"Глобалізаційний потенціал територіальної громади": до елементно-семантичного розуміння феноменології

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Адвокатський альянс «Баймуратов і партнери»

«Глобалізаційний потенціал територіальної громади»: до елементно-семантичного розуміння феноменології

Бобровник Д.О., к.е.н.



Анотація

У методологічному контексті дослідження актуальних проблем формування глобалізаційного потенціалу територіальної громади є органічно і безпосередньо пов'язаним із феноменологією глобалізації, тенденції якої посилюються та розповсюджуються не тільки на держави та їх міжнародне співтовариство, а й на всі рівні існування і функціонування державно організованого соціуму. Причому, основні форми глобалізації - економічна, політична, правова, - суттєвим чином впливають не тільки на стратегічні настанови існування і функціонування державності та міжнародної спільноти держав в цілому, а й на повсякденне життя людей, їх груп і асоціацій, формуючи нові форми комунікативної взаємодії наведених суб'єктів та детермінуючи загальні телеологічні домінанти їх існування у вигляді загальної інтерсуб'єктивності. Саме тому дослідження теоретичних питань визначення глобалістського потенціалу територіальної громади здійснюється також через глобальні тенденції, що мають свій суттєвий та зримий вихід на локальний рівень існування і функціонування територіальної людської спільноти, зокрема через використання дихотомії «локальне/глобальне», як основоположного концепту набуття міжнародної правосуб'єктності самою громадою.

Мета статті: дослідження дефінітивної характеристики «глобалістського потенціалу територіальної громади» як нової феноменології в муніципальному праві.

Наукова новизна полягає у вивченні тенденцій у сфері формування глобалістського потенціалу територіальної громади через виявлення та визначення особливої і стратегічної значущості територіальної громади як первинного колективного осередку людської цивілізації, в межах якого створюються відповідні патерни, функціонально-діяльнісними елементами яких виступають складні та багаторівневі процеси в локальному соціумі, що мають яскраву організаційно-управлінську, гуманістичну, людинорозмірну, праксеологічну, культурологічну та психологічну характеристики.

Методологія дослідження: сукупність філософських, загальнонаукових та спеціально-правових методів, зокрема діалектичний, логіко-семантичний, структурно-функціональний та інші методи.

Висновки. Авторське визначення змістовного наповнення терміносистеми «глобалістський потенціал територіальної громади» містить в собі:

а) відповідну парадигму дій громади та інших суб'єктів системи місцевого самоврядування, що функціонують з ними в рамках єдиного соціального і нормативно-правового простору (діяльнісно-просторова ознака);

б) така парадигма характеризується синергетичною взаємодією названих суб'єктів у реалізації загальних задач (функціонально-синергетична ознака);

в) метою такої парадигми дій є взаємодія з чинниками глобалізації та її впливом, що проявляється на локальному рівні соціуму (телеологічна ознака);

г)така парадигма може бути охарактеризованою спочатку як комплексна, а потім - і як системна сукупність діяльнісно-поведінкових настанов суб'єктів, що наведені, причому, як щодо запозичення на рівень громади позитивних впливів глобальних чинників, так і щодо спротиву їх негативної дії (впливу) на громаду (поведінково-комплексна ознака);

ґ) здійснюючи таку парадигму дій, громада та інші суб'єкти системи місцевого самоврядування використовують відповідні поведінкові настанови організаційної, організаційно-правової, колабораційної, координаційної, інтеграційної властивості в ординарних умовах взаємодії з чинниками глобалізації та їх впливами; у випадках екстраординарних умов взаємодії використовується весь потенціал поведінкових настанов наведених суб'єктів, включаючи настанови антикорупційного, антикризового, санаційного, антиконфліктогенного, безпекового, медитативного, а також за допомогою держави - санкційного характеру та ін.

Ключові слова: глобалізація, територіальна громада, глобалізаційний потенціал територіальної громади, дихотомія «локальне/глобальне».



Abstract

«Globalization potential of the territorial community»: to the elemental-semantic understanding of phenomenology

Bobrovnyk D.O., PhD in Economics, Director of the Law Alliance «Baymuratov and Partners»

In the methodological context, the study of current issues of globalization potential of the territorial community is organically and directly related to the phenomenology of globalization, whose trends are intensifying and spreading not only to states and their international community, but also to all levels of existence and functioning of organized society. Moreover, the main forms of globalization - economic, political, legal - significantly affect not only the strategic guidelines for the existence and functioning of statehood and the international community as a whole, but also the daily lives of people, their groups and associations, forming new forms of communicative interaction. subjects and determining the general teleological dominants of their existence in the form of general intersubjectivity. Therefore, the study of theoretical issues of determining the globalist potential of the territorial community is also carried out through global trends that have a significant and visible approach to the local level of existence and functioning of the territorial human community, in particular through the use of local / global dichotomy legal personality of the community itself.

Purpose of the article: to study the definitive characteristics of the «globalist potential of the territorial community» as a new phenomenology in municipal law.

Scientific novelty is to identify trends in the formation of globalist potential of the territorial community by identifying and determining the special and strategic importance of the territorial community as the primary collective center of human civilization within which appropriate patterns are created, functional elements having a bright organizational and managerial, humanistic, human, praxeological, culturological and psychological characteristics.

Research methodology: a set of philosophical, general scientific and special legal methods, including dialectical, logical-semantic, structural-functional and other methods.

Conclusions. The author's definition of the content of the terminological system «globalist potential of the territorial community» includes:

a) the corresponding paradigm of actions of the community and other subjects of the system of local self-government, functioning with them within the framework of a single social and normative legal space (activity-spatial feature);

b) such a paradigm is characterized by synergetic interaction of these subjects in the implementation of common tasks (functional-synergetic feature);

c) the purpose of such a paradigm of action is the interaction with the factors of globalization and its influence, which is manifested at the local level of society (teleological feature);

d) such a paradigm can be characterized, first as a complex, and then - and as a systemic set of behavioral guidelines of the subjects, and, both in terms of borrowing at the community level positive effects of global factors and resistance to their negative effects (influence) on the community (behavioral-complex trait);

e) carrying out such a paradigm of action, the community and other subjects of local self-government use appropriate behavioral guidelines of organizational, organizational and legal, collaborative, coordination, integration properties - in ordinary conditions of interaction with globalization factors and their influences; in cases of extraordinary conditions of interaction - the full potential of behavioral guidelines of these entities is used, including guidelines of anti-corruption, anticrisis, rehabilitation, anti-conflict, security, meditative, as well as with the help of the state - sanctions, etc.

Key words: globalization, territorial community, globalization potential of territorial community, «local/global» dichotomy.



Постановка проблеми

Є загальновизнаним, що у методологічному контексті дослідження актуальних проблем формування глобалізаційного потенціалу територіальної громади є органічно і безпосередньо пов'язаним із феноменологією глобалізації, тенденції якої посилюються та розповсюджуються не тільки на держави та їх міжнародне співтовариство, а й на всі рівні існування і функціонування державно організованого соціуму. Причому, основні форми глобалізації - економічна, політична, правова, - суттєвим чином впливають не тільки на стратегічні настанови існування і функціонування державності та міжнародної спільноти держав в цілому, а й на повсякденне життя людей, їх груп і асоціацій, формуючи нові форми комунікативної взаємодії наведених суб'єктів та детермінуючи загальні телеологічні домінанти їх існування у вигляді загальної інтерсуб'єктивності [1, с. 23].

Дослідження теоретичних питань визначення глобалістського потенціалу територіальної громади (далі - ТГ) здійснюється також через глобальні тенденції, що мають свій суттєвий та зримий вихід на локальний рівень існування і функціонування територіальної людської спільноти, зокрема через використання дихотомії «локальне/глобальне», як основоположного концепту набуття міжнародної правосуб'єктності самою ТГ. Наведена дихотомія покликана характеризувати просторові системні характеристики сучасної соціальної взаємодії, причому, вона виступає: 1) не тільки методологічною основою для концепції «глобалізації», що відображає її діяльнісно-праксеологічну парадигму та сутність процесів, що тривають та супроводжують глобалізаційні тенденції, а й 2) важливою концептуально-теоретичною настановою концепції «локалізації», що підкреслює особливу роль місцевого самоврядування (далі - МСВ) та ТГ у запозиченні і трансформуванні факторів глобалізації на локальний рівень існування соціуму [2, с. 95-98].

Отже, дослідження та визначення феноменології «глобалістського потенціалу територіальної громади» є актуальною науковою проблемою, що обґрунтовується як з позицій її доктринального і нормативно-правового супроводження і забезпечення, так і з позицій соціально-правової практики, що втілює відповідні організаційні та організаційно-правові форми, методи та принципи її реалізації на локальному, міжнародному регіональному і універсальному рівнях соціуму.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Враховуючи складність, багатофакторність і поліпредметність феноменології глобалізації, її суттєвий інтеграційний й одночасно дезінтеграційний потенціали та можливості, змісти і прояви, що набувають характер мегатрендів, - вона виступає предметом багаторічних і багатоаспектних концептуально-методологічних та практичних дискусій у науковому світі. Причому такий стан справ детермінується низкою причин, серед яких:

а) наявність полісемічності (багатовизначеності) і полісемантичності (багатозмістовності) терміну «глобальний» (фактор суперечливості в доктринальному забезпеченні. - Авт.);

б)різний і суперечливий етимологічний рівень навантаження терміно-поняття «глобалізація» (фактор семантичної невизначеності. - Авт.);

в) наявність різних доктринально-дефінітивних поглядів на глобалізацію, що спираються на наведені вище причини та, зазвичай, витікають із такого стану справ, що мають суб'єктивний характер і стохастичну характерологію в науці (фактор суб'єктивно-стохастичного підходу до визначення феноменології глобалізації. - Авт.);

г) виникнення непередбачених наслідків різних форм глобалізації, що з'являються в результаті практичної діяльності її суб'єктів - транснаціональних корпорацій, держав, міжнародної спільноти, народів і фізичних осіб, наприклад, у сфері екологічної безпеки, превенції техногенних катастроф тощо (фактор праксеологічної непередбаченості наслідків глобалізації. - Авт.).

Наведене напряму впливає й на процес визначення феноменології «глобалістського потенціалу територіальної громади», що знаходить своє відображення в наукових працях вітчизняних вчених, присвячених питанням нормативно-правового регулювання глобальних процесів, їх супроводження і забезпечення, а також державного управління: В. Авер'янова, Ю. Бажал, В. Бакуменка, М. Вавринчука, Р. Войтовича, Н. Гнидюк, Я. Гонцяжа, І. Грицяка, О. Дьоміна, С. Дубенко, Н. Нижник, Ю. Кальниша, В. Князєва, В. Копєйчикова, С. Коник, О. Кілієвичв, В. Лемака, Е. Марчука, В. Мельниченка, І. Надольного, О. Оболенського, В. Олуйка, Н. Плахотнюка, І. Радзієвського, Я. Радиш, І. Розпутенка, В. Ребкала, В. Саламатова, Г. Ситник, Ю. Сурміна, С. Сьоміна, В. Токовенка, В. Тимцуника, В. Яцуби, Ю. Єханурова, В. Цвєткова та ін.

Важливим сегментом досліджуваної проблематики виступають праці вчених, які досліджують питання в системі координат «локальне / глобальне», що досить детально висвітлює роль і значення МСВ та ТГ у зазначених процесах, включаючи і її управлінський аспект. Отже, проблемні питання реформування системи державного та глобального, державного і локального управління досліджувалися як вітчизняними, так і зарубіжними вченими. У цілому ж як в Україні, так і за кордоном у дослідженнях проблеми вдосконалення системи державного і глобального управління шляхом здійснення конституційної, а також адміністративної та муніципальної реформ, що є складовими частинами реформи конституційної, - головна увага приділяється інституційним та організаційно-правовим засадам цього процесу. Своєю чергою, проблеми взаємодії «людини глобальної» і глобального суспільства, включаючи і проблематику глобалістського потенціалу МСВ і ТГ, розглядаються в роботах М. Баймуратова, О. Батанова, Є. Васильєва, О. Кравця, В. Могілевського, В. Воронкової, Н. Ващекіна, О. Грецової, І. Лукашука, М. Кастельса, Т. Макогон, А. Тоффлера, Р. Войтович, Ю. Павленко, Е. Кочетова та низки інших авторів.

Але незважаючи на усвідомлення науковцями необхідності вирішення проблеми вдосконалення державного управління в контексті появи та зростання глобалістсько- го потенціалу МСВ та ТГ шляхом реформування локального, регіонального, державного, глобального рівнів управління, до цього часу існує певна неоднозначність розуміння самої феноменології глобалістського потенціалу МСВ та ТГ, а також розуміння його сутності та визначення можливих напрямів його реалізації ТГ.

Метою цієї статті є дослідження дефінітивної характеристики саме «глобалістського потенціалу територіальної громади» як нової феноменології в муніципальному праві.



Виклад основного матеріалу

синергетичний територіальний громада місцевий самоврядування

Системний аналіз причин і контексту формування дихотомії на прикладі ТГ демонструє, що «локальне» і «глобальне» не є опозиційними складовими світового порядку, а виступають невід'ємною частиною як такого порядку, так і один одного, вони є взаємодетермінованими і взаємодоповнюваними. Наслідком цього виступають процеси зростання участі ТГ в глобальних процесах, що фактично формує їх відповідну (пара-, мета-, квазі-, часткову, фрагментарну тощо) міжнародну правосуб'єктність, яка знаходить свою фіксацію в міжнародному договірному праві.

Причиною зазначених процесів, насамперед, виступає особлива і стратегічна значущість ТГ як первинного колективного осередку людської цивілізації, в межах якого створюються відповідні патерни, функціонально-діяльнісними елементами яких виступають такі процеси в локальному соціумі:

а) виникають, формуються і реалізуються екзистенційні та об'єктивовані форми життєдіяльності людини, її груп та асоціацій;

б) такі форми проходять апробацію соціальною практикою, утворюючи відповідні габітуси;

в) у процесі формування таких соціальних практик (габітусів) виникають відповідні психологічно-нормативні настанови щодо відповідної поведінки людини в конкретних життєвих ситуаціях, що мають типізований, стереотипний характер (атитюди);

г) у сукупності комбінації і реалізації таких важливих форм життєдіяльності, габітусів та атитюдів кожна конкретна людини формує свій життєвий шлях (фактично складаючи відповідні «життєві пазли») та реалізує свій життєвий цикл;

ґ) у процесі здійснення такого життєвого циклу людина в обов'язковому порядку вступає у сферу комунікативної взаємодії з іншими членами ТГ, здійснюючи загальну соціалізацію, включаючи й правову її форму;

д) вступаючи в обов'язковому порядку в сферу комунікативної взаємодії з іншими членами ТГ в процесі здійснення свого життєвого циклу, людина, в залежності від ступеня своєї активності та рівня розвитку і реалізації системи такої взаємодії, стає більш освіченою та мотивованою, формуючи більш високий рівень розвитку своєї особистості;

е) результатом участі людини в системі комунікативної взаємодії всередині ТГ є формування відповідного культурологічного дискурсу, накопичення відповідних знань, вмінь, практичних навичок, включаючи знання і навички в комунікативній сфері, які ведуть до нормування, нормативізації та правового регулювання її поведінки в локальному соціуму, що напряму впливає на процеси формування її загальної та правової свідомості, включаючи муніципальну свідомість, що лежить в основі загальної, в тому числі й правової психології, включаючи й муніципальну психологію (формування, розробка зразків поведінки у різних життєвих ситуаціях, сприйняття вже історично і праксеологічно апробованих в локальному соціумі зразків поведінки тощо);

є) результатом участі людини в системі комунікативної взаємодії всередині ТГ виступає формування локальної системи реалізації екзистенційних намагань, устремлінь, потреб, інтересів конкретної людини через задіяння механізмів групової і колективної участі жителів-членів ТГ в реалізації наведених намагань, устремлінь, потреб, інтересів, - тобто, ми спостерігаємо складні і суперечливі процеси реалізації індивідуальних настанов в межах спільноти, яка одночасно виступає і сферою реалізації колективних потреб, - але через мінімізацію, оптимізацію, сепарацію, інтеграцію, координацію, уніфікацію розмаїття настанов членів спільноти;

ж) у процесі здійснення такого циклу, зазвичай, людина проходить відповідний етап відтворення себе у наступних поколіннях людської цивілізації, у більшості випадків формуючи родинні зв'язки і реалізуючи репродуктивну функцію.

Отже, навіть такий схематичний перелік функціонального соціально-динамічного та психодіяльнісного навантаження людини в ТГ демонструє її роль не лише на рівні локального, а й регіонального, загальнодержавного та глобального соціуму як первинного мікро-, мезо- і макроколективного провідника людської цивілізації, що заснована на існуванні та функціонуванні первинних територіальних спільнот. Можна констатувати наявність цільового існування і змістовного функціонування відповідної парадигмальної вертикалі «ТГ (первинна спільнота) - спільноти регіону - спільноти держави - спільноти географічного регіону - спільноти на міждержавному універсальному рівні (глобальна спільнота)» зі всіма уніфікаційними ознаками і характерологічними рисами.

Вважаємо, що такий підхід має конструктивний потенціал, бо саме тут спостерігається наявність комплексних і наскрізних горизонтально-вертикальних зв'язків, що мають системне і стратегічне значення для існування, функціонування, і головне, - продовження людської цивілізації. Звідси й виникають локально-регіональні, регіонально-державні, державно-універсальні, а фактично - глобальні засади, що характеризують територіальну людську спільноту як основоположного провідника цивілізації та глобального актора.

Могутні процеси набуття ТГ як іманентним суб'єктом національного (внутрішньодержавного) конституційного (див. ст. 140 Конституції України [3]) і муніципального (див. ст. 1, 2, 5, 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» [4]) права відповідного обсягу або часткової форми міжнародної правосуб'єктності (далі - МПС), включаючи й формування їх глобалістського потенціалу:

- по-перше, напряму пов'язані з аналогічними процесами відносно інституту МСВ;

- по-друге, з процесами формування, наявності, укріплення та перманентного прояву могутньої двосторонньої методологічної тенденції інтернаціоналізації конституційного правопорядку держав та конституціоналізації загального міжнародного права [5; 6], що базується на взаємному впливі та посиленні взаємного зв'язку між національним конституційним правом дер- жав-членів міжнародного співтовариства та загального міжнародного права (публічного і приватного).

Більш того, можна стверджувати, що така взаємодія супроводжується глибоким і органічним взаємопроникненням ціннісного навантаження та потенціалу кожної з таких, здавалось би, самостійних і автономних правових систем, що у своєму онтологічному розумінні апріорі не мають контактувати між собою, та виникненням таких нормативно-правових конструкцій національного і міжнародного рівня, які базуються на комунікативній (наявність діалогу між людьми різних держав. - Авт.), колабораційній (наявність фактору співробітництва з широкого кола питань життєдіяльності. - Авт.), інтерсуб'єктивній (формування загальних телеологічних домінант в існуванні і розвитку. - Авт.) та когнітивній (присутність фактору пізнання іншої людини, потреб і інтересів її груп і асоціацій. - Авт.) основах.

Необхідно наголосити на тому, що із зростанням такої тенденції, яка має свій вельми помітний праксеологічний прояв, починають посилюватися не лише координація та взаємна системна співпраця зазначених двох, раніше самостійних, та, по великому рахунку, антагоністичних правових систем, а й виникають ефекти перехресної, бінарної, мультиплікативної та кумулятивної природи, які одночасно й підсилюють особливе значення кожної з наведених систем - національної (конституційний правопорядок) та міжнародної (національні конституційні цінності, що запозичені міжнародним правом та уособлені у його нормах і принципах jus cogens), а також формують вельми важливі результати їх взаємодії та взаємопроникнення у вигляді нових - більш глибоких, осмислених і усвідомлених, більш оптимальних і ефективних форм взаємодії та співробітництва держав, їх суб'єктів та міжнародної спільноти з вирішення основних проблем існування і функціонування людської цивілізації, які всі, підкреслюємо, всі мають прямий вплив на територіальну людську спільноту у її багаторівневому розумінні і значенні, її повсякденне (тактичне) і перспективне (стратегічне) існування і функціонування.

Отже, такі доцентрові тенденції як на загальнодержавному, так і на міжнародному рівнях, виникають саме в умовах глобалізації, точніше, в межах її якісно нової форми - правової глобалізації, що призводить до виникнення якісно нових форм співробітництва держав в рамках єдиного глобалізованого світу з метою формування єдиного глобального правового простору. Саме в цих умовах починають формуватися і працювати перманентні та телеологічно скеровані процеси впливу глобалізації та її складових на територіальну спільноту, форми її існування та розвитку, причому через призму основних характерологічних рис глобалізації. А звідси, починають проявляться як негативні, так і позитивні чинники в можливостях ТГ чинити спротив глобалізації, скерованої на «знеособлення» людських спільнот, що існують та функціонують в умовах локалізму, або сприяти запозиченню її досягнень, скерованих на підвищення якісного рівня локального життя за рахунок використання новітніх відкриттів у сфері технологій, промисловості, культури у їх локальній інтерпретації, що по великому рахунку трансформують і модифікують повсякденність людини, роблячи її більш поліваріантною та привабливою.

Саме тут найбільш яскраво проявляється дихотомія «глобальне/локальне», тенденцією вирішення якої є виникнення феноменології глокалізації [7], що не тільки спочатку хаотично, а потім поступово, послідовно, перманентно, наративно, конотаційно і органічно об'єднує в собі параметральні ознаки обох станів, а й відповідним чином «підтягує» особливу соціально-екзистенційну значимість та безперервну роль ТГ, яку вони відіграють на локальному рівні соціуму саме у його існуванні і функціонуванні, - на глобальний рівень вимірювання, що відповідним чином не тільки виправдовує, а й обумовлює надання їм міжнародної правосуб'єктності.

Визначаючи теоретичні підходи до встановлення глобалістського потенціалу ТГ, необхідно вказати, що на фоні внутрішньодержавного вдосконалення інституту МСВ, укріплення компетенційної бази органів місцевого самоврядування (далі - ОМСВ) та правового статусу його суб'єктів та інших органів відбуваються важливі процеси набуття соціально-нормативним та конституційно-правовим інститутом МСВ відповідної міжнародної правосуб'єктності (у відповідному її обсязі або гібридних формах). Причиною таких зрушень, як вже зазначалося, служить, насамперед, наявність, укріплення та перманентний прояв могутньої двосторонньої філософсько-ентропійної, але в той же час й методологічної тенденції інтернаціоналізації конституційного правопорядку держав та конституціоналізації загального міжнародного права, яке розуміється в органічній єдності існування та взаємодії і взаємообумовленості національного конституційного, а також міжнародного публічного і міжнародного приватного права, та базується на взаємному впливі та посиленні взаємного зв'язку між національним конституційним правом держав-членів міжнародного співтовариства та загального міжнародного права (публічного і приватного). Вважаємо, що саме через призму такої тенденції й може розглядатися глобалістський потенціал ТГ, змістовне навантаження якого складається у виході правового статусу ТГ як локально-територіальної людської спільноти з рівня національного конституційного права - на рівень загального міжнародного права через вирішення існування і функціонування всієї людської цивілізації.

Наведене вище дає можливість довести, що територіальна спільнота:

а) виступає як первинний концепт локально-глобального виміру МСВ,

б) в умовах глобалізації, особливо її правової форми, на рівні ТГ в межах інституту МСВ, що існує та функціонує на території відповідної держави-члена міжнародної спільноти, завдяки компетенційним повноваженням ОМСВ, що сформовані самими ТГ, та діяльність яких скерована на вирішення питань місцевого значення, тобто таких питань, від формування, визначення, розуміння та вирішення яких залежить стабільне, оптимальне існування і функціонування самої громади та кожного з її членів-жителів відповідної території, - формується локальна система реалізації, охорони, захисту та гарантування конституційних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, що

в) на рівні функціонування локального соціуму виступають як муніципальні права людини, особистості, члена ТГ,

г) при цьому роль глобалізації у зазначених процесах можна визначити як суттєву, прогресивну, каталізуючу, детермінуючу, ідентифікуючу, інтегруючу, координуючу, демократизуючу.

Одночасно, треба враховувати, що основоположна зрівняльна домінанта глобалізації негативно впливає на існування та функціонування гіпотетичної ТГ, її подальший розвиток, нівелюючи її індивідуальність та особливість, - заради справедливості необхідно відмітити, що саме тут глобалізація відчуває суттєвий спротив наведеним телеологічним домінантам саме з боку ТГ. Разом з тим, необхідно наголосити, що ТГ спричиняє відповідний вплив на глобалізацію за рахунок складної взаємодії з її основоположними чинниками - вона не тільки сприймає її основоположні настанови та тенденції, трансформуючи своє існування, функціонування відповідно до них, а й творчо запозичує та використовує їх позитивний потенціал для свого подальшого розвитку та вдосконалення з метою покращення умов життєдіяльності жителів-членів такої громади (в цьому контексті можна навести приклади використання в рамках ТГ надбань мультикультуралізму, інформатизації, діджиталізації, транспортної логістики, організації соціального простору, використання передових технологій в будівництві, ведення місцевого господарства тощо).

Отже, можна констатувати, що визначення глобалістського потенціалу самої ТГ в контексті його розуміння та можливої реалізації стає результатом дослідження актуальних питань визначення правового статусу її та людини-члена такої громади у глобальному вимірі. Більш того, такий процес дає змогу також змоделювати відповідний правовий статус людини-члена ТГ у світлі глобалізаційних процесів.

Для цього треба розуміти, що локальні територіальні спільноти людей - це такі спільноти, що виникають на відповідній території держави, зазвичай в межах її відповідної адміністративно-територіальної одиниці або декількох з них (територіальний критерій), характеризуються загальними інтересами, що детерміновані історичними, географічними, ідеологічними та іншими обставинами спільного існування (ментальний критерій), володіють загальними цільовими домінантами (телеологічний критерій), бо вони генетично скеровані на колективне існування (колективно-груповий критерій) шляхом міжособистісної взаємодії (комунікативний критерій), заради вирішення загальних і найважливіших проблем існування, функціонування та розвитку такої спільноти (екзистенційний критерій), через здійснення локальної управлінської діяльності у вигляді самоврядування (самоврядно-управлінський критерій), для самостійного вирішення наведених проблем або формування відповідних органів для виконання такого завдання (критерій безпосередньої або делегованої самодіяльності).

Також можна стверджувати, що основоположні параметральні ознаки локальних територіальних спільнот розроблені в основному соціологічною наукою, але представники правової науки, зокрема конституційно-правової та муніципально-правової, в основному враховуючи ознаки (параметральні елементи) наведених спільнот, що пропонуються соціологічною наукою, наділяють такі суб'єкти новими характеристиками, особливо через їх управлінський та нормативний потенціали, що відображає особливості їх існування та функціонування, ролі і значущості ТГ як осередків людської цивілізації та населення в умовах державності.

Також вважаємо, що потребує особливої акцентуації положення про те, що в умовах правової глобалізації у процесі прояву могутньої тенденції конституціоналізації міжнародного правопорядку локальні територіальні спільноти набувають не тільки відповідної міжнародної правосуб'єктності, а й формують свій глобалістський потенціал, що базується на відповідній діяльнісно-технологічній дихотомії, як на протистоянні процесам глобалізації, - з метою захисту ідентифікації та ментальності досліджуваних спільнот, так і з метою запозичення і використання відповідних благ глобалізації у вигляді розширення системи та розмаїття інтересів для таких спільнот в контекстуалізації підвищення якості локального людського життя [8, с. 42].

Виходячи саме із наведених настанов МСВ та ТГ:

- по-перше, виступають безпосереднім суб'єктом-об'єктом глобалізації, бо саме на них розповсюджується вплив її чинників та видових блоків (економічна, політична, правова тощо),

- по-друге, вони виступають кінцевим споживачем її благ - бенефіціарами і безпосереднім або опосередкованим об'єктом її негативних явищ (світова, регіональна і внутрішньодержавна економічна криза внаслідок пандемії COVID-19 та пов'язані з нею ріст безробіття, закриття підприємств, затримання у виплаті заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат, секвестри соціальних статей державного і місцевих бюджетів тощо),

- по-третє, у застосуванні безпосередньо до локального життя, саме вони виступають і відповідним користувачем, продуцентом, а також репродуцентом її досягнень, активно використовуючи їх для організації свого життєвого циклу, пропагуючи їх, або здійснюючи спротив впливу глобальних чинників на своє повсякденне життя.

Визначення та визнання складної системно-комплексної феноменології глобалістського потенціалу ТГ, на нашу думку, пов'язане з тим, що вона:

- по-перше, одночасно має відношення до внутрішньодержавного - муніципального і конституційного права, а також систем загального міжнародного права і міжнародних відносин;

- по-друге, вона до сьогодні ще не знайшла свого належного відображення в науці муніципального і міжнародного права, хоча деякі вітчизняні і зарубіжні вчені - муніципалісти і фахівці-міжнародники торкались цієї проблематики зі спробами акцентувати увагу на цьому феномені (явищі), що носить переважно оціночний характер.

Виходячи із наведених настанов, можна запропонувати авторське розуміння «глобалістського потенціалу територіальної громади», в основі якого, на нашу думку, лежать наступні критерії:

а) технологічно-проспективний - знання, вміння та навики членів-жителів громади, що скеровані на вирішення відповідної технологічної задачі профільного характеру - постійної і системної взаємодії з глобальними чинниками та їх впливом;

б) суб'єктний - до профільного потенціалу громади крім неї самої в обов'язковому порядку повинні бути включені органи місцевого самоврядування (представницькі і виконавчі), що сформовані нею та діють від її імені та в її інтересах, а також всі інші органи та суб'єкти системи місцевого самоврядування, що у своїй сукупності складають систему місцевого самоврядування, на яку чиняться перманентні глобальні впливи;

в) телеологічний - основною телеологічною домінантою у застосуванні і використанні глобального досвіду та впливів чинників глобалізації виступає об'єктивний захист екзистенційних настанов існування, функціонування та розвитку громади в умовах перманентних глобальних впливів та змін;

г) функціональний - він демонструє саме те, що можуть запропонувати громади та система місцевого самоврядування глобалізації, впливу її чинників та змінам, що вони несуть, а саме, - багатопланове, багатофакторне, багаторівневе, поліпредметне, полісуб'єктне співробітництво, - з урахуванням власних індивідуальних, а також групових та колективних коопераційних можливостей самої громади та її членів-жителів, причому як на рівні власної держави, так і за кордоном;

ґ) предметно-об'єктний - сутністю наведеного співробітництва, що пропонується громадою та системою місцевого самоврядування на системно-комплексному рівні, виступає захист локального простору життєдіяльності громади, її історико-географічної ідентичності, настанов її індивідуального та колективного менталітету, відповідних сталих форм її соціального життя і соціальної практики, що засновані на морально-етичних цінностях громади.

Отже, виходячи з наведеного вище, запропоноване нами змістовне наповнення терміносистеми «глобалістський потенціал територіальної громади» містить в собі:

а) відповідну парадигму дій громади та інших суб'єктів системи місцевого самоврядування, що функціонують з ними в рамках єдиного соціального і нормативно-правового простору (діяльнісно-просторова ознака);

б) така парадигма характеризується синергетичною взаємодією названих суб'єктів у реалізації загальних задач (функціонально-синергетична ознака);

в) метою такої парадигми дій є взаємодія з чинниками глобалізації та її впливом, що проявляється на локальному рівні соціуму (телеологічна ознака);

г) така парадигма може бути охарактеризованою спочатку як комплексна, а потім - і як системна сукупність діяльнісно-поведінкових настанов суб'єктів, що наведені, причому, як щодо запозичення на рівень громади позитивних впливів глобальних чинників, так і щодо спротиву їх негативної дії (впливу) на громаду (поведінково-комплексна ознака);

ґ) здійснюючи таку парадигму дій, громада та інші суб'єкти системи місцевого самоврядування використовують відповідні поведінкові настанови організаційної, організаційно-правової, колабораційної, координаційної, інтеграційної властивості в ординарних умовах взаємодії з чинниками глобалізації та їх впливами; у випадках екстраординарних умов взаємодії використовується весь потенціал поведінкових настанов наведених суб'єктів, включаючи настанови антикорупційного, антикризового, санаційного, антиконфліктогенного, безпекового, медитативного, а також за допомогою держави - санкційного характеру та ін.

Також вважаємо за необхідне вказати, що людина-член ТГ у світлі глобалізаційних процесів, не дивлячись на те, що вони носять екстраординарний характер, виглядає досить впевнено і гідно, враховуючи її місце в локальному соціумі, який відповідним чином є специфічним охоронюваним соціально-нормативним простором для її існування і функціонування. Більш того, можна стверджувати, що людина-член ТГ у світлі глобалізаційних процесів виступає не тільки суб'єктом-об'єктом глобалізації, а також її бенефіціаром; крім цього, вона є й відповідним користувачем і репродуцентом її досягнень, активно застосовуючи їх для організації свого життєвого циклу через використання відповідних форм життєдіяльності, що, незважаючи на певні відмінності у різних країнах, все ж носять типізований, стереотипний характер.

Отже, у світлі глобалізаційних процесів людина-член ТГ трансформує свій життєвий цикл через модифікацію діяльнісно-поведінкових настанов, що скеровані на вирішення екзистенційних питань і проблем її існування, а також на підвищення якості та інтенсивності комунікативної взаємодії переважно в рамках громади, але і з відповідною можливістю виходу за її межі, знову ж використовуючи потенціал кроскультурних комунікацій щодо організації міжнародного співробітництва для людей, їх груп, асоціацій, включаючи ТГ.

Визначаючи фактори, що впливають на формування глобалістського потенціалу ТГ, вважаємо доцільним віднести до них наступні: концепт «права людини», вплив феноменології глобального конституціоналізму, а також міжнародні правові стандарти прав людини та місцевого самоврядування.

Вважаємо, що концепт «права людини» відіграє стратегічну роль у формуванні міжнародної правосуб'єктності територіальної людської спільноти в умовах глобалізації, що напряму сприяє формуванню глобалістського потенціалу ТГ Більш того, застосування концепту «права людини» у процесах формування такої міжнародної правосуб'єктності людської спільноти в умовах глобалізації має не стільки ідеологічне, скільки суто практичне значення, бо сприяє усвідомленню світовим співтовариством держав ролі і значення ТГ в процесах:

а) здійснення життєвого циклу людини в громаді;

б) реалізації її репродуктивної функції;

в) продовження її роду через виховання наступних поколінь людей;

г) подальшого розвитку людської цивілізації (враховуючи кількісні та якісні показники).

Розуміння та усвідомлення наведених процесів вже під кутом зору глобалізації може бути охарактеризовано як вирішення задач глобального розвитку людської цивілізації та виконання природного призначення людини, що визначається за допомогою «наскрізного» розуміння локального, загальнодержавного, універсально-глобального рівнів соціуму у їх функціонально-логічній взаємодії та управлінській, нормотворчій (локальній, загальнодержавній, міжнародно-правовій) діяльності, що пояснює, обґрунтовує, детермінує, об'єктивує, активізує, актуалізує та стимулює появу такої взаємодії.

Вважаємо, що хоча зв'язок інституту локальної демократії та феноменології глобального конституціоналізму, на перший погляд, вдається гіперболізованим та таким, що не має під собою реальних філософських і політико-нормативних основ, - за умов використання системного підходу до його розуміння та аналогічного аналізу це дає можливість зробити висновки відносно того, що такий зв'язок існує, - і навіть більше, він досить яскраво та переконливо демонструє:

а) філософсько-методологічну залежність в системі відносин «локальне/глобальне»;

б) засадничо-аксіологічну залежність реалізації національних конституційних цінностей, до яких відноситься і місцеве самоврядування, на універсально-глобальному рівні;

в) праксеологічну залежність між локальною реалізацією людиною своїх конституційних прав, свобод і обов'язків на локальному рівні в межах громади в умовах місцевого самоврядування в ординарному стані повсякденності та феноменологією глобалізації прав людини;

г) екзистенційно-філософську залежність між здійсненням людиною свого життєвого циклу на рівні місцевого самоврядування в межах громади та глобальними перспективами відтворення і подальшого розвитку людської популяції та загальним збереженням людської цивілізації в умовах глобальних загроз;

ґ) онтологічну залежність між існуванням місцевого самоврядування як інституту демократичної правової державності та міжнародними правовими стандартами її демократичного формування, належної реалізації та систематичної реновації публічної влади;

д) логічно-конотаційну залежність між національним конституціоналізмом та глобальним конституціоналізмом, як породженням і логічним продовженням першого, але на більш високому рівні теоретичного супроводження, практичного забезпечення.

Яскравим свідоцтвом становлення глобалістського потенціалу громади виступають проблеми, з якими зустрічаються держави під час виконання міжнародних договірних норм, що виступають міжнародними правовими стандартами місцевого самоврядування. Прикладом тут може слугувати Україна, - враховуючи те, що наша держава є активним учасником загальносвітових інтеграційних процесів, вона включила у конституційно-правове регулювання національної сфери МСВ значну кількість міжнародних правових стандартів про місцеве самоврядування, що містяться в міжнародних договорах, підписаних нею, використовуючи механізм національної імплементації норм міжнародного права до чинного національного конституційного законодавства. Крім того, активізуються процеси участі громадян у місцевому самоврядуванні [9] та посилення їхнього контролю за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування [10].

І хоча деякі міжнародні стандарти у сфері МСВ продовжують бути лише декларативними для суспільства України завдяки тому, що:

а) деякі міжнародні договори, в яких вони містяться, ще не підписано нашою державою;

б) підписання деяких з міжнародних договорів, що містять міжнародні стандарти, сьогодні практично неможливо, враховуючи те, що запозичення їх національним законодавством призведе до порушень балансу законодавчих імперативів і координат, що склалися в національному конституційному праві;

в) велику проблему становлять питання забезпечення реалізації міжнародних правових стандартів у сфері місцевого самоврядування, що вже підписані Україною і запозичені її системою національного законодавства, але не можуть бути реалізованими, враховуючи їхню внутрішню суперечливість з положеннями чинної Конституції України;

г) такою ж великою проблемою залишається амбівалентне відношення політичної еліти держави до інституту МСВ, яке, на відміну від його конституційної легалізації та відповідної позитивної легітимації в суспільстві, залишається неоднозначним і невизначеним - загальний стратегічний курс на їх підписання, легалізацію, імплементацію в національне конституційне та муніципальне законодавство триває та посилюється.



Висновки

- дослідження теоретичних питань визначення глобалістського потенціалу територіальної громади здійснюється через глобальні тенденції, що мають вихід на локальний рівень існування і функціонування територіальної людської спільноти, зокрема через використання дихотомії «локальне/ глобальне», як основоположного концепту набуття міжнародної правосуб'єктності самою громадою;

- в основі формування глобалістського потенціалу територіальної громади, насамперед, лежить її особлива і стратегічна значущість як первинного колективного осередку людської цивілізації, в межах якого створюються відповідні патерни, функціонально-діяльнісними елементами яких виступають такі процеси в локальному соціумі:

а) виникають, формуються і реалізуються екзистенційні та об'єктивовані форми життєдіяльності людини, її груп та асоціацій;

б) такі форми проходять апробацію соціальною практикою, формуючи відповідні габітуси;

в) у процесі виникнення таких соціальних практик (габітусів) формуються відповідні психологічно-нормативні настанови щодо відповідної поведінки людини в конкретних життєвих ситуаціях, що мають типізований, стереотипний характер (атитюди);

г) у сукупності комбінації і реалізації таких важливих форм життєдіяльності, габітусів та атитюдів кожна конкретна людини створює свій життєвий шлях (фактично складаючи відповідні «життєві пазли») та реалізує свій життєвий цикл;

ґ) у процесі здійснення такого життєвого циклу людина в обов'язковому порядку вступає у сферу комунікативної взаємодії з іншими членами ТГ, здійснюючи загальну соціалізацію, включаючи й правову її форму;

д) вступаючи в обов'язковому порядку в сферу комунікативної взаємодії з іншими членами ТГ в процесі здійснення свого життєвого циклу, людина, в залежності від ступеня своєї активності та рівня розвитку і реалізації системи такої взаємодії, стає більш освіченою та мотивованою, формуючи більш високий рівень своєї особистості;

е) результатом участі людини в системі комунікативної взаємодії всередині ТГ є формування відповідного культурологічного дискурсу, накопичення відповідних знань, вмінь, практичних навичок, включаючи знання і навички в комунікативній сфері, які ведуть до правового регулювання її поведінки в локальному соціуму, що напряму впливає на процеси формування її загальної та правової свідомості, включаючи муніципальну свідомість, що лежить в основі загальної, в тому числі й правової психології, включаючи й муніципальну психологію (формування, розробка зразків поведінки у різних життєвих ситуаціях, сприйняття вже історично і праксеологічно апробованих в локальному соціумі зразків поведінки тощо);

є) результатом участі людини в системі комунікативної взаємодії всередині ТГ виступає формування локальної системи реалізації екзистенційних намагань, устремлінь, потреб, інтересів конкретної людини через задіяння механізмів групової і колективної участі жителів-членів ТГ в реалізації наведених намагань, устремлінь, потреб, інтересів, - тобто, ми спостерігаємо складні і суперечливі процеси реалізації індивідуальних настанов в межах спільноти, яка одночасно виступає і сферою реалізації колективних потреб, - але через мінімізацію, оптимізацію, сепарацію, інтеграцію, координацію, уніфікацію розмаїття настанов членів спільноти;

ж) у процесі здійснення такого циклу, зазвичай, людина проходить відповідний етап відтворення себе у наступних поколіннях людської цивілізації, у більшості випадків формуючи родинні зв'язки і реалізуючи репродуктивну функцію;

- авторське визначення змістовного наповнення терміносистеми «глобалістський потенціал територіальної громади» містить у собі:

а) відповідну парадигму дій громади та інших суб'єктів системи місцевого самоврядування, що функціонують з ними в рамках єдиного соціального і нормативно-правового простору (діяльнісно-просторова ознака);

б) така парадигма характеризується синергетичною взаємодією названих суб'єктів у реалізації загальних задач (функціонально-синергетична ознака);

в) метою такої парадигми дій є взаємодія з чинниками глобалізації та її впливом, що проявляється на локальному рівні соціуму (телеологічна ознака);

г) така парадигма може бути охарактеризована спочатку як комплексна, а потім - і як системна сукупність діяльнісно-поведінкових настанов суб'єктів, що наведені, причому, як щодо запозичення на рівень громади позитивних впливів глобальних чинників, так і щодо спротиву їх негативної дії (впливу) на громаду (поведінково-комплексна ознака);

ґ) здійснюючи таку парадигму дій, громада та інші суб'єкти системи місцевого самоврядування використовують відповідні поведінкові настанови організаційної, організаційно-правової, колабораційної, координаційної, інтеграційної властивості - в ординарних умовах взаємодії з чинниками глобалізації та їх впливами; у випадках екстраординарних умов взаємодії - використовується весь потенціал поведінкових настанов наведених суб'єктів, включаючи настанови анти- корупційного, антикризового, санаційного, антиконфліктогенного, безпекового, медитативного, а також за допомогою держави - санкційного характеру та ін.



Список використаних джерел

1. Баймуратов М.О., Могілевський В.С. Правовий простір місцевого самоврядування: до визначення параметральних ознак. Муніципальна реформа в контексті євроінтеграції України: позиція влади, науковців, профспілок та громадськості: Тези доповідей Третьої щорічної всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 6 грудня 2019р.). Київ: ТОВ «Ві Ен Ей Прес», 2019. С. 16-25.

2. Бобровник Д.О. До питання про визначення глобалістського потенціалу територіальної громади. Муніципальна реформа в контексті євроінтеграції України: позиція влади, науковців, профспілок та громадськості: Тези доповідей Третьої щорічної всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 6 грудня 2019 р.). Київ: ТОВ «Ві Ен Ей Прес», 2019. С. 95-98.

3. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28черв- ня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. №30. Ст. 141.

4. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21травня 1997 р. №280/97-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1997. №24. Ст. 170.

5. Волошин Ю.О. Феномен конституціоналізації міжнародного правопорядку на сучасному етапі міждержавної інтеграції.

6. Папаяні С.В. Інтернаціоналізація в умовах глобалізації: конституційно-правовий аналіз.

7. Глокалізація. Вікіпедія. Вільна енциклопедія.

8. Бобровник Д.О. Глобалістський потенціал територіальної громади: актуальні питання визначення, розуміння та можливої реалізації. Часопис Київського університету права. 2020. №4. С. 39-46.

9. Мищак І.М. Законодавче забезпечення місцевого самоврядування в Україні та перспективи його удосконалення. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2013. №1. С. 54-57.

10. Kopylenko O., Myshchak l. Community Control of the Activities of Self-Government Authorities in Ukraine and Poland. Jahrbuch fьr Ostrecht. 2019.

References

1. Baymuratov, M.O., Mohilevs'kyy VS. (2019). Pravovyy prostir mistsevoho samovrya-duvannya: do vyznachennya parametral'nykh oznak. Munitsypal'na reforma v kontekstiyevro-intehratsiyi Ukrayiny: pozytsiya vlady, naukovtsiv, profspilok ta hromads'kosti: Tezy dopovidey Tret'oyi shchorichnoyi vseukrayins'koyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi (m.Kyiv, 6hrudnya 2019 r.). Kyiv: TOV «Vi En Ey Pres», 16-25 [in Ukrainian].

2. Bobrovnyk, D.O. (2019). Do pytannya pro vyznachennya hlobalist-s'koho potentsialu terytorial'noyi hromady. Munitsypal'na reforma v konteksti yevrointehratsiyi Ukrayiny: pozytsiya vlady, naukovtsiv, profspilok ta hromads'kosti: Tezy dopovideyTret'oyishchorichnoyi vseukrayins'koyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi (m. Kyiv, 6hrudnya 2019 r.). Kyiv: TOV «Vi En Ey Pres», 95-98 [in Ukrainian].

...