Проблема встановлення взаємозв’язку кримінальних правових та кримінальних процесуальних норм при законодавчій регламентації підстав закриття кримінального провадження

Размещено на http://www.allbest.ru

Проблема встановлення взаємозв'язку кримінальних правових та кримінальних процесуальних норм при законодавчій регламентації підстав закриття кримінального провадження

Шайтуро О. П., доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна

Shaituro O., Doctor of Juridical Sciences, Associate professor at the Criminal Laic Disciplines Department of Karazin Kharkiv National University (Kharkiv, Ukraine)

THE PROBLEM OF ESTABLISHING THE CONNECTION BETWEEN CRIMINAL LAW AND CRIMINAL PROCEDURAL LAW NORMS DURING THE LEGISLATIVE REGULATION OF THE GROUNDS FOR CLOSING CRIMINAL PROCEEDINGS

The article notes that the legislator when setting out criminal procedural norms often uses in their construction (as part of the hypothesis) criminal law categories, in the presence or absence of which the criminal procedural norm can be applied. In particular, this can be seen in the legal regulation of the grounds for closing criminal proceedings or their continuation. However, as established as a result of the study, when regulating the rules of criminal procedure, criminal law categories are not always correctly applied by the legislator. In this regard, on the basis of the criminal law significance of such categories as "grave or especially grave crime against life or health of a person" and "statute of limitations of criminal liability" established the limits of their application in the construction of Part 1 of Art. 284 of the CPC of Ukraine, which regulate the grounds for closing criminal proceedings and the possibility of its continuation in the event of a serious or particularly serious crime against life or health of a person. Based on the established legal conflicts between the norms of criminal law and criminal procedure in the mentioned part, which are expressed in the inconsistency of the norms of criminal procedure with the norms of criminal law and in order to improve the criminal procedure legislation in the studied part it is proposed to make the following changes:

in item 3-1 h. 1 Art. 284 of the Criminal Code of Ukraine after the words "the person who committed a criminal offense is not identified, in case of expiration of the statute of limitations for criminal liability, except in cases." remove the phrase "... particularly serious crime against life or health of a person.";

in item 10 of part 1 of Art. 284 of the Criminal Code of Ukraine after the words ". after notifying a person of suspicion expired pre-trial investigation under Article 219 of this Code, except in the case of notifying a person of suspicion of committing a serious or especially serious crime при" remove the phrase ". against life and health".

Keywords: grounds for closing criminal proceedings, serious or especially serious crime against life and health of a person, statute of limitations for criminal liability.

Законодавець при викладенні кримінальних процесуальних норм часто використовує у їх конструкції кримінально-правові категорії, які виконують роль гіпотези та при явності або відсутності яких кримінальна процесуальна норма піддається застосуванню, зокрема й при вирішенні питання щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження або його продовження. Проте, як встановлено в результаті дослідження, при регламентації норм кримінального процесу, кримінально-правові категорії далеко не завжди правильно застосовуються законодавцем. На основі кримінально-правового значення таких категорії, як «тяжкий або особливо тяжкий злочин проти життя чи здоров'я особи» та «строки давності кримінальної відповідальності», встановлені межі їх застосування при конструюванні норм п.п. 3-1, 10 ч.1 ст. 284 КПК України, які регламентують підстави закриття кримінального провадження та можливість його продовження за умови вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи.

У підсумку зазначено про наявність юридичних колізій між нормами кримінального права та кримінального процесу в згаданій частині, які виражаються в невідповідності норм кримінального процесу нормам кримінального права. З метою удосконалення кримінального процесуального законодавства в дослідженій частині, запропоновано внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України у п.3-1 ч.1 ст. 284 КК України та в п. 3-1 ч.1 ст. 284 КК України.

Ключові слова: підстави закриття кримінального провадження, тяжкий або особливо тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, строки давності кримінальної відповідальності.

Постановка проблеми. Серед усіх галузей права, кримінальне процесуальне право має найбільш тісний зв'язок із правом кримінальним. Обидві вони служать боротьбі зі злочинністю, маючи загальну кінцеву мету. Кримінальне процесуальне право забезпечує застосування норм кримінального права, встановлює юридичні форми, у яких реалізуються кримінально-правові положення, наприклад, про кримінальну відповідальність або звільнення від. неї [1, с. 31]. Таким чином, зв'язок між кримінальним (матеріальним) правом і кримінальним процесуальним правом виявляється насамперед у тому, що вони співвідносяться між собою, як форма і зміст. Кримінальне процесуальне право є формою, у якій дістає своє застосування кримінальне право. Іншими словами, кримінальне право і кримінальні правовідносини реалізуються через право кримінальне процесуальне, через кримінальні процесуальні відносини [2, с. 17-18].

Діалектичний зв'язок цих галузей права як форми та змісту вимагає при викладенні норм кримінального процесу враховувати положення кримінального права, застосовувати правильну їх інтерпретацію. Проте іноді у їх взаємозв'язку прослідковується дисонанс, наприклад, у частині кримінальної процесуальної регламентації підстав закриття кримінального провадження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У цілому проблеми правової регламентації закриття кримінального провадження займають увагу науковців, зокрема дослідженню цього питання в останні роки приділяли увагу В. В. Литвинов [3, с. 475-483], А. О. Ляш, С. М. Благодир [6, с. 223-228], В. М. Кобернюк [7, с. 247], Г. В. Рось [8, с. 200-204], Ю. І. Азаров, М. П. Климчук [9, с. 117-122], О. В. Капліна [10, с. 38-45], О. В. Бабаєва [11, с. 114-117], В. П. Жмудінський [12, с. 253-258]. Відомі також праці іноземних науковців E. V. Mishchenko [13, с. 239-245], A. I. Neryakhin [14, с. 645-651]. Проте, у вказаних працях кримінальні процесуальні норми, що регулюють підстави закриття кримінального провадження на предмет їх взаємозв'язку та відповідності нормам кримінального права не досліджувались. Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» від 04.10.2019 № 187-IX ч.1 ст. 284 КПК України була доповнена п.3-1, яка запроваджує нову підставу для закриття кримінального провадження в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення і закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та яка не досліджувалась зазначеними науковцями. Указане викликає потребу в активізації наукових досліджень у визначеному в цій статті напрямку.

Формулювання цілей. За мету дослідження визначено надання науково обгрунтованих пропозицій щодо удосконалення правового регулювання порядку закриття кримінального провадження за п.п.3-1 та 10 ч.1 ст. 284 КПК України. Мета дослідження досягається через поступове виконання наступних завдань: аналіз існуючих досліджень, присвячених проблематиці закриття кримінального прова- дження за Кримінальним процесуальним кодексом України; встановлення взаємозв'язку кримінально-правових та кримінально-процесуальних норм при регламентації підстав закриття кримінального провадження; дослідження на предмет правильного тлумачення законодавцем кримінальних категорій «тяжкий або особливо тяжкий злочин проти життя чи здоров'я особи» та «строки давності кримінальної відповідальності» при конструюванні норм п.п.3-1 та 10 ч.1 ст. 284 КПК України; надання пропозицій щодо удосконалення правового регулювання порядку закриття кримінального провадження за п.п.3-1 та 10 ч.1 ст. 284 КПК України.

Виклад основного матеріалу. Кримінальний процесуальний кодекс України визначає перелік підстав для закриття кримінального провадження, визначаючи при цьому щодо окремих із них й можливість його продовження за наявності певних умов. Зокрема, за загальним правилом, кримінальне провадження підлягає закриттю у випадку, коли не встановлено особу, яка вчинила кримінальне пра- нонорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Винят ком із цього правила є ситуації, коли вчинено особливо тяжкий злочин проти життя чи здоров'я особи або злочин, за який, згідно із законом, може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі (п.3-1 ч.1 ст. 284 КПК України) [4].

Аналогічно, кримінальне провадження підлягає закриттю в разі закінчення строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру. Винятками є випадки, коли кримінальне провадження здійснюється щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, і, відповідно, особа підозрюється у вчиненні такого злочину (п.10 ч.1 ст. 284 КПК України) 1.

Згадані кримінальні процесуальні норми або за метою свого існування спрямовані на реалізацію кримінальних правових норм, зокрема, регламентують процесуальний порядок застосування строків давності у випадку відсутності відомостей про суб'єкта злочину (ст. 49 КК України [5] та п.3-1 ч.1 ст. 284 КПК України), або посилаються на положення кримінального права, що визначають класифікацію кримінальних правопорушень у залежності від ступеню їх тяжкості (ст. 12 КК України та п.п.3-1, 10 ч.1 ст. 284 КПК України).

Поглиблений аналіз співвідношення зазначених кримінальних правових та кримінальних процесуальних норм вказує наявність суттєвих неточностей, які були допущені законодавцем при конструюванні норм п.п.3-1, 10 ч.1 ст. 284 КПК України, причиною чого є хибне розуміння кримінальних положень щодо строків давності кримінальної відтіовідально^ті та класифікації кримінальних правопорушень.

У першу чергу привертає увагу закладений у п.3-1 ч.1 ст. 284 КПК України підхід, згідно з яким у разі закінчення строків кримінальної відповідальності кримінальне провадження не закривається у випадку вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який, згідно із законом,

1 Слід нагадати, що строк досудового розслідування з дня повідомлення особі про підозру становить: 2 місяці - при розслідуванні злочинів та 1 місяць, 20 діб та 72 години, в залежності від визначених законом обстави - при розслідуванні кримінальних проступків (ч.3 ст. 219 КПК України). може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Указана норма загалом спрямована на реалізацію кримінального правового інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінчення строків давності. Але у випадках, коли особу злочинця не було встановлено і, відповідно, немає можливості застосувати цей інститут (немає суб'єкта злочину - немає суб'єкта звільнення від кримінальної відповідальності), кримінальне провадження закривається. Але, як уже зазначалось, кримінальне провадження в цій ситуації не закривається, якщо воно здійснюється щодо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який, згідно із законом, може бути призначено покарання у ви ді довічного позбавлення волі. Саме це правило і йде у розріз з положенням інституту звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінчення строків давності, а дже Кримінальний кодекс України у п.п. 4 та 5 ч.1 ст. 49 КК України чітко визначає строки для абсолютно всіх тяжких та особливо тяжких злочинів - десять та п' ятнадцять років відповідно. Винятками є злочини проти основ національної безпеки України (статті 109-114-1 КК України), проти миру та безпеки людства (статті 437-439 і частині перша статті 442 КК України). Оскільки строки давності для тяжких злочинів формально визначені і вони фактично спли- ли, а особа злочинця не встановлена, немає підстав для продовження кримінального провадження. Крім того, злочини проти життя та здоров'я особи не становлять винятку щодо застосування строків давності, що передбачено ч.5 ст. 49 КК України. Крім того, застосування строків давності кримінального провадження визначаються як обов'язок суду у разі їх спливу.

Отже, формальних підстав для продовження досудового розслідування у разі вчинення особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи немає, та після спливу строків, передбачених у п.п. 4 та 5 ч.1 ст. 49 КК України, кримінальне провадження повинно бути закрито.

При обчисленні строків давності вчиненого злочину та прийнятті рішення про закриття кримінального провадження слід враховувати й випадки, передбачені КК України, коли перебіг строків давності зупиняється (якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухиляється від. досудового розслідування або суду) або переривається (якщо до закінчення строків давності особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років) - чч. 2, 3 ст. 49 КК України.

Щодо правила, згідно з яким кримінальне провадження продовжується в разі вчинення злочину, за який передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, то воно може мати місце, адже, відповідно до ч.4 ст. 49 КК України, питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який, згідно із законом, може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Судова практика доходить висновку, що застосування давності до особи, у разі вчинення нею особливо тяжкого злочину, за який, згідно із законом, може бути призначено довічне позбавлення волі, є правом, а не обов'язком суду. Виокремлення законодавцем права суду застосувати давність у разі вчинення особою особливо тяжкого злочину, за який, згідно із законом, може бути призначено довічне позбавлення волі, свідчить про необхідність ухвалювати рішення не про беззастережне звільнення від кримінальної відповідальності, а у кожному випадку застосування строку давності мотивувати можливість такого звільнення [15]. юридичний колізія кримінальний провадження

По-друге, при формулюванні умов для продовження кримінального провадження у п.п. 3-1, 10 ч.1 ст. 284 КПК України законодавець, однією із таких умов визначає, що повинно здійснюватися кримінальне провадження стосовно злочинів проти життя та здоров'я особи. У зв'язку із цим, відкритим залишається питання щодо змісту поняття «злочин проти життя та здоров'я особи» в частині об'єкту таких злочинів: чи входять до цього поняття тільки злочини, що мають основним об'єктом суспільні відносини у сфері забезпечення життя та здоров'я особи або й ті, для яких вони мають додатковий характер. А отже, чи включає це поняття злочини, що передбачені тільки Розділом II Особливої частини КК України «Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи» чи й інші, у яких ці суспільні відносини мають додаткове охоронне значення? Наприклад, ч.3 ст. 265 КК України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне поводження з радіоактивними матеріалами, що спричинило загибель людей. У складі цього злочину основним безпосереднім об'єктом виступає громадська безпека, коли як життя людей має додатковий обов'язковий характер [16, с. 829-830].

Вбачається, що при вирішенні цієї проблеми слід, застосовувати широкий підхід, який передбачає включення до змісту поняття «злочини проти життя та здоров'я особи» не тільки ті, які включено до Розділу II Особливої частини Кримінального кодексу України, а й інших розділів КК України та склад яких передбачає основний чи додатковий об'єкт життя або здоров'я людини. До цього поняття також належать, наприклад, злочини включені до Розділу XV КК України «кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів», як-то: ч.3 ст ст. 345; ч. 2 та 3 ст. 345-1;ч.2 та 3 ст. 346; ст.ст. 350, 377 та 398 КК України («Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу», «Погроза або насильство щодо журналіста», «Погроза або насильства щодо державного чи громадського діяча, «Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує, громадський обов'язок», «Погроза, або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного», «Погроза або, насильство щодо захисника чи представника особи»). Наведений висновок частково підтверджується й позицією вищого судового органу. Зокрема, Верховний Суд України у постанові Пленуму від 07.02.2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», де в абз. 3 п.26 йдеться про правила кваліфікації заподіяння смерті потерпілій особі при згвалтуванні (ч.4 ст. 152 КК України), де склад, злочину має основним об'єктом статеву недоторканість, а життя особи - додатковим.

Привертає увагу й позиція законодавця, яка передбачає як підставу для продовження кримінального провадження проведення розслідування не будь-якого тяжкого чи особливо тяжкого злочину, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, а лише тих, об'єктом яких є суспільні відносини у сфері забезпечення життя та здоров'я особи. Імовірно, таким чином законодавець намагався виокремити найбільш тяжкі, на його думку, злочини в порівнянні з іншими тяжкими та особливо тяжкими злочинами, об'єктом яких є суспільні відносини іншого типу. Проте, указане не кореспондується із законодавчим та доктри- нальним положеннями, що сформувались у кримінальному праві України. Кримінальний кодекс України у чч. 3, 5, 6 ст. 12 визначає, що: «Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяі іня (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше як десять років. Особливо тяжким злочином є передбачене Кодексом, діяння (д.ія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад, десять років або довічного позбавлення волі».

За даними наукових досліджень, у Кримінальному кодексі України термін «тяжкість злочину» вживається переважно в контексті позначення однієї або декількох категорій суспільно небезпечних посягань, передбачених частинами 2-5 ст. 12 КК України (йдеться про статті 8, 12, 14, 28, 43, 45, 46, 47, 48, 49, 53, 54, 59, 64, 70, 71, 74, 79, 80, 81, 82, 83, 89, 97, 102, 105, 106, 107, 108, 255, 372, 383, 384, 396 КК України). У зазначених статтях вказано на типову тяжкість, якою характеризуються всі злочини, що охоплюються відповідною категорією. В окремих випадках (статті 53, 65, 68, 69, 75, 84, 94, 99 КК України) законодавець вимагає від. суду брати до уваги тяжкість (або ступінь тяжкості) злочину (або діяння - статті 68, 94 КК України), що притаманна певному конкретному посяганню, тобто індивідуальну тяжкість вчиненого в реальності злочину, а не лише типову, визначену в законі тяжкість злочинів окремих категорій. Індивідуальна тяжкість злочину визначається судом при індивідуалізації кримінальної відповідальності (обрання міри покарання в межах кримінальних санкцій, поза їх межами, звільнення від покарання та його відбування) та застосування інших заходів кримінально-правового характеру (визначення виду примусових заходів медичного характеру) [17, с. 57-58]. Зокрема, згідно з п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якого, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної д.іяль- ності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо) [18].

Вбачається, що в контексті п.п. 3-1, 10 ч.1 ст. 284 КПК України слід, вести мову саме про типову тяжкість злочину, адже індивідуальна тяжкість конкретного злочину може бути визначена судом лише після дослідження всіх доказів, що підтверджують або спростовують обставини вчинення злочину (форма вини, мотив, мета, стадія, роль кожного із співучасників та ін.). Це можливо лише на етапі прийняття судом остаточного рішення в кримінальному провадженні, тобто після того, як судом будуть встановлені всі обставини справи та будуть досліджені всі можливі докази, адже, відповідно до п.40 ч.1 ст. 90 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обов'язково підлягають доказуванню.

У зв'язку із викладеним, суперечним видається положення пп.3-1, 10 ч.1 ст. 284 КПК України, при формулювання якого законодавцем явно не враховувались положення кримінального законодавства та науки кримінального права. Наприклад, особливо тяжким злочином визнається умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження захиснику чи представнику особи, а також щодо 'їх близьких родичів у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги (ч.3 ст. 399 КК України - карається до 12 років позбавлення волі), так само особливо тяжким злочином є й планування, підготовка або розв'язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій (ч.1 ст. 437 КК України - карається до 12 років позбавлення волі). Враховуючи положення п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, слідчий, прокурор зобов'язані закрити кримінальне провадження за ч.1 ст. 437 КК України у разі закінчення строків досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, що є явно необгрунтованим, враховуючи рівень суспільної небезпечності такого злочину.

Висновки

Підсумовуючи викладене, слід зазначити про наявність юрид.ич- них колізій між нормами кримінального права та кримінального процесу в згаданій частині, які виражаються в невідповідності норм кримінального процесу нормам кримінального права. З метою удосконалення кримінального процесуального законодавства в дослідженій частині, пропонуємо внести наступні зміни до Кримінального процесуального кодексу України:

у п.3-1 ч.1 ст. 284 КК України після слів «не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків.» прибрати словосполучення «особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи.»;

у п.10 ч.1 ст. 284 КК України після слів «після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину. » прибрати словосполучення «проти життя та здоров'я особи».

Використані джерела

Кримінальний процес : підручник / О. В. Капліна, О. Г. Шило, В. М. Трофименко та ін. ; за заг. ред. О. В. Капліної, О. Г. Шило. Харків : Право, 2018. 584 с.

Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова , В. В. Сташиса, В. Я. Тація. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ : Юрінком Інтер, 2005. 480 с.

Литвинов В. В. Закриття кримінальної справи на стадії досудового розслідування. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2011. № 4(56). С. 475-483.

Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI. База даних «Законодавство України». Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/ show/4651-17. (дата звернення: 21.01.2022).

Кримінальний кодекс України : Закон України від 05.04.2001 № 2341-III. База даних «Законодавство України». Верховна Рада України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show /2341-14#Text. (дата звернення: 21.01.2022).

Ляш А. О., Благодир С. М. Процесуальний порядок закриття кримінального провадження під час досудового розслідування. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Івано-Франківськ, 2013. Вип. 7. С. 223-228.

Кобернюк В. М. Закриття кримінального провадження зі звільненням особи від кримінальної відповідальності : дис. ... канд. юрид наук : 12.00.09. НЮУ ім. Я. Мудрого. Харків, 2014. 247 с.

Рось Г. В. Особливості правового регулювання підстав до закриття кримінального провадження. Форум права. 2015. № 3. С. 200-204. URL : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ FP_index.htm_2015_3_36.pdf.

Азаров Ю. І., Климчук М. П. Проблемні питання закриття кримінального провадження під час досудового розслідування. Юридична наука. 2015. № 4. С. 117-122.

Капліна О. В. Актуальні проблеми тлумачення окремих підстав для закриття кримінального провадження. Вісник кримінального судочинства. 2016. № 3. С. 38-45.

Бабаева О. В. Закриття кримінального провадження на стадії підготовчого провадження. Науковий вісник Херсонського державного університету. Том 2. № 3. 2017. С. 114-117.

Жмудінський В. П. Закриття кримінального провадження: актуальні питання. Право і суспільство. № 3-2. 2018. С. 253-258.

Mishchenko, E. V., Kornakova, S. V., Mishin, V. V. Reasonableness and Motivation of Decision-Making on Termination of Criminal Prosecution in Connection With Active Repentance. Tomsk State University Journal. 2020. № 452. С. 239-245. DOI : 10.17223/156177 93/452/30.

Neryakhin, A. I., Ivanov, D. A., Potapov, V. D., Stacyuk, D. N., Bondar, T. I. Laplage Em Revista, 7 (3B). С. 645-651. URL : https://doi.org/10.24115/S2446-6220202173B1608.

Антонюк Н. Загальні види звільнення від кримінальної відповідальності у судовій практиці. Судебно-юридическая газета: сайт.21.11.2021. URL : https://bit.ly/39Bte3T. (дата звернення: 21.01.2022).

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка : 7-ме вид., переробл. та допов. Київ : Юридична думка, 2010. 1288 с.

Азаров Д. С. Врахування ступеня тяжкості злочину при призначенні покарання із застосуванням статті 69 КК України. Наука і правоохоронна. 2014. № 1(23). С. 57-65.

Про практику призначення судами кримінального покарання : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 [Електронний ресурс]. URL : http/ / zakon1.rada.gov.ua/laws/ show/ v0007700-03. (дата звернення: 21.01.2022)

References

Kryminalnyi protses : pidruchnyk (2018) / O. V. Kaplina, O. H. Shylo, V. M. Trofy- menko et al. ; O. V. Kaplina, O. H. Shylo (Eds.). Kharkiv : Pravo. [in Ukrainian].

Kryminalne pravo Ukrainy: Zahalna chastyna: Pidruchnyk (2005) / M. I. Bazhanov, Yu. V. Baulin, V. I. Borysov et al.; M. I. Bazhanova, V. V. Stashys, V. Ya. Tatsii (Eds.). 2-he vyd., pererob. i dopov. Kyiv : Yurinkom Inter. [in Ukrainian].

Lytvynov, V. V. (2011) Zakryttia kryminalnoi spravy na stadii dosudovoho rozsli- duvannia. Naukovyi visnyk Dnipropetrovskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav - Scientific Bulletin of Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, 4(56), 475-483. [in Ukrainian].

Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 13.04.2012 № 4651-VI. (2012) N. p. Baza danykh «Zakonodavstvo Ukrainy». Verkhovna Rada Ukrainy - Database "Legislation of Ukraine". Verkhovna Rada of Ukraine. URL : https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/4651-17. [in Ukrainian].

Kryminalnyi kodeks Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 05.04.2001 № 2341-III. (2001) N. p. Baza danykh «Zakonodavstvo Ukrainy». Verkhovna Rada Ukrainy - Database "Legislation of Ukraine". Verkhovna Rada of Ukraine. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text. [in Ukrainian].

Liash, A. O., Blahodyr, S. M. (2013) Protsesualnyi poriadok zakryttia kryminalnoho provadzhennia pid chas dosudovoho rozsliduvannia. Naukovo-informatsiinyi visnyk Ivano-Frank- ivskoho universytetu prava imeni Korolia Danyla Halytskoho - Scientific and information bulletin of Ivano-Frankivsk University of Law named after King Danylo Halytsky, issue 7,223-228. Ivano-Frankivsk. [in Ukrainian].

Koberniuk, V. M. (2014) Zakryttia kryminalnoho provadzhennia zi zvilnenniam osoby vid kryminalnoi vidpovidalnosti. Candidate's thesis. NIuU im. Ya. Mudroho. Kharkiv. [in Ukrainian].

Ros, H. V. (2015) Osoblyvosti pravovoho rehuliuvannia pidstav do zakryttia kry minal- noho provadzhennia. Forum prava - Law Forum, 3, 200-204. URL : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ FP_index.htm_2015_3_36.pdf. [in Ukrainian].

Azarov, Yu. I., Klymchuk, M. P. (2015) Problemni pytannia zakryttia kryminalnoho provadzhennia pid chas dosudovoho rozsliduvannia. Yurydychna nauka - Legal science, 4, 117122. [in Ukrainian].

Kaplina, O. V. (2016) Aktualni problemy tlumachennia okremykh pidstav dlia zakryttia kryminalnoho provadzhennia. Visnyk kryminalnoho sudochynstva - Bulletin of criminal proceedings, 3, 38-45. [in Ukrainian].

Babaieva, O. V. (2017) Zakryttia kryminalnoho provadzhennia na stadii pidho tov- choho provadzhennia. Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu - Scientific Bulletin of Kherson State University, Vol. 2, 3,114-117. [in Ukrainian].

Zhmudinskyi, V. P. (2018) Zakryttia kryminalnoho provadzhennia: aktualni pytannia. Pravo i suspilstvo - Law and society, 3-2,253-258. [in Ukrainian].

Mishchenko, E. V., Kornakova, S. V., Mishin, V. V. (2020) Reasonableness and Motivation of Decision-Making on Termination of Criminal Prosecution in Connection With Active Repentance. Tomsk State University Journal, 452, 239-245. DOI : 10.17223/15617793/452/30. [in English].

Neryakhin, A. I., Ivanov, D. A., Potapov, V. D., Stacyuk, D. N., Bondar, T. I. (N. d.) Laplage Em Revista, 7 (3B), 645-651. URL : https://doi.org/10.24115/S2446-6220202173B1608. [in English].

Antoniuk, N. (2021) Zahalni vydy zvilnennia vid kryminalnoi vidpovidalnosti u su- dovii praktytsi. Sudebno-iurydycheskaia hazeta: sait. 21.11.2021 - Judicial and legal newspaper. URL : https://bit.ly/39Bte3T. [in Ukrainian].

Naukovo-praktychnyi komentar Kryminalnoho kodeksu Ukrainy (2010) / M. I. Mel- nyka, M. I. Khavroniuka (Eds.) ; 7-me vyd., pererobl. ta dopov. Kyiv : Yurydychna dumka. [in Ukrainian].

Azarov, D. S. (2014) Vrakhuvannia stupenia tiazhkosti zlochynu pry pryznachenni pokarannia iz zastosuvanniam statti 69 KK Ukrainy. Nauka i pravookhoronna - Science and law enforcement, 1(23), 57-65.

Pro praktyku pryznachennia sudamy kryminalnoho pokarannia : Postanova Plenu- mu Verkhovnoho Sudu Ukrainy vid 24 zhovtnia 2003 r. № 7 [Elektronnyi resurs].URL : http/ / zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/v0007700-03. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru