Соціальні стандарти як показник якості реалізації права на соціальний захист в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Луцький національний технічний університет

Соціальні стандарти як показник якості реалізації права на соціальний захист в Україні

Артисюк І.В.,

ст. гр. СЗ_31

Анотація

У статті проаналізовано міжнародні і національні аспекти правового регулювання соціальних стандартів. Досліджено мету їх встановлення та принципи формування в Україні. Встановлено, що держава на основі соціальних стандартів має на меті створити сприятливі правові умови для ефективної реалізації кожною особою своїх прав і свобод у тому числі, права на соціальний захист.

Ключові слова: державні соціальні стандарти, державні соціальні гарантії, соціальні нормативи, прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата.

Abstract

право соціальний захист

Social standards as an indicator of the implementation of the right to social protection in Ukraine

Artysiuk I.

The article analyses international and national aspects of the legal regulation of social standards. The purpose of their establishment and the principles of their formation in Ukraine are explored. It has been established that the State, on the basis of social standards, aims to create favourable legal conditions for the effective realisation by everyone of their rights and freedoms, including the right to social protection.

Key words: state social standards and state social guarantees, social norms, living wage, minimum wage.

Основна частина

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими і практичними завданнями. Соціальні стандарти є характерним показником рівня та якості життя громадян. Так як соціальні стандарти встановлюються і гарантуються державою, то саме вона повинна забезпечувати достатній життєвий рівень для суспільства. Актуального значення у формуванні соціальних стандартів життя населення набуває саме оцінка показників якості, на підставі яких можна визначити реальний рівень життя суспільства. Відповідно цього виникає необхідність реалізації ефективної державної політики, яка буде забезпечувати гідний рівень життя населення; вдосконалення наявних соціальних норм та досягнення міжнародних та європейських соціальних стандартів.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Дослідженню різних аспектів соціальних стандартів присвячені праці багатьох учених-економістів, учених - правників і т. п. Наприклад: проводилися дослідження в динаміці загальної самооцінки населенням країни свого життя, рівня доходів, бідності, житлових умов, та інших характеристик умов та якості життя (Е.М. Лібанова), також вивчення структури споживчого кошика та основні недоліки при його формуванні (А.К. Писаревська) та висвітлення методичних підходів до оперативної оцінки рівня життя населення (О.В. Макарова), крім того, здійснювався аналіз різних аспектів міжнародних соціальних стандартів (В.М. Андріїв, М.І. Іншин, В.Л. Костюк, П.Д. Пилипенко, Г.І. Чанишева, В.І. Щербина, та деякі інші). Проте деякі аспекти окресленої проблематики потребують подальшого детального вивчення.

Метою статті є дослідження наявних соціальних стандартів та їх дотримання сучасним вимогам.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Одним із основних нормативних актів, що визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію основних соціальних гарантій в нашій державі, є Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», прийнятий 5 жовтня 2 р. [1]. Його прийнято з метою визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб громадян у матеріальних і духовних благах, визначення механізму реалізації їхніх соціальних прав і державних соціальних гарантій, джерел фінансування соціального захисту населення.

У статті 1 останнього, поняття соціальні стандарти вживається у такому значенні як встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Під ними розуміють установлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму [2].

Нижче у таблиці подано з якою метою встановлюються державні соціальні стандарти та принципи за котрими вони формуються.

Мета та принципи держаних соціальних стандартів (розроблено автором з використанням джерел [1]).

Варто зауважити, що соціальні стандарти на національному рівні базуються на міжнародних соціальних стандартах. Адже, стаття 9 Конституції України містить положення про те, що «чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України». Універсальними правовими актами в галузі соціального забезпечення є конвенції ООН та Міжнародної організації праці (МОП). Серед них центральне місце займає Міжнародний білль про права, що складається із Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права. Крім того, варто згадати регіональні міжнародні акти у зазначеній сфері. Рада Європи ухвалила більше 15 актів із питань прав людини, у тому числі й тих, що містять соціальні стандарти. Основні стандарти в соціальній сфері закріплені в Європейській соціальній хартії (1996 р.), Європейському кодексі соціального забезпечення (199 р.), Хартії Європейського співтовариства про основні соціальні права трудящих (1989 р.), Хартії основних прав Європейського Союзу (2 р.).

Саме універсальні і регіональні міжнародні акти лежать в основі формування міжнародних стандартів у сфері соціального забезпечення. У літературі під ними розуміють передбачені міжнародними актами параметри надання особам окремих видів соціального забезпечення, що мають для держави рекомендаційний або обов'язковий характер і реалізуються через національне законодавство. Ці параметри містять: 1) соціальний ризик, при настанні якого надається відповідний вид соціального забезпечення (сфера застосування); 2) коло осіб, які підлягають захисту (отримувачі соціального забезпечення); 3) умови отримання права на відповідний вид соціального забезпечення; 4) типи соціальної допомоги (періодичні, одноразові, грошові, натуральні); 5) метод нарахування періодичних грошових виплат (грошові допомоги, пов'язані із заробітком або фіксована допомога, яка виплачується з урахуванням матеріального стану); 6) період дії права на отримання допомоги (строк, упродовж якого здійснюються періодичні виплати); 7) період очікування (строк, з якого починається виплата, наприклад, з безробіття). Стандарти передбачають мінімальні соціальні норми та нормативи, тобто обсяг конкретного виду матеріального забезпечення не може бути нижчим за обсяг, який зафіксований міжнародним актом [3, с. 36-39].

Звісно, беручи до уваги тенденцію до побудови соціальної держави, яка простежується протягом останніх десятиліть, і, як наслідок, впровадження в міжнародне публічне право й національне законодавство держав-членів світової спільноти певних стандартів, виникає об'єктивна потреба виокремити серед їх переліку самостійну групу - міжнародні соціальні стандарти, що пояснюється наступним: а) перманентним підвищенням значення й ролі прав людини, зокрема соціальних, у становленні демократичної правової державності й демократичного міжнародного співтовариства; б) законодавчим закріпленням принципу соціальної держави; в) визнанням на міжнародному рівні важливості соціальних прав; г) об'єктивацією необхідності гармонізації міжнародних і національних соціальних стандартів прав людини та ін. [4, с. 28-29].

На наше переконання, це важливо й тому, що: 1) соціальне право ЄС досягло кращих результатів, ніж право окремих країн у сфері соціального захисту. Європейська система соціального забезпечення, основи якої були сформовані в першій половині ХХ ст., зараз є найбільш розвинутою у світі [5, с. 313-317]; 2) Україна прагне вступу до в Європейський Союз і адаптація національного законодавства до європейського є одним із її першочергових завдань.

Нині в Україні на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

У літературі зазначається, що закріплюючи у відповідних законодавчих нормах матеріальні гарантії - нормативні приписи, держава має на меті створити сприятливі правові умови для ефективної реалізації кожною особою своїх прав і свобод у тому числі, права на соціальний захист. Загалом же, до матеріально-правових гарантій у сфері соціального захисту відносять економічну систему суспільства, розподільні відносини якої забезпечують право громадян на соціальний захист і дозволяють створити підвалини для достатнього рівня життя людини залежно від виду настання соціального ризику та джерела його фінансування [4, с. 139].

У статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» зазначено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості [6]. Базовий показник прожиткового мінімуму України у місячному розмірі становить: з 1 січня 2 21 року - 2189 гривень, з 1 грудня - 2393 гривень [7].

Основою для встановлення прожиткового мінімуму є мінімальний споживчий кошик. У науковій літературі споживчий кошик визначається як набір продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг для основних соціальних і демографічних груп населення. В Україні з 2 2 року вартість мінімального споживчого кошика склала 42,1% від мінімальної зарплати (минулорічний показник 45,4%) - це означає, що зарплати в Україні зросли більше ніж ціни. Також в дослідженні команди Picodi.com автори порівняли вартість одних і тих же продуктів в різних країнах і перевірили, який відсоток від доходу буде віддавати за базову продуктову корзину людина, яка отримує мінімальну заробітну плату. У цьому рейтингу Україна посіла 4 місце з 55 [8].

Мінімальний споживчий кошик тісно пов'язаний з мінімальним споживчим бюджетом. Згідно Закону України «Про мінімальний споживчий бюджет», мінімальний споживчий бюджет - це набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально культурних потреб людини [9].

Згідно Закону України «Про оплату праці»: «Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості. Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб» [1]. Зокрема, Законом України «Про Державний бюджет Україна на 2 21 рік»: «установлено у 2 21 році мінімальну заробітну плату: - у місячному розмірі: з 1 січня - 6 гривень, з 1 грудня - 65 гривень; - у погодинному розмірі: з 1 січня - 36,11 гривні, з 1 грудня - 39,12 гривні [11].

Варто згадати і про пенсійні виплати. Відповідно до Конституції України, а саме статті 46: «Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом» [12].

Також слід зазначити показники якості життя в країні. Так за даними журналу «Quality of Life Index» станом на 2 21 рік Україна посідає:

• за Індексом якості життя 59 місце з 83;

• за Індексом безпеки 63 місце з 83;

• за Індексом охорони здоров'я 72 місце з 83;

• за Індексом вартості життя 8 місце з 83.

Таким чином, імплементація міжнародно-правових стандартів соціального забезпечення національним законодавством дозволила встановити норми і нормативи на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Останні, у свою чергу, дають можливість побудувати систему пріоритетів у соціальній сфері, що слугує підґрунтям для формування виваженої соціальної політики у державі, яка повинна бути спрямоваю на всеосяжну можливість реалізації усіма громадянами права на соціальний захист. Саме це, на наше переконання, визначається метою і принципами формування державних соціальних стандартів, які повинні не лише ґрунтуватися на міжнародних традиціях, а й враховувати власні економічно обґрунтовані позиції.

Список використаних джерел

1. Принципи формування державних соціальних стандартів та нормативів Реферат. иКЬ: https://xreferat.com/113/11925-1_principi-formuvannya-derzhavnih-soc-al - nih-standart-v-ta-normativ-v.html (дата звернення 11. 8.2 21).

2. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: Закон України від 1. 6.2 18. №2 17_Ш. ЖЬ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2 17 - 14#Text (дата звернення 11. 8. 2 21)

3. Сташків, Б.І. Гарантії права на соціальне забезпечення [Текст]: навчальне видання. Чернігів. Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 2 11. 1 с./ С. 36-39.

4. Клименко А.Л. Стандарти і гарантії соціального забезпечення: міжнародно - правовий і вітчизняний контекст: монографія. Харків: Юрайт, 2 19. 176 с. С. 28-29.

5. Рудик В.А. Етапи розвитку міжнародно-правового регулювання соціального забезпечення. Актуальні проблеми юридичної науки на шляху сучасної розбудови держави і суспільства: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Суми, 5-7 червня 2 14 р.) / ред. кол.: В.С. Венедіктов, А.М. Куліш, М.М. Бурбика; за ред. В.С. Венедіктова, А.М. Куліша. Суми: СумДУ, 2 14. С. 313317.

6. Про прожитковий мінімум: Закон України від 15. 7.1999 р. ЦКЬ: https://zakon.rada.gov. Ua/laws/show/966-14#Text (дата звернення: 1.1.2 21 р.)

7. Прожитковий мінімум на 2 21 рік. ЦКЬ: https://www.golovbukh.ua/article/8485_proiitkoviv-mnmum-na_2 21_rk (дата звернення 11. 1. 2 21).

8. Споживчий кошик: зростання зарплат в Україні випередило зростання цін. ЦКЬ: https://www.epravda.com.ua/news/2 2 / 1/14/655769/ (дата звернення 11. 1. 2 21).

9. Про мінімальний споживчий бюджет: Закон України від 3. 7.1991 р. ЦКЬ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text (дата звернення: 1.1.2 21 р.).

10. Про оплату праці: Закон України від 13. 2.2 2. №1 8/95_ВР. ЖЬ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1 8/95-%D % B2% D1% 8 #Text (дата звернення 11. 1. 2 21).

11. Про Державний бюджет України на 2 21 рік: Закон України від 31. 1.2 21. №1 82-ІХ. ЖЬ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1 82-2 #Text (дата звернення11.1. 2 21 р.).

12. Конституція України. Редакція від 1. 1.2 21. «ЖЬ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254% D % BA/96-%D % B2% D1% 8 #Text

Размещено на Allbest.ru