Напрями вдосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує запобігання та протидію злочинності органами державної митної служби

Наукова новизна дослідження. Наукова новизна статті полягає у тому, що в роботі вперше було сформульовано комплексну думку стосовно перспективних напрямів вдосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує запобігання та протидію злочинності органами Державної митної служби.

Слід відмітити, що науковці здебільшого питання вдосконалення законодавства у досліджуваній сфері розглядали поверхнево, більше уваги приділяючи державній митній політиці. Так, М.М. Дуран у своєму науковому дослідженні вказував, що нагальним завданням митної політики України на сучасному етапі становлення є розвиток конкурентоспроможного середовища в межах національної економіки, так і на міжнародному рівні, збільшуючи експортний потенціал національних товаровиробників, дохід яких впливає на рівень добробуту та багатства країни та розвиток конкурентоспроможних галузей на міжнародному рівні. Лібералізація митних відносин за елементами протекціонізму мають місце в сучасних міжнародних відносинах, зокрема при забезпечення інтеграції України у світовий економічний простір використовуючи сучасні заходи митної політики [1; 2, с.166-167].

Не можна не вказати думку О.О. Мужева, який дійшов до висновку, що концентрація митної політики України має бути в наступному: визначення переліку проблем, які виникають під час реалізація митного законодавства; використання закордонного досвіду в митному регулюванні, але адаптація під наявні економічні, соціальні та політичні умови. також йде на сучасних заходів митної політики є зміщення акцентів контролю за митною вартістю товарів: з короткого часового відрізку, поки товари перебувають під митним контролем - на етап після випуску товарів. Перевагами даного підходу є: гармонізація та митних процедур, що відповідає Кіотській конвенції спрощення міжнародної торгівлі; зниження тривалості оформлення товару; імплементація презумпції невинуватості декларанта, що закладено в Кодексі; надання можливості декларанту надавати свої аргументи для захисту задекларованої митної вартості; більший час перевірки митної вартості товару; уніфікація алгоритму нарахування податкового зобов'язання. Серед сучасних заходів митної політики ЄС, актуально було б використання: диференціація критеріїв оцінювання підприємства; спрощення при транзитних переміщеннях товарів; технологія «централізованого митного оформлення» [2, с. 166-167]. Продовжує вказану думку В. Ченцов, котрий зазначає, що в Україні однією з найважливіших умов упровадження державою активної митної політики в життя є наявність єдиного нормативно-правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності. Сьогодні діяльність митної служби України регулюється не стільки Митним кодексом України, скільки підзаконними нормативними актами - постановами уряду, наказами й розпорядженнями ДМСУ. Це обумовило потребу в прийнятті нової редакції Митного кодексу України, потреба в якому продиктована практичними проблемами розвитку економіки й зовнішньої торгівлі України, відставанням законодавства у сфері митної справи від податкового законодавства, що значно оновилося. Однією з особливостей формування активної митної політики України є необхідність усунення надмірних адміністративних бар'єрів у митній сфері, що можуть завдати збитку українській економіці, а також удосконалення нових митних технологій, що максимально полегшують умови для легальної торгівлі й забезпечують відповідний рівень контролю за переміщуваними через кордон товарами [3, с.76-77]. адміністративний митний кадровий протидія злочинність

В.Є. Зайцев у своїй науковій праці також наголошував, що лібералізація міждержавних економічних зв'язків що супроводжується інтеграцією до країн Європейського Союзу, стає каталізатором перебудови в економічних процесах національної економіки та реалізацією митної політики. При цьому важливого значення набувають наступні заходи [4, с.76]:

1) усунення фізичних перешкод на шляху руху всіх факторів виробництва;

2) гармонізація технічних стандартів та норм;

3) лібералізація ринків державних замовлень;

4) зменшення податкових бар'єрів.

Нерозмитнені заходи мають усувати наступні перепони - прикордонні формальності, заходи контролю за імпортом, лібералізація імпортних обмежень, правила огляду товару та транспортних засобів, переведення статистичної звітності до єдиного стандарту, єдині технічні стандарти, санітарні та ветеринарні норми. Складовими розвитку митної політики можуть стати наступні напрями: адаптація митних відносин до нових економічних процесів зокрема в напрямку інформатизації; розвиток мережі тренінгових центрів для підвищення кваліфікації кадрів митної служби; залучення закордонного досвіду в управлінні персоналом, особлива увага має приділятися дослідженню досвіду країн-партнерів; об'єднання зусиль з іншими країнами в боротьбі з контрабандою [4, с.76-77].

С.І. Доротич зазначає, що серед проблем митного регулювання, його адміністративно- процедурне забезпечення є пріоритетним, оскільки без систематизації та стандартизації відповідного законодавства держава не може ефективно виконувати митну функцію, а громадяни суттєво обмежені в реалізації конституційних прав і свобод. Удосконалення адміністративно-процедурних чинників митного законодавства, на переконання вказаного вище автора, є їх систематизація, стандартизація й модернізація має здійснюватися шляхом [5]:

а) чіткого окреслення предмета адміністративно-процедурного провадження з питань митної справи (митного провадження);

б) законодавчого відмежування митного провадження від інших близьких за формами й цілями видів діяльності (провадження дізнання у справах про контрабанду, адміністративного провадження у справах з порушення митних правил, митної експертизи, митного обстеження тощо);

в) перегляду системи митних органів, визначення й законодавчого закріплення їх вичерпного переліку, правового статусу, усунення паралелізму й дублювання в роботі, уточнення повноважень, згідно з якими митне провадження може здійснюватися виключно компетентними органами (посадовими особами); у межах їх службових повноважень з дотриманням процедур митного оформлення й контролю (строків, форм, методів та ін.);

г) розробки механізму взаємодії уповноважених митних органів між собою та з контрольними і правоохоронними органами;

д) удосконалення й законодавчого закріплення правил митного провадження, оформлення його результатів (зібраних доказів, інформаційних даних, підтвердження їх легітимності тощо);

е) законодавчого розв'язання питань використання в процесі розгляду митних справ технічних та інших спеціальних засобів;

є) посилення відповідності митного органу (посадовця) перед громадянином чи організацією за достовірність даних справи і прийнятий акт митного правозастосування;

ж) законодавчого закріплення механізму захисту прав та інтересів громадян у відносинах з митними органами та їх посадовцями [5].

С.І. Доротич у своїй науковій праці пропонує для гармонізації й уніфікації законодавства України з митних питань із загальноприйнятими у світовій практиці нормами, Міністерством економіки спільно з Державною митною службою України було розроблено Закон України від 22.12.05 №3269-ІУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Цим законом митне законодавство України з питань митної оцінки та визначення країни походження товарів приведене у відповідність до положень угод ГАТТ/СОТ. Зокрема, у згаданому Законі України враховано зауваження країн-членів робочої групи з питань вступу України до СОТ щодо визначення країни походження товару, а саме: застосування останніх операцій з переробки товару (кумулятивний принцип) та критерію зміни коду товару за товарною номенклатурою, та критерію адвалерної частки (стаття 2 (а) Угоди про правила визначення походження СОТ); визначення сертифікату походження товару в частині письмової заяви експортера (розділ ІІ, Додаток ІІ до Спеціального додатку К); розмежування преференційних та непреференційних правил визначення походження товарів (Угода про правила визначення походження СОТ); визначення країни походження упаковки, яка підлягає декларуванню окремо від товару (стаття 9 розділу 1 Спеціального додатку К); визначення країни походження приладів, запасних частин та інструментів, призначених для використання в машинах, пристроях, агрегатах або транспортних засобах (стаття 7 розділу 1 Спеціального додатку К) [6, c.139; 5].

Цікавою є думка В.О. Сайченко, який особливу увагу приділив проблемі вдосконалення системи управління митними ризиками. Так, науковець зазначив, що для функціонування ефективної системи управління митними ризиками у сфері митного контролю в Україні доцільно [7; 8с.143-144]:

- забезпечити розвиток програмного забезпечення для автоматизації процесу аналізу та оцінки ризиків, у тому числі для застосування в пунктах пропуску через державний кордон;

- запровадити таргетинг під час здійснення митного контролю найбільш ризикових зовнішньоекономічних транзакцій;

- створити комплексну автоматизовану системи моніторингу застосування системи управління ризиками;

- удосконалити підходи до проведення аналізу та оцінки ризиків під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості шляхом застосування попередніх рішень з питань визначення митної вартості;

- використовувати додаткових механізмів верифікації результатів митного контролю, в тому числі шляхом застосування засобів фіксації виконання митних формальностей, визначених за результатами застосування системи управління ризиками;

- забезпечити підтримку в актуальному стані автоматизованої системи аналізу та управління ризиками шляхом наповнення її новими профілями ризику (опису будь-якого набору ризиків, у тому числі визначених комбінацій індикаторів ризику, що є результатом збору, аналізу та систематизації інформації), актуалізації діючих профілів ризику, вдосконалення автоматизованих алгоритмів аналізу та оцінки ризиків;

- створити бази даних ризиків - спеціального програмного забезпечення, яке передбачатиме можливість внесення будь-якою посадовою особою митниці інформації про можливі ризики порушення вимог законодавства та даватиме змогу здійснювати відстеження процесу опрацювання уповноваженими підрозділами наданих пропозицій;

- запровадити механізм надання перевізниками попередньої інформації про товари, транспортні засоби, заплановані до переміщення, в обсязі та з дотриманням часових нормативів, передбачених міжнародними стандартами;

- посилити ролі митниць у процесах управління ризиками, в тому числі шляхом регіонального профілювання ризиків;

- внести до Митного кодексу України зміни щодо запровадження відповідальності перевізника за неподання чи несвоєчасне подання попередньої інформації в обсязі та в строки, визначені законодавством, або за подання недостовірної попередньої інформації;

- розробити та затвердити порядок виконання митних формальностей на автомобільному транспорті;

- поліпшити ефективності взаємодії між органами державної влади шляхом забезпечення обміну інформацією в режимі реального часу, яка може бути використана, зокрема, для проведення аналізу та оцінки ризиків, а також для виявлення та припинення порушень вимог законодавства;

- удосконалити системи професійної підготовки посадових осіб з питань аналізу та оцінки митних ризиків; забезпечити навчання та підготовки осіб, уперше прийнятих на роботу у митницях, з питань управління митними ризиками [7; 8 с.143-144].

Вдосконаленню системи здійснення митного контролю також приділив увагу О. Красівський, який дійшов до висновку, що вдосконалення державного управління митним контролем України потребує прискіпливої уваги та реалізації на рівні держави наступних дій, які допоможуть ефективніше виявляти правопорушення в досліджуваній сфері, розробляти методи та підходи до їх усунення та мінімізації, а також відшкодовувати збитки, які з'являються в процесі порушень законодавства:

а) покращити ресурсне забезпечення митного контролю в Україні;

б) оптимізувати повноваження та функції контролюючих органів та на цій основі покращити організаційне забезпечення системи митного контролю в цілому;

в) організувати роботу митної служби таким чином, щоб вона могла оперативно, кваліфіковано та адекватно відповідати на суспільні виклики і забезпечувати належні контрольні процедури в напрямі захисту державного кордону;

г) уніфікувати нормативно- правову базу щодо митного контролю у напрямі прозорості діяльності контролюючих органів [9, с.111].

Висновок