Досвід впровадження тьюторингу в польських школах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Приватної школи «Афіни»

Досвід впровадження тьюторингу в польских школах

Т.Е. Швець кандидат педагогічних наук, заступник директора з науково-методичної роботи

Анотація

Стаття присвячена аналізу досвіду впровадження тьюторингу в системі середньої освіти Республіки Польща. Основним методом даного дослідження був теоретичний: метод аналізу досвіду тьюторської практики в освітній практиці Польщі. Досліджено процес становлення тьюторингу саме в шкільній системі Польщі від 1994 року до сьогодення, який від 2008 року всіляко підтримується на різних рівнях, від міського до державного, у зв'язку з процесами модернізації системи польської освіти. З'ясовано, що в Польщі існує підготовка тьюторів від 1999 року на постійній основі трьома інституціями, які мають подібний підхід до визначення поняття «тьюторинг» та подано прийняту в польській педагогічній думці дефініцію цього феномену.

На основі вивчених наукових та аналітичних польських джерел і узагальнення результатів влас ного дослідження досвіду впровадження тьюторингу в польських школах за результатами грантової подорожі до Республіки Польща визначено, що в польських школах впроваджується різні види тьюто- рингу: розвивальний, розвивально-виховний, сімейний, ровесників, дидактичний тощо. Проаналізовано сутність кожного з видів та специфіку їх впровадження в школі. Проаналізовано результати тью- торських програм, які впроваджувалися в польських школах, на основі чого зроблено висновок про їх позитивний вплив на підвищення потенціалу виховних функцій школи, якості освітнього процесу загалом, покращення загальної атмосфери взаємовідносин в школі, розвитку в учнів критичного та креативного мислення, адаптивності, толерантності та самоконтролю.

Дане дослідження дозволило зробити висновок, що польський досвід впровадження тьюторингу в школах є досить актуальним для сучасної української освіти в контексті реалізації Концепції Нової української школи, а результати впровадження програм тьюторингу на різних ланках польської школи дає можливості для визначення шляхів вирішення проблем та шляхів впровадження технології індивідуалізації, а саме тьюторингу в українських школах. Однак при спробах впровадження в укра їнській школі практик тьюторингу варто враховувати відмінності в способах організації освітніх процесів.

Ключові слова: тьюторинг, шкільний тьюторинг, розвивальний тьюторинг, академічний тью- торинг, сімейний тьюторинг, тьюторинг ровесників, польський досвід тьюторингу.

Abstract

Shvets T. The Practice of tutoring implementation in Polish schools

The article is devoted to the analysis of the practice of tutoring in the secondary education system of the Republic of Poland. The main method of this study was theoretical: the method of analysis of the experience of tutoring practice in the educational practice in Poland. The process of tutoring in the school system, which has been supported at various levels since 2008, from the city to the state, in connection with the processes of modernization of the Polish education system, has been studied from 1994 to the present. It was found that in Poland there has been training of tutors since 1999 on a regular basis by three institutions that have a similar approach to the definition of “tutoring", and a definition of this phenomenon, adopted in Polish pedagogical thought, is given.

Based on the studied scientific and analytical Polish sources and the generalization of the results of own research of the experience of tutoring in Polish schools based on the results of a grant trip to the Republic of Poland, it is determined that Polish schools implement different types of tutoring: developmental, educational, family tutoring, peer tutoring, didactic etc. The essence of each of the types and the specifics of their implementation in school are analysed. The results of the tutoring programs implemented in Polish schools are analysed, based on which a conclusion is made about their positive impact on increasing the potential of educational functions of the school, and the quality of the educational process in general, improving the general atmosphere of relationships in the school, and developing critical and creative thinking, adaptiveness, tolerance, and self-control in students.

This study concluded that the Polish experience of tutoring in schools is quite relevant for modern Ukrainian education in the context of the “Concept of the new Ukrainian school" implementation, and the results of tutoring programs at different levels of the Polish school provide opportunities to identify solutions and ways to implement individualization technology, namely tutoring, in Ukrainian schools. However, when trying to introduce tutoring practices in Ukrainian schools, one should take into account differences in the ways of organizing educational processes.

Key words: tutoring, school tutoring, developmental tutoring, academic tutoring, family tutoring, peer tutoring, Polish tutoring experience.

Постановка проблеми. У всьому світі активно обговорюються теми освіти, а саме: перспек тиви її розвитку та сучасного стану у ХХІ столітті. У нашій країні розвиток освіти є одним із головних пріоритетів державної політики. В Концепції Нової української школи говориться про те, що школа це місце не лише надання знань, але також й місце розкриття та розвитку талантів кожної дитини, її здібностей та можливостей, це місце партнер ських взаємовідносин, побудованих на основі діа логу. Нова українська школа орієнтується переду сім на учня, в фокусі індивідуалізація, орієнтації на учня, свобода вибору та розвиток особисто сті, здатної до самостійного навчання впродовж життя [1]. Тьюторинг вітчизняними та зарубіжними вченими визнано як ефективну практику індиві дуалізації в освіті. Проте сьогодні в Україні техно логія тьюторингу впроваджується освітніми енту зіастами в окремих приватних школах. В сусідній Польщі тьюторинг в школах працює від 1994 року, а від 2008 року користується підтримкою з боку державних та регіональних органів управління. У зв'язку з цим досвід впровадження технології тьюторингу в школах Польщі доцільно вивчати, адаптувати до українських реалій та впроваджу вати як зарекомендовану практику індивідуаліза ції у всьому світі.

Аналіз останніх досліджень і публіка цій. Вивчення феномену тьюторингу останніми роками стає все більш актуальним. В Україні А. Бойко, Н. Дем'яненко, Т Гущина, О. Іваніцька, Т Литвиненко, Н. Меркулова, С. Микитюк, Ю. Лях, К. Осадча, С. Подпльота, Т Швець досліджують технологію тьюторингу в середній та вищій шко лах, а також питання підготовки тьюторів.

Досить великий доробок з різних проблем тьюторингу є в зарубіжних країнах. Варто відмі тити праці таких науковців, як К. Александрова, Т Боровкова, В. Габдулхаков, Т Ковальова, А. Теров, А. Бжежинська (А. Brzezinska), М. Буджинський (M. Budzynski), Д. Вуд (D. Wood), Е. Гордон (E.Gordon), З. Залевський (Z. Zalewski), А. Зембжуська (A. Zembrzuska), В. Карпінська- Мущал (В. Karpinska-Musiat), Д. Палфрейман (D. Palfreyman), А. Сарнат-Частко (А. Sarnat- Ciastko), Я. Трачинський (J. Traczynski), К. Чайка-Хелмінська (К. Czayka-Chetminska), П. Чекерда (P. Czekierda) та ін.

Питання зарубіжного досвіду впровадження тьюторингу висвітлено у працях вітчизня них та зарубіжних дослідників. Аналізу тью торингу в Великобританії присвячені роботи Є. Беліцької, З. Тюмасєвої, К. Челнокової; в Німеччині - О. Іваницької. Порівняльний аналіз тьюторських систем Великобританії, Німеччини, Об'єднаних Арабських Еміратів та Росії міститься в дослідженні К. Андреєвої. Н. Акініна, О. Гармаш, Т Пахомова розглядали сукупний зарубіжний дос від тьюторингу в різних країнах. О. Залюбівська, К. Зубенко, К. Осадча в своїх дослідженнях ана лізують польський досвід впровадження тьюто рингу. Однак праці О. Залюбівської, К. Зубенко присвячені дослідженню тьюторингу у вищій школі, К. Осадчої - питанням підготовки тьюторів. Таким чином, аналіз джерел свідчить о відсутності в Україні аналізу впровадження тьюторингу саме в системі середньої освіти Польщі.

Мета дослідження - на основі аналізу науко вих та аналітичних джерел вивчити досвід реаліза ції тьюторингу в польських школах та можливості адаптації його до українських реалій. Для досяг нення мети були поставлені наступні завдання: проаналізувати історію впровадження тьюторингу в польських школах, на основі даних наукових та аналітичних публікацій в Польщі проаналізувати результати впровадження тьюторингу в поль ських школах від 1994 до 2021 року; узагальнити результати подорожі грантової мобільності автора статті від House of Europe до Польщі у 2020 році, під час якої було відвідано 17 шкіл в шести містах Польщі та взято інтерв'ю у тьюторів, директорів шкіл, які впроваджують тьюторинг; виявити потен ційні можливості використання польського дос віду в українській школі з урахуванням вітчизня них реалій.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Тьюторинг в польських школах з'явився зав дяки Школі лідерів (PAFW), засновником якої був Збігнев Пелчинський (Zbigniew Petczynski) випускник та професор Оксфорду (від 1953 року), один із найбільших авторитетів у Польщі, адже він перший поляк, який працював викладачем та тьютором в Оксфорді. Після 1989 року Збігнев Пелчинський поринув у публічну діяльність Польщі, був радником Конституційної Комісії Сейму Польщі та членом Ради Прем'єра зі справ навчання державних чиновників. Також він засну вав Школу для молодих суспільних і політичних лідерів, яка тепер має назву «Школа лідерів», однією з цілей якої є створення соціального капі талу, заснованого на лідерстві. З 1994 року школа виховує лідерів із використанням технології тью торингу: тьютор - досвідчена людина, яка допо магає та підтримує в індивідуальному розвитку лідерів. Випускниками школи були ті, хто праг нув якісних змін в Польщі, серед яких сучасні ідеологи та засновники тьюторських практик в Польщі. Перші публікації з питань тьюторингу з'являються в Польщі від 1995 року: видання PAFW «В пошуках методу формування лідерів», а також завдяки психологу А. Бжежинській, яка іні ціювала в 1995 році дискусію на тему тьюторингу. З 1995 році М. Буджинський засновує Авторський ліцей мистецтв (ALA) в Вроцлаві та впроваджує одразу тьюторинг як систему навчання та вихо вання учнів. У 2003 році ще один ліцей ALA було засновано в Ченстохове [6, c. 7].

Перші спроби призвели до розуміння, що вчи телів потрібно готувати до роботи тьютором і у 1999 році було створено Товариство відкритої освіти (Towarzystwo Edukacji Otwartej), засновни ками якого були П. Чекерда, Я. Трачинський та М. Буджинський. У 2006 році з ініціативи П. Чекерди та Я. Трачинського було засновано Колегіум тью торів - заклад, завданням якого було поширення досвіду тьюторингу. Восени 2007 року, в рамках співпраці з Нижньосілезьким центром підготовки вчителів, ініціатива представлення тьюторингу як методу індивідуалізації в школах була реалізована на конференціях в Легниці, Валбжиху, Єленій Гурі та Вроцлаві. М. Буджинський був запрошений до участі в цих конференціях, як засновник експери ментальних шкіл ALA, в яких основою є програма індивідуальної роботи з учнем із застосуванням педагогіки діалогу [11].

Надзвичайно важливим внеском у створення та розвиток програми тьюторингу в школах є місто Вроцлав,дезапідтримкиміськоївладивід 2008року впроваджувався тьюторинг в державних школах. Проєкт «Розвиток тьюторингу опікуючого в поль ських школах» («Rozwoj Tutoringu Opiekunczego w Polskiej szkole») ініціювали М. Буджинський та тодішній директор Департаменту освіти міста Вроцлава пані Ліллі Яронь. Ініціативу також під тримало Міністерство національної освіти в особі директора Департаменту розширення освітніх можливостей Ельжбети Нервінської, виділив грант у рамках програми «Дружня та безпечна школа» («Bezpiezcna i Przyjazna Szkota»), в рам ках якої було організовано дві конференції, тре нери Колегіуму тьюторів та вчителі ALA підготу вали та видали публікацію «Тьюторинг в школі. Між теорією і практикою освітніх змін» («Tutoring w szkole - mi^dzy teoriq a praktykq zmiany eduka- cyjnej»).

У 2008-2013 роках у Вроцлавських школах було впроваджено програму «Тьюторинг в вро цлавських гімназіях» («Tutoring we Wroctawskich Gimnazjach»), підтриману органами управління міста Вроцлав. У 2016 році розпочався проєкт Міністерства освіти і науки Польщі «Виховати людину розумну» («Wychowac Cztowieka M^drego»), мета якого полягала в впровадженні інноваційної моделі виховання з використан ням технології тьюторингу. Проєкт завершився у 2018 році, а реалізований він був Товариством відкритої освіти [12, с. 21].

У 2010 році Пьотр Чекерда почав самостійну освітню діяльність у сфері тьюторинга, засну вавши організацію Collegium Wratislaviense. У 2013 році Ярослав Трачинський перетворює Колегіум тьюторів у незалежну від Товариства відкритої освіти установу, яка називається Tutor College Foundation, а Товариство відкритої освіти, щоб продовжити свою роботу над розвитком шкільного тьюторингу, створило Інститут шкіль ного тьюторингу (листопад 2013 року). тьюторинг шкільний розвивальний дидактичний

Кожна з трьох організацій активно розвиває тьюторинг в Польщі, проводяться конференції, конгреси, семінари. Розроблені програми для нав чання вчителів та викладачів університетів тью- торській технології. Підхід до тлумачення поняття «тьюторинг» однаковий у представників цих орга нізацій, він є англосаксонським та ґрунтується на трьох стовпах: по-перше, відносини між учнем та дорослим - «майстер-учень». Відносини, які передбачають взаємоповагу, довіру, автономію учня з однієї сторони, авторитет тьютора - з іншої. По-друге, розвиток характеру учня, його позитив них рис. Адже розвиток потенціалу людини має цілісне розуміння: людина є не тільки для себе, а також для суспільства. По-третє, сучасні дослі дження в області позитивної психології [3, с. 11].

Основна властивість шкільного тьюторингу це місце та контекст тьюторської практики. Тьюторами стають вчителі, які продовжують вико нувати обов'язки вчителя / вихователя / класного керівника, а підопічними стають учні, які продов жують вчитися на уроках та займатися на поза- урочних заняттях. А. Сарнат-Частко пропонує прийняти дефініцію шкільного тьюторингу як «тех нології, яка спирається на індивідуальні зустрічі вчителя та учня, що сприяє розвитку підопічного, реалізується завдяки добровільної співпраці, регулярним зустрічам, розмовам, плануванню, але передусім праці над сильними сторонами (талантами) підопічного, що відбувається в атмос фері діалогу, підтримки, поваги, щирості, відкри тості та взаємної довіри» [17, с. 115].

Здійснений пошук в польській бібліографічній базі даних наукових статей, каталозі національної бібліотеки та педагогічних воєводських бібліотеках за словами «шкільний тьюторинг», «тьюторинг», «тьютор» в назві книг та статей дав результат в 42 примір ника, які присвячені тій чи іншій проблемі впрова дження тьюторської технології в школі. Окрім того, існують видання, які не потрапили в каталоги. Як правило, це аналітичні довідники: «Доповідь за результатами дослідження загально польського проєкту впровадження шкільного тьюторингу» (А. Сарнат-Частко, Д. Генбус, З. Залевський), «Учитель-тьютор. Праксеологічна реконструкція шкільного тьюторингу» (С. Кшичала), «Експертиза шкільного розвивально-виховного тьюторингу» (Інститут шкільного тьюторингу) та видання, які опубліковані за сприяння та фінансової підтримки міських чи воєводських організацій та в рамках проєктів ЄС: «Тьюторинг сімейний» (Товариство «Стернік»), «Модель тьюторингу» (Міністерство освіти і науки Польщі), «Порадник шкільного тьютора» (Інститут шкільного тьюторингу), «Тьюторинг: в пошуках методів виховання лідерів» (Польсько-Американська фундація Свободи»), «Лайф-тьюторинг. Підручник» (ЄС), «Технологія тьюторингу. Інноваційний спосіб праці з ресоціа- лізацією» (ЄС), «Світ гарного майбутнього. АВС тьюторингу» (ЄС) [7; 10; 11; 13-16; 19; 20].

На основі аналізу видань та на основі нашого дослідження «Досвід впровадження тьюторингу в польських школах», реалізованого завдяки гранту мобільності House of Europe у 2020 році, зроблено висновок про впровадження в шкільну практику польських шкіл таких видів тьюторингу: розвиваль- ний, розвивально-виховний, дидактичний (акаде мічний та мистецький), сімейний, ровесників та тью- торинг вчительський. Визначення видів тьюторингу в контексті освіти залежить від кількох чинників: місця, де відбувається тьюторинг, особи, яка є тью тором та мети, який й використовується у шкільному тьюторингу. Саме таке визначення видів тьюторингу використано у цій статті. Тьюторинг академічний зосереджений на навчальній діяльності, розвиваль- ний - на розвитку м'яких навичок, мистецький - на розвитку художніх талантів, виховний - на прище пленні чеснот. Всі ці види можуть поєднуватися між собою в тому чи іншому ступені [18].

Розвивально-виховний чи виховний тьюторинг реалізується через індивідуальне виховання, при чому деякі школи відмовляються від вихователя, класного керівника, класоводу, залишаючи лише тьютора, якій і здійснює виховання завдяки індиві дуальним зустрічам з підопічними, а деякі школи поєднують ці ролі: тьютора та вихователя, клас ного керівника класу. Як в інтерв'ю ділилися тью- тори: «як вихователь, класний керівник класу я прагну створити колектив», «як вихователь, клас ний керівник я зобов'язаний бути об'єктивним до кожного учня, не відокремлюючи жодного. Але, коли я виступаю в ролі тьютора, то завжди буду на боці свого підопічного, навіть якщо він неправий, ми обговоримо ситуацію, але я буду залишатися на його чи її боці» [4, с. 29].

При виборі школою впровадження розви- вального тьюторингу, роль вихователя класу не змінюється, а сам тьюторинг виступає скоріш як допоміжна опція в шкільному житті. В такому випадку вихователь, класний керівник виконують свої обов'язки повною мірою, а тьютор займається виключно розвитком учнів, проводить індивіду альні зустрічі. У своїй роботі тьютор не входить до компетенції вихователя, класного керівника, а зосереджується лише на індивідуальній роботі, на розкритті та використанні потенціалу підопічних. Розвивальний тьюторинг може бути широко вико ристано у позакласній роботі. Як свідчить досвід, впровадження розвивального тьюторингу часто стає основою для перетворення його у розвиваль- но-виховний, що є шляхом до самовиховання. Найважливішими перевагами розвивально-вихов- ного тьюторингу є:

індивідуальна опіка над учнем, що дає мож ливість краще пізнати підопічного;

підтримка всіх учнів у розвитку їх талантів;

індивідуальна підтримка учнів у сфері зміни їх поведінки;

залучення батьків до активної співпраці [13].

Поділ на тьюторинг розвивальний та виховний

так чи інакше завершується необхідністю чіткого розмежування функцій тьютора та вихователя, класного керівника. Тому більш прийнятним є поєднання ролі тьютора та вихователя, класного керівника, коли тьютор зустрічається з класом раз на тиждень, а індивідуально з учнем раз на місяць чи двічі на місяць.

Тьюторинг академічний (дидактичний) зосере джується насамперед на розвитку знань та умінь учня [13]. Це нагадує систему роботи в англосак сонських університетах, де професор веде неве лику групу студентів і спонукає їх до самостійного наукового пошуку. Тьюторинг академічний (дидак тичний) проводиться індивідуально або в невели ких групах (2-3 учня). Тьюторський процес полягає у розвитку пізнавальної активності учня, креатив ного та критичного мислення. Наприклад, досить поширеним є тьюторинг академічний при підго товці учня до наукової діяльності (участь у науко вих, дослідницьких проєктах, конкурсах тощо), до участі в олімпіадах (не плутати з репетиторством), поглиблення знань в цікавій для учня сфері - при родничій, лінгвістичній, технічній, суспільній (не передбачається участь в конкурсах, лише допомога тьютора в розвитку знань та вмінь в одній з сфер). Академічний тьюторинг спрямований на розвиток специфічних вмінь підопічних: інтерпретація, ана ліз, синтез, аргументація, вміння робити висно вки, класифікація, презентація, вміння написання есе, вдумливість, критичність, пошук інформації. Практики академічного тьюторингу наголошують, що, в першу чергу, учні завдяки такому тьюторингу можуть знаходити та поглиблювати свої інтереси в науці, розширювати свої інтелектуальні горизонти, побачити цінність в науці та культурі, а також краще підготуватися до отримання вищої освіти [27].

Тьюторинг мистецький виділяється окремо польськими тьюторами та дослідниками в цій царині, адже мають найбільш сталий та довго тривалий досвід впровадження саме такого тью торингу. Сутність його полягає в тому, що акцент робиться на пошуках та розвитку мистецьких талантів підопічних. Такий тьюторинг не має чітко визначених методик, окреслених рамок, форм. Зустрічається досить рідко в польських школах (наприклад, Авторський мистецький ліцей, ALA) як система, або ж як один з видів, який існує поруч з іншими і не є основним. Тьюторинг мистецький може бути реалізований як в індивідуальній формі, так й в малих групах. Завданням тьютора тут є:

підтримка підопічних у пошуках їх здібнос тей та прагнень;

допомога в розвитку їх талантів, самостій ності;

створення такого простору, в якому учень-митець може шукати свій власний стиль та спосіб його вираження [19].

Такий вид тьюторингу найбільш відповідає вза ємовідносинам «майстер-учень» і носить харак тер виховний та менторський.

Тьюторинг ровесників - не що інше, як спосіб організації взаємодії в освітньому процесі, коли в ролі тьютора виступає учень. Тьюторинг ровесни ків описаний науковцями у двох контекстах: 1) як допомога більш здібного учня своєму однолітку чи молодшому учню, який має певні проблеми в навчанні, та яка організована вчителем [19, с. 16]; 2) як допомога більш компетентного учня у досяг ненні таких самих компетенцій своєму однолітку або молодшому учню.

Така діяльність вимагає чітко розроблених інструкцій та супроводу дорослого (частіше, про фесійного тьютора), який є тьютором для учня, що виступає в ролі тьютора для своїх однолітків. Праця кожної пари (тьютор-підопічний) постійно супроводжується з боку дорослого, усі наступні кроки чітко визначені:

супровід пар (підтримка, відповіді на питання, обговорення бажаної та небажаної пове дінки учасників тьюторіалів);

постійний моніторинг тьюторського процесу (насамперед повинен виключати ризик маніпу ляцій з боку тьютора в контексті «сильний - сла бий»);

регулярна оцінка ходу дій (для ефектив ності необхідно перевіряти, чи досягають тьютор та підопічний передбачуваних результатів тьюто рингу. Якщо помітного прогресу немає, принципи та процедури можуть змінюватися);

підготовка тьюторів. Рекомендується під готувати учнів до тьюторської діяльності. Крім пояснення правил та процедур, тьютори можуть бути спеціально підготовлені, серед іншого брати участь у спеціальних інформаційних сесіях;

- оцінка діяльності тьютора. Це можуть бути періодичні співбесіди вчителя з учнями-тьюто- рами, заповнення та надання карток зворотного зв'язку учням-тьюторам вчителями, що їх супрово джують. Нарешті, інструментом оцінки може бути портфоліо тьютора-учня, яке відображає розвиток учня як тьютора [10].

Тьюторинг ровесників має як переваги, так й недоліки. З одного боку, тьютор-ровесник може приділити більше індивідуальної підтримки під час навчання ніж професіональний вчитель, а з іншого - якість такої підтримки значно менша [18]. Ризик неефективності тьюторингу ровесни ків може бути спричинений ставленням дорос лого тьютора, зокрема у його надмірному конт ролі за діяльністю тьютора-учня [там же]. Однак розуміння цих та інших перешкод дає можливість запобігти їм та вибудовувати досить ефективний тьюторинг ровесників, що підтверджується пози тивними практиками.

Сімейний тьюторинг розглядається як форма співпраці школи з родиною, коли діяльність тью тора стосується не лише учня-підопічного, а також його батьків. Метою такого тьюторингу є під тримка сім'ї, яка сприймається школою першою та головною у вихованні дітей, у процесі їх роз витку та становлення. Зустрічі з батьками, тью- торіали з учнями та індивідуалізований підхід в освітньому процесі - це спосіб реалізації основної мети школи - виховання дитини [9]. На відміну від загальноприйнятого розуміння поняття «тьюто ринг» - підтримка та відкриття талантів та потен ціалу, в сімейному тьюторингу акцент робиться на вихованні дитини [19, с. 133].

Вчительський тьюторинг є елементом нав чання тьюторингу, консультацій та підтримки колег вчителів-тьюторів. Такий вид тьюторингу проводиться частіше в малих групах, а тьюто- ром-консультантом виступає більш досвідчений колега. На таких зустрічах обговорюються кон кретні тьюторські ситуації, планується тьюторська діяльність школи, проводяться міні-тренінги, семі нари, під час яких підвищується кваліфікація тью тора [10, с. 17].

Вивчення аналітичних доповідей польських науковців про результати впровадження різних програм тьюторингу в школах Польщі дозволяє зробити певні висновки щодо ефективності тью- торингу, його впливу на освітній процес в школах. Вивчення ефективності тьюторингу серед учнів та вчителів учасників програм проводилося в таких категоріях: симпатія до школи, почуття безпеки, атмосфера в школі, взаємовідносини, дотри мання прав учня, повага до думки учня, співпраця з зовнішнім середовищем, наявність агресії, мож ливість реалізації власних планів, можливість роз витку інтересів, залежність від тьютора, важли вість учня для тьютора, авторитет тьютора, шанс на розвиток, завдяки тьюторингу, відкритість до довірливих тьюторських взаємовідносин. Окрім цього, також було досліджено в старших класах зміни в життєвих стратегіях учнів, розвитку їх мис лення: толерантність, відкритість та пізнавальний інтерес, пасивність, адаптивність, самоконтроль, нонконформізм, креативне та критичне мислення [12; 15; 16].

Одним із важливих результатів названо покра щення взаємовідносин між вчителями та учнями, що призвело до більш приязної атмосфери в школі, зменшилася агресія серед учнів, вони краще стали розуміти своїх однолітків, контакту вати з ними, а також з дорослими. Більшість рес пондентів вважає, що впровадження тьюторингу, а саме: регулярних індивідуальних контактів з учнями, посилило виховний потенціал школи. Директори шкіл, які брали участь в програмах, дуже високо оцінили вплив на атмосферу взаємо відносин в школі у трикутнику вчителі-батьки-учні. В цілому більшість респондентів високо оцінило ефективність впровадження тьюторингу в школах, причому «чим старшими є учні, тим більш високий ефект» [16, с. 297].

Висновки

Аналіз проблеми дозволяє зробити висновок, що польський досвід впровадження тьюторингу в школах, який має ефективну прак тику підвищення якості освітнього процесу в школі, є актуальним для сучасної української освіти, особливо в контексті впровадження Концепції нової української школи. Накопичений позитивний двадцятип'ятирічний досвід тьютор- ської практики в польських школах, як приватних, так і державних, наукове дослідження результатів впровадження програм тьюторингу на різних лан ках школи дає можливості для визначення шля хів вирішення проблем та шляхів впровадження технології індивідуалізації, а саме тьюторингу в українських школах. При адаптації та спробах впровадження в українській школі практик тью- торингу в Польщі варто враховувати відмінності в способах організації освітніх процесів в нашій країні від польських. Дана стаття не є вичерпною у контексті вивчення досвіду впровадження тью- торингу в школах, тому подальші наукові розвідки спрямовані на дослідження тьюторських практик в інших країнах світу.

Список використаної літератури

1. Нова українська школа: концептуальні засади реформування середньої школи: ухвалено рішенням Колегії МОН України 20.10.2016 р.

2. Осадча К.П. Досвід тьюторства та підготовки тьюторів у Польщі. Науково-педагогічний журнал «Молодь і ринок». Дрогобич : ДДПУ ім. І. Франка, 2018. № 8(163). С. 37-42.

3. Швець Т.Е. Тьюторинг. Практики впровадження. Київ : «Видавнича група «Шкільний світ», 2017. 120 с.

4. Швець Т.Е. Тьюторинг: теорія та практики. Київ : «Видавнича група «Шкільний світ», 2021. 168 с.

5. Brzezinska, A., Appelt, K. Tutoring nauczy- cielski - tutoring rowiesniczy: aspekty etyczne. Forum Oswiatowe, 2(49), 2013. С. 13-29.

6. Budzynski М., Czekierda Р, Traczynski J., Zalewski Z., Zembrzuska A. Tutoring w szkole. Miedzy teoriq a praktykq zmiany edukacyjnej. Wroctaw : Towarzystwo Wiedzy Otwartej, 2009. 116 c.

7. Czayka-Chetminska A. Tutoring. W poszukiwaniu metody ksztatcenialiderow. Stowarzyszenie Szkoty Liderow. Warszawa, 2007. 59 с.

8. Czekierda P., Fingas B., Szata M. Tutoring. Teoria, praktyka, studia przypadkow. Warszawa, 2015. 335 с.

9. Jakubowska, M. Tutoring rodzinny jako element kultury szkoty. Rozprawy Spoteczne. 12(3). 2018. С. 29-37.

10. Krzyczat, S. Nauczyciel-tutor. Prakseotogiczna rekonstrukcja tutoringu szkolnego. Krakow : Impuls, 2018. 364 c. okresu od roku 1999 roku do konca roku 2013).

11. Poradnik tutora szkolnego (red. Piotr Nita) Program life - tutoring. Raport z realizacji programu «Wsparcie

12. Tutoringu we Woctawskich Gimnazjach» (red. Zemburzska A.).

13. Sarnat-Ciastko А., Gebus D., Zalewski Z. „Wychowac Cztowieka M^drego»: raport koncowy z badan ewaluacyjnych ogolnopolskiego projektu wdrazania tutoringu szkolnego. Czesto chowa : Wydawnictwo im. Stanistawa Podobins- kiego Uniwersytetu Humanistyczno-Przyrod- niczego im. Jana Dtugosza. 355 c.

14. Sarnat-Ciastko A. Tutoring w polskiej szkole. Warszawa. Wydawca: DIFIN, 2015. 244 c.

15. Stawinska, M. Tutoring rowiesniczy w edukacji, czyli jak uczniowie uczq sie od siebie wzajemnie i co z tego wynika. Forum Oswiatowe. 27(2). 2015. 41-56.

16. Swiat dobrey przyszlosci. ABC tutoringu.

Размещено на Allbest.ru