До питання про типологію насильницьких злочинів

Ключові слова: злочин, насильство, умисел, покарання, кримінальне правопорушення.

Abstract

Аннотация

Статья посвящена анализу типологии насильственных преступлений. При проведении криминологической классификации преступлений и лиц, совершивших их, используются различные основания уголовно-правовой классификации. Таким основанием может являться любой признак преступления (преступлений). Она включает количественные показатели преступлений, дающие представление о распространении, динамике, структуре преступности, отдельных видах преступлений, о признаках, местах, сферах отношений, где они совершаются, время и конкретную ситуацию совершения преступлений.

Особое значение для криминологической характеристики преступлений имеет информация о причинах и условиях их совершения, в целом о детерминации, в том числе: непосредственная и предварительная обусловленность, механизм, обязательно включая личность преступника, его формирование, структуру, криминогенную мотивацию, выявление и углубление общественной опасности этого лица из-за общественной опасности ее действий, предшествующих совершению преступления и по которым прогнозируется вероятность преступного проявления.

Ключевые слова: преступление, насилие, умысел, наказание, уголовное преступление.

Основна частина

Постановка проблеми

При проведенні кримінологічної класифікації злочинів та осіб, які їх вчинили, використовуються різні підстави кримінально-правової класифікації. Для неї такою підставою може бути будь-яка ознака злочину (злочинів). Вона включає кількісні показники злочинів, що дають уявлення про поширення, динаміку, структуру злочинності, окремих видів злочинів, про ознаки місця, середовища, сфери відносин, де вони вчиняються, часу та конкретної ситуації вчинення останніх. Особливе значення для кримінологічної характеристики злочинів має інформація про причини й умови їх вчинення, загалом детермінацію, у тому числі безпосередню та посередню зумовленість, механізм, обов'язково включаючи особу злочинця, її формування, структуру, криміногенну мотивацію, виявлення та поглиблення суспільної небезпечності цієї особи через суспільну небезпечність її діянь, що передують вчиненню злочину та за якими прогнозується ймовірність злочинного прояву.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемою насильницької злочинності загалом, а також типології насильницької злочинності займалися такі вчені, як П. Бондаренко, О. Гумін, О. Джужа, А. Закалюк, А. Зелінський, Л. Кривоченко та інші.

Не вирішені раніше проблеми

Незважаючи на значну кількість публікацій з питань, присвячених проблемам злочинності загалом та насильницької злочинності зокрема, досі залишається не вирішеною ціла низка питань, включаючи й питання типології насильницьких злочинів, що дає підстави ставити питання про необхідність проведення такого дослідження.

Мета

Усвідомлюючи, що в межах однієї короткої наукової статті вивчити всі питання, пов'язані із задекларованими питаннями, не видається можливим, ми звернемо увагу лише на найбільш базові підходи і положення, залишивши все інше для подальших наукових розвідок.

У кримінології існують різні підстави для класифікацій насильницьких злочинів. Так, О. Гумін до насильницьких злочинів відносить: 1. Злочини проти життя; 2. Злочини проти здоров'я людини; 3. Злочини проти волі, честі та гідності особи; 4. Злочини проти статевої недоторканості та статевої свободи. Учені вважають, що насильницьким є злочин, у якому насильство є елементом мотивації, а не просто засобом досягнення мети. I на цій підставі до насильницьких злочинів ними не включаються розбій, грабіж, захоплення заручників, тероризм та інші злочини, у яких знаходить свій прояв так зване інструментальне насильство [1, с. 248].

А. Зелінський до насильницьких злочинів відносить, у першу чергу, умисні вбивства, тілесні ушкодження, зґвалтування та хуліганство. Віднесення хуліганства до насильницьких злочинів обґрунтовується ними наступним:

насильницькі злочини та хуліганство - це тісно пов'язані та взаємно обумовлені кримінальні явища. Послаблення боротьби з хуліганством призводить через деякий час до збільшення кількості тяжких насильницьких злочинів, а посилення боротьби з ним - до зниження кількості останніх; значна кількість насильницьких злочинів вчиняється з хуліганських мотивів; більшість хуліганських діянь поєднануються з насильством над особою, спричиненням їй побоїв та інших тілесних

ушкоджень; насильницькі злочини і хуліганство мають близькі кримінологічні та віктимологічні характеристики. На думку вченого, єдність хуліганства та інших насильницьких злочинів обумовлена соціально-психологічним механізмом

злочинної поведінки, в основі якої лежить агресивно-негативне ставлення до особи, її особистої недоторканості, життя, здоров'я, честі та гідності. Ці злочини відрізняються високим ступенем суспільної небезпеки і особливою тяжкістю наслідків. Саме ці злочини визначають характеристику всієї насильницької злочинності і впливають на стан злочинності в цілому і безпеки особи в державі [2, с. 162-163].

П. Бондаренко вважає, що до насильницьких злочинів входять усі злочинні діяння, які реально включають насильство. Розбій, грабіж та вимагання визнаються корисливо-насильницькими злочинами. Але, на думку вченого, їх можна назвати і насильницько-корисливими, або взагалі насильницькими, тому що недоторканість особи, її здоров'я, честь та гідність повинні цінуватись вище ніж майно [3, с. 234].

Л. Кривоченко вказує наголошує, що найбільш інформативним є такий критерій, як спосіб вчинення злочину. Згідно з цим критерієм насильницькі злочини він поділяє на чотири групи:-

1) злочини, які вчиняють із застосуванням фізичної сили, у тому числі вбивства, тілесні ушкодження, побої, мордування;

2) злочини, які кваліфікуються за тими ж статтям, що і злочини першої групи, але вчинені з застосуванням психічного насильства у виді погроз життю та здоров'ю самого потерпілого або його близьких чи рідних; 3) злочини, які вчиняються способом психічного насильства: образа, наклеп, порушення недоторканості житла, таємниці листування, телефонних та телеграфних повідомлень, розголошення таємниці усиновлення, примушування жінки до вступу в статевий зв'язок, доведення неповнолітнього до стану алкогольного сп'яніння, злочини проти правосуддя, проти свободи віросповідання, порушення законодавства про працю. При цьому шантаж, вимагання не спрямовані на життя та здоров'я, а, як правило, супроводжуються позбавленням прав, свобод, матеріальних благ, спричиняють моральні травми, примушують до виконання небажаних дій, у тому числі і таких, що принижують потерпілого; 4) ця група схожа на третю, але істотно відрізняється від неї за суб'єктом. Ним є посадова особа, яка вчиняє «інтелектуальне» насильство, наприклад, перевищення влади або службових повноважень, завідомо незаконний арешт або затримання, незаконне поміщення до психіатричної лікарні. У цих злочинах застосування насильства є не основною метою, а лише допустимим наслідком; 5) окремим видом насильницького злочину виступає жорстоке поводження з тваринами [4, с. 67].

С. Шум класифікує насильницькі злочини на види залежно від співвідношення мотивів та цілей вчинення злочинів. Вона виділяє три основні групи насильницьких злочинів: 1) злочини, при вчиненні яких насильство застосовується з метою створення умов для досягнення мети. Навіть в той момент, коли насильницькі дії є закінченими, мета злочину ще не досягнута; 2) злочини, що поєднані із застосуванням насильства, мотив яких сформований міжособистісним конфліктом. Мета такого злочину є досягнутою після закінчення насильства;

3) злочини, у яких мотив та мета є настільки близькими за змістом, що мета досягається в процесі вчинення насильницьких дій [5, с. 112].

Наголосимо, що наведені вище класифікації зазвичай проводять розмежування за певною кримінально - правовою ознакою, що, на наш погляд, не дає можливості провести повну оцінку вчиненого суспільно небезпечного діяння, у зв'язку з чим вважаємо найбільш повним та чітким саме комплексний аналіз, за яким, власне, й можливо провести належну кримінологічну класифікацію.

Література