Встановлення джерел походження активів як обставина, яка підлягає доказуванню під час розслідування незаконного збагачення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Встановлення джерел походження активів як обставина, яка підлягає доказуванню під час розслідування незаконного збагачення

Моргун Н.С., кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри; Шевчук О.О., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри; Марчевський С.В., кандидат юридичних наук, доцент кафедри економічної безпеки та фінансових розслідувань Національної академії внутрішніх справ

У статті досліджено роль встановлення джерел походження активів як обставини, яка підлягає доказуванню під час розслідування незаконного збагачення.

Висвітлено дефініції «предмет доказування» та «незаконне збагачення». Зауважено, що кожне кримінальне правопорушення характеризується певними особливостями; загальний предмет доказування (ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України) може розширюватися, а точніше, деталізуватися та уточнюватися.

Наголошено, що це кримінальне правопорушення унікальне тим, що підозрюваний у його вчиненні скоїв інше правопорушення, завдяки якому і набув визначені статтею 368-5 Кримінального кодексу України активи. Проте, орган досудового розслідування не зобов'язаний доказувати такий предикатний злочин. Зазначено вімінність складу кримінального правопорушення за ст. 368-5 від складу за ст. 368 Кримінального кодексу України.

Звернено увагу на способи вчинення та приховання означеного кримінального правопорушення. Зазначено, що під час досудового розслідування незаконного збагачення важливим є те, що слідчому, прокурору першочергово слід встановити джерела походження активів особи, які не підтверджені законними підставами набуття. Рекомендовано уповноваженим особам, проводячи досудове розслідування, з огляду на кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368-5 Кримінального кодексу України, та орієнтуючись на складену ситуацію, внаслідок його вчинення, встановлювати й інші обставини, які не передбачені ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема джерела походження активів. Такі обставини є особливостями предмета доказування під час досудового розслідування незаконного збагачення.

Ключові слова: досудове розслідування, кримінальне правопорушення, незаконне збагачення, джерело походження активів, предмет доказування, слідчий.

Establishing sources of origin of assets as a circumstance to be proved during the investigation of illicit enrichment

Morhun N., Candidate of Juridical Sciences, Associate Professor, Professor; Shevchuk О., Candidate of Juridical Sciences, Associate Professor, Associate Professor; Marchevskyi S., Candidate of Juridical Sciences, Associate Professor of the Department of Economic Security and Financial Investigations of the National Academy of Internal Affairs

The article investigates the role of establishing sources of origin of assets as circumstances to be proved during the investigation of illicit enrichment.

The definitions of "subject of proof" and "illicit enrichment" are covered. Each criminal offense is characterized by certain features, the general subject of proof (article 91 of the Criminal Procedure Code of Ukraine) can be expanded, or more precisely, detailed and clarified. It is emphasized that this criminal offense is unique in that the suspect in its commission committed another offense, due to which he acquired certain articles 3685 of the Criminal code of Ukraine assets.

However, the pre-trial investigation authority is not obliged to prove such a predicate offense. The difference in the composition of the criminal offense under article 368 from the warehouse under article 368 of the Criminal code of Ukraine. The author draws attention to the ways of committing and concealing a criminal offense above.

It is stated that during the pre-trial investigation of illicit enrichment it is important that the investigator, the prosecutor should first of all establish the sources of origin of the person's assets, which are not confirmed by the legal grounds for acquisition. Recommended to investigators and prosecutors, conducting a pre-trial investigation, given the criminal offense under article 3685 of the Criminal code of Ukraine and being guided by the made situation, owing to its commission, to establish also other circumstances which aren't provided by Art. 91 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, in particular the sources of origin of assets.

Such circumstances are features of the subject of evidence during the pre-trial investigation of illicit enrichment.

Keywords: pre-trial investigation, criminal offense, illicit enrichment, source of assets, subject of proof, investigator.

незаконний збагачення правопорушення

Постановка проблеми

На сьогодні наша держава перебуває на кульмінаційному етапі протидії корупції. Про це свідчать події останніх декількох років. За шість років розроблено нормативно-правову базу протидії корупції, яка донині вдосконалюється; створено низку антикорупційних органів, які щоразу поліпшують свої професійні навички попередження та розслідування кримінальних правопорушень; Конституційним Судом України скасовано певні законодавчі норми щодо протидії корупції та прийняті інші. У цілому суспільство по-новому усвідомлює загрозу розвитку цього небезпечного явища. Проте, варто звернути увагу на ті кримінальні правопорушення, які є одними з найбільш корупційно-небезпечних. Саме ці діяння дезорганізують державу зсередини та спричиняють щороку мільярдні збитки. Справедливе місце серед усіх найбільш небезпечних корупційних кримінальних правопорушень посідає незаконне збагачення, передбачене статтею 368-5 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Задля відображення справжньої проблеми, що наразі має місце, наведемо статистичні показники діяльності правоохоронних органів України з розслідування цього кримінального правопорушення: 1) за січень-грудень 2018 року обліковано 73 кримінальних правопорушення, закрито - 33, з яких 32 - за п.п. 1, 2, 4, 6 ч.1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України); жоден з обвинувальних актів до суду не направлений; 2) за січень-грудень 2019 р. обліковано 5 кримінальних правопорушень, закрито 13 - за п.п. 1, 2, 4, 6 ч.1 ст.284 КПК України; до суду обвинувальні акти не направлені; 3) за січень-грудень 2020 року обліковано 10 кримінальних правопорушень, закрито 4 - за п.п. 1, 2, 4, 6 ч.1 ст. 284 КПК України; обвинувальні акти до суду також не направлені [1]. На наше переконання, така ситуація свідчить про: 1) прогалини в роботі, деякою мірою, правоохоронних органів; 2) недосконалість розробленої норми, що передбачає кримінальну відповідальність за незаконне збагачення; 3) значну кількість внесення змін як до самої статті КК України, що передбачає відповідальність за незаконне збагачення, так і до антикорупційного законодавства держави, що спричиняє швидку адаптацію органів досудового розслідування до нових нормативних змін у ході досудового розслідування; 4) політичні та особисто корисні мотиви окремих уповноважених осіб та органів держави, які можуть впливати на скасування криміналізації норми, що передбачає відповідальність за незаконне збагачення, а також певних заходів, закріплених в антикорупційному законодавстві.

Варто погодитися з твердженнями О. Гузоватого та О. Титаренка, що: 1) незаконне збагачення, з урахуванням тенденційних змін, було передбачено в КК України нещодавно й у судово-слідчій практиці ще бракує наукових розробок і практичних напрацювань з цього питання; 2) після появи такої норми в національному кримінальному законодавстві серед науковців і практичних працівників, у зв'язку з її застосуванням, виникає чимало питань, які мають дискусійний характер, що пов'язано зі специфікою предмета злочину, конструкцією об'єктивної сторони, колом його суб'єктів тощо [2, с. 5].

Не можемо не підтримати позицію В. Вапнярчука, який стверджує, що дослідження того, на що безпосередньо спрямована доказова діяльність (предмета кримінально-процесуального доказування), є визначальним для належного застосування змагальної процедури та 'її гарантій у кримінальному провадженні [3, с. 238].

З огляду на те, що диспозиція ст. 368-5 КК України зазнала певних змін у порівнянні із попередньою ст. 368-2 цього Кодексу, яка визнана Конституційним Судом України неконституційною від 26 лютого 2019 року, виникла необхідність визначити особливості предмета доказування під час досудового розслідування незаконного збагачення, а саме встановлення джерел походження активів як обставини, яка підлягає доказуванню під час розслідування незаконного збагачення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Окремі аспекти встановлення джерел походження активів як обставини, яка підлягає доказуванню під час розслідування незаконного збагачення, були розглянуті такими вченими, як: О. Стрільців, М. Хавронюк, А. Черенков, С. Чернявський, В. Шевчук, В. Шепітько, Р. Ше- хавцов тощо. Водночас, вважаємо, що науковцями недостатньо була приділена увага дослідженню встановленню джерел походження активів як обставини, яка підлягає доказуванню під час розслідування незаконного збагачення, за редакцією чинної ст. 368-5 КК України.

Формулювання цілей. Мета статті полягає у визначенні ролі встановлення джерел походження активів як обставини, яка підлягає доказуванню під час розслідування незаконного збагачення, задля формування науково обґрунтованих рекомендацій прикладного характеру.

Виклад основного матеріалу

У нашому дослідженні для початку слід, зазначити, що ж таке предмет доказування, адже це дозволить всебічно розкрити його проблематику.

У навчальній літературі предметом доказування є коло обставин, які належить встановити в кримінальному провадженні [4, с. 278]. Більш розширене тлумачення навів В. Вапнярчук: предметом кримінально-процесуального доказування як категорії, яка характеризує його об'єкт, можна визначити частину суспільних відносин (котрі є об'єктом доказування) з приводу визначених законом та суб'єктом доказування обставин кримінального правопорушення, які мають правове значення і впливають на кінцеве вирішення кримінального провадження [3, с. 247].

Своєю чергою, у ч.1 ст. 91 КПК України закріплено перелік обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.

Проте, визначені в цій статті КПК України обставини мають для слідчого та прокурора загально-орієнтуючий характер, адже мають відношення до розслідування всіх кримінальних правопорушень і недостатньо конкретизовані щодо окремих категорій кримінальних правопорушень; перелік таких обставин для окремих видів кримінальних проваджень є специфічним і залежить від ознак складу правопорушення [6, с. 173].

Предмет доказування, який формулюється в законі, - це той мінімум обставин, котрі мають правове значення, встановлення яких є необхідною та обов'язковою умовою для кваліфікації кримінального правопорушення, доведення винуватості особи, постановлення законного та обґрунтованого рішення, правильного вирішення справи по суті, призначення справедливого покарання [7, с. 191].

Доцільно погодитись із низкою авторів, які зазначають, що: 1) перелік обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, передбачених ч. 1 ст. 91 КПК України, має виключне значення під час судового розгляду; 2) кожне кримінальне правопорушення характеризується певними особливостями, загальний предмет доказування (ст. 91 КПК України) може розширюватися, а точніше, деталізуватися та уточнюватися щодо кримінальних проваджень [7, с. 191-192].

З огляду на зазначене, можемо зауважити, що закріплені в ч.1 ст. 91 КПК України обставини, які підлягають доказуванню, слугують орієнтиром для слідчих, прокурорів під час проведення досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні, але не обмежуються ними. Водночас, під. час судового провадження такі обставини є мінімальним критерієм, які має встановити та довести прокурор за для вирішення справи по суті та постановлення справедливого судового рішення.

У ст. 368-5 КК України передбачено, що незаконне збагачення - це набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи [8]. Причому, суб'єктом вказаного правопорушення можуть бути особи, що є уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та зазначені в пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» [9].

Примітка до ст. 368-5 КК України роз'яснює її диспозицію, а саме: 1) під. набуттям активів слід, розуміти набуття 'їх особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 2) під. активами слід розуміти грошові кошти (у тому числі готівкові кошти; кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов'язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 3) під. законними доходами особи слід, розуміти доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» [8].

До 26 лютого 2019 року чинною була стаття 368-2 КК України, яка передбачала відповідальність за незаконне збагачення і визнана Конституційним Судом України неконституційною. Одна з підстав - невідповідність її диспозиції із конституційним принципом презумпції невинуватості, адже в ній прослідковувалась логіка, ніби обвинувачена особа має надати докази щодо спростування факту незаконного збагачення, аби не бути притягнутою до кримінальної відповідальності. Прийнявши нову статтю 368-5 КК України, законотворці виправили наведену проблему, адже обов'язок доказування незаконного збагачення, відповідно до ч.1 ст. 92 КПК України, покладається лише на слідчого та прокурора.

Це кримінальне правопорушення унікальне ще й тим, що правопорушник, який підозрюється у його вчиненні, скоїв інше правопорушення, завдяки якому і набув визначені ст. 368-5 КК України активи. Проте орган досудового розслідування не зобов'язаний доказувати такий предикатний злочин.

Під час розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 3685 КК України, органам досудового розслідування потрібно враховувати, що диспозиція цієї статті полягає не в доказуванні конкретних зловживань правопорушника, які потягли за собою його незаконне збагачення, а на відсутності підстав для значного поліпшення майнового становища цієї особи. Тобто, майно такою особою не отримане як плата за наукову, педагогічну або творчу діяльність, не вигране, не успадковане, не отримане як подарунок, не накопичене за рахунок легальних доходів минулих років тощо [10, с. 189].

Загальновідомо, що за складом кримінального правопорушення ст. 368-5 КК України є подібною до ст. 368 цього Кодексу. Водночас, існує низка відмінностей Ключова з них виявляється в змісті трактування «особа, яка незаконно збагачується і яку потрібно встановити органам досудового розслідування». Якщо службова особа, якій інша особа надала активи, не пов'язала це з вчиненням чи невчиненням певної дії/дій (навіть коли особа-надавач мала на увазі такий зв'язок), то вказані дії набувача кваліфікуються за ст. 368-5 КК України. У цьому випадку суб'єктивна сторона службової особи вказує на те, що вона має намір безпідставно незаконно збагатитися.

Звертаємо увагу на те, що ст. 368-5 КК України була запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» від. 31 жовтня 2019 року № 263-IX, а це означає, що органам досудового розслідування належить довести факт незаконного збагачення особи саме з моменту набуття чинності цієї статті. Тобто, ті активи, які особа незаконно отримала до цієї дати, не можуть враховуватися до загальної вартості активів, одержаних нею в подальшому. Саме таке твердження відповідатиме ст. 58 Конституції України. Органам досудового розслідування також слід довести, що особа незаконно збагатилася, будучи уповноваженою на виконання функцій держави та місцевого самоврядування (п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції»).

Під час доказування обставин незаконного збагачення потрібно виходити із найбільш детального опису і встановлення індивідуальних властивостей та ознак предмета цього злочинного посягання. Наприклад, якщо предметом незаконного збагачення є грошові кошти, то важливо встановити суму, тип валюти, купюри та їх ознаки (по можливості вказати номери купюр та їх індивідуальні особливості); натомість якщо предметом незаконного збагачення виступають товарно-матеріальні цінності, то необхідно встановити їх найменування, кількість, якісні ознаки, форму, розмір, колір, об'єм, вагу, індивідуальні ознаки, номери, дефекти, дані про джерела їх придбання, матеріал з якого вони виготовлені, клеймування, маркування, характеристику упаковки та інші індивідуальні ознаки, що допоможуть у розслідуванні цього правопорушення [11, с. 8].

Способи вчинення незаконного збагачення передбачають одну дію - набуття активів у власність. Оскільки основним предметом незаконного збагачення є кошти, отримані протиправним способом, набуття права власності на них можуть здійснювати такими шляхами: а) отримання коштів безпосередньо або через посередників і подальше набуття власності на такі кошти та використання їх; б) отримання майна (рухомого, так і нерухомого) безпосередньо або через посередників, подальше набуття власності на таке майно та його використання тощо [12, с. 21-26].

У більшості випадків особи, які незаконно збагатилися, приховують такий факт, що перешкоджає органам досудового розслідування встановити істину. Можуть бути такі способи приховування незаконного збагачення суб'єктами злочину: а) заздалегідь офіційне розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану, але продовження фактичного проживання із дружиною (чоловіком) та ведення спільного побуту; б) реєстрація права власності на майно осіб, які не є суб'єктами декларування і відомості про яких не підлягають декларуванню [11, с. 10]; в) вчинення правочину для приховання іншого правочину, який насправді вчинено (удаваний правочин); г) вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися таким правочином (фіктивний правочин) тощо.

Нелегким завданням для органів досудового розслідування є виявлення в задекларованих правочинах ознак приховування незаконного збагачення особи. Такі ознаки можна встановити шляхом збирання та ретельного вивчення даних про матеріальне становище цієї особи та особи (фізичної, юридичної), яка виступила стороною в правочині, який зумовив одержання у власність активів. Наприклад, встановлення невідповідності реального матеріального становища однієї з осіб, яка виступила стороною правочину, узятим на себе зобов'язанням, даних угоди, бухгалтерського обліку юридичної особи щодо умов правочину та виплат грошових коштів за ним, заявленим у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Одержання таких даних зумовлює визначення в якості подальшого напряму розслідування з'ясування реального джерела активів, які виступили предметом правочину, чи є воно законним [10, с. 200].

Як слушно зазначив авторський колектив методичних рекомендацій «Розслідування незаконного збагачення», сторона обвинувачення повинна здійснити процесуальні дії, що спрямовані на збирання інформації, зокрема про джерела походження та набуття активів, які є предметом незаконного збагачення: звертаються із запитом до Національного агентства з питань запобігання корупції щодо надання повної інформації з електронних декларацій особи з 2019 року та на час відкриття кримінального провадження; звертаються із запитом до офіційних державних реєстрів і баз даних державних органів для отримання відомостей про надання (отримання) інформації про активи, які фігурують як предмет незаконного збагачення; отримують ухвали суду про тимчасовий доступ до документів у банківських установах, а також до документів юридичних осіб, у яких засвідчено факт угоди (купівлі/ продажу, фінансування тощо) актів, а також іншу інформацію про активи, які фігурують як предмет незаконного збагачення тощо [12, с. 32-35].

Слідчий, прокурор для притягнення особи до кримінальної відповідальності мають обґрунтувати, що ними під. час досудового розслідування був проведений пошук усіх можливих джерел походження активів особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та здійснене їх дослідження на предмет законності набуття їх у власність, але в підсумку не встановлені законні джерела таких активів і можливості встановлення зазначених джерел стороною обвинувачення вичерпані [10, с. 197-198].

Висновки

Отже, під час досудового розслідування незаконного збагачення важливим є те, що слідчому, прокурору першочергово потрібно встановити джерела походження активів суб'єкта злочину, які не підтвердженні законними підставами набуття, та визначити спосіб вчинення аналізованого кримінального правопорушення. Встановлення одного з незаконних джерел походження активів допоможе слідчому, прокурору у встановленні інших незаконних джерел, оскільки органи досудового розслідування шляхом «логічного зв'язку» зможуть зробити висновки про подібні способи незаконного збагачення особи. Крім того, під. час розслідування слідчий, прокурор вивчатимуть поведінку особи, яка незаконно збагатилася, що допоможе їм встановити всі незаконні джерела збагачення і підсилить їхню позицію доказування на судовому провадженні. Водночас, звертаємо увагу на те, що диспозиція ст. 368-5 КК України не вимагає від органів досудового розслідування встановити джерела незаконного збагачення (що підсилить сукупність зібраних доказів), а зобов'язує довести той факт, що в особи є ті активи, які не підтверджуються законним шляхом.

Тобто, провівши ряд слідчих (розшукових) і процесуальних дій, зібравши вичерпну інформацію про законні джерела доходів особи, випливає, що їх кількість не відображає справжній матеріальний стан особи, а відтак, якщо різниця між законними доходами і матеріальним станом перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів громадян, то настає кримінальна відповідальність за ст. 368-5 КК. Тому під час досудового розслідування слідчий, прокурор, з огляду на певний вид кримінального правопорушення (незаконне збагачення) та орієнтуючись на конкретну ситуацію його вчинення, повинні встановлювати й інші обставини, які не передбачені ст. 91 КПК України, зокрема джерела походження активів.

Такі обставини є особливостями предмета доказування під час досудового розслідування незаконного збагачення.

Використані джерела

1. Про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового розслідування за статтями 368-2 та 368-5 Кримінального кодексу України за 2018, 2019, 2020 рр. Офіційний сайт Офісу Генерального прокурора.

2. Гузоватий О.І., Титаренко О.О. Кримінальна відповідальність за незаконне збагачення в Україні та деяких зарубіжних країнах: монографія / О.І. Гузоватий, О.О. Титаренко. Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2018. 260 с.

3. Вапнярчук В. Загальна характеристика предмета кримінально-процесуального доказування. Вісник Національної академії правових наук України. 2013. Вип. № 3. С. 238-248.

4. Тертишник В.М. Кримінальний процес України. Загальна частина: підручник. Академічне видання. Київ: Алерта, 2014. 440 с.

5. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI. Редакція від: 08.08.2021.

6. Луців М.З. Особливості предмета доказування під час досудового розслідування ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2020. Вип. № 60. С. 172-176.

7. Кримінальний процес: підручник / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та ін.; за ред. В.Я. Тацій, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. Харків: Право. 2013. 824 с.

8. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-III. Редакція від: 16.09.2021.

9. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України Станом на 22 лютого 2021 року. / За заг. ред. Копотуна І. М. Київ : Видавничий дім «Професіонал», 2021. 912 с.

10. Корупційні схеми: їх кримінально-правова кваліфікація і досудове розслідування / За ред. М.І. Хавронюка. Київ : Москаленко О.М., 2019. 464 с.

11. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: збірник наукових праць. Вип. 16 / ред. кол.: О.М. Клюєв, В.Ю. Шепітько та ін. Харків : Право, 2016. 500 с.

12. Розслідування незаконного збагачення (368-5 КК України) [Текст]: метод. рек. / [С.С. Чернявський, О.М. Стрільців, В.В. Крижна та ін.]. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2020. 90 с.

References

1. Pro zareiestrovani kryminalni pravoporushennia ta rezultaty yikh dosudovoho roz- sliduvannia za statteiu 212 Kryminalnoho kodeksu Ukrainy za 2018, 2019, 2020 rr. Ofltsiinyi sait ¹¹ Ofisu Heneralnoho prokurora" - Official site" "The Prosecutor General's Office". (2018-2020) N. p. [in Ukrainian].

2. Huzovatyi O.I., Tytarenko O.O. (2018) Kryminalna vidpovidalnist za nezakonne zbahachennia v Ukraini ta deiakykh zarubizhnykh krainakh : monohrafiia / O.I. Huzovatyi, O.O. Tytarenko (Eds.). Dnipro : Dniprop. derzh. un-t vnutr. sprav. [in Ukrainian].

3. Vapniarchuk V. (2013) Zahalna kharakterystyka predmeta kryminalno-protsesualno- ho dokazuvannia. Visnyk Natsionalnoi akademii pravovykh nauk Ukrainy - Journal of the National Acade my of Legal Sciences of Ukraine, 3,238-248. [in Ukrainian].

4. Tertyshnyk V.M. (2014) Kryminalnyi protses Ukrainy. Zahalna chastyna: pidru chnyk. Akademichne vydannia. Kyiv : Alerta. [in Ukrainian].

5. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 13.04.2012. № 4651VI. (2012) Redaktsiia vid: 08.08.2021. N. p. [in Ukrainian].

6. Lutsiv M.Z. (2020) Osoblyvosti predmeta dokazuvannia pid chas dosudovoho rozsliduvannia ukhylennia vid viiskovoi sluzhby shliakhom samokalichennia abo inshym sposobom. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu - Scientific Bulletin of Uzhho rod National University, issue 60,172-176. [in Ukrainian].

7. Kryminalnyi protses: pidruchnyk (2013) / Yu.M. Hroshevyi, V.Ya. Tatsii, A.R. Tu maniants et al. (Eds.); V.Ya. Tatsii, Yu.M. Hroshevoi, O.V. Kaplina, O.H. Shylo (Eds.). Kharkiv: Pravo. [in Ukrainian].

8. Kryminalnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 05.04.2001, No 2341-III. (2001) Redak tsiia vid: 16.09.2021. N. p. [in Ukrainian].

9. Naukovo-praktychnyi komentar Kryminalnoho kodeksu Ukrainy Stanom na 22 liutoho 2021 roku (2021) / Kopotun, I.M. (Ed.) Kyiv : Vydavnychyi dim «Profesional». [in Ukrainian].

10. Koruptsiini skhemy: yikh kryminalno-pravova kvaliflkatsiia i dosudove rozslidu vannia (2019) / M.I. Khavroniuk (Ed.) Kyiv : Moskalenko, O. M. [in Ukrainian].

11. Teoriia ta praktyka sudovoi ekspertyzy i kryminalistyky: zbirnyk naukovykh prats (2016) / O.M. Kliuiev, V.Yu. Shepitko et al. (Eds.) Kharkiv : Pravo, issue 16. [in Ukrainian].

12. Rozsliduvannia nezakonnoho zbahachennia (368-5 KK Ukrainy) (2020) [Tekst]: metod. rek. / [S.S. Cherniavskyi, O.M. Striltsiv, V.V. Kryzhna et al. (Eds.)]. Kyiv: Nats. akad. vnutr. sprav. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru