередньому письмовому висловленні під час досудового розслідування чи підготовчого провадження бажання отримати таке відшкодування за результатами розгляду обвинувального акта в суді, а юридичне обґрунтування й мотивування такого відшкодування було б субсидіарно покладено на сторону обвинувачення під час змагального провадженні в суді.

Іншим, більш простим у техніко-юридичному плані способом врегулювання забезпечення отримання потерпілим в ході кримінального провадження відшкодування (компенсації) шкоди, спричиненої кримінально протиправним діянням, є передбачення надання для певної категорії потерпілих безоплатної правової допомоги адвоката, у тому числі в питаннях підготовки, подання і підтримання цивільного позову у кримінальному провадженні. Натепер право на безоплатну вторинну правову допомогу надано лише особам, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі Про безоплатну правову допомогу: Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI п. 13 ч. 1 ст. 14 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 (дата звернення 01.02.2021).. Розглядаючи проблему надання потерпілому безоплатної правової допомоги, О. Г Шило звертає увагу на необхідність забезпечення передбаченого ст. 24 Конституції України принципу рівності конституційних прав і свобод особи і підтримує надання такої окремим категоріям осіб Шило О Г Теоретико-прикладні основи реалізації кон-ституційного права людини і громадянина на судовий захист у досудовому провадженні в кримінальному процесі України : моногр. (Право, 2011) 194.

На наш погляд, визначена п. 13 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» категорія постраждалих осіб, які володіють правом на вторинну правову допомогу, є недостатньо повною і потребує розширення хоча б за рахунок осіб, які постраждали від насильницьких кримінальних правопорушень, осіб, які не досягли повноліття, обмежено дієздатних чи недієздатних осіб, а також осіб, які внаслідок похилого віку, фізичного чи майнового стану не мають можливості ефективно самостійно забезпечити захист своїх прав і законних інтересів у ході кримінального провадження.

Висновки. Підсумовуючи вищенаведене, вважаємо, що одним із загальних змістовних завдань кримінального провадження є відновлення особистої безпеки постраждалої особи. Указане завдання не лише стверджується в різних формулюваннях у низці міжнародних правових актів, а й доктринально випливає з позитивних зобов'язань держави.

Якщо кримінальне провадження стосується кримінально протиправного діяння, яким було заподіяно шкоду приватній особі, то щодо по - страждалої особи таке кримінальне провадження має вирішити певні спеціальні завдання, зокрема: попередити вторинну віктимізацію цієї особи, що може настати у зв'язку зі здійсненням кримінального провадження, та забезпечити результативне й ефективне відшкодування фізичної, психологічної, психічної, емоційної, соціальної шкоди, компенсацію майнової шкоди та сатисфакцію постраждалій особі.

Кожна постраждала від делінквентного посягання особа має абсолютне право на припинення страждань, у тому числі на захист від вторинної віктимізації та її попередження. Поведінка посадових осіб органів кримінальної юстиції може бути як джерелом вторинної віктимізації, так і засобом для її попередження і подолання. Тому бажаним є деталізація на нормативному рівні як загальних завдань кримінального провадження щодо по - страждалої особи (її захист, охорона і відновлення її особистої безпеки, вирішення публічно-приватного кримінального спору), стандартів поводження уповноважених осіб з такими особами, так і реактивних і проактивних прав потерпілого.

Значний науковий інтерес при розгляді питання про забезпечення прав постраждалої особи у кримінальному провадженні складає Директива ЄС про потерпілих, яка є комплексним, обов'язковим для кожної держави-члена ЄС нормативно-правовим актом.

Деякі з передбачених Директивною ЄС про потерпілих права на високому рівні забезпечені чинними нормами КПК, у той час як інші потребують розширення і нормативного доповнення. Так, потребує врегулювання питання безоплатного надання потерпілому ключових процесуальних документів у перекладі рідною чи іншою мовою, якою володіє потерпілий, якщо існують складнощі в мовній комунікації.

Видається слушним детальна нормативна розробка спеціальних заходів забезпечення кримінального провадження на основі передбачених Директивою ЄС про потерпілих засобів для захисту схоронності і гідності постраждалих осіб (превентивні тимчасові заборонні судові рішення, захисні накази, обмежувальні судові накази (ухвали)), а також законодавче закріплення Пропозицій КМЄС щодо попередження вторинної віктимізації, ураховуючи висловлені вище авторські зауваження та доповнення, зокрема, запровадження індивідуальної оцінки потерпілих для встановлення спеціальних потреб у захисті та передбачення особливостей здійснення процесуальних дій, у яких беруть участь уразливі потерпілі.

Інформування потерпілого про його права є ключовою процесуальною дією, оскільки воно не лише є одним із найдієвіших засобів попередження вторинної віктимізації, але й складає передумову для реалізації потерпілим проактивних прав, а також можливість за допомогою заяв чи скарг домагатися реалізації реактивних прав від уповноважених осіб. На наш погляд, значною прогалиною нормативного забезпечення кримінальної процесуальної діяльності є відсутність у КПК вимог до структури чи змісту пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого. Ураховуючи положення Директиви ЄС про потерпілих та те, що правозастосовець є вільним у реалізації припису КПК щодо формування змісту і вручення такої пам'ятки, вважаємо за необхідне обов'язково вказувати у пам'ятці потерпілого також процесуальні права, пов'язані з відшкодуванням (компенсацією) шкоди у кримінальному провадженні і пред'явленням цивільного позову, підстави і порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування і судового провадження, можливості, порядок і особливості здійснення перемовин щодо укладення угоди про примирення та ін. При цьому пам'ятка має бути адаптована для сприйняття відповідної інформації пересічною особою, містити графічні елементи, спрощений текст, уникнення ускладнених правових синтаксичних конструкцій тощо.

Пропонується здійснювати впровадження положень Директиви ЄС про потерпілих у частині реактивних прав постраждалої особи шляхом використання уповноваженими особами передбаченої нормами КПК дискреції, а також застосовуючи доступні організаційні та матеріально-технічні засоби.

Нормативного вдосконалення потребує й коло процесуальних прав потерпілого, зокрема в частині здійснення формування доказів, ініціювання не лише слідчих (розшукових) дій, а й більшості заходів забезпечення кримінального провадження. Висловлено думку про те, що проактивні дії потерпілого щодо самостійного встановлення обставин кримінального правопорушення мають розглядатися як правомірні в силу ч. 1 ст. 19 Конституції України, у випадку, якщо вони не призвели до порушення прав і свобод інших осіб. Нагальне реформування є необхідним у частині законодавчої регламентації способів відшкодування (компенсації) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також забезпечення потерпілого безоплатною професійною правничою допомогою.

Видається за можливе запропонувати доповнити ст. 3 КПК положенням про те, що спеціальним завданням кримінального провадження є попередження вторинної віктимізації постраждалої особи.

Література

1. Konstytutsiia Ukrainy: Osnovnyi Zakon vid 28 chervnia 1996 roku №254k/96-VR z nastupnymy zminamy URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254% D0% BA/96-%D0% B2% D1% 80 (in Ukrainian)

2. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy: Kodeks Zakoniv vid 13 kvitnia 2012 roku №4651-VI. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (in Ukrainian)

3. Tsyvilnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy: Kodeks Zakoniv Ukrainy vid 18 bereznia 2004 roku №1618-IV z nastupnymy zminamy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (in Ukrainian)

4. Pro zatverdzhennia Kryminalno-protsesualnoho kodeksu Ukrainskoi RSR: Zakon Ukrainskoi RSR vid 28 hrudnia 1960 roku. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainskoi RSR. 1961. №2. St. 15. 94.

5. Pro vnesennia dopovnen i zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 15 hrudnia 1992 roku №2857-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2857-12/ed20050901 (in Ukrainian)

6. Pro Derzhavnyi biudzhet Ukrainy na 2021 rik: Zakon Ukrainy №1082-IX. vid 15 hrudnia 2020 roku URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20 (in Ukrainian)

7. Pro prokuraturu: Zakon Ukrainy vid 14 zhovtnia 2014 roku №1697-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1697-18 (in Ukrainian)

8. Pro zapobihannia ta protydiiu domashnomu nasylstvu: Zakon Ukrainy vid 07 hrudnia 2017 roku №2229-VIII, z nastupnymy zminamy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 (in Ukrainian)

9. Pro vnesennia zmin do Konstytutsii Ukrainy (shchodo pravosuddia): Zakon Ukrainy vid 02 chervnia 2016 roku №1401-VIII URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19 (in Ukrainian)

10. Pro vnesennia zmin do Kryminalno-protsesualnoho kodeksu Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 21 chervnia 2001 roku №2533-III URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2533 - (in Ukrainian)

11. Pro bezoplatnu pravovu dopomohu: Zakon Ukrainy vid 02 chervnia 2011 roku №3460-VI z nastupnymy zminamy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460 - (in Ukrainian)

12. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro Yedynyi reiestr dosudovykh rozsliduvan, poriadok yoho formuvannia ta vedennia: nakaz Heneralnoho prokurora vid 30 chervnia 2020 №298. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20 (in Ukrainian)

13. Directive of the European Parliament and of the Council 2012/29/EU of 25 October 2012 establishing minimum standards on the rights, support and protection of victims of crime, and replacing Council Framework Decision 2001/220/JHA [2012] OJ L315/57. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/en/TXT/? uri=CELEX % 3A32012L0029 (in English)

14. Recommendation No. R (85) 11 of the Committee of Ministers to member states on the position of the victim in the framework of criminal law and procedure (Adopted by the Committee of Ministers on 28 June 1985 at the 387th meeting of the Ministers' Deputies) [1985] URL:https://search.coe.int/cm/Pages/result_details. aspx? ObjectID=09000016804dccae (in English)

15. Recommendation Rec(2006) 8 of the Committee of Ministers to member states on assistance to crime victims (Adopted by the Committee of Ministers on 14 June 2006 at the 967th meeting of the Ministers' Deputies) [2006] URL: https:// rm.coe.int/16805afa5c (in English)

16. Council of Europe Convention on preventing and combating violence against women and domestic violence. Istanbul, 11 May 2011. URL: https://rm.coe.int/168008482e (in English)

17. Shylo O, Teoretyko-prykladni osnovy realizatsii konstytutsiinoho prava liudyny i hromadianyna na sudovyi khakhyst u dosudovomu provadzhenni v kryminalnomu protsesi Ukrainy [Theoretical and applicable foundation for realization of the constitutional right of a person and a citizen to judicial protection in pre-trial proceedings in criminal process] (Pravo 2011) (in Ukrainian).

18. Boiko O (ed), Praktykum zi skladannia protsesualnykh dokumentiv [Workshop on drafting procedural documents] (2nd edn, Lira LTD 2017) (in Ukrainian).

19. Chovhan V (ed), Prava poterpilykh vid nasylnytskykh zlochyniv v Ukraini: mizhnarodni standarty ta natsionalni praktyky [Rights of Victims of Violent Crimes in Ukraine: International Standards and National Practices] (Vydavnychyi dim «Artek», 2020) (in Ukrainian).

20. Petryshyn O (ed) Kataloh prav liudyny. Zahalna teoriia prava [Catalog of human rights. General theory of law] (Pravo 2020) (in Ukrainian).

21. Glinskaja N, Shilo O, Verhogljad-Gerasimenko E, «Problemy implementacii standartov preduprezhdenija vtorichnoj viktimizacii poterpevshego v ugolovnoe processual'noe zakonodatel'stvo Ukrainy' [Problems of implementing standards for the prevention of secondary victimization of crime victims in Ukrainian criminal procedure legislation] (2020) 14 (6) Vserossiiskii kriminologicheskii zhurnal. Russian Journal of Criminology, 927 DOI: 10.17150/2500 - 4255.2020.14 (6).927-936 (in Russian).

22. Khrystova G, «Doktiyna pozytyvnykh zoboviazan derzhavy u sferi prav liudyny' [The doctrine of the state positive obligations in the field of human rights] (LLD thesis, Yaroslav Mudryi National Law University, 2019) <http://nauka.nlu.edu.ua/download/diss/Xristova/d_Xristova.pdf> (in Ukrainian).

23. 'Proekt Zakonu pro ratyfikatsiiu Konventsii Rady Yevropy pro zapobihannia nasylstvu stosovno zhinok i domashnomu nasylstvu ta borotbu iz tsymy yavyshchamy' [Draft Law on Ratification of Convention on preventing and combating violence against women and domestic violence] (Verkhovna Rada of Ukraine, 2016) <http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/ zweb2/webproc4_1? pf3511=60492> (in Ukrainian).

24. 'Propozytsii Konsultatyvnoi misii Yevropeiskoho Soiuzu shchodo vnesennia zmin do Kryminalnoho protsesualnoho kodeksu' [European Union Advisory Mission in Ukraine Proposals for amendments to the Criminal Procedure Code] (Komitetu z pytan pravookhoronnoi diialnosti, 2017) <http://komzakonpr.rada.gov.ua/uploads/documents/31985. pdf> (in Ukrainian).

25. Baulin Yu, Hutorova N, Navrotskyi V and others «Kryminalnyi kodeks Ukrainy (proiekt). Kontrolnyi tekst (stanom na 17.01.2021)' [Criminal Code of Ukraine (draft). Control text (as of 17.01.2021)] (Novyi Kryminalnyi Kodeks. EUAM Ukraine, 2021) <https://newcriminalcode.org.ua/upload/media/2021/01/18/kontrolnyj-proekt-kk-17-01-2021. pdf> (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru