Адміністративні процедури гарантування недоторканності судді: загальна характеристика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

Адміністративні процедури гарантування недоторканності судді: загальна характеристика

Тімуш Д.І., аспірантка

Характеристика адміністративної процедури забезпечення недоторканності судді надана на основі доктринальних напрацювань щодо сутності адміністративної процедури, з урахуванням специфіки функціонування судової влади та діяльності із забезпечення недоторканності судді. Обґрунтовано, що правовим процедурам у сфері організації судової влади притаманні загальні ознаки адміністративної процедури, а їх специфіка обумовлена, передусім, специфікою цілей, що досягаються шляхом їх реалізації. Доведено, що адміністративні процедури гарантування недоторканності судді базуються на універсальних принципах адміністративного процедурного права: законність; принцип рівності суб'єктів адміністративної процедури перед законом; належна мета здійснення повноважень; визначеність та обґрунтованість; неупередженість органу влади; розсудливість та добросовісність; відкритість; пропорційність; розумний строк та своєчасність; ефективність; презумпція правомірності актів особи; офіційний характер; гарантованість участі особи у адміністративній процедурі; забезпечення ефективних засобів правового захисту. Розкрито заявний та втручальний характер адміністративних процедур гарантування недоторканності судді. Розкрито складний характер цих процедур. Виділено лише одну просту адміністративну процедуру гарантування недоторканності судді: негайного звільнення затриманого судді після встановлення його особи. У цій процедурі відсутня не тільки відокремлена стадія відкриття провадження, але й відсутня альтернатива прийняття рішення у разі встановлення особи судді - його обов'язково має бути звільнено. Надано характеристику адміністративних процедур гарантування недоторканності судді за критеріями: кількості заінтересованих осіб (одноособові); сутності (інспекційні). Перспективами подальших наукових досліджень визначено уточнення сутності адміністративної процедури гарантування недоторканності судді порівняно із змістом родового поняття адміністративної процедури.

Ключові слова: недоторканність судді, імунітет судді, адміністративна процедура, судова влада, адміністративне судочинство, незалежність судді.

ADMINISTRATIVE PROCEDURES FOR GUARANTEEING THE IMMUNITY OF A JUDGE: GENERAL CHARACTERISTICS

The characteristics of the administrative procedure for ensuring the immunity of a judge are provided on the basis of doctrinal developments on the essence of the administrative procedure, taking into account the specifics of the functioning of the judiciary and activities to ensure the immunity of judges. It is substantiated that legal procedures in the field of organization of the judiciary are characterized by general features of administrative procedure, and their specificity is due primarily to the specifics of the goals achieved through their implementation. It is proved that administrative procedures for guaranteeing the immunity of a judge are based on universal principles of administrative procedural law: legality; the principle of equality of subjects of administrative procedure before the law; the proper purpose of the exercise of authority; certainty and validity; impartiality of the authority; prudence and good faith; openness; proportionality; reasonable time and timeliness; efficiency; presumption of legality of personal acts; official character; guaranteed participation of a person in the administrative procedure; providing effective remedies. The declarative and interfering nature of administrative procedures for guaranteeing the immunity of a judge is revealed. The complex nature of these procedures is revealed. There is only one simple administrative procedure for guaranteeing the immunity of a judge: the immediate release of a detained judge after his or her identity has been established. Not only is there no separate stage in this procedure, but there is no alternative to making a decision if a judge is identified - he or she must be dismissed. A description of the administrative procedures for guaranteeing the immunity of a judge according to the following criteria: number of interested persons (single persons); entities (inspection). Prospects for further research determine the clarification of the essence of the administrative procedure for guaranteeing the immunity of a judge compared to the content of the generic concept of administrative procedure.

Key words: immunity of a judge, immunity of a judge, administrative procedure, judicial power, administrative proceedings, independence of a judge.

Вступ

Актуальність теми. Адміністративні процедури гарантування недоторканності судді базуються на положеннях ч. 2 ст. 19 Конституції України щодо обов'язку органів влади діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством (ч. 2 ст. 19 Конституції України). Відповідно до Стратегії реформування державного управління України на 2022-2025 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 р. № 831-р [1] пріоритетами розвитку виконавчої влади визначено: професійність, результативність, ефективність, підзвітність з метою побудови сервісної та цифрової держави, що здатна гарантувати права, свободи та законні інтереси на рівні європейських стандартів. Вказані пріоритети є суголосними із визначеними у Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 - 2023 роки, що затверджена Указом Президента України від 11.06.2021 р. № 231/2021 [2]: розвиток організаційного забезпечення функціонування судової влади; підвищення ефективності роботи Служби судової охорони (п. 4.2.2. вказаної Стратегії); розвиток положень щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності: підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності, процедур розгляду скарг щодо неналежної поведінки суддів (п. 4.2.3. вказаної Стратегії). Результатом реалізації цих положень має стати не тільки зміцнення незалежності судової влади, але й зміцнення недоторканності судді.

Правові процедури активно використовуються уповноваженими суб'єктами організації судової влади: ВРП, органами суддівського самоврядування, ДСА України. Так, протягом 2020, 2019, 2018, 2017 років у провадженні ВРП перебувало 341, 450, 436, 330 повідомлень про втручання у діяльність судді; 10489, 9804, 20546, 15625 скарг щодо дисциплінарного проступку судді. Протягом 2020 та 2019 років у провадженні ВРП перебувало 7225 та 7624 звернень суддів відповідно [3, с. 7; 4, с. 7].

Огляд останніх досліджень і публікацій. Проблематиці адміністративних процедур у сфері діяльності судової влади останнім часом приділяли увагу такі вчені, як: М.М. Пищида (Адміністративно-правове регулювання процедур добору на посаду судді в Україні, 2021 р.) [5]; Д.В. Сущенко (Адміністративні процедури в Україні та країнах Європи, 2019 р.) [6; 7], В.В. Рунова (Адміністративні процедури в діяльності господарських судів України, 2017 р.) [8] та деякі інші. Доктринальні напрацювання щодо природи та сутності адміністративних процедур представлені роботами таких вчених, як: І.В. Криворучко (Принципи здійснення адміністративних процедур органами публічної влади: теоретичні основи визначення та застосування, 2018 р.) [9]; О.І. Миколенко (Місце адміністративного процедурного права в системі юридичних знань та системі права України, 2011 р.) [10]; Г.В. Фоміч (Адміністративні процедури у публічній службі України, 2010 р.) [11]; О.С. Лагода (Адміністративна процедура: теорія і практика застосування, 2007 р.) [12]; Р.С. Алімов (Процедури в адміністративному праві України: теорія і практика, 2002 р.) [13] та деякі інші. Результати цих та інших наукових досліджень свідчать про сформованість теоретико-методологічної бази для опрацювання проблематики адміністративних процедур гарантування недоторканності судді у доктрині адміністративного права. Водночас відсутні роботи, що безпосередньо присвячені висвітленню цієї проблематики.

Метою статті є надання загальнотеоретичної характеристики адміністративних процедур гарантування недоторканності судді з урахуванням специфіки сфери адміністративних правовідносин, що є об'єктом дослідження: сфера організації системи правосуддя.

Основний матеріал

У адміністративно-правових наукових дослідженнях зустрічаються різні підходи щодо характеристики специфіки адміністративних процедур у різних сферах суспільної діяльності. Так, одні вчені (М.М. Пищида [5, с. 10], В.В. Рунова [14, с. 19, 189-190], П.В. Горінов [15, с. 200] та деякі інші) зосереджуються на процедурних характеристиках адміністративних процедур, що опрацьовуються ними: послідовність, законність, стадійність, правова форма завершення тощо. Інші (наприклад, Я.В. Тамаря) включають до опису адміністративної процедури й такі характеристики, як предмет правовідносин. Так, Я.В. Тамаря надає системоутворюючого характеру такому критерію класифікації адміністративних послуг, як предмет матеріальних правовідносин, реалізація яких зумовила звернення за отриманням послуги. Крім того, вчена досліджує й інші матеріально-правові відносини, пов'язані із вказаними процедурами, в тому числі - відносини цивільно-правового характеру. Так, обґрунтовується доцільність прийняття Адміністративно-процедурного кодексу та закріплення у ньому права приватної особи на відшкодування шкоди, завданої суб'єктом публічної адміністрації щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Вважаємо, що такий підхід вченої певною мірою зумовлений специфікою предметної сфери її дослідження (адміністративні процедури з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно) [16, с. 57, 165, 167]. Втім, актуальна доктрина адміністративного процесуального права виділяє адміністративні процесуальні відносини у окрему категорію. Так, одним з поширених визначень адміністративних процесуальних правовідносин є їх розуміння з позиції результату впливу адміністративних процесуальних норм. Таким результатом є реалізація матеріальних правових норм, що стосуються публічного управління [17, с. 53-55]. Тому попри специфіку предметної сфери дослідження Я.В. Тамарі вважаємо її науковий підхід спірним, таким що має ознаки виходу за межі предмету наукового дослідження. З цих причин вважаємо за доцільне обмежитись характеристикою процедурних ознак адміністративних процедур гарантування недоторканності судді, при цьому враховуючи їх призначення: забезпечення реалізації недоторканності судді як елементу його правового статусу, а також - забезпечення пов'язаних із цим прав, свобод, законних інтересів судді. Характеристика адміністративної процедури забезпечення недоторканності судді має ґрунтуватись на доктринальних напрацюваннях щодо сутності адміністративної процедури, з урахуванням специфіки функціонування судової влади та діяльності із забезпечення недоторканності судді. адміністративний недоторканність суддя

Розкриваючи сутність публічного адміністрування системи судоустрою в Україні Л.М. Волкова виділяє такі його напрями, як: узагальнення та формалізація приписів; кадровий; організаційно-правовий; організаційно-забезпечувальний [18, с. 216]. Вказується про такі функції діяльності суб'єктів організації судової влади: забезпечувальна (ДСА України, Національна школа суддів України, апарати судів); юрисдикційна (ВРП, Вища кваліфікаційна комісія суддів України); виконання окремих владних повноважень (органи суддівського самоврядування, Президент України як суб'єкт призначення судді на посаду) [19, с. 15]. Забезпечення недоторканності судді вимагає реалізації усіх зазначених функцій. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 Закону «Про судоустрій і статус суддів» до повноважень ДСА України відноситься зокрема, забезпечення належних умов діяльності судів. У межах виконання цього повноваження у 2019 році ДСА України як головний розпорядник коштів державного бюджету досягла запланованої мети та завдань бюджетної програми на 2019 рік, зокрема забезпечення належного розгляду судових справ, створення умов для безперешкодного здійснення правосуддя. На виконання цих завдань здійснювались: облік чисельності суддів, інших працівників апарату суду; облік кількості приміщень, у яких розташовані суди та судові установи; забезпечення Служби судової охорони, зокрема форменим одягом, зброєю; капітальний ремонт приміщень судів; придбавалось житло для окремих категорій працівників судів та територіальних управлінь ДСА України тощо [20].

Аналіз напрацювань щодо теоретичних засад адміністративної процедури дозволяє зробити висновок про усталений характер її основних ознак. Так, ще О.С. Лагода у 2007 році за результатами теоретичного узагальнення адміністративно-процедурної діяльності дійшов висновку, що адміністративна процедура являє собою визначений законом порядок розгляду та вирішення індивідуальних адміністративних справ суб'єктами виконавчої влади та місцевого самоврядування, що завершується прийняттям акта адміністративного характеру або укладенням адміністративного договору [12, с. 13]. Отже, наголошується на таких ознаках адміністративної процедури, як: нормативність, послідовність (стадійність), визначеність (чітке виокремлення моменту завершення та його оформлення), предметна сфера (індивідуальні адміністративні справи), управлінський характер результатів (адміністративний акт чи адміністративний договір). Про наступне визнання цих ознак доктриною адміністративного права свідчить їх використання у подальших наукових дослідженнях. Так, Д.В. Сущенко за результатами порівняльно-правового дослідження адміністративних процедур в Україні та в країнах Європейського Союзу (2017 р.) формулює авторське визначення адміністративної процедури як складової механізму публічного управління: нормативно визначена процесуальна діяльність суб'єктів публічної влади, що полягає у здійсненні ними різних видів адміністративних проваджень (контрольно-наглядових, дозвільних, ліцензійних, адміністративно-деліктних та інших) з метою вирішення індивідуальних адміністративних справ, що завершується прийняттям актів адміністративного характеру чи укладенням договорів публічно-правового характеру [7, с. 11].

Аналіз наукових напрацювань з проблематики правових процедур у сфері організації діяльності судової влади свідчить про притаманність загальних ознак адміністративних процедур і правовим процедурам у цих сферах. Так, В.В. Рунова, за результатами опрацювання сутності та особливостей адміністративної процедури у діяльності господарського суду розуміє вказану процедуру як нормативно визначений порядок діяльності суб'єкта, уповноваженого на прийняття управлінського рішення (суд, суддя, інша уповноважена особа). Така діяльність має управлінський або організаційно-розпорядчий характер та здійснюється з метою забезпечення умов відправлення господарського судочинства [8, с. 19, 189-190]. Відмічаючи загалом ґрунтовний та послідовний характер дослідження, здійсненого В.В. Руновою, варто звернути увагу на одну з виділених нею ознак адміністративної процедури, що має дискусійний характер. Так, вчена виділяє дві цілі здійснення адміністративних процедур у діяльності господарських судів: прийняття конкретного рішення у індивідуально визначеній справі; виконання управлінської функції. При цьому не дається відповідь на питання: чи приймається конкретне рішення за результатом виконання управлінської функції [14, с. 45]? Аналіз наведених вище та інших наукових позицій щодо сутності та ознак адміністративної процедури свідчить про іманентний характер такої ознаки адміністративної процедури, як прийняття конкретного рішення у індивідуально визначеній адміністративній справі за результатом її здійснення. Не оспорюючи притаманність адміністративній процедурі управлінського характеру зазначимо, що такий характер визначає скоріше її зміст, аніж результат. Результатом же адміністративної процедури завжди є конкретне формально визначене рішення у індивідуальній адміністративній справі. Такий висновок підтверджується й результатами наукових напрацювань з проблематики адміністративних процедур у сфері судової влади.

Так, М.М. Пищида наводить авторське визначення процедури добору на посаду судді як організаційно-розпорядчої діяльності суб'єкта публічної влади у сфері судоустрою, що спрямована на забезпечення прозорого конкурсу на зайняття посади судді. Специфічними ознаками такої процедури наводяться: врегулювання її як на законодавчому, так і на під- законному рівнях; реалізація такої діяльності виключно в межах повноважень суб'єктів її здійснення; прийняття Указу Президента України про призначення на посаду суддя як специфічний результат процедури; особливі умови призначення на посаду судді; проміжні та остаточне рішення, що приймають за результатами процедури можуть бути оскаржені до суду [5, с. 10]. Ознаками адміністративної процедури правозастосовної діяльності щодо реалізації гарантій незалежності суддів визначено: послідовність (необхідність унормування процедурних дій, що характеризуються як послідовно здійснювані); законність (правозастосовна діяльність суб'єктів застосування гарантій незалежності суддів як організаційна, імперативно-владна має здійснюватись тільки на підставі і у порядку, встановленому правовою нормою); нормативний характер (регламентованість у чинному законодавстві за умови відсутності, або, принаймні, незначного обсягу наявних прогалин і колізій); стадійність (послідовна реалізація декількох стадій за умови, що кожен наступний етап розпочинається на основі результатів попереднього етапу); наявність правової форми завершення адміністративної процедури: переважно правовий акт індивідуального характеру [15, с. 200].

Засади (принципи) адміністративної процедури є усталеною категорією у науці адміністративного процесу. Одним з перших комплексних досліджень у цьому напрямі є робота Р.С. Алімова «Процедури в адміністративному праві України: теорія і практика» (2002 р.). Автор визначає процедуру в адміністративному праві як визначений законом порядок функціонування суб'єктів права щодо реалізації правовідносин та встановлення юридичних фактів [21, с. 9]. Підхід вченого знаходить реалізацію у подальших роботах, серед яких варто виділити дослідження О.І. Миколенка «Місце адміністративного процедурного права в системі юридичних знань та системі права України» (2011 р.). Зокрема, вчений розглядає адміністративну процедуру як вид процедури юридичної та виділяє наступні її ознаки: є нормативно визначеною послідовністю дій; вказані дії поєднані спільною метою; характеризується ієрархічною структурою; динамічний характер; обслуговуючий характер [10, с. 29]. Таке бачення адміністративної процедури простежується й у пізніших роботах галузевого спрямування: Г.Ю. Калашніков «Адміністративні процедури у сфері будівельної діяльності» (2017 р.) [22, с. 171], Ю.В. Єрмаков «Адміністративні процедури у сфері міграції» (2020 р.) [23, с. 11].

А.А. Шарая за результатами комплексного дослідження проблематики принципів адміністративного процедурного права (2020 р.) виділяє дві групи принципів адміністративно-процедурного права: універсальні (властиві усім адміністративним процедурам) та інституційні (притаманні окремим видам адміністративних процедур). До універсальних вчена відносить: законність; принцип рівності суб'єктів адміністративної процедури перед законом; належна мета здійснення повноважень; визначеність та обґрунтованість; неупередженість органу влади; розсудливість та добросовісність; відкритість; пропорційність; розумний строк та своєчасність; ефективність; презумпція правомірності актів особи; офіційний характер; гарантованість участі особи у адміністративній процедурі; забезпечення ефективних засобів правового захисту. Окремі адміністративні процедури базуються на загальних принципах, принципі верховенства права, а також - інституційних принципах, що відображають їх специфіку [24, с. 23-24]. Цей підхід використано у дослідженні А.М. Школика при побудові висновків щодо: доктринальних засад розуміння адміністративної процедури; засад правового регулювання адміністративних процедур [25, с. 10-12]. Науковий підхід А.А. Шарої корелює й з сучасними навчальними виданнями [26, с. 237-241; 17, с. 28-31]. Зазначені універсальні принципи адміністративного процедурного права повною мірою застосовні й щодо адміністративних процедур гарантування недоторканності судді.

Значну роль у забезпеченні недоторканності судді відіграє розгляд звернень.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 Закону «Про судоустрій і статус суддів» право на звернення у зв'язку із вчиненням суддею дисциплінарного проступку мають фізичні особи, а також юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування. Фізичні особи реалізують це право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, а органи публічної влади - через керівника або представника. Юридичною основою розгляду таких звернень виступає конституційний обов'язок уповноважених органів та посадових осіб щодо розгляду зазначених звернень та надання відповіді у встановлений строк (ст. 40 Конституції України).

Адміністративна процедура надання Вищою радою правосуддя згоди на затримання судді (ст.ст. 58-60 Закону «Про Вищу раду правосуддя») носить заявний характер оскільки порушується за зверненням суб'єкта затримання - органу Національної поліції України або прокуратури. Такий же характер носять інші адміністративні процедури гарантування недоторканності судді, такі як: надання зазначеної згоди щодо утримування судді під вартою чи арештом; відсторонення від здійснення правосуддя у зв'язку із притягненням судді до кримінальної відповідальності та продовження строку такого відсторонення (ст.ст. 62-68 Закону «Про Вищу раду правосуддя»).

Відповідно до ст. 69 Закону «Про Вищу раду правосуддя» рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності бути оскаржене суддею та скасоване за наслідками розгляду скарги. Така процедура відповідає ознакам втручальної адміністративної процедури, оскільки в її порядку здійснюється виконання обов'язків адміністративно-правового характеру [27, с. 10]: ВРП виконує свій обов'язок щодо скасування прийнятого рішення. Суддя має право на оскарження рішення про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, продовження строку такого відсторонення (ст. 65 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Адміністративні процедури розгляду таких скарг теж варто охарактеризувати як втручальні.

Адміністративні процедури гарантування недоторканності судді є складними, оскільки передбачають прийняття суб'єктом їх здійснення як мінімум двох формально визначених адміністративних актів: у зв'язку із відкриттям провадження у адміністративній справі; та у зв'язку із прийняттям рішення по суті звернення. Так, відповідно до ч. 4 ст. 58 Закону «Про Вищу раду правосуддя» у разі недотримання суб'єктом подання про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом вимог цієї статті, зокрема щодо змісту, оформлення та суб'єкта подання ВРП приймає рішення про повернення такого подання суб'єкту звернення. В інших випадках ВРП приймає подання до розгляду, про що невідкладно повідомляє суб'єкта подання - Генерального прокурора або його заступника (ч. 2 ст. 59 Закону «Про Вищу раду правосуддя», п. 18.5 Регламенту Вищої ради правосуддя). Подібний характер можна констатувати й щодо адміністративних процедур: тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності (ст. 63 вказаного Закону, п. 19.1 Регламенту Вищої ради правосуддя); продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності (ст. 64 вказаного Закону, п. 19.19 Регламенту Вищої ради правосуддя) та інші процедури.

Можливо виділити лише одну просту адміністративну процедуру гарантування недоторканності судді: негайного звільнення затриманого судді після встановлення його особи (ч. 2 ст. 49 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). У цій процедурі відсутня не тільки відокремлена стадія відкриття провадження, але й відсутня альтернатива прийняття рішення у разі встановлення особи судді - його обов'язково має бути звільнено.

У адміністративних процедурах гарантування недоторканності судді особа (суб'єкт звернення) тільки одна. Нею є або суддя (при оскарженні рішень щодо себе), або ж уповноважена особа (у випадках звернення до Вищої ради правосуддя у випадках, передбачених ст. 49 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до чинного законодавства існують такі адміністративні процедури гарантування недоторканності судді, як: надання ВРП згоди на затримання судді, утримування його під вартою чи арештом (ст. 59 Закону «Про Вищу раду правосуддя»); тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку із притягненням його до кримінальної відповідальності та продовження строку такого відсторонення (ст. 63 Закону «Про Вищу раду правосуддя»). Їм притаманні усі ознаки інспекційних адміністративних процедур: контрольно-наглядовий характер, здійснення суб'єктами публічного адміністрування, спрямовані на перевірку дотримання законності уповноваженими особами [26, с. 235].

Висновки

Функції суб'єктів організації та забезпечення діяльності судової влади щодо забезпечення недоторканності судді можуть бути систематизовані на основні (притаманні діяльності ВРП) та додаткові (притаманні ДСА, ВККС України, Національній школі суддів України, Раді суддів України та іншим суб'єктам організації судової влади).

Правовим процедурам у сфері організації судової влади притаманні загальні ознаки адміністративної процедури, а їх специфіка обумовлена, передусім, специфікою цілей, що досягаються шляхом їх реалізації.

Адміністративні процедури гарантування недоторканності судді базуються на універсальних принципах адміністративного процедурного права: законність; принцип рівності суб'єктів адміністративної процедури перед законом; належна мета здійснення повноважень; визначеність та обґрунтованість; неупередженість органу влади; розсудливість та добросовісність; відкритість; пропорційність; розумний строк та своєчасність; ефективність; презумпція правомірності актів особи; офіційний характер; гарантованість участі особи у адміністративній процедурі; забезпечення ефективних засобів правового захисту.

Адміністративні процедури гарантування недоторканності судді можуть носити як заявний, так і втручальний характер.

Адміністративні процедури гарантування недоторканності судді є складними. Можливо виділити лише одну просту адміністративну процедуру гарантування недоторканності судді: негайного звільнення затриманого судді після встановлення його особи (ч. 2 ст. 49 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). У цій процедурі відсутня не тільки відокремлена стадія відкриття провадження, але й відсутня альтернатива прийняття рішення у разі встановлення особи судді - його обов'язково має бути звільнено.

За кількістю заінтересованих осіб адміністративні процедури гарантування недоторканності судді можуть бути охарактеризовані як одноособові.

За сутністю адміністративні процедури гарантування недоторканності судді є інспекційними.

Перспективами подальших наукових досліджень є уточнення сутності адміністративної процедури гарантування недоторканності судді порівняно із змістом родового поняття адміністративної процедури.

Література

1. Деякі питання реформування державного управління України: розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 р. № 831-р. Офіційний вісник України. Офіційне видання від 10.08.2021 - 2021 р., № 61, стор. 17, стаття 3842, код акта 106347/2021.

2. Про Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 - 2023 роки: Указ Президента України від 11.06.2021 р. № 231/2021. Урядовий кур'єр. 2021. 06. 15.06.2021. № 113.

3. Інформаційно-аналітичний звіт про діяльність Вищої ради правосуддя у 2020 році // Офіційний веб-сайт Вищої ради правосуддя. URL: https://hcj.gov.ua/sites/default/files/field/file/analiz_za_2020_rik.pdf (дата звернення: 13.08.2021).

4. Інформація про результати діяльності Вищої ради правосуддя за 2018 рік // Офіційний веб-сайт Вищої ради правосуддя. URL: https://hcj.gov.ua/statistics/informaciya-pro-rezultaty-diyalnosti-vyshchoyi-rady-pravosuddya-za- 2018-rik (дата звернення: 13.09.2021).,

5. Пищида М.М. Адміністративно-правове регулювання процедур добору на посаду судді в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07; Ун-т мит. справи та фінансів. Дніпро, 2021. 18 с.

6. Сущенко Д.В. Адміністративні процедури в Україні та країнах Європи: монографія. Запоріз. нац. ун-т. Херсон: Гельветика, 2019. 239 с.

7. Сущенко Д.В. Адміністративні процедури в Україні та країнах Європи: порівняльно-правовий аспект: автореф. дис. . канд. юрид. наук: 12.00.07; Запоріз. нац. ун-т. Запоріжжя, 2018. 17 с.

8. Рунова В.В. Адміністративні процедури в діяльності господарських судів України: автореф. дис. . канд. юрид. наук: 12.00.07; Сум. держ. ун-т. Суми, 2017. 20 с.

9. Криворучко І.В. Принципи здійснення адміністративних процедур органами публічної влади: теоретичні основи визначення та застосування: автореф. дис. . канд. наук з держ. упр.: 25.00.01; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Київ, 2018. 20 с.

10. Миколенко О.І. Місце адміністративного процедурного права в системі юридичних знань та системі права України: автореф. дис. . д-ра юрид. наук: 12.00.07. Класич. приват. ун-т. Запоріжжя, 2011. 40 с.

11. Фоміч Г.В. Адміністративні процедури у публічній службі України: автореф. дис. . канд. юрид. наук: 12.00.07. Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". О., 2010. 20 с.

12. Лагода О.С. Адміністративна процедура: теорія і практика застосування: дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. Національний ун-т держ. податкової служби України. Ірпінь, 2007. 187 с.

13. Алімов Р.С. Процедури в адміністративному праві України: теорія і практика: дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. Донецький ін-т внутрішніх справ. Донецьк, 2002. 171 с

14. Рунова В.В. Адміністративні процедури в діяльності господарських судів України: дис. . канд. юрид. наук: 12.00.07; Сум. держ. ун-т. Суми, 2017. 231 с.

15. Горінов П.В. Адміністративно-правове регулювання реалізації процедур забезпечення незалежності суддів: дис. . канд. юрид. наук: 12.00.07. Національний авіаційний університет. Київ, 2021. 229 с.

16. Тамаря Я.В. Адміністративні процедури з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Запорізький національний університет, 2018. 206 с.

17. Адміністративне процесуальне право: навч. посіб. / за заг. ред. Т.П. Мінки. Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2017. 320 с.

18. Волкова Л.М. Адміністративно-правове забезпечення діяльності органів правосуддя в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. НДІ публ. права. Київ, 2019. 259 с.

19. Іванищук А.А. Адміністративно-правове забезпечення судової влади в Україні: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07. Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». К., 2017. 36 с.

20. Інформація про досягнення головним розпорядником коштів державного бюджету запланованої мети, завдань та результативних показників бюджетної програми на 2019 рік // Офіційний веб-сайт Державної судової адміністрації України. URL: https://dsa.court.gov.ua/userfiles/media/dsa_pres_slujba_2019/dsa_pres_ slujba_2020/1020_19.pdf (дата звернення: 13.09.2021)

21. Алімов Р. С. Процедури в адміністративному праві України: теорія і практика: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Державна податкова адміністрація України, Академія держ. податкової служби України. Ірпінь, 2002. 16 с.

22. Калашніков Г.Ю. Адміністративні процедури у сфері будівельної діяльності: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. НДІ публ. права. Київ, 2020. 205 с.

23. Єрмаков Ю.В. Адміністративні процедури у сфері міграції: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Ун-т мит. справи та фінансів. Дніпро, 2020.

24. Шарая А.А. Принципи адміністративно-процедурного права: питання теорії та практики: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07. Запоріз. нац. ун-т. Запоріжжя, 2020. 36 с.

25. Школик А.М. Адміністративно-процедурне законодавство в Україні: становлення та систематизація: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07. Запоріз. нац. ун-т. Запоріжжя, 2021. 41 с.

26. Адміністративне право України. Повний курс: підручник / за ред. В. Галунька, О. Правоторової. Київ: Академія адміністративно-правових наук, 2020. 466 с.

27. Бойко І. Базові категорії права адміністративних процедур. Адміністративна процедура: особливості формування української концепції. Матеріли доповідей учасників Круглого столу (Харків, 15 вересня 2017 року). Харків, 2017. С. 7-14.

Размещено на Allbest.ru