Кримінально-правові заборони щодо проведення та організації азартних ігор i лотерей на тлі змін регулятивного законодавства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

Кримінально-правові заборони щодо проведення та організації азартних ігор i лотерей на тлі змін регулятивного законодавства України

Воронцова Ю.В., ад'юнктка

Сєвєродонецьк, Україна

Статтю присвячено аналізу новел законодавства у сфері кримінально-правових заборон щодо проведення та організації азартних ігор і лотерей. Розкрито зміст нової редакції статті 203-2 Кримінального кодексу України, проведено порівняльний аналіз з її старою редакцією. Виявлено негативний вплив заміни дефініції «гральний бізнес» на дефініцію «азартні ігри» у новій редакції статті 203-2 Кримінального кодексу України. Висловлено припущення щодо виникнення механізмів ухилення від кримінальної відповідальності за скоєння злочинів, передбачених новою редакцією статті 203-2 Кримінально кодексу України. Обґрунтовано власну позицію щодо конкуренції досліджуваної кримінально-правової норми та адміністративно-правової норми, що передбачає відповідальність за порушення порядку провадження господарської діяльності. Розкрито сутність та встановлено відмінність основних безпосередніх та додаткових об'єктів складів злочинів за нової та старої редакції статті 203-2 Кримінально кодексу України. Порівняно наслідки кримінальної та фінансової відповідальності, передбаченої за порушення у сфері господарської діяльності з організації та проведення азартних ігор та лотерей. Зроблено висновки щодо пріоритету економічних інтересів держави у сфері кримінально-правового регулювання грального бізнесу. Доведено відповідність розташування статті 203-2 у розділі Кримінального кодексу України, присвяченому злочинам у сфері господарської діяльності. У контексті захисту прав і свобод людини і громадянина, запропоновано криміналізувати окремі діяння, пов'язані з порушенням правил допуску до азартних ігор осіб, стосовно яких існують заборони. Порушено питання щодо доповнення статті 203-2 Кримінального кодексу альтернативними видами покарання. Виявлено неузгодженість окремих положень Закону «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» та Закону «Про державні лотереї» з одного боку, та новою редакцією статті 203-2 Кримінального кодексу України з іншого. Зроблено висновки щодо на недоліків нового механізму кримінально-правового регулювання грального бізнесу (азартних ігор і лотерей), а також на недосконалість нової редакції статті 203-2 Кримінального кодексу України, запропоновано шляхи їх усунення.

Ключові слова: кримінально-правові заборони, кримінально-правове регулювання, азартні ігри, гральний бізнес, лотереї.

Vorontsova Yu., Adjunct of Luhansk State University of Internal Affairs named after E. Didorenko (Sievierodonetsk, Ukraine)

CRIMINAL AND LEGAL PROHIBITIONS REGARDING THE ORGANIZATION AND ORGANIZATION OF GAMBLING AND LOTTERIES ON THE BACKGROUND OF CHANGES IN THE REGULATORY LEGISLATION OF UKRAINE

The article is devoted to the analysis of new legislation in the field of criminal law prohibitions on the conduct and organization of gambling and lotteries. The content of the new version of Article 203-2 of the Criminal Code of Ukraine is revealed, a comparative analysis with its old version is conducted. The negative impact of replacing the definition of "gambling business" on the definition of "gambling" in the new version of Article 203-2 of the Criminal Code of Ukraine. Assumptions have been made about the emergence of mechanisms for evading criminal liability for committing crimes under the new version of Article 203-2 of the Criminal Code of Ukraine. His own position on the competition of the studied criminal law and administrative law, which provides for liability for violation of the order of economic activity, is substantiated. The essence and the difference between the main direct and additional objects of corpus delicti under the new and old versions of Article 203-2 of the Criminal Code of Ukraine are revealed. The consequences of criminal and financial liability for violations in the field of economic activity in the organization and conduct of gambling and lotteries are compared. Conclusions are made on the priority of economic interests of the state in the field of criminal law regulation of gambling. The correspondence of the location of Article 203-2 in the section of the Criminal Code of Ukraine devoted to crimes in the sphere of economic activity is proved. In the context of protection of human and civil rights and freedoms, it is proposed to criminalize certain acts related to violation of the rules of admission to gambling of persons in respect of whom there are prohibitions. The issue of supplementing Article 203-2 of the Criminal Code with alternative types of punishment was raised. Inconsistencies between certain provisions of the Law "On State Regulation of Activities Concerning the Organization and Conduct of Gambling” and the Law "On State Lotteries” on the one hand, and a new version of Article 203-2 of the Criminal Code of Ukraine on the other. Conclusions are made on the shortcomings of the new mechanism of criminal law regulation of gambling (gambling and lotteries), as well as on the imperfection of the new version of Article 203-2 of the Criminal Code of Ukraine, suggested ways to eliminate them.

Keywords: Criminal Law prohibitions, criminal law regulation, gambling, gambling business, lotteries.

Вступ

Постановка проблеми. У зв'язку із прийняттям Закону України № 768-IX від 14.07.2020 «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», статтю 203-2 Кримінального кодексу України викладено в новій редакції, тому важливим питанням є детальний аналіз цих змін, визначення принципових відмінностей попередньої редакції зазначеної статті від нової, визначення її недоліків і переваг, а також прогнозування наслідків застосування кримінально-правової норми за нової редакції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Правові аспекти розвитку грального бізнесу в Україні були предметом наукових досліджень таких вчених, як: З. М. Топорецька (гральний бізнес з позиції кримінального процесу та криміналістики), В. С. Філютович-Герасименко (адміністративно-правові аспекти грального бізнесу в Україні), С. В. Рябчук (кримінологічні аспекти грального бізнесу), Н. О. Петричко (кримінально-правовий та кримінологічний аспект азартних ігор), Н. В. Дундич (криміналістичні аспекти грального бізнесу), В. М. Дорогих (адміністративно-правове регулювання грального бізнесу), А. С. Політова (кримінально-правові аспекти грального бізнесу), О. З. Гладун (кримінально-правові аспекти грального бізнесу), та інших.

Формулювання цілей. З урахуванням новел Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» метою статті є здійснення аналізу змісту норми статті 203-2 КК України, спроба оцінити її потенційну ефективність та визначити перспективи подальшого розвитку кримінального права у сфері охорони порядку зайняття гральним бізнесом.

Виклад основного матеріалу

Актуальність дослідження обумовлена зміною державної політики щодо питань регулювання грального бізнесу. Наразі виникла потреба аналізу нової редакції статті 203-2 Кримінального кодексу України, виявлення її недоліків і надання пропозицій щодо їх усунення. У цьому дослідженні ми не будемо порушувати питання про переваги та упущення в питанні декриміналізації зайняття гральним бізнесом, а проаналізуємо нову редакцію зазначеної кримінально-правової норми постфактум, адже наразі дослідження за вказаною проблематикою тільки починають з'являтися.

У зв'язку із прийняттям Закону «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» [1], стаття 203-2 ККУ відтепер передбачає кримінальну відповідальність не за зайняття гральним бізнесом, а за незаконну діяльність з організації або проведення азартних ігор, лотерей. Відповідно до диспозиції частини першої зазначеної статті під. незаконною діяльністю мається на увазі організація або проведення азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається, відповідно до закону, або випуск чи проведення лотерей особою, яка не має статусу оператора лотерей, або організація чи функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор чи лотерей, які проводяться в мережі Інтернет [2].

Стаття 203-2 ККУ кардинально змінилася за змістом. Відтепер кримінальний кодекс не містить заборон щодо зайняття гральним бізнесом, натомість з'явилась кримінальна відповідальність в за порушення порядку зайняття гральним бізнесом. Перше, на що ми звертаємо увагу при аналізі новел кримінально-правового регулювання грального бізнесу, - це заміна дефініції «гральний бізнес» на дефініцію «азартні ігри». Попри достатньо широкий перелік визначення термінів у статті 1 Закону «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», поняття «гральний бізнес» у ньому відсутнє. Якщо звернутися до визначення поняття «гральний бізнес», яке міститься в Законі «Про заборону грального бізнесу в Україні» [3], що втратив чинність, гральний бізнес - це діяльність, пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино, незалежно від. місця розташування сервера. Поняття грального бізнесу передбачає три основні компоненти: організацію, проведення та надання можливості доступу до азартних ігор. Тобто суб'єкт злочину міг провадити або всі зазначені види діяльності, або одну з них, або комбінацію з двох. Натомість у новій редакції статті 203-2 ККУ йдеться лише про організацію та проведення азартних ігор, про надання доступу йдеться лише при організації чи функціонуванні закладів з надання азартних ігор чи лотерей, які проводяться в мережі Інтернет. Але надання доступу в даному контексті розуміється не як спосіб вчинення кримінального правопорушення, а як умова забезпечення його вчинення. Таким чином, надання доступу до азартних ігор, (а відповідно, до новел і лотерей) відтепер не є кримінально караним. Така конструкція кримінально-правової норми може сприяти виникненню схеми уникнення відповідальності для організаторів незаконних азартних ігор, лотерей, які, залишаючись у тіні, будуть залучати найманих осіб для здійснення допуску до незаконних азартних ігор, лотерей, адже, за новою редакцією статті, кримінальній відповідальності вони не підлягають. Надання можливості доступу до азартних ігор і лотерей, була і має залишатись однією з головних ознак об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 203-2 ККу. Тож, на нашу думку, норму статті 203-2 ККУ слід, або доповнити словами «надання можливості доступу до азартних ігор, лотерей», або залишити визначення грального бізнесу в контексті старої редакції ст. 203-2 ККу. До того ж саме визначення «бізнес» наголошує на специфічності виду зазначеної господарської діяльності.

Кримінально-правова норма залишається бланкетною, проте якщо раніше при кримінально-правовій кваліфікації ми посилались до Закону «Про заборону грального бізнесу», то нова редакція потребуватиме посилання як до Закону «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», так і до Закону «Про державні лотереї» [4], оскільки лотерейна сфера - окремий вид господарської діяльності, який, тим не менш, прирівняний законодавцем до азартних ігор.

13.08.2020 року до Закону «Про державні лотереї в Україні» були внесені зміни до ряду його положень. Проте стаття 14 Закону, яка передбачає відповідальність, не зазнала жодних змін. Так, згідно з ч.2 ст. 14 Закону, до суб'єктів, які організовують або проводять на території України ігри, що відповідають визначенню лотереї, крім випадків, якщо така гра проводиться особою, яка одержала статус оператора державних лотерей, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі шістнадцяти тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України. Застосування санкцій, зазначених в абзаці першому частини другої цієї статті, здійснюється за рішенням суду, ухваленим за позовом органів Національної поліції та/ або податкових органів. Така неузгодженість положень ст. 203-2 ККУ та Закону про «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», з одного боку, та Закону «Про державні лотереї», з іншого, призводить до колізії норм права. Пропонуємо порівняти цивільний та кримінальний штрафи за проведення лотереї особою, яка не має статусу оператора лотерей, станом на 01.11.2020. Штраф, передбачений у санкції ч.1 ст. 2032 ККУ, складатиме від. десяти тисяч до сорока тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в перерахунку на грошовий еквівалент дорівнює від 170 000 до 680 000 грн, а у разі притягнення такої особи до цивільної відповідальності, штраф сягатиме 16 000 мінімальних заробітних плат або 80 000 000 грн.

Щодо вирішення подібних суперечностей, Міністерство юстиції України опублікувало офіційний лист від 26.12.2008 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії», у якому містяться рекомендації щодо вирішення колізій. Так у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням «застарілих» норм з одного й того ж питання [5]. гральний бізнес кримінальний

Слід зазначити, що подібні листи МЮУ мають роз'яснювальний характер і не можуть бути використані як вагомий аргумент при вирішенні даного протиріччя, тому воно потребує термінового усунення, шляхом внесення відповідних змін до ст. 14 Закону «Про державні лотереї». На нашу думку, такі протиріччя є серйозним упущенням.

Щодо недоліків нової редакції ст. 203-2 ККУ, свою думку висловили і юристи Головного юридичного управління апарату Верховної Ради України. 17.06.2020 року відомство оприлюднило ряд. зауважень, одне з яких мало відношення до небажаної конкуренції (ст. 203-2 ККУ «Незаконна діяльність з організації та проведення азартних ігор, лотерей» не узгоджувалася зі статтею 164 КУпАП «Порушення порядку провадження господарської діяльності») [6].

Р. О. Мовчан та Є. Ю. Драчевький у спільній роботі також розглядають зазначені проблеми, зокрема вчені порушують питання про те, чому з 34 видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, відповідно до чинних нині приписів Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (ч.1 ст. 7), кримінально караним визнається провадження без ліцензії саме тих видів діяльності, про які йдеться в ст. 203-2 КК України (звичайно, поруч із деякими іншими видами діяльності, передбаченими КК України за ст.ст. 138, 204 тощо), тоді як зайняття без ліцензії більшістю іншими «підліцензійними» видами діяльності призводить лише до адміністративної відповідальності за ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) «Порушення порядку провадження господарської діяльності» [7, с. 389]. Причому автори зазначили, що гральний бізнес порушує важливі соціальні цінності, а тому його потрібно вважати суспільно небезпечним видом діяльності. Через те подібні тези вважаємо доволі суперечливими.

На нашу думку, обидва зауваження не є критичними, адже нова редакція ст. 203-2 конкретизує напрямок господарської діяльності - організацію та проведення азартних ігор, лотерей. Виокремлює специфічність господарської діяльності з організації та проведення азартних ігор, лотерей також порядок ліцензування, передбачений спеціальними нормативно-правовими актами. Крім того, діяльність з організації та проведення азартних ігор та лотерей є специфічною господарською діяльністю й завжди була предметом спеціального правового регулювання. Відтак, організація та проведення азартних ігор без ліцензії не можуть бути «одночасно й адміністративним правопорушенням і злочином», як указано в зауваженнях.

Основним безпосереднім об'єктом злочину старої редакції статті 203-2 КК України є встановлений порядок зайняття господарською діяльністю у частині законодавчої заборони на здійснення грального бізнесу. Додатковими об'єктами, згідно зі старою редакцією ст. 203-2, можуть бути визнані власність, моральність, громадська безпека, нормальний розвиток неповнолітніх [8, с. 565]. У новій редакції ст. 203-2 ККУ основним безпосереднім об'єктом є встановлений законом порядок організації та проведення азартних ігор, лотерей. Додаткових об'єктів у новій редакції ст. 203-2 ККУ не передбачено. Відтепер охорону таких категорій, як власність, моральність, громадська безпека, нормальний розвиток неповнолітніх відсутні, виведено за межі кримінально-правового регулювання. Так, стаття 58 Закону «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», передбачає Фінансову відповідальність. Зокрема, згідно з ч.2 ст. 58 Закону, у разі встановлення факту допуску в приміщення гральних закладів осіб, внесених до Реєстру осіб, котрим обмежено доступ до гральних закладів та/ або участь в азартних іграх, або осіб, які не досягли 21-річного віку, до організатора азартних ігор застосовується стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 (п'ятисот) мінімальних заробітних плат, також, згідно з ч.3 ст. 58, у разі порушення процедури ідентифікації гравців, у результаті чого відбулося допущення до участі в азартній грі особи, що не досягла 21-річного віку, або особи, яка включена до Реєстру осіб, котрим обмежено доступ до гральних закладів та/ або участь в азартних іграх, до організатора азартних ігор застосовується стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 (п'ятисот) мінімальних заробітних плат. Причому, санкція статті 203-2 ККУ передбачено максимальний штраф у розмірі п' ятде- сяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як бачимо, фінансова відповідальність є суворішою за кримінальну. Проте, як такі заходи фінансового впливу будуть втілюватися на практиці, спрогнозувати важко, особливо, коли допуск гравців здійснюватимуть наймані працівники грального закладу, а до фінансової відповідальності притягуватимуться організатор азартних ігор.

Бланкетний вид норми нової та старої редакції ст. 203-2 ККУ змушує нас постійно звертатись до Закону «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» та до Закону «Про заборону грального бізнесу в Україні». Звісно, недоречно порівнювати два нормативних акти, один з яких скасовує інший, проте не можна не звернути увагу на їх преамбули. Так у передмові до Закону «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» визначено правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, передбачено правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування азартних ігор [1]. Тоді як Закон «Про заборону грального бізнесу в Україні» запроваджував обмеження щодо здійснення грального бізнесу в Україні, з огляду на конституційні принципи пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності, заборони використання власності на шкоду суспільству [3]. Зважаючи на преамбулу нового Закону, пріоритетним його напрямом є саме захист економічних інтересів держави. Натомість захист прав і свобод людини і громадянина та інтереси суспільства відведено на другий план. Підтвердженням даної гіпотези є також розгалуження відповідальності за порушення порядку зайняття азартними іграми та порядку їх надання споживачам. У першому випадку шкода завдається економічним інтересам держави і настає кримінальна відповідальність, тоді як у другому випадку шкода завдається конкретній особі та настає цивільно-правова відповідальність. Свого часу О. О. Дудоров та Р. О. Мовчан ставили під сумнів доречність включення старої редакції ст. 203-2 ККУ до розділу VII Особливої частини КК. Вони зазначали, що першочерговим завданням Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» проголошувався захист цінностей, які не мають нічого спільного з тими, що повинні охоронятися нормами, зосередженими в розділі КК «Злочини у сфері господарської діяльності» [9, с. 230]- Натомість нова редакція ст. 203-2 ККУ не викликає жодних сумнівів щодо доречності розташування саме в цьому розділі, відтепер кримінально-правова норма захищає виключно економічні інтереси держави. Отже, виключення моральної складової з предмету кримінально-правового регулювання нової редакції ст. 203-2 ККУ робить її зосередження у розділі VII Особливої частини КК цілком логічним. Формально це є позитивним аспектом, адже кримінально-правова норма посіла своє доречне місце. Проте, таке досягнення, на нашу думку, є досить сумнівним, адже при кримінально-правовій охороні встановленого порядку ліцензування, з одного боку, та при фінансовій охороні уразливих категорій осіб, з іншого, можна зробити висновок, що держава визначає пріоритетним захист своїх економічних інтересів попри захист прав і свобод громадян, моральності та здоров'я населення.

З огляду на викладене, вважаємо, що діяння, передбачені ч.ч. 2, 3 ст. 58 Закону «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», а саме: допуск в приміщення гральних закладів осіб, внесених до Реєстру осіб, котрим обмежено доступ до гральних закладів та/ або участь в азартних іграх, або осіб, які не досягли 21-річного віку, а також порушення процедури ідентифікації гравців, у результаті чого відбулося допущення до участі в азартній грі особи, що не досягла 21-річного віку, або особи, яка включена до Реєстру осіб, котрим обмежено доступ до гральних закладів та/ або участь в азартних іграх, - повинні бути криміналізовані. Слід також зауважити, що стаття закону передбачає фінансову відповідальність власника грального закладу, натомість пропонуємо суб'єктом зазначеного діяння визнавати найманих працівників гральних закладів, які здійснюють допуск до азартних ігор, адже має бути дотримано принцип особистого характеру кримінальної відповідальності. Такий механізм кримінально-правового регулювання може слугувати ефективним запобіжником лудоманії - патологічної залежності від азартних ігор.

Слід також зауважити, що, як і у старій, так і в новій редакції, злочин, передбачений ст. 203-2 ККУ, є особливо тяжким. Тобто, законодавець прирівняв зайняття гральним бізнесом до умисного вбивства та інших особливо тяжких злочинів проти життя і здоров'я особи. Такий підхід суперечить статті 3 КУ «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» [10]. І якщо в старій редакції ст. 203-2 КК така позиція є більш-менш виправданою, оскільки норма хоч й опосередковано, але захищала інтереси громадян (додатковий об'єкт злочину), то нова редакція ст. 203-2 ККУ є цілком недоречною.

О. З. Гладун вважає, що засудження до штрафу, навіть у найбільшому розмірі, не є необхідним і достатнім для виправлення таких осіб та попередження нових злочинів, як цього вимагає ч.2 ст. 65 КК України. Він пропонував доповнити санкції старої редакції ст. 203-2 КК України вказівкою на альтернативний і більш суворий вид покарання - позбавлення волі на певний строк. На думку вченого, це посилить запобіжний та каральний потенціал кримінально-правової норми, вказане дасть змогу врахувати реальний характер і ступінь суспільної небезпеки такого діяння та, залежно від. установлених строків позбавлення волі, визначити тяжкість злочину «Зайняття гральним бізнесом», відповідно до вимог ч.6 ст. 12 КК України [11, с. 83]. На нашу думку, така позиція є доречною і для нової редакції ст. 203-2 КК.

Слід зазначити, проєкт Закону «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14.01.2020 пропонував у новій редакції статті 203-2 КК санкцію у вигляді позбавлення волі на строк від шести до восьми років з конфіскацією грального обладнання та приміщень, що належать та/ або використовується таким організатором азартних ігор у частині першій зазначеної статті та санкцію у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією грального обладнання та приміщень, що належать та/ або використовується таким організатором азартних ігор.

Звісно, запропоноване у проєкті покарання було занадто суворим, проте, на нашу думку, позбавлення волі може бути альтернативою штрафу. Крім того, до санкції ст. 203-2 необхідно повернути додаткове покарання у вигляді конфіскації грального обладнання, що стане ускладнюючим чинником для скоєння злочину особою повторно.

Ряд. зауважень стосовно законодавчих новел у сфері грального бізнесу висловив О. О. Дудоров, зокрема щодо використання в ч.1 ст. 203-2 КК у множині термінів «азартні ігри», «лотереї», «заклади». Науковець ставить під сумнів, чи зможуть кваліфікуватись за цією статтею КК випадки організації або проведення однієї азартної гри без належної ліцензії, проведення однієї лотереї особою, яка не має відповідного статусу, організації чи функціонування одного закладу з метою надання доступу до азартних ігор чи лотерей у мережі Інтернет. Швидше за все, і коментатори КК, і правозастосувачі, ігноруючи «букву» кримінального закону, даватимуть ствердну відповідь на поставлене питання [12, с. 145]. На перший погляд, зазначене питання може здаватися риторичним, проте ми підтримуємо точку зору науковця, адже кримінально-правова норма повинна бути чіткою та лаконічною.

Ще одним влучним зауваженням О. О. Дудорова щодо недоречного смислового формулювання ст. 203-2 КК у частині «організація чи функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор чи лотерей, які проводяться в мережі Інтернет» є відсутність необхідної у цьому разі криміноутворювальної ознаки, котра здатна наштовхнути на хибну думку про те, що вказана поведінка беззастережно заборонена регулятивним законодавством, хоча насправді за умови здійснення такої діяльності на підставі належної (відповідної) ліцензії є правомірною поведінкою [12, с. 149].

Висновки

Надання можливості доступу до азартних ігор (а відповідно, до новел і лотерей), була і має залишатись однією з головних ознак об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 203-2 ККу. Тож, на нашу думку, норму статті 2032 ККу слід або доповнити словами «надання можливості доступу до азартних ігор, лотерей» або залишити визначення грального бізнесу в контексті старої редакції ст. 203-2 ККу.

Неузгодженість положень ст. 203-2 ККу та Закону про «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», з одного боку, та ст. 14 Закону «Про державні лотереї» з іншого, призводить до колізії норм права, тому зазначені нормативно-правові акти потребують погодження.

Економічні інтереси держави не можуть мати пріоритет перед захистом прав і свобод людини і громадянина, тому допуск в приміщення гральних закладів осіб, внесених до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/ або участь в азартних іграх, або осіб, котрі не досягли 21-річного віку, а також порушення процедури ідентифікації гравців, у результаті чого відбулося допущення до участі в азартній грі особи, що не досягла 21-річного віку, або особи, яка включена до Реєстру осіб, котрим обмежено доступ до гральних закладів та/ або участь в азартних іграх, - повинні бути криміналізовані.

Санкція вимагає перегляду, оскільки невиправдано відносить ст. 203-2 ККу до особливо тяжких злочинів.

Текст ст. 203-2 ККу потребує редагування через смислове нагромадження та відсутність чіткості формулювання диспозиції.

Використані джерела

1. Закон «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» URL: https:/ / zakon.rada.gov.ua/laws/ show/768-20#Text. (дата звернення: 02.02.2022)

2. Кримінальний кодекс україни. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст. 131. URL: https: / / zakon.rada.gov.ua/laws/ show/ 2341-14#Text. (дата звернення: 02.02.2022 )

3. Закон «Про заборону грального бізнесу в Україні». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, № 38, ст. 536. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1334-17# Text. (дата звернення: 02.02.2022)

4. Закон «Про державні лотереї в Україні». Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 31, ст. 369. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5204-17# Text. (дата звернення: 02.02.2022)

5. Лист МУЮ 26.12.2008 n 758-0-2-08-19 Щодо практики застосування норм права у випадку колізії. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/v0758323-08# Text. (дата звернення: 02.02.2022)

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до № 51, ст. 1122. URL: https:/ / zakon.rada.gov. ua/laws/ show/ 80731-10#Text. (дата звернення: 02.02.2022)

7. Мовчан Р. О., Драчевський Є .Ю. Оновлення статті 203-2 Кримінального кодексу України як наслідок скасування грального бізнесу: аналіз на предмет відповідності принципу суспільної небезпеки. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 8. С. 386-390.

8. Кримінальне право України (Особлива частина): підручник / за ред. О. О. Дудорова, Є. О. Письменського. Т. 1. Луганськ: вид-во «Елтон - 2». 2012. 780 с.

9. Дудоров О. О., Мовчан Р. О. Законодавство України про кримінальну відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності - час визначитися зі стратегією розвитку. Вісник Асоціації кримінального права України. 2015. № 2(5). С. 215-263.

10. Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text. (дата звернення: 02.02.2022 )

11. Гладун О. З. Вісник Національної академії прокуратури України. 2014. № 3 (36). С. 78-85.

12. Дудоров О. О. Кримінальна відповідальність за незаконну діяльність з організації або проведення азартних ігор, лотерей: аналіз законодавчих новел. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 5. С. 144-151.

References

1. Zakon «Pro derzhavne rehuliuvannia diialnosti shchodo orhanizatsii ta provedennia azartnykh ihor». N. d. N. p. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20#Text. [in Ukrainian].

2. Kryminalnyi kodeks Ukrainy. (2001) Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR) - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine (VVR), 25-26, art.131. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/2341-14#Text. [in Ukrainian].

3. Zakon «Pro zaboronu hralnoho biznesu v Ukraini» (2009) Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR) - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine (VVR), 38, art. 536. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/1334-17#Text. [in Ukrainian].

4. Zakon «Pro derzhavni loterei v Ukraini» (2013) Vidomosti Verkhovnoi Rady (VVR) - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine (VVR), 31, art. 369. URL: https:/zakon.rada.gov.ua/ laws/show/5204-17#Text. [in Ukrainian].

5. Lyst MUIu 26.12.2008 n 758-0-2-08-19. (2008) Shchodo praktyky zastosuvannia norm prava u vypadku kolizii N. p. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0758323-08# Text. [in Ukrainian].

6. Kodeks Ukrainy pro administratyvni pravoporushennia (1984) Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainskoi RSR (VVR) - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine (VVR), dodatok do № 51, art. 1122. URL: https://zakon.rada.gov.ua/l aws/show/80731-10#Text. [in Ukrainian].

7. Movchan, R. O., Drachevskyi, Ye. Yu. (2020) Onovlennia statti 203-2 Kryminalnoho kodeksu Ukrainy yak naslidok skasuvannia hralnoho biznesu: analiz na predmet vidpo vi- dnosti pryntsypu suspilnoi nebezpeky. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal - Legal scien tfic electronic journal, 8, 386-390. [in Ukrainian].

8. Kryminalne pravo Ukrainy (Osoblyva chastyna): pidruchnyk (2012) / O. O. Dudorov, & Ye. O. Pysmensksii (Eds.). Luhansk: vyd-vo «Elton-2», vol. 1. [in Ukrainian].

9. Dudorov, O. O., Movchan, R. O. (2015) Zakonodavstvo Ukrainy pro kryminalnu vidpovidalnist za zlochyny u sferi hospodarskoi diialnosti - chas vyznachytysia zi stratehiieiu rozvytku. Visnyk Asotsiatsii kryminalnoho prava Ukrainy - Bulletin of the Asso ciation of Criminal Law of Ukraine, 2(5), 215-263. [in Ukrainian].

10. Konstytutsiia Ukrainy (1996) Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR) - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine (VVR), 30, art. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text. [in Ukrainian].

11. Hladun, O.Z (2014) Visnyk Natsionalnoi akademii prokuratury Ukrainy - Bulletin of the National Academy of the Prosecutor's Office of Ukraine, 3 (36), 78-85. [in Ukrainian].

12. Dudorov, O. O. (2021) Kryminalna vidpovidalnist za nezakonnu diialnist z orhani zatsii abo provedennia azartnykh ihor, loterei: analiz zakonodavchykh novel. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal - Legal scientific electronic journal, 5, 144-151. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru