Екологічний потенціал України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екологічний потенціал України

Пилипчук Т.О. ст. гр. ПТБ (ЕП)-31 Науковий керівник д.е.н., професор Ліпич Л.Г.

Луцький національний технічний університет

У статті розкрито наявні ресурси екологічного потенціалу України, його динаміку та шляхи його покращення. Зазначено важливість державного регулювання екології країни.

Ключові слова: розкриття ресурсів екологічного потенціалу України, державне регулювання екології, засоби захисту населення.

Pylypchuk T.

ECOLOGICAL POTENTIAL OF UKRAINE

In the article reveals the available resources of Ukraine's environmental potential, its dynamics and ways to improve it. The importance of state regulation of the country's ecology is noted.

Key words: disclosure of resources of ecological potential of Ukraine, state regulation of ecology, means of protection of the population.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими і практичними завданнями

Питання екології країни завжди стояло в пріоритеті держави. Державне втручання в процеси регулювання екології країни є вкрай необхідним, обумовлено воно тим, що ставлення населення до екології та дотримання певних правил її підтримання має вади в саморегулюванні, тому державі необхідно займатися постійним впровадженням нових законів, які будуть стимулювати населення про турботу до екології країни.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми

Вивченням питання екології країни займалися Global Nest, Глобальна мережа екологічного маркування (англ. Global Ekolabelling Network (GEN) Глобальний екологічній фонд (ГЕФ, англ. Global Environment Facility, GEF) та інші. екологічний потенціал захисту населення

Метою дослідження виступає аналіз екологічного потенціалу України, захист населення від екологічних проблем.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Екологічна політика України зазнає поступових трансформаційних змін. Про це свідчить розділення Міністерства енергетики та захисту довкілля на два профільні, попереднє об'єднання яких не дало бажаного результату.

В нинішній час Україна так як і більшість країн світу опинилася під впливом гострої респіраторної інфекції СОУГО-19. Виникло питання щодо вирішення проблеми пов'язаної з правильною утилізацією використаних засобів індивідуального захисту та предметів догляду за хворими, адже дане питання досить суттєво впливає на екологію країни в цілому.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України дає такі поради, пов'язані з утилізацією відходів:

Якщо під час подорожей, поїздок містом чи за містом громадяни побачили звалище відходів, які мають ознаки медичних, необхідно зафіксувати його на мобільний пристрій, установити геолокацію звалища та повідомити про факт відповідальні державні служби.

Для осіб, які перебувають на самоізоляції чи мали контакт із хворими людьми, рекомендовано такі відходи складати в два пакети, щільно їх зав'язувати і витримувати в домашніх умовах не менше 72 годин, після чого їх можна викинути у загальний контейнер муніципальних відходів.

Для усіх інших громадян використані маски та рукавички достатньо скласти в один пакет, щільно його зав'язати і також витримати в домашніх умовах не менше 72 годин, після чого викинути у загальний контейнер муніципальних відходів тощо [1].

Хоч і дані негативні фактори і впливають на екологію країни це не заважає їй надалі розвиватися та створювати умови щодо захисту населення та екології України й надалі.

В Україні було прийнято Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», який визначив основні засади, принципи та інструменти державної екологічної політики, а також її стратегічні цілі та завдання. Зокрема, він спрямований на збереження і відновлення навколишнього середовища шляхом запровадження екосистемного підходу до всіх напрямів соціально-економічного розвитку України, забезпечуючи конституційне право кожного громадянина України на чисте та безпечне довкілля. У цьому законі визначено п'ять стратегічних цілей державної екологічної політики, які наша держава планує досягти до 2030 року. До них належать такі: 1) Формування в суспільстві екологічних цінностей і засад сталого споживання та виробництва. 2) Забезпечення сталого розвитку природно-ресурсного потенціалу країни. 3) Забезпечення інтеграції екологічної політики у процес прийняття рішень щодо соціально-економічного розвитку України. 4) Зниження екологічних ризиків з метою мінімізації їх впливу на екосистеми, соціально-економічний розвиток та здоров'я населення. 5) Удосконалення та розвиток державної системи природоохоронного управління. Разом з тим реалізація державної екологічної політики має здійснюватися в два етапи: 1) до 2025 року; 2) до 2030 року. На першому етапі передбачається стабілізація екологічної ситуації шляхом реформування системи державного управління, а на другому етапі - досягнення істотних зрушень щодо покращення стану навколишнього природного середовища завдяки збалансованості між соціально-економічними потребами та завданнями у сфері збереження навколишнього природного середовища.

Незважаючи на певні недоліки державної екологічної політики України, доцільно звернути увагу на позитивні кроки, зроблені на шляху реформування природоохоронної галузі. Одним із основних напрямків державної екологічної політики є протидія зміні клімату та адаптація до її наслідків. У цьому зв'язку розпорядженням Кабінету Міністрів України було схвалено Концепцію реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року, а також було затверджено План заходів щодо її реалізації до 2030 року.

Розвиток кліматичної політики як складової екологічної політики в цілому обумовлений необхідністю виконання Україною міжнародних зобов'язань за Угодою про асоціацію з ЄС 2014 р. і Паризькою угодою 2015 р. З метою апроксимації (наближення) українського законодавства до законодавства ЄС у сфері охорони довкілля 12 грудня 2019 року було прийнято Закон України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів» і Закон України «Про регулювання господарської діяльності з озоноруйнівними речовинами та фторованими парниковими газами». Закон України «Про моніторинг, звітність та верифікацію парникових газів», розроблений для імплементації положень Директиви 2003/87/ЄС про створення системи торгівлі викидів парниковими газами, визначає правові та організаційні засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів і сприяє впровадженню загальнообов'язкової єдиної методики розрахунку таких викидів.

Натомість, Закон України «Про регулювання господарської діяльності з озоноруйнівними речовинами та фторованими парниковими газами», який враховує положення Регламенту (ЄС) № 842/2006 про деякі фторовані парникові гази, та Регламенту (ЄС) № 2037/2000 про речовини, які руйнують озоновий шар, регулює правовідносини щодо виробництва, імпорту, експорту, зберігання, використання, розміщення на ринку та поводження з озоноруйнівними речовинами, фторованими парниковими газами, товарами та обладнанням, які їх містять або використовують, що впливає на озоновий шар та на рівень глобального потепління.

На сьогодні ведеться робота з підготовки другого національно - визначеного внеску відповідно до положень Паризької угоди 2015 р., який має відображати готовність держави щодо скорочення викидів парникових газів. Але, беручи до увагу розроблений ще Мінекоенерго проект Концепції «зеленого» енергетичного переходу України до 2050 року, який передбачає перехід держави до кліматично-нейтральної економіки до 2070 р.

В теперішній час складно сказати, чи буде данй внесок достатньо амбітним і демонструвати значний прогрес у зменшенні викидів парникових газів.

На даний момент активізовано законопроектну діяльність за основними напрямками екологічної політики: захист екологічних прав людини, збереження та відновлення лісів, раціональне використання природних ресурсів, екологічний моніторинг, охорона біорізноманіття та ін.

13 квітня 2020 року Верховною Радою було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою збереження довкілля (щодо посилення відповідальності за дії, спрямовані на забруднення атмосферного повітря та знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу)», який посилює відповідальність за забруднення атмосферного повітря, знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу, порушення вимог пожежної безпеки в лісах та самовільне випалювання рослинності або її залишків.

Крім того, додатково було прийнято Закон України «Про внесення змін до Лісового кодексу України щодо проведення національної інвентаризації лісів», який забезпечить отримання статистично обґрунтованої інформації про кількісні та якісні показники стану і динаміку лісів у державі, що дозволить, у свою чергу, уточнити звітність до Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу стосовно щорічного рівня поглинання парникових газів лісами України.

На порядку денному стоїть питання щодо реформування екологічного податку, введення якого сприяє зменшенню рівня забруднення навколишнього середовища та акумуляції коштів на заходи зі збереження і відновлення природних ресурсів. До того ж Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики планують розробити нову концепцію нарахування та розподілу екологічного податку.

Україна впевнено рухається шляхом євроінтеграції і тому прагне брати участь у Європейській зеленій угоді (European Green Deal), яка є частиною реформ та економічного зростання нашої держави. Європейська зелена угода передбачає здійснення комплексу заходів, за допомогою яких Європа має стати кліматично-нейтральним континентом до 2050 року. У березні Європейська Комісія оприлюднила проект Європейського закону про клімат, спрямований на досягнення поставленої глобальної мети - нульового рівня викидів парникових газів. Зауважимо, що 24 січня 2020 року Кабінетом Міністрів України було створено міжвідомчу робочу групу з питань координації подолання наслідків зміни клімату в рамках вищевказаної ініціативи [2].

Висновки

Отже, для того, щоб Україна змогла відповідати сучасним реаліям сьогодення та сприяти збереженню і відновленню навколишнього середовища, їй необхідно слідувати європейському курсу в сфері охорони довкілля, повинна намагатися якомога більше проводити виважену комплексну екологічну політики.

Список використаних джерел

1. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. URL: https://mepr.gov.ua/news/35781.html

2. Газета ВРУ Голос Україна URL: http://www.golos.com.ua/article/332476

Размещено на Allbest.ru