Предмет незаконного збагачення у кримінальному праві України
Дослідження генези та соціальної необхідності існування норми, яка регламентує кримінальну відповідальність за незаконне збагачення (ст. 3685 Кримінального кодексу України). Проблемні питання нормативного регулювання та предмет незаконного збагачення.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.01.2023 |
| Размер файла | 21,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Предмет незаконного збагачення у кримінальному праві України
Тичина Дмитро Михайлович - кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник наукової лабораторії з проблем протидії злочинності Національної академії внутрішніх справ
У статті на основі вироблених теорією кримінального права підстав криміналізації суспільно небезпечних з'ясовано генезу та соціальну необхідність існування норми, яка регламентує кримінальну відповідальність за незаконне збагачення (ст. 3685 Кримінального кодексу України). Автором зосереджено увагу на проблемних питаннях предмету незаконного збагачення. Встановлено, що предметом незаконного збагачення є активи:
а) грошові кошти, у тому числі електронні;
б) інше майно (оборотні активи - готівка та кошти, запаси, які можуть бути досить швидко трансформовані в готівку (як правило, протягом року); основні фонди з довгим терміном служби, що використовуються підприємством при виробництві товарів і послуг, які включають такі нематеріальні активи, як патенти і торгові знаки (що не мають натуральна-речової форми, але цінні для підприємства), капіталовкладення в інші компанії або довготермінові цінні папери, «витрати майбутніх періодів» і різні інші активи (залежно від профілю того чи іншого підприємства), а також доходи від них, якщо їх розмір (вартість) перевищує одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
в) обсяг зменшення фінансових зобов'язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування).
Активи, які перераховані у кримінально- правовій нормі незаконного збагачення використовуються та застосовуються у різних нормативних документах, що обумовлює проблематику та актуальність їх дослідження.
Ключові слова: незаконне збагачення, кримінальне правопорушення, кримінальна відповідальність, предмет кримінального правопорушення, активи, грошові кошти, майно, спеціальний суб'єкт.
SUBJECT OF ILLEGAL ENRICHMENT IN THE CRIMINAL LAW OF UKRAINE
In the article, based on the grounds of criminalization of socially dangerous persons developed by the theory of criminal law, the genesis and social necessity of the existence of the norm regulating criminal liability for illegal enrichment (Article 3685 of the Criminal Code of Ukraine) is clarified. The author focused attention on the problematic issues of the subject of illegal enrichment. It was established that the following assets are the subject of illegal enrichment: a) money, including electronic funds; b) other property (current assets - cash and funds, stocks that can be quickly transformed into cash (usually within a year); fixed assets with a long service life, used by the enterprise in the production of goods and services, which include such intangible assets, such as patents and trademarks (which do not have physical form, but are valuable for the enterprise), capital investments in other companies or long-term securities, “expenses of future periods” and various other assets (depending on the profi le of this or that enterprise), as well as income from them, if their size (value) exceeds one thousand tax-free minimum incomes of citizens; c) the amount of reduction offinancial obligations, as well as work or services provided to a person authorized to perform the functions of the state or local self-government).
The assets listed in the criminal law norm of illegal enrichment are used and applied in various regulatory documents, which determines the problems and relevance of their research.
Key words: illegal enrichment, criminal offense, criminal liability, subject of criminal offense, assets, money, property, special entity.
Постановка проблеми
незаконне збагачення кримінальний кодекс
Відповідно до ст. 19 Конституції України, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами нашої держави [1]. Від реалізації цього положення значною мірою залежить належна діяльність державного апарату, функціонування підприємств, установ та організацій усіх форм власності, своєчасне й справедливе розв'язання соціальних проблем, забезпечення реалізації конституційних прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів юридичних осіб. На вирішення цих питань має бути спрямовано зусилля всіх службових осіб владних органів.
Однак службові особи у сферах публічного права нерідко вдаються до злочинних порушень покладених на них обов'язків. Своїми протиправними діями вони унеможливлюють нормальну роботу органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій державної форми власності, завдають значної шкоди державним і громадським інтересам, охоронюваним законом правам фізичних та юридичних осіб, підривають авторитет держави, грубо порушують законодавчо закріплений порядок здійснення повноважень службовими особами органів влади, місцевого самоврядування, управлінських структур приватного сектора.
Одним із найбільш поширених і небезпечних кримінальних правопорушень цієї категорії є незаконне збагачення (ст. 3685 Кримінального кодексу (КК) України), а існування цього соціально негативного явища зумовлене багатьма чинниками - економічними, соціальними, політичними, психологічними.
Безумовно, Україна перебуває ще на шляху становлення та розвитку кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, і безліч наукових дискусій із цього питання, які тривають від самого початку запровадження такої відповідальності, є тому свідченням. Метою цих дискусій є вироблення оптимальної для нашої країни моделі кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, що стало б потужним складником у механізмі боротьби з корупцією. І передусім це стосується формулювання самої норми КК України, що у чинній редакції, на жаль, не здатна належним чином відповідати сучасним викликам у цій сфері [2, с. 76].
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Питання кримінальної відповідальності за незаконне збагачення в Україні розглядали у своїх працях: А. В. Андрушко, П. П. Андрушко, А. А. Вознюк, О. І. Гузоватий, О. П. Денега, О. О. Дудоров, В. М. Киричко, О. В. Кришевич, М. І. Мельник, Д. Г. Михайленко, В. О. Навроцький, А. С. Політова, А. В. Савченко, С. С. Чернявський, Н. О. Симоненко, В. Я. Тацій, О. О. Титаренко, В. І. Тютюгін, Г. О. Усатий, М. І. Хавронюк, І. Б. Юрчишин, І. М. Ясінь та інші. Праці зазначених науковців, безперечно, становлять наукову та практичну цінність, однак чимало питань пов'язаних з кримінальною відповідністю за незаконне збагачення в Україні залишаються дискусійними, а окремі недостатньо чи взагалі не дослідженими в контексті змін та доповнень.
Виклад основного матеріалу
Успіх подальшої розбудови України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави нині, як ніколи раніше, залежить від рішучості політиків, державних діячів та публічних службовців і принциповості кожного громадянина та громадянського суспільства загалом у боротьбі із зовнішнім і внутрішнім ворогом. Одним із найбільш небезпечних внутрішніх супротивників України є корупція, яка унеможливлює ефективний економічний, соціальний та гуманітарний розвиток України, уповільнює її європейську інтеграцію, що зрештою грає на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Саме тому викорінення корупції нині є одним із найважливіших завдань Української держави [3, с. 7].
Так, звертаючись до короткого генезису кримінальної відповідальності за незаконне збагачення зауважимо, що ще у 2003 р. на загальносвітовому рівні прийнято Конвенцію ООН проти корупції, у ст. 20 якої встановлено можливість ужиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисне незаконне збагачення, тобто значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи та які вона не може раціонально обґрунтувати, за умови дотримання своєї конституції та основоположних принципів своєї правової системи [4]. Хоча відповідальність за згаданий злочин існувала в окремих країнах і до прийняття Конвенції, але саме із цього моменту питанню протидії незаконному збагаченню як окремому злочину почали приділяти відповідну увагу у багатьох країнах світу.
Україна не залишилася осторонь цього процесу і 18 жовтня 2006 р. ратифікувала зазначену Конвенцію. Згодом незаконне збагачення було криміналізоване, КК України доповнено ст. 3682, яка неодноразово піддавалася змінам і отримувала нові редакції, а в 2019 р. ця стаття загалом була визнана Конституційним Судом України такою, що не відповідає Конституції України. У цьому ж 2019 р. кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення була відновлена введенням в КК України ст. 3685, яка залишається чинною [2, с. 76; 5].
У кримінально-правовій науці важливе значення має правильне теоретичне та практичне розуміння предмета складу кримінального правопорушення, оскільки уміння чітко виокремити в кримінально-правовій нормі предмет, сприятиме належній кваліфікації кримінального правопорушення. При визначенні предмета відносин, які охороняються Розділом XVII Особливої частини КК України [6], необхідно враховувати, що предмет кримінального правопорушення та предмет суспільних відносин не одне й те саме. Як наголошує В. Я. Тацій, необхідно розрізняти предмет як структурний елемент суспільних відносин і предмет кримінального правопорушення як самостійну факультативну ознаку складу кримінального правопорушення, що існує поряд з об'єктом. Кожен із цих предметів наділений певними ознаками, соціальною роллю й виконує різне правове призначення [7]. Під предметом суспільних відносин, стосовно потреб кримінального права, необхідно розуміти все те, з приводу чого або у зв'язку з чим існують відносини [8, с. 95]. До предметів відносин належать майно, речі, матеріальні та духовні цінності, тобто їх можна умовно поділити на ті, що мають матеріальний характер, і на такі, що мають нематеріальний характер [9].
Розглядаючи незаконне збагачення в ракурсі кримінально-правового механізму протидії корупції як результат імплементації згаданої ст. 20 Конвенції, перш за все слід зазначити, що його предметом є активи [10]. Міжамериканська конвенція використовує термін «майно». При цьому визначення терміна «майно» можемо побачити і в самій конвенції ООН, яка визначає його як будь-які активи, матеріальні або нематеріальні, рухомі або нерухомі, виражені в речах або в правах, а також юридичні документи або активи, що підтверджують право власності на такі активи або інтерес у них. Тлумачення терміна «активи» ми можемо знайти в міжнародних актах: як приклад, у Директиві Європейського парламенту та Ради міністрів ЄС із боротьби з шахрайством у фінансових інтересах Союзу за допомогою кримінального права (COM (2012) 363 final, який можна тлумачити як ресурси, контрольовані компанією (державою, фізичною чи юридичною особами) у результаті минулих подій, від яких остання очікує економічної вигоди в майбутньому3. Насамперед, це рухоме й нерухоме майно, грошові кошти, цінні папери, основні та виробничі фонди, товарно-матеріальні цінності, дебіторська заборгованість. Зазначений термін несе у собі лише матеріальну частину, а тому є складовою більш об'ємного поняття «майно» [8, с. 103].
У ст. 3685 КК України зазначено що, незаконне збагачення - набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи [6]. Предметом складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 3685 КК є активи, під якими згідно із ч. 3 ст. 3685 КК слід розуміти грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов'язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування [6]. Предмет незаконного збагачення відноситься до предметів кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та професійної діяльності пов'язаної з наданням публічних послуг.
Активи, які перераховані у кримінально- правовій нормі незаконного збагачення використовуються та застосовуються у різних нормативних документах, що обумовлює проблематику та актуальність їх дослідження.
1. Грошові кошти, як предмет незаконного збагачення.
Першою складовою активів предмета незаконного збагачення є грошові кошти. Аналізуючи низку нормативно правових актів ми звернули увагу на те, що термін «грошові кошти» не є уніфікованим та тлумачиться по різному. Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України (ЦК) законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом [11].
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» повністю заміняє поняття «грошові кошти» терміном «кошти». У ст. 3 зазначеного закону передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість. Гривня як грошова одиниця України (гривня) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів та розрахунків [12]. Окрім цього, відповідно до п. 3 положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 готівка - грошові знаки національної валюти України (банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є платіжними засобами); готівкова виручка (готівка) - сума фактично одержаної готівки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також від операцій, що безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна [13]. До готівкових грошей відносяться монети та паперові гроші.
Водночас, відповідно до ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронні гроші - одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов'язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі. Випуск електронних грошей може здійснювати виключно банк. Банк, що здійснює випуск електронних грошей, бере на себе зобов'язання за їх погашення [12]. На нашу думку, порівняно з готівковими грошима, електронні гроші мають певні переваги та недоліки. Серед позитивних моментів виокремлюємо: швидкий та зручний формат розрахунку, можливість переказу грошової суми з однієї країни в іншу, переважна більшість систем на яких зберігаються електронні гроші нараховують певні відсотки їх власникам.
Серед недоліків варто виокремити: зберігання грошей власників гаманців на рахунках юридичних осіб, зняття готівки відбувається з комісією, електронні гроші стають найбільш зручним предметом для вчинення корупційних кримінальних правопорушень та вчинення шахрайства відносно їх власників.
2. Інше майно, майнові права та нематеріальні активи, як предмет незаконного збагачення.
Однією із складових частин активів, що є предметом незаконного збагачення є інше майно. Відповідно до ст. 190 ЦК майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами [11]. У ст. 139 Господарського кодексу України передбачено, що майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів [14]. Визначення майно також передбачене у п. d) ст.
2 Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції у якій зазначено, що майно означає будь-які активи, матеріальні або нематеріальні, рухомі або нерухомі, виражені в речах або в правах, а також юридичні документи або активи, що підтверджують право власності на такі активи або інтерес у них [4].
3 викладеного випливає, що першим компонентом поняття майно є речі. Відповідно до ст. 179 та ст. 181 ЦК річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. В свою чергу речі поділяються на рухомі та не рухомі. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі [11]. Наступною складовою поняття майна є майнові права. Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги [15]. У зв'язку з взаємозалежністю, майнові обов'язки можуть бути предметом кримінального правопорушення лише в комплексі з майновими правами.
Різновидом майна як предмета складу кримінального правопорушення незаконного збагачення є активи. С. А. Чернецька зазначає, що активи - це все, чим володіє підприємство (готівка, дебіторська заборгованість, обладнання та майно підприємства) [16, с. 155]. Існує три види активів: 1) оборотні активи - готівка та кошти, запаси, які можуть бути досить швидко трансформовані в готівку (як правило, протягом року); 2) основні фонди з довгим терміном служби, що використовуються підприємством при виробництві товарів і послуг (наприклад, будівлі, споруди, земля, обладнання); 3) інші активи, які включають такі нематеріальні активи, як патенти і торгові знаки (що не мають натурально-речової форми, але цінні для підприємства), капіталовкладення в інші компанії або довготермінові цінні папери, «витрати майбутніх періодів» і різні інші активи (залежно від профілю того чи іншого підприємства).
3. Обсяг зменшення фінансових зобов'язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, як предмет незаконного збагачення.
Термін обсяг зменшення фінансового зобов'язання був доданий до активів, що є предметом незаконного збагачення разом із новою ст. 3685 КК. Попередньо відповідальність за незаконне збагачення наставала за ст. 3682 КК (визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2019 від 26.02.2019)) поняття обсяг зменшення фінансового зобов'язання було відсутнє. Відповідно до ст. 3682 КК незаконне збагачення - набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі. Під активами у значному розмірі у цій статті розумілося грошові кошти або інше майно, а також доходи від них, якщо їх розмір (вартість) перевищує одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [6]. Тобто, попередня норма мала звужений характер та не розкривала у повній мірі активи, які є предметом незаконного збагачення. Відповідно до п. 1.4. порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 фінансове зобов'язання - будь-яке придбання товару, послуги чи виконання інших аналогічних операцій, здійснених розпорядником або одержувачем бюджетних коштів протягом бюджетного періоду з порушенням норм, установлених Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет [17]. Відповідно до п. 9 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» фінансові зобов'язання суб'єкта декларування або членів його сім'ї, у тому числі отримані кредити, позики, зобов'язання за договорами лізингу, розмір сплачених коштів у рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредитом), залишок позики (кредиту) станом на кінець звітного періоду, зобов'язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення. Відомості щодо фінансових зобов'язань включають дані про вид зобов'язання, його розмір, валюту зобов'язання, інформацію про особу, стосовно якої виникли такі зобов'язання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та дату виникнення зобов'язання. Такі відомості зазначаються лише у разі, якщо розмір зобов'язання перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року [18].
Роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, як складова активів предмета незаконного збагачення мають свою специфіку. У п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб [19]. В залежності від сфери існування послуги можна поділити на: соціальні, адміністративні та цивільно-правові. Питання послуг, як одного із складових предмету складу кримінального правопорушення, у своїй науковій праці розглядала О. В. Кришевич. Послуги, пільги, переваги, які не мають матеріального змісту (похвальна характеристика чи виступ у пресі, надання престижної роботи і т. ін.), не можуть визнаватися предметом неправомірної вигоди. Одержання такого характеру послуг, пільг чи переваг може розцінюватися як інша (некорислива) зацікавленість при зловживанні владою чи службовим становищем і за наявності підстав кваліфікуються за відповідною частиною ст. 364 КК України [20, с. 119].
Висновки
На сучасному етапі розвитку правової діяльності держави, одним із пріоритетних питань залишається запобігання корупційним правопорушенням вчинених службовими особами, зокрема одним із видів яких є незаконне збагачення, що передбачене ст. 3685 КК України [6]. Предметом складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 3685 КК є активи, під якими слід розуміти грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов'язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Проаналізувавши предмет складу незаконного збагачення варто констатувати, що активи, які є предметом незаконного збагачення, потребують вдосконалення, зокрема розглядаючи поняття грошові кошти, як предмету незаконного збагачення, встановлено відсутність його уніфікації та тлумачення по різному в багатьох нормативно-правових актах. Грошові кошти можуть бути у вигляді монет, паперових гроші, електронних грошей, кредитних грошей та валютних цінностей. Щодо іншого майна як складової активів незаконного збагачення, то вдалим є визначення, яке містить Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції (2003). Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності, а також інші специфічні права та права вимоги. Обсяг зменшення фінансовим зобов'язанням необхідно розглядати в контексті Закону України «Про запобігання корупції» (2014).
Література
1. Конституція України: Закон від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Верховна Рада України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/-254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
2. Юрчишин І. Б. Актуальні питання вдосконалення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення. Прикарпатський юридичний вісник. 2021. № 3 (38). С. 76-84.
3. Державна антикорупційна політика і запобігання та протидія корупції на публічній службі в органах державної влади і органах місцевого самоврядування: монографія / за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. Л. Федоренка. Київ : Видавництво Ліра-К, НАДУ, 2016. 524 с.
4. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003 р. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/- laws/show/995_c16
5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів : Закон від 31.10.2019 р. № 263-IX. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/263-20/
6. Кримінальний кодекс України: Закон від 5.04.2001 р. Верховна Рада України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
7. Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. Харьков : Вища школа, 1988. 182 с.
8. Гузоватий О. І., Титаренко О. О. Кримінальна відповідальність за незаконне збагачення в Україні та деяких зарубіжних країнах : монографія. Дніпро : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2018. 260 с.
9. Кришевич О. В., Безгинський Б. Г. Кримінально-правова характеристика предмету незаконного збагачення. Challenges of Legal Science and Education: An Experience of EU Countries and Introduction in Ukraine. 2020. С. 247-265.
10. Конвенция Африканского союза о предупреждении и противодействии коррупции. URL: http://archiv.council.gov.ru/files/jour- nalsfZ-item/20110603131554.000000.pdf (8).
11. Цивільний кодекс України: Закон від 16.01.2003 р. № 435-ІУ. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/435-15
12. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні : Закон від 05.04.2001 р. № 2346-III. Верховна Рада України. URL: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2346-14.
13. Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні : постанова Правління Національного банку України від 29.12.2017 р. № 148. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/v0148500-17#Text
14. Господарський кодекс України: Закон від 16.01.2003 р. № 436-IV. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/436-15#Text
15. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні : Закон від 12.07.2001 р. № 2658-III. Верховна Рада України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/2658-14
16. Чернецька С. А. Значення аналізу активів підприємства. Культура народів Причорномор'я. 2013. № 260. С. 154-156.
17. Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України: Наказ Міністерства фінансів України від 02.03.2012 р. № 309. URL: https://zakon.rada.gov.ua/-laws/show/ z0419-12#Text
18. Про запобігання корупції: Закон від 14.10.2014 р. № 1700-VII. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1700-18#Text.
19. Про захист прав споживачів: Закон від 12.05.1991 р. № 1023-XII. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1023-12#Text.
20. Кришевич О. В. Кримінальна відповідальність за хабарництво та відмежування його від шахрайства. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2012. Вип 1. С. 117-126.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Дослідження правильності застосування статті 368-2 про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення. Перевірка на відповідність основоположним засадам права та додержання презумпції невинуватості у даній статті Кримінального кодексу Україні.
статья [21,7 K], добавлен 07.11.2017Закон про кримінальну відповідальність та його тлумачення. Структура Кримінального кодексу. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі. Напрямки вдосконалення чинного Кримінального кодексу України та його нормативних положень.
курсовая работа [90,2 K], добавлен 25.11.2011Значення конструктивних особливостей, елементів, ознак складу злочину для їх правильної кваліфікації. Роль суб’єктивної сторони злочину в кваліфікації злочинів у сфері надання публічних послуг. Аналіз злочину незаконного збагачення службової особи.
контрольная работа [28,6 K], добавлен 13.10.2019Притягнення до відповідальності за бюджетні правопорушення. Видання нормативно-правових актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку. Проблемні питання застосування положень ст. 211 Кримінального кодексу України.
курсовая работа [40,0 K], добавлен 04.12.2014Стабільність як умова ефективності законодавства України про кримінальну відповідальність. Структура чинного Кримінального Кодексу України. Основні недоліки чинного КК та пропозиції щодо його удосконалення. Застосування кримінально-правових норм у країні.
курсовая работа [33,5 K], добавлен 12.08.2016Поняття закону про кримінальну відповідальність. Структура Кримінального Кодексу України. Тлумачення та завдання кримінального закону - забеспечення правової охорони прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави та попередження злочинності.
курсовая работа [33,3 K], добавлен 23.04.2008Аналіз проблем правового регулювання кримінальної відповідальності держави. Суспільні відносини, які охороняються законом про кримінальну відповідальність, на які було здійснено протиправне посягання. Підстави притягнення до кримінальної відповідальності.
курсовая работа [52,3 K], добавлен 09.03.2015Ознаки, система та структура закону про кримінальну відповідальність як джерела кримінального права. Основні етапи формування та розвитку кримінального законодавства України. Порівняльний аналіз норм міжнародного та українського кримінального права.
реферат [35,4 K], добавлен 12.11.2010Історія корупції як соціального явища. Проблеми хабарництва, дослідження його сутності та проявів, юридичного стримання. Законодавство України та інших країн про хабарництво. Об’єктивна та суб’єктивна сторони, предмет та кримінальна відповідальність.
курсовая работа [33,2 K], добавлен 05.11.2009Аналіз проблем, пов’язаних із визначенням місця норми про шахрайство в системі норм Кримінального кодексу України. З’ясування ознак складу даного злочину. Розробка рекомендацій щодо попередження та підвищення ефективності боротьби з цим злочином.
курсовая работа [19,6 K], добавлен 30.09.2014Дослідження й аналіз проблемних питань щодо переходу прав на земельну ділянку. Вивчення та характеристика питання співвідношення, розбіжностей, трактування та переважного застосування статей земельного кодексу України та цивільного кодексу України.
статья [23,2 K], добавлен 31.08.2017Поняття та характеристика інституту співучасті у вчиненні злочину у кримінальному праві, його форми. Підвищена суспільна небезпека злочинів, вчинених спільно декількома особами. Види співучасників у кримінальному праві України, Франції, Англії та США.
реферат [46,6 K], добавлен 14.01.2011Визначення необхідності інституту правонаступництва в праві. Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів та державної власності. Припинення існування СРСР та вирішення питання про правонаступництво. Особливості правонаступництва України.
курсовая работа [35,2 K], добавлен 14.04.2010З’ясування системи історичних пам’яток, які містили норми кримінально-правового та військово-кримінального характеру впродовж розвитку кримінального права в Україні. Джерела кримінального права, що існували під час дії Кримінального кодексу УРСР 1960 р.
статья [20,2 K], добавлен 17.08.2017Поняття уявної оборони в науці кримінального права України. Особливості правового регулювання інституту уявної оборони в кримінальному праві України. Проблеми кримінально-правової кваліфікації уявної оборони. Співвідношення уявної та необхідної оборони.
курсовая работа [38,0 K], добавлен 30.11.2016Поняття кримінального права, його предмет, методи та завдання. Система кримінального права України. Наука кримінального права, її зміст та завдання. Загальні та спеціальні принципи кримінального права. Поняття кримінального закону.
курс лекций [143,2 K], добавлен 09.05.2007Аналіз проблем правового регулювання кримінальної відповідальності держави, розробка обґрунтованих пропозицій для його вдосконалення. Визначення кримінальної відповідальності: суперечки щодо поняття. Підстави притягнення до кримінальної відповідальності.
курсовая работа [50,1 K], добавлен 01.02.2015Поняття "евікції" та відповідальність за неї продавця у римському праві. З’ясування відповідальності продавця за відсудження товару у покупця в сучасному цивільному праві України, РФ та зарубіжних держав. Німецька та французька модель купівлі-продажу.
дипломная работа [68,1 K], добавлен 29.03.2011Юридична природа та ознаки обставин, що виключають злочинність діяння. Ознайомлення із основними положеннями про необхідну оборону, закріпленими в Кримінальному кодексі України. Визначення поняття крайньої необхідності у законодавстві різних країн.
дипломная работа [54,5 K], добавлен 20.10.2011Поняття, зміст та значення закону про кримінальну відповідальність на сьогодні. Просторова юрисдикція закону про кримінальну відповідальність та її головні принципи. Інститут екстрадиції. Порядок визнання рішень іноземних судів на території України.
курсовая работа [28,6 K], добавлен 11.07.2011
