Роль державної судової адміністрації України в організаційному забезпеченні правосуддя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль державної судової адміністрації України в організаційному забезпеченні правосуддя

головний спеціаліст Львівського регіонального відділення Національної школи суддів України, кандидат юридичних наук

Тарас ЛОПУШИНСЬКИЙ. Роль Державної судової адміністрації України в організаційному забезпеченні правосуддя.

У статті здійснено огляд ролі Державної судової адміністрації України у організаційному забезпеченні правосуддя. Охарактеризовано понятійні, структурно-функціональні та організаційні аспекти визначення ролі ДСА у організаційному забезпеченні правосуддя. Наголошено на важливості подальшого дослідження ролі ДСА у забезпеченні повного і незалежного правосуддя, аналізу комунікативної активності ДСА у системі організаційного забезпечення правосуддя, а також пошуку шляхів стимулювання інноваційної активності.

Ключові слова: Державна судова адміністрація України, організаційне забезпечення правосуддя, повне і незалежне правосуддя, система суб'єктів організаційного забезпечення правосуддя, інноваційна активність.

TarasLOPUSHYNSKYY. The role of the State Judicial Administration of Ukraine in the organizational support of justice.

In recent years, due to numerous transformations of the legal framework for the functioning of the judiciary, the scientific community has focused on the fundamentals of the judiciary, the legal status of courts, the features of judicial protection of human rights and other important aspects of judicial law. Naturally, the issue of organizational support of justice is a derivative compared to the issues of the judiciary and the legal status of courts and judges. However, we should not forget that even in the context of reforms, the courts continue to operate and the bodies responsible for the organizational support of justice operate. And in this case, the problems of ineffective legal regulation and the implementation of organizational support of justice often make it impossible to achieve the effectiveness of any reforms, and often nullify them. Considering the above, it is critical to revive the scientific discussion on the issues of organizational support of the judiciary. The purpose of the article is to substantiate the role of the State Judicial Administration in the organizational support of justice.

The article reviews the role of the State Judicial Administration in the organizational support of justice. Emphasis is placed on the European integration discourse of the study of the legal status of the SJA. Conceptual -categorical, structural-functional and organizational aspects of determining the role of the SJA in the organizational support of justice are described. The importance of further research into the role of the SJA in the financial provision of full and independent justice, analysis of the communicative activity of the SJA in the system of organizational support of justice, as well as finding ways to stimulate innovation activity was emphasized.

Key words: State Judicial Administration of Ukraine, organizational support of justice, full and independent justice, system of subjects of organizational support of justice, innovation activity.

Останніми роками у зв'язку з численними трансформаціями нормативно-правового забезпечення функціонування судової влади увага наукового співтовариства була зосереджена на фундаментальних основах судоустрою, правовому статусі судів, особливостях судового захисту прав людини та інших важливих аспектах судового права. Закономірно, що питання організаційного забезпечення правосуддя є похідним порівняно з питаннями судоустрою та правового статусу судів і суддів. Однак не слід забувати й про те, що і в умовах реформ суди продовжують працювати, а органи, відповідальні за організаційне забезпечення правосуддя, - діяти. І у цьому випадку проблеми неефективного правового регулювання і здійснення організаційного забезпечення правосуддя часто унеможливлюють досягнення результативності будь-яких реформ, а нерідко й зводять їх нанівець. державна судова адміністрація правосуддя

Такими прикладами упродовж останніх років убачається розпуск Вищої кваліфікаційної комісії суддів України [1], що спровокувало кадровий голод у судах та, зокрема, неможливість початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності [2], а також проблеми, що спостерігаються у сфері впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи [3], що сповільнює запровадження електронного суду та покращення доступності правосуддя.

У ст. 130 Конституції України вказано, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів [4]. У ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено єдність системи забезпечення функціонування судової влади, судів, органів суддівського врядування, інших державних органів та установ системи правосуддя. Встановлено, що Державна судова адміністрація України (далі - ДСА) поряд з Вищою радою правосуддя, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та Національною школою суддів України, іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування бере участь в організаційному забезпеченні діяльності судів [5].

Зважаючи на зазначене, вбачається вельми актуальним пожвавлення наукової дискусії стосовно питань організаційного забезпечення судової влади. Одним із принципових напрямів досліджень у цьому контексті є конкретизація ролі кожного органу з зазначених у ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у системі організаційного забезпечення правосуддя.

Метою статті є обґрунтування ролі Державної судової адміністрації у організаційному забезпеченні правосуддя. Об'єктом дослідження - суспільні відносини, що складаються у сфері організаційного забезпечення правосуддя. Предмет становлять концептуальні засади визначення ролі ДСА у організаційному забезпеченні правосуддя.

Дослідивши теоретичні положення та адміністративно-правові засади формування і функціонування ДСА, А. Борко проаналізував теоретичні положення і адміністративно-правові засади формування і функціонування Державної судової адміністрації України, визначив її статус, функції і повноваження, а також запропонував напрями вдосконалення правового забезпечення організації діяльності Державної судової адміністрації України та наголосив, що комплексність законодавчого регулювання організації та діяльності Державної судової адміністрації України повинна передбачати послідовне визначення її статусу, принципів і гарантій діяльності, мети та функцій, повноважень і правових засад відносин з іншими органами публічної влади і суддівського самоврядування, структури, компетенції та засад відповідальності керівництва і одним основних суб'єктів адміністративно-правових відносин з кадрового забезпечення апаратів судів, що, зокрема, передбачає здійснення замовлення на підготовку відповідних спеціалістів, створення системи підвищення кваліфікації, затвердження структури і штатної чисельності апаратів судів, призначення та звільнення їх керівників, застосування до них заохочень та дисциплінарних стягнень. Завдяки цьому, на думку вченого, уможливиться досягнення узгодженості та стабільності адміністративно-правових основ ДСА, більш оптимальною постає деталізація існуючих законодавчих положень, розширення предмета законодавчого регулювання і вже потім приведення у відповідність із ним відповідних підзаконних актів, а отже, і підвищення ефективності забезпечення діяльності судів [6].

Важливим при визначенні ролі ДСА в організаційному забезпеченні правосуддя є, зокрема, правильне тлумачення ключових понять. У цьому контексті відмітимо працю Д. Приймаченко та Р. Ігоніна, котрі проаналізували співвідношення понять «організаційне забезпечення судів», «організаційне управління в судах» та «судове управління» і наголосили, що поняття «судове управління» та «організаційне керівництво в судах» є тотожними та виражають «внутрішній» управлінський процес, який реалізується органами чи посадовими особами судової влади у рамках системи органів судової влади. Поняття організаційного забезпечення органів судової влади, на думку вчених, позапроцесуальне управління судом має здійснюватися лише суддівськими органами чи суддями, що перебувають на адміністративних посадах. Розуміння «позапроцесуального управління судом» як такого, що реалізується суб'єктами державної влади, які не належать до органів судової влади, суперечить конституційному принципу незалежності судової влади та може бути розцінено як втручання в діяльність судової влади, оскільки в такій ситуації органи судової влади стосовно органів інших гілок державної влади виступатимуть у ролі об'єкта управління, що означатиме відсутність рівності між гілками влади і зовнішнім управлінським процесом, який скеровується у сферу створення і підтримання необхідних умов для функціонування суду, а не на сам суд [7].

Важливість уточнення апарату у сфері організаційного забезпечення правосуддя простежується у праці С. Обрусної, котра крізь призму аналізу сучасної судової системи України дослідила організаційно-правові засади управління нею, визначила проблемні питання та вказала на перспективи розвитку в умовах проведення судової реформи. Науковець відзначила, що «повноваження ДСА та повноваження апарату не суперечать одні одним, а є основою для утворення та функціонування системи судового адміністрування, де вищим органом є ДСА, а конкретний суд - низова ланка цієї системи» [8].

Схожим чином П. Шпенова, окресливши актуальні питання щодо структури апарату суду й визначення напрямів її оптимізації та навівши результати наукового аналізу щодо законодавчого регулювання питань структури і штату апарату суду, наголосила на важливій ролі ДСА у визначенні структури та чисельності апарату суду і відзначила, що в законодавстві визначено загальні засади структури, тоді як вона потребує конкретизації з огляду на перелік напрямів діяльності апарату суду. Це сприятиме чіткому окресленню функцій апарату суду та їх компетенції, визначенню детального порядку призначення на посаду керівника апарату суду та особливості його правового статусу, керівників структурних підрозділів та інших працівників апарату суду. Правосуддя є лише одним із компонентів реалізації судової влади, адже її здійснення за змістом значно ширше, ніж відправлення правосуддя. Судова влада реалізується також у діях суду, які не пов'язані з розглядом справ, але також мають велике соціальне значення. Такими діями є організаційні та інформаційно- аналітичні функції, що полягають у вирішенні цілої низки питань матеріального та фінансового забезпечення функціонування судів [9].

Класифікацію суб'єктів управління службою судів та визначення їх повноважень представлено у праці Д. Шпенова. Науковець, зокрема, уточнив підстави такої класифікації суб'єктів, охарактеризував групи суб'єктів управління в цій сфері та їх управлінську роль у здійсненні судового адміністрування. Щодо ролі ДСА Д. Шпенов зазначив, що система суб'єктів управління службою судів в Україні представлена спеціально утвореними суб'єктами для забезпечення організації та функціонування судової влади, до кола яких відноситься ДСА, а також суб'єктами, для яких реалізація окремих адміністративних повноважень у цій сфері є лише частиною їх компетенції. Відмітив дослідник і абсолютні межі при організаційному забезпеченні правосуддя: «Реалізуючи свої адміністративні повноваження, суб'єкти управління повинні дотримуватись вимог щодо незалежності та самостійності суддів, сприяти належній організації та ефективному функціонуванню судової системи, що можливе лише за умови чіткого розмежування їх функцій у цій сфері, покладення на них відповідальності за реалізацію управлінських завдань» [10].

М. Логвиненко та О. Лебедь, проаналізувавши роботу органів судового адміністрування, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ДСА та ін., звернули увагу на те, що, маючи незначний досвід роботи як органу судової, а не виконавчої влади, Державна судова адміністрація України має знайти баланс між необхідністю організації в судах різної спеціалізації ефективної роботи за багатьма напрямами: ведення судової статистики, облік судового збору, кадрової роботи тощо та уникнення від впливу на суди, який може розглядатись як втручання у здійснення судочинства. Цей процес потребує активнішої координації з судами та органами управління судової влади й ускладнюється неналежним фінансовим забезпеченням і проблемами, які перешкоджають ефективній роботі органів управління. Дослідники запропонували шляхи удосконалення нормативного регулювання в цій царині, зокрема, у частині усунення протиріч між наданими повноваженнями та можливостями їх здійснення [11].

Адміністративно-правові аспекти ролі та місця ДСА у забезпеченні діяльності місцевих судів дослідив В. Бойко. У праці узагальнено основні завдання ДСА, що полягають у здійсненні організаційного і фінансового забезпечення функціонування судової влади. В. Бойко доводить, що до різновидів повноважень Державної судової адміністрації слід віднести: представництво судових органів у відносинах з фізичними і юридичними особами; інформаційно-аналітичне забезпечення; документообіг суду; кадрове забезпечення; організаційно-управлінські повноваження;

матеріально-технічне забезпечення; фінансове забезпечення та соціальне забезпечення. Таким чином, організаційно-правове забезпечення діяльності органів судової влади - це комплекс заходів публічно-правового характеру, що здійснюються в межах повноважень Державною судовою адміністрацією і полягають у створенні належних умов функціонування судової системи. Різновидами повноважень ДСА є представництво судових органів у відносинах з фізичними і юридичними особами, інформаційно-аналітичне, кадрове, матеріально-технічне, фінансове та соціальне забезпечення, забезпечення документообігу суду [12].

С. Рудниченко розкрила зміст адміністративно-правового регулювання діяльності Державної судової адміністрації України, під яким розуміють основну мету (завдання) призначення такого регулювання, перелік її частин, що описується за допомогою адміністративно-правових норм. До концептуальних складників змісту адміністративно-правового регулювання ДСА належать організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади. С. Рудниченко зазначила, що до основного повноваження ДСА належить таке: забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування; вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення; вивчає кадрові питання апаратів судів, прогнозує потребу у спеціалістах, здійснює замовлення на підготовку відповідних спеціалістів; забезпечує необхідні умови для підвищення кваліфікації працівників апарату судів, створює систему підвищення кваліфікації; організовує роботу з ведення судової статистики, діловодства та архіву; контролює стан діловодства в судах; готує бюджетний запит; організовує комп'ютеризацію судів, забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної (автоматизованої) системи; забезпечує суди необхідними технічними засобами фіксування судового процесу в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, та віднесла організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади, та чинне адміністративно-правове регулювання, яке виявляє неузгодженість призначення та конкретних повноважень Державної судової адміністрації України до основних складників змісту забезпечення належних умов діяльності судової влади, контроль за станом діловодства в судах, підготовка бюджетного запиту, організація ІТ-забезпечення судової влади [13].

Функції, завдання та повноваження Державної судової адміністрації України детально вивчав Р. Кирилюк. Він виокремив та охарактеризував фіскальну, обслуговуючу, кадрову, інформаційну і аналітичну, контрольну та інші види діяльності ДСА, характеризуючи лише окремі елементи її статусу з позицій різних підходів до розуміння нинішнього та перспективного її місця й ролі в державі. Відзначаючи доцільність урахування міжнародних стандартів, Р. Кирилюк обґрунтував доцільність надання ДСА повноважень щодо оптимізації територіального розташування приміщень судів; постійного оновлення системи формування та використання баз даних із дотриманням таємниці користувача і державної таємниці; організації запровадження системи електронного судочинства, що охоплює не тільки заходи матеріально-технічного змісту, а й підготовку пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства [14].

Схожим чином, опираючись на структурні елементи правового статусу ДСА, В. Сурник довів доцільність законодавчого розмежування її прав та обов'язків. Він також пропонує виокремлювати два види повноважень ДСА, а саме: основні повноваження, закріплені у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» та Положенні про Державну судову адміністрацію і є обов'язковими до виконання; додаткові (похідні) повноваження, які визначаються в процесі діяльності ДСА, зважаючи на існуючий досвід діяльності [15].

Недостатньо уваги приділяється фінансовим аспектам ролі ДСА у організаційному забезпеченні правосуддя. Так, Г Кравчук, здійснивши аналіз законодавства про фінансування судових органів, охарактеризував статус ДСА як одного із головних розпорядників бюджетних коштів щодо їх фінансового забезпечення. Науковець наголосив на важливості узгодження законодавства з сучасними соціально-економічними і політичними умовами, що передбачає удосконалення механізму виділення бюджетних коштів, переведення ДСА України у систему судової влади [16].

Засади організаційної побудови та правового регулювання діяльності ДСА висвітлив В. П'ятковський. Позитивно оцінюючи результати організаційного забезпечення правосуддя, В. П'ятковський наголосив, що в сучасних реаліях, коли на стан реалізації правосуддя в Україні, передусім у судах загальної юрисдикції, й досі несприятливо впливають дефіцитні умови бюджетного фінансування, низького рівня матеріально-технічного і соціально-побутового утримання суддів та працівників апаратів судів, можна спостерігати накопичення негативних проблем під час виконання суддями своїх посадових завдань, їх надмірне перевантаження, що доповнюється недостатньою методичною та нормативно-правовою базою судової діяльності, недосконалістю системи підготовки і підвищення кваліфікації кадрів органів правосуддя. А саме завдяки діяльності ДСА України «можна говорити про значне підвищення рівня організаційного забезпечення роботи судів, створення та впровадження нових технологій, інновацій у матеріально-технічне обслуговування органів судочинства». Здійснюючи спробу обґрунтувати внутрішню структуру системи організаційного забезпечення правосуддя, науковець відзначив, що функція організаційного забезпечення діяльності суду має бути зосереджена в руках адміністратора суду, без залучення голови суду до виконання невластивих йому господарських завдань, натомість апарати судів слід безпосередньо підпорядкувати Державній судовій адміністрації України [17].

Правова природа Державної судової адміністрації України розкривається через характеристику структури її адміністративно-правового статусу і, зокрема, через зміст кожного її структурного елементу. Оскільки ДСА є одним з елементів цілісної системи організаційного забезпечення правосуддя, окремі науковці звертають увагу на комунікативні аспекти діяльності органу.

Специфічні особливості взаємодії ДСА з іншими органами державної влади досліджував В. Кібець, акцентувавши, зокрема, на тому, що таке ж розуміння цієї категорії закладено і в аспекті дослідження повноважень і діяльності ДСА, адже створення належного рівня організаційного забезпечення функціонування судової системи є можливим тільки за наявності певних постійних і сталих зв'язків з іншими органами державної влади, «діяльність Державної судової адміністрації України передбачає встановлення відповідних взаємовідносин з іншими органами державної влади, при цьому такими виступають як відповідні органи судової системи, так і органи інших гілок влади. Існування шляхів співпраці відіграє досить важливе значення, адже, з одного боку, воно сприяє формуванню цілісної системи органів державної влади, а з другого - забезпечує ефективне виконання кожною із сторін таких взаємовідносин покладених на неї законом повноважень» [18].

Одним із важливих, проте з різних причин малодослідженим є напрям обґрунтування шляхів посилення інноваційної активності ДСА. Відомо, що впровадження інновацій, хоча й не є засадничим принципом судової влади, однак може сприяти покращенню ефективності її діяльності, зокрема, шляхом покращення доступності правосуддя, скорочення витрат, підвищення авторитету в суспільстві тощо.

У цьому контексті звернемо увагу на дослідження С. Бєлявської, яка розглядає ДСА як невід'ємну частину інституційної складової організаційно-правового механізму впровадження інновацій у судове управління. Науковець зазначила, що ДСА є суб'єктом опосередкованого та безпосереднього впровадження інновацій у судове управління, діяльність якого спрямована на сприяння ефективному здійсненню правосуддя. На думку С. Бєлявської, ДСА України здійснює доволі ефективні організаційні заходи, результати яких свідчать про динамічний розвиток процесу впровадження інновацій у судове управління [19].

Одним із основних напрямів інноваційної активності ДСА нині виступає впровадження системи електронного суду, що стало предметом дослідження Л. Сердюк, котра вивчила особливості нормативно-правового забезпечення впровадження електронного судочинства у судовій системі України та наголосила, що перехід до електронного судочинства вимагає комплексного підходу до вирішення супутніх цьому процесу проблем і значних фінансових витрат, які у майбутньому мають дати результат у вигляді економії коштів. Тому Україна як держава, яка поставила за мету відповідати світовим та європейським стандартам здійснення судочинства та забезпечення права громадян на доступне правосуддя, не може стояти осторонь процесів інформатизації, які поступово проникають у кожну сферу діяльності людини та суспільства. Також зауважила, що Вищим адміністративним судом України видано окремий наказ, яким врегульовано питання реалізації проєкту щодо обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу, що головною метою цього процесу є підвищення ефективності судової системи та якості здійснення правосуддя, що визначає особливу роль ДСА у цьому процесі [20].

Висновки

Проведене дослідження свідчить про надзвичайну актуальність проблематики встановлення мети, обов'язків та повноважень ДСА у системі організаційного забезпечення правосуддя. Основними теоретико-правовими питаннями, що постають у цьому контексті, є такі:

- визначення напрямів розвитку правового статусу ДСА у контексті виконання вимог міжнародних стандартів у сфері правосуддя у світлі європейської інтеграції України;

- структурно-функціональні аспекти побудови системи організаційного забезпечення правосуддя та визначення у ній місця ДСА;

- засади правового регулювання, організаційної побудови, встановлення балансу функцій, завдань та повноважень ДСА;

- розмежування судово-правового та адміністративно-правового статусу ДСА;

- визначення теоретичних засад комунікацій ДСА та інших суб'єктів організаційного забезпечення правосуддя;

- окреслення принципів та механізмів досягнення інноваційної активності ДСА.

Розв'язання зазначених проблемних питань сприятиме розвитку правового статусу ДСА у системі органів, що здійснюють організаційне забезпечення правосуддя, досягненню загальної ефективності функціонування цієї системи та виконанню міжнародних зобов'язань, що належать до переліку умов європейської інтеграції України.

Перелік використаних джерел

1. Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування: Закон України № 193-IX від 16.10.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/193- 20#Text