Структурно-функціональні особливості самоврядування у військовослужбовців Національної гвардії України

Размещено на http://www.allbest.ru

Структурно-функціональні особливості самоврядування у військовослужбовців Національної гвардії України

Слурденко Д. О.

Slurdenko D.O.

STRUCTURAL AND FUNCTIONAL FEATURES OF SELFGOVERNMENT IN THE MILITARY PERSONNEL OF THE NATIONAL GUARD OF UKRAINE

The urgency of the research problem is due to the fact that NGU personnel continue to participate in joint forses operation, gain combat experience, which requires optimization of technologies of psychological support and personal development during and after such conditions. In particular, the issues of selection and staffing of military personnel, psychological support of combat missions, professional and psychological training of servicemen come to the fore. The experience of participation in dangerous, abnormal situations contributes to the formation of the ability of NGU personnel to self-government, which affects how the conditions are perceived and how the goals and tasks are achieved. Self-government is considered as a manifestation of mastery, which characterizes the ability of the individual to purposeful change, self-management of various forms of activity: communication, behavior, experiences and activities. It is shown that this process is actualized when the subject encounters unusual experience, in situations of contradictions, in the conditions of the need to set new goals or develop new means to achieve the goal.

Based on the study of 420 NMU servicemen, four groups were identified: according to the experience of performing tasks in combat conditions, according to the level offormation of the ability to self-government. Indicators of self-government in these groups are determined (analysis of contradictions, forecasting, goal-setting, planning, evaluation criteria, decision-making, self-control, correction, general ability to self-government). It is determined that the insufficient level of selfgovernment of NGU personnel in difficult, extreme conditions determines the predominance of self-government processes, maintaining the stability of their mental state, which to some extent hinders the performance of combat missions. It is noted that personnel with the formed ability to self-government is more developed in the direction of goal-setting, due to motivational and volitional processes, more aimed at creating internal conditions for effective performance of combat missions. It is concluded that the development of self-government can increase the effectiveness of combat operations of NGU personnel.

Key words: self-government, self-control, psychological resources, military personnel, personnel of the security and defense sector.

Актуальність проблеми дослідження зумовлена тим, що військовослужбовці НГУ продовжують брати участь в операції об 'єднаних сил, накопичують бойовий досвід, що вимагає оптимізації технологій психологічної підтримки і розвитку особистості підчас та після перебування в таких умовах. Зокрема, на передній план виступають питання відбору і комплектування військового персоналу, психологічного супроводу виконання службово-бойових завдань, професійно-психологічної підготовки військовослужбовців. Досвід участі у небезпечних, нештатних ситуаціях сприяє формуванню у військовослужбовців здатності до самоврядування, що впливає на те, як сприймаються умови, обставини, в яких доводиться реалізовувати цілі, виконувати поставлені завдання. Самоврядування розглянуто як прояв опановуючої поведінки, що характеризує здатність особистості до цілеспрямованих змін, самоуправління різними формами активності: спілкуванням, поведінкою, переживанням і діяльністю. Показано, що цей процес актуалізується при зіткненні суб'єкта з незвичним досвідом, в ситуаціях протиріч, в умовах необхідності постановки нових цілей або вироблення нових засобів досягнення мети.

На матеріалі дослідження 420 військовослужбовців НГУ, виділено чотири групи: за наявністю досвіду виконання завдань в умовах бойових дій, за рівнем сформованості здатності до самоврядування. Визначено показники самоврядування у зазначених групах (аналіз протиріч, прогнозування, цілепокладання, планування, критерії оцінки, приймання рішення, самоконтроль, корекція, загальна здатність до самоврядування). Визначено, що недостатній рівень самоврядування у військовослужбовців НГУ в складних, екстремальних умовах, зумовлює переважання у них процесів самовладання, збереження стабільності свого психічного стану, що певною мірою заважає виконанню службово-бойових завдань. Зазначено, що у військовослужбовців зі сформованою здатністю до самоврядування цей процес більшою мірою розгортається в руслі цілепокладання, зумовлений мотиваційним і вольовим процесами, більшою мірою спрямований на створення внутрішніх умов ефективного виконання службово-бойових завдань. Зроблено підсумок, що розвиток самоврядування може сприяти підвищенню ефективності службово- бойової діяльності військовослужбовців НГУ.

Ключові слова: самоврядування, самоуправління, самоконтроль,

психологічні ресурси, військовослужбовці, персонал сектору безпеки і оборони.

самоврядування військовослужбовець бойовий

Постановка проблеми. Актуальність дослідження проблем особистості військовослужбовця в контексті здійснення ним службово-бойової діяльності безсумнівна, вона зумовлюється важливим місцем, яке займають Збройні Сили України й інші військові формування в сучасній суспільно-політичній і воєнній ситуації в державі. В умовах триваючої операції об'єднаних сил, бойових дій на частині території країни, на передній план виступають питання відбору і комплектування військового персоналу, психологічного супроводу виконання службово-бойових завдань, професійно-психологічної підготовки військовослужбовців.

З 2017 року військовослужбовці НГУ знаходяться на другій лінії розмежування при проведенні операції об'єднаних сил (ООС), тому навіть перебуваючи в зоні бойових дій, військовослужбовці НГУ можуть продовжувати виконувати професійні обов'язки, використовуючи засвоєні алгоритми професійних дій. Більшість з них мають бойовий досвід, що вимагає оптимізації технологій психологічної підтримки і розвитку особистості підчас та після перебування в таких умовах. Воднораз, військовослужбовці НГУ, які не мають статусу учасників бойових дій, також можуть мати певний досвід бойових операцій, перебувати в екстремальних ситуаціях при виконанні професійних обов'язків (зіштовхуватися з озброєними правопорушниками, терористами; з натовпом цивільних осіб, які є агресивно налаштованими і виказують своє незадоволення владою взагалі і правоохоронцями зокрема; оточуючи територію у зв'язку із виявленням вибухонебезпечних речовин тощо). Наявний досвід участі у небезпечних, нештатних ситуаціях сприяє формуванню певного рівня розвитку загальної здатності до самоврядування. Зазначимо, що набутий рівень загальної здатності до самоврядування впливає на те, як сприймаються (оцінюються) умови, обставини, в яких доводиться реалізовувати цілі, виконувати поставлені завдання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В психології накопичено достатньо великий обсяг наукових фактів і теорій в руслі особистісної самодетермінації, самоорганізації, саморегуляції. Останніми роками фокус досліджень зміщується із загальних проблем механізмів і умов саморегуляції психічних станів в контексті навчальної і професійної успішності (Расказова, 2019) на вивчення специфіки їх реалізації в різноманітних життєвих умовах і ситуаціях, зокрема і при виконанні службово-бойової діяльності (Колесніченко, 2018, 2020; Приходько, 2016).

Визначено, що активність людини у складній, ризиковій ситуації, зумовлюється наступними групами чинників (Столяренко, 2002): 1) розумінням, оцінкою, інтерпретацією, осмисленням ситуації та її окремих умов в контексті власних когнітивних моделей; 2) суб'єктивною значимістю ситуації, її оцінкою в контексті актуальних потреб; 3) мотивацією і цілепокладанням;

мобілізованістю, ступенем залучення наявних і потенційних ресурсів, оцінкою власних можливостей і готовністю їх використовувати для дій;

психічним станом (попереднім, актуальним і тим, що розвивається після завершення ситуації); 6) опановуючою поведінкою, результатами особистісного самоврядування (саморегуляції, самовладання), що включає управління психічним станом, вчинками та діями.

Розглядаючи самоврядування як прояв опановуючої поведінки, вона характеризує здатність особистості до цілеспрямованих змін, самоуправління різними формами активності: спілкуванням, поведінкою, переживанням і діяльністю (Приходько, 2019). Цей процес актуалізується при зіткненні суб'єкта з незвичним досвідом, в ситуаціях протиріч, в умовах необхідності постановки нових цілей або вироблення нових засобів досягнення мети.

Мета статті - визначити структурно-функціональні особливості самоврядування військовослужбовців НГУ.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. В дослідженні взяли участь 420 військовослужбовців НГУ, які проходять службу у військових частинах Південного, Північного, Східного, Західного та Центрального ОТО. У вибірці представлено офіцери та військовослужбовці військової служби за контрактом - від рядового до підполковника. Співвідношення офіцерів та військовослужбовців військової служби за контрактом - близько 10% та 90%. Вік учасників дослідження від 21 до 45 років. Військовослужбовців строкової служби, які відповідно до діючого законодавства не виконують завдання у зоні бойових дій, було вилучено із аналізу. Крім того, кількість військовослужбовців строкової служби у підрозділах НГУ є незначною.

Припускаючи, що під час участі у бойових діях актуалізуються процеси самоврядування, і, відповідно, бойовий досвід істотно впливає на формування особливостей самоврядування, вибірку військовослужбовців НГУ було розділено на дві групи дослідження за показником наявності офіційного статусу «учасника бойових дій»:

1 група - військовослужбовці, які не мають офіційного статусу учасника бойових дій - 206 осіб;

2 група - військовослужбовці, які мають офіційний статус учасника бойових дій, - 214 осіб.

Зазначимо, що серед офіцерів лише трохи більше ніж 1% тих, хто не має статусу учасника бойових дій. Це переважно лейтенанти, які щойно закінчили вищій військовий навчальний заклад. Так, за роки, які тривають бойові дії на території України, практично усі офіцери набули бойового досвіду. Серед військовослужбовців військової служби за контрактом обидві категорії (ті хто мають і не мають статус учасника бойових дій) представлені практично рівно.

Попередній статистичний аналіз показав, що показники в групах не є однорідними. Проведений кластерний аналіз за загальними показниками («Загальний показник травматичності бойового досвіду», «Загальний показник здатності до самоврядування», «Інтегральний показник самоставлення», усі шкали методики Р.Б. Кеттела, «Загальна активність», усі шкали методики СОРЕ, «Загальний показник життєстійкості», «Інтегральний показник психологічної безпеки особистості», «Загальний показник стійкості до бойової психічної травматизації») дозволив виділити у кожній групі по дві відносно рівні (під)групи. Одна з яких має високі показники за шкалами, що описують загальну здатність та ефективність самоврядування і умовно може бути позначеною, як (під)група зі сформованою здатністю до самоврядування, а інша - значно нижчі - підгрупа із недостатньо сформованою здатністю до самоврядування.

Так, у першій групі було виділено підгрупу 1.1, до якої увійшло 84 військовослужбовця; з них майже 90% належать до рядового та сержантського складу і лише 11,90% - старшини та прапорщики. До цієї групи не увійшло ні одного офіцера. За загальними показниками, використаними в кластерному аналізі, у цій групі здатність до самоврядування є недостатньо-сформованою.

До підгрупи 1.2 увійшло 122 військовослужбовця НГУ; з них 5,74% - офіцери; 20,49 % - старшини та прапорщики; 73,77% - рядовий та сержантський склад. Підгрупа 1.2 - має сформовану здатність до самоврядування.

До підгрупи 2.1 віднесено 110 осіб: 3,64% - офіцери; 18,18% - старшини та прапорщики; 78,18% - рядовий та сержантський склад. За показниками кластерного аналізу - у цій групі недостатньо сформована здатність до самоврядування.

У підгрупу 2.2 увійшло 104 особи; з них 20,19% - офіцери; 22,12% - старшини та прапорщики; 57,69% - рядовий та сержантський склад. Ця група має високі показники здатності до самоврядування і його ефективності.

Визначення структурно-функціональних особливостей самоврядування передбачає оцінювання особливостей процесу розгортання самоврядування - від визначення умов, для дій в яких у особи немає сформованого алгоритму дій, здійснення прогнозу розвитку ситуації виходячи із власного досвіду і знань, до ухвалення рішення про реалізацію нового плану дії.

У таблиці 1 наведено данні щодо структурних показників самоврядування у військовослужбовців НГУ.

Таблиця 1

Показники структури самоврядування у військовослужбовців Національної гвардії України (в умовних одиницях)

Попередній аналіз показує, що в середині категорій військовослужбовців-учасників бойових дій і військовослужбовців НГУ, які не мають такого статусу, виділені за допомогою кластерного аналізу групи значно відрізняються одна від одної. Так, групи 1.1 та 1.2, як і групи 2.1 та 2.2 на статистично значимому рівні відрізняються за усіма без винятку структурними показниками самоврядування, що свідчить про загальний більш високий рівень розвитку самоврядування у одних, порівняно з іншими.

У той час, як групи 1.2 та 2.2 на статистично значимому рівні відрізняються лише за одним показником - «Корекція» (t^2-2.2 = 2,44, р<0,05), який значно вищий у військовослужбовців-учасників бойових дій (4,43±1,18), що підкреслює їх більший досвід внесення «поправок» у первісний план. Ці данні підтверджують раніш зроблені висновки, що розвиток самоврядування у військовослужбовців НГУ групи 1.2 свідчить про потенційну здатність досягати поставлені цілі в ускладнених умовах.

У військовослужбовців НГУ групи 2.2 показники самоврядування найвищі серед усіх.

Дещо більше розбіжностей встановлено між групами 1.1 та 2.1. Так, останні мають значно більші показники за «Загальною здатністю до самоврядування» (29,10±5,87), які утворюються завдяки більш високим показниками за шкалами «Аналіз протиріч» (4,03±1,26), «Приймання рішення» (4,09±1,28), «Самоконтроль» (3,75±1,39), «Корекція» (3,45±1,22). Проте, військовослужбовці НГУ групи 2.1 мають дещо нижчі показники за шкалою «Прогнозування» (3,51±1,32), ніж військовослужбовці НГУ групи 1.1 (3,83±1,32), t1.1_2.1 = 1,70, р<0,1. І якщо у військовослужбовців НГУ групи 1.1 найменші показники здатності до самоврядування є наслідком їх найменшої досвідченості, професійної підготовленості, відсутності досвіду участі в бойових діях, то у військовослужбовців НГУ групи 2.1 дещо інша ситуація. Так, у військовослужбовців НГУ групи 2.1 показники за шкалою «Прогнозування» та «Цілепокладання» (3,54±1,31) є найменшими серед усіх виділених у дослідженні групах, що є суттєвою її характеристикою. Маючи значний травматичний досвід військовослужбовці НГУ групи 2.1 «блокують» свою здатність здійснювати прогноз розвитку ситуації, намагаються не думати про те, які варіанти розвитку подій можливі, приймають для себе рішення «не загадувати», «йти за ситуацією». Можливо, що саме використання захисного «блокування» окремого структурного елементу самоврядування «стримує», негативно позначається на їх загальній здатності до самоврядування, сприяє «регресу» розвитку самоврядування, і особливо негативно це позначається на здатності ставити перед собою цілі. Військовослужбовці НГУ цієї групи вважають, що неможна нічного загадувати наперед, коли ти на війні, така установка сприяє формуванню «розриву» у сприйнятті вектору розвитку власного життя, що є однією із передумов розвитку ПТСР.

У військовослужбовців НГУ групи 1.1 також можна припустити наявність стримуючої дії «негативного прогнозування» на розвиток самоврядування у цілому. Проте, якщо у військовослужбовців НГУ групи 2.1 це пов'язано із пережитим власним негативним досвідом (інтенсивної дії бойових стрес-факторів), то у військовослужбовців НГУ групи 1.1 - з інтеріоризованими негативними очікуваннями свого оточення.

Зазначимо, що групи 1.1 та 2.1 мають не лише менші показники розвитку структурних компонентів самоврядування, а й їх найменшу погодженість. Так, в цих групах між шкалами методики «Здатність до самоврядування» встановлені кореляційні зв'язки, які переважно належать до низьких (крім кореляції із загальною шкалою за методикою).

Найбільш «рихлою» матриця взаємокореляцій є у військовослужбовців НГУ групи 1.1. У цій групі найменш пов'язаними з іншими є шкала «Самоконтролю», а найбільш щільні зв'язки має шкала «Критерії оцінки». Такі данні засвідчують, що у структурі самоврядування військовослужбовці НГУ групи 1.1 центральним є процес оцінювання - намагання визначитися з еталоном, відповідати йому, що цілком нормально для тих, хто знаходиться на стадії професіоналізації, освоєння професії, проте, в їх структурі самоврядування досить незначна роль відводиться власній відповідальності за процес досягнення цілі у складних умовах.

Така саме слабо погодженою є матриця взаємозв'язків шкал методики «Здатність до самоврядування» у військовослужбовців НГУ групи 2.1. Проте, в цій групі найменш пов'язаною з іншими є шкала «Корекція», а вузловими - «Самоконтроль» та «Приймання рішення». Припускаємо, що така структура самоврядування може свідчити про центральну роль в ній вольових процесів спрямованих на контроль над власними емоційними проявами (самовладання), тобто мета самоврядування у військовослужбовців НГУ групи 2.1 «витерпіти» ситуацію, а не прагнення забезпечити відповідність своїх дій умовам, які відрізняються від вихідних.

Найбільш щільною є матриця взаємозв'язків шкал методики «Здатність до самоврядування» у військовослужбовців НГУ групи 1.2. Для них, як і для іншої групи військовослужбовців НГУ, які не мають досвіду участі у бойових діях, вузлоутворюючою є шкала «Критерій оцінки». Найменш щільно з іншими в цій групі пов'язана шкала «Аналіз протиріч». Тобто, військовослужбовців НГУ групи 1.2, як і військовослужбовці НГУ групи 1.1 орієнтовані на визначення відповідності своїх дій еталону, що є етапом професіоналізації. Проте, вони не мають досвіду розпізнання професійно важливих маркерів ситуації, які свідчать про неможливість використовувати звичні алгоритми професійних дій. Їм складно відірватися від вивчених алгоритмів дій, вільно переходити від одного алгоритму до іншого при зміні ситуації, саме через те, що вони обмежено здатні визначати цей «критичний момент» - момент, коли потрібно переходити до іншого алгоритму дій.

Матриця взаємозв'язків шкал методики «Здатність до самоврядування» у військовослужбовців групи 2.2 є менш щільною, ніж у військовослужбовців НГУ групи 1.2. Припускаємо, що така структура самоврядування забезпечує більшу гнучкість реалізації процесу самоврядування військовослужбовцям НГУ, які мали досвід дій в бойових умовах, ніж «навчальна» і більш ригідна структура військовослужбовців НГУ групи 1.2. Найбільш щільно з іншими в матриці взаємокореляцій шкал методики «Здатність до самоврядування» пов'язана шкала «Приймання рішення», а найменше «Аналіз протиріч». Проте,

на відміну від групи 1.2, у якої так само найменш слабо пов'язаною зі шкалами самоврядування є «Аналіз протиріч», у військовослужбовців групи 2.2 мова скоріше йде про прагнення брати відповідальність за свої дії, рішення на себе, а не перекладати її на обставини.

Висновки

Сформована здатність до самоврядування, досвід реалізації її у бойових діях проявляються у наступних особливостях процесів самоврядування та їх структурі у військовослужбовців НГУ:

у військовослужбовців НГУ (з бойовим досвідом і без нього), які характеризуються сформованою здатністю до самоврядування, процеси самоврядування є сформованими, представники обох груп є потенційно здатними виконувати поставлені завдання у складних (екстремальних, бойових) умовах. При цьому, військовослужбовці НГУ з досвідом участі у бойових діях є більш вільними у свідомому керуванні процесами самоврядування, вони більш здатні до внесення коректив у свої плани. Їх структура самоврядування дозволяє їм бути менш залежним від конкретних ситуацій досягненні поставлених завдань і брати відповідальність за прийняті рішення і дії на себе;

військовослужбовці НГУ, які не мають досвіду участі у бойових діях і характеризуються сформованою здатністю до самоврядування, менш вільно володіють процесами самоврядування, проявляють більшу скованість при необхідності внести корективи у первісний план дії. Їм складно «відірвати» від первісного плану дій, відчути момент, коли необхідно перейти від одного алгоритму дій до іншого, більш відповідного новій ситуації;

у військовослужбовців НГУ, які вирізняються недостатнім рівнем сформованості здатності до самоврядування, процеси самоврядування є менш сформованими, для військовослжубовців без досвіду участі у бойових діях це є наслідком недостатньої професійної підготовки та відсутності досвіду реалізації завдань у складних умовах (їм складно орієнтуватися у ситуації, визначати її відповідність професійним алгоритмам дій, ухвалювати рішення про необхідність змінювати, коригувати первісний план дій). У військовослужбовців НГУ з досвідом участі у бойових діях ситуація дещо інша. Негативно оцінюючи свій досвід участі у бойових діях, вони відмовляють собі в можливості прогнозувати ситуацію розвитку бойових дій і «вимушені» діяти за обставинами (відмовляючись собі в можливості здійснювати цілепокладання у складних умовах);

в обох групах військовослужбовців НГУ, які не мають досвіду участі у бойових діях, процеси самоврядування зосереджені навколо засвоєння еталонів (професійних) дій. Проте, у військовослужбовців НГУ з недостатнім рівнем сформованості здатності до самоврядування, його структура «розпадається» через відсутність усвідомлення себе джерелом власної активності, перекладання відповідальності (за рішення і дії) на інших (самоконтроль не виконує об'єднуючої ролі у структурі самоврядування). У військовослужбовців НГУ з достатнім рівнем сформованості здатності до самоврядування його є досить ригідною, їм складно пристосовувати отриманні професійні знання до швидких змін обставин їх реалізації через відсутності досвіду оцінки, орієнтування у ситуації, виділення в ній професійно важливих маркерів, які сигналізують про необхідність змінювати алгоритм дій;

- у військовослужбовців-учасників бойових дій НГУ в структурі самоврядування провідну роль відіграють вольові процеси. Проте, у військовослужбовців НГУ, у яких зазначена здатність сформована недостатньо, процес самоврядування зосереджений навколо збереження самовладання. У військовослужбовців НГУ зі сформованою здатністю до самоврядування його вибудовується навколо відповідальності за прийняті рішення і досягнення цілей попри умови, що склалися. Їх процес самоврядування досить гнучкий, проте зміни в ньому визначаються не обставинами, а необхідністю досягнути мету.

Таким чином, розвиток самоврядування у військовослужбовців НГУ слід розглядати як важливу мішень їх професійно-психологічної підготовки. Недостатній рівень самоврядування у військовослужбовців НГУ в складних, екстремальних умовах, зумовлює переважання у них процесів самовладання, збереження стабільності свого психічного стану, що певною мірою заважає виконанню службово-бойових завдань. Воднораз у військовослужбовців зі сформованою здатністю до самоврядування цей процес більшою мірою розгортається в руслі цілепокладання, зумовлений мотиваційним і вольовим процесами, більшою мірою спрямований на створення внутрішніх умов ефективного виконання службово-бойових завдань. В цьому аспекті розвиток самоврядування може сприяти підвищеню ефективності службово-бойової діяльності військовослужбовців НГУ.

Література

Колесніченко О. С. Засади бойової психологічної травматизації військовослужбовців : монографія. Х. : ФОП Бровін О.В., 2018. 488 с.

Приходько І. І. Засади психологічної безпеки персоналу екстремальних видів діяльності : монографія; 2-ге вид. Х. : НА НГУ, 2016. 758 с.

Психологічна готовність до ризику військовослужбовців

Національної гвардії України : монографія / О. С. Колесніченко, Я. В. Мацегора, І. І. Приходько та ін. Харків : НАНГУ, 2019. 257 с.

Рассказова Е. И. Психологическая саморегуляция как фактор успешности управления поведением в различных сферах функционирования личности. Экспериментальная психология. 2019. Т. 12. №. 3. С. 148-163. doi:10.17759/exppsy.2019120312

Столяренко А. М. Экстремальная психопедагогика : учеб. пособ. для вузов. Москва : ЮНИТИ-ДАНА, 2002. 607 с.

Kolesnichenko O., Larionov S. Professional-personal potential of the head Ministry of internal affairs of Ukraine / Psychological resources of the individual under the conditions of modern challenges : Monograph. Opole, 2020. С. 183-189.

Prykhodko I., Lyman A., Matsehora Y., Yurieva N., Balabanova L., Hunbin K., Radvansky I., Morkvin D. The Psychological Readiness Model of Military Personnel to Take Risks during a Combat Deployment. BRAIN. Broad Research in Artificial Intelligence and Neuroscience. 2021. №12(3). Р. 64-78.

Referenses

Kolesnichenko O. S. (2018). Zasady boiovoi psykholohichnoi travmatyzatsii viiskovosluzhbovtsiv : monohrafiia [Principles of combat psychological traumatization of military personnel: monograph]. Kharkiv : FOP Brovin O.V. [in Ukrainian].

Prykhodko I. I. (2016). Zasady psykholohichnoi bezpeky personalu ekstremalnykh vydiv diialnosti : monohrafiia; 2-he vydannia [Principles of psychological safety of personnel of extreme activities: monograph; 2nd edition]. Kharkiv : NA nGu [in Ukrainian].

Kolesnichenko O. S., Matsehora Ya. V., Prykhodko I. I. et all. (2019). Psykholohichna hotovnist do ryzyku viiskovosluzhbovtsiv Natsionalnoi hvardii Ukrainy : monohrafiia [Psychological readiness for risk of servicemen of the National Guard of Ukraine: monograph]. Kharkiv : NA NGU [in Ukrainian].

Rasskazova E. I. (2019). Psihologicheskaya samoregulyaciya kak faktor uspeshnosti upravleniya povedeniem v razlichnyh sferah funkcionirovaniya lichnosti [Psychological self-regulation as a factor in the success of behavior management in various spheres of personality functioning]. Eksperimental'naya psihologiya - Experimental psychology, 12, 3, 148-163 [in Russian].

Stolyarenko A. M. (2002). Ekstremal'naya psihopedagogika : ucheb. posob. dlya vuzov [Extreme psychopedagogy: textbook manual for universities]. Moskva : YuNITI-DANA [in Russian].

Kolesnichenko O., Larionov S. (2020). Professional-personal potential of the head Ministry of internal affairs of Ukraine / Psychological resources of the individual under the conditions of modern challenges : Monograph. Opole, 183-189.

Prykhodko I., Lyman A., Matsehora Y., Yurieva N., Balabanova L., Hunbin K., Radvansky I., Morkvin D. (2021). The Psychological Readiness Model of Military Personnel to Take Risks during a Combat Deployment. BRAIN. Broad Research in Artificial Intelligence and Neuroscience, 12(3), 64-78.

Размещено на Allbest.ru