Різносторонність проявів глобалізації прав людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Різносторонність проявів глобалізації прав людини

Матяшовська Роксолана Юріївна - кандидат юридичних наук, асистент кафедри теорії та філософії права, конституційного та міжнародного права Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»

Стаття присвячена проблемам глобалізації прав людини. Питання належного формування прав людини на рівні держави має пріоритетне значення, є чинником ідентифікації держави як правової та демократичної. Глобалізація як сучасне явище трансформує реальність, змінює право та впливає на всі сутнісні компоненти, у тому числі на права людини.

Позиціоновано, що глобалізаційні виклики спричиняють додаткові проблеми для прав людини. Порушення прав людини не припиняються досі. Інституційні механізми захисту, що створили за увесь час розвитку, на жаль, сьогодні мають ряд глобальних кризових явищ і часто здійснють не повною мірою ефективні дії. У сучасну епоху приватні глобальні гравці, які часто є найбільш грубими порушниками прав, і досі не покарані через відсутність належних важелів правового впливу на них.

Порушення прав людини (чи то окремих громадянських / політичних, економічних / соціальних прав чи прав меншин) як наслідок руйнівних соціальних змін, спричинених глобалізацією, може призвести, принаймні в деяких випадках, до радикальних зрушень у культурних цінностях та нормах суспільства, що, у свою чергу, може призвести до реконфігурації традиційної форми реалізації прав.

Глобалізація - це відносно автономний процес, який тим самим ухиляється від державного контролю та спричиняє зменшення державного суверенітету. Часто стверджують, що функції держави трансформовані і сприяють глобалізації. Суверенітет держави вже не є абсолютним.

Міжнародне право в епоху глобалізації набуває особливого змісту, що має подвійний характер функціонування і розвитку. Важливо виділити національні / наднаціональні елементи міжнародного права, тобто так званого транснаціонального права. Воно діє через правову культуру на основі міжнародних договорів, коли учасники міжнародної організації пов'язані членством і є зобов'язаними виконувати норми та вимоги, брати до уваги, враховувати пріоритет наднаціональних актів над національними.

Ключові слова: глобалізація, права людини, міжнародне право, суверенітет, гарантії.

DIVERSITY OF MANIFESTATIONS OF GLOBALIZATION OF HUMAN RIGHTS

Key words: globalization, human rights, international law, sovereignty, guarantees.

Постановка проблеми

Глобалізація як явище, будучи універсальним за своєю природою та характером, охоплює не лише світову економіку, фінанси та засоби масової інформації, де вона проявляється у найбільш розвиненій формі, а й інші сфери суспільного життя, включаючи право. Питання належного формування прав людини на рівні держави має пріоритетне значення, є чинником ідентифікації держави як правової та демократичної. Практичне застосування інститут прав людини отримує тільки шляхом нормативного та інституцій- ного гарантування всього комплексу прав. Формування універсальної культури прав людини залежить від того, наскільки ідея прав людини та її цінності, закріплені в міжнародних стандартах та впроваджені в національне законодавство держав, сприймаються та переосмислюються в місцевих культурах.

Глобалізація як сучасне явище трансформує реальність, змінює право та впливає на всі сутнісні компоненти, у тому числі на права людини. Тому окремого аналізу потребують сучасні прояви правових та соціальних змін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Метою наукової статті є розгляд проблем трансформації інституту прав людини в умовах глобалізації.

Виклад основних положень

Права людини стали ціннісними загальними категоріями з кінця Другої світової війни. Права людини, що виражаються у твердженнях та деклараціях, договорах та конвенціях, законах та статутах, є продуктом боротьби за утвердження та здійснення цілісності та повноти суспільно-політичного та правового життя. У міру того, як народи та представники влади збільшують каталог визнаних та захищених прав, прагнення до впровадження доктрини людської гідності, класичний інститут цих прав перебуває в небезпеці.

Глобалізація - сучасне явище. Глобаліза- ційні виклики спричиняють додаткові проблеми. Порушення прав людини не припиняються досі. Інституційні механізми захисту, що створили за увесь час розвитку, на жаль, сьогодні мають ряд глобальних кризових явищ і часто здійснють не повною мірою ефективні дії. Невідворотність відповідальності за порушення прав людини має стати основою національної та міжнародної політики. Але в сучасну епоху приватні глобальні гравці, які часто є найбільш грубими порушниками прав, і досі не покарані через відсутність належних важелів правового впливу на них.

Порушення прав людини (чи то окремих громадянських / політичних, економічних / соціальних прав чи прав меншин) як наслідок руйнівних соціальних змін, спричинених глобалізацією, може призвести, принаймні в деяких випадках, до радикальних зрушень у культурних цінностях та нормах суспільства, що, у свою чергу, може призвести до рекон- фігурації традиційної форми реалізації прав. Як вказує І. Жаровська «сучасний етап демократичних перетворень в Україні характеризується загостренням політичних і соціальних суперечностей» [1, с.242]. Результат пошуків відродженої ідентичності є непередбачува- ним. Можливо, як вказує М. Малі, «буде посилено ексклюзивний комуналізм із врахуванням особистих якостей автономії або може відбутися послаблення комунальних зв'язків та розширення індивідуальних вимог, заснованих на класі» [2]. Докази вказують в обох напрямках. Очевидно, що глобалізація згубно вплинула на весь комплекс прав людини, що призведе до значної трансформації поведінки та цінностей людства в цілому.

Споживання, фінансові ринки, технології, зв'язок, виробництво та розподіл є глобальними. Навпаки, культурні цінності та уявлення про людину права залишаються різноманітними. «Процес інтеграції не може мати загальносвітової спільної характеристики. Утопічною видається позиція, коли всі держави світу приймають однакову юридичну позицію. Держава повинна бути ментально, національно, юридико-політично на такому рівні, щоб сприйняти загальні настанови чи правила. У сфері прав людини глобалізація може буть єдиною для правових явищ у певній сфері, групі відносин, в окремому інституті, чи проявлятися інтеграція може навіть в окремій нормі права» [3, с.6-7]. Глобалізація - це відносно автономний процес, який тим самим ухиляється від державного контролю та спричиняє зменшення державного суверенітету. Часто стверджують, що функції держави трансформовані і сприяють глобалізації. Суверенітет держави вже не є абсолютним.

Переміщення виробничих потужностей по всьому світу для обслуговування дешевої робочої сили спричинило страйки та демонстрації у відповідь на експлуатацію чи репресії. Традиційне побутове життя в основному є знищеним. Глобалізація як концепція не є ані доктриною підтримання прав людини, ані доктриною їх протидії. Вона може запропонувати можливості для просування прав людини, а також скорочення прав людини на національній та міжнародній арені. Зараз людство повинно вирішити, чи повинна глобалізація бути благом для прав людини чи навпаки. З розширенням торгівлі, ринкової економіки, іноземні інвестиції та країни, що розвиваються, помітили, що розриви між країнами збільшуються. Імператив лібералізація вимагала зменшення участі держави у національному житті, що спричинило хвилю приватизації, скорочення робочих місць, скорочення витрат на охорону здоров'я, освіту тощо. Особливо помітно глобалізація впливає на соціально незахищені верстви суспільства. У багатьох випадках лібералізація супроводжується більшою нерівністю, і люди залишаються в соціальному колапсі.

Тим часом у багатьох промислово розвинутих країнах рівень безробіття зріс до рівня , якого не спостерігалося протягом багатьох років і диспропорція доходів до рівнів, не зафіксованих з часу останньої кризи. Звіти про людський розвиток виявили , що бідні країни та бідні люди занадто часто виявляють, що їхні інтереси нехтуються в результаті глобалізації. Хоча глобалізація економіки характеризується як локомотив для продуктивності праці, можливостей технічного прогресу та захисту прав людини. Принципи глобалізації повинні бути змінені з урахуванням прав людини. Крім того, інтеграція має відстоювати принцип культури релятивізму та універсальності, що призведе до менш різкого, менш руйнівного глобалізму.

Окрім держави, економіки та культури глобалізується також сама правова система.

«Глобалізація спричиняє універсалізацію права, щоб створити загальний правовий порядок (“світовий порядок”), оскільки саме такий порядок може володіти потенціалом для боротьби з глобальними проблемами, світовими кризами і всеосяжними викликами. Під поняттям “світове співтовариство” мають на увазі спільність соціальних відносин, які не можуть інтегруватися в національно-державну політику або визначатися нею. У праві ключовою виступає та обставина, що відтепер усе, що відбувається на нашій планеті, від локальних до світових подій, усі винаходи, перемоги і катастрофи стосуються всього світу. Ключову роль у цій тенденції відіграє процес зближення міжнародного і національного права, розширення процесу входження загальновизнаних принципів і норм міжнародного права у внутрішнє право держав. Міжнародні стандарти в будь-якій сфері людського життя визнаються еталонами для держав, що декларують демократичні цінності та принцип верховенства права. Останнє, у свою чергу, є єдиним шляхом уникнення міжнародної ізоляції та життєсправності держави» [4].

Міжнародне право в епоху глобалізації набуває особливого змісту, що має подвійний характер функціонування і розвитку. Важливо виділити національні / наднаціональні елементи міжнародного права, тобто так званого транснаціонального права. Воно діє через правову культуру на основі міжнародних договорів, коли учасники міжнародної організації пов'язані членством і є зобов'язаними виконувати норми та вимоги, брати до уваги враховувати пріоритет наднаціональних актів над національними. Прикладами таких організацій є Міжнародний валютний Фонд, Рада Безпеки ООН, Світова організація торгівлі, Європейський Союз, Євразійський економічний Союз. Таке право відображає різні рівні цих організацій у різних напрямках їх впливу, що можуть охоплювати як регіональну інтеграцію так і міжнародну систему.

З одного боку, єдині стандарти у сфері прав людини консолідуються як позитивна тенденція в державі через обмін правовим досвідом, підвищення рівня гарантії та захисту. Існує протилежна тенденція оскільки також очевидно, що «спостерігається зниження ступеня незалежності у функціонуванні та розвитку національної правової системи, на яку впливають нерівномірність та мінливість ступеня готовності окремих держав до впровадження єдиного стандарту в галузі міжнародного права» [5, с. 153]. І це негативна тенденція розвитку міжнародного права.

Висновок

Глобалізація згубно вплинула на весь комплекс прав людини, що призведе до значної трансформації поведінки та цінностей людства в цілому. Інституційні механізми захисту, що створили за увесь час розвитку, на жаль, сьогодні має ряд глобальних кризових явищ і часто здійснює не повною мірою ефективні дії. Невідворотність відповідальності за порушення прав людини має стати основою національної та міжнародної політики. Але в сучасну епоху приватні глобальні гравці, які часто є найбільш грубими порушниками прав, і досі не покарані через відсутність належних важелів правового впливу на них.

Глобалізація - це відносно автономний процес, який тим самим ухиляється від державного контролю та спричиняє зменшення державного суверенітету. Суверенітет держави втрачає свою абсолютність. Особливо помітно глобалізація впливає на соціально незахищені верстви суспільства. Глобалізація міжнародного права передбачає створення єдиних стандартів у сфері прав людини, консолідується як позитивна тенденція в державі через обмін правовим досвідом, підвищення рівня гарантії та захисту. Вказане також спричиняє залежність систем права національних держав.

Література

право людини глобалізація

1. Жаровська І.М. Генезис ідеї відкритості влади. Форум права. 2009. Вип. 3. С. 242246.

2. Турянський Ю. І. Глобалізація прав людини Європейські перспективи. 2019. № 4. С. 5-9 С. 6-7

3. Щирба М. Ю. Ознаки трансформації прав людини в умовах глобалізації суспільства Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія : Юридичні науки. 2016. № 837. С. 378-382. С380

4. Mali M. Globalization and human right challenges and opportunities Journal of critical reviewsvol 2020. V. 7, Is. 6, P. 2365-2371

5. Tomyuk O., Shutaleva A., Dyachkova M., Smolina N., Novgorodtseva A. Legal Culture and Human Rights System in the Era of Globalization Advances in Social Science, Education and Humanities Research, 2019. V 333. P 148-153. https://doi.org/10.2991/hssnpp-19.2019.27

Размещено на Allbest.ru